Тихий вечір йде в садочок...
Посміхнусь, як кобзарю:
- Я плету тобі віночок!..
Хай заквітчує зорю...
Тінь лягла попід забором...
заховала солод грон...
У безкрайнії простори
лине спокій... лине сон...
Місяць світ вгортав у хустку!..
Срібло сипав навкруги...
Я з промінчиком пелюстку
піднімаю догори!..
По м’якій траві стежини
доля стелиться моя...
- Раптом там, де кущ ожини...
спів розлився солов’я!
Зупиняє миттю подих!
Зупиняє серця стук...
З ним так часто щастя ходить...
Нагадав про біль розлук...
Вечір влігся у садочку...
чув бажань моїх слова...
- Розповім, як в холодочку...
милий ніжно цілував...
23.12.2023 г.
Фото з інету.
