На озері так тихо-тихо... Дерева, трави - все ще спить. Здається, в світі щезло лихо - Росою щастя мерехтить. Світанок...Сонце виглядає З-під ковдри білосніжних хмар, Мережка по воді блукає, із ніжних променистих чар. І перша птаха, що проснулась, Защебетала дзвінко: "Тьох!" Про те, що сонце повернулось... Чому ж, коханий, ми не вдвох ? Як вперше, я життя вітаю, Чи спиш, коханий, чи вже ні ? І щастя я тобі благаю Сьогодні і в майбутні дні. © Copyright: Ольга 3, 2009 Свидетельство о публикации №1906213863
ID: 134301 Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики дата надходження: 18.06.2009 09:07:28 © дата внесення змiн: 18.06.2009 09:07:28 автор: A.Kar-Te
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie