Марионеткам не дано быть идеалом
Они изящны, но пусты и холодны
Я нити тонкие на пальцы одевала
Чтобы сегодня убежать от суеты
Я управляла ними без изъянов
Они плясали как в последний раз
И кажется, что в куклах нет обмана
Они мертвы, но забавляют нас...
Их грация - безжизненно прекрасна
Их не осудят за безумный взгляд
Марионетки могут быть опасны
Когда нить рвется, нет пути назад
Они играют молча свой спектакль
Но ты уже не в силах устоять
Когда игрушки начинают плакать
И молят свою душу им отдать
А пальцы в кровь давно истерли нити
Но сил остановится больше нет
Вчера игрушка, а сегодня критик
Надменный и бездушный силуэт
Марионетки могут быть утехой
Когда играешь, но без лишних сцен
Душа всегда становится помехой
Ведь куклы не выносят перемен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148528
дата надходження 05.10.2009
дата закладки 11.05.2012
Людина просто ви, так саме, як і я -
Практична, зважені всі дії.
А уявіть, що зірка в мить змогла б
Здійснити всі бажання й мрії.
Поетом стали б ви, і в тиху темну ніч,
Коли десь думка рветься що є сили,
Найпотаємніший і вдаліший свій вірш
Мені б тоді, скажіть, ви присвятили?
Або ж шедеври ви творили на віки,
На полотні у фарбах була б ваша сила.
Тремтіли б ваші пальці в час, коли
Повз пензель лініями мого тіла?
Якщо були б мандрівником завзятим,
Багато місць, подій лишили за собой,
Душа б воліла ще раз повернутись
Туди, де в перший раз зустрілися зі мной?
Ви поряд в темряві - замислений і мрійний.
Дивіться! Зірка падає з висот!
Поки вагаєтесь, що саме відповісти,
Я загадаю просто каву з коньяком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188471
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 09.05.2010
Шукали щастя - щастя не знайшли,
хотіли бути поруч неба,
Проте невірними слідами йшли.
нам тільки слова було треба.
Шукали посмішки весни, але
навіщо і для кого ми старались?
Ми радості у світі не знайшли, зате
збагнули - почуттями грались.
Слова, здавались, лиш вода,
а може це було сердець зізнання?
Чи було недаремним почуття?
Чи було щирим й відданим кохання?
Не бачу правди я в твоїх очах,
не бачу легкості і розуміння.
невже усе, що було - просто так?
Хіба все гра, акторські вміння?
Все зводиться, неначе, в лабіринт,
з якого зовсім виходу немає.
Ти робиш рани, навіть бинт
вже не врятує, серце крає...
Шукали щастя - щастя не знайшли,
хотіли бути поруч неба.
Проте невірними слідами йшли.
нам тільки слова було треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181550
дата надходження 03.04.2010
дата закладки 03.04.2010
Босоніж хлюпать по калюжам,
Купатись у небес воді
І милуватись слізним небом..
В цю мить - одні ми на Землі...
Десь загубили парасолі,
Взуття десь зникло теж.. нехай..
Десь загубилися тривоги.
Ти сліз моїх не помічай..
Хай плачу.. та то щастя сльози.
Їх дощ, мій змовник, приховав.
Десь була - та нема тривоги.
А ти в обійми пригортав...
Та музика миліш усього-
Її награли нам серця..
І пошепки питалась Бога,
Чи це насправді?.. Ти і я?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173345
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 27.03.2010
Зірки...
Заточують в полон.
Думки...
Палаючий вогонь.
Нестерпна ніч,
Невірний сон.
Двоє об біч
Ідуть мостом.
Той міст - не міст,
Той міст - зв*язок,
А може й ні...
І знову сон...
Зв*язок
Двох різних берегів.
Зв*язок
Невизнаних світів.
Вони пройдуть
Здолавши страх
І не вернуть
Те щастя в крах.
І міст - не міст,
І міст - зв*язок..
Двоє - один..
Ціле із двох..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178919
дата надходження 21.03.2010
дата закладки 27.03.2010
Знов марила твоїм теплом,
І вранці пошепки прохала,
Щоб сніг розтанув за вікном
Й сльозинка квітку зберігала..
Знов гралася у снах-казках
Із щастя-змієм, що літає.
Він десь губився у хмарках,
А я невпинна... я шукала.
Знов шифрувалася в світах,
Хоч краєм стриманно блукала...
А чи помітили в очах
Хмаринкою я пролітала?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173058
дата надходження 21.02.2010
дата закладки 27.03.2010