„Смерть стоит того, чтобы жить,
а любовь стоит того чтобы ждать.”
(В. Цой)
Нас бояться, бо ми всі в чорному….
Нас обходять подалі люди -
Думають, що ми зазомбовані,
Пропащі і волоцюги.
На наших плечах балахони,
На холодних руках браслети
З твоїм фото… воно для нас
Замінює всі амулети.
Взявши гітару вперше
Ми вчимось на твоїх піснях,
Вони струмом б’ють прямо в серце,
Вони ллються сльозами в очах!!!
Нас бояться, бо ми всі в чорному…
(хоч душі лишаються чистими!!!)
Вже два покоління затронули
Слова, що тобою написані!!!!!!!!!
По тобі несемо ми реквієм
Кричимо, що мама-анархія!
„Кукушку” і „Перемен”,
В підвалі волають братія!
Ти лишаєшся досі живим !!!
В небо крикнемо голосно: ХОЙ!!!!
Народжений вмерти…. молодим…
Наш кумир, наш поет Віктор Цой!!!!
Дякую Вам за цей вірш! Ніколи не пробувала присвячувати Віктору вірші на українській, але у Вас вийшло просто неперевершено і щиро!
Missi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я ризикнула написати українською, хотілось дуже багато передати думок.Обожнюю пісню Цоя "Легенда", від неї в мене мурашки йдуть шкірою.
Дякую, що відізвалися на мій вірш.
