Він і вона
У нього є своє небо,
яке він дарує іншим.
Часом іде дикий дощ
і навіть зігрітись нічим.
У неї свої думки,
що знову летять поза хмари.
Вона попливе за буйки,
вона не шукатиме чари!
У нього мрія-політ,
нестримність,що їй залишив.
Погляне комусь услід,
дорогу життя десь вишив.
Вона розуміє любов,
хоча не знаходить щирість.
Між тисячі дивних розмов
рятує чиюсь немилість.
Вони зустрілись давно,
хоч світ мінливий, напевно.
Вони не шукають зерно
у істині слів даремних.
Вони не співають пісень,
чужих для їхнього духу.
Вони не малюють день,
а ще ненавидять посуху!
Вони лиш живуть навмання,
щоб серце своє відкривати.
Їх добре помітиш здаля,
бо ще не навчились брехати.
Ось та вони йдуть уперед-
дві душі загрузлі в любові,
їм осінь є замість весни
і сняться їм сни кольорові.
В них серце одне на двох
і справді добре від того.
Коли будуть навіть утрьох-
залишаться вірні Богу.
Вони такі не одні,
таких навкруги багато.
Кохання знайшли у собі-
так кожен може шукати.
Про них не знімуть кіно,
бо ці почуття зависокі,
та їм на те все одно,
в них помисли інші-глибокі.
Ось так вони і підуть
в свої найщасливіші далі,
тепер є у них свій путь-
їм за це не потрібні медалі!
%20')
дякую!
(тільки останній рядок якийсь трохи важкуватий)
