* * * * * * * * * * * *
В день, когда
для меня все кончится
и зелёные блюдца глаз
духотой, немотой-законницей
нежилая укроет мгла –
карамели насыпь в конфетницу,
в вазах воду смени цветам,
и кагором соседке-сплетнице
окровавь до краёв стакан.
Новостями газет вчерашними
толкотню в зеркалах завесь – хватит двойственности:
над башнею ровно в полночь ударит шесть.
И знакомую всем развратницу – криворотую смерть мою –
не кляни с четверга на пятницу, если прежде не отпоют
непутевого обывателя,
разорившего к сорока
доброту украинки-матери
ленью курского мужика.
Изголовье укрась не чем-нибудь, –
богородицыной травой
по обычаю то ли древнему,
то ль придуманному тобой.
Позови тишину по имени,
улыбнись уголками рта,
поцелуй и прости, прости меня,
что я раньше свободным стал.
Ты прости под седою теменью
обжигающий холод губ,
как последний этюд к безвременью –
сок рябиновый на снегу.
Помолись и свечу незрячую
у подножья креста оставь
той единственной, чьи горячие
слёзы вымолит темнота.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247375
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 19.01.2015
Ти лиш поклич,і я прийду
Разом не буде прохолодно
Якщо дозволиш, то пірну
В очей нескорену безодню
Ти лиш поклич, не забарюсь
Крізь ночі темне покривало
Я прилечу, і захмелюсь
В обійм нестримнім карнавалі
Ти лиш поклич, я відгукнусь
Прорву можливі рубікони
Якщо почуєш – залишусь
В ефірі ніжним передзвоном
Ти лиш поклич, я обернусь
В кришталь окутану примару
Відкрий вікно, я прокрадусь
І ковдрою для тебе стану
Ти лиш поклич, і потону
Серед прихованих коралів
В твоїй душі… я залишу
Коханням вилиті кристали
Ти лиш поклич, і я прийду
Разом не буде прохолодно
Якщо дозволиш, то помру
В очей нескореній безодні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295122
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 04.05.2012
Строю стих свой, как памятник,
осознавши себя наконец,
твоей доброй памяти
мой, при жизни не очень счастливый отец.
Знаю: высокомерие,
а порой мой неумный снобизм
подрывали доверие
в бытия твоего реализм.
Ты рассказывал разное.
Я, не слушая, хлопал ушами.
А теперь я себя, не празднуя,
величаю дурными словами.
Это тяжко – каяться в старости
в заблужденьях не только юности.
Но уже от душевной усталости
в голове нет былой заумности.
Есть лишь разочарование.
Не прожитым и сделанным,
а в накопленном знании –
пятнами белыми.
*
В этих строчках моё покаяние.
Если можешь, оттуда прости.
Суть: «Большое на расстоянии
лучше видится» – я постиг.
И не вижу теперь раздвоенность
между сущностью комсомольца,
ненавидевшего успокоенность
местечкового богомольца,
и юнцом, что в бегах в Палестину,
сионистской идеи ради.
Биография:
ты скотину
в девять пас у чужого дяди.
От семьи, от родных оторванный,
ты в двенадцать – на ткацкой фабрике.
Революцией околдованный
брал историю сам за жабры ты.
Книги, встречи, рабфак, дискуссии…
Жизнь эпохи тебя ковала.
Но три года тюрьмы – не экскурсия,
жернова Беломорканала.
Говорил ты: «Спасибо язве!» –
жизнь она тебе сохранила.
Мог понять пацаном я разве,
где в словах твоих смысл и сила?
О вождях иногда в полслова
ты говаривал иносказательно.
А к Истории Партии, новой,
относился совсем отрицательно.
Я, прямой и тупой как дышло,
был воспитан на песнях о Сталине.
И не мог я понять – как вышло,
что идейно разными стали мы.
И взрослея, тебя слушая,
я не слышал твоих сентенций.
… Почему затыкал я уши?
Почему было чёрствым сердце?
Мы росли под влиянием матери.
Ты всегда был чуть-чуть в сторонке.
«Фантазёр, неудачник, тапер» – ты,
затерявшийся в жизненной гонке.
Этот образ был так навязан нам,
что реальностью стал в сознании.
И обрадован я несказанно,
что расстаться с ним в состоянии.
Здесь, под небом святого Израиля
подсознательно вижу картины
те, что видел ты сердцем израненным,
не достигнув своей Палестины.
И прошу у тебя прощения.
Только в старости, если умны,
через тернии и терпение
понимают отцов сыны.
*
Стих построил, как памятник,
осознавши себя наконец,
я твоей доброй памяти,
мой, при жизни не очень счастливый, отец
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334404
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 02.05.2012
під згинами пальців ще пульсує тепло
і небо витікає крізь очі болючими спазмами
ледь-ледь зігріваю його крихкими руками
щоб уміти торкатись повітря потрібно
повністю поглинати його у себе і залишати там помирати
твої відбитки на долонях це такі лабіринти і мапи
у яких хочеться заблукати назавжди
і не знаходити виходу
і не знаходити вчорашньої логіки
і не мати нічого важливішого за ці швидкоплинні доторки
вкрай важко здолати у собі віру
у світло без тіней що спадає по нерівних площинах
площини це світ
світло це ми
тінь це всього лиш не зафіксоване перебування світла на площині
накопичення невластивих тобі перетворень
роблять із тебе богородицю що творить дива і чуда
ти завжди поряд
ти живеш у мені
ти жінка жінок
повертатися з нізвідки в нікуди
повільно і пристрасно курити час
встромляти погляди крізь пальці і бачити все що потрібно
марнувати ще ненароджені дні
визбирувати зранку твоє волосся на подушці
заварювати духмяню каву і цілувати ще свіжі сліди у спальній
згадувати
вигадувати
розповідати
переказувати
слухати
бачити
мовчати
писати
любити так як ще ніхто не любив
є такі люди
з якими можеш бути
з якими хочеш бути
з якими ти бути не можеш
не можеш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289385
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
я повішусь дощем
на твоїх обважнілих повіках
і вітром між пальцями
пробіжусь босоніж
ти знаєш не розказуй
мені про завтра
бо майбутнє вже
подорослішало
на мить
.
чим більше ти будеш
вивчати мене
тим
більше будеш розчаровуватись
і все буде як із усіма
попередніми ляльками
лягай навпроти
будемо мовчати у піжмурки
ця ніч прийде й
заколише нас і
коли ще буде така історія?
.
ролі
маски
а давай так?
без пафосу
із галасом будемо
бити стереотипи любові
і з трепетом видалимо
той кадр із плівки
де ти підеш від мене
.
тобі холодно
у плечі?
а мені по
серцю гілками
без листя і
летіти у вись
хіба після
таких свіжих
порцій відчаю і
стисло - недоречних
приречених речень
я хочу любити наших ще
ненароджених дітей
правда дурень?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256891
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 08.05.2011
Кохати, що випити трутку
Гірку як сторічне вино,
Кохати до втрати розсудку
Не кожному Богом дано.
Кохати, як серцем нарватись
На міну в сто тисяч тротил,
З безодні пекельної рватись
На волю з усіх своїх жил.
Кохати, що долю шукати
В чужому неріднім краю,
Розпечене сонце тримати,
Аби було світло в раю.
Кохати, стікаючи кров"ю,
Бажати цього понад все,
Лиш Бог наділяє любов"ю,
Що в жертву себе принесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243021
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 02.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2011
***
Скороминуче все:
Із праху в порох.
Як ходять гори
Бачили у горах?
Пливуть кросівки
Гравієм сліпучим
І день до вечора –
Скороминучий.
То там, то тут
Серед трави стежина,
Цвіла, родила,
Сипалась ожина,
Вода, перетворившись
На крижину,
Стекла між пальці
Миттю часоплину
Скорозбулося?
Скоро й забувати,
Мов концентрована
Пігулка м’яти,
Ковтай скоріш
І буде – нуль на масу.
Все інше просто:
Інше – справа часу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193550
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 03.06.2010
Скажи мені, а що таке любов?
Про неї розкажи мені, благаю!
Чому, від неї , закипає кров,
Чому, я знову, зустрічі чекаю?
Скажи мені, з яких вона світів?
Чому, так палко в серце проникає?
Чому її, таких екстазних стріл,
Ніхто з людей, ніколи не минає?
Скажи мені… Чому пече вогнем,
Моя душа, коли тебе торкнуся?
І виникає, найніжніший щем,
І я йому , одразу ж віддаюся…
Скажи мені… Про зоряні світи,
Де я з тобою в мріях там буваю.
Скажи мені… Одне мені скажи,
Простеньку фразу: « Я тебе кохаю!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189014
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 13.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2010
Не играй со мною в игры на свою беду
Отолью тобою слезы в мраморном саду,
Осушу тобою губы засухою слов,
Позабыть уже не сможешь странную любовь.
Будешь призраком скитаться у долины грёз,
И прохожим отдаваться лепестками роз.
На прозрачных тротуарах битым хрусталем
Будет сердце разлетаться в шепоте моем,
От прибоя волн речистых пеной о песок
И от ласк, что дарит ветру спелый колосок,
Возрождать мой образ смело, если разрешу.
И кому, какое дело, с кем и как грешу?!
И кому, какое право осуждать мой бред,
Если я тебя решила заслонить от бед
Поцелуем сладким, сочным, танцами огня,
Берегиней и надеждой стала для тебя.
И кому, какая чаша выпала весов,
Измерять «мое» и «наше» весом голосов…
Все минет, лучами солнце высушит росу
Только я любовь и радость, в дар тебе, несу.
Только мне часами бьется частый сердца стук…
Не сжимай, без веры, слышишь, обреченных рук!
Не играй со мною в игры на свою беду,
Я тебя и в подземелье мраморном найду!
Отолью тобою слезы, осушу слова…
Знаешь сам, что жизнь – порочна, а любовь – права.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179871
дата надходження 25.03.2010
дата закладки 28.03.2010
Шумить вода, що падає із неба.
І я не сплю.Я слухаю цей шум.
В цю ніч, в цей дощ усі живуть для себе.
Шумить над вухом мій небесний сум.
Що нам лишається? Чи є в нас варіанти?
І ніч, і дощ, і сум, і пустота...
Коли небес цураються атланти
І над тобою тільки висота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176236
дата надходження 08.03.2010
дата закладки 08.03.2010
Нет обид, нет желаний, нет горечи.
Не изменишь, не вычеркнешь взятое
Отношение, в чем-то, предвзятое,
Разговоры, и ссоры… по мелочи.
И спустить бы, на волю Всевышнего,
И отдать бы, велению случая:
Если сталось, то, стало быть, к лучшему,
Ни к чему не приведшее - лишнее.
Хорошо то, что чем-то закончилось,
Недосказанность – признак двуличия,
Или, что-то, сугубое, личное
Избегает себя и пророчества?
Все равно уже. Приняли полочки
Зашифрованный томик признания,
Вместе с ним, приложилось отчаянье
В переплете, тисненом, с иголочки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176074
дата надходження 08.03.2010
дата закладки 08.03.2010
где-то там
такой же как я
ничего сейчас не пишет
и в окно не смотрит
он поднимается по холодной лестнице
и пробует подобрать ключ
к знакомой ему двери
с чужой для него квартирой
где-то между нами
и ним
люди непохожие ни на одно из отражений
не могут выспаться
с непривычки они зажигают свет
с непривычки пьют что-то
или же о чем - то говорят
и если они о чем-то говорят
то только не об ушедших себеподобных
они знают что те просто вышли за дверь
и скоро вернутся
когда-нибудь они вернутся
и останутся в темноте своих комнат
и у них не хватит слов
чтобы доказать свое присутствие
где-то между ними сущетвуют коридоры
которым есть чем заканчиваться
и шторы за которыми есть чего бояться
где-то между нами есть еще подобные люди
способные разделить наше расстояние
хотя бы на километры
разделить наши сны
на твои и мои
разделить наши свободы
такие же как я
сейчас не дотрагиваются
до холодной ручки двери
и не внимают голосам спящих
они просто остаются в моих книгах
также как я остаюсь в их глазах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172564
дата надходження 18.02.2010
дата закладки 28.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2010
Десятий день у пошуках межі,
гріхам шукаю іншого притулку.
Яскраві фарби,небо й вітражі
підсолодили днів моїх пігулку.
Кепкує небо з вічності й пісень,
а вітер заглядає у кишені.
В чужі дороги вірить новий день,
тримаючи зірок великі жмені.
У ніч прямує місяць,як колись
в думках ховає сонячні світлини.
Мені,благаю,більше ти не снись,
бо надто вже потрібні певні зміни.
Я поруч і далеко водночАс,
ти не навчився сльози помічати.
Минула злива цих фальшивих фраз-
з"явився шанс нудьгу собі обрати.
Не я одна живу у твоїх снах,
там ще комусь повітря вистачає.
Обидва в небі,в різних літаках-
здавалось близько,і таке буває.
Розмежувати ніжність не вдалось,
але й не варто все тепер єднати.
Тобі ж до мене затишно жилось?
Тоді до мене ти не вмів літати.
Десятий день у пошуках шляхів,
які б зуміли все нам пояснити.
Я не знайшла притулку для гріхів,
я знов навчилась,як до тебе жити..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171947
дата надходження 14.02.2010
дата закладки 28.02.2010
Идет весна, а я к ней не готов —
я высосан до дна и брошен в угол.
Расплавив чувств руду в железо слов
я отрубил им якорь старых снов
и нить, которой свыше водят кукол.
Я думал, что свобода — это цель
и, на пол вдруг осев марионеткой,
глядел я на звенящую метель,
и тишь страшнее тысячи смертей
на стенах камеры моей смыкалась клеткой.
Я попытался бы молиться кукловоду,
если б хватило сил — я б шею разогнул...
...но снова входит в жизнь весна, как нож сквозь воду,
и Мастер не спросил, готов ли я опять продать свободу
и нить вощеную ко мне вновь протянул.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100755
дата надходження 02.11.2008
дата закладки 17.02.2010
Невозможно заставить любить,
Принимать же любовь – нам возможно,
Душу, сердце ей только открыть,
Окунаясь в неё осторожно.
И того, кто нас любит – узнать,
И питаться его добротою,
Да, возможно любовь принимать,
Даже не зажигаясь любовью.
И, кто знает, потом, может быть,
Вдруг и вспыхнет ответное чувство,
Если нет – мы не сможем любить,
Станет в сердце тоскливо и пусто.
Если чувство, пройдя через сроки,
В сердце держится только одном –
Лучше быть самому одиноким,
Чем всю жизнь одиноким вдвоём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155502
дата надходження 14.11.2009
дата закладки 14.02.2010
З дитинства пам'ятаю розповiдi моєї мами
про те, як в 30-тi роки на Українi вiдбувалось
руйнування церков. Людей, якi виходили їх захи-
щати -- зустрiчали кордони мiлiцiї i загони атеїстів-комсомольців, які обливали захисників холодною водою.
Ю.Вакула.ЛАМАЛИ ЦЕРКВУ У СЕЛI.
-----------------------
Ламали церкву у селi,
Скидали iз дзвiницi дзвони,
I у безтямi люди злi
Топтали чобiтьми iкони.
I вийшло майже все село,
Старенькi, плачучи, хрестились,
Стiною стало i пiшло --
Святиню залишить просили.
Та атеїстiв не вблагать --
Антихрист їм затьмарив розум,
I той, хто кинувсь рятувать,
Одержав не лише погрози.
На них безжалісно лили
Холодну воду, щоб злякати,
Але водою не змогли
Їм струни серця обірвати.
Вони озвались на любов
Молитвами часiв колишнiх,
Бринiли в серцi знов i знов
Любов'ю Божою до ближнiх.
Ламали церкву у селi --
Дiм Божий мудростi й любовi,
Але зламати не змогли
Могутнє, вiчне Боже Слово.
I як та крига, що на склi,
Часи антихриста розтали,
Ламали церкву на селi,
Та вiру в Бога -- не зламали !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151530
дата надходження 23.10.2009
дата закладки 14.02.2010
«Хронофаг – это чаще всего человек, у которого
нет настоящего дела и который, не зная, на что
убить своё время, решает заполнить свой досуг,
пожирая ваше. Наглость этой твари невероятна.»
- Андре Моруа, «Письма к незнакомке».
Юрий Вакула. Хронофаги.
Хронофаги – это человеки,
Ваше пожирающие время,
Пустословий в ком потоки, реки,
И безделье в ком уже в системе.
Ваши, может быть , друзья, подруги,
Не имея дел полезных дома,
Чтоб досуг заполнить свой, со скуки
Посещают всех своих знакомых.
Не ценя своё пустое время,
И куда его девать не зная,
Ни о чём болтая, это племя
Ваше время долго пожирает.
Я не против всякого общенья,
Но во всём должно быть чувство меры,
И не дни цените, а мгновенья,
Бесполезны времени потери.
Не давай себя им беспокоить,
И подальше от таких держись,
Не давай им забирать святое,
Ибо что есть время, как не жизнь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171779
дата надходження 14.02.2010
дата закладки 14.02.2010
Твой отчий дом давно немилым стал
Горячему биющемуся сердцу,
Тихонько отворив входную дверцу,
Ты против самого себя восстал.
И проклиная до седьмого род
Ты сам решил чертить свою судьбу,
Что было для тебя сплошным табу,
Вознес сейчас до облачных высот.
Все слабости из сердца вырвал вон:
Любовь, святую веру, покаянье.
Пленим своей гордыни воссияньем,
Воздвиг ее, как истинный закон.
Судьбы своей единый властелин,
Познал любовь девиц и проституток,
Веселья пьяные на протяженьи суток,
Свободе радовался блудный сын.
А молодость немудрая шатнулась,
Скривилась сморщеною миной на лице,
Присесть бы с милою да на крыльце,
Но жизнь давно в весельях захлебнулась.
И вот, поднявши взгляд неловкого стрельца,
Ты оглянулся... Пройденные дали,
А на груди распустности медали
Сто крат больней тернового венца.
И локоны твои вздымались в небеса,
Когда в лицо тебе Восточный ветер
Частицами горячего песка наметил,
Чтоб ослепить и так истомлены глаза.
И каждый шаг, который оставлял внизу
Следы твоих изношенных подошв
На острых каменных уступах словно нож,
Упорно покорял нелегкую стезю.
А там над океаном облаков
Расправив руки, словно ястреб крылья,
Забыв о том, что есть жестокость и насилье
Освобождался от земных оков.
И вот, дорожной пыли досыта наевшись,
Откинув гордость на колени опуститься,
Примкнул к ручью, что бы святой воды напиться,
Любовью мироздания согревшись.
И здесь, целуя землю под ногами,
Которую полили предки кровью,
Пронизанный неистовой любовью,
Нашел пристанище, искомое годами.
3 февраля 2010 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169739
дата надходження 03.02.2010
дата закладки 04.02.2010
Ты прости меня, родная, как всегда прощала.
Я люблю тебя - ты знаешь – только не сказала.
Не успела, не сумела ни сказать, ни сделать…
Ты прости меня, мамуля, что мне теперь делать?!
Не увидеть. Не услышать. Не сказать "спасибо".
Не придется нам с тобою свидеться где-либо.
Много в Царствии небесном тропок и дорожек,
Только где ты – неизвестно.
Помоги ей, Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168170
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 25.01.2010
А знаєш, шукати марно
любов у вчорашних мріях.
Ти був до нудоти гарним,
а я - мов стара повія.
Ти знав як потрібно жити,
я ж вічно боялась смерті.
Ти дам підкоряв на Криті,
я сльози ковтала в Перті.
Тобі всього світу мало,
мені ж забагато волі...
А знаєш, я завжди знала:
ти - вибрик моєї долі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168150
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 25.01.2010
Проснись, моим мыслям стало скучно,
Замерзают они, замерзают..
В пыли ледяной чувства поштучно,
Сосчитают друг друга, считают..
Что мы так похожи, что мы не чужие -
Казалось вчера, показалось..
Крестились, забыли, всё снова свалили
На усталость, одна осталась..
На ещё одну глупость я стала старше,
Танцуя с метелью, за дверью..
Заткнись, в твоем голосе столько фальши,
Я не верю тебе, не верю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166742
дата надходження 17.01.2010
дата закладки 18.01.2010
Останнім цілунком вбивали ми вічність,
Осіннім листком воскрешали буття.
Моя самотність утратила гідність,
Впустивши тебе у життя.
Духмяним любистком уквітчував оди,
Та тихо ховав свої сльози в руках.
Думки проганяв у безмежні роздоли,
Щоб небо синіло безкрає в очах.
Твоя чистота була дуже оманна,
Біляве волосся змивали дощі.
А ти поклонявся і знову "Осанна!"
Мов темна облуда лилася з душі.
Лиш сонячні промені серце торкали,
Коли розбивав ти його на шматки...
Останнім цілунком ми вічність вбивали,
Буття воскрешали осінні листки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166920
дата надходження 18.01.2010
дата закладки 18.01.2010
У відзеркаллі наших грішних душ
Є дивне місце, мов той аркуш, біле
Із присмаком великих жовтих груш,
Чи то життя моє таке вже спіле?..
Воно позбавлене полярності країв,
Минулого немає там, одні лиш мрії
Злітають білосніжністю садів
І розкривають у прекрасне очі-вії...
На тому аркуші безмежності думок
Ти можеш змалювати свою зичність,
Там крізь лани тече життя твого струмок,
Мов квінтесенція, впадаючи у вічність...
І тільки сам ти можеш те відчути
Й поринути із темряви у світ
Яскравих кольорів добра, збагнути
Вогонь свічі крізь призму розмаїття літ...
Ти мешканець незвіданих просторів,
Мандруй і кроками заповнюй лист,
Значущих вчинків римою, мов хвилі морем,
Твоє життя бурлило й мало зміст...
Коли ж настане час поставить крапку,
Сміливо ту картину розгорни,
Щоб перехожий вільний, знявши шапку,
Вклонився тобі низько до землі!
14.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166161
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 14.01.2010