Кілька годин щастя з небом сам-на-сам, або релакс під полотном.
Щастя – це коли небо затягується темно-димовим кольором. Щастя – це коли важко дихати під полотном невідомого художника. Щастя – це коли ти сидиш на траві, дивишся у небо якого ми не помічаємо, і чекаєш коли художник намалює дерево з катіонів та іонів, вдихаєш цей розряд “краски” і відчуваєш що дихати насправді легко. Щастя – це коли у таку погоду ти ідеш у одязі, а вітер все одно проникає під нього до твоєї шкіри, крові, м`язів, кісток, нервів і нарешті думок. Ти відчуваєш кожен його дотик, ніби жінка старших літ закривши очі грає на фортепіано. Щастя – це коли з неба ллється прозора кров ідеальності, ідеальності яку ми забруднюємо щосекунди. Спочатку краплі маленькі, ніжні, вони падають так дивно ніби наша людська кров коли ми поріжемо палець. Та згодом ти мокнеш і розумієш що льє наче з відра, ця мелодія дощу прискорюється, та все одно це приємно, ти наче змиваєш із себе людський покрив суспільства який насправді і не потрібний. Щастя – це коли зупиняєшся і відчуваєш що секунда насправді довша, вона ніби нескінченність яка кінчається. Щастя – це коли хочеться під колір полотна і милуватись, милуватись людською простотою. Простотою яку люди не хочуть відчувати просто. У такі моменти хочеться тікати в поля, на вершини гір, подальше від думок і відчувати всю насиченість цього світу. Щастя – це коли хочеться відкинути все зайве, все що нас вбиває, забруднює, знищує.
Так я відчував це. Ці відчуття найцінніші, адже вони природно не фальшиві. Галерея картин відкрита щодня. І щодня інша картина. Дивіться і насолоджуйтесь.
P. S. Присвячується невідомому художнику та його картинам.
