Хто віру втратив і не знає. що далі робити
То сповідь ця моя для вас - під назвою:
" Я буду жити! "
Біла кімната. Операційна.
Очі відкрила і вмить зрозуміла життя поділилось на до, та потому тепер я не скоро вернуся додому.
Тяжка бородьба за життя почалася.
В душі пролунало:- тримайся тримайся! Хворобу цю вірою можно здолати .
І ось повезли вже мене до палати.
От поруч зі мною широке віконце у нього ласкаво заглянуло сонце .
А в голові одна думка лунає- життя ще триває, триває, триває!
Стулилися очі. Нахлинула втома. Сон.
В мить опинилася вдома.
Та на порозі лиш янгол зустрів, бо тільки він мене розумів!
У грудях болісно серці здригнулось. Мить . І я швидко проснулась.
А поряд віконце, тільки немає вже там більше сонця.
Суцільною темрявою воно спокуте . Страх.- Боже! невже я забута?
Тут двері відкрились. З'явилась дівчина.
Світилися очі і посмішка мила у неї була.
До ліжка вона підійшла. Червону хустинку зняла і тиху розмову зі мною почала.
- 5 років потому сталося лихо. Примружила очі і знову затихла,немов повернулась в страшні ті часи .
- О.Боже! Та що це я! Прошу прости.
Усе починалося так як у тебе. Здавалось, що більше не побачу я неба, ласкавого сонця ,приходу весни.
Втомилася? Тож бо ти трохи поспи, а як відпочинеш продовжим розмову.
Повіки стулились. Я знову додому. Так як тоді мене янгол зустрів тільки тепер він заговорив.
-Миле ,дитя! Ти не бійся хвороби! Всі на цім світі ходять під Богом .
В Бога здоров'я ти попроси і віру в нього ти в сердці неси.
Буде не легко, та ти не сдавайся, а зараз швидко ти прокидайся!
Очі відкрила. Вже ранок на дворі.
Знов у віконце поглядує сонце. Вже потеплішало й на душі.
Дивлюся, дівчина напроти читає вірші.
Я трохи невправно поворухнулась.
- Доброго ранку! Як настрій сьогодні? В очах нема страху!
-Що тобі люба такого наснилось, що так обличчя твоє змінилось?
-До тебе Янгол мабудь завітав? Як далі жити розповідав?
-От, тепер ти вже знаєш, що треба робити!
-Одне просте правило: "Вірити й жити!"
- Надії ніколи ти не втрачай! Швидко одужуй! На ноги вставай!
- На тебе чекає шлях не простий, та ти не здавайся молися і віруй.
-Відступить хвороба твоя твердо знай! А зараз тихесенько ти засинай.
Повіки стулила.
У лузі стою і чую я пісню якусь чарівну.
Дзвенить так солодко, що хочу летіти, співати і вірити й жити!
На мить аж здалося, що я вже в раю.
Та ні! Це ж на порозі нового життя я стою.
І серці так радісно й швидко забилось, ще мить і я знову вже пробудилась.
Навкруги озирнулась. Нікого немає.
В віконце знов сонечко радісно сяє. На дворі буяє весна.
Я все зрозуміла -дівчина та Янголом моїм була!
Я розділила своє життя на рівні дві половини.
Одну відправила у небуття, а в іншій вільно живу нині!
Як радісно моїй душі- пишу для діток я вірші, а коли інший настрій маю -дорослим я вірші складаю.
І ось до висновку пора прийти , я маю трохи ще тут дописати.
Сміливо йти вперед вас закликати! І зовсім не важливо в якому віці ти.
Змінись,не бійся, впевнено крокуй ти до мети, яку ти так бажаєш досягти.
На місці не сиди! Вперед, вперед не озираючись назад -іди! Бери й роби, але роби лиш те, що серцю миле й користь людям принесе!
