Голова стомилась говорить.
Проковтнув шершаві стебла втоми.
Вже самотність зчавлює оскома.
Я на берег хочу переплить.
Білий вітер дивиться на нас.
Ми не схожі, наче німфа й Янус.
Інфернальний чорний калібанус
Розглядає в циферблаті час.
Ти самотньо танеш на руках.
Я чіпляюсь за твої повіки.
І хлюпочуть ненажери ріки,
І мене картає мій аллах.
Несамотня. Я — нічний папуг.
Пролечу, крилом зітру пустелю,
розфарбую самодзвонну стелю
і втечу від марень і напруг.
Ти мене на острів увезеш.
Роздягнеться море передсвітнє,
і на небезпечності блакиті
ти годинник щастя проковтнеш.
Розчинився попіл самоти.
Більше не чекати на прощання.
Кароокі квіти-заклинання
припадуть до ніг, де станеш ти.
Сонцекруть. Литаври. Дикий джаз.
На осерді серця — спілі вишні...
Ти пробач, що в нас життя не вийшло...
Нам би ще хоч трохи вкрасти час.
Голова стомилась говорить.
Проковтнуть шершаві стебла втоми.
Та в самотністю уже оскома...
І тобі мене вже не спинить.
