Жінко, знай, ти прекрасна завжди,
І не треба момент чи привід знайти.
Який вмить візьме, і окрасить тебе
Ти чудова, просто знай про це!
Досконаліших творінь ніж жінка нема,
Нехай це будуть дуже гучні слова.
Ба, жінка , що пише оду про жінку,
Мабуть, самолюбна безміри вона.
Подумаєте ви , що забагато величі.
Та невже, у вас ще сумнів є якийсь?
Ви бачили , які у неї сильні плечі?
Вона пожертвувала їх у дар комусь.
Вона з дитинства така зростала.
Розумна, сильна ,а в очах іскра сіяла,
Самобутня, красива, дотепна була.
І з кожним днем все більш розквітала.
І найбільш досконалою жінка стала,
Коли з її уст колискова прозвучала,
Коли донька чи син слово мама сказали,
Хіба не найпрекрасніша жінка стала?