На вітрах історії, в сивій пелені,
У віки сплітаються пережиті дні.
Туго перевеслами зв’зані роди
Не важливо звідки і коли прийшли.
На вітрах історії, з глибини століть,
Правда із легендою з ними гомонить.
Я її почула якось мимохіть.
Тут шукаю й досі загадкову нить
Ту, що звідусюди манить у село
Є таке сьогодні, й здавна тут було.
Як весна розбудить, ліс зашелестить,
Вітрець трави пестить, в ній роса тремтить…
В відголосках низом котиться луна…
Аж до Зірки з долу добіга вона.
Попід лісом, лугом буйний очерет -
Там Деркачка вправно вигнула хребет.
Спить Дзвіниця в травах, тиха і свята
В таємницях ночі, в прохолоді дня.
Травами Юрчиха вкрилася давно,
В різнобарв’я квітів вкуталося тло.
Синь всю проліскову, із небес блакить,
Заховала в хащі й джерельцем дзюрчить…
А в люстерці, вмите в річковій воді –
Все село світанком відбива на дні.
Як вітрець повіє, верболіз хитне,
Лебідь з-за купини довгу шию гне.
А за ним чарівна лебідь виплива…
Заворожить всесвіт цих коханих гра.
Як садки медами пахнуть скрізь в селі!
Пшениці співають оду цій землі.
Тут віками потом скроплені поля.
Завжди трударями славилась вона.
Тому й осінь щедра храмом веселить.
Все село гуляє, пісня скрізь дзвенить.
Радісна – про щастя, почуття й любов,
Та й сумна – не вперше, крає серце знов.
Перехресні долі, мов стежки в степу,
З Заходу і Сходу топчуть тут межу.
В шлюбі поєднався, спеленався рід,
І міцним тепер є, мов хрещенський лід.
Розрослось коріння славних Ганничів,
Ковтунів багато, всюди – Братчуни…
Вже у світі безліч з цих дерев гілок
В квітах їхні крони пестять діточок.
Мова посивіла, суржиком скрізь в’є…
В кожнім слові мудрість прадідів встає.
На кущах бузкових нею солов’ї,
Колисають діток, бережуть їх сни.
Промені з-за хмарки зиркають в Хорол,
Жовту скатертину розстеля роздол…
Поспішають гості радо всі до нас
В насолоді літом тут проводять час .
В милості у Бога цей козацький край
Завжди боронився від ворожих зграй.
Пережив не раз він голод і війну –
Миру тепер молить завтрашньому дню.
Радалівка – диво, магія віків…
Все щоб передати, то забракне слів.
У вітрах прадавніх, пісню із століть,
Слухай, щоби знати як по-правді жить.
На вітрах історії, з глибини століть,
Правда із легендою всюди гомонить…
Загадкова тиша.… Я її ловлю…
Знаю вже за що я це село люблю.
"Зірка", "Дзвіниця", "Юрчиха" - назви урочищ населеного пункту с. Радалівка.
Фото автора
12.04.2024
Л. Таборовець
Безмежна вдячність, Галинко, за вашу увагу і підтримку. 
