Моя свободо! Спалюю вогні!
Іду в сніги останнього пришестя.
І на мольберті пошесті і честі
Я намалюю П’єра Валері.
Сміється пломінь стомленого сну,
Самотньо б’є годинник на терасі,
Спадає сніг на траси і каркаси.
І грає скрипка музику пісну.
На каруселі стомленого щастя
Я прокручусь, і встану на траву.
І будуть хмару зчісувати рясно
Самотність крапель. Далі я живу.
Булькоче сніг, ногами грим у двері.
На вікнах крига, стомлена й п’янка.
А я іду самотньо по планеті,
І вже не треба пуп’янка й вінка.
Самотньо двері зачиню у ліжко.
І прийде пес, кудлатий і сліпий.
І будуть миші гратися уліжно.
А поруч небо — і священний Пій.
На каруселі стомленого щастя
Я прокручусь, і встану на траву.
І будуть хмару зчісувати рясно
Самотність крапель. Хочу — і живу.
