[img]http://cs616719.vk.me/v616719136/249d/TcBBUghrz-I.jpg[/img]
Мені тепер поїхати, як вмерти,
Як кинутись у прірву з висоти!..
Потрошить вітер вижухлі конверти,
В яких твої нечитані листи.
Мені би десь укритися, та сила
Взаємного тяжіння, як магніт,
Мене знаходить, де б я не ходила,
І штормом розколисує мій світ.
Аж у сплетінні тріскають волокна
І рвуться жили струнами в мені...
Тремтить душа, до ниточки промокла,
І гасить місто цятками вогні.
Під хриплий гул останнього трамваю
Твоє спокійне дихання ловлю
І край вікна, мов скрипка, завмираю:
Ні поруху, ні зойку, ні жалю
За тим, що відійшло і не збулося,
Хіба щось буде вартісним без нас?
Пірнало світло у твоє волосся,
Допоки по́світ сонний не погас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473190
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 18.01.2014
Залиш мені краплиночку себе,
Щоб очі твої бачити щоранку,
Вдивляючись у них безперестанку...
...Яка ж у них нестриманість живе!
Залиш мені краплинку теплоти,
Що вчора лиш до неї доторкалась.
Забулась й раптом знову закохалась
До відчаю. До сліз. До хрипоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452688
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 12.10.2013
Стукотять по бруківці шини,
А колись стукотіли коні.
І ведуть галасні машини
Молоді і старі долоні.
У артеріях міста тромби.
Вже ніхто не будує театрів.
У метро перевозять бомби
Для старих і нових терактів.
Спорожніли церкви і собори,
І в безплідному міста лоні
Стукотять примхливо підбори,
А колись стукотіли коні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324934
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 07.01.2013
Нові міста,дороги і вокзали,
Чужих очей морозяна блакить
Примарне щастя навпіл роз'єднали.
А ти вдавав,що наче й не болить...
А ти хотів не дихати минулим,
Забути все!У поспіху подій
Ми півжиття за ніч перегорнули,
Змахнули вниз,як паморозь із вій.
І знову осінь сипле листопадом...
Осінній бал-сумний осінній бал...
Найкращі дні лишилися позаду,
Вогким світанком дихає вокзал...
Ніщо в ту ніч фатальну не вціліло-
Розбилось все об мури кам'яні!..
Та хто ж повірить,крім листків зотлілих,
Як невимовно боляче мені?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274106
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 08.08.2011
Напружено мовчу. Вокзальна тиша
Не дише, співчуваючи з пітьми...
Давай, хоч мить побудемо дітьми,
Скажи ще раз: "Не бійся! Не залишу".
Де наше завтра, хто навчить чекати?
Минеться час, не будемо на "ти",
Крізь дикий біль насмілилась піти,
Крізь щем душі навчилася мовчати.
Розлуки біль на Львівському пероні.
В міцних обіймах ніжності тону.
Я проклинаю,чуєш,цю весну,
Повільно відпускаючи долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267347
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 30.06.2011
Закінчилось усе, та слід лишився
У серці,наче біль вирує пустота
У думці ніжний вітер загубився
Не припиняю стверджувати: я уже не та...
Так я не та, але чому ж так важко?
Той біль у серці так і не вщуха...
В душі неспокій, ну чому ж так тяжко?
Ганебно так...та я уже не та....
Ну все, мені набридло лиш мовчати
Якщо так далі буде, я не проживу...
Якщо кохати - то навік кохати..
Якщо ненавидіти - то мене одну!!!....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264131
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 15.06.2011
Ще трохи і настане світанок...Сонце обійме своїми променями теплоти все навколо...А вона...А вона сидить на качелі і роздумовує...Як швидко промайнув час...Пройшов рік і п"ять місяців після того як одного зимового дня він прошептав їй: "Давай зустрічатись"...Ці слова ніби нічого не змінили в її житті. Та потім вона зрозуміла,що саме ці два слова стали фатальною причиною для змін.
Було все: і поцілунки, і хвилинні образи, і шалені ночі разом...Та всьому настав кінець. Він поїхав вчитись і залишився тільки холодний осінній вітер,який так і не зміг висушити сльози на її обличчі,коли вона проводжала поїзди... Весь цей біль розлуки міг вилікувати лише суботній ранок, коли вона,рахуючи кроки (а їх було 947), йшла на вокзал, щоб зустріти поїзд і знову побачити його, міцно обійняти і почути як б"ється його серце...А він тим часом присвячував їй вірші і боготворив...Хоча вона ніколи не розуміла за що..І коли питала про це він відповідав: "За те,що ти є". ЇЇ ніколи не влаштовувала ця відповідь, та це не важливо.
Згодом почуття починали вщухати. Він далеко і інколи дозволяв собі випити (чого вона страшенно ненавиділа). Бувало,що приходилось засинати без його "Надобраніч" і це робило смертельно болячі шрами на її серці. В нього в навушниках звучить "Наодинці", а вона тим часом засинає в його футболці в обнімку з пухнастим подарунком від нього. І цей жах розлук та зустрічей тривав 4 місяці. Обставини склались так, що він взяв академ-відпустку..."Нарешті весь цей цирк закінчився" - думали вони. Та насправді все тільки починалось. Найгірше було ще попереду.
Сварки повторювались одна за одною. Причини були настільки примітивними, що всі, хто чули за що вони сваряться казали, що вони не сповна розуму. Винною була завжди вона. Чи не вміла чи просто не хотіла скрити свою агресію вона сама до кінця не знала. Та всеодно завжди у всьому звинувачувала його. І тут під час наступної суперечки чи під впливом алкоголю чи від надмірної злості він її вдарив. По щокам текли сльози, поруч іде він, впевняючи її втому,що це випадково сталося.А їй було настільки боляче (та не від удару, а від того,що він зміг підняти на неї руку),що вона не хотіла йому пробачати. Та все ж згодом пробачила...Можливо й зробила помилку, а можливо й ні.. Від тоді все змінилося...
Все ніби стало на свої місця. Вони разом. Але ненадовго. Йому набридли її прихильники. Вони перестали поступатись один одному і всьому настав кінець. Тепер вони друг і подруга. Інколи спілкуються, але впевнені,що краще цього не робити...Він змінив думку про неї. Для нього вона тепер не "киця", "сонечко", "рідна" а просто бл**ь і тв*рь, яку колись кохав. А може й кохає зараз...та це вже не має ніякого значення..
Вона ще все сидить на качелі і, витерши впадкову сльозу, вирішила написати йому смс з текстом: "Дякую за все хороше,що було між нами",та сміливості відправити повідомлення так і не знайшла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265267
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011
І більше не треба і менше не можу...
Люблю рівно стільки як можу нести...
Тобою живу і тобою тривожусь,
у снах і думках всіх моїх тільки ти...
Без тебе прийду в сад, де яблуні квітнуть ...
Тобі принесу мертві мрії свої...
Без тебе я гину,усе заповітне,
що мала своє-все віддала тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261252
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 04.06.2011
Затих мій біль,сльоза в очах сховалась.
Я поглядаю в бік на телефон,
Надія ще живе,вона ще не прощалась,
Вона співає з серцем в унісон.
З надією живу і кожен день стрічаю,
А дні безжалісно біжать за небокрай,
І вже звикаю,що любов втрачаю,
І що колись всьому надійде край.
Та тисне серце і чекаю знову,
І затремтить як в хворого рука,
Від так жаданного,але тепер чужого,
Такого звичного й далекого дзвінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258373
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 04.06.2011
Я хотіла би вмерти від щастя або від старості
Розпустити волосся й лежати в траві біля хати
Триматись за руку з тобою... Вмирати із радістю.
Всі надії здійсненні, усе щастя в житті рахувати.
Буде вечір, роса, жовтий захід і шепіт колосся.
Кожен стук серця твого рахує останні хвилини.
Цілуватимеш в скроні, вплітатимеш літо в волосся,
Заглядаючи в небо з цікавістю, ніби в дитини.
І без болю, без смутку дивитися в очі небесні,
Бути поряд востаннє й лишитися разом навіки.
Говорити про все, розказати всю правду - так чесно!
Я помало-поволі затулятиму свОї повіки....
День згасатиме. Вечір впаде на траву біля хати.
Спокій йтиме до нас неквапливим, розміреним кроком.
Я від щастя або від старості бУду вмирати.
А ти підеш зі мною. Так тихо, немов ненароком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260526
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 19.05.2011
Куди, життя, біжиш не оглянувшись,
Ти крок прудкий на хвилю зупини.
Ось лист осінній з гІлки колихнувшись,
Додолу впав, не з нашої вини.
Сухе гілля додолу обвалилось,
Без сил воно, немає вороття...
У дуба також гілля похилилось,
Стоїть він міцно, все своє життя.
Роки ідуть, кора усе міцніше,
А скільки бур, зустрів він за свій вік...
Він гордим був, а став і ще гордішим,
Хоча своїм рокам давно вже втратив лік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260177
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 17.05.2011
Скажи мені, що хочеш помилятись,
Що то не ти мені відрадив ніч…
В моїх думках непрохані дебати, -
Прошу, мовчи. Благаю, не каліч.
Бо сни не нам давно себе довірять,
А де вона – там, може, скажеш, рай?
Той погляд твій – крижинами по шкірі…
Як хочеш – йди. Лиш ним не добивай.
Чого в чужих очах знайшов прихисток?
Хіба в моїх змілів той океан?
У руки їй віддам опале листя,
Та прийму все. Чи правду, чи обман.
Я ж бачу як шукаєш підсвідомо
Відмінності у рисах наших лиць.
Невже її рідніше – незнайоме?..
Завершую цей раунд. Зупинись.
Чому тепер мої не грієш руки,
Наблизитись не можеш хоч на герць?..
Невже вона спинила рівні стуки
Таких колись закоханих сердець?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256838
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 01.05.2011
Від погляду до погляду – сто миль,
А в нас колись було уже минуле…
Якщо я вже забула дикий біль,
То де гарант, що з ним тебе забула?
Що шепотом до тла свого в’язким
Не буду про розлуку жалкувати,
Якщо не було добре так ні з ким,
То, може, варто ще раз спасувати?..
Розкиснути, зітліти, пронестись
Одним важким бажанням й ним згоріти.
Якщо було минуле вже колись,
То чи тепер не буде нас боліти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254604
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 18.04.2011
Не питай мене нащо любила,
Не питай, я не знаю й сама.
Я б летіла, та зламані крила,
Йшла б – землі під ногами нема…
І буденності сірі картини
Світ розмішують в сум безнадій,
А я знову любові хвилини
Хороню в своїм серці на дні…
Відболіти б давно вже повинно,
Переплакати, перецвісти,
То чому ж тоді в сни безупинно
Все одно повертаєшся ти?
Не приходь в мої сни! Вже несила
Стільки пити тривог і жалЮ.
Не питай мене нащо любила,
Не питай мене нащо… люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254021
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 16.04.2011
Знаєш, мені цієї миті стало так (я спочатку написала "сумно", але це знову не те слово... ) - бридко, саме бридко... Бридко від того, що я пишу таку брудну попсу... бридко від того, що я мушу це все писати... і не маю можливості просто сказати все тобі... Бридко від того, що мій телефон заглох - німий... і навряд чи вже заговорить...
Мені боляче... Боляче від того, що я починаю все розуміти!.. Від того, що я все усвідомлюю... - в мене з*являється свідомість... Жахлива річ, чорт забирай... Набагато легше жити несвідомими мріями, в них так просто... там є ти, ти й тут є, але не зовсім мій, чи зовсім не мій, чи не зовсім зі мною, та ти просто чужий, але... рідний...
Навколо все чуже... На мене все душить... Мене душить там де немає тебе, а отже скрізь... Все і всі... Годинник паралізувало... А я майже в комі... Мені ще ніколи не було настільки важко, хоча ні не важко, важко було і боляче було (та не так, було більше, було менше, але не було так...), так дивно не було, так не по собі...
(Продовжити)
Я просто ненавиджу себе... Ненавиджу за те що маю потребу в тобі... Весь ти - моя потреба... Мені вже наплювати на всі сльози, образи і... хай буде - зради, хоча я не впевнена, що вони були, але й не впевнена, що їх не було... Та... мені так на це плювати... На все, хоча, мабуть, не на все, а на всіх... Хочеться сказати, так багато всього того, про що стільки мовчала і про те, про що постійно говорю, хочеться розказати про тебе, про того тебе, якого ти приховуєш, хочеться мовчати про все і заглянути до твоїх очей, вибач... настільки хвилююсь, що, навіть забула їхній колір, хоча... зараз це не настільки важливо, мені не так важливо де я потону... Хочеться провести тремтячою рукою по твоєму волоссі... Я так хочу стиснути твою руку, відчути її тепло... Мені хочеться вперше торкнутись до тебе і не відчувати страху за те що буде, не боятись, що я все зіпсую... я хочу щоб мій пульс зникав поруч... Мені хочеться тебе підтримувати, не дозволяти тобі впасти... Або гинути разом... Мені хочеться дивитись... На тебе... Дивитись і знати, що ти МІЙ... Знати, що ті безмежні очі, злегка солоні вуста, теплі руки... що все-все моє... Що ти зі мною... Що ти мій друг... Що ти той... той з яким в мене буде майбутнє... Відчуваєш не відчуваючи... Я хочу... Хочу, щоб ти прокидався і обривав мій телефон з тої сотні, можливо 123, а можливо більше чи менше, що є в твоєму телефонному довіднику, я хочу, щоб ти думав про мене, цінував, поважав, КОХАВ... Зовсім не важливо, як би ти це все робив - незграбно, палко, наївно, безглуздо... Всерівно на те, аби щиро... Я впевнена в нас би це вийшло...
Це все пройде і буде біль... Але я не думаю, що той біль буде важчим за той, що я відчуваю зараз... Я тебе часто порівнюю з болем, хоча й так не можна робити, але ти солодкий біль, а я ... - мазахістка, божевільна, та, що втрачає голову лише при одному спогаді про тебе... Але щоб там не було я дихаю з тобою в один ритм, в нас взагалі один ритм... Ми зовсім різні - я обожнюю каву, а ти п*єш її щоб не заснути, я їм чорний, гіркий, самий справжнісінький шоколад, а ти, якийсь зіпсований, через мірно солодкий, та ще й розбавлений молоком... Але це моє щастя... В такі моменти я розумію, що я ще не зовсім в тобі, хоча... боюсь, що поки... Але - Що та кава, що той шоколад, що ті книжки і музика? - коли я вже не можу терпіти твого голосу, але то мій улюблений звук... В мене їде дах від твого запаху - ненавиджу його, але він мій улюблений... Я божеволію... коли чую лише твоє дихання... я його чую за кілометри, через всю ту відстань... Коли річ йде про тебе межі не має, а для мене її взагалі не існує, хоча між нами стіна, велика, важка і чимось омита, мабуть… просто, коли говорять про стіни, то вони обов*язково чимось омиті, а я не можу скласти думки до купи та зрозуміти чим... Але ми бачимо через неї, але не можемо переступити... Навіть я не можу... Все це пахне фарбою для підвіконників - хоч і спочатку жахливий сморід, та й все липне, але потім... ЗДАЄТЬСЯ - гарно, а що там насправді...
"Maybe, - I love you..." - я не раз ловила себе на цій думці... Так я тебе люблю, але в нас немає кохання... Тому що я відкрито кажу про свої почуття і, що вже приховувати, коли річ йде про тебе, до біса гордість, я готова про це кричати, повідомити по радіо (я завжди мріяла, як би це не було старомодно, передати таким способом тобі "привіт", побажати "успішно здати сесію", сказати... що... "кохаю і сумую"..., але ще більше мені хотілось почути це від тебе...) сказати всім, мені не страшно однієї миті зрозуміти, що про це вже знає весь світ... Я більше нічого не боюсь... Крім одного - боюсь втратити тебе взагалі... це найстрашніше, саме жахливе і безжальне - це моя загибель... А ти... ти просто цього не відчуваєш...
"You comes in the rain... - my pain"
Що ж по той бік межі?
Ніяких таємниць все зовсім просто - там... - БОЖЕВІЛЛЯ... Але не тільки, там є все, але все воно веде до божевілля... Навіть та відстань між нами то вже поза межею, а отже то божевілля, якби тобі цього не хотілось, і те що я скучила - це теж божевілля - все, що є між нами, це звичайнісіньке божевілля... і... - небезпека ("danger"???)... Мимоволі лізе пісня до голови, цитата якої звучить приблизно так - "... а ти малюєш на папері, як він зайде в твої двері..."... От так і я... Я (dreamer!!!) - мрійниця, а ти - моя мрія... і нічого з цим не поробиш... Але це ще не кінець, хоча вже зовсім поруч... Тому... що... я вже поза межею... і... там... тебе не має... Прийди! - я ще чекаю, але я не з залізна.
А знаєш... що ще там?! Там - поза межею... Там самотність... і втрати... жахливі втрати... того, що вже не повернути... Мої помилки, їм немає ліку... А ще час... Якого в мене не має... Я тримаю, ціную кожну секунду, бо я по той бік... Мене щось схопило, там... в області грудей чи живота – не орієнтуюсь, якесь таке дивне відчуття, хоча... я просто ще жива... нічого дивного... Дим... Димно... Дихаю... Вдихнула - видихнула... і так доти доки ти не з*явишся... От і все - "...Вдох - выдох - и мы опять играем в любимых..." Поки... Вона прийде, бо я по той бік межі та в полоні божевілля...
Я плачу… Не тому, що я тебе кохаю, я жодного разу, ніколи про це не шкодувала, я плачу через те, що ти мене не кохаєш, так і не зміг покохати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247326
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011
Повертайся назад. Біжи.
Догорають байдужі зорі.
Я не знала, що ти чужий,
Замість того, щоб бути хворим.
Зачекався старий маяк,
Не доходять пляшки з посланням.
Я забула б тебе… А як?
За твоє, що «не ти остання»,
За несказану сотню фраз,
За безжальне твоє «не можу»,
За побачення двох не нас,
І за ніч не прожиту кожну,
За мовчання моїх шухляд,
За глухий телефонний провід,
І за біль нерозкритих зрад,
Почуттів смертоносний овід.
Повертайся назад. Туди,
Де за мною нестерпна суша.
За буйками нема води,
А вертатися я не мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246044
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 12.03.2011
А ти б чекав мене так довго, як потрібно?
За років десять, двадцять...Ти б чекав?
Коли краса лиця поста́ріє помітно,
Порідшає в нас радості приправ.
А ти б чекав мене без смутку й сподівання,
Без прикрих слів, думок, рубань з плеча?
Коли стихатимуть останні зарікання
Пониклих мрій знайти собі причал.
А ти б чекав мене крізь зими, осінь, літо?
Сумну весну, що спокій принесе?
Коли до сліз п'янких захочеться забути,
Як серце скаже: "Лю́блю над усе"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246417
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 12.03.2011
Це тільки вітер, тільки дощ,
Це просто сильні дві стихії,
Коли самотність сірих площ
Душі самотність розуміє.
Це тільки прірва, чорне дно,
Стрімке падіння безкінечне,
Коли терпке-терпке вино,
Як ще ніколи є доречним.
Це тільки страх, всього лиш страх, -
Малого серця тіні болю,
Як мрія чахне на очах
І потім довго час не гоїть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244994
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 07.03.2011
Не кажи, що немає Бога,
Не кажи, що за себе сам.
Якщо хочеш, то просто в ноги
Тобі серце своє віддам.
Не кажи, що зрадлива врода,
Не кажи, що любов – тюрма.
Якщо хочеш, я спалю воду,
Хоч вогню вже давно нема.
Не кажи, що не маєш віри,
Не кажи, що пусті слова.
Якщо хочеш, торкнуся шкіри,
Щоби бачив, що я жива.
Не кажи, що усе минає,
Не кажи, що вже тлієш сам.
Якщо хочеш, зречуся раю,
Та тобі всю себе віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244930
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 05.03.2011
Залиш мені на вечір два квитки.
Питаєшся куди? Та не важливо…
Спустошують мене бридкі гудки
І тиша, так безжально норовлива.
Забудь, що все стирає спрагла ніч:
Я їй давно не вірю. Як і в тебе.
Питаєшся за що? Не в тому річ…
Ти всі мої ілюзії занедбав.
Не варто оглядатися. Втікай.
Я ж сильна – і стерплю чергову втечу.
Питаєшся для чого? Не питай…
Лиш два квитки залиш мені на вечір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242115
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 27.02.2011
Я збудила спогад - кольору відтінок
На стіні кімнати, де танцює ніч.
І немає болю. Пам'яті уривок,
Що несе в свідомість випадкових свіч
І сердець незрячих світло тьмяно-сіре,
Що руйнує замок з сотень забувань...
Моє небо вмерло...бо на ньому - діри,
Бо в душі - колючість вбитих розставань.
І маленький бантик. На коробці страху -
Скромний подарунок від забутих днів.
Можна жити просто, вдаючи комаху.
Можна воскресати спогад, що жеврів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233447
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 07.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2011
Самотність удвох. Чаювання опівночі. Спокій.
Ріка часу думки омиває в воді пізнання.
Або тиша в руці, або в венах омріяний морфій,
Або кожен на завтра вдіває все нове ім'я.
Тільки ти і вогонь. Тільки тиша все лізе у вуха,
І від шуму в сусідів щоденно болить голова.
Ми мовчатимем вічність. У серці настане посуха.
Новий постріл у скроню - несказані щастям слова.
Ти мовчиш - я мовчу. Нас нема. Є самотність удвох.
Виповзають думки - неозвучені крихти любові,
Виростає стіна. Все пробачить замріяний Бог.
Тільки ти не пробачаш. І тиша погладжує скроні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232899
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 05.01.2011
Не кидайся попусту «люблю».
Я давно не вірю в ці зізнання,
Хай звучить зухвало чи банально,
Та пояснень цьому не даю.
Я втомилася від руху в нікуди.
Від безглуздих білих повідомлень.
Цій ідилії не суджено доповнень,
Як і змін за рухом навпаки.
І не жди від мене жодних рішень.
Я чеканню більше не мішень.
Геніально просто в нас, лишень
Безнадія сили має більше…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232687
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 04.01.2011
Варто збагнути , що все це миттєве:
з тобою не будем ми вічність, лиш мить.
Сьогодні корона, і я -королева,
а завтра селянка, що в поле біжить.
Пророки не скажуть, що буде насправді,
побачим самі все очима людей.
Можливо, брехня - це і є сутність правди.
Можливо життя - це сукупність ідей.
Та кожен з нас геній, одягнутий в маску.
В усіх діалогах - миттєвість життя.
Зустрівши кінець, ми чекаєм початку....
...зустрівши початок - чекаєм кінця.
Пускаєм холодні слова, наче стріли.
Прокльони в душі прикривають дирки.
Ми кожного дня наступаєм на міни,
і прагнемо щастя "на довгі віки".
Та варто збагнути, що все це миттєве:
забудуть тебе, і мене, і всіх нас.
Лише на могилах високі дерева
розкажуть історію, ставши в анфас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228979
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 16.12.2010
Тихо білим снігом, зсипаним на очі,
Щось говорить біла віхола-зима.
Не бери за руки, - більше я не хочу
Те, собі вертати, чого вже нема.
Так, - я дуже змерзла. Зараз неважливо,
Що в твоєму світі мій себе згубив.
Не зважай, - минуло, я вже говорила,
Що холодним снігом стала лава злив.
Іскорка не згасла. Сонце не померкло.
Просто щедро сипле з неба білий сніг.
Ти – мені не вічність, ти – мені не пекло,
Ти – мій жаль колишній, нині ж – дикий сміх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226613
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 05.12.2010
Не сходить зоря для сліпих, – тільки зрячим!
Однак, смак тепла – не для зрячих – сліпим.
Хотіла мене чарувати… - нема чим?
Хотіла поранити словом тупим…
Не випустить слава з обіймів ласкавих
Того, хто цю славу байдужістю звав.
Хотіла зламати мене; тільки вивих!
Хотіла, щоб я об’єднав, – я порвав…
Хотіла... Одначе!.. – Не в юності справа;
Хотіла напитися славою – пий!..
Бо тільки незрячих голубить заграва,
Бо той добивається, хто не сліпий.
12.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221796
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 12.11.2010
Словами говорити про слова,
І фразами затертими. Мій майстре!
Збиває з ніг, у оберт голова,
Бо Ви мені несете білі айстри.
Благаю Вас, - без жалощів у слід,
На згадку залишіть бездушні квіти.
З очей – сльоза, з чола – холодний піт:
Я завжди буду Вашим фаворитом.
Закон простий, і правила одні:
По лезу йти, торкаючись до мрії.
О, майстре мій! Які Ви все ж чудні, -
Мені не в такт, мені в периферію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220624
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 07.11.2010
хтось обірвав з дерев багряне листя
хтось сонце закотив за сотні хмар
художник вмер. рука зламалась в кисті
талант продавши смерті як товар
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220557
дата надходження 06.11.2010
дата закладки 06.11.2010
Далека ніч. Вокзал. Перони.
Проймає холодом до нитки.
Прощанням втомлені вагони
Лишають в серці чорні мітки.
Годинник, колії зустрічні.
Чекання-кат, квиток додому.
І не назвеш, що пересічні,
І не назвеш «лише знайомі»…
По різні сторони від миті…
Я від вікна відвернусь вільно.
Виду подам, що не болить і
Вид зроблю, що дуже сильна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219688
дата надходження 02.11.2010
дата закладки 03.11.2010
… Я не скажу: «Болить», та не думай, що я оптимістка,
Очі міцно зімкну, ти не вір – я не сплю, я не сплю.
Стануть в горлі слова, що мені не сказати, мов кістка:
Ти не бачиш? А жаль, я твою сліпоту не зцілю.
Миготітимуть дні, наче стрічки у титрах фінальних,
Вже мій вихід давно: авансцена не знає чекань.
Несвідомо гублюсь у прострочених дивних питаннях.
Де ти є? Бо я тут ще ламаю ту прокляту грань.
І все рівно мені, що роки до секунд невблаганні,
Я тебе не прошу покохати в очах моїх дно.
Може, цей дотик губ невмолимо відбувся останній, -
Не хвилюйся тепер: я готова, мені все одно.
Я в альбомі своїм засушу між сторінок ромашки:
Разом з ними мені ти лишив найтривожнішу мить.
Я тобі усміхнусь, та не думай, - мені дуже важко
Свої руки забрати з твоїх, кажучи: «Не болить».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218112
дата надходження 25.10.2010
дата закладки 26.10.2010
І
В моїх очах снується парадигма,
на тему "Ти" у мене сто табу.
Болить той факт, що ти мене не втримав,
а більше того, - холодно забув.
І мрії ті опали листопадом,
а дощ нам прирікає снігопад.
Ти правий! То була навмисна зрада,
та менша від твоєї у стократ.
Я знаю, ти захочеш подзвонити,
нікчемно запитати: "Як життя?".
Та як мені забути жовті квіти:
троянди, орхідеї... все сміття?
ІІ
А, може, десь зустрінеш випадково
до мого дуже схожий силует,
мурашки пробіжать по шкірі знову,
та я не озирнусь, - лише вперед.
Ти ж так колись любив свою свободу!
А я б її за безцінь віддала.
Хіба б в душі за доброї погоди
чорнілася проклята омела?..
Не треба! Не хапай мене за руки,
і вже не обіймай моїх колін.
Ти чуєш рівномірні серця стуки?
Воно черстве до слів, що ти один.
ІІІ
Пощо мені малюнки на асфальті
і фрази заяложені до тих?
Не вірю! Ти давно мене не вартий,
тепер - я тінь, я біль твій, я твій гріх.
Як смішно будувати паралелі,
шукаючи у інших мого лик.
Фундаменту нема, - пісок пустелі,
ти вже не друг, не брат, не чоловік.
Мої думки зигзагами снуються
на сотню миль казкових панорам.
В коханні більше ті не зізнаються,
у кого є від нього давній шрам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217282
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 21.10.2010
У коханні хлопець зізнавався тихо:
«Ти для мене – зорі, хоч на серці шрам;
Ти – моя богиня, що прогонить лихо;
Ти – мої світанки; Ти для мене – храм.
Ти для мене пісня. Ти – мої зіниці
Напуваєш раєм; рятівний мій круг…
Ти – весна шалена; книги на полиці.
Ти – моя пелюстка... Я ж для Тебе – друг.»
12.10.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215669
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 12.10.2010
А я живу заради зустрічі з тобою,
Заради ніжності,любові,теплоти,
Щоб ти торкнувся ніжно так рукою
Й подарував промінчик доброти.
Заради ласки,ніжного цілунку,
заради щастя і майбутнього краси,
заради вічного кохання - подарунку
Який не зможуть відібрати в нас роки.
Я хочу бачити щодня і щохвилини
твою усмІшку,блиск очей твоїх,
І знати,що на світі є людина,
Яка є втіленням усіх надій моїх.
А я живу,заради зустрічі з тобою
щоб дарувати ніжність та любов тобі,
і щиро вірю,що лише зі мною
ти прагнеш поруч крокувати у житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205862
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 10.10.2010
Не скаржуся, не думаю, не плачу, -
Я брилою незрушна є тепер.
Невже ти у очах моїх ще бачиш
Палкий вогонь? Забудь, вогонь помер.
У гордості не треба знов шукати
Умовних фраз у стилі «тет-а-тет».
Збирай усі нікчемні деривати,
Що вкупі, наче бездарний квартет.
Придумай нерозв’язану задачу:
А я тобі таки не по зубах…
Не скаржуся, не думаю, не плачу.
Невже ти ще щось бачиш у очах?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214544
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 08.10.2010
(Мимовільна екзистенція)
Хотіння – це вже майже половина,
Оспівування – більше, ніж політ,
Чекання – найчемнішая дитина
У випадку, як Вам сімнадцять літ…
Відречення – найбільше беззаконня,
Обійми – це наближення до крил,
Любов – як сон, хоча любов – безсоння! –
І сум для нас – це важкість сотні брил…
(Я не учу – я просто мимовільно
Романтику розписую віршем;
Можливо, хтось погодиться, що сильно,
Однак, мені не вижити книшем…)
06.10.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214730
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 08.10.2010
Він дуже глибоко у душу їй заліз
Зважав, але продовжував писати.
Він знав, що буде боляче до сліз,
Тому не все давав її читати.
Писав про все, про все що в нім жило
Про мрію, що ніяк не може статись.
Про те що відбулось, про те що вже пройшло,
Про те, що аж ніяк не може розпочатись.
Його рядки комусь були чужі,
Когось чіпляли за душевні струни.
Він друкував, не маючи межі,
Коли при зорях, а коли в безлунні.
Він щось важливе у її життя приніс.
Читала, слухала, на вірші спонукала...
Він дуже глибоко у душу їй заліз.
Вона кохала – і не відпускала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204701
дата надходження 07.08.2010
дата закладки 10.09.2010
Якщо не маєш пристрасті в думках,
Якщо не бачиш сенсу у стосунках,
То справа не у віці, не в роках,
Не у житті проведенім в цілунках...
Річ не в розмовах задушевних до світанку,
Не в квітах, не в словах і не у вірші,
Не у прогулянках з коханою до ранку…
Річ в тім, що з часом, ми стаємо дещо інші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210308
дата надходження 10.09.2010
дата закладки 10.09.2010
Необачна, шалена... Все втрачено.
Неосудна, самотня, - мовчи!
Ти руками своїми тремтячими
проронила від серця ключі.
Незалежна, холодна... Забулося.
Відчайдушна, нестримна, - прощай!
І давно не для тебе ця вулиця,
і давно не для тебе цей край.
Самобутня, незнана... Ще станеться!
Остовпіла, незряча, чужа...
Ти для іншого майже обраниця,
а для нього ти мрія. А жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208407
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 30.08.2010
Часом так буває,
що сидиш гадаєш.
Що робити далі
зовсім сам не знаєш.
Ти її кохаєш,
і далі сам не знаєш.
З думками засинаєш,
На решту ти забиваєш!
Прсп:
Коли вона,
Тебе кохає!
Твори дива!
І будь щасливий!
Часом так буває,
що сидиш і плачеш.
Нічого не з'їдаєш,
І всіх навколо лаєш.
І вона це знає,
що сидиш гадаєш,
Як підійти не знаєш,
Проблеми ті рішаєш.
Прсп 2:
Коли вона,
Тебе кохає!
Твори дива!
Живи для неї!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205262
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 10.08.2010
Лиш крок і прірва зараз поміж нас.
І ти для мене так багато значиш.
Моя любов і в профіль, і анфас
Перед тобою. Як же ти не бачиш?!
Неначе зовсім поруч стоїмо,
Що можна доторкнутися руками.
А ми з тобою просто мовчимо
На різних мовах про одне й те саме...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190241
дата надходження 17.05.2010
дата закладки 07.08.2010
Лягай на стіл, я нагострила скальпель.
Ти не подумай, це я не караю!...
Можливо, там, між крові сотень капель,
Я істини вже точно докопаю.
Лягай на стіл, я вже включила світло
Всі інструменти миляться до руху.
Мабуть, лиш там і тільки точно звідти
Я істину дістану хоч за вуха!
Лягай на стіл. Пробач, нема наркозу,
Та обіцяю, буду дуже ніжно.
Просто не знаю, чи коли ще зможу
Отак тебе побачити наскрізно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204371
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 05.08.2010
Мене осінній дощ поплакать просить,
А я не можу, хоч у горлі ком.
Все мною живишся, - вмираю. Досить.
Тільки, на жаль, той крик тобі півтон…
В твоїх очах застигну силуетом
Зникаючого чорного пальта.
Хай заховає ніч зоренаметом
Того, кого пробачить не змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203737
дата надходження 31.07.2010
дата закладки 31.07.2010
Я не просто жила, - я дышала, болела тобою.
Наполняла теплом все холодные скучные мысли.
И проблемы других мне казались такой ерундою,
Если нету тебя на восходе моей серой жизни.
Я считала всегда, что ты должен еще повториться:
Что я жду тебя вновь, вспоминая ночные беседы.
Как могла я в тебя так бездумно, нелепо влюбиться,
не желая умом на вопросы услышать ответы.
Знаешь, я не начну с ничего накалившейся ссоры,
Просто тихо уйду, оставляя тебе только звезды.
Ты украл мое сердце, - ты был ненаказанным вором,
И вернуть, милый мой, либо что невозможно и поздно.
Я не просто жила, - я тобою все клеточки вскрыла:
И кружила себя в нарисованной мною вселенной.
Как же я одного лишь тебя так безумно любила,
Отдаляясь мечтой от мечты не спеша, постепенно?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203722
дата надходження 31.07.2010
дата закладки 31.07.2010
Не перший день, не перший рік знайомі,
вже за плечима юність гомінка,
та є у нас надійна пристань вдома,
розмова ніжна і любов палка.
Нехай хоч скільки раз птахи у вирій
летіли й поверталися назад,
та наші душі обнімались щиро,
щоб пережити грози й снігопад.
Не перший день, не перший рік ми разом.
Здається, все вже сказано було.
Та я в молитві дякую щоразу
за погляд твій, за ласку і тепло,
за наші ночі і за наші ранки,
за тихий плин подружніх наших днів,
за те, що всі мої сердечні ранки
ти, як ніхто, загоїти зумів.
Не перше й не останнє в тебе свято,
та хочеться вітати знов і знов.
Нехай Господь зішле тобі багато
здоров'я. Решту дасть моя любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202589
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 25.07.2010
Ти за мною не йди. Я вже більше про це не попрошу,
Навіть хоч би й мені рани далі просочились кров’ю.
Помовчи. Не кажи: «Я не вартий. Ти надто хороша», -
Познущавшись вкотре над моєю сліпою любов’ю.
Скільки часу пройшло, - не змінилось ніщо ні на йоту.
Тільки ми на калібр проміняли старі пістолети.
В голові зашумлять хаотично позбирані ноти,
І жовтітимуть десь вже несвіжі віддавна газети.
Ти не думай лише, що я принципів більше не маю:
Підкорившись тобі, я забула про гордість і силу.
Я сама собі слабкість таку не даю, не прощаю,
Тільки просто тому, щоби бути у міру щаслива.
Може, нам ще колись поодинці самотність захоче
Кінослайдом німим всі моменти разом погортати.
Помовчи. Не кажи: «Я не вартий. Ти надто хороша», -
Краще просто піти, і нічого мені не казати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201930
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 22.07.2010
Мы любим тех, кто нас не любит.
Мы губим тех, кто в нас влюблён.
Мы ненавидим, но целуем.
Мы не желаем, но берем.
Мы не хотим, но замечаем.
Мы так хотим лишь быть вдвоем.
Мы на звонки не отвечаем,
Но мысли только об одном.
Я вновь скажу, что все забыла.
Он со спокойствием уйдет
И вновь подумал: «Нет, любила!
Зачем сейчас она мне врет?»
Но я его звонков не слышу.
Ему боялась я сказать:
Вернись... ты мне, как воздух, нужен!
Я не хочу тебя терять!
Они играли в безразличье.
Они теряли счёт тех дней,
Когда она его любила,
Когда он думал лишь о ней...
Когда-нибудь придет и скажет,
Что отдал сердце он другой.
Она в ответ лишь улыбнется,
С улыбкою уйдет домой.
Ну а в душе ручьями слезы.
Ну а в душе – лишь боль обид.
Со мной теперь одни морозы...
Он никогда не позвонит...
Разрушила свое я счастье,
Когда могла с ним рядом быть.
«Люблю» ему сказать боялась...
О чём теперь тут говорить?
И он теперь ее забудет...
Мы так бессмысленно живем,
Ведь любим тех, кто нас не любит,
Ведь губим тех, кто в нас влюблен...
Лето 2009
***
Название и первые строчки взяты из интернета, а сама идея этого стиха - из жизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202090
дата надходження 21.07.2010
дата закладки 21.07.2010
По той бік правди і брехні,
Життя і смерті, й переходу
Я опинилась на межі,
Мною небаченою зроду.
По той бік світла і пітьми,
Небес, і пекла, і драбини
Я хочу бігти, а не йти,
Але не можу, - ще людина.
По той бік всього і нічого,
Всього на світі й пустоти,
Штрихами доброго і злого
Я наближаюсь до мети…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201049
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 15.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2010
Жити хворим безнадійно
І сво́ї лічити будні?,
Або можна щодень гідно
Святом бути незабутнім.
Можна скиглити до жалю,
Фатум голосно кляст́и.
Або можна в кулак волю
І свої нести хрести.
Можна кликати на поміч,
Як щось конче запече.
Або можна тихо побіч
Сво́є підсунути плече.
Можна…так багато можна,
За тобою слово й крок,
У собі хвилина кожна
Криє вибір і урок.
Дай хвилину і я сќажу,
Ні, не скажу, покаж́у,
Що життя і скільки важить, -
В тому вірна, тим живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200920
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 14.07.2010
Ти ніколи мене не забудеш,
Хоч летітимуть дні і роки,
Хоч мій голос уже не почуєш,
Не відчуєш моєї руки...
Ти шукатимеш в когось в зіницях
Намальовані дні наших стріч.
Не знайдеш погляд мій в чужих лицях,
І злякаєш вогонь талих свіч.
Ти, проходячи повз мої вікна,
Відчуватимеш в серці печаль.
І з думок я ніколи не зникну,
Лиш гучніше будитиму жаль.
Будеш знову в умі воскресати
Попіл фраз, що тоді ти не чув.
Будеш завжди мене пам’ятати,
Бо ніколи, повір, й не забув.
Намалюєш портрет мій у небі,
А мій голос віднайдеш у снах.
Я також не забуду про тебе,
Хоч живемо ми в різних життях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178788
дата надходження 20.03.2010
дата закладки 12.07.2010
Цікаво, ким для тебе я була?
І чи знаходив ти в мені розраду?
Чи хоч на мить відчув потік тепла,
Що я пролить хотіла літнім градом?!
Чи божеволів ти від слів моїх,
Як я вмирала від твого сказання?
І чи було хоч раз в думках твоїх,
Що я - та перша і остання?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200469
дата надходження 11.07.2010
дата закладки 11.07.2010
На старій кушетці знову твій годинник
Вибиває маршем те, чого нема.
Я давно вже, знаєш, не шукаю винних:
Це немов по склепах не знайти примар.
Ти, мабуть, як завжди так безпомилково
По моїх бездомних пройдешся слідах.
В Бога не просила згірклої любові,
Що в краплинах крові, що в моїх сльозах.
Душу, наче книжку, я ж не відкривала, -
Все в собі тримала; все було в очах.
І немов ривками гострого кинджала,
Так і я спітніла від кошмарів в снах.
Я ж хотіла бути тишею форелі,
Присмаком, сп’янілих ранками, вишень.
І сама не знаю, чом же я в пустелі,
Де безмовна темінь стерла світлий день…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200223
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 10.07.2010
Я слухала як Ви читали вірші, -
свого натхнення й серця початки.
І тут я Вам лиш кілька слів залишу,
як вразив почерк Вашої руки.
І хоч читали Ви й без інтонацій:
актор живе не в кожного в душі.
Та щось було у тій вимові Вашій,
яке валило звичність на межі.
Ви всім своїм єством в рядках із рими
так тонко чарували слухачів,
були Ви за півподиху між ними,
і кожен Вас відчути би хотів.
А я була всього лиш за екраном,
за кІлькадесят років вже за тим.
А Ви були поеткою-гурманом,
а Ви зняли із мене дивний грим.
Я майже покотилась на коліна,
вслухаючись в мелодій Ваших фраз.
А хто Ви? Хто? А Ви - Костенко Ліна, -
велика поетеса поміж час.
P.S. Написала цей вірш під враженнями виступу Ліни Костенко у м.Сокалі (1995р.), та й взагалі, під ВРАЖЕННЯМИ від цієї чудової поетки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183850
дата надходження 14.04.2010
дата закладки 07.07.2010
В одному містечку жили хлопець та дівчина, які до нестями кохали одне одного: неймовірно закохані, неймовірно щасливі. Вони хотіли бути разом щохвилини, мріяли про спільне майбутнє. Життя одне без одного здавалось їм глибоким проваллям, страшною безоднею... Лише разом вони могли по-справжньому бути щасливими.
Проте батьки були проти поєднання двох сердець, яким, здається, судилося бути разом. Закохані вирішили: якщо вони не можуть бути щасливими на землі, то будуть шукати своє щастя на небі................
Високий міст, довжиною у вічність. Внизу бурхлива течія розбиває свої хвилі об каміння. Дощ. На мосту двоє. Рука в руці, погляд очі в очі. Останні клятви, признання, молитви... Сліз немає.Так вирішили самі...
Холодний вітер мішає перелізти через поруччя, але вони не здадуться: бажання бути разом понад усе. Стоять, тримаюся за руки, тримаються поруччя. Позаду - спогади, попереду - вічність. Лише одна мить, лише один крок до омріяного щастя... Останні слова "Я ТЕБЕ КОХАЮ", і хлопець полетів у безодню, тримаючи за руку дівчину. Він падає, проте її рука вислизає. Що це??? ЧОМУ? Фатальний погляд крізь морок: дівчина стоїть на мосту, вона не зістрибнула... На її устах слова: "Світ продовжує існувати і без нього"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159963
дата надходження 08.12.2009
дата закладки 07.07.2010
Під музику загубленої ночі
Інфантом забажаю собі стати,
Долаючи шляхи, колись захочу
Мерзотні повалити супостати.
Уменшити віддаленість кордонів,
Знешкодити їх тиск на спраглих грудях,
зИгзагами грядущих перепонів
Колись комусь загрозою побуду.
У ритмі три десятих на півчверті
За склом моїх вікон злітають краплі,
А ми такі близькі й такі далекі,
Голодно-ситі, зморені та спраглі.
Утопії втомилась малювати,
Боюсь, що їх для мене забагато.
Ловила на півслові інтриганів,
Ескізи набирала задля свята.
Не йди від мене завтра. Тільки нині
Отрутою спади на піднебіння.
Їством ти став для дивної причини,
Новим пророчим сенсом зубожіння.
Обсмалене сумління під роками
Чомусь вже ні про що тобі не скаже.
І відстань між холодними руками
! така їдка, така музично вража.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199673
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 06.07.2010
За кроком крок
Ти йдеш у ніч
У душі rock
Знов віч-на-віч
Ти й тишина,
Вона німа.
Ти скажеш їй
Всі ті слова,
Що готував
Єдиній тій
Її нема
Лишився біль
І пустота
Пусті думки,
Пусте життя.
Ще спогад є
Та він холоне
Серце не б'є,
Лежить в долоні.
Вузька стежина
Сухі калюжі
Куди ідеш
Тобі байдуже.
Ще крок вперед
і німий крик
Летиш униз
До болю звик
Не прийде день
Не буде снів
Лиш ніжний плач
З глибин душі
Нелегко це:
Твоє страждання
Невдале ехо
Від кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160259
дата надходження 10.12.2009
дата закладки 06.07.2010
Він йшов туди, де час лікує всіх
Шукав рятунку серед тиші і спокою
Вже так давно ніхто не чув той сміх...
І радість ту немов зняло рукою.
Манить за горизонт надія на життя
Лікарня душ, реанімація любові
А він так прагне, прагне забуття..!
Та мучить біль тупий у скроні.
Навколо крик. Німий. Як і тоді.
Але не здатний він цього змінити.
Навколо страх і біль. Думки сумні.
А залишається лиш жити і любити.
І лежачи в операційній - чув погрози
Дивився в стелю, але бачив святе небо
Бо вже ніхто не вколе болю дозу...
І у мовчанні вже нема потреби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161437
дата надходження 16.12.2009
дата закладки 06.07.2010
Заспівай на ніч світові казку,
Запали у думках його зорі,
Подаруй трішки щастя і ласки,
А у снах намалюй узори
І орнаменти срібної ночі
Із фольклору різдвяного дива.
Хай наповняться радістю очі,
Хоч та радість буває мінлива.
Погойдай світ тихенько в колисці,
Щоб забулися всі негаразди.
Хай натхнення і помисли чисті
Запанують у ньому назавжди.
І пеленою ночі накрий світ
Нехай снить мрійні сни про кохання
Прийде ранок, і буде новий зліт
Нові усмішки і сподівання...
Заспівай на ніч світові казку
Бо й душа твоя - цілий світ
Подаруй трішки щастя і ласки
І хай квітне в душі білий цвіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165839
дата надходження 12.01.2010
дата закладки 06.07.2010
Хочеш, ми будем рахувати час???
Я тобі скажу, що кінець так близько...
Ми будем плакати, бо день іще не згас,
А небо над землею низько-низько...
Ми знову втечемО на край землі
Нас ще раз зловить вітер, і байдуже...
Нехай! Можливо, ми не будемо сумні
Можливо, ранок нас вже не розбудить...
Хочеш, ми на стіні напишем наші мрії?
Хтось намалює спокій у всім світі...
О, не тони в безмежній безнадії!
Ще треба у душі намалювать графіті...
А я б фломастером замалювала сонце!
Ми б танцювали знову серед поля...
Нехай собі говорять, що лиш сон це
Бо все це бачила лише німа тополя.
А хочеш? Хочеш я...піду назавжди?
Спалю мости і не повернусь більше
Лиш міражем у сон приходитиму завжди
А ти живи...бо вже не буде гірше.
Ми все життя у мріях проживемо...
І небо знов складеться, ніби пазлом
Давай кохання наше збережемо!
А хочеш, ми помремо разом???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166755
дата надходження 17.01.2010
дата закладки 06.07.2010
Моя вина не в тому, що я винна,
Моя вина у тім, що винен ти.
Що я не указала на причини,
Що ти не показав мені мети.
Моя вина не в тім, що сніг зронився,
А в тому, що потоптаним був цвіт.
І компас мій з маршруту мого збився,
І лік зійшов із зим, із весен, з літ.
Моя вина не в тому, що кохання
Зійшло так безконтрольно нанівець.
Моя вина у тім, що всі бажання
Ти знов прирік на програшний кінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199504
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 06.07.2010
Ось знову стала Ти на роздоріжжя
А на шляху Твоєму безліч камінців.
Моя країно, зоряна та ніжна!
Невже нема для мук твоїх кінців?
Я знаю, ненько, добре пам'ятаєш
Криваву путь крізь терни до зірок
Тому і зараз несміливо ще ступаєш:
Фатальним може стати кожен крок.
Але ти йдеш. Несеш у серці рану
І щирий жаль за своїми дітьми,
Які тебе покинули так рано:
Пішли у Бабин Яр, під Крути, в Соловки...
В твоїй душі безмежна невимовна туга,
Скорбота сіра й чорний біль:
Була і Перша світова, і Друга,
Глухий Голодомор, німий Чорнобиль.
А що ж тепер? Обрізані вже крила
І зраджують тебе твої ж сини
Катів своїх сама ти породила...
Та, попри болі, ненько, все ж живи!
Я застелю тобі дороги рушниками
І долю вимолю в небес святих...
І золотими вишиті нитками
Повстануть імена загиблих тих.
Повстане Правда і засяє на весь світ
Ти - мучинеця праведна, вдова.
Розквітне нації української цвіт.
О, Батьківщино, земле дорога!
Ось знову стала ти на роздоріжжя
В майбутнє світле робиш крок
Моя країно,зоряна та ніжна!
Із квітів я тобі сплету вінок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169397
дата надходження 02.02.2010
дата закладки 05.07.2010
Емоції вбивають без надії...
Я захлинаюся своїми почуттями...
А серце - камінь, і нічого не жевріє,
Я помираю всоте між житами...
Хтось тихо плаче.
Хтось - кричить,
Хтось рве волосся на собі від болю...
І у вогні палає та горить...
Ніколи вже не віднайти спокою...
***
Я не тому мовчу,що нічого сказати,
Що в серці поселилася печаль.
Ні, я б хотіла думки ваші поміняти
Та ви мене зненавидете...жаль!
***
Здається часом, що вже сказано усе,
І що нема потреби говорити,
Що кожне слово лише біль несе...
Але не можна цього припинити.....
...І так від себе я тікала в ніч,
Сама себе загнала в глухий кут
Під наглядом заціпенілих свіч
Звільняла серце від оскаженілих пут.
Біжать по колу стрілки циферблата
І натякають, що пора вертатись
Оці страждання - це ще не розплата
Ще треба вчитись жити намагатись!
Ще треба світ оцей на краще поміняти
Подарувать надію і розраду.
Повір, тебе хтось ревно мріє обійняти,
І хтось чекає на твою пораду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172619
дата надходження 18.02.2010
дата закладки 05.07.2010
І чому Ви так... задумані і тихі?
Чи невже сумуєте в цю мить?
Та чи справді у житті, мов в книзі,
Може все закінчитися вмить?
Що ж Ви раптом так захвилювались,
Поспіхом зібралися, втекли...
Ми із вами так й не попрощались...
Байдуже, що незнайомими були...
[ переклад поезії автора VАМ "Девушке с книжкой на вокзале...":
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150560 ]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173151
дата надходження 21.02.2010
дата закладки 05.07.2010
Мaбyть, у дoлi є свiй чoрний списoк,
Вoнa йогo xoвaє вiд людeй,
Без зaйвиx пeрeкрeслeнь, лишніх рисок
Зaписaнo мiльйoни тaм iмeн.
I моє тaкoж є десь на початку,
Що його вивела старезная рука
I знак питання символом загадки
Чорніє з небезпечністю крука.
Бо є ще шанс... Все виправити можна,
Міняє кожен день своє обличчя.
Господарем свого життя із нас є кожен
Спіши змінитися, бо доля кличе.
Настане час, порину в тихий сон...
А потім скаже голос - це вже вічність!
Ось вічність... Із відчинених вікон
Полине синім птахом таємничість...
Залізе в душу стрічечка жалю:
Чорним по білому вже виведено вирок..!
Xiбa нe знaлa я для чого я живу??
Iдy y вiчнiсть... A мeнi б yривoк,
Лише уривок з тої книги прочитати!
Щоб знати, що за тими от дверми...
Toбi ж з нуля не пізно починати!
Рoби свій вибір. Навернись. Живи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173990
дата надходження 25.02.2010
дата закладки 05.07.2010
Ти живеш в моєму міокарді,
Ти малюєш там для мене сни.
Ніжно граєш щось з Вівальді
І співаєш: "Дівчинко, засни..."
Taм ростуть для тебе дивні квіти,
Сяє золотисто небокрай.
Я без тебе вже не вмію жити...
Ти шепочеш вітром: "Засинай..."
Taм тoбi спокійно, мирно й тихо,
Почуваєшся найбільшим в світі скарбом.
Трохи щастям у мені
подИхай...
Ти живеш в моєму міокарді!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182859
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 04.07.2010
Цьoмy тілy лиш тiльки сiмнaдцять, a дyшi вжe дaвнo - сiмдeсят...
Пaxнe листя i грoнa кaлини. Зa вiкнoм трeтiй рiк листoпaд.
Сoнцe тиxo зaстиглo нa сxoдi i пoвільнo вeрнyлoсь нaзaд.
Зa вiкнoм мaбyть знoвy нeгoдa пoливaє бoжeствeнний сaд.
O, цe мaбyть ти знoвy зaбyлa - зaлишилa зiв'ялi квiтки,
В пeрexoдi придбaлa зa бeзцiнь в сьoмe нeбo нeдійснi квитки...
Зaспoкійся. Дивись - я нe плaчy... У мeнi вжe нeмa хвилювання.
Просто зараз тобі допоможу здійснити в душі прибирання...
*
A тeпeр...пoцiлyй свoє нeбo. Нexaй oчi твoї зaблистяться.
Нaпиши двa листи в пiдсвiдoмість. I живи, тoбi ж тільки сiмнaдцять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196634
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 04.07.2010
Ты знаешь, ты мне стал все чаще снится,
И, пусть с тобой не виделись давно,
Моя душа опять к тебе стремится:
Мне без тебя и в ясный день темно!
Вновь снишься ты, твои глаза улыбка...
За них и целый мир не жаль отдать!
Какая-то нелепая ошибка:
Ты далеко... Так хочется обнять!
Обнять так нежно и... не расставаться,
Растаять поцелуем на губах
И, каждый миг опять в тебя влюбляться,
Летая, словно птицы, в небесах...
Ты нужен мне! Прошу, будь просто рядом,
Не исчезай как звезды по утру...
Ты позови меня хотя бы взглядом!
И я приду, ты слышишь, я приду!..
Я верю, что настанет день, мгновенье
И сон вдруг повторится наяву...
Твой поцелуй, твой взгляд, прикосновенье...
Поверь же наконец: тебя люблю!
29-30.06.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199236
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 04.07.2010
Буває так, що хочеться кричати,
Буває так, що хочеться ревти.
А інколи, і просто, помовчати
Щоб легко було знов вперед іти.
Й, напевно, так ніхто не зрозуміє
Чому найбільше віршів про сумне.
Що криється за словом "безнадія",
Чи варто брать чуже, як є своє?
Багато ще питань нерозгаданних
Без відповідей цікавіш. А як?
Ми маєм сенсу у житті шукати,
Бо кожен з нас живе не просто так...
Й хоч часто ми йдемо крізь чорні смуги
Давайте, хоч одягнем білий фрак?
Повторювала, і казати буду
"Бо кожен з нас живе не просто так"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198484
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 30.06.2010
стіни... стеля... стукіт... стогін...
сумнів струмом сліпить серце.
сльози стали сірим смогом.
сонце сипле сонну спеку.
сни сховала совість-скнара,
сизо-синім снігом скрила,
срібну стежку сіллю слала...
страшно спати... слабне сила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198413
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 29.06.2010
розлогі клени огорнулись зеленавістю,
ранкові роси смуток допилИ,
я йду життям за руку із ненавистю,
я трохи більше, ніж шматок краси.
мистецтво щастя - бути наодинці,
мов намистини сипати думки.
для кленів радість в дощовій краплинці,
для мене досить з гідністю піти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198319
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 29.06.2010
Це сонце над нами давно не нове -
мов сива Мамаєва лютня.
Щасливий не той, хто минулим живе,
щасливий, хто лине в майбутнє.
Щасливий не той, хто згорає дотла
на вогнищі древніх ілюзій.
Щасливий, у кого у серці луна
мелодія вічного блюзу...
До біса всі згадки, до біса листи.
Вітаю, широке прийдешнє!
Міцними руками мене не впусти...
А вчора - а вчора тут лишнє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198321
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 29.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2010
Скажiть менi, пiд милiсть Бога,
Чому одним дається все,
А iншим - з тернями дорога
I вiтер шарпає лице?
Невже у тому справедливiсть,
Що той живе, хто бiльше вкрав?
Чом з працi рук, скажiть на милiсть,
Нiхто багатим ще не став?
Знання не в шанi, тiльки сила
I гаманець - авторитет,
А пустослiв’я задушило
Трудящих рук прiоритет.
Чому бракує людям хлiба
Там, де земля сама, як хлiб,
А одиницi на Карибах
Пiсок пролежують без бiд?
Козацьку вольницю забули:
Чия заслуга, чи вина -
У летаргiчнiм снi поснули,
Чи заслiпив всiх Сатана?
Невже нiколи не пiднятись
З колись опущених колiн
I марно цiлий вiк старатись?..
А так завжди хотiлось змiн!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196835
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 21.06.2010
В твоєму горі хто тобі поможе?
Їм байдуже... А ти ридай, ридай...
Усі обличчя так до болю схожі.
От тільки чим? Не знаю... Не питай...
Твою розлуку хто візьме за плечі,
і скаже їй хоч кілька теплих слів?
Ти знов одна... І плаче сивий вечір
ясними міріадами вогнів...
Ти не гадай, хто буде завтра поряд.
Не ворожи на гущі чорних днів.
Що має буть - те прийде в твою долю.
А решта? Міф... Димок забутих снів...
2004 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196778
дата надходження 20.06.2010
дата закладки 20.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2010
Не гнівайся на мене, що пішла.
Що за собою не лишила ані слова,
Бо то душа роздерлася на два,
А я бул́а до того неготова…
Я силоміць тримала в кулаці
Бажання серця кинутись в обійми.
Ах, що творилося в отій руці!...
Тепер таємно сховано, надійно.
Не гнівайся на мене, не кляни.
Вона святе для мене, як причастя…
Як вчора, як сьогодні, - назавжди,
Ледь зблідлою, та блискавкою щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185821
дата надходження 23.04.2010
дата закладки 18.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2010
Мрійливо пахне ранками роса,
Отруйних спогадів лишаючи дурмани.
Запеленалася у розкіш тишина,
Апокрифом стають твої омани.
Їдкий туман пригрівся на плечі,
Кульгає гордістю моя самотність.
Алегоричність душиться в свічі,
Дратує очевидністю свідомість.
У тирлі променів, позбавлених снаги, -
Моїх відчужень, кар і ностальгій
Осколки думки з лівої ноги
Крокують знов у сірий небозбій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196298
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 18.06.2010
І знову пропустив. Бракує вічно часу,
Затримати твій погляд на вечір у руках,
Що душу обпікає, – душі немає спасу!.. –
Я знову пропустив, що є в твоїх думках.
А ти усе чекаєш. А я все поспішаю,
Ні крихти відпочинку, ні крапельки жалю
І вкотре – без різниці! – ці вияви лишаю,
Притім не розумію, що сам себе палю…
А ти іще хвалиш. Мене! – і без покори
Усе-одно поета підносиш, мов святе…
О ні, це не вірші – математичні твори,
Де царить тільки розум, а ще, можливо, те
Що зовсім не поет. Я відтінь егоїста! –
Який і вірші прагне на вічність обректи…
Ти вірно полюбила простого романіста,
Який, на жаль, не може любити так, як ти…
31.05.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195802
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 15.06.2010
Я дякую тобі за пережите.
За зайвий холод, за недбалість фраз.
Від того щасливішою не стала.
Стала ж сильнішою у сотні сотень раз!
Я дякую! Бо що ж іще казати
Насамкінець немовлених розмов?
А далі промовчу. Хотілося ж обняти.
Та більше слів не буде. Й довгих нудних промов.
Зостанеться лиш погляд, дотик, натяк…
Залишиться лиш крапелька тепла.
Й сльоза збіжить так стрімко і недбало.
Немов не за тобою. Вже чужа.
1 червня 2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195495
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 13.06.2010
За сонячним годинником живу
І не тому, що іншого не маю.
Я сонечком своїм тебе зову,
Тож по тобі і час я свій звіряю.
Я разом з сонцем на зорі встаю
І день новий з тобою зустрічаю.
В оселю кличу сонечко свою -
Тебе до свого серця пригортаю.
Десь промінець проб\'ється серед хмар -
Це погляд твій до мене долітає.
Ловлю його, як найцінніший дар,
Бо іншого не хочу і не маю!
Лице до неба я опівдні піднесу -
Твоє тепло я з вдячністю приймаю.
Твій образ незабутній і красу
Я діамантом в серці зберігаю.
Вечірнє сонечко сховається між гір -
Тобі \"добраніч\", люба, побажаю.
Повік тебе кохатиму, повір,
Тож по тобі своє життя звіряю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194976
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 10.06.2010
Хай задивляються на тебе хтиво,
Хай поглядом оцінюють тебе,
Твою красу і посмішку мінливу,
Обличчя гнівне і замріяне твоє.
Хай ловлять кожне твоє необачне слово,
Хай потурають коли ти сумна,
І коли ти наказуєш суворо,
Хай думають, що в тому їх вина.
А я ж не потуратиму для тебе,
Тебе на постамент не піднесу,
Я просто хочу для самого себе,
Відчуть тендітну внутрішню красу...
На тебе не дивлюся, як на статую,
Кохання ні купити, ні продать,
Хоч би й була ти із Венеровою звабою,
Я хочу тебе, серденько, пізнать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193940
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 05.06.2010
Believe in God, you will be heard
You should believe in dream
Believe in love, you will be saved
Believe in everything
When you`re asleep believe sometimes
Believe when you`re awake
And every day and every night
Please don`t forget to make
Don`t think about the day before
The day which will be next
Relax and just believe in more
And you will keep in rest
Tell every bug and every bird
Tell even everything
Believe in God, you will be heard
You should believe in dream...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193901
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 05.06.2010
Я до тебе приїду, чекай.
Я на крилах летітиму в місто,
Де зустрілись «привіт» і «прощай»
Ну, а з того, звичайно, щось вийшло.
Я до тебе приїду, стрічай.
А з собою іще подарунок:
Твій улюблений липовий чай
Й найсолодший з усіх поцілунок.
Я до тебе приїду, без слів.
Всі слова погубились в дорозі,
А що радістю серця зустрів,
То й до себе прийти вже не в змозі.
І от вже повертатись пора.
Час підставив обом нам підніжку.
А ще дякую, доле моя,
За його незрадливу усмішку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193606
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 04.06.2010
А мені до тебе, як до дельти Нілу -
двісті сорок грізних, наче Сфінкс, хвилин,
двісті сорок літрів синього чорнила,
двісті сорок урвищ і ще п'ять мілин.
А мені до тебе, як до Евересту -
двісті сорок нервів, стиснутих в кулак,
двісті сорок болів і дурних протестів,
двісті сорок зморшок, лобових атак.
А мені до тебе - двісті сорок віршів,
що не тонуть в морі, не горять в вогні,
двісті сорок довгих подорожей піших,
двісті сорок перлів, схованих на дні...
російськомовна версія тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183286
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188966
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 02.06.2010
«Не судіть, щоб і вас не судили…»
(Матф. 7:1)
… Він лежав непорушно, а поруч проходили люди,
І його не цікавив, здавалось, довколишній світ.
Чи він думав колись, що по світі тинятися буде
І, що юність змарнує, загубить у розцвіті літ?
А було ж, як у всіх: і родина порядна, і школа,
І кохану свою ніс щасливий у ЗАГС на руках.
Не синиця в руках – журавель, щонайменше, відколи
Двійко діточок щиро всміхались йому в пелюшках.
Та ідилії цій не судилось тривати довіку:
Чорна смуга зайшла – не його в тому була вина.
Безгрошів’я заїло. І вже виряджа чоловіка
У далекі краї ще кохана і вірна жона.
Голова працювала і спокою руки не знали,
Він хапався за все, тільки б вдома нестач не було.
До копійки копійку складав. Стрімко роки минали:
Час настав і йому повернутись у рідне село.
…Але, де ж його Горлиця? Чом не щебечуть пташата?
Впали з рук подарунки, а грім гуркотав і без хмар…
- Полетіла за іншим! – крізь сльози призналася мати,
А йому, ніби в спину кинджала смертельний удар.
У шаленому танці земля попливла з-попід ніг,
Закричала душа і зірвалась у прірву страшну.
Він спіткнувся лиш раз… Та піднятися більше не зміг.
Батьківщину покинув, подався назад в чужину.
"Та, кому ти потрібен?" - шептала довкола трава.
"Ти – ніхто!" - насміхались розкішні троянди в саду.
І все нижче додолу схилялась його голова,
Й чорні круки безжально йому накликали біду.
Він позбувся усього, в тумані його майбуття.
Він безмовно волає, в часи просвітління, до Бога.
Не судіть його, люди, - його засудило життя.
Поможіть, якщо можете, кинути хибну дорогу.
Він лежав непорушно, як докір суспільству німий…
Він лежав ще живий, та повільно душа помирала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193192
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 02.06.2010
Невозможно сказать о главном,
Когда хочется промолчать,
Написать на стене "да, ладно",
И из жизни своей сбежать.
Рисовать на асфальте мелом
О любви под твоим окном,
Занимаясь каким-то делом
Закрываться от жизни сном.
Позвонить в колокольчик сердца,
Ждать пока ты откроешь дверь,
И, услышав шаги, пригреться
Между лестниц у батарей.
Невозможно сказать: "ты знаешь,
Я так сильно люблю тебя,
Что с тобою идти б по краю..."
Края нет... без конца земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192720
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 30.05.2010
Зніми, фотограф, крапельку дощу,
Немов сльозинку у стрімкім польоті,
І в пам’яті я знову воскрешу
Той день розлуки, що забути годі,
Щоб в краплі тій заграли кольори
Й небес сягнули у шаленім вирі,
Веселка щоб злетіла догори
Й серця з’єднала в злагоді і мирі.
Зніми іскринки невгамовний блиск,
Хай нагадає блиск очей коханих –
І серце тьохне в грудях, як колись,
Додому поведе з доріг незнаних,
Щоб не загас в моїй душі вогонь
І димом не пішов поміж віками,
І щоб тепло коханої долонь
Зігріло серце, змучене роками.
А налаштуй-но, друже, об’єктив,
Зніми пушинку стиглої кульбаби,
Яка підвладна волі всіх вітрів
І в рідний край дістатися могла би…
Могла б донести дотик ніжний мій,
Такий м’якенький, лагідний і щирий,
Моїй єдиній, милій, чарівній, -
Якщо вже доля нас і розлучила.
Зніми, фотограф, прошу, не відмов
Просту красу маленької сніжинки…
Вона далеко, як моя любов.
Вона прекрасна, як прекрасна жінка.
…Вдивлятимусь в ті знімки, в кожен штрих
Картин далеких батьківського краю:
Хоч подумки вертатимусь до тих,
Кого покинув, але все ж кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192451
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 30.05.2010
Воліють всі писати про любов,
Про речі ніжні, про пусті бажання.
І все те саме, навіть без обнов.
А що воно, по суті, те кохання?
Хіба любов – то тільки світлий блиск?
Лише у щасті усмішки, зізнання?
А ким тоді у горю серця писк?
Хіба у нім то більш не те кохання?
Чого ж здаєшся,милий, поясни?
Любов сувора – інший бік медалі,
Вони - ті самі долі пояси,
Що їх тобі судилось нести далі.
А ти здаєшся, кинувши: «прости»…
Вступившись вбік, кидаєш на поталу,
Палиш недобудовані мости,
Якими йти прийдеться далі й далі.
Вона така. Вимоглива, проста.
Та кожен раз, з усіх твоїх упадків
Простягне руку й з чистого листа
Ти знайдеш силу, щоб іти з початку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192366
дата надходження 28.05.2010
дата закладки 29.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2010
(підкорювачам Муз)
В полоні вишуканих рим
Нерідко ми втрачаєм суть
І, зневажаючи простим,
Несем словесну «каламуть».
Із тисяч… Ні, мільйонів слів
Шукаєм риму до «любов»,
Впритул… до втрати почуттів,
Що є основою основ.
Вряди-годи мудрéний зміст
У хащі читача веде
І всі труди «коту під хвіст»
Летять, буває де-не-де.
Поміж епітетів складних
І недомовок між рядків
Блукають тисячі простих
Потенціальних читачів.
Несила їм сягнуть вершин:
Їх коник ниций – не Пегас.
У кожного з них свій «аршин» -
Ось ним вони й оцінять нас.
Хто я? Не класик… І віршів
Моїх в підручниках нема.
Та слово щире, від душі
Й «залізних» інколи пройма…
21.05.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191076
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 22.05.2010
Читаєш ти тобі не писані вірші –
Десь на полях замітку лишиш час від часу.
Ти вирок свій їм присудити не спіши –
Папір все стерпить, хоч до кошика відразу.
Ти роздивись за білим аркушем печаль,
Незмірну тугу, а не рими дієслівні,
Наважся раз,бодай, полинути у даль,
Де на світанку будять всіх звичайні півні…
Де мати стомлено у вікна загляда,
Чи зо світів бува не йдуть до хати дітки…
Де пахнуть руки молоком і, де вода
Найкраща в світі й зводить зуби навіть влітку…
Ти не старайся, брате, креслити рядків,
Ти знаєш більше – сперечатися не мушу,
Та хтось вночі не спить, можливо, задля слів –
Тих слів «неправильних», в які вкладає душу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191077
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 22.05.2010
У час бурхливих, незворотніх змін
Забувши страх ти робиш крок вперед
І голос твій лунає наче дзвін
Душею й серцем віриш ти, поет…
Ти не схилився в утисках життя
Вже не зважаєш на пусті образи
Бо відчуваєш тонкощі буття
І їх вкладаєш в довговічні фрази
І твій вогонь не згасне, не мине
Ріка життя його не подолає
Клеймо рутини більше не впаде
На те, у що ти віриш, що шукаєш
Для когось ти – нескорений митець
Та звук пустий для інших твій сонет
Лунає ехом в глибині сердець:
Безумець... Геній… Цар і раб… поет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157237
дата надходження 23.11.2009
дата закладки 21.05.2010
Буває й так, що просто не співпали
Два розуми, два тіла, дві душі
Буває й так, що вже чужими стали
Ті обрані, яким писала ти вірші
Буває й так, що змучена свідомість
Напившись яду із буденних фраз
Благає світ й життя про випадковість
Й себе саму благає в сотий раз
Буває й так, що усмішки відсутність
Це вірний знак неправильності дій
Меланхолія, награна розкутість-
Сигнал пустих поламаних надій
Буває й так, що просто не сприймаєш
І не приймаєш те, що бачиш ти
І дуже важко та все ж відпускаєш
Бо вже набридло просто поруч йти
Буває й так, що втрачена можливість
Дрібний момент, неправильний рядок
І награна набридлива мрійливість
Вже неважливі...Втрачено зв'язок
Буває й так, що слухаєш й не чуєш
Відкривши очі бачиш щось нове
І у блокноті поспіхом малюєш
Щось непочате, світле і живе
Буває й так, що скромно залишаєш
Стираєш з серця і з думок сліди
І робиш крок, та ще куди не знаєш
Бо твоя ціль на даний час - це йти
Буває й так, як у житті буває
Було у когось, може було й в тих
Хто зараз разом в ліжку спочиває
Після розмов буденних і пустих
Буває й так, що просто зупинились
Біля недійсних і наївних мрій
І так буває,що не ті зустрілись
На перехресті непростих подій
Буває й так, а чи могло інакше?
Коли в думках лиш сумніви одні
Коли в думках дзвенить "життя покаже"
І боротьба постійних "так" і "ні"
Буває й так, що просто не співпали
Два розуми, два тіла, дві душі
Буває й так, та ми цього не знали
Допоки спини не царапали ножі
Буває й так, що вже нема бажання
Вертати час, що зник у забутті
Оптимістично скажу на прощання:
"Зустрінемось в наступному житті!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191046
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 21.05.2010
Так важко дихати. Без тебе.
Це не любов, а поле битви.
Я пошепки звернусь до неба.
Про тебе всі мої молитви.
Бажаю я із тьмою злитись.
Розтанути у краплях зливи.
Безмежним океаном вкритись.
Мої вже втрачені всі сили…
Тепер все те, чого я хочу -
пройти повз тебе непомітно,
не глянувши в щасливі очі,
не посміхнутися привітно.
Ти, як і я, так само скажеш,
яка заплачена ціна.
Але ти серцю не накажеш.
І не твоя у цім вина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184142
дата надходження 15.04.2010
дата закладки 17.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2010
Ми не зустрінемось з тобою
на розі схрещених доріг,
коли шовковою габою
ступає вечір на поріг.
Ми не зустрінемось ніколи
попід покровом сонних вільх.
Нас розвела жорстоко доля
і залишився тільки біль.
Нас розвела жорстоко доля,
але на неї я не злюсь,
одного жаль мені до болю:
тепер кохати я боюсь...
Боюсь, що знов згорять раптово
даремно зведені мости,
боюсь поглянути навколо,
боюсь почуть чиєсь «прости»...
З нестримним сумом і журбою
летить у далеч років рій.
Ми не зустрінемось з тобою
на перехресті наших мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189005
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 11.05.2010
Де тi роки спливли, за якою такою водою?
Звiдки зморшки взялись i на скронях звiдкiль сивина?
Все частiше тепер бачу маму свою молодою,
Все частiше приходить до мене вона в моїх снах.
Як росли ми малi у гнiздечку затишному в мирi -
Зiгрiвала ти нас пiд своїм материнським крилом.
Та настав такий день - розлетiлись журавлики в вирiй,
Щоб лиш зрiдка зiйтись за батькiвським святковим столом.
Лиш повiки зiмкну - бачу очi твої, моя мамо,
Помiж звукiв мiльйон знову голос я твiй впiзнаю.
Ось вже й внуки зросли, а ти далi пiклуєшся нами,
Через вiдстань i час я завжди чую мову твою:
- Напиши менi лист, поки є ще кому написати,
Поки мама жива i чекає на вiстку твою,
Бо хотiла б i я своїй мамi хоч слово сказати,
Та нiколи листом вже не втiшу я маму свою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188557
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 09.05.2010
Віриш? Я можу читати твої думкИ
Очі у очі, і ти наче книга відкрита
Каже «люблю» кожен дотик твоєї руки
І подих єдиний може мене зігріти
Знаєш? Як важко буває мені коли
Бачу, що смуток серце твоє огортає
«Можна мені половинку того, що болить?»
Я підійду і тихенько тебе запитаю
Бачиш? Допомогло! І ти посміхнулась
Знаю що ще тобі у біді допоможе
Дай мені щастя і радість ті, що минули
Я їх віддам і на ніжність з теплом помножу
Хочеш? Зігрію тебе усім своїм тілом
Може у ванну із пелюстками троянд?
Тільки скажи, і тобі усе те, що хотіла
Лише одній на землі подарую я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188412
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 08.05.2010
Як жаль, що загубились ми у часі,
Що років тьма між нами простяглась,
Що темрява нам взнаки вже далася,
І срібними сльозами пролилась...
Як жаль, що ти – герой чужої казки,
Що іншій пишеш зараз ти листи...
Обличчя не ховай своє за маску
І не кажи мені сумне «Прости...» -
Вини нема твоєї в цьому всьому, -
Не ти заклав фундаменти буття,
Зустрілись ми з тобою випадково, -
Не допоможе твоє каяття.
Ця темрява – ніщо є для кохання,
Для двох сердець, що люблять попри все...
Та я в житті твоєму не остання
І час нам більш добра не принесе...
Не згадую вже ті часи казкові,
У душу пробирається печаль...
Та ми зустрілись зовсім випадково –
І ось чого мені до болю жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187320
дата надходження 02.05.2010
дата закладки 05.05.2010
Куди ти йдеш? Куди летиш, мій милий?
В чиї обійми зараз ти спішиш?
Тебе голубить вечір сизокрилий,
А ти летиш собі кудись, летиш.
Ти повен щастя, радості і сміху
І світ горить вогнем в твоїх очах...
Скажи, кому несеш ти свою втіху?
Скажи, чий образ світиться в думках?
Ти знов спішиш... Спіши собі і далі
В обійми тої, що тебе чека.
Хай вечір сипле вам до ніг медалі,
Хай сонце десь до ранку заблука...
Лети, лети, мій милий, мов на крилах!
Лети і смійся смутку у лице,
Бо в тебе є твоя кохана, мила
І хай весь світ дізнається про це!
Не зупиняйся ти ніде даремно,
Хай лине вдаль хода твоя легка...
І не дивись ти зараз так на мене, -
Спіши до неї, бо вона ж чека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187447
дата надходження 03.05.2010
дата закладки 05.05.2010
Кінець. І ніби струм по тілу,
І гострий біль, і тиші сум...
І все, що було, відлетіло
На крилах темних, диких дум.
Кінець. І стигне кров у жилах,
Мов прозвучав наказ «Замри!»
А далі – морок сизокрилий,
А далі – бурі і вітри...
Туманний погляд, мокрі вії,
Рука тремтить, немов чужа.
Останні промені надії
Зникають. Як і він бажав.
В уяві стомленій щасливі
Минулі сцени простяглись.
А потім звідкись взялись зливи
І всі картини розпливлись.
Кінець. Це слово роздирає
І ріже душу, мов ножем.
А серце в темряві блукає
Та плаче болісним дощем.
І тільки іноді насниться
Казковий сон, що ви разом.
А потім цілу ніч не спиться
І вже не йде до тебе сон.
Лише подушка до світанку
Пробуде мокра до рубця.
Та дощ проплаче аж до ранку
Слізьми програвшого борця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187448
дата надходження 03.05.2010
дата закладки 05.05.2010
Плач, мій милий, тому що розлука.
Плач за тим, що згоріли мости,
Що в вікно наше осінь вже стука,
Що «люблю» обернулось в «прости».
Плач, коханий, за те, що не плакав,
За забуті всіма почуття...
Оповила нас темрява й мряка,
Розпливлось кольорове життя.
Плач за продане наше майбутнє,
Плач за зраду і плач за любов...
За цілунки всі ніжні, ледь чутні...
Плач хоч зараз за тим, що було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187596
дата надходження 04.05.2010
дата закладки 05.05.2010
Не вір мені – мої слова лукаві,
не жди мене – я більше не прийду.
Спадуть з дерев листки всі золотаві –
я спокій свій загублений знайду.
Блукать піду незнаними світами
і образ заховаю твій кудись,
широкими брестиму я шляхами,
та ти за мене Богу не молись...
Пробач мені за те, що не любила,
пробач за те, що була не твоя,
за те, що в нашій тьмі я погасила
ту зірку, що надією була.
Не вір ти більш словам моїм лукавим,
не жди мене, бо я вже не прийду...
Пробач листкам осіннім золотавим
за те, що принесли вони біду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187882
дата надходження 05.05.2010
дата закладки 05.05.2010
-Чому сумний такий сидиш,-
спитав мене прохожий,
-Чому схилившись до землі,
камінчики рахуєш на дорозі?
Піднявши голову, хотів
у відповідь я щось сказати,
та ті настирливі думки
не дозволяли вимовляти.
З розгубленого вигляду лиця,
прохожий зрозумів багато.
Поклавши руку на плече
сів біля мене сумувати.
Сиділи довго ми разОм
сиділи і мовчали.
І часом поглядом скоса
один на одного ми споглядали.
Пройшло не менше трьох годин,
а ми лише мовчали
бо кожен думав про своє
й слова кудись зникали.
Я думав про життя своє,
про те чого не вистачало.
Аналізував всі помилки
і мріяв щоби їх не стало.
Прохожий теж сидів,мовчав.
Напевно, теж щось планував,
напевно, думав про життя
й в думках помилки виправляв.
В думках розказував йому усе,
що так, здається, наболіло,
а він дився, ніби все
йому і справді зрозуміло!
І ось я встав і глибоко вдихнув
І знову на прохожого поглянув,
але на виразі мого лиця
розгубленості десь не стало.
Відкрив уста і вже з легка
я вимовив йому такі слова:
"Спасибі,тобі,прохожий за те
що з розумінням вислухав мене"
З глибокою повагою в очах
І вже без лишніх мімік на обличчі
прохожий шепотом сказав:
"й тобі я дякую за те, що над життям
помислити заставив, ти, мене"
Ось так трапляється в житті
І з усіма таке стається
Без жодних слів і без складів
розмова фантастичною здається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187145
дата надходження 01.05.2010
дата закладки 02.05.2010
Твої ще нiжнi пам'ятаю руки,
Тривожний погляд, стомлене лице.
Та з часом я звикаю до розлуки,
Що серце рве розплавленим свинцем.
З роботи вже давно iду додому,
Хоч дiм - у недосяжнiй далинi.
Тож, як, скажи, твою забрати втому
I як зiгрiти, пiдкажи менi?
Лиш телефон, як таїнство обряду,
Твiй голос, нiби з юностi, несе,
Слова твої, як iскри зорепаду,
Що їх чекаю тут понад усе.
Вони самотностi на мить розтоплять кригу,
Веселка нашi поєдна серця
I я, здається, вiдкриваю книгу,
Де є початок, та нема кiнця.
Вiдлiчує секунди серця стукiт -
Цi вiдчуття, яких не знав колись:
Звикаю пiдсвiдомо до розлуки,
Щоб в день прийдешнiй з нею розiйтись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186185
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 01.05.2010
Час невловимий. Тягнуться хвилини,
Збiгають днi i пролiтають роки.
...Ось перший крик народження дитини,
А мить злетiла - вже останнi кроки.
Час невблаганний. Зупинитись прошу,
Щасливу мить хоч трохи розтягнути...
Назад вернутись також я не можу,
Щоб за грiхи уникнути спокути.
Час перевiрить iстиннiсть кохання,
Вiддiлить зерна правди вiд полови,
Покаже кожному без лишнього вагання,
Де почуття було, а де - лиш гарне слово.
Час полiкує. Та душевнi рани
Навiть йому не просто лiкувати.
То чи не краще шанувать коханих?
Сiм раз вiдмiряти i лиш один - вiдтяти!
Час непiдкупний. I в його полонi
Немає значення - ти бiдний, чи багатий.
Все вiдiйде - i ти, як на долонi,
Коли настане Час твiй помирати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186941
дата надходження 29.04.2010
дата закладки 01.05.2010
* * *
А судді хто? – питання вічне
І марно в нім шукати суть.
Суди, районні чи столичні,
Лиш сильних світу бережуть.
Там правосуддя вже безсиле,
Де біль чужого не болить…
Достатньо потиснути вміло
В потрібне місце в слушну мить
І вже невинного на страту
Плебеї до хреста ведуть.
Ба! Навіть Понтію Пилату
Не вдався справедливий суд…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187234
дата надходження 01.05.2010
дата закладки 01.05.2010
Я намалюю олівцями світ,
Я намалюю те, про що так мрію.
Я намалюю замість снігу цвіт,
Де кожна квітка - це чиясь надія.
Яскраву крейду в руки я візьму́
І намалюю на асфальті диво.
Свою дитячу мрію я здійсню:
Бо кожному я намалюю крила.
Ти хочеш жити так, як хочеш ти?
Тоді візьми лиш в руки олівці
І намалюй собі такі світи,
Де замість хмар є тільки промінці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179459
дата надходження 23.03.2010
дата закладки 28.04.2010
Я боюсь загубити у натовпі
Те важливе, що я здобувала.
Я боюся колись не побачити
Ті всі цінності, що я шукала.
Серед сірих безликих постатей
Мені страшно самій загубитись,
Не приносити більше користі,
Просто з сірою масою злитись.
Я не дам зупинитися серцю,
Я не дам цій душі зледеніти.
Я не ќану безслідно у безвість,
Я зумію все ж слід залишити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184776
дата надходження 18.04.2010
дата закладки 28.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2010
Чи раз тебе, кохана ненько Україно,
Топтали, нищили, вбивали люті вороги.
Красу блаженну і єдину
По світі з чобітьми несли.
А скільки ти заплакана від горя
Вставала із колін і знов цвіла,
Як тяжко здобувала волю.
Яка знівечена душа твоя була.
Хто роздирав твою сорочку калинову,
А білий цвіт собі забрать хотів?!
Хай Бог помилує, щоб знову
В гаю замовк пташиний спів.
Ти будеш жити вічно, Рідна мати,
Благословенна вся твоя земля,
Твій сміх лунатиме у кожній хаті,
Тебе охороняє Діва Пресвята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152359
дата надходження 28.10.2009
дата закладки 27.04.2010
Поклоняюсь тобі – моя рідная ненько,
Ти живеш у жорстокій добі.
І не ляхи руйнують, москалі не вбивають
Все це робимо ми самі.
Поклоняюсь тобі – моя доле кохана.
Твій народ вимирає до тла,
Не у війнах кривавих, не в боях за свободу
А у мирі, і щасті без зла.
Поклоняюсь тобі – моє серце єдине
Тебе зрадили ріднії діти.
Ти прости нам, що волю святу й золоту
Ми не знаєм куди подіти.
Поклоняюсь тобі і себе віддаю,
Бо не смію ходити святинею.
Ти – цариця, а я недостойна
Навіть зватись твоєю рабинею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152660
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 27.04.2010
Для тебе я ще не писала,
Мій ідеал, володар мрій.
Тобі не присвятила Музу,
Мій місяць, жоден твір.
Я компенсую це думками,
Я мрію всю віддам тобі.
Не ображайся, ідеале,
Ти й так існуєш у мені.
Слова – лише формальна думка,
А ти – герой, цар, імператор душ.
Не йди, живи там далі, володій,
Мою ідилію не руш.
Я засинати буду на трояндах
І сон цей буде, як міцний корал.
Бо ти у ньому, мій єдиний,
Бо ти, мій імператор – ідеал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152586
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 27.04.2010
Червоний атлас...
...і вогнем горить все тіло,
Шалена пристрасть...
...вибух почуттів, гра тіней,
Слова тут зайві...
...Темно...Очі в очі,
Дві долі...
...Танго...Танго ночі.
Чуттєві рухи...Близькість...
...близькість до безкраю,
Кохання танець...
...Відстані немає,
Слова тут зайві...
...Темно...Очі в очі,
Дві долі...
...Танго...Танго ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154091
дата надходження 07.11.2009
дата закладки 21.04.2010
І мертвим,
і живим,
і ненародженим
політикам…
Не вчіть мене любити Україну!..
Над вашими потугами – сміюсь.
Не говоріть про мову солов’їну,
Бо тою мовою я Господу молюсь.
В тій мові присмак чути польський і румунський,
А вже російський – то і поготів.
Та саме з нею батько мій під Курськом
У полум’ї пекельному горів.
Не вам голодомором нас лякати
І над живими ставити свічу,
Із болем тридцять третього мене родила мати,
І, поминаючи покійних , я мовчу…
Бо бачу велетенські кладовища
Сучасні, не минулі, а на них
Десятки тисяч тих сорокарічних,
Що мали б бути ще серед живих…
Я знаю, що колись і Вам воздасться
За скоєний перед своїм народом гріх.
За вкрадене у України щастя,
За нас усіх: і мертвих , і живих !..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141698
дата надходження 16.08.2009
дата закладки 15.04.2010
Рушаючи у нелегку дорогу,
І в радості, і у лихі часи
за милістю звертайся не до Бога,
Благословення в матері проси.
Коли на сам залишишся з бідою,
І зрадять всі, і вже не сила жить,
Лиш серце матері залишиться з тобою,
Підтримає, зігріє, захистить.
Прислухайся, почуй, поглянь довкола:
Воно в перестуку натруджених коліс,
А літнім ранком падає додолу
Росою чистих материнських сліз.
Воно пройде незримою ходою
Усі стежини, тисячі доріг.
Де ти ідеш, воно завжди з тобою
Як головний і вічний оберіг.
Його любов не зміряти роками,
Не оплатить печалей і тривог,
Та знаю я, що рідне слово Мама
Таке ж святе, неначе слово Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141756
дата надходження 17.08.2009
дата закладки 15.04.2010
Скажи, чи ти хоча б на трішки
закоханий в мої вірші,
написані самотньо в ліжку
недбалим почерком лівші?
Чи ти вникаєш в їх рядки?
Чи лиш читаєш мимохіть?
Байдужі всі мої думки?
Чи все ж вникаєш в суть жахіть?
Чи ти спроможний полетіти?
Або з колін тобі не встати?
Я просто хочу зрозуміти.
Дай натяк, щоб могла я знати.
Коли слова стрілою в душу –
твій сум я дотиком порушу.
Якщо ж безглуздо, всеодно –
піди. банально, як в кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182819
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 14.04.2010
Нелегко бачити, як помирають люди
Коли когось відносить білий птах...
І все. Кінець. Нічого вже не буде
лиш тихі спогади в кімнаті при свічках.
І все. Кінець. Страшні слова, мовчання,
вінки в сльозах, портрети на стіні,
Де мрії, де надії, сподівання,
чому? Чому скінчились твої дні?
Немає відповіді. Люди?!... ні, не треба,
Час розставляє по своїх місцях усе.
кінець. я бачу, як із неба,
спускається до мене білий птах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183461
дата надходження 12.04.2010
дата закладки 12.04.2010
Іще одна поезія розквітнеться,
Але назад не буде вороття...
Люблю тебе! Все інше - нісенітниця!
Все інше - імітація життя.
13.10.2005.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134361
дата надходження 18.06.2009
дата закладки 12.04.2010
Притих цей світ, спинилися всі кроки,
лиш я ходжу по стомленій землі.
Чому живу? Чому проходять роки?
Чому завмерли всі? Чому я - ні?
Не чутно слів, не чутно сміху, крику,
говорить тільки стомлена душа -
і та моя... А вас кругом без ліку,
вже тріскає від ваших тіл межа.
Я все ходжу, сумна, простоволоса,
і тягну за собою ваші дні.
Мабуть, таки я стала стоголоса:
усі думки ожили у мені.
Тепер я чую вас, тепер всіх бачу...
не світ стояв, то завмирала я...
Колись, можливо, я себе пробачу,
лише промовте хтось моє ім'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183112
дата надходження 11.04.2010
дата закладки 11.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2010
Заплакала чомусь твоя гітара,
І кров у струнах аж кипить!
Навіщо їй важка ця кара,
Ти думаєш, гітару серце не болить?!
Не треба дарувати свого горя
Отим тоненьким струнам-ниточкам.
Ти думаєш, якби у неї була воля,
Вона б жила з тобою сам-на-сам?!
Як смішно ти її цілуєш,
І по-дурному обіймаєш її стан.
Ти думаєш, що їй приємно, як голубиш?!
Не довіряй своїм чуттям!
Вона страждає, тихо плаче...
Щодня так іншу обіймаєш в парку,
А ввечері, нічого не було неначе,
Гітару знов береш, запалюєш цигарку...
Ти думаєш, вона не відчуває зради,
Не бачить тих очей сіро-далеких?!
Немає іншої в неї відради,
Як біль у тебе забирати?!
Краще мовчи, сиди в кутку,
Ковтай спокійно свої сльози.
Але гітару в руки не бери,
Їй вже достатньо болю дози!
Ніколи не кажи гітарі,
Що ти її кохаєш..!
Ти тільки струни її рвеш,
І серце розбиваєш!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156404
дата надходження 18.11.2009
дата закладки 10.04.2010
Сміялось небо, бурмотіли хмари
Прийшла весна і всюди чувся сміх.
А ти стояла і чекала кари,
Страшної кари, за свій тихий гріх.
Ти думала це допоможе жити,
Ти думала, що виходу нема.
Холодні очі шепотіли: “вбити!”
А в серці лютувала вже зима.
Ти добре чула дикий крик благання:
“ матусю я для тебе все зроблю,-
цей дикий крик сильніший від кохання,-
ні....... не вбивай, я так тебе люблю!”
Застигла мить й чиясь рука зробила
Холодним рухом найстрашніший гріх.
Здригнувся світ , а ти безжально вбила,
Пекучий і німий дитячий сміх.
І серце в грудях наче зачерствіло,
Мов блискавка хвилина пізнання.
В цю тиху мить все стало зрозуміло
Й ти вийшла з кабінету навмання.
Сьогодні поглядом своїм лякаєш хмари,
І чують перехожі дикий сміх.
Мов навіжена просиш в неба кари
Страшної кари за свій тихий гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121399
дата надходження 15.03.2009
дата закладки 10.04.2010
Він так хотів кохати тебе завтра,
Сьогодні не було ні сил, ні часу,
Сьогодні в нього була інша правда,
Яку він полюбив чомусь одразу.
Він би пройшов крізь стіни та безодні,
Коліна б аж до крові позбивав,
Але не зараз.... тільки не сьогодні,
Колись тебе б єдиною назвав.
Він не тримає у своїх долонях часу
І цінності його не розуміє.
Він день приймає мов нову прикрасу,
Й живе лиш так як хоче, як уміє.
Приходив ранок ти сльозами вмилась,
Холодним вітром витерла лице,
Дивилася на сонце і молилась
І дякувала долі хоч за це.
Він так хотів зробити щось для тебе,
Може трояндами встелити шлях.
А твоє щастя це краєчок неба,
Що вічністю застигло у полях.
У тому небі заховалась правда,
В ту мить коли на дворі вже світало.
Він так хотів кохати тебе завтра,
Але для тебе завтра не настало........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111830
дата надходження 14.01.2009
дата закладки 10.04.2010
Так мало потребую для життя:
Краєчок неба і шматок хлібини,
Щоб осягнути всі людські глибини
У вічну мить сліпого каяття.
Так мало потребую для любові:
Лиш хвилю у твоїх очах бриніти,
Щоб без вина впиватись і п*яніти,
І брати в небо крила паперові.
Так мало потребую для душі:
Лиш загриміти на підсудній лаві,
І посміхнутись слову, а не славі,
І геть піти, забравши всі вірші.
Цю мить, мабуть, навіки закарбую,
Зберу в торбину всі свої слова,
Щоб зрозуміти: "я іще жива"
І для життя так мало потребую..........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111410
дата надходження 11.01.2009
дата закладки 10.04.2010
Розійшлися дві дороги, що вели у майбуття,
Дві дороги, дві тривоги, два поранених життя.
Розійшлися розлетілись у невідані світи
І вже більше не зустрілись, не судилось разом йти.
Ти колись ішов праворуч і тримав мій світ в руці,
А тепер зі мною поруч тільки сльози на лиці.
Ти колись ішов зі мною, а тепер тебе нема,
А тепер летить за мною із морозами зима.
І летять незграбні миті у незвідане буття,
Ми були єдинні в світі, а тепер час забуття.
Ти забудеш все сьогодні, я ж зловлю терпку цю мить,
Ще півкроку до безодні, тільки б в неї не ступить.
Тихо, тиша й більш нікого тільки сірі небеса,
Лихо дихає для когось, а в очах бринить сльоза.
І на крилах у тривоги ми зустрілися колись,
А сьогодні дві дороги розлетілись, розійшлись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111117
дата надходження 09.01.2009
дата закладки 10.04.2010
Двадцять дві хвилини до зітхання,
Двадцять дві секунди до ривка,
Двадцять друге майже позіхання,
Двадцять два кілометри ставка.
Тут ніхто тебе не відшукає,
Тільки хвилі крикнуть де ти, де?
Тільки він, якщо тебе кохає,
Твоє серце десь на дні знайде.
Дика думка, майже божевілля,
Серце вже не чує голови.
Очі світанкового похмілля
Прошепочуть, хвилечко лови.
Двадцять друге сонце у зеніті,
Двадцять друге скривджене але,
Двадцять два кохання на орбіті,
Двадцять другу хвилю серцю зле.
Двадцять другу нічку сняться круки,
І баба, що збирає в лісі зілля.
Вона повільно опускає руки,
На двадцять друге сонячне весілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111116
дата надходження 09.01.2009
дата закладки 10.04.2010
На світі все - як два на два, -
Проста математична дія:
Прийми великий дар життя,
Плекай, твори у ньому мрію!
Не утікай на манівці,
Лякаючись ударів долі:
Вони лишають лиш синці,
Синці ж зійдуть, хоч і поволі.
В короткій формулі простій
Усе, що мусиш твердо знати -
Благословен, хто йшов до мрій,
Благословен, хто вмів чекати!
Редактор: Ольга Близнюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168577
дата надходження 28.01.2010
дата закладки 07.04.2010
Хвилину зачекай, - нехай доспіє,
Нехай дозріє пауза для слів,
Несказані, а дуже наболілі.
Розчарування тільки, вже не гнів.
Помовч хвилину. І очима скажу,
Що те мовчання - виспілі слова.
Не бійся звинувачень, не ображу,
Хоч і провина твоя немала.
Та знаєш, я навчилася терпіти.
Мовчати, навіть плакати без сліз.
Як не боліло б, - тільки не жалітись,
Самій з собою йти на компроміс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177067
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 07.04.2010
Хто Вам сказав, що Ви - поет?
Можливо, в Вас хороша рима,
Але душа - це вищий злет!
Критерій перший - це Людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169143
дата надходження 31.01.2010
дата закладки 07.04.2010
Ви є Людина- це прекрасно!
Роки жадають Вас любить;
Яскраві зорі в небі сяють,-
Це очі Ваші прагнуть жить.
Міцне та лагідне сердечко,
Слова торкаються душі,
Вони страдають, наче в тернах
Життя все йде,немов в ночі.
Як сонце гріє всіх навколо,
Так Ви читаєте вірші,
талант- Ваш рідний син, то мова.
Кохаєте його...чи ні?
Вважаю так- Ви цього варті,
Промінчик щастя- в наші дні,
Думки сприймають лиш прекрасні,-
Прекрасні люди, не з юрби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177679
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 03.04.2010
Ніч опустилась на місто.
Темрява, всі і все сплять
Наче яскраве намисто
Зірки на небі горять.
Ніч опустилась на небо
Місто затихло вночі,
Тільки блимають ледве
Сплячи, старі ліхтарі.
Ніч опустилась, і марить
На площах сонних стовпів
Темрява у свій світ манить
По безлюдних провулках снів.
Ніч опустилась і тиша.
Все поглинула тьма
Тільки поет вночі пише
Яка ніч чарівна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72540
дата надходження 05.05.2008
дата закладки 03.04.2010
Зажди, не йди. Адже ще вечір.
Зима заплутала сліди.
Зажди, залиш хочаб ще речі.
Не йди, будь ласка, назавжди!
Чекай! Присядь, поп'єм ще чаю.
Зажди, не йди, куди спішить?
Зима розкаже, як скучаю
Коли ти йдеш, навіть, на мить!
Зажди. Навіщо так робити?
Прошу тебе ну, залишись.
Ти постривай, чого спішити?
Ще раз на мене озирнись!
Зажди, не йди. Молю, залишся!
Хоча б до ранку зачекай.
Зараз зима, ти мені снишся.
Прошу, будь ласка, не зникай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77981
дата надходження 06.06.2008
дата закладки 03.04.2010
Чи лякає цей світ?
Я не знаю, можливо.
Через тисячу літ
Стане це не важливо.
Чи лякає життя?
Чи воно все ж не марне?
Сто одна ще весна
І життя буде гарне.
Чи лякає мене,
Вся земля і весь обрій?
Через тисяч планет,
Почуватимусь добре.
Чи лакають всіх нас
Роки раку й вендети?
Чи не виженуть нас
Післязавтра з планети?
Чи лякає цей світ?
Відповідь загубилась...
Через тисячу літ
Стане вже не важливо.
Чи лякає тебе?
Так - тебе! Це лякає?
Все майбутнє людей...
Відповідь - я не знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78348
дата надходження 08.06.2008
дата закладки 03.04.2010
За що дається нам любов?
Що, за заслуги? Ми герої?
Хоч ми питаєм знов і знов,
Не зрозуміємо з тобою...
За що дається нам життя?
І чи воно нам справді треба?
Навіщо? З нашого буття
І так нас заберуть на небо.
За що дається вітер нам?
Навіщо в нас так серце б'ється?
Життя і так - лише обман
І біль розколотого серця...
За що, скажи мені, за що?
Відповідай, я заслужила?
За що дається нам воно?
Стискаючи всю кров у жилах.
За що дається нам любов?
Ми заслуговуєм на муки?
Хоч ми питаєм знов і знов,
А відповідь - лиш серця стукіт.
За що дається нам життя?
Мабуть, для того, щоб любити.
Нас заберуть у небуття...
Але сьогодні варто жити.
За що даються сльози й біль?
Чому вони скрізь і усюди?
Навіщо в нас, як заметіль,
Любов забрали інші люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78642
дата надходження 10.06.2008
дата закладки 03.04.2010
Не плач, не плач моя дитино,
Не плач, коли кінець прийде.
Любов ніколи не загине,
Ніколи сонце не зайде.
Пройдуть роки, пройдуть години,
Й нещастя знову в світ прийде.
Але кохання не загине,
Й моя любов тебе знайде.
Вона пройде крізь перешкоди,
Вона пройде через світи.
Вона пройде крізь всі негоди,
Для того, щоб тебе знайти.
Вона пройде крізь ріки й гори,
Вона шукатиме тебе.
Вона пройде крізь щастя й горе,
І не жалітиме себе
Не плач, не плач моя дитино!
Не плач, коли кінець прийде.
Моя любов до тебе лине,
Моя любов тебе знайде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=91819
дата надходження 09.09.2008
дата закладки 03.04.2010