Так заведено, що скоро
В траурній урочисті,
Загребуть могилу споро,
Дзеркала сховають в штори -
Як останні почесті.
Будуть тихо гомоніти,
Маятись годиною,
Доки відридають діти,
Покладуть вінки і квіти
І чужі й родиною.
Десь тобі лунає з неба
Траурна симфонія,
Ангел смерті біля тебе,
А живим відбути треба
Просто церемонію.
Бо живі не вірять смерті -
Їхнє в невідомості,
Ще на чорному конверті
Адресата букви стерті,
Як у підсвідомості.
Я не стану вас благати -
Вже не докричатися,
Я хотів ще так багато,
Я не встиг усе сказати,
А пора прощатися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535718
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Светлого детства, родина.
С краю села – изба.
Подсолнечник и смородина.
Иволга и верба.
Ягод лесных – горошины.
Терна – колючий куст.
Запах полыни скошенной.
Свежего хлеба хруст.
И на пригорке бьющий,
Из-под земли, родник.
Я, его влагу пьющий,
Сердцем к земле приник…
Где ж этот, в сердце вложенный,
Образ родимых мест?
Стражем, деревни брошенной,
В поле облезлый крест.
Версты, дороги пройденной –
бедность,
нужда,
борьба.
Что, для меня ты, родина?
Место?...
Время?...
Судьба?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466242
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Ясное дело, меня неправильно воспитали.
Дорогая мама,
зачем было давать ребенку русскую литературу,
а потом спрашивать:
"Саша, сколько можно в себе копаться?".
Болконский в себе копался, Мышкин в себе копался,
госпожа Цветаева могла бы засеять себя пшеницей,
и та бы взошла прекрасно.
Так что, мама, теперь, принимай свое поле
и радуйся, что рядом нет Пастернака
с запасом крепких перевязочных веревок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466283
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Ох, невинна забаганка -
В вересневу теплу ніч
Прогуляти ніч до ранку,
Відганяти сон від віч.
Заховатися в альтанку,
Розділити світ навпіл,
На зорі чекати ранку
У сплетінні наших тіл.
Цілуватись без останку,
На руках всі козирі
І кохатися до ранку,
Щоб померти на зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447793
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 15.12.2013
Прощай, вогонь німих проспектів,
Тягучий видих злої долі,
І блиск надій сліпив до болі,
Серця замучених поетів,
З листком написаних сонетів,
Покинув місто, наче вперше,
Заснули мрій сталеві вежі,
Лиш чутно слів бетонний шепіт,
Мости співали дифірамби,
І слів нових широка рампа,
Веде мій слід назустріч волі,
Я вже зробив свій перший крок,
Пишу рядки під світлом кволим,
Зім'явши у душі листок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460507
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 10.12.2013
За руки узявшись, ввійдемо в нескошені трави,
Вдихнувши п"янкий аромат їх, пірнемо в зело.
У нім розчинившись, полинемо тілом й думками
В захмарні простори, куди нас бажання вело.
А там з-поміж трав"я - в захмарно-безкрайнії сині...
В імлистій мережі повітря землі і небес -
Кульбабки сніжинка ти, я ж, наче пух тополиний.
На крилах кохання вітрів ледь торкнемося плес
Мрійливих озер і по сходинках Сонця у висі
Так ніжно і трепетно зійдемо знову. І знов
Зіллємось в єдине: у свому гніздечку у стрісі,
Де в затишку завше леліємо вічну любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426351
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Вмирають всі,живуть лише свідомі,
як жити,то наповну й до кінця,
любити-так назавжди,слова-то лиш вагомі,
як музика то з серця,а думка-швидша за гінця,
Якщо радіти-то немов востаннє,
а сльози лити-як сліпа гроза,
одне життя-одне палке бажання,
одна мелодія крилатого вірша.
Не стерегти музей людських ілюзій,
ти-воля,вітер,ти вогонь й вода,
ніяких страхів,коливань,конфузій,
відсутність щастя-це ще не біда.
Спіймати мрію у долоні долі,
вона мов компас і дороговказ,
хоч силуети недосяжні й кволі,
усе здолає непохитність й час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386150
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 22.05.2013
я хочу тебе без залишку,
до останнього подиху,
до останнього спалаху.
і коли забракне пристрасті,
я ввімкну свої котячі ніжності.
я хочу тебе без залишку,
давай поринемо в затишок....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393032
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
10 причин,чому я ненавиджу любов:
1.Вона робить з чоловіків безхарактерних інфантильних нитиків
2.Любов залишає тебе беззахисним
З.Віддаляє тебе від друзів
4.Забирає майже ввесь твій вільний час
5.Змушує робити божевільні речі
6.Ти майже не буваєш вдома
7.Любов спричиняє емоційні розлади
8.Часто стає причинами самогубств
9.За дією подібна до наркотиків
10.Часто піддається фальсифікаціям
Але про все це забуваєш,коли бачиш Її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376379
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 07.01.2013
Ой, місяцю- місяченьку,
Роздивись довкола-
Чи не спить мій козаченько
Десь посеред поля?
Ой ви, зіроньки-зірниці,
Подруженьки любі,
Розкажіть мені, сестриці,
Чи милий не згубі?
Я у сонця запитала-
Та воно пихате-
Моїм серцем згордувало,
Не хоче шукати...
Я покликала вітрисько-
Та він відвернувся...
Чи далеко, а чи близько
Коханий спіткнувся?..
Ви мені скажіть, де милий?
Я піду до нього,
Я віддам йому всі сили,
Стану на підмогу...
І якщо він не загинув
У краю далекім,-
Розкажу йому що сина
Принесли лелеки!..
Потемніло в хмарах небо,
Грозами палає:
- Не повернеться до тебе,
Бо іншу кохає!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387889
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Навчився жити з спогадом про тебе,
Солодким жахом розриває він щоночі,
І щось немов горить посеред ребер,
І щось щоразу заставляє опускати очі...
Тепер я вмію гордо глянути у вічі,
У очі тій хто вчора ще була усім,
Я намагався битись і не раз...а двічі,
лишаючи щоразу страхи на потім...
Я більше не боюсь твоє ім`я згадати,
Та далі спогади усе ще не пускаю...
Здається тут вже нічого додати?
Без тебе знову жити вже...Звикаю...
Хоч знаю що болить...Що ще кривавить,
І скільки б часу нам не знадобилось,
Щоб поодинці крила знов розправить,
Й одного дня сказати що усе...Наснилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386466
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
а я, мов вітер, шалено вільний
блукаю привидом вночі,
і ніхто-ніхто не бачить біль мій,
який так стоне, нишком у душі.
в куток забились почуття високі,
забув про ніжність, ласку і любов.
ходив у далечі, блукав там цілі роки,
але з нічим, приходив знов і знов.
і холод снігу сковує свідомість,
немає сили випити портвейн-вино.
пісні вже не лікують, а натомість,
лякають змістом, гіршим ніж кіно.
тепер по аркам, наче тінь нестримна,
біжу, втікаючи від себе і її,
тієї, що зоветься долею, і є нетлінна,
та що гвалтує мрії одинокі ті мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344034
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Зима розписана в мінорі
Від ноти «до» до ноти «сі»,
Вітри розхристані у хорі
Захрипли від морозів всі.
А я витягую бемолі
Співзвучні на білуги плач,
Як обгорілий дуб у полі -
Соліст і сам собі слухач.
А чорний стовбур маячіє
Серед засніжених рівнин,
Ніщо душі уже не гріє -
Один, один, один, один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312195
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 13.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2012
Знов весна мою душу стриножить
Я в полоні солодшім за волю,
Знов зневірене серце тривожить
Може кара моя, може доля.
Це Твої наполохані очі,
Так журливо наповнені сумом,
Розтривожили всі мої ночі,
Переплутали всі мої думи.
Може я і зухвалий без міри
І даремно плекаю надію,
Та вселяє весна в мене віру:
Я зумію, зумію, зумію.
Спалахнуть знов сади білим цвітом,
У природі немає зупину,
Мандруватиму я білим світом
Доки очі Твої не зустріну.
І не буду чекати на літо,
Хай дарує весна теплі ночі,
Всі дороги пройду я по світу,
Щоб знайти наполохані очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253251
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 11.06.2011
Давай не будем поспішати
В тенета віртуальності,
Нас так об’єднує багато
У площині реальності.
Нам хочеться цих поцілунків
Аж д́о запомор́очення
Який тенет, його лаштунки
Це віртуальні збочення.
Ти вся собою у натурі
Не інтернет з гримасою,
А букви на клавіатурі
Лиш віддають пластмасою.
Твої неперезрілі форми
Так збуджують фантазії,
А монітора рамка чорна -
Квадрат для евтаназії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263974
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 10.06.2011
Чому так пізно зрозуміла
Герой ти не моїх віршів
І ці ущент розбиті крила
Ціна твоїх жорстоких слів
Що говорив мені так легко
Без тіні смутку та жалю
А я так ясно розуміла
Нема того - кого люблю
Помер тієї ж він хвилини
Як ти сказав мені прощай
І слідом нового світила
Пішов шукати синій рай
Та вічного нема нічого
Й за для безсмерної мети
Ти зрозумій душа обманно
Живе в обіймах висоти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258334
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2011
Вона цілий рік жила спогадами
не сподіваючись на побачення,
а він чекав її, вірив, любив і знав,
що доля сама їм час назначила.
Він називав її ніжно, лагідно,
щоразу торкався її волосся.
Вона обіймала його і повірила,
що буде єдиною...мабуть здалося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185711
дата надходження 23.04.2010
дата закладки 23.04.2010
Як легко просто так пливти за течією,
у кого думки власної нема;
кого принижують, а він співа своєї,
схиливши голову, мовляв, "дарма".
Як важко тим бодай у чомусь кращим бути,
хто декому дорогу перейшов;
і не можливо враз приниженим збагнути,
чому себе він досі не знайшов?
Таке величне й світле слово "ПЕРЕМОГА"
зігріє душу, спокій принесе...
Для тих, хто вгору йде, моя пересторога:
здолати кривду - важче над усе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185605
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 22.04.2010
Переповнена маршрутка...я навіть не можу назвати себе самотнім...просто це відчуття нагадує щось інше, але тільки не самотність... ти вчора позвонила, сказала, що поживеш у подруги а потім виїдеш в інше місто, мені навіть не сумно це чути. Я радий що ти вибрала свою дорогу, що ти зможеш сама розпоряджатися свої життям...ти почнеш малювати чудові картини...станеш відомою...в мене до тепер квартира пахне твоїми масляними фарбами і вся квартира завішана твоїми роботами, які ти залишила сказавши, що це подарунок. який я повинен берегти, в память про тебе.
Якась базарна бабка з сумками на пів маршрутки відтовкла мені ліву ногу...і як я маю вийти так, щоб вона мене не задушила своїм салом, тримаючись за поруччя, спостерігаю за дівчиною яка сидить переді мною...вся така розмальована, як барбі...це ж треба встати напевно в шостій ранку аби розмалювати собі отак фізіономію...колготки нагадували мені шинку в целофані...так і напрошувався такий комплімент...але мусів втриматися від такої приємної критики... на наступній зупинці ввійшла жіночка бальзаківського віку в шубі з дворових котів, оце ж вона думає, що вся така гламурна і всі на неї дивсяться, але ж всі намагаються роздивитися, а раптом побачать свого Мурзіка на шубі. який пропав місяць тому при невідомих обставинах... парфуни...ах...нагадують одиколон Саша...так і згадав собі молоді роки...а в декого як помітно вони і не закінчувалися...
моя зупинка....робочий день почався...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185598
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 22.04.2010
І нащо ночі ті безсонні
Щоб зрозуміти як люблю
І нащо літри сліз в долоні
Щоб відчувати як горю
Горю від мук через кохання
Що зливою летить з небес
І від пекельного страждання
Що душу рве, як той злий пес
Не можу з прірви я дістати
Розбите серденько своє
В чужу долоню не віддати -
Давно воно вже не живе.
Заб’ється лиш в твоїй долоньці
Що Сонця світло прикрива
Що пестить тіло рано вранці
І забирає всі слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185591
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 22.04.2010
На небосводе гаснет солнце,
по крышам ускользает свет...
внутри волненьем,тихо рвётся...
как струны арф...теченье лет...
Смолкают звуки, только ветер
Упорно не молчит вдали…
А мы с тобою,словно дети,
Бежим от мира суеты…
Скользящей гладью отраженья,
мы в них сгораем как в огне.
часами лунного затменья,
В ладонях ночь, наедине...
Подальше в поле, в лес чудесный,
По свежескошенной траве…
Я здесь блуждаю, я не местный,
И доверяю все тебе.
Давай останемся навечно,
я заберу тебя с собой.
молочно - нежный путь нам млечный,
стелился б по небу тропой...
С тобой, на небо и навечно,
Пойду, и не вернусь назад,
Пусть тикают часы беспечно
Я буду этому лишь рад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162745
дата надходження 24.12.2009
дата закладки 21.04.2010
Смотрю в глаза, и сердце замирает,
Душа взлетает, кругом голова.
Но только он, увы, не замечает,
И каждый день встречаю я одна.
И в поздний час, вставая пред иконой,
Когда бежит слезинка по щеке,
прошу ему путь - светлою дорогой,
Пусть даже если не ведет ко мне.
О будущем мне хочется не думать
И нынешнее страшно потерять
Никто не знает что со мною будет
И сколько чувства прятать и страдать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99225
дата надходження 23.10.2008
дата закладки 21.04.2010