Чому не можу я знайти,
того, що суджено мені,
і що мені тепер робити
коли я вже у небутті.
Яке іде за мною кроком,
не оглядаючись назад,
яке мене тепер пленило,
щоби навести всьому лад.
А я й не знаю, що робити,
і вже куди тепер іти,
бо як тепер вже не крутити
а жити треба - бо так є.
У всьому світі і повсюди,
на цій землі і ввишині,
та лиш не можу зрозуміти,
коли, чому, в якому сні...
Щось може трапитись зі мною
для мого кращого життя,
а може раптом навіть з тою
яка страдає так як я...
Мені потрібно лиш чекати
того бажаного часу,
коли я зможу лиш відчути
дівочу ніжную красу...
...
ганрно 
