Інколи зустрівшись в центрі міста
Вони невпинно прямували у кафе.
Незнайомці із одного тіста,
Що здавалось кольору латте.
Налаштовані на хвилю відпочинку
З ґлітвейном та лимоном у руках
Спираються однаково на спинку
Крісла, де колись давно куняв монах.
Одинаково цитують щось невміло,
Фіксуючи промови голосні,
З чужих книжок сміються сміло,
Бо бачать різні фрази увісні.
Адаптувавшись у знайомій мові
Наспівують пісні у стилі рок.
Знайшовши у заначці сни зимові
Надіючись натиснуть на курок.
І разом повертаючись додому
Не помічають рідної душі,
Чи просто не приймають аксіому,
Що ти його, а він назавжди твій.