Він подзвонив їй у 17:30. Еїк знав цей номер на пам’ять уже давно:80637882087. Йшли гудки… ніхто не взяв трубки, другий дзвінок, те саме. Третій дзвінок, набридливі гудки та тривожні думки: «що трапилось? Де її шукати? Як їй...?». Та ось почувся рідний голос!
- Алло, привіт, я не чула, як ти дзвонив.
- Нічого, все добре, - Еїк стримався щоб не вилаятись. – Тебе забрати з роботи? Може підемо кудись?
- Ні, я вже дома, нас відпустили швидше.
- Чудово, щось потрібно купити додому?
- М-м-м… ну хіба що пляшку вина.
- Добре, до зустрічі.
У 18:40 Еїк вийшов з свого авто, яке припаркував біля будинку. Навіть у сутінках було видно, що він стомлений, але він так хоче подарувати їй клаптик щастя. Він тихенько зайшов у квартиру, поставив вино на стіл, підкрався до неї і обійняв за талію.
- Привіт, я вдома.
Еїм обернулась до нього, простягнула руки до його обличчя та ніжно торкнулась шкіри.
- Привіт, як добре, що ти вже є. Я щаслива.
- Я купив вино, як ти і просила, через скільки буде готова вечеря?
- Через 15 хвилин.
- Добре. Я тим часом у душ.
У 19:00 вони сиділи за красиво сервірованим столом, вечеряли та милувались один-одним, милувались щастям.
P.S. Ви мабуть скажете, що це утопія, але для них це буде ідеально-реальне майбутнє.
