Немов холодний гострий айсберг
Ти мрій бажання розбиваєш
Не хочеш чути інших правду
І більш ніколи не розтаеш
Від твоїх слів замерзне серце
Від дотиків - сліди морозу
Не збережуть нікого берци
Не діють вже на тебе сльози
Ти - королева, безсумнівно
Тобі вклоняються, бояться
Але не маєш свого дому
І так боїшся ти багаття
Навіщо ж жити без надії
З бажанням лиш усіх вбивати
Раніше ж мала і ти мрії
Так і навчися знов прощати!
Поглинуло тебе кохання,
Що і зростило в серці льдину
Але пусти хоч краплю сонця
Верни у світ себе - людину!