ЗАМРІЯНА ВЕСЕЛКОЮ – ЗАМРІЯНА ТОБОЮ
Я БІЛИМ НЕБОМ МАЛЮВАЛА СТЕЛЮ
Я ВСЕ ЖИТТЯ ХОТІЛА БУТЬ З ТОБОЮ
ПЕРЕСТУПИВШИ ТОЙ ПОРІГ ОСЕЛІ.
ТОБІ ЛИШЕ ДОВІРИТЬ СВОЇ СНИ СМІЛИВІ
І ЛИШ ТОБІ ВІДДАТИ ВСЕ СВОЄ ЖИТТЯ
ТА НЕПОМІТИЛА ТВОЇ Я ОЧІ МОВЧАЛИВІ
НЕЗВАЖИЛА ТВОЄ Я КАЯТТЯ.
НЕБАЧИЛА, НЕЗВАЖИЛА – НЕ ЗНАЛА!
ТА ЗВІДКИ Ж МЕНІ БУЛО ЗНАТЬ ТОДІ?!
ЩО ТИ, ТОЙ, КОГО ПАЛКО ТАК КОХАЛА
РАПТОВО ЗНИКНЕШ В МОЄМУ ЖИТТІ.
І ЗВІДКИ БУЛО ЗНАТИ, ЩО БРЕХЛИВІ ОЧІ
В ЯКІ ДИВИТИСЬ НЕ СТОМИЛАСЬ Я
РОЗІБ’ЮТЬ СЕРЦЕ НІЖНЕ ЦЕ ДІВОЧЕ
ПЕРЕВЕРНУВШИ ВСЕ МОЄ ЖИТТЯ!
А Я ТОДІ ТАК ДОВГО ЩЕ ЧЕКАЛА
І СНИВСЯ ТИ У ДВЕРЯХ І З ”ПРОБАЧ”…
НІКОГО В СВОЄ СЕРЦЕ НЕПУСКАЛА,
БОРОЛАСЯ ІЗ УТИСКОМ НЕВДАЧ.
І ТИЖДНІ ТАК ПЛИВЛИ НЕСТЕРПНО
І ЧАСОМ ЇХ ХОТІЛА ЗУПИНИТЬ
БУВАЛО, ЩО СТАВАЛО ЗОВСІМ ТЕМНО,
А Я БЕЗСОННЯ НЕ МОГЛА СПИНИТЬ.
ТА З ЧАСОМ ЗРОЗУМІЛА Я, ЩО ВАРТО ЖИТИ!
І ЖИТИ ГІДНО. ПОСМІХАТЬСЯ ГОРЮ.
БУТИ СЧАСЛИВОЮ І ВІДДАНО ЛЮБИТИ.
БО ТИ ВЖЕ НЕ ПОВЕРНЕШСЯ НІКОЛИ.
ПРОЩАЙ. ТЕПЕР Я СИЛЬНА І ЗАВЗЯТА!
ЗА ЦЕ ТОБІ Я ДЯКУВАТИ МУШУ.
БО ТИ, ЩО БУВ МЕНІ КОХАНИМ, БАТЬКОМ, БРАТОМ
ДАВНО КОЛИСЬ СПАПЛЮЖИВ МОЮ ДУШУ!