Люблю я дождь, он полон боли,
он полон холода й тоски.
А жизнь вся прожита в неволе
ламает душу на куски.
Потоки слез, в дожде теряясь,
стекают грустью по щеках.
И холод, в теле растворяясь,
печалью светится в глазах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164396
дата надходження 05.01.2010
дата закладки 10.01.2010
Згубивши усі залишки терпіння,
й згорнувши свої ніжні пелюстки,
ридає квітка, просячи спасіння,
не так як інші, не як всі квітки.
Немає сил підняти жовте листя,
й голівку опустила від небес.
Нема на світі гіршого їй місця,
ніж там, де жоден досі не воскрес.
Вона брудна, покинута і квола,
і неоціненим лишився її цвіт.
Усе минає, мчить усе довкола,
та квітка досі квітне на весь світ.
Її краса затьмарена та вбита
байдужістю людських пустих очей.
Ця квітка тільки холодом сповита
пустого міста і німих ночей.
2.12.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161711
дата надходження 18.12.2009
дата закладки 10.01.2010