Зашумить прохолодою вечір,
Десь загубиться пил сірих буднів,
Чорні потяги знов на захід -
Втеча від твоїх диких смутків.
Порожня валіза із запахом кави
На колесах своїх утече у вагон.
Ти сидітимеш і проситимеш правди,
Та недійсний уже твій талон.
Мокрі вікна співатимуть блюзи
Про недавні січневі морози.
А за ними ідуть чорні люди,
А за ними - самотні дороги.
І у потязі зовсім старому
Твоя втеча просякне брудом,
Бо немає виходу з нього,
Тихий вечір був лише чудом.
Ти поїдеш на свій сірий захід,
У вагоні забудеш мрії.
Твій відхід від себе, твій вихід
Із маленьких шматочків Надії...