І знову я сам сиджу у кімнаті
І знову чомусь усе так як було
Я ― один, зовсім один
Біля мене немає зовсім нікого.
Нікого немає, нічого немає
Здається мені, що я вже вмираю.
Це місто велике мене заводить
Ця темна кімната така, як стара
А жити у мене і тут не виходить
Але залишається мрія моя
Сіра кімната – чотири кути
Дві шафи, кровать – нема ні душі
Заб’юся в куток – ніщо не чекаю
Смерть за спиною я відчуваю
Її я боюся, вмирати не хочу
А жити ось так я більше не можу
Це місто велике мене заводить
Ця темна кімната така, як стара
А жити у мене і тут не виходить
Але залишається мрія моя
Як страшно лишатися на самоті
Брудні думки в твоїй голові
Померти чи жити ти вибираєш
Пораду від когось ти дуже чекаєш
