Ми працюєм, щоб жити,
а жити - неначе востаннє.
Ми сідаєм за стіл
через зустрічі, через прощання.
Як співати - то хором,
Для праці збираєм толоку.
Хто ж були ті, хто першими
разом робили ці кроки ?
Ми складаємо душі свої,
як складають хлібини
До святкового столу
в своїй українській родині.
Ми сплітаєм стрічками
їх разом, від роду до роду,
Веселкову красу,
Душу-пісню для свого народу.
Ми живем, щоб співати,
не так, як співати, щоб жити.
Ми п'ємо і їмо
не для того, щоб лиш бути ситим.
Вишиванка не тільки
для того, щоб душу зігріти.
І хрестами на ній
недаремно над серцем пошито.
