Таку любов не забувають
Не запивають гірким віскі
Не проводжають до трамваїв
В нічному стомленому місті.
Не залишають у кав’ярнях
Не присипають сонним пилом
Не затирають на зап’ястях
Солодким сигаретним димом.
Таку любов не забувають
Не відпускають із роками
Таку у серці відчувають
Таку кохають до нестями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431267
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 24.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2013
При каждом удобном случае
принюхиваясь к признакам первобытности,
первозданности перволесов,
где, в кругу разномастных хищников,
жил ты, разбойничал,
грешен, здоров, прекрасен,
сладострастно стеная,
блаженно надменен, блаженно гееннен,
блаженно кровожаден,
хищно, крадучись, жил во лжи…
(ДИОНИСИЙСКИЕ ДИФИРАМБЫ)
_________________________________________
Во лжи рождённый,
ложью — вскормлен
и ею же воспет,
я только — человек,
я человек — бездонный:
не римлянин, не грек,
не иудей, не галл, не карфагенский воин,
не ученик Сократа, не пророк,
лишь малой частью, я немного стоик,
пифагореец и верховный бог.
Угоден я себе, наполнен кровью,
опасен, бесконечно ядовит,
меня ковал кузнец с большой любовью,
чтоб я прошёл весь критский лабиринт.
Без нити я вошёл в подземный комплекс...
Без помощи Олимпа видел я,
Что мрак — удобен, темень помогает,
Нащупать новое начало дня.
Поют мои сирены,
ждёт Цирцея,
Харибда не моргая ждёт меня:
я мимо прохожу — прости Елена -
мне ближе страх, чем нагота твоя.
Играй Силен!
Иду я вместе с вами,
козлиными ногами танцевать
на ужасе людей,
на их кошмаре -
свой кубок крови снова наполнять.
Иду за Заратустрой, тем же шагом,
но честь велит — свернуть,
учиться одному,
стрелять из лука метко,
срывать с деревьев правду
и признавать её, как лучшую еду.
Я — сильный бог.
Не скован воскресеньем,
не воскрешаю праведных,
лишь — злых,
люблю я истину за холод,
за уменье -
любить и убивать за пятерых.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369765
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 23.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2013
С рожденья к роднику стремимся,
Но, утоляя жажду вновь,
Из луж, болот пить не стыдимся,
Блуд принимая за любовь.
Мы, каждый день в любовь играя,
Немного сказкой увлеклись,
Но дух, страдая в клетке рая
Земных утех, желает ввысь.
С собою трудно жить в разлуке,
Нет песни… смолкли соловьи…
Душа, познав земные муки,
Не может всё же без любви.
Но от ручья к ручью от жажды
Уставший бегать за пайком
Поймёт, задумавшись однажды:
В любви быть лучше родником.
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343547
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
“…если не обратитесь и не будете как дети,
не войдете в Царство Небесное;” [Мф.18:3]
Не оттого ль, что стали “крепче стали”
И позабыли всуе небеса,
Мы пeрестали видеть чудеса,
А научились верить в них в печали?
Кричим на отраженья в зеркалах,
Прощаем ритуально в День Прощенья,
Тем горше на душе от угощенья,
Чем слаще на изысканных столах.
Мы потеряли ключ в заветный Храм
И в темноте уюту бьём поклоны,
Взамен любви - поблекшие иконы,
Взамен живых - лобзания мощам.
Не видно слёз и смех уже не звонок
Не оттого ль, что умер в нас ребёнок?
В.Стр@нник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315710
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Навес пуховой белой шали
Накрыл мой город в феврале,
И небеса из синей дали
Прижались к заспанной земле.
Застыли улицы и зданья –
Стоп-кадры старого кино,
И от морозного дыханья
Покрылось льдом любви вино.
Голубоглазая блондинка –
Зима вернулась в город наш,
Застыла в локонах снежинка,
Седой Февраль вошёл в кураж.
Я поцелую в губы нежно
И пробужу в тебе весну,
Зимою отогрею снежной
В душе озябшую струну…
В.Стр@нник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315062
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 22.02.2012
“…как хотите, чтобы с вами поступали люди,
так поступайте и вы с ними, ибо в этом закон... “[Мф.7:12]
Боль от падения познали?
Так, значит, вам открыта высь;
Тебя чтоб в мире уважали –
Ты уважать других учись.
К истоку путь через болото,
За холодами снова май;
Чтобы тебя не предал кто-то –
Ты тайн своих не открывай.
Ни в ураганы и ни в штили
Не потеряй надежды нить,
А чтоб тебя не разлюбили –
Умей и ты других любить.
В.Стр@нник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315334
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Блестящим белым снегом
Укутана земля,
Искрит под синим небом
Дыханье февраля,
Позёмкою задорной
Танцует и поёт,
Рисуя стиль узорный,
Февраль подругу ждёт.
Весенняя шалунья
Уже к нему спешит,
Их встречу новолунье
По своему решит:
Он, видимо, не знает –
Не для него весна,
Что от любви растает,
Когда придёт она.
В.Стр@нник/2005 г.
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314809
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Пребывание в собственном Наилучшем Состоянии
Половины могут достичь пика ВзаимоУлучшения,
при котором только и есть у них Право на Зарождение.
Первичное Наилучшее Состояние перисуще Молодости,
Вторичное Наилучшее Состояние – результат Омоложения,
как физической (Первой), так и всех Человеческих Природ.
Дружба. Любовь, РОДство необходимы прежде всего для
приумножения личных Усилий к Лучшему обеих Половин.
Чудо Антиципации, ПредВосхищения кто твоя НаиПоловина –
следствие особого гармонического ВзаимоЛАДа между ними.
Одно из условий – обретение Полной Свободы в присутствии
и даже при воспоминании или ПредЧувствия своей Половины.
А именно Свобода – среда Естественного Произрастания
Врождённого и/или Приобретённого ДАРа у обеих Половин.
Строить во Внутреннем Мире ничего нельзя (город искусствен).
Принцип «Чему быть, того не миновать» (как Дикоросы Оазисов).
Коренная Ведическая Культура объясняет необходимость
зарождения каждым Мужем от одной жены 16 Потомков:
16-ью каналами тогда он становится соединён с Космосом,
Женщина же полностью «подключена» к нему изначально.
Недостаточное количество потомков, тем более не родных,
исключает возможность Полной жизни Мужской Половины,
а значит – приводит к Инвалидности и Союз Половин,
не позволяя им Воспитывать Потомство в полной мере.
ГЕНетическая Собственность Родов и Народов – Ценность,
которая девальвирует собой все прочие Ценности.
Всё должно быть на службе Улучшения РодДины,
т.е. Родовых Качеств, передаваемых в поколениях.
Кто максимально ВзаимоУлучшает эти Качества, те и
являются друг для друга Оптимальными Половинами.
Выбор Половин происходит не Сознательно, Чувственно,
а Жизненно: сама Жизнь показывает кто кому сужен.
Социальный оазис (в природном оазисе) нужен для того,
чтобы Свободно произрастали Семена Особых Качеств,
посеянных на плантациях нашего Внутреннего Мира
в состоянии любви, подготовленности к этому Половин,
превосходящими себя самих в их Резонансном Союзе.
Степень СамоПревосхождения показывает кто избран
самой Жизнью быть тебе Оптимальной СоЧастью,
с кем тебе Естественнее и Полнее быть Счастливым.
http://my.mail.ru/community/aristizm/23D8F641925DD505.html
http://www.proza.ru/2012/01/14/984
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306430
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Моя бессмысленная верность
И никому и не себе,
Я, словно выжженная серость,
Я - горький пепел на земле.
Я – окровавленная рана
Пожара чувств, огня обид,
Я – дно граненного стакана
И я на дне на этом спирт.
Моей неволи толсты сети
И, удушающе крепки,
Но, говорят, Бог шельму метит,
А каждому свои силки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267737
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 10.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2012
Обреченная, до невозможности,
Отреченная, до полета фантазии,
Я тобою изнежена, до фривольности,
И согласна с тобой, до отказа.
Не отбрасывая и тени жесткости,
Я пытаюсь ловить спокойствие,
Я раскрашена тобой, до обнаженности
И распята на кресте до удовольствия.
Обалдевшая от испорченности,
Я сгораю от боли блаженства.
Я с тобою легка, до заносчивой колкости,
И игрива до совершенства.
Ты же дик, до, в глазах детской робости,
Ты красив до больного страданья,
Мной расколот до самой до твердости,
Мною понятый, до изгнания.
Ты силен до утраты веры,
Ты и слаб от ее утраты,
Мной ведомый к любви до потери,
Мой ведущий к любви без возврата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82892
дата надходження 07.07.2008
дата закладки 10.01.2012
Ой, розгнуздані коні
Пролетіли роками.
Сріблом вкрилися скроні,
Оповиті думками.
То є вкраплені миті
Гіркоти і образи,
Все, що може боліти,
Все сьогодні наразі.
То є мудрість і сила
Життєдайна, набута,
То є сонце і злива,
То є радість і смуток.
То є пісня любові -
Двоє лебедів в парі.
Незвичайної долі
Пломеніють стожари.
Ой, літа мої, коні.
Це ж не ви мені зрада.
В срібнім сяйві на скронях-
Особлива принада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305114
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 10.01.2012
* * *
Вновь с собою один на один
И ничто в диалоге не радует.
Даже снег, словно белый стрихнин,
Мне на плечи всё падает, падает.
Прежде жаждал я этих порош,
Что же ныне на сердце оставлено?
Неужели под скрипом подошв,
Как и снег, всё былое раздавлено?
Мне бы выразить снегу протест,
Мне б на чудо природы оскалиться,
Только белые мушки с небес
Мне на плечи всё валятся, валятся…
Нет, на снег обижаться нельзя,
Мы под ним ходим белыми цаплями.
Пусть снежинки по лицам скользят
И становятся тёплыми каплями.
В снегопад я охотно войду.
От себя не уйти и не спрятаться,
Просто можно у всех на виду,
Не таясь, без причины расплакаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303885
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
Отзывом на "Как просто забиться в угол"
Марии Сулименко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302825
Из тысячи хрупких истин
я выбрать хочу лишь ту,
в которой шальные мысли
мне лестницу ввысь плетут.
В которой застыло время
за миг до зачатья дня,
и самое тяжкое бремя -
пушинкою для меня.
Не выпиты дни. Сомненья
ложаться котом у ног...
Дай истины мне
и откровенья,
о, небом забытый бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302921
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 30.12.2011
Я шукаю себе - поміж втрат, перероджень і віршів,
Знов надривно зриваю всі маски облудні з лиця.
Твої очі мій всесвіт спалили дощенту. Навіщо?
Проростаю в слова, за які небеса не простять.
Прориваюсь крізь хащі самотньо-схололого світу,
Попри все сподіваюсь на трепетне диво із див.
Нерозквітла любов, непромовлена в небо молитва
Не наситить сердець... Хоч у снах ти до мне прийди!
Ми злились у екстазі в розпещених маревах ночі,
Ця пульсація тіл нереально-реальна до сліз.
Переломлено грані між "можна" і "я тебе хочу!",
Проникаю у світ твій, лишаючи в серці поріз.
Чи суккуба, чи муза, чи згусток болючих інерцій?
Проростаю у сни, що лишають тебе на вустах.
Відсудомить до ранку. Здається, знов вирвали серце.
Чи забуду? - Не зможу! Палають сумні небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297486
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Ось так, від терпіння і знов до терпіння,
Ось так, від смирення іду до покори.
Долаю свій шлях без докору сумління.
І все, здається, крокую підгору.
На зболену душу наклею усмішку,
Згребу у долоні розсипані мрії..
Я можу, я буду – ще трішечки, трішки...
Все ж десь глибоко лелію надію.
Збираю до кучі пророслі зернята,
Щоб ними родючу засіяти ниву.
І мудрістю паросточки напувати,
Їх відмоливши від Божого гніву.
Нелегкий цей хрест у жорстокому світі.
У сірому натовпі б не загубитись,
Бо кредо життя і сенс кожної миті –
Залишити слід, а не наслідити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296266
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Золотистым ковром осень стелется,
Лист летящий застыл на мгновение.
Научи меня, осень, надеяться,
Как зимою не сгинуть в забвении…
Научи меня, осень, печалиться,
Размышлять над отрезками линии...
Почему также утро румянится,
Отчего на пруду грустны лилии.
Как внимать, веря каждому шороху,
Звукам вечности осени нежной,
Оставлять мысли прошлого вороху
Дней, опавших от ветра, мятежных.
Научи меня, осень, молчанию,
Что любых красноречий понятнее,
Научи привыкать к расставанию
И любить тех, кто всех неприятнее…
В.Стр@нник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291702
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 08.11.2011
* * *
На ветру машут вслед, будто флагами,
Мне багряные кроны берёз.
Мы с тобою разлуку наплакали,
Почему же расстались без слёз.
Ты стоишь на дожде под рябиною,
Ливень позднюю ладит грозу,
На щеке твоей, будто дробиною,
Высекает фальшиво слезу.
И ни взмаха, ни вскрика, ни шёпота,
Всё до горечи скучно, и всё ж
Равнодушием грудь не заштопана
И в неё бьёт дробинами дождь.
…Путь тоски провода разлинеяли,
Встали в ряд истуканы-столбы.
От неё ли бегу я, за нею ли –
Всё равно не уйду от судьбы.
1 ноября 2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290209
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Нас носит по морям, и год за годом
Всё больше чаек кружит за кормой,
Мы просолили жизнь свою походом,
Прошли шторма, и держим путь домой.
Но чтоб не сбиться с курса, свет далёкий
От маяка любви горит вдали,
Чтоб каждый парус не был одинокий,
Чтоб возвращались в бухту корабли…
И чтоб душа от стужи не остыла,
Чтоб дух от гроз был непоколебим,
Как важно нам жить там, где сердцу мило,
Какое счастье быть с тем, кто любим.
В.Стр@нник http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289797
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Поцелуи у кромки прибоя,
Смелость губ под прикрытием звезд.
Так прекрасны мгновенья с тобою
В этом мире без боли и слез.
Но и если бессмысленный случай
Жизнь потянет бесстрастно ко дну,
Если мраком надвинутся тучи,
Я тебя не оставлю одну.
Я от гроз тебя нежно укрою,
Заслоню от зловредных обид.
Лишь бы нас не накрыл с головою
Своим серым ничтожеством быт.
Люди ведь и стареют от быта.
Сколько нужно обыденных лет,
Чтобы лучшее было забыто
И в глазах вытлел радости свет?
Поцелуи у кромки прибоя
Перед шагом в туман бытия.
Нас сегодня так много, нас двое.
А смогу ль сохранить это я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289609
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Леночке Гуще
Ради любви возвращаются даже мёртвые…
Рената Литвинова
Верим ли мы в страдания так же, как в жестокую улыбку ревности?..
Умеем ли мы верить в победу так же, как в улыбку ребёнка на руках матери?..
Как поверхностны бывают сравнения, когда человек стоит перед выбором жизни и смерти...
именно тогда мы верим, страдая, сделав вклад в самую большую ценность Вселенной – Жизнь...
Скоро ветер начнёт бросать снег в лицо, тоннами покроет смертельные происки осени,
накроет грязь – королеву безликих превращений, пропитанную холодом, но… имеющую свой запах…
А вот современные письма не пахнут, не хранят отпечатки прикосновений,
следы солёной скуки и нежных касаний…
их не возьмёшь в руки и не услышишь в глубине сознания слова,
словно из подслушанного разговора на улице:
– Мамочка, смотри – Ангелы, – говорит маленькая девочка и показывает рукой в небо…
Мать недовольно смотрит вверх и щурится от падающих снежинок:
– Не говори глупости, идём быстрее…
– Мамочка, ну неужели ты не видишь Ангелов? – повторяет девочка,
– посмотри – вот и пёрышки с их крыльев… – и она подставляет свои ладошки пушистым белым хлопьям…
– Это снег, дорогая, … идём…
Отрицание непонятого никогда не будет уживаться с благородными поступками…
это, как смотреть на спящего человека, прекрасного во сне,
но, не понимая, что ему снится, разбудить его…
Прежде чем отрицать что-либо, подумайте,
сможете ли вы вернуться назад… в свой сон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289336
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Не долюбила… Ще не маю мудрості
тонкої і досвідченої жінки.
Не запросила. Навіть не осмілююсь…
Та й каву я завжди роблю без пінки.
Не допила, дурманами окутана,
лишивши поцілунок на фужері,
той погляд, що давно осів отрутою
в солодкому, тягучому лікері.
Не дотяглася, не пізнала дотику,
в шовкових простирадлах, на губах і …
Опам’яталась, мабуть, вітру подихом
обпечена під краєм неба плахти.
Не дописала. Стрималася в порусі,
лишила місце, змішую відтінки…
Не долюбила. Ще не маю мудрості
тонкої і освіченої жінки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289329
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Вітри втікають між долонь
І душу холодом бентежать,
Моя реальність - наче сон,
У ній нема табу й обмежень.
Сумну симфонію дощів
Знов львівська осінь розливає.
Та тепло й сонячно душі,
Бо відчуваю - я жива є!
У веремії суєти
Стихають рими навіть в Музи.
Та посміхнувся мені Ти -
Сховала смуток свій у вузлик.
І безліч є на те причин:
Осінній дощ - уже не кара,
Життя по крапельці п'ючи,
Пускаю в серце світу чари.
Десь хтось когось під ліхтарем
Чекає, схоже, цілу вічність.
В мені і досі дивний щем
Від зазирання в неба вічі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289365
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Мне снилось поле полное ромашек,
И ты средь солнечных цветов.
И больше мне не снится снов.
Остывший чёрный кофе в чашке
Встречает в утро октября,
... и послевкусие тебя...
Читаю по утрам романы Пруста.
Не верю ни во что, и это грустно.
Мне так хотелось бы, чтоб ты
Всё также верил в светлость чувства,
Не разуверившись, как я,
В любви – прекрасной, чистой, вечной,
Такой, как в сказках, безупречной.
Но в самом пекле октября
В погоне этой бесконечной –
Цинично сердце раздробя,
Меня толкнёшь к черте конечной…
... там послевкусие тебя...
24.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289187
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Море притворства, никчёмности, злобы.
Я в этом море тону.
Всё стало плохо – лишь вылез с утробы.
Спины впитали слюну.
Город ублюдков, путан и уродов.
Церковь погрязла в грехах.
Сколько людей – столько их небосводов.
Туши укрылись в мехах.
Мир невростеников, психов, маньяков.
Ценности – прожитый день.
Шелест бумажек – защита от знаков,
Лица попрятались в тень…
Хочешь – кричи, хочешь – режь, но покайся –
Вот самый главный закон!
Всё покупается, брось, не старайся!
Смех всегда громче, чем стон.
Песни о грусти и книги о страхе,
Фильмы о смерти и сеть.
Все, кого любим, давно ждут на плахе.
Нам к ним уже не успеть.
Сон – лишь реальность, реальность – лишь мысли,
Море уносит на дно.
Зрение – ложь, суть теряется в смысле.
Словно немое кино…
Странно, хотелось летать научиться,
Чтобы опять не тонуть…
Чтобы наверх и оттуда разбиться,
Чтобы навечно уснуть…
Странно, но страх – посильнее, чем совесть,
Гордость – ничто в мире слёз.
Это – не сказка, лишь рваная повесть,
Строчки уколотых доз…
Снег покраснеет в горных озёрах
Святости грязных шутов…
Пусто в угрюмых покинутых норах…
Город замёрзших цветов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289089
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 28.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2011
В очах моих тихое море,
Лазурное, тихое море,
Спокойное, тихое море,
Летнее, тихое море.
С печалью какой-то, тоскою,
С печалью и с верной тоскою,
С печалью, с понятной тоскою,
С печалью, с осенней тоскою.
Когда о нём слово, то ветер,
Появится зимний там ветер,
Где ж тихое море? – лишь ветер…
По чёрной пустыне отчаянья ветер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288860
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Ты вышла в мир не от познанья,
А из любви сошла с небес,
Очистив путь в земных страданьях,
Чтоб дух искрою в нас воскрес.
Ты выбирала не “достойных”,
А нищих духом и шутов,
Среди блудниц и непристойных
Несла нектар живых цветов…
Не мудрость та, что многословьем
Пленяет алчные сердца…
К чему она святым застольям?
Она - что тина для глупца.
Пусть наши дни вздымают волны,
Пусть наша жизнь рождает стих,
Пусть будем мы немногословны
В делах и помыслах своих…
В.Стр@нник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288205
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Багряний лист відтанцював фламенко,
На мокру землю виснажений ліг.
Висять в саду зелені "семеренки" -
До них ніхто дістатися не зміг.
Напризволяще кинуті в верхівці,
Чекають гідно вироку богів:
Чи зимувати суджено на гілці,
Чи вітер кине байдуже у рів.
А по обіді випали сніжинки,
Змінили напріч роздумів мотив.
Зелено-білу чепурну картинку
Піймав майстерно фотооб`єктив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287557
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Моя прекрасная Лилит,
Чернее ночи глаз твой цвет
И на губах играет свет,
Как яд был мною он испит,
Моя прекрасная Лилит.
Моя святая дьяволица,
Я стан изящный твой ласкал
Тебя одну лишь я желал,
Моя распутная блудница,
Моя желанная Лилит.
И губы цвета вишни спелой
Вкушал их сладость, словно мёд,
Я в сердце ел твой жадно лёд,
Обожествляя твоё тело.
Я грешник, Богом был забыт,
Но блажен тот, кто был с тобою,
Ты отравляешь сердце болью,
О, божество моё, Лилит!
Я рисовал твой образ милый,
Дыша тобой – тебя любил,
Я без тебя совсем не жил
В той жизни горькой и постылой.
Меня лишь стон твой исцелит,
Который мне звучит как песня,
Я счастлив лишь, когда мы вместе,
Моя безумная Лилит.
Я опьянён был красотою
И запахом твоих волос,
Но жизнь летела под откос,
Когда я жил одной тобою.
О, дева, призрак моих снов,
Меня ты на смерть погубила,
Совсем меня ты не любила,
А я на всё ведь был готов.
Мой мир тобою был разбит,
Я без тебя не ел, не спал,
Тебя бездушную я ждал,
Моя жестокая Лилит.
Тобою был жестоко брошен,
Ты как иллюзия ушла
С собою сердце унесла,
Я словно лист травы подкошен.
Теперь душа моя болит.
Я был тобою в сердце ранен,
Тобою был я обезглавлен,
Моя любимая Лилит…
24.03.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287415
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Вуста мої цілує осінь
Зрадливо падає на плечі
Так тепло...Безсоромна боса
Іду за нею в тихий вечір.
Шепоче вслід опале листя
Що там зима, мороз і скрута,
Там він, який щоночі сниться
Й межа, яку не перетнути.
7.10.11.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287249
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Те, кто был близок и дорог –
Становятся дальше всех.
А мокрый усталый снег
Всё падает мне за ворот.
Каким-то унылым стал город
В огнях пустых дискотек.
Мне хочется встретить тех,
Кто чувствовал этот же холод
На изнанке измученных век.
А тот, кого слишком любила –
Он женится на другой.
Какой здесь, к чёрту, покой?
Какая здесь, к чёрту, сила?
Меня, как плотину, сносило
И я задыхалась волной.
Куда бы меня не носило,
Его я читала в запой.
Такой вот он – мой не_покой,
Который в себе заключила.
Мне кажется, это так мило –
Любовь принимать, как прибой,
Которым меня и накрыло.
А та, кем являлась когда-то
Предательски стала не той.
Здесь время – строжайший конвой,
За всё предстоит здесь расплата.
И сердце всего в три карата
Попахивает дешевизной.
Душа стала слишком пустой,
А может души и не надо.
Я – ветер – свободный такой
На фоне грома раската,
В последнем мгновенье заката
Я буду уже за чертой.
Какой же окажется плата
За то, чтоб остаться собой?
Моей предрассветной тоской
Станет чья-то счастливая дата.
А сердце качает всё кровь,
Реанимируя боль обоюдно.
Счастливой казаться так трудно,
Когда умирает любовь.
Здесь непостоянство основ,
Надежд затонувшее судно,
Иллюзии мыслей и слов,
Но мне в этой бездне уютно.
Прошу, отпусти. Let me go…
Ты можешь.
Прошу.
Let me go…
16.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287040
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
* * *
Ударились судьбою о судьбу
И разошлись дорогами шальными.
Мы жили праздно, празднично… А ныне
Вдруг оказалось – петлями стальными
Прикованы друг к другу, как к столбу.
…По вечерам, когда багров закат,
И звёзды мне помигивают сизо,
Я наблюдаю, свесившись с карниза:
Как весел город, ливнями облизан,
Как скучен женщин вялый променад;
А там, за далью, за горбами крыш
В раздумный час – я это знаю точно –
Повёрнута тоской на полуночье,
Таинственно тиха, как многоточье,
Ты к моему окну лицом стоишь.
Уже лилово отпылал закат,
И небу ночь разгладила морщины.
Ты смотришь из окна, как без причины
Внизу туда-сюда снуют мужчины,
Привычный довершая променад.
…И горечь, не подвластную уму,
Ни ангелу, ни Богу, ни Мессии,
И никакой иной фантомной силе
Мы оба в эту ночь с лихвой вкусили
И вскрикнули.
И у себя спросили:
- Ну почему?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286741
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Я Вас кохав, колись... Але не зараз,
Ваш егоїзм природний вбив усе!
Якщо надія в серці ще зосталась,
Прошу винити в тому не мене!
Я Вас кохав, це правда! Та минулось!
У почуттів відпустка щодо нас.
Життя зі звичками десь відгукнулось
Перетворив зізнання всі на фарс.
Я Вас кохав! А Ви були далеко
Не в іншим місті, а в собі були.
Увесь той час було мені не легко
Та я чекав, щоб "разом назавжди"!
Я Вас кохав! А в Вас було кохання?
Чи тільки вигляд, що усе гаразд?
Хоча... Навіщо зараз ці зізнання?
Це вже не вплине на змістовність фраз.
Я Вас кохав, колись... Але не зараз,
Спасибі Вам за досвід в почуттях!
Подяка й гідність - все що нам зосталось
Та трішки сили в серці та ногах!
13:21
13.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286071
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
На мольбертi неба
пензлями пальцiв
кольором щастя
намалюю вiдкритiсть твоiх очей,
незайманість вуст,
теплоту слів
і запах твого густого як ніч волосся...
сонечко,квіточко,ластівочко...
моя казкова принцесо...
вчора в передноворічних вогнях
закоханого в тебе мегаполісу,
навіть дивакуватий заєць,
що заховався від нашого сміху
за бронею вітрин,
відчув як я насолоджувався
кожною секундою твоєї присутності ,
що біля тебе можна втратити розум,
але здобути крила,
загубити спокій
і знайти ніжність.
Біля тебе так легко
залишатися самим собою ...
у поглядах,
віршах і снах
які неодмінно
тепер будуть водити мене
над краєчком всесвіту
аж до наступної нашої зустрічі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285459
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2011
Почему-то так отозвалось стихотворение
"храни вас всех сбежавших от позора" inki
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256533
И ты, любя, пытаешься дышать,
пить воздух сладковатыми глотками.
Слегка смущаясь, вздрагиваешь снами,
не в силах замереть. И время вспять
стремится развернуться на рассвете.
И облака укутывает ветер.
А солнца луч, не смея отнимать
своих ладоней, льет хмельное зелье
на вешние сады. А в подземелье
уже давно готовят жизни сок.
Земля, чуть наклонившись на восток,
раздаривает винограду гроздья.
Ты обнимаешь ласковые лозы,
целуя виноградинки висок...
http://www.playcast.ru/view/1557122/
ca36c7fd53c18cb129a39e4f9edc91323cb0fe2fpl
/Плейкаст AmriLaura/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282599
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 28.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2011
Сожму в кулак и спрячу боль в карман,
Прикрою одиночество улыбкой.
Глаза откроют тайну: блеф, обман,
Всё обернулось глупою попыткой.
Я без зонта под небом окунусь
В дождливую и серую реальность.
Не бойтесь за меня, я не сорвусь
В прохладную и зыбкую банальность.
Но я пройдусь по лужам босиком.
Немного погрустив, глотну печали.
И, может, пожалею лишь о том,
Что главное друг другу не сказали.
24.08.2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207577
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 26.09.2011
Позволь мне тенью быть,
Простой, обычной тенью,
Позволь лишь рядом быть
С тобой храня мгновения...
Я вмиг сражен был наповал
Твоим великолепием...
В глаза твои взглянув, я стал
Любовной скован цепью...
Ты знаешь - я влюблён,
Но чувства не скрываю,
Твоим я взглядом ослеплён
Лишь о тебе мечтаю...
Всё меркнет пред тобой:
Твоё сиянье ярче,
Чем свет звезды любой,
Любого света жарче...
Позволь мне тенью быть,
Простой, обычной тенью,
Позволь тебя любить,
Поддавшись искушению...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282837
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Что нужно страннику от мира?
Звезду любви и вечный Путь,
Чтоб не смолкала в сердце лира,
Ветра несли, как парус, грудь.
Чтоб из бескрайнего простора
Вернулся мудрым он домой,
В раскладах звёздного узора
Умел читать иероглиф свой.
Любовь, как компас из неволи,
Превыше всех земных наград,
А посох – сила божьей воли
В преодолении преград...
В.Стр@нник / http://vadimstrannik.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281605
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 21.09.2011
С трибун читая проповеди миру,
Ты зазываешь к вере в свой приход:
Оставь семью, машину и квартиру -
Тогда узрит твои дела народ.
Учитель не имел то, что имеешь,
Ты волк в овечьей шкуре неспроста,
Хотя и по-овечьи лихо блеешь,
Скрывая суть учением Христа.
Творишь в молебном доме беззаконья
И по соринкам бьёшь и в глаз, и в бровь,
Но мерзость запустенья и зловонья
Изгнали вон надежду и любовь.
[Рим.14:22] Ты имеешь веру?
имей ее сам в себе, пред Богом.
В.Стр@нник \ http://vadimstrannik.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280721
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 21.09.2011
Целуют сверху звезды облака,
а к ночи, может быть, последняя гроза...
Вновь август прокричит "пока!",
и осень отразят твои глаза.
Увижу в них грядущий листопад,
печаль о том, что не вернуть назад...
Но к вечеру твой грустный взгляд
смягчит пылающий закат.
Пора, пора готовиться к дождям,
и души согревать, на зло ветрам,
отдав всю боль и грусть стихам,
подставив сердце осени слезам.
Увы, мы бренны, как и эта осень,
но я хочу, чтоб суету отбросив,
сердца кружились в вальсе листопада,
в той красоте бессмертие найдя.
И может быть, танцуя до упаду,
напившись осени вина,
нелепые разрушив все преграды,
мы прокричим: "любовь жива!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280063
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 12.09.2011
Сяється мені, світиться,
Думи легкі, як китиці,
Очі сміються весело,
Серце співа піднесено…
Щастю краю не видано,
Бо тобі тепер віддана.
Солодко мені, солодко
Бути твоєю, золотко…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279605
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
Каплями дощу, не омити мою душу,
Променями сонця не зігріти вам її,
І тому блукати в світі сам я мушу,
Сам шукати буду землі ті святі …
Каплями дощу, не омити гріх із серця ,
Променями сонця світло в душу не дійде,
І шукати треба в серці те що зветься
Раєм, камінь з серця сам не пропаде…
Каплями дощу омиваю тіло грішне,
Променями сонця припікаю рани всі,
Закриваю очі і я бачу тіло ніжне,
Твоє тіло й посмішку в імлі …
І хоча твій образ весь в тумані,
І хоча не придивившись не збагнеш,
Що усе життя я жив в омані …
І що не зробив того не повернеш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279465
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
Стихи пишутся одиночеством.
У поэтов его с избытком.
Им порою общенья хочется,
А иной раз общенье - пытка.
Их любовь чище всех условностей,
Их мечты выше всех желаний.
У кого-то бесцветны повести.
У поэтов сияют грани.
У поэтов поболе солоны
От печали сердечной слезы.
Им в жару от бездушья холодно,
И уныла им жизни проза.
Кто-то бытом всю жизнь морочится.
А они улыбнутся где-то
И опять бегут в одиночество...
Так живут на Земле поэты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278182
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 02.09.2011
Творім добро - воно БЕЗЦІННЕ ! ! !
І , як ДУША , в віках - НЕТЛІННЕ ! ! !
Що спільного в віровченнях основних релігій світу ?
Що складає основу віровчень світових релігій ?
Це творення ДОБРА ! ! ! в різних його іпостасях.
ХРИСТИЯНСТВО.
Ісус Христос.
Нагірна проповідь - " ...ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші ДОБРІ діла, та прославляли Отця вашого, що на небі ".
"...Я повинен звіщати ДОБРУ Новину ..."
ІСЛАМ.
Покора,Віддання,Зобов'язання Аллаху.
Шість стовпів віри. 6. Віра в ДОБРУ чи злу долю. Нічого не стається без Божої волі.
П'ять стовпів ісламу. 3. ДОБРОдійність (закят) - обов'язок віддавати частину свого доходу та вартості майна. (сура 24:54).
"А тих, які увірували і творили ДОБРО, Ми введемо в сади, внизу яких течуть ріки, щоб вічно перебувати там". (сура 4:57).
ЮДАЇЗМ.
Релігія народу.
Десять заповідей - перші чотири стосуються віри, інші вказують на зв'язок між ДОБРОЮ поведінкою і належними стосунками з Творцем.
Поглиблене вивчення Тори, молитви, ДОБРІ діла.
ІНДУЇЗМ.
Ахімса - ненасильство, ДОБРО по відношенню до всіх живих істот.
БУДДИЗМ.
Навчає про шлях до досконалої ДОБРОТИ.
Восьмеричний шлях - правильне бачення, правильна думка, правильна мова, правильна дія, правильний спосіб життя, правильні прагнення, правильна увага, правильне зосередження.
Просвітлення та спасіння - ідеальний стан нірвани походить з середини самої людини, коли вона намагається чинити ДОБРО, правильно мислити.
ДАОСИЗМ.
Дао - шлях, яким людина повинна йти, не втручаючись в перебіг подій.
Коли правитель намагатиметься справедливо виконувати свої обов'язки стосовно людей, то народ втішатиметься миром та ДОБРОбутом.
КОНФУЦІАНСТВО.
Кожна людина має свою роль.
Тянь - Небо - втілення чесноти й моральної ДОБРОТИ,
воля якої керує всім.
Чотирикнижжя. 1." Велике вчення" - основний підручник ДОБРОчесної людини, перший текст, який вивчали школярі.
Людська природа у своїй основі є ДОБРА, ДОБРОта в батька, ДОБРОчинність у володарів.
СИНТОЇЗМ.
Релігія свят.
Коли вчинки сприяють злагоді й ДОБРОбуту якоїсь спільноти, вони є ДОБРИМИ.
Медіум пересвідчує, чи розташування нового будинку щодо старого віщує ДОБРО.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278188
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 02.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2011
Вернее не было друзей, чем сигареты:
Мельканье праздников и серых будней сеть,
Шли чередой закаты и рассветы,
Мои нелепые вопросы и ответы,
А мне хотелось всё попробовать, успеть.
Менялись маски и обложки откровений
И примерялись дюжины личин -
Круговорот рождений и забвений,
Осколки острые ушедших вдохновений,
И останавливаться не было причин.
Шло время, но, казалось, не беда,
Ведь впереди вся жизнь - чего бояться?..
Но брошенные в спешке города,
Да, с рельс сошедшие, пустые поезда
Мне, почему-то, очень часто снятся.
Ломать себя, пытаться лучше стать,
Твердить с надеждой, будто мантру, "Завтра!"
Разрушить стену, чтоб пред нею вновь стоять,
Теряясь и не зная что сказать...
Актриса безымянного театра.
Людской поток... Вся жизнь - как на бульваре.
Уходят все, да знать бы - почему?
Я вновь стою одна на тротуаре,
Такая гордая, в своём репертуаре:
Желанна многим, не нужна же никому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278206
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
Страшніше померти душею, а не тілом.Набагато страшніше стати черствим і розуміти те що тебе ніхто не зрозуміє.Просто вимкнути систему світу.Закрити датчики показу їжї та води.Ні з ким не говорити.Поринаючи спускатися в метро.
Літаргія-це не сон,а повернення
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278209
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2011
Там, за четвёртым кварталом, налево, как помнится,
Взмахом руки разводя мосты,
На седьмом этаже трёхэтажки жила художница.
Она видела то, что не видишь ты.
Запечатлеть её лик не смогла ни одна фотография,
Никто у неё не бывал и не видел её картин,
Говорили только, что старые кисти в руках её
Превращались в невиданных балерин;
И они танцевали вместе, иногда и до полдесятого,
По извилистым дугам стальных перил.
Ей хватало белил для счастья. И она не плакала,
Что её никто до беспамятства не любил,
Что соседи с опаской шептались: "Она сумасшедшая,
Улыбается небу и верит в страну вещей,
Уже взрослая, а говорит, что в гости приводит лешего,
Ни детей и ни мужа, не может сварить и щей".
Однако Художницу все эти злые слова не трогали,
Она, как и прежде, ни на кого не таила обид,
Ночевала на крышах, ходила лесными дорогами
И считала снежинки в покровах своих Антарктид.
А однажды её не стало. Но ветви ни чуть не дрогнули,
У Невы не рассыпался в щебень речной гранит,
Дороги не треснули, капли не стали стёклами,
Даже планеты и те! не сошли с орбит!..
Только жильцы, войдя в её дом, глазам не поверили
И невольно подумали, после тесных своих квартир:
"Сколько ж мы на пустых людей убивали времени,
А за дверью напротив не заметили целый мир".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276616
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 23.08.2011
В моїм житті ця осінь неповторна.
О, скільки принесла мені тепла !
І музика тепер звучить мажорна,
Що смуток заспокоїть так змогла!
Любов осіння - поцілунок з медом,
Це літа нерозтрачена жага.
Я з вдячністю тепер дивлюсь на небо:
Ця зустріч невимовно дорога.
Мене ти врятував у час байдужий.
Я дякую за серце вогняне!
Ти ласкою і простотою дужий!
І тим, що розумів завжди мене...
Вустами поринаєш в мої коси...
Любисток прибавляє свій дурман...
Але...чому це рано так покоси
Ховає під крило своє туман?
Як солодко відчуть твої обійми.
Я голову поклала на плече...
Обоє разом і такі щасливі ми...
Чому ж тоді сльоза моя пече?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275235
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Тебе я більше не чекала,
А все ж минуле ще болить.
Надій ніяких не плекала.
Я просто знала: ти – це мить.
І ось давно усе минуло,
Зіткало суті полотно…
Та ми з тобою не забули,
Як щастя стукало в вікно…
Злітало горлицею в небо,
Губилось перлами в траві,
Спішило сонечком до тебе,
Минало хмари грозові.
Здавалось вічним буде літо...
Чому ж з тобою ми на "ви"?
Дощами-сльозами омиті
Пучки пожовклої трави.
Зойк із загубленого раю
Колючим жалом впився в кров…
Кохаю, каюся, страждаю!
Вмираю й воскресаю знов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275077
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Притупилося майстра перо,
Зашарілася й зблідла рима.
Муза вдарила під ребро,
Підтяла підступно, незримо.
Загубилися влучні слова,
Між рядками гуляє вітер,
Та йде обертом голова -
Розлетілись думки по світу.
І безжально спресовує час
Пережиту кожну хвилину
Закарбованих серцем фраз
Про любов й печаль лебедину.
Несподіваних спалахів мить
Зазоріє світлим лібретто.
Мов оголений нерв болить
Невгамовна душа поета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275107
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Вона подивилась у дзеркало – скажете нічого особливого, та, що Ви можете знати холодне, неприступне, завжди правдиве Дзеркало, яке відображає тільки зовнішні риси.
Так, сьогодні Вона без маски і без гриму, трішки втомлена. Але тонкі пальці, що поглажували обличчя, нагадували про талант, а такі очі можуть бути тільки у великих. Придивись і ти побачеш цілу гамму почуттів, та хто зараз завдає собі клопіт придивлятись до іншого. Ось і Ви - Дзеркало – бачите лише те, що зовні, і Вас ніяк нецікавить чим живе Вона сьогодні, що її турбує в цю хвилину, коли Вона заглядає до Вас, і наче просить допомоги, мовляв, розкажіть мені казку, створіть ілюзію, розвійте смуток. Та Ви , як завжди безжально-правдиві, відображаєте засмучені очі , стомлену усмішку, наче цього від Вас чекають. А вчора, вчора був її останній концерт і вона була королевою, владаркою сотніх душ, а сьогодні зосталася одна – відіграла, і наче збайдужіла, наче ніколи не збирала повні зали. Та Ви добре знаєте якою Вона є. Вчора, цілий ранок, Вона грала тільки для Вас – Дзеркала. Ви були закохані в неї , відображаючи її красу, погляд, гру рухів, відтінки настрою. Ви були готові ожити і кинутись у полум”я пристрасті. А сьогодні – неприступно – холодні, навіть трішечки злі. Невже Ви не впізнали її.
Невже люди забудуть її так як забули її Ви – Дзеркало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191190
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 11.08.2011
Коли долонями торкаєшся душі,
коли вдихаєш зранку сонце з мого тіла,
здаються ангели нам зовсім не чужі...
Земля, здалось, у пульсі раптом затремтіла.
Коли настане день, сріблясто-золотий,
захочеш далі жити - дико і нестримно!
І поглядом - водночас грішним і святим,-
мене обіймеш так, неначе це таємно.
Коли не стане сил, щоб встати і піти,
коли забракне слів, щоб знову попрощатись...
Не йди! Залиш свої надумані світи,-
дозволь мені тобою тихо милуватись.
Коли долонями торкаєшся до мрій,
коли ти перед сном знімаєш свої крила...
Коли ти не один... Живи! Кохай! Радій!
Тримай щодуху нас!... Я так ще не любила....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274525
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 11.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2011
Крізь двері - ти, крізь постріл – почуття,
Пишу ім’я, ховаю у шухляді
Ніхто не прибере мого сміття –
Навести б лад в твоїй душі і в хаті.
Ні ти, ні я, ні той, що вже пішов
Недописав, недочитав, щось недо –
Два кроки в бік, на серці казна що,
Перед очима тільки світле небо.
Шукаю світ, в якому є слова
І місце є словам, щоб їх почути,
Мене нема, лиш подихом з вікна
Гуляє вітер з іменем розлуки.
А за дверима ти рахуєш час,
Перед дверима я тримаю серце,
Чекай, і врешті догорить свіча,
Можливо, лиш тоді любов озветься…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274301
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 09.08.2011
Не говори мне громких слов.
Не говори, что без меня не можешь.
Мне не нужна твоя любовь.
Ты для меня - никто, ты, просто так, прохожий.
Не задавай вопросов никаких,
Тем более не жди на них ответа.
Иди, давай, ищи себе других,
Кому-то нужен ты на этом свете.
И не вини меня пожалуйста ни в чём,
Я тоже для кого-то нелюбима...
Мы жизнь свою сначала не начнём,
Не выкинем на свалку всё, что было.
Ты просто сильно мною увлечён,
Пойми, что здесь любовь и не стояла рядом.
Стань другом верным, сильным стань плечом.
Но не люби меня, не жди, не надо.
Ты никогда не станешь для меня
Таким, как он, - родным, незаменимым
Таким жестоким, но таким любимым,
Что без него нельзя прожить и дня
Не злись, прошу, ведь я не виновата,
В том, что его по-прежнему люблю
Мне тоже страшно провожать одной закаты.
Но, без него, прости, я не могу.
Он не со мной, я знаю, я смирилась.
Я научилась не ругать себя.
Он тоже не причём, что-так случилось,
Что есть Она,- любимая, и я...
Ну не кричи, тут криком не поможешь,
Смирись с судьбой, живи, и счастлив будь.
И я, поверь, счастливой стану тоже...
Пусть не сегодня, пусть когда-нибудь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274131
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 08.08.2011
Мій славний хлопчику…
Хоч, власне,
де там «мій»?
Не мій.
І я це відчуваю з болем.
Магічну владу
має суховій
над безпорадним
перекоти-полем.
Ох, відчайдушно ж як
перед кінцем,
воно чіпляється кволеньким корінцем
за рідне поле!
Мій славний хлопчику,
мій хлопчику «не мій»,
Помолимось. На все є Божа воля.
Це не надії,
тільки привиди надій.
Це сум,
це слід
від перекоти-
поля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274115
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 08.08.2011
Коли втрачаєш дорогу людину , життя стає пустим і сірим..Можливо це Вам знайоме...Я хотіла б написати саме про це,адже втрата дорогої для мене особи кардинально змінила моє життя.
Отож,усе розпочалося дуже давно,ще за тих часів ,коли я із задоволенням слухала цокіт мого старого годиника,коли перехожі на вулиці здавалися такими знайомими і водночас такими чужими,коли ,дивлячись на похмуре небо,я бачила лише маленькі промінці сонця ,які так радували мою душу)))
Тоді я була непосидючим дівчиськом,яке так любило ромашки і запах ранішньої кави.Знайомства в нас як такого не було,тому що чесно зізнаюся я й не памятаю коли вперше побачила його.Жила я тоді у невеличкому містечку Острог,воно було настільки маленьким,що кожна людина,яка тут проживала,була знайома із усіма мешканцями цього чарівного містечка.Одного разу,коли на дворі світило яскраве сонечко я вирішила прогулятися.Йдучи парковою алеєю я побачила як осторонь дороги зацвіли ромашки,от тут я стриматися не могла,щоб не зірвати хоча б одну...Нахилившись,щоб зірвати ромашку,я почула голос неподалік себе:
-Привіт,дівчино-ромашко! Так мене ще ніхто не називав,тому це було дуже приємно.Я не розгубившись із поспіхом відповіла:
-Привіт,хлопче,який помішав мені насолодитись красою квітів!
Ось так і розпочалася наша історія,історія ромашкового кохання.Час спливав,ми все частіше зустрічалися і через деякий час зрозуміли ,що кохаємо одне одного.В цей день ми вирішили зустрітися біля алеї ромашок,і поговорити про майбутнє.Я ,як завжди запізнювалася,тому вдівалася нашвидкоруч і швиденько бігла на зустріч з ним.Прибігши я помітила,що його ще немає,тому вирішила присісти і насолодитися ароматом квітів.Прочекавши доволі довгий час,я пішла додому,так і не зрозумівши чому він не прийшов.Прийшовши додому,мене чекала неприємна звістка,батьки повідомили мені що хлопець потрапив в автомобільну аварію і помер.....Помер....Помер...це єдині слова які повторювалися у моїй голові ще довгий час.Але,чому він помер,ми ж лише починали жити,та й я ще не розповіла про свої почуття йому...
На наступний день ми усім містечком його хоронили.Коли закінчилася церемонія поховання,до мене підійшла його матір і сказала:
-Це я знайшла на столі,в той день коли він помер,конверт цей був адресований тобі,тому я його віддаю.
Ви не уявляєте,що тоді відбувалося в моїй душі,який невимовний біль пронизував моє серце....В листі я прочитала таке:
Привіт,моя дівчино-ромашко!Я так давно хотів тобі це сказати,проте завжди не вистачало сміливості.Тоді коли ми вперше познайомилися я покохав тебе,покохав на усе життя.Я знаю ,що скоро помру,не знаю звідки ,проте моя душа це підказує мені,тому я вирішив написати тобі цього листа.Я завжди тебе кохатиму,незважаючи ні на що,і ми завжди будемо разом.Я тебе люблю!
В конверті я також знайшла невеличку ромашку,і тоді із очей текли сльози.Чому все так сталося не знав ніхто,але реальність сувора.Проте я завжди памятатиму тебе ,і знай,що завжди кохатиму лише тебе...
Тепер минуло багато часу від тих днів,але я стала зовсім іншою.Тепер я люблю слухати тишу,адже саме в ній я могла душею злитися із тими спогадами,які ти подарував мені.І тепер бачучи ромашки,я згадую тебе,згадую наше нещасливе та вічне кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274143
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 08.08.2011
Ей ночами не спится, мечтает о том, что не сбудется,
У неё есть ключи от незримых для прочих дверей,
И не верит она в то, что стерпится, может быть, слюбится,
Не царица она для земных сладострастных царей.
Ей поляна – ковёр, купол звёздный – навес от сомнения,
Серебро - от зимы и от осени - золота клад,
Она смыла грехи на вселенском Пути откровения
И хмельною весной посещает таинственный сад.
Только с летней грозой ей расстаться порою не хочется,
Что скрывает слезу в многоликой и пестрой толпе,
Ёй дано от небес испытать на земле одиночество
И мгновения встреч – отпечатки судьбы на тропе.
В.Стр@нник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
http://vadimstrannik.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273325
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 03.08.2011
* * *
И обеляясь, и греша,
Соединялись души ночью…
Но как сложна твоя душа,
Таинственная, как подстрочье.
И как формуется из фраз,
Подобных золоту эмали,
То изваянье, что не раз
Мы по ночам с тобой ваяли.
А в нём в порочной белизне
Страсть с преклонённого колена –
Два тела гением Родена
Навек застывшие в Весне.
Но как душа твоя сложна!
Себя развратницей малюя,
Шептала ты: «Грешна, грешна!
Как грех постыдный замолю я?»
…Уже из облачных прорех
Пробился ранний луч украдкой…
Пусть это грех (конечно, грех),
Но – боже! – до чего же сладкий!
6 июля 2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273201
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011
Задивляюсь тобі ув очі,
Хочу душу пізнати в глибінь.
Наче в шибку дивлюсь серед ночі,
А за шибкою –
темінь і тінь.
Там душа твоя варить чари,
Й таїну свою береже.
Ой, ви очі, троянди карі,
Я нікому про вас
а-ні-жЕ!
Та собі хоч признатись мушу,
Що в трояндовім карім раю
Я шукала зустріть твою душу,
А побачила там –
свою.
[i][/i](а ні же -- нічого, тобто, ні звука, тобто, не скажу…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273044
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 01.08.2011
Лише у вічність зазирнула
І от уже мене не стало.
Та я про тебе не забула.
Весь час із неба доглядала.
Згадай хоча б вчорашню зливу:
Ти сумував – я сумувала.
А потім вітерця пориви,
Дбайливо сльози витирали.
Згадай, як сонечко світило,
По стелі зайчики стрибали.
Це я сьогодні вранці, милий,
З тобою непомітно грала.
Ми з твоїм янголом вже друзі
(Такий кмітливий він у тебе).
Коли буваєш ти не в дусі,
Веселку робимо у небі.
Коханий, не тужи за мною.
Потрібно заново любити.
Я подумки завжди з тобою,
А ти навчись без мене жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273049
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 01.08.2011
Я – камикадзе, ищущий смерть раньше срока,
Совершивший последний Крестовый Поход,
Истекающий кровью, идущий вперёд.
Я – Содом и Гоморра в сердце порока,
Которым недостижим божественный свод,
Тяжела и терниста к Раю дорога.
Вместо жизни раба – выбираю полёт,
Свободный полёт,
В котором жизни действительно много.
Я – словесный стрелок, рифмующий код,
Метающий слово, как нож, рифмоплёт,
Дождём рассыпающий строки странного слога.
Я – пёс, умирающий возле порога
В зимнюю стужу, метель, гололёд.
Я – птица, что уже умерла, потому не поёт.
Я – смерть себя же самой и жизнь без итога.
Я – ангел, павший на дно океана, как самолёт,
Не нашедший дороги домой из-за смога.
Я – заржавленный ключ для адских ворот,
Я – Зло под маской Добра...
Или Дьявол под маскою Бога?..
01.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273066
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 01.08.2011
Нет вечных чувств как и любви
Нет вечных жизней и дорог
Сейчас тандем - завтра враги
Всем миром правит диалог!
Я ухожу! Мне грустно говорить об этом.
Меня заранее грызет печаль.
Стояла в ожидании карета...
Я ждал и не дождался, очень жаль.
Я ухожу, а стоит ворошить ли это!
Ранимая любовь и как с тобою жить?
Я расстаюсь с мечтою этим летом.
Железо невозможно разбудить.
Я ухожу сейчас! Мне холодно! Простите!
Я душу настежь всем открыл свою.
Стреляйте болью, только не судите!
Я гибну, в платоническом бою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272590
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 29.07.2011
Шершавые руки уже две недели
А ветер не стихнет, всё так же как был
Обветрились жирные блики пастели
На тихих пейзажах с унылых картин
Они так и будут терять свои краски
И кто – то ботинком зацепит их край
А я расскажу все известные сказки
И тихо добавлю: давай, засыпай.
Но ты не уснёшь, ты уже не ребёнок
И кто его знает, зачем ты со мной
Гудок старых бричек пронзительно звонок,
Которые едут всегда стороной.
А мы осадили дощатую лавку
И смотрим, как ветер сметает листву
Как бледен ноябрь… Может выписать справку,
Что осень больна, и по – существу?
Не стоит, сказал ты – она умирает
И это естественно и хорошо.
Ноябрь, листья, ветер - всё надоедает
И более цениться то, что прошло.
Ну что ж, значит, после меня ты оценишь
И я поднялась, поправляя подол
Ноябрь декабрём всё равно не заменишь,
меня ты не бросишь на свой произвол.
И вот я ушла и ушла утверждаясь
Спокойно и тихо считая хода
А осень, ещё миром распоряжаясь,
Обветрила выцветшие города.
И так был приятен триумф мой недавний
Что мне захотелось всем громко кричать:
Я злостный романтик , уже неисправный
Не стану ноябрь на декабрь менять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272522
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 29.07.2011
Малиновая
огромная с вечера
луна парила
меж вздрагивающих звёзд...
таяла вместе с тоской
моей перед рассветом
***
Воспоминания
прилетели с бабочкой
не шелохнуться б
плеча коснувшись села
вот - вот и вспорхнём к тебе
***
Полны росинок
ждут анютины глазки
солнца поцелуй
слёзы сердца роняю
тихо, вдали от тебя
***
Будто бы в море
в бирюзовой долине
влажный воздух ткёт
колыбель из покоя
окрыляя в нём душу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272074
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Знаєш, є такий подих...
на зрізі губної помади.
Коли ти нею ніжно контур обводиш,
коли власні вуста, наче трояндовим маслом гладиш.
Груди хвилею піднімаються вгору,
пасмо рудого волосся неслухняно падає вниз.
Я обожнюю, коли ти так тихо і хрипло говориш,
немов під ногами нишком тріскає сухий хмиз.
Я ховаю до скриньки дві манірні, зухвалі сережки,
які ти нестерпно любиш мені одягати у вуха.
А ще, пам'ятаєш, квартиру, в якій ти колись донедавна мешкав?
Як забував вимикати у ній світло, яку музику щоночі слухав?
Здається, що від спогадів залишились непомітні рештки...
Ніби на підвіконнику непритомні від спеки мухи...
Засоромлені поцілунками шия та вилиці, відчинені навстіж
спраглі на спокій аптеки...
А ще пам'ятаєш,нашу улюблену вулицю?Гірчичний будинок
з терасою на даху?
Дешевий, подріблений в безодні сумки солоний крекер?
Пам'ятаєш як важко ти тоді зітхнув,
яким приреченим було твоє лице,
коли я вкотре цитувала напам'ять Сенеку:
"Цезарю багато чого не дозволено саме тому, що йому дозволено все."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271363
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 23.07.2011
знаєш, не варто...не буде більше зустрічей і ніжності, не буде дзвінків..не варто!
я повертатимусь до тебе...часто...
повертатимусь в своїх снах, повертатимусь під ту пісню...засинаючи під колискову...
гуляючи під літнім дощем я згадуватиму той час, де нам було добре...повертатимусь в ті теплі вечори, де жила тобою...
повертатимусь так мимоволі і ненадовго...але ніколи не вернусь. не вернусь до тебе!
що змінилось..? та все крім моїх почуттів..
не хочу більше боятись...боятись втратити те, що люблю. не хочу кожен раз шукати докази і факти щирості...не хочу.
та знай, тоді мені було добре, справді добре...дякую за ті дні і посмішку.
просто пам'ятай, що була в твоєму життя така от дівчина, просто пам'ятай, як ми сміялись...
не питай чому...не вернусь! але повертатимусь...не до тебе, а в спогади...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262446
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 23.07.2011
Разжав озябшие ладони,
Я отпущу тебя, любимый.
Не плача, не крича от боли-
Я знаю - так необходимо
Что ж - жизнь коварная подруга,
За нас с тобою все решила.
То подарила нас друг другу.
Потом взяла и разлучила...
Я дальше жить конечно буду.
Скрывая боль и пряча слезы,
Себе сказав, что все забуду
И в сердце запущу морозы.
Я так сильна своею верой,
Что справлюсь я с разрывом нашим.
И разум мой твердит :\"НАВЕРНО!\"
Душа :\" Не льсти себе , Наташа!\"
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271625
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 23.07.2011
Я запустив програму забуття,
"delеte" натиснуто,її не зупинити...
"Забудь" - команда це була твоя...
і словом більше душі не зігріти...
Напевне, сліз не буде каяття....
навіщо? - ними лід не розтопити....
У снах лишаться мрії, почуття,
де інший я, де ти могла любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271408
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 22.07.2011
Нема вже того блиску у її очах
Усмішка стала фальшем
Для неї всім це було, крах
Цвіт навколо став зав`явшим
Ти не смієш більше боляче зробити
Серце розірвалося її
І хіба не хочеться любити
Та почуття розбилися усі
Любов із часом не мине
Ти будеш в її серці завжди
Обличчя в неї таке сумне
Не треба було тої правди
Ти сказав що не кохав
І не покохаєш вже ніколи
Світ мрій її враз розтав
Ці перешкоди ви не побороли
В тебе є багато інших
Та вона тебе не відпускає
Ти хочеш набагато кращих
А вона одна тебе кохає
Ти все ще хочеш її поцілувати
А потім розвернутись і піти
Та любов треба цінувати
Візьми за руку і не відпусти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271011
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 19.07.2011
Я загадки твои разгадала,
Все ответы в тебе отыскав.
Я нашла и вдруг все осознала,
Твой теперь понимаю я нрав
Больше тайной туманной не станешь
Все клубочки твои расплелись.
В кокон чувства свои не запрячешь
На ладони моей твоя жизнь
Интерес твой ко мне не угаснет,
Мой к тебе не проявится вновь.
Образ твой развалился на части
Для меня он не значит любовь
Нет уж больше иллюзий, мечтаний
Все так просто, понятно, без слов.
Хватит мне молчаливых признаний,
Томных взглядов и полутонов
Мне гадать расхотелось, поверишь,
Кто ты гений, талант или псих.
Чувства, стёртые в прах, не воскресишь
Как без рифмы не сложиться стих
Надоело играть в закулисье,
Каждый раз понимая, что лжешь.
Ты – актёр, только я – не актриса
Поздно будет, когда ты поймёшь!
́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271015
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 19.07.2011
Я не стану тебя проклинать,
Но и больше молиться не стану,
Я другого теперь воспевать
В обращеньях своих не устану.
Я не буду тобою дышать,
Появляться внезапно-нежданно,
И в толпе тебя взглядом искать –
Я поставила точку! Так странно…
Даже злости во мне уже нет –
Только пыль от обиды на платье…
Ты уже не посмотришь мне вслед,
Вспоминая былые объятья.
Потому что уже никогда
Не прийду к твоему я порогу,
В этот раз я ушла навсегда,
Позабыв к тебе гордо дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230414
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 14.07.2011
Я помню тебя непреклонным,
С пронзающим взглядом стальным,
Красивым душой, утончённым,
Любовью ко мне не больным.
Я помню тебя откровенным,
Весёлым, задорным, смешным,
В работе своей совершенным...
...Из уст выпускающим дым.
Я помню тебя на коленях
Стоящим,сражённо, у ног...
А ты помнишь только мгновенье,
Которое там, между строк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266756
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 14.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011
Нежная, добрая, глупая,
Рвёшь меня просто на части,
Сердце возьми моё в руки, -
Бьется еще?
Это счастье!
Это мой признак забвения,
И не смотри, что уставший,
Тело застыло в знамении,
Мысли – слезою упавши...
Мудрая, милая, слабая,
Пьешь меня каплями страсти,
Ты обними меня нежно, -
Сладкий еще?
Это счастье!
Это мой вкус постоянности,
И не смотри, что тускнею,
Тело - ванильные пряности,
Мысли над образом бреют...
Сильная, верная, грешная,
Тянешь в огонь своей власти,
Ты загляни в мою душу, -
Пламя Любви?
Это счастье!
Это мой принцип участия,
И не увидишь сомнения,
Тело желает причастия,
Мысль содрогается рвением...
Гордая, мною любимая,
Силой рубцов на запястье,
В детство необозримое
Скоро уйду...
Это счастье?
Это судьба моя странная,
И не смотри, не насытились,
Тело такое желанное,
Мысли стихами рассыпались...
21.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266257
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 21.06.2011
Лоскоче дощ. Чіпає дивні струни
Громовідвід у погляді твоїм,
За блискавки хова глибокодумні
Томливі пристрасті свої...
А я сміюсь, тече собі грайливо
Цей дощ між обидвох моїх грудей.
І ти уперше - дико й несміливо,
Відкрив мене, упертий фарисей.
І я грішила, свідок нам був бог,
І небо розливалося грозою,
І плетиво зітхань сплели на двох,
Аби закритися від крапель, мов рукою...
І день той літній залишаю у вірші,
Аби колись до нього знов вернутись...
Це старості майбутній бариші,
Аби у вічності від пристрасті проснутись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242406
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 25.05.2011
- Ти мене любиш?
- Сьогодні так.
("Престиж")
Сьогодні я люблю тебе, люблю! –
А завтра… буде завтра… чи й не буде…
Ти воском на міжкриллі намалюй
Ескіз думок, субстанцію етюду...
І поки я губитиму думки
Цілуй мене, лови мої повіки,
Сьогодні я така, і ти такий –
А завтра… мабуть, будуть інші ліки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261519
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 25.05.2011
Якщо
зібрати
з ваших
облич
шматочки
радості
та
поселити їх
у власному
серці
то вийде
особлива
мозаїка
Скільки б
ваші руки
її не розбирали
і розкидали
все одно
залишаться
кілометри
застиглих
поглядів
які
вічно
житимуть
у рядках
ненаписаних
віршів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252680
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 19.05.2011
Оживаючи
піснею
твого
погляду
вдихаю
живописи
весняних
повік
У розквітлих
вишнями
очах
сплітаю
вузлики
небесно-
солодких
хмаринок
Безмежно
радісними
щічками
спускаюсь
у лагідність
пломенистих
губ
І ти
потихеньку
засинаєш
під шелест
листочків
в обіймах
неземної
гармонії
наших
душ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260430
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 19.05.2011
Не смотри сквозь меня на другую,
Если чувств больше нет – я пойму…
Мы играем с тобой вхолостую,
Но пора объявить войну.
В твоем праве блуждать по свету,
Покорять, завоевывать мир.
Оставляя, порой, трафареты,
Ставить флаги на пиках вершин…
Разлюбил. Между нами город
И две тысячи лет разлуки…
Этот вечер такой же гордый
Погибает от верной скуки…
Ну а может когда-то ночью,
Поправляя свою подушку,
Мое имя другой девчонке
Ты случайно шепнешь на ушко…
Не смотри сквозь меня на другую
Посмотри на меня сквозь нее…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260418
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 19.05.2011
Я принял сам тебя такою –
Не символ ты моей мечты,
А там, за дивною рекою,
Цветы небесной красоты.
Но коль уж выпало судьбою -
Пусть будет счастье в шалаше,
Но стала ты мечте рабою,
Когда же думать о душе?
На берег тот бы нам подняться,
Но сбит штурвал у корабля,
Есть выход: прежде, чем расстаться,
Поможет небо и земля.
Коль нет моста – бежать к парому!
Парома нет, но есть плоты!
А ты всё режешь по-живому,
Срезая алые цветы.
И нет уже цветов тех боле,
Одна полынь смердит в руках,
Но разве не по нашей воле
Теперь на разных берегах?..
В.Стр@нник 11-05-11
http://vadimstrannik.ru/
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259285
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 17.05.2011
Распахнуты окна, душа просит ветра,
а мысли давно в облаках…
Дожди омывают унылое сердце,
от боли разлук и утрат…
Весна… в этом слове так много
надежды, тепла и любви….
Но разум «очнись» шепчет строго...
очнулся....и снова безликие дни…
Я вновь питаюсь восторгом заката,
и пью поэзии океан...
Мечтатель, поверивший в счастье когда-то...
воистину, дар мечты Богом дан.
08.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258315
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 10.05.2011
Раздал имение, ну что ж...
И говоришь, как ангел ты,
Мёд на устах, но в сердце ложь,
Бес в маске дивной красоты.
Писанье знаешь наизусть,
Легко жонглируешь словцом,
Сильнее в вере кто-то пусть -
Ты не ударишь в грязь лицом.
Пусть обошел ты сто церквей,
Читал молитвы много лет,
Но не спасёт святой елей:
В ком нет любви, в том Бога нет.
В.Стр@нник http://vadimstrannik.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257666
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 05.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2011
Я босою йшла по холодній воді,
А ти робив з мене знімки,
Кадри за кадрами…я на листі
І слід від пожовклої плівки…
Вода замочила волосся мені,
Вдаючи, що має владу,
Крім знімків залишилась купа стерні,
Ті фото лиш кажуть правду.
Я босою йшла по холодній воді,
А ти робив з мене знімки,
Ти мене любиш, а я тебе ні,
А фото, то просто плівка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252960
дата надходження 10.04.2011
дата закладки 14.04.2011
Я тобой восхищаюсь как женщиной,
Как ребенок дворцом из песка.
Этой тонкой морщинкою-трещинкой,
Что легла словно тень у виска.
До рождения небом обещанной,
В мою жизнь постучалась, вошла.
Я тобой восхищаюсь как женщиной,
Той, что будет, что есть, что была.
2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248513
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011
Стіною вечір, мов Малевича гігантський твір,
На ньому кілька клякс чорнилом золотистим.
І те, що існувало, вже немає, щезло мов Заїр,
Мабуть ніхто не проти порівняти з особистим.
Руки тремтять, перо, майже закінчилось чорнило,
Завтра заправлю фарбою веселки кольорів.
Спочатку бавився, і ось вже з головою захопило,
Лиш у словах по справжньому живу, а там - згорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247933
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 18.03.2011
Я стала старша на одну образу.
Сильніша стала на одну броню.
Від смутку - злидня душу бороню,
Не просто це - пробачити відразу.
Приходить з часом просвітління мить,
До неї треба дорости поволі.
Не відчуваючи чужого болю,
Допоки, свій, тупий переболить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247941
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 18.03.2011
Хочеться квітів!
Зовсім молодих,
веселих і пружних -
Так діє проти отрута,
Так діє проти хандра,
Так діє весна!
Хочеться дзвонів!
Прозорих,
Веселих потужних!
Так діє повітря.
Так діє протинудьга.
Хочеться світла!
Зовсім нового,
Веселого і райдужного!
Напитись з горнятка небес,
Напитись, мов чаю, світла!
І наспіватись, і насміятись…
…у шаленому танці жаги розчинитись…
Я цілуюсь з тобою,
Я цілуюсь з весною,
Я цілуюсь зі світом,
З горизонтом, із сон травою,
З росою…
З діамантами світла
Засинаю в обнімку,
Засинаю у тебе в кишені
Любовним посланням…
Так діє краса,
Так діє проти отрута,
Так діє протихандра!
Я тебе хочу, Весна!!!
16.03.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247415
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Зачем ты так? Я и не знала.
Ты осквернил мой Храм.
А я ведь верила, мечтала...
Ты был со мною, где-то там.
Лампады свет угас навечно.
Любовь была лишь фарс. Неправда.
Ты поступил бесчеловечно.
Но ты не вспомнишь это завтра.
Ты мой алтарь обманом запятнал.
Задул все свечи веры в жизнь.
Но знай, что сам ты проиграл,
Сломал мне крылья. Чтож, молись.
Я бесконечна, словно ветер.
Сильна, как истинный алмаз.
Нет. Я не буду мстить, поверь мне.
Настанет правосудья час.
Ты сам поймешь свои ошибки.
Ты будешь плакать, умолять.
Не удержусь я от улыбки.
Но не вернется время вспять.
2009 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246109
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
Навіщо прокидатися цим ранком?
Невже цей день не просто тьмяний сон?
Навіщо ніч закреслена світанком?
Ця тиша – тільки непотрібний фон.
Це сонце вже не гріє, як раніше.
Це небо загубило всю блакить,
Воно пускає сльози все частіше.
І вже давно нічого не болить.
Коли прокинуся? Коли відкрию очі?
А, може, я і справді вже не сплю?
Змішалось все: так схожі дні і ночі.
«Ненавиджу» не значить «не люблю».
Мій світ – слова на білому папері,
Це - дійсно я, без диму і прикрас.
Життя – то фрази в звичній всім манері,
Ні страху, ні обману, ні образ.
Ці кроки віддавалися луною,
Все було важко, колір посірів.
Вже неважливо, що над головою.
Все добре, поки що. Я досі не згорів.
Вже скоро зійде райдуга для нас,
І усмішки розквітнуть пелюстками.
Найкращий лікар – безсоромний час.
З небес зійшли всі непотрібні плями.
Давай піймаємо всі падаючі зорі,
Давай всю ніч мовчати під дощем.
Давай потопимо свій біль в солонім морі,
Давай покинемо це місто злих нікчем…
А зараз все, що є – це тихий ранок.
Холодний чай уже не бадьорить.
Годинник обігнав давно світанок,
А скло від теплих подихів тріщить.
Залізний диск замазав всі картини,
Зламав твердий малюнок грубих стін.
Всі дзеркала розбились об хвилини,
І час вже підійматися з колін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245880
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Вона не богиня –
Проте чарівна,
У погляді – ніжність,
У серці – весна.
У грудях розкішних –
Маленький вулкан,
В очах волошкових –
Блакитний дурман.
І тиша ранкова,
І жайвора спів...
З ребра вас такими
Господь нам зробив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245905
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
В чём же день - похож на предыдущий?
То же утро, тот же грязный снег,
Те же ценности и мусорные кучи,
Тот же крест, которым лечат грех...
Я и сам - ничем не изменился:
Те же руки, тот же тихий шаг...
Только вот - сегодня научился,
Чай холодным наспех выпивать...
Я не верю в старые обряды
И в традиции, и в "так здесь повелось",
И в богатую на витамин - помаду,
Я не верю... (Может - не дорос?)
Наспех выпиваю чай холодный,
Брякну старым кованным замком
И пойду искать потусторонний,
Внеземной и антимирный дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244758
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 04.03.2011
Прости меня за боль сомнений
И за разбитую мечту,
За перепады настроений,
Глупость, границей с простоту.
Прости за то, что исчезал я
И слишком часто приходил,
Прости за то, что потерял я,
Прости за то, что находил.
Прости меня за ложь без смысла,
Прости за правду без оков,
Прости за то, что все так вышло
И что не вышло ничего.
Прости за все, в чем виноват я,
За слезы и нечастый смех,
За все, что пробовал скрывать я,
За все, в чем я имел успех,
За все, чего успел добиться,
За то, что не сказал без слов,
За все, с чем пробовал смириться…
Но только не прощай любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244588
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 03.03.2011
Октябрь. И выйдя на этюды,
рисует осень листопад.
Зеленый,охра,красный тюбик -
кладет мазки за рядом ряд.
Мазок - и вот уж листья клена
червоным золотом горят,
еще мазок - листок зеленый,
за ним багряные летят.
Как красочна ее картина,
как стиль ее неповторим!
А холст,расцвеченный кармином,
пылает гроздьями калин.
В осеннем небе тучки тают,
бесшумно листики кружат
и тихо землю устилают.
Рисует осень листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243979
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 28.02.2011
* * *
Живёшь во мне
И ноешь, и болишь,
Моя незаживающая рана,
Во мне смеёшься, плачешь, говоришь,
Глядишь из лет забытых, как с экрана.
Я тенью скользкой за тобой иду
Под белый дождь и под шершавый шёпот.
Давно уже ветра устали дуть,
Дверям давно уж надоело хлопать,
А я иду, как верный пёс в цепИ,
Всё норовя лизнуть твоё запястье.
Ты говоришь:
- Люби меня, люби!
И я люблю...
Вот счастье!
Вот несчастье!
1974г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243283
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 25.02.2011
Старенький возик на подвір’ї.
Порожній хлів. Іржавий плуг.
Забрав літа минулі ірій
Лиш сум і пустка наокруг.
Колись отут життя буяло.
Іржав лошак, співав когут,
Здіймали дітки щедрий галас,
Тепер же сумно й пусто тут.
Отак й за нами вдарять дзвони,
Загине задум, хвіртки скрип,
І відвезуть діди на конях
Нас в позацвіття жовтих лип.
24.02.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243095
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 24.02.2011
Теплое море, громадные скалы,
Грустную весть я узнал о тебе,
далекие дали мне как-то сказали,
что больше с тобой не свидеться мне.
Нежные волны меня обласкали,
Нежно шептали они что ты там....
Далекие звезды мерцая сказали,
что ты теперь служишь далеким мирам...
Мой ангел, я верю, мой ангел я жду,
по морю Надежды к тебе я плыву.
Нет, я не поверю, нет я не пойму,
Всю эту потерю... как быть одному?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234787
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 16.02.2011
Где обещанный мне край обетованный? –
Рассеялся, как призрачный мираж.
Я раскрываю крылья. Здесь тринадцатый этаж.
Я падаю. Я – лист… оборванный и рваный.
Я зашиваю красной ниткой раны.
Здесь время – самый строгий страж.
Амбивалентность чувств противоречит
Покою мыслей и души. И видит Бог,
Не разогнать вокруг густой и вязкий смог
Неведенья. Здесь время никого не лечит.
Здесь путь познания себя и мира – бесконечен,
И главное идти, не сбившись с ног.
Я потерялась в мире затуманенном и пьяном,
Как в вечном сне, что с дымной пеленой.
И я иду, не чувствуя дороги под собой,
А боль становится глубинным океаном.
И лунный свет рождает новые изъяны.
Я расплескалась из себя душою, как водой.
Плутать в пустыне собственных теней,
Ночной песок так холоден и так бездушен.
И храм надежды, что так грел, теперь разрушен.
А вера? Вера… нет спасенья даже в ней.
Тону в водовороте календарных дней.
Мне новый путь к спасенью нужен.
Моя душа внутри весенним снегом тает.
Я рассекаю воздух и глотаю горький дым.
Я знаю, дождь – так нежен и раним,
Его слезами небо землю усыпает.
Мой мир устал. Он засыпает.
Я лишь уставший путник-пилигрим.
Я – жёлтый лист… оборванный и рваный,
Что, не дождавшись осени, упал,
Я искалечена осколками кривых зеркал,
Накладываю швы на колотые раны.
Мне не дойти. Обрушен град и шквал –
Разрушен край обетованный…
02.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238580
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 03.02.2011
Забагато мистецтва у цьому нікчемному світі.
Забагато рим у тиші, що крає серце.
Забагато червоного – пристрасть, вона не така.
(Н. Білоцерківець)
-------------------------------------------------------------------------------
Ти їхні обличчя, цнотливі, мов аркуші білі,
Іще не пориті углиб письменами утрат,
Люби що є сили – твоє колись також любили
На цих –таки гонах – всі погляди міста підряд
(О. Забужко)
............................................................................................................
Цієї ночі ангел повинен спати… Небо прозоре, і майже нічого не чує, не відчуває, не бачить… Далекий обрій жевріючої свічки…мало помалу складаються крила. Ці сни, так нещадно нагадують нас. В просторі перші квіти лютневого морозу…Не зникають…Живуть. Вона любить коли доля звертає у бік. І вулиці зовсім , зовсім порожні, неначе її долоні… Там немає нічого, крім ліній переплетених червоним намистом забобон. А намисто рветься, і криваві кульки до долу…Кап, кап… Неначе спілі черешні… А в середині кісточка…Неначе біль…
... непрохідні хащі хворої свідомості і вона знову кудись запізнюється. Невловимість часу тисне на рішення бути собою завжди, а чиясь рука ніжно гладить волосся. Боїться обертатись, бо впевнена, що тоді ВІН неодмінно зникне. Цей сон надто часто почав повторюватись і вона мусить про нього написати. Зазвичай вигадки легше отримують своє місце на папері, але їй треба писати про реальний сон. Реальний сон... Хіба сни мають щось спільне з реальністю? Лютий вперто надиктовує тебе їй і зараз ти оживеш... Кришталеві черевички не в моді… а кришталеві серця всі в подряпинах… Фальшивий кришталь…І ідоли фальшиві…
Невербальна тиша розпускає диких голубів…» Летіть…сон колись закінчиться» . І ангел прокинеться, і все стане на свої місця… А зараз проста мозаїка неначе пасьянс… Природня смерть злизує молоко із скронь і їсть розсипані черешні…
З сльоти вчорашніх надій часто з"являються дивні спогади. Слово "ідол" не повинно існувати і вона теж не має права на існування...принаймні сьогодні.
Поклоніння їй і її поклоніння Йому...далі лише вогонь і шкіра. " Не сьогодні... не смій піддатись і стати попелом...завтра буде дощ..."
Неначе офіра змерзлі слова… Їм так не вистачає святості. Розпорошені рими і багатокрапковість змушують замовкнути і затулити вуха ватою… Вона у зім»ятім повітрі дихає ефіром…І холод проходить повз… Хоча чому тремтіння сковує пальці? Вона, вишиває хрестиком сни свого ангела…
Гримаси дощу на шибках перетворюються у сліпі вітражі…
І щось ломиться, щось падає … Небо нещадно просить пити… А їй…їй невідомий страх спраги… Її ангел спить… Недолюбити і увіковічнити , вибити образ на полотні якогось, зовсім байдужого художника і зникнути… Час не встигає за нею… А вона не вірить в те, що секунди можуть тягнутись роками і залишатись непорушними
Цей світ вражав примітивністю свого інтер"єру і так хотілось додому. Ніхто не чекає... Туманне та ілюзорне...але це ж так звично! Нитки витанцьовують на рядні твоєї долі - дівчинка веселиться. Варто спробувати на смак її слова, жодна отрута не зрівняється! Тільки без паузи на сон.
А поки що, ангел спить…Цієї ночі він повинен спати...
...Цієї ночі рука напише сценарій і тоді матимемо надію прокинутись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238536
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 03.02.2011
Вона і він – простий портрет,
Стоять обнявшись загадково,
Вона весна, він – силует
Їм ні до чого тут розмова.
Ось день і ніч – простий пейзаж,
Щодня все зустрічі чекають,
Та хтось сліпий змішав гуаш
Ну а вони про це вже знають?
Є ранок й вечір – фарб сплетіння,
Як день і ніч разом ідуть.
Вони природи є творіння.
А ми? - ми теж і в цьому суть.
Вона це – я, а він –це ти?
Тоді я день, а ніч прийде з тобою.
Чи може ми збудуємо мости
Як ранок й вечір й будемо весною?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238000
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 31.01.2011
Без порад і без порядку
Пустодзвони сію в грядку.
Висіваю без поливу -
Пустодзвоньте пустотливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236856
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 25.01.2011
В тончайшей дымке светотени
Цветочный виден экипаж,
А зыбкость жизни, отраженьем,
Рисует чудный антураж...
Волной идёт очарованье
И чувства эти так прекрасны,
И вот они, надежд признанья,
Душе которые подвластны...
И пусть мечтанья станут былью,
Мы оживили те мгновенья,
Когда вновь обретаем крылья,
Вступая в новое рожденье...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198404
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 29.06.2010
Цветы для любимой
Не люблю сорванные/срезанные цветы. А как их тогда дарить?
Можно сфотографировать и подарить фотографию, особенно, если любимая не рядом...
Вот я сфотографировал и... подарил Ей. А моя муза, получив эту фотографию, огорчилась, что цветы от неё отвернулись. А я огорчился от того, что
она огорчилась... и тут же пришли в голову эти строчки:
[i]Не сварилися...
але ж не завше очі в очі бути...
Не розійшлися...
в нас одне на двох коріння...
І мені, часом, досить тебе поруч тільки чути,
І тільки бачити твоєї тіні майоріння...[/i]
Если по-русски описать о чём это стихотворение, то оно о двоих, которые живут вместе. И даже если они иногда и смотрят в разные стороны, то это не значит, что поругались. Невозможно же жить всегда глаза-в-глаза. И они не разошлись, потому что связаны уже так, словно в них один корень. И кому-то из них (а может и обоим так) достаточно уже даже только слышать присутствие другого рядом, замечать, даже только мельком, его тень... чтобы знать, что любимый, дорогой человек рядом.
Вот, так бы хотелось... :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198257
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 29.06.2010
Есть у меня вопрос к тебе, брат мой; точно некий лот, бросаю я этот вопрос в твою душу, чтобы знать, как глубока она.
Ты молод и желаешь ребёнка и брака. Но я спрашиваю тебя: настолько ли ты человек, чтобы иметь право желать ребёнка?
Победитель ли ты, преодолел ли ты себя самого, повелитель ли чувств, господин ли своих добродетелей? Так спрашиваю я тебя.
Или в твоём желании говорят зверь и потребность? Или одиночество?
Или разлад с самим собою?
Ф.Н.
____________________________________________________________
Задумайся:
Увидит свет, однажды, чей-нибудь – ребёнок…
Такой же как – и ты!
И может даже – твой!
Такой себе – потомок
И главное –
Давно не раб пелёнок…
Наследник…
Наш с тобой…
Владелец мира
Лжи –
Не будет встречен -
Радостной толпой,
Когда захочет он
Покоя
и любви,
Когда столкнётся правда с вымыслом твоим –
Он перестанет верить,
Слушать,
Говорить всерьёз...
И тот же путь ты дашь ему проделать,
Который сам прошёл…
Теперь уже – какой с тебя здесь
Спрос?
Ты только – размножался…
Только - смену нёс!
Я слышал, кто-то даже говорил –
«Чужие дети – это предрассудок!
Они – все наши!»,
А после…
После к «своему» спешил
Отец для манной каши…
А после – предлагал другим и взятки,
Двигал через связи,
Кому-то вроде угрожал,
Чтоб сын, был первым в классе…
И важно, по-мужски, учил с наживы -
Жить…
Затягивать в постель…
Косить бабло…
И только первым – бить…
Подмазывать чинуш…
Мутить…
И льстиво –
Вымаливать у власть имущих – жить
Красиво…
Любовь людей дурная…
Лучше бы сказать, - что нет любви!
И лучше б эта - стая
Молчала…
Молчала! -
И -
Считала медные гроши!
Отец и мать…
Мать и отец…
Ребёнок – плод любви,
Ребёнок – стук сердец,
Ребёнок – рыцарь без наследства…
Когда-нибудь один из них,
Кто прямиком из детства,
Откроет дверь времён –
И скажут
ДЕТИ –
«Умели – приручать,
Но кто за нас – в ответе?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188350
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 12.05.2010
«Когда Земля протянула руки к моим ногам с призывом укрыть её от холода тёплым флагом Любви – сбежались чёртовы национальности и начали затяжной спор о том, каким именно флагом должна спастись Земля.
А в это время – она замерзала…»
S.O.
________________________________________________________________
Берег жизни омывается любовью:
Радость босоногая моя
Чувствует песок под чистою водою
И бежит быстрее
От желаний сна…
Не стоять на месте – я умею с детства
Не успел привыкнуть, как ищу пути:
Мне что путь к добру, что горький хлеб злодейства –
Только на монете – обе стороны!
На Земле – и падаль, и кормящий колос -
Не кричат - не спорят, кто из них нужней:
Кто живёт, как птица – тот имеет голос,
Слышный только - чутким, среди всех ушей…
Ведь когда-то тоже – стану я Землёю
Проросту пшеницей, маком и травой –
Склеп асфальтный строят – прямо надо мною,
Но сильней асфальта – всякая любовь…
Что я действительно – люблю, и что любить никогда не перестану – так это Землю. Она всегда была заботливее всех любящих. Она никогда не требовала – взаимности, не уличала меня во лжи и даже, когда я, проходил по ней злым шагом дурного настроения – она встречала меня тут же – полной корзиной сочных яблок молодого сада.
Поистине, у меня никто не отнимет этой любви.
Что такое – любовь человека к человеку! – в сравнении с этой любовью? Только красная кнопка созданная Творцом, для повода естественного размножения. Только – красота павлиньего хвоста в брачный период, чтобы размножение не стало тяжёлой обязанностью.
Такую любовь следует взращивать и взращивать, чтобы она покрыла собою всё сущее. Никаких – критериев и размеров! Широты и долготы! – пускай свою любовь до самой неизвестности! О, моя неизвестность – я так же люблю и тебя!
Что мне до чистоплотности человека! – я ребёнок, который не упустит случая ускользнуть от бдительного взора матери – и запустить ладонь в землю! Поглубже! Погрязнее! Ха-ха-ха! Какая тёплая и нежная плоть моей истинной Матери! И никакого отвращения к ней!
«- Сынок, я уже приготовила Весну – завтракай с деревьев - плодами, хорошенько вымажься - в ягоды! и умойся - в реке…»
«- Конечно Мать! С тобой я ничего не боюсь: даже смерть – это путь к тебе, даже жизнь – это любовь к тебе…»
Блажен ТАК любящий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186345
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 27.04.2010
Пошли дожди,
Они природе нужны,
Вырастут растенья,
Птички, почистят перья.
Наполнит себя,
Впитает влагу, земля,
Восхитит меня
Чистотой, природа вся.
Зазолотятся небеса,
На рассвете нового дня,
Улыбнётся весна,
Красоту вокруг наведя.
Прольются на луга,
Солнечным светом, лучи,
Радость даря,
Встрепенутся их цветы.
Заблаухают сады,
Голову запахом, вскружа,
Вспыхнет огонь любви,
Запоёт моя душа...
В сердце вновь,
Закипит от страсти кровь...
Жажду утолю...
В сиреневом райском саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185567
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 22.04.2010
_________________Я прорастаю из песка,
_________________Я прорастаю сквозь бетон,
_________________Я сильная/бес/сильная искра,
_________________Я только звук, я – полутон…
Рождаются ли те, кто видят мир без искажений?
Кто знает, сколько стоит этот свет?
И я отвечу без раздумий и сомнений,
Что ничего здесь нового под Солнцем нет.
Рождаются ли те, кто изнутри огнём пылает?
Кто знает точно, что такое страх и боль?
Кто сквозь бетон прекрасной розой прорастает,
Ломая рамки и тотальный их контроль.
Рождаются ли те, кто не боится в сказку верить?
Кто может напролом к мечте идти вперёд?
И кто не станет счастье чем-то мерить
И по пути к нему не сдастся и не упадёт.
И я ль одна из тех, кому под силу выжить?
И я ль одна из тех, кому добраться суждено
К мечте, последнее из сердца выжав,
Чтобы не стало мне ни больно, ни смешно.
Не воплотить мою иллюзию в реальность
Н-и-к-о-г-д-а
И не узнать, что значит истина и правда.
Ты – дождь мой, я – бессильная погасшая искра
И, вероятно, нас с тобой не станет завтра.
21.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185340
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 21.04.2010
Куда отправилась она? Кто знает? Но очевидно – она погибла. Закатилось светило в пустынном пространстве, пустынной стала и местность, которую она освещала.
________________________________________________________________
Звёзды падают…
И все – в моё окно…
Паркетный пол -
В осколках,
В переливах…
В туманной дымке плавает
Трюмо,
Где отражается мой сборник
Книг
Старинных…
Я подниму – осколок
Гаснущей звезды,
Чутьё найдёт
Другую половину –
И вот – передо мною
Свет
Чужой судьбы –
И вот передо мною –
Пишет кто-то книгу…
И вот – ОНА…
Над пропастью времён
Держу ЕЁ
За руку –
Графиня,
Генеральша
И княжна –
Кому-то дарит – смех…
Кому-то – муку…
И гений
Стихотворного себя
Даёт дрожащей от волнения бумагой –
И ждёт!
И жаждет! –
Чтобы синие глаза
Ему ответили приятною отрадой.
Где – женщина – там МУЗА,
Там – лучом
Пронзается строка безмолвной ночи…
И кажется –
Что время – не причём,
Когда любить охота…
Когда любить
Так
Нужно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182881
дата надходження 10.04.2010
дата закладки 16.04.2010
У ранней осени пастельные тона –
И на душе спокойно так и ясно,
Что, кажется, тревожиться напрасно
О дне грядущем…
Колдует красками, дурманит тишина,
В сон превращает небыли и были,
Чтоб мы забылись и чтоб мы забыли
О дне грядущем…
И так заманчиво отдаться власти сна,
Знать наперед о том, что в прошлом будет,
И то, что сон заботу не разбудит
О дне грядущем…
Но все же в осени звенит одна струна –
И тот, кто сердцем слушает, услышит,
Как напряженно в ней тревога дышит
О дне грядущем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183865
дата надходження 14.04.2010
дата закладки 15.04.2010
Я резала себя, кромсая,
Пытаясь удалить не нужные куски,
Тогда ещё не понимая –
Бог плачет, глядя от тоски,
Как совершенное творенье
Себя рабом вдруг посчитав,
Принизив собственное мненье-
Свою энергию отдал.
Я встрепенулась, поднялась,
Признав ошибок череду-
Творить решенье приняла-
Тем, развернув свою судьбу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182786
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 09.04.2010
Прикосновение смерти-
Подобно рождению бабочки,
Достижение высоты-
Требует сил муравья.
Души твоей стремление-
Тайный замысел Бога.
Ото сна пробуждение-
Звучание новое слога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181653
дата надходження 03.04.2010
дата закладки 07.04.2010
* * *
Где ревность, там засох цветок любви,
Там торжествует собственника право,
Чей взгляд, как бич, и слово, как расправа…
Где ревность, там засох цветок любви.
* * *
Когда вдруг станет жизнь
Страшнее ада,
На помощь водку звать –
Добавить зла.
Чем больше бед грозит,
Тем больше надо,
Чтоб голова твоя
Была светла.
* * *
Молодежь и старики!
Вот слова разумные:
Пьют и курят – дураки!
Даже… если умные.
* * *
Есть смех и слово –
Ими глупость бей!
Щадящий глупость –
Глупого глупей.
* * *
Невежество
Есть то же, что и тьма.
Невежество –
Наркотик для ума.
* * *
К моменту сказанное слово
Стареет, – но свежо и ново,
Когда вне времени оно,
Но время в нем заключено.
* * *
Над всем безмерно властвует Любовь –
И даже над Природою самою.
Пример? В ее лучах «чужая кровь»
Безропотно становится «родною».
* * *
Есть странность:
Чем ничтожней человек,
Тем больше
Жажда в нем продлить свой век.
* * *
Мудрость – это мысли.
Мысли – это слово,
Слово на различных языках.
Как, в каких таинственных «полях»
Сохранится мудрости основа?..
Угасаем мы – и навсегда
Угасает разум без следа.
* * *
Мудрец всегда готов
Спросить: а что? а как?
Знак вопросительный –
Его любимый знак.
А восклицательный
Тому – родной, кто знает,
Что «знает все!».
На то он и дурак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180253
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 30.03.2010
А смысла нет.
Ни в ком, ни в чем…
Нам врали гуру и ачарьи.
Господь, который изречен,
Увы, становится случаен.
И ни взойти, ни снизойти…
Рожденный - пребывает сирым.
И у бессмысленного Сына,
Как шпаги, скрещены пути.
Не крест, но круг. И колесо.
И все вливается во все
Из никуда и в ниоткуда.
Равнобесцельны свет и тьма.
И лишь метания ума
Имеют статус абсолюта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175640
дата надходження 05.03.2010
дата закладки 29.03.2010
Когда у ног роятся облака
И прорезают их лучи восхода, –
В душе ликуют сила и свобода…
Когда у ног роятся облака.
Когда у ног роятся облака,
Ты понимаешь: эта жизнь прекрасна!
И в ней вся наша суетность напрасна…
Когда у ног роятся облака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180259
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 29.03.2010
Я зорями цілунків устелю
До твого серця потайну стежину,
Щоб ти відчула, що тебе єдину
Із ніжністю безмежною люблю,
Щоб ти відчула всю красу життя,
Осяяного полум'ям любові,
Коли у кожнім погляді і слові
Бентежні визрівають почуття,
Коли несуть у сонячну блакить
Щасливу мрію лебедині крила,
Коли душа - напружені вітрила,
Які уже нічим не зупинить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180468
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 29.03.2010
Генієм я була ще в лоні матері, а може й ще раніше, коли моїх батьків відвідала геніальна ідея… Геніальна думка – геній. Я народилася. На небі з’явилася ще одна зірочка.
Я дуже здивувалася відношенням дорослих до немовлят. Їхні вчинки говорили за себе самі. Вони вважали, що я нічого не знаю. Це неправда. Я та інші, що побачили цей світ вперше, знали більше, ніж всі мудреці світу. Не вміють говорити? А про що, цікаво, можна говорити з дорослим? Він закутий в рамки суспільних правил, в ілюзорну систему цінностей, перетворений на раба цивілізації. Століттями вибудовувались стереотипи, що дитину слід навчати правилам та етикетам. Вони перетворюють особистість на слухняного громадянина, того самого раба, залежного від матеріальних благ, які притуплюють найвищу здатність людини – мислити.
Немовлята, скуті пелюшками, спостерігають, міркують, радяться з Богом як вивести батьків на шлях істини. Коли з’являється перше слово, починається кропітка робота. Батьки думають, що вони виховують, а справжніми вихователями є діти. Хіба не геніально?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180469
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 29.03.2010
Я вот думаю: – не пойти ли к чёрту!
(я всегда так думаю…простите!)
_____________________________________________________
Привет… меня к тебе послали снова,
Я, как и прежде, здесь в прихожей постою
Спрошу себя ещё разок сурово,
Когда я быть незваным – прекращу?
Я знаю – ты мне рад! – спешишь на кухню –
Поставишь чайник - и найдётся черный чай
И мне, как в первый раз - покажется уютно…
И я скажу врагу – почаще посылай!
Да что скрывать – мы старые друзья…
Изношен пол от частого хождения
Вот табурет, где я сижу всегда,
Когда ловлю за хвост - жар-птицу невезения…
Здесь даже, кажется – зубная щётка есть,
Как память о желании замкнуться…
Тогда действительно: во мне дурная месть
Хотела против каждого проснуться…
Но всё прошло…. Теперь не часто я
Иду знакомой, неухоженной дорожкой…
Наверное, берут своё года –
Я начал есть серебряною ложкой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180073
дата надходження 27.03.2010
дата закладки 29.03.2010
"Собственно, это - то, что следовало бы
высказать, когда мой "земной путь" будет
завершен: никакая боль не могла и не сможет уговорить
меня лжесвидетельствовать против жизни".
(Ницше. Из письма от 14.01.1880)
____________________________________________________________________
Что же - так? Ты снова оглянулся…
Услышал зов…
И снова сострадательное чувство –
Оближет кровь…
Ты так и не умеешь –
пройти сквозь них –
что слышишь – во всё веришь
И называешь «ДРУГ»
Пройди, мой друг! Не слушай –
Напев Сирен
Они тебя иссушат
И снова – плен!
Любовь! богатство власти! –
Они дают,
Но только эти страсти –
Хромым приют!
Они хотят обвёрток -
для пустоты –
А ты ещё отросток
Живой души…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179509
дата надходження 24.03.2010
дата закладки 24.03.2010
До вікон, до скла
Метеликів вабить
Крильце до крильця —
Танок нічний…
Струшувать сон
З верхівки на дах,
Бубоніти на мові
Таємних вітрів…
Як Сонце до сонця,
Котилися стиглі
Абрикосові виміри
Другого літа,
Викладаючи долі,
Як бісером коди,
Натякаючи завжди
На смачні поцілунки,
Що мережили перси
Темноокої діви,
Яка заблукала
У липневих обіймах…
Тебе дожидатись
Під черемховим раєм,
Пригортатися гілкою,
Частувати плодами…
Розгойдатися піснею
В гамаці з павутини
І росою зійти
На сполоханих травах…
До вікон до скла
Притуляється ранок,
Щоб побачити діву,
Щоб послухать, як спить...
29.07.2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179101
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 22.03.2010
Я усе розумію –
Що мовчить за словами ТВОЇМИ
І о те –
Що казати не смію –
Я також -
у цю мить розумію…
Я –
ро
зу
мію –
Що падає до ніг –
те жінка не підійме,
Але багаття – є
Де руки я зігрію
І навіть хай -
Обпалю
вогнищем надію –
Та мабуть попіл цей –
Я також
зрозумію
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178418
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 19.03.2010
Старый рояль на заброшенной даче
Всеми забытый…
Вокруг темнота
Липы шумят, где-то иволга плачет
Кончено…
Жизнь прожита…
Струны расстроены, в голосе хрипы
Желтые клавиши, треснувший лак..
И не гостит здесь волшебная скрипка
Вместе с ней пели…
Ведь было же так…
Дом замирал в предвкушении тайны
Дамы вздыхали, платочки роняли
Очень изящно, но как бы случайно
…И влюблены были скрипка с роялем
Их разлучили
Скрипач за границу
Звонкую скрипку увез навсегда
Может быть в Вену, а может быть в Ниццу
Только с тех пор пролетели года…
Дамы состарились и овдовели
Дача заброшена, сад весь зарос
Раньше здесь часто гостило веселье,
Ну а теперь здесь пристанище слез…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178276
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 18.03.2010
Хочу с тобой единства и тепла,
Дыханием одним быть полным,
Душевной близости и естества,
В божественных купаться волнах.
Весной спешим желания излить...
Безумными ведь св́иты снами,
Судьба свела дороги в одну нить,
Границы тают между нами...
Весна не сдержит поцелуев уст,
Хотя совсем ещё не горяча,
Не сможем мы уйти от наших чувств,
Любовь касается уже плеча...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175777
дата надходження 06.03.2010
дата закладки 17.03.2010
Нет ничего прекраснее на свете,
поэзии любви и скрипки песни.
Изгибы женственного тела,
мужское кредо как смычок.
Лаская струны с наслаждением,
и дрожью незабываемо блаженной.
Сливаясь страстью в одно цело,
пронзая неисчерпаемое время,
В порыве чувства вожделения,
рождая невероятное творение.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177814
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 16.03.2010
Відболи…
Відступись до гіркої межі,
Полином прорости в давні спогади.
Я, заплющивши очі, останні пройду рубежі,
Чуєш?...
В дзвони вже б`ють в далині,як на сполохи...
Прощавай…
Не судилося нам, не збулось,
Терпкий смак у безжально розбитої мрії
Я дарую тобі два моїх білосніжних крила,
А собі
залишаю лише обгорілу пір`їну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177553
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 15.03.2010
____________________________________________________________________
Есть чувства, грозящие убить одинокого; если же это не удается им, то должны умереть они сами! Но сможешь ли ты стать убийцей?
____________________________________________________________________
Одинокие?...Ещё не видел, я СТОЛЬКО одиноких.
Ведь согласно уже прозвучавшему в этом мире - одиночество бывает бегством больного от здоровых...но также - и здорового от больных. Среди вас, я нахожу и множество БРОШЕННЫХ и немалое количество - ПОКИНУТЫХ. Они далеки от одиночества. Быть одиноким - большое достижение для многих, и о двух днях такого одиночества - они готовы кричать неделями!
Пассивное одиночество - одиночество слона идущего на остров смерти с опущенной головой - ничего не может, ни о чём не говорит - оно уединилось для того, чтобы умирать. Какое мне дело до вашего умирания? Какое вообще всем дело до вас?... О, если бы вы пели о своём одиночестве словами ПРОКЛЯТИЙ - я бы верил вам с большей охотой! Но ваше искание не забегает дальше поиска сострадания к вам!
Пошлите к чёрту всех - своим уединением! - и это будут слова полные честности, но если вы заглядываете из своей закрытости в ИХ замочную скважину - и в ваших глазах ещё и зависть к их жалкому существованию - тогда не держите себя! - бегите к их благополучию!- ведь и небыли одинокими! - вы только хотели продать себя подороже, тем, кто может оценить вашу нетронутость людьми!
В чём ваша любовь к СЕБЕ? В чём НЕЖЕЛАНИЕ быть со всеми? Когда впервые вы дали имя СТАДУ? И где ВАШ человек?... - были ли вы укушены этими вопросами, чтобы слушать вас?!
О, вы хотите умыть руки и не брать на себя обязанности отвечать за их БЕССМЫСЛЕННОСТЬ - вы не потому ли отошли от людей? Вы претендуете на МЫСЛЬ в хрустальном ларце! - но слышатся только звуки скуления! Где же ваша МЫСЛЬ? и почему вы не хотите ТОРЖЕСТВА этой вашей высшей мысли? Почему отказываетесь - обрушить СВОЙ смысл - на их БЕССМЫСЛЕННОСТЬ?
Бояться - не умеет ИСТИННОЕ одиночество. Что потеряет оно кроме самого себя? Потому идёт оно своим шагом - шагом СОЗДАТЕЛЯ. Все пророки ходили в свою пустыню - а теперь и вы говорите - и мы там! Тогда не выносите оттуда - СВОЕГО дрожания! или бегите за своим тайным - для вас самих! - желанием БЫТЬ С НИМИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177174
дата надходження 13.03.2010
дата закладки 13.03.2010
Моє колосся ще буяє квітом,
Хоча смуглява осінь за вікном.
Воно мене вертає в зріле літо
Таким тривожним неспокійним сном.
Там плаче дощ, регоче громовиця,
Туман пліткує, вітрюган рида...
І соловей в калиновому листі...
І Доленька, ще зовсім молода...
У літку тім квітує пишно мальва,
Кує зозуля, щедро й від душі,
І в піднебессі голосистий жайвір,
А під ногами -буйні спориші.
Барвисте літо, що в душі воскресло,
Ти збережеш колосся мого квіт,
Бо ще сплетемо туге перевесло,
Щоб колоски зв'язати ним у сніп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177098
дата надходження 13.03.2010
дата закладки 13.03.2010
Сделка не удалась – Фрэнки выстрелил первым, но промахнулся, после этого непростительного промаха, нас начали разрывать градом автоматных очередей. Станцевав предсмертный танец, я упал на спину и слышал, как топот убегающих становился всё тише и тише, пока, наконец, совсем не утих. В том, что нас убили, не было никаких сомнений, я смотрел в небесную даль и помню, хотел ещё сосчитать точное количество птиц, которые кружили себе высоко, ни о чём не подозревая. Затем, начиная с живота, по телу начало растекаться онемение. Я пытался напрячься, но тут же всё погрузилось в темноту. Я умер. Точно – я умер!
Интересно, сколько прошло времени, прежде, чем я начал слышать посторонние звуки? Сквозь чуть приоткрытые веки, я даже разглядел рыдающую мать. Пахло цветами. Не было никакой возможности ни шевелиться, ни чувствовать своих конечностей, ни говорить – только сознание и маленькие щели приоткрытых век. Никаких сомнений в том, что меня собираются хоронить – не было. Я присутствовал на собственных похоронах (какая честь!). Надо мной склонялись лица одно за другим. Я находился в тумане, и когда первое лицо возникло сквозь него – я даже чуть не вскрикнул от неожиданности, по крайней мере, будучи живым, я бы непременно вздрогнул и взялся за пистолет, как это частенько бывало. К двадцатому лицу, я уже совсем освоился в этой галерее портретов своих знакомых. Начало уже надоедать, если честно. Я был бы безгранично благодарен тому, кто, переступив через все эти тягостные традиции, просто поставил передо мной телевизор и дал возможность поглазеть в экран, пока другие расхаживают с унылыми физиономиями.
Кто-то из присутствующих попросил сказать в мой адрес несколько хороших слов. Я узнал голос моего друга Фрэнки! Фрэнки, чёрт возьми! – какого чёрта! Ты – остался жив, не смотря на то, что промахнулся и завалил всё наше предприятие?!
Мне очень хотелось встать на минутку, чтобы посмотреть в глаза этому парню, но всё оставалось по-прежнему и мне пришлось слушать речь человека, который никогда не умел говорить хорошо, а стрелял ещё хуже.
… – мы были с ним, как братья, – слышал я – …мы знали друг друга около пятнадцати лет…
« - Какие пятнадцать Фрэнк?! Хорошо, если десять! И вообще, вспомни, как мы познакомились – тебя впихнули в багажник автомобиля братья Рэйдеры, за карточные долги, которые ты не собирался отдавать и на твоё счастье, я оказался неподалёку и решил помочь возможному покойнику.… Так мы и познакомились, чёрт бы тебя побрал!» . Но он конечно же не слышал меня и продолжал нести чушь, которую умел нести только он, мой друг Фрэнки:
… - Том, был очень чувствительным парнем и часто отдавался во власть эмоций и чувств. Я был ему, как отец и брат…
«- О, господи, Фрэнк! Что ты городишь?! Что за хрень?! Сейчас от стыда начнёт краснеть моё мёртвое лицо и мне придётся-таки встать, чтоб надереть тебе задницу, Фрэнк… Ты же не выносим!»
… - я находился далеко от Тома, когда на него коварно напали завистники…
« - О, не-е-е-е-т… »
…- но даже на расстоянии, я почувствовал, что с Томом, что–то случилось и мой автомобиль закрутило на дороге, и я попал в аварию, – и Фрэнк поднял свою простреленную руку, выдавая её за поломанную.
«- Ну да… Ты даже повязку для своей руки одел чёрного траурного цвета. Конечно, за процессом следят копы – это уж точно. Так что Фрэнки – работай на своё алиби, чёрт с тобой».
Он говорил и говорил, что-то в подобном роде:
- … Вторая рюмка водки, всегда должна бы быть последней. Я выпиваю её, но прежде – закрываю все свои чувства, чтобы не слышать противного мне вкуса начинающего бесстыдства. Алкоголь, как средство для прочистки забившихся труб – растворяет накопившуюся во мне тяжесть существования и позволяет мне, впервые за долгое время, свободно вздохнуть. Затем, конечно же сигарета…Конечно же – мысль о ничтожности всех предыдущих мыслей.… Но главное – мысль о собственной ничтожности, осознавать которую необходимо, чтобы в следующий момент хлопнуть ладонью по столу и с этого часа начать другую жизнь. Другую жизнь… Жизнь полную действий и упорства. Сколько раз этим обманным путём шла моя гордость, чтобы сохранить хоть остатки самой себя. Что мне не нравилось в прежней жизни? …
Но, я уже не слушал этого явно выпившего кретина, я задумался о своей жизни, о своих тридцати годах жизни, о своей первой любви, о желании вырваться из петли вечно нуждающихся недоумков. Я не умел думать «высоко», так же, как и жить. Когда впервые понял, насколько легко иногда достаются деньги, меня уже было не удержать. Я стал болен бессонницей и часто на кухонном столе вместо еды валялись оружейные детали, смазанные оружейным маслом. Где бы ещё мог, я применить себя, как не в ремесле охотника за удачей? Во времена крестовых походов, я возможно был бы лучшим из рыцарей, но сегодня, во времена математических систем и отсутствия возможности применить свою храбрость, мне оставалось только стать на этот путь, путь бандита. Если бы мне не первых порах не сопутствовала удача, я бы бросил это всё и подумал бы о другом пути, но невероятное везение втянуло меня с головой в омут жажды наживы. Что ж, теперь уже поздно сожалеть…
Когда каждый высказался, меня решили нести к могиле. По макушкам деревьев, я сразу узнал наше городское кладбище, ведь приходилось частенько здесь бывать, провожая своих убитых друзей в последний путь. Моё место находилось, где-то на задворках иерархии элитно-похороненых.
- Какая разница? – спросил я себя и тут же, голос, сопровождающийся недолгим, приглушённым эхом воскликнул:
- Большая разница!
- Ты кто? – не удержался я.
- Твой сосед по могиле, кто ж ещё? Нас разделяет не больше двух-трёх метров.… Какими судьбами к нам?
- К вам? Кажется, тебя хоронили пьяного, сосед! Я тут – у себя.
- А, ясно – ты из дерзких…. Но это пройдёт, поверь. Полежишь тут недельку другую и будешь ласковее. Даже здесь можно сойти с ума от одиночества.
- Я вообще рассчитывал отдохнуть от всех, чёрт возьми!
- Э, друг… Ты хочешь легко отделаться от всего, но ничего не получится. Здесь крайне редко удаётся даже поспать часок-другой, не говоря уже о вечном сне. Кха…кха…кха! – закашлялся сосед.
Новые правила загробного мира начали меня раздражать. Я начал ненавидеть смерть.
… - можешь ненавидеть, но это ничего не меняет, уж поверь. Кха…кха…кха…
- Откуда ты знаешь, что я только, что подумал?! – крикнул я, но лишь спустя несколько минут услышал ответ:
- В том и суть – тут всё кладбище знает и слышит, что думает каждый из них, каждый из нас и вообще – каждый из мертвых. И если б не стены земли нас разделяющей – многим бы пришлось сгореть от стыда за грязь своих мыслей. Но к счастью, как бы ужасен ты не был – ты отделён от всех своей могилой и можешь посылать всех к чёрту, хоть двадцать раз на дню… кха…кха….кха….до тебя не добраться. Но в тоже время - и не деться никуда, смекнул? Кха…кха…кха…
- Не понял?!
- Да ничего страшного, братец….Поймёшь после. Узнаешь о том, как важен выбор живого, только мёртвым…хе..хе…хе… Мне тоже сразу было невесело. Оказывается всё тайное – всё-таки становится явным. Из памяти тако-о-о-о-е всплывает, что есть над кхе…кхе…кхе… чем подумать и сотню-другую лет. Да ещё и не в одиночку! Всем, так сказать, кладбищем. Вот, например, метрах в десяти от нас, лежит один дядька: всю жизнь слыл порядочным малым, преподавал науки людям, ходил в церковь – а как к нам попал – тут-то всё и всплыло! Оказалось, что такие вот «порядочные» делают больше зла людям, чем десяток головорезов. Ведь, умный то умный, но ум-то этот и на скрывание своих грешков тоже работает, понимаешь? Такого тяжелее обнаружить, чем глупого….Да что там говорить, сосед, – есть и священники, верящие в бога меньше атеиста, и миротворцы, затеявшие больше войн, чем любые агрессоры…. От нас не скрыть этого, вот в чём дело-то! Вот лежишь и думаешь: среди кого я жил? В ком ошибался? …. А потом понимаешь – эх, не туда мы двигались всё время, даже вроде как от себя самих…. Кха…кха…кха…
- Но я не слышу никаких чужих мыслей… - сказал я.
- Это потому что меня слушаешь, сосед…Да к тому, же и не привык ещё…. Вот полежи немного, погрузись, так сказать, в себя….и услышишь обязательно. Это точно. Со временем, будешь к каждому в голову влазить, как самому себе.
Прекратив разговор с соседом, я сначала внимательно стал прислушиваться, но ничего не услышав - бросил это занятие. Только проведя в таком состоянии отчаяния несколько часов, я начал слышать тихий, всё нарастающий шепот. Волосам было от чего встать дыбом:
- … блин, я – тут….а дома, лежат три грамма чистейшего героина! Чистейшего! ….
- …можно ли здесь заниматься онанизмом?
- …сука! Отравила меня из-за квартиры….
- … «вечно буду с тобой!» - как же – будет….Наверное, уже трахается с кем-нибудь, даже не успев меня забыть.
-…. Зачем я вздёрнулся, когда можно было жить да жить? Чёртов алкоголь….
- …Куда денутся мои миллионы?....Надо было лишить всех наследства.
- …..Я любил её из-за выгоды….
-…эх, надо было кидать раньше этих лохов….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177033
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 13.03.2010
(з роману "Вимір любові)
У сімдесятих роках 19 століття у Київ приїхали з виставкою імпресіоністи Каміль Пісаро* і Берта Морізо з Парижу. Французи настільки були у захваті від київських красот, що залишились у місті на три місяці і дали волю всім вихрам натхнення, втілюючи свої враження від чарівних місцинок, якими такий багатий Київ, у нових своїх полотнах. І з цими картинами повернулись додому. Картини ці визвали у Франції та в інших країнах Європи великий розголос, після чого майже не кожний живописець вважав за доцільне дістатись до Києва і відзначитись хоча б одним полотном, яке зображувало чи київські пейзажі, чи повсякденне життя мешканців неповторного у своїй красі міста над Дніпром. І хоча вони тут розставляли свої підполотники** ледве не на кожному місці, все ж таки найбільша кількість написаних про Київ картин присвячена Петропавлівському собору***, що на Долобецькому острові в Амстердамі. Мабуть, це пов’язано з тим, що у більшості своєї іноземні живописці оселювались поблизу цієї величної й гордої споруди. А може, всіх цих гостей Києва вражало, як червоніє і поволі занурюється в сутінки струнка і вишукана будівля собору, коли в передвечірній час сонце ховається за дніпровські кручі, чи як одягається він у казковий сонячний ореол на світанку.
До речі, Каміль Пісаро закохався у Київ із першого погляду. До речі, це саме завдяки йому з’явилось у руській мові чудернацьке слово триманіфішки, якими кияни інколи називають визначні місця свого рідного міста. Живописець полюбляв блукати київськими вуличками, тягнучи за собою череду своїх шанувальників, і коли щось його дуже вражало, завжди вигукував Oh! C’est trеs magnifique!**** Декотрі з тих, хто супроводжував Пісаро, навіть збирали ці триманіфішки, записуючи в зошити все, що привертало увагу великого майстра.
А ще його привабив на все життя той притаманний нашому місту дух свободи, якого так не вистачало у Франції після поразки Паризької комуни. А в серці французького живописця завжди вирувало непереборне бажання свободи, яке вело його через терени життя і змушувало на вчинки, про які вмить дізнавалась вся Франція. А Київ просто був насичений свободою. Пісаро навіть казав частенько, що саме тут можна у повні груди вдихати найсолодші пахощі свободи, як тому казковому раю безмежної волі, куди так тягнуться наші душі з тенет буденності і людських негараздів та непорозумінь. Можливо саме це і стало причиною його переїзду в столицю Великої Злуки назавжди. За ним, як за признаним метром, потягнулись до Києва й інші, причому не тільки живописці, а й письменники, поети, актори, музики... Сюди ж стягнулись згодом і місцеві майстри пензля і красного письменства. І Амстердам за лічені роки перетворився в справжній осередок високого мистецтва. Чи можна було сумніватися, що слідом за митцями попрямують на амстердамські вулиці й їх шанувальники? І вже наприкінці століття дніпровські острови стали живописним місцем богеми зі своїм характерним шумним, багатомовним, манірним і витонченим життям.
Ось так між паризьким Монмартром і київським Амстердамом більше ста років тому перекинувся своєрідний місток щільної духовної сув’язі. Як, певним чином, у ті ж роки саме тут народилося щось спільне між цією острівною частиною нашого міста з перлиною Середземномор’я – Венецією. Але замість гондол з колоритними італійськими гондольєрами дніпровськими протоками і сьогодні мандрують чисельні ладі* із двома гребцями у розшитих золотом жупанах. Обидва ладяри, як правило, писані красені, і молодший обов’язково має вражати юнацькою стрункістю та палаючим поглядом, а його товаришу повинна бути притаманна гнучка кремезність і зріла краса, яка раптово б’є в очі, коли той розщедриться на посмішку під розкішними чорними вусами або направить на тебе уважний, повний життєвої мудрості погляд. А ще обидва ладяри повинні вміти співати так, щоб дівочі серця ставали навік зачарованими.
В ті дні, коли в Амстердамі почали з’являтися представники богеми, такого звичаю ще не було. Були човни, були перевізники, але як човни були позбавлені будь-яких прикрас, так і їх власники не виділялися особливою красою чи стрункою статтю, вони просто перевозили людей через протоки... Першим зрозумів, що значно більше виграє від певних змін, Остап Миколайчик, який оздобив свій човен чепурненьким навісом над лавкою для сідців, придбавши для цього на Балган-базарі недешевий шмат китайського шовку з вишитими на ньому драконами, а ще й прикупив купу срібних бубонців та розвісив їх уздовж човна, який назвав за давніми легендами ладею. До того ж ще здогадався прикрасити ладю мідними прикрасами від весла до поручнів, натираючи їх зранку так, що вони блищали, як золоті. Але і цього йому здавалось не вдосталь, тому він залучив до роботи свого молодшого брата Дмитра, котрий мав грати на бандурі і співати пісні на будь-який смак.
Обидва були сліпуче вродливі, такі вже сини дістались старому перевізнику Миколайчику від білявої красуні-литвинки Данути, яку в молоді літа зачарував він своїм молодецьким співом. Остап, якому щойно виконалось тридцять п’ять років, вражав дивною силою, яка майже вирувала в його постаті, випромінювалась з м’язів міцних рук, вона відчувалась навіть у стрімкому погляді його смарагдових очей, що світились під чорним, як смола, чубом. Дмитро ж, п’ятнадцятьма роками молодший за брата, був струнким, наче лоза, і у його безвусому обличчі було щось від ангельської чистоти, підкресленою мрійною блакиттю очей, а ще у нього був дивний голос, який мов би прокрадався в душу, коли хлопець починав співати. А коли і старший брат підхоплював спів, їх можна було слухати довгими годинами.
Перший же вихід їх у протоки дав зрозуміти Остапу, що він був правий. На їх ладю був просто таки скажений попит, і вже не лише за переїзд на інший беріг платили їм зараз гроші мешканці Амстердаму, а за те, щоб просто кинули хлопці весла десь у протоках та заспівали свої чарівні пісні, відлуння яких мов би пливло над водою, проникаючи навіть у найвіддаленіші провулки Амстердаму. У розшитих золотом жупанах, котрі витягла із скрині і підновила їх мати, що була зі збіднілого шляхетського литовського роду, хлопці були схожі на таємничих чужоземців, які невідомо яким чином опинились серед кам’яних берегів дніпровських водних лабіринтів.
Час йшов, у Миколайчиків завдяки цьому талановитому винаходу Остапа за літо з’явились хоча б які гроші, щоб можна було і ладю нову справити, та й жупани нові пошити. Та і зима подавала надії на добрий прибуток, бо інші перевізники, які страшенно заздрили успіху Остапа з Дмитром, не хотіли від них відставати і майже всі позамовляли старому Миколайчику, що вдався до теслярства, чи нові ладі збудувати, чи переробити у ладі свої старі човни.
Нарешті прийшла зима, і дніпровські протоки покрилися міцним льодом. Для перевізників роботи вже не було. Тепер по розчищеним від снігу льодовим доріжкам стрімко катались на ковзанах мешканці Амстердаму, які навіть влаштовували змагання, хто перший об’їде навколо Долобецького острова. Але всі переміщення на ковзанах були вздовж проток, поперек же люди діставалися пішки. Остап, у якого без сумніву були добрі клепки в голові, і тут знайшов золоту жилу. Допомагаючи батькові у теслярстві, одного вечора зробив він гарні санчата з ручкою, щоб можна було катати по льоду одного чи двох бажаючих перетнути протоку або просто насолодитися швидкою їздою по льодяних доріжках Амстердаму. Оскільки вмінням кататися на ковзанах володів у сім’ї один Дмитро, його й відправили на заробітки.
Зимовий день вже наближався до кінця, коли у Дмитрові санчата сіла справжня красуня. Це була добре відома в колі місцевої богеми Евіта Суарес, яка приїхала до Києва з далекої Іспанії слідом за своїм ідолом Камілем Пісаро. Як живописець вона нічого такого із себе не представляла, та і сама у цьому швидко усвідомилась, потрапивши у світ справжніх майстрів пензля. Але їй, як і багатьом, так глибоко припав до серця Амстердам із його богемним життям і духом творчості, який відчувався тут ледве не на кожному кроці, що Евіта так і залишилась на дніпровських островах. Вона заснувала згодом тут мистецький часопис Спалах, і положення світської левиці, якого вона досить швидко набула у місцевій богемі, її цілком улаштовувало, бо без участі цієї красуні-іспанки не обходилась жодна більш-менш значна подія у мистецькому житті Амстердама.
Евіті вже було за тридцять, але роки були не помітні за її пекучою, як гаряче іспанське сонце, вродливістю. Цим сонцем духмяніла грива її чорного виткого волосся, цим сонцем спалювали серця чоловіків, що зустрічалися на її шляху, великі мигдалевидні карі очі під густими чорними бровами, які розлітались, як крила, цим сонцем осліплювала швидка, наче блискавка, її посмішка, навіть рухи Евіти від голови до ніг були пронизані цим несамовитим сонцем. Інколи Евіта дозволяла собі пуститися в рідний сонячний танець фламенку, і тоді можна було зійти з розуму, дивлячись на її руки, що нагадували чарівних змій, і в обіймах яких хотілося заснути назавжди. Зрозуміло, нестатку чоловічої уваги у неї не було. Та Евіта добре знала собі ціну, великої ціни була і її ласкавість. Тому розбитих Евітою сердець була в Амстердамі безліч, і згодом чоловіки стали її боятись, тим більш, що з часом у неї посилювалась прямолінійність думок і значно гострішав її язичок. Дійшло до того, що її стали називати амстердамською відьмою. Звичайно, ці плітки, не обминули і її, але Евіта і жодним рухом, жодним поглядом не показала свого до цього відношення. Це для неї не мало будь-якого значення. Бо завоювати серце Евіти міг тільки найсміліший. Із усього того, що в неї було на цьому світі, не вистачало лише одного – справжнього кохання, такого ж сонячного, такого ж широкого, такого ж великого, як і вся її душа. Але так і не зустрівся досі на її життєвому шляху той, в чиїх очах сяяло таке ж несамовите сонце. На жаль, у більшості чоловіків очі були повні або тьмяного блиску самолюбності, або надмірної віри у першість чоловічої сили, або звичайної слинявої тяги до жіночого тіла...
У Дмитрові санчата сіла вона чисто заради того, щоб упіймати захват від відчуття шаленої швидкості. І коли Дмитро розігнав санчата, скільки міг, Евіта засміялась тим самим своїм сонячним сміхом, який так зачарував хлопця, так увірвався в його душу, що він не стримав усіх почуттів, що вмить заполонили його душу, і заспівав. Заспівав таку ж сонячну, як той сміх, пісню, і обом їм у якусь мить здалося, начебто зима навкруги зникла чи її взагалі не існувало у тому світі, де крім шаленого сонця вирує урочисто й дзвінко її величність пісня...
- Стій! – раптом обірвала цей спів Евіта, і санчата зупинились. – Дай на тебе подивитись.
Вона піднялась із санчат і опалила Дмитра гарячим сонцем своїх очей. І хлопець, котрий не був готовий до цього сонячного нападу, вмить потрапив у їх солодкий полон. Він стояв, розрум’янений від бігу, морозу та власного співу, юнацька сила ще не встигла заспокоїтись у його м’язах, але якась знемога вже улесливо обплітала його руки й ноги, а язик водночас здерев’янів, і нічого не залишалося Дмитру, як стояти у повній безпорадності перед гарненькою панночкою і мовчки підкорятися сяючому промінню зацікавленості, яке ринуло на нього з її сонячних очей.
- Тебе як звуть? – запитала вона, не зводячи з нього допитливого погляду.
- Дмитро, - зібравши воєдино останні свої сили, ледь видихнув парубок.
- А ти гарнесенький, - посміхнулась вона, милуючись розігрітою морозом вродою хлопця. – Може, скажеш щось... Співати, бачу, ти вмієш. А говорити?
- А що говорити, панночко? – не знайшов кращої відповіді зовсім зніяковілий Дмитро, у якого до того ж ще і горло пересохло.
- Панночко... – хмикнула Евіта і подарувала йому чарівну посмішку. – Де ж ти так гарно співати навчився?
- А чого там учитись? – заохочений цією посмішкою, трохи посмілішав Дмитро. – Співаю, скільки себе знаю...
- Тоді, мабуть, багато пісень знаєш... Заспівай щось ще. Хоча, зачекай, - обірвала вона саму себе, помітивши, що хлопець намагається боротись з власним тремтінням. – Ти, мабуть, змерз?
- Трошки, панночко...
- Панночко, панночко... – передражнила його вона. – Годі вже. Зви мене просто Евітою. Згода?
Дмитро ледве чутно щось пробуркотів. Він усе ще не міг прийти до тями. Усе, що зараз відбувалося, здавалось йому чимось з іншого життя, у якому він був лише гостем. А часу розібратися у шаленому вирі різноманітних думок зовсім не було, надто близько стояла ця дивна панночка, котра майже втягувала його всього у свої неземні очі.
- До речі, скільки маєш заробляти за день? – запитала вона. – Хоча, не турбуйся, розберемося з цим пізніше. Забираю тебе до вечора. Зараз відігріємось, а потім будеш мені співати все, що знаєш. Ну як, згода?
Не чекаючи відповіді, Евіта сіла в санчата і показала на будинок неподалеку від Петропавлівського собору, де вона мешкала.
- Вези мене ось туди...
Дмитру все, що зараз із ним відбувалось, здавалось якимось казковим сном. І ця гарна охайна панночка, яка в одну мить міцно взяла його у лещата своєї наполегливості. І будинок із тих, де він і гадки не мав колись побувати, з дивними сходами вгору, що ліпились до стін і химерне поруччя яких здавалось хитким та ненадійним. І помешкання самої Евіти, заставлене дивними різьбленими меблями, з вражаючими уявлення картинами на стінах, бо зблизь були вони лише незрозумілим нагромадженням різнокольорових цяточок, а з відстані на них очам з цієї цяточкової юги проявлялись люди, квіти, київські вулиці й будівлі. Одне з полотен, котре зображувало Петропавлівський собор, настільки вразило Дмитра, що він зачаровано то наближався до нього, то відступав вглиб кімнати і щось нечутно шепотів пересохлими губами.
- Подобається? – запитала Евіта, розпалюючи камін. Вона помітила враження хлопця, але не хотіла щоб він про це довідався, тому вже довгий час не спішила привертати увагу до себе.
- Ще й як... – не зводячи очей з картини, видихнув Дмитро. – Тут і наша ладя є...
- Де саме? – зацікавилась вона і підійшла до хлопця, що стовпом завмер посеред кімнати.
- Та ось тут, зліва, у протоці... – наче тягнучись до зображення душею, тихо вимовив Дмитро. – А це, мабуть, мій брат, Остап...
Евіта, намагаючись прослідкувати за напрямком зачарованого погляду парубка, ненавмисне притиснулась до нього, і той раптом здригнувся й завмер. У цьому випадковому доторку, в пахощах її волосся, котрі повіяли на нього, він якось виразно відчув всю дивну жіночу гнучкість її тіла і раптом зрозумів чітко, що стоїть поруч саме з жінкою, а не з богинею чи русалкою з паморочних снів. Вона начебто водночас проявилась перед ним із того марева, яке дрібними цяточками намалював йому цей дивний день. І вперше за сьогодні він заглянув в її очі поглядом чоловіка, тим уважним і невідступним поглядом, у глибині якого схована готова до нестримного вибуху несамовита, кипляча пристрасть...
Тепер настала черга ніяковіти Евіті. Ще ніколи вона не бачила, як розпалюються невпинною пристрастю блакитні очі, а в цих, котрі стрімко наливались глибокою і бурхливою синню, здавалось, зараз здійметься буря, така ж потужна й нестримна, як і ті, що здиблюють могутні хвилі у Середземному морі, на які вона дівчиськом бігала милуватися в рідній Барселоні, щоб зріднитися хоча б ненадовго з безмежною міццю стихії. Вона відсунулась від Дмитра, хоча більш за все на світі зараз їй хотілось обплести руками його шию, прислонитись щокою до його плеча і чекати із солодким завмиранням душі владного дотику його рук на своїй спині.
Замість цього вона, вгамовуючи почуття, сіла у фотелю біля каміна, сховала якомога далі свої руки, щоб ніхто не помітив їх тремтіння, і попросила його заспівати. Хлопець, здавалось, теж оговтався, важким зусиллям скинувши з очей дивне марево і заспокоївши своє дихання. Він підійшов до каміна, набрав у груди повітря і почав співати.
Це було диво, яке об’єднало їх душі. Обидва були несамовито захоплені: вона його співом, а він тим, як вона його слухала. Дмитро співав і співав, і чарівний його голос підкреслювався слабким потріскуванням дров у каміні, присмерком, котрий поступово згущувався у кімнаті, і ледве чутним диханням Евіти, яка купала свою душу у несьогосвітності його співу.
Те, що миттю промайнуло між ними, враз змінило і їх відносини. Дмитро вже не почував себе простолюдином, якого казкові обставини кинули у зовсім інший, незвичний, недосяжний для нього світ. Начебто неприступна стіна, яка мала розділяти їх, водночас розсипалась, зникла невідомо куди. Ця жінка навпроти, котра ще зовсім недавно так вражала своєю недосяжною красою, зараз була майже рідною, здавалось, він знав її багато років. А ще відчувалась йому несвідомо якась незрима спорідненість їх душ.
- Якби тут і бандура була, ще б краще було... – сказав він після того, як зупинився, і лише потріскування в каміні було кілька хвилин єдиним звуком у тиші кімнати.
- А ти ще й граєш? – зраділа Евіта новому своєму відкриттю.
- Умію трошки, - задоволений її враженням, відгукнувся він.
- А знаєш, що ми зараз зробимо? – Евіту вже захопило піднесення нових думок. – Ми поїдемо зараз до Россі. Там сьогодні співатиме Паоло Тоцці. Хочеш послухати італійські пісні?
Дмитро й головою хитнути не встиг, як Евіта вже захопила його у полон своєї кипучої невпинності. Але як приємно було віддаватися у цей полон хлопцю, перед яким ураз відкрилась безліч виднокраїв...
Годину по тому вони сиділи у ресторації Россі майже поруч з підвищенням, на якому дарував присутнім своє мистецтво красного співу відомий маестро з Італії Паоло Тоцці, що мав неабиякий успіх в багатьох театрах й інших країн Європи. У Київ він приїхав на запрошення свого далекого родича Джакомо Россі*, котрий тримав тут ресторацію в Амстердамі і, будучи палким шанувальником мистецтв, вже не один рік немаленьку частину свого прибутку дарував Київській Опері. У цьому театру Тоцці взяв участь у трьох виставах і наприкінці свого гостювання у Великій Злуці згодився на ще один виступ у ресторації свого родича.
Це був невисокий жвавий товстун із чорною борідкою і невеличкими чорними очима, які були б і непомітні під густими бровами, якщо б не блищали несамовито й виразно в лад його співу. А спів цей дійсно був вартий захоплення і одразу ж зачарував Дмитра, котрий раніше і уявити собі не міг, що у світі може бути таке диво. Евіта із задоволенням і дивною радістю спостерігала за грою почуттів, що відображувались на обличчі її нового знайомого з кожною зміною тону у голосі співака, на якого невідривно дивився хлопець. Дмитро, здавалось, не бачив нічого навкруги, він тільки слухав, співчував, жив у тому недоступному для очей світі, який дарує людям лише одна її величність музика.
І в ту мить, коли Паоло Тоцці заспівав Ave Maria, Дмитро раптом підхопився зі стільця і, здалося, всім єством потягнувся туди, на підвищення, де співак в оточенні свіч насолоджувався неперевершеною мелодією. Мабуть, хлопець десь навчився цієї пісні, бо з другого такту несподівано приєднав свій чистий, як джерело, голос до м’якого й щирого співу італійця. Той лише на мить повів розгублено очима, але, зрозумівши, що від їх спільного виконання пісня звучить ще сильніше, ще проникливіше, радісно посміхнувся й запросив Дмитра до себе на підвищення. Дмитро став трохи осторонь і зовсім не намагався грати першу скрипку, він навпаки робив все можливе, щоб голос італійця мов би плавав на поверхні його співу, щоб всім навкруги здавалось, що пісня прокралась в усі найменші куточки приміщення і дзвеніла в душі кожного з присутніх, пробуджуючи в них все найкраще й найсвітліше. І це почув серцем італієць. Це заблищало в його очах, а ще він зрозумів, що ніколи до сьогодні не виконував цю пісню так щиро.
Евіта, для котрої вихід Дмитра на підвищення до Тоцці і цей дивовижний спів обох стали просто вибухом подиву в її свідомості, очманіло на це дивилась, заплутавшись у юрбі думок, які налетіли на неї невідомо звідки і витісняли одна одну, не даючи зосередитись. Вона тільки й дивилась на хлопця, якого і не помітила б ніколи, якби їй не закортіло сьогодні сісти у санчата лише заради того, щоб посмакувати відчуття шаленої швидкості. Вона могла і не піти на лід протоки, бо йшла до себе у видавництво та й ще мала купу діл на вечір. Але вона зробила вибір тоді й тепер глядить на диво з див, яке так несподівано зустрілось їй сьогодні в морозному повітрі дніпровської протоки. І страшно було думати, що цього дива могло і не бути ніколи, варто було лише зробити крок в інший бік...
Трохи пізніше, після оплесків та поздоровлень Паоло Тоцці підсів до Дмитра з Евітою та почав із нею бесіду про дивний дар хлопця. Розмова йшла італійською, і Дмитру залишалось лише здогадуватися, про що мовилось, бо і співак, і його чарівна сусідка час від часу кидали на нього погляди й посмішки та знов продовжували жваву бесіду. І лише тоді, коли Тоцці відкланявся, Евіта розповіла хлопцеві, що співаку настільки сподобався його голос, через що той згодився на деякий час залишитись у Києві, щоб навчити Дмитра італійських пісень. А ще Тоцці побажав, щоб хлопця вдалося відправити до Італії на навчання, де він, якщо знадобиться, міг би надати необхідну підтримку.
Дмитро сам ще не відійшов від несподіваного свого пориву. І най дивним для нього були оплески присутніх. Це було зовсім інше почуття, воно значно відрізнялось від того, що відчував він у ладі, коли співав із братом для своїх сідців. Ті оплески були зовсім іншими, вони були лише додатком до їх заробітку. А ці... Він не міг знайти для них влучної назви та й не хотів, він уже жив у тому незвичайному піднесенні, яке дає людям їх перший крок у справжнє мистецтво.
- А мій брат не гірше за мене співає, а може й ще краще... – раптом пригадав Остапа Дмитро, та Евіта не слухала його, вже плануючи вголос їх наступний день та милуючись при цьому блакитним щастям його очей…
Дмитро притягнув свої санчата додому пізно ввечері, коли майже всі полягали спати, лише один Остап сидів за столом і щось розмірковував, дивлячись в одну точку. Його, здавалось, зовсім не здивувала схвильована розповідь брата про свої сьогоденні пригоди, але погляд його був похмурий й стривожений навіть тоді, коли він відправив Дмитра спати. Він довго дивився на щасливе обличчя хлопця, який миттю провалився у сон. З одного боку, міркував Остап, зовсім непогано було б розширити коло пісень для сідців ладі за рахунок італійських, але очі Дмитра, які наповнювались незвичним блиском, коли він говорив про красуню-панночку, пробуджували справжній неспокій у душі старшого брата.
Цілий тиждень щовечора зустрічав він розквітаючого щастям брата, і цей неспокій весь час підсилювався. Не довіряти Дмитру приводу не було, бо той зранку підіймав на ноги всю сім’ю новими, невідомими і дивно благозвучними піснями. Та й санчата приносили пристойний прибуток. Але те, що з кожним днем все більше й більше розпалювало очі хлопця, було дуже тривожним. І перш, чим серйозно поговорити з братом, Остап намірився побачити своїми очима ту саму панночку, чиє одне ім’я тільки застилало мрійним маревом братові очі, і поставити їй кілька важливих запитань, щоб самому добре розібратись, яке майбутнє насправді чекає на Дмитра.
Хлопець не притаював адреси Евіти, тому Остап швидко розшукав її помешкання біля Петропавлівського собору. Він відправився до неї десь опівдні, коли Дмитро катав протоками свої санчата із сідцями. Остап навіть побачив його, коли той стрімко завертав у Довбицьку протоку з якоюсь панночкою в санчатах, котра смішно верещала від відчуття шаленої швидкості. Він усміхнувся, підкрутив вуса, рішуче ввійшов у потрібний будинок, піднявся сходами з химерним поруччям і стукнув тричі у різьблену дубову двір...
Увечері втомлений, але щасливий від очікуваної зустрічі Дмитро прибіг до Евіти на чергове заняття. Двері йому відчинив збуджений і вкрай задоволений Паоло Тоцці, котрий одразу ж приложив товстого пальця до губ і кивнув у напрямі кімнати. А з глибини приміщення на Дмитра вже лився такий знайомий спів його брата. Він майже не впав від здивування, він навіть уявити собі не міг тут, серед дивовижних картин і витончених чудернацьких дрібничок кремезну постать Остапа. Той, як і він колись, стояв біля каміна і співав, не зводячи своїх смарагдових очей з Евіти, яка сиділа у тієї ж фотелі і зачаровано дивилась на нього. Хлопцю цей погляд не дуже сподобався, щось неприємне кольнуло його в серце, але все було лише на мить, бо Евіта повернулась до нього і виплеснула йому в ту же мить назустріч таке знайоме і таке гаряче сонце своїх очей. Та ще й Тоцці швидко й смішно забалакав щось своєю мовою, розмахуючи руками, зойкаючи та плескаючи у долоні. Дмитро перевів погляд на брата і побачив, як його очах світиться та ж сама нова радість від щирого співу, котра колись охопила і його самого. Він нарешті посміхнувся, підійшов до Остапа і затягнув улюблену їх пісню про Дніпро, яку обидва співали зазвичай у най сонячні хвилини їх буття. Остап із радісною посмішкою підхопив, і кімната вмить щезла, розтанувши у дивовижному поєднанні їх голосів.
Вони співали весь вечір, купаючись у сонячних очах Евіти, а вона недвижно застигла у своїй фотелі і тільки переводила захоплений погляд з одного на другого. Вони утрьох навіть не помічали, не бачили італійця, котрий ніяк не міг усидіти на місці, підхоплюючись від захвату, міняючи стільці і весь час вигукуючи радісно своє bellissimo із піднятими до умовних небес руками. Зараз у кімнаті були лише спів і чарівні великі чорні очі іспанської красуні з таємничими відблисками в них камінного вогню.
Додому брати повертались веселі, галасливі і трохи сп’янілі від шампанського, яке відкупорив наприкінці Паоло Тоцці. Дмитро посадив Остапа у санчата і розігнав їх так, як ще ніколи йому не вдавалося. Обидва співали у весь голос перше, що приходило в голову, і радісно привітали в морозній темряві запізнілих ковзанярів та перехожих. І лише вдома Остап розповів Дмитру, що також не встояв перед очима Евіти, які мов полоз мишу, затягли його у свої тенета сонячної привітності і нестримної зацікавленості. Лише про одне не обмовився Остап братові. Змовчав він про те, як йому тепер кортіло знов заглянути у ці самі очі. Зрештою, й Дмитро мовчав собі про те ж.
Евіта ж весь залишок вечора провела у боротьбі з приголомшеністю, яка заволоділа нею, коли за всіма гостями нарешті зачинились двері. Вона пригадала той потужний смарагдовий вихор, який бойовим птахом рвався до неї з очей Остапа, коли вона відчинила йому та розпитувала про мету його з’явлення, як цей погляд поступово втрачав свою неприступність у подальшій розмові його з нею та як зовсім потеплішав, коли Евіта висловила бажання послухати його спів. Пригадала вона і ту міць, котру випромінювала його постать у кожному русі, навіть легкий напівоберт його голови нечутно світився потужною силою. Вона не хотіла, але мимоволі зрівнювала братів один з одним, і не могла зрозуміти, що їй подобається у кожному більше: ця смарагдова сила погляду Остапа, яка здатна була вибухнути в будь-яку мить, чи трепетна злива натхнення з блакитних юних очей Дмитра. Уперше у житті відчула Євіта, що серце її захололо від передчуття власної пристрасті, котра не знала, у який бік поринути хвилею ніжної ласки і великого кохання. Вона так і заснула серед блакитних і смарагдових відблисків, які таємничими гостями блукали в глибинах її душі.
Наступного дня біля хати Миколайчиків на Троєщині зупинився візок, із котрого з дивною для його огрядної постаті спритністю зіскочив Паоло Тоцці. За ним, страшенно хвилюючись, покинула візок і Евіта. Братів не було в хаті, вони на берегу Десенки півголі кидались один в одного снігом і вголос реготали, насолоджуючись від всієї душі першою за зиму відлигою. Евіта зачаровано дивилась на їх розчервонілі від прохолодного вітру тіла і знов би впала у вчорашній розпач роздвоєності почуттів, якби не італієць, який з дитячою радістю приєднався до хлопців, навіть забувши про вихідний одяг.
Коли чоловіки втомились, брати повели гостей до хати. Їх мати Данута, ще не стара жінка, яка не втратила гордої шляхетності свого роду як у постаті, так і в поведінці, радісно зустріла всіх і потурбувалась, щоб на столі з’явився щойно придбаний у Новій Московії мідний самовар, та послала Дмитра в ятку по бублики. Паоло Тоцці раптово ляпнув себе по лобу, вискочив із хати і за хвилину повернувся з великим пакунком італійського цукрового печива від Россі. Остап стояв осторонь, благодушно посміхався, дивлячись на метушню в домі, та крадькома кидав швидкі погляди на Евіту, котра із захопленням розглядувала той новий для себе світ, звідкіля виринула в її життя двійця* неймовірно обдарованих і шалено привабливих братів, які вже стали невід’ємною часткою її долі. Коли Дмитро повернувся, старий Миколайчик встановив урочисто на середині столу велику терещенківську голівку цукру і щиро запросив гостей до скромної трапези.
Бесідою за столом надовго заволодів італієць. Він голосно розхвалював брусничне варення хазяйки, яке куштував вперше в житті, розповідав їй спосіб приготування італійської їжі зі смішною назвою піцца, мов витвори красного мистецтва розглядував мисники та скрині, зроблені старим Миколайчиком, сказав добрі слова й про Остапові санчата і сподівався, що навесні ще й проїдеться з братами на ладі. А ще повідомив, що саме заради роботи з Дмитром та Остапом залишиться у Києві до літа, і лише потім поїде до себе у Мілан, де має домовитись про навчання братів в Італії, і що є у нього дуже цікавий задум на цьогорічний червень... Евіта тільки встигала перекладати цю зливу не завжди пов’язаних у єдине ціле і таких же метушливих, як і сам італієць, думок, навіть не маючи часу розгледіти уважно приголомшені обличчя хазяїв та розчервонілі від збудження щоки їх синів.
- А де ж ми гроші на поїздку візьмемо? – обережно запитав Остап, коли італієць нарешті втомився і всерйоз зайнявся чаєм та бубликами.
- Вашою долею зацікавився сам Джакомо Россі, володар тієї ресторації, де співав колись Дмитро, - відповіла Евіта. – Він погодився надати на це необхідні кошти, причому нічого повертати не треба, бо він сподівається на кілька ваших виступів у нього до від’їзду та після повернення...
- А що робити з ладею, коли вони поїдуть? – поцікавився старий Миколайчик. Він був радий, що хлопці вийдуть у люди, але прибуток сім’ї майже цілком залежав від них.
- Не варто турбуватись. Про це теж подбає Россі. Він взагалі хоче найняти всіх ладярів, взявши на себе видатки... А Ви, шановний, можете бути у них управителем...
- Мабуть, у цьому і є свій сенс... – промовив старий і повернувся до синів. – А ви що думаєте, хлопці?
Остап із Дмитром лише переглянулися. Відповідь легко читалась в їх очах, що разом спалахнули однією мрією. Батько зітхнув, похитав головою, а потім зовсім молодо посміхнувся.
- А нумо візьми, Дмитрику, бандуру! – підвів старий хитруватий погляд на молодшого сина.
– Покажемо гостям, як ти ще й грати вмієш...
Далі була весна, бурхлива весна з її війною проти зими, де денні перемоги чередувалися з поразками вночі, з величною криголомою* на Дніпрі і жвавими ручаями з круч, із повенями, первоцвітом і радісним сонцем, котре день за днем одужувало після зимової хвороби. На подвір’ї Миколайчиків все змінювалось з такою ж бурхливістю. Після приїзду сюди відомого амстердамського ресторатора Джакомо Россі, який години з три про щось розмовляв із старим Миколайчиком у того в хаті, на подвір’ї з’явились наймані працівники, котрі під стукіт сокир та вищання пил будували одна за одною красуні-ладі, а самі ладяри записувались у чергу для розмови з новим управителем. Весь простір біля хати Миколайчиків став нагадувати великий завод, у середині якого красувалася та сама перша ладя Остапа, котру готували до літа самі брати.
Після обіду Остап і Петро відправлялись у місто. Кілька годин вони проводили у бічній кімнаті ресторації Россі, де Паоло Тоцці, ледь видний за роялем, розкривав їм таємниці майстерності красного співу, а потім перебирались у такий бажаний їх душам дім Евіти, яка аж до темряви навчала їх італійській мові. Інколи вечорами вони з Евітою або разом із нею та італійцем ходили на вистави до театрів, де спостерігали за виступами відомих співаків та музик. Евіта водила їх у Малу Прагу слухати хорові співи у соборі святого Миколая та на турецькі мистецькі ігри у честь байраму**, що проводились у Караван-Сараї на Яничарській Прогулянці. Хлопці за її безпосередньою участю змінили одяг, зачіски, і зараз ніхто вже не міг відрізнити їх від звичайних представників амстердамської богеми. Усе це, що відбувалось з ними цією весною, здавалось братам неймовірною казкою. Вони вірили й не вірили своїм відчуттям, та часу на їх обмірковування у братів не було. Вони потрапили у солодкий вир перетворень і віддались йому із задоволенням. Брати часто говорили про все це, що змінювало їх життя, і лише одного уникали вони в своїх розмовах, не бажаючи відкривати один одному таємницю своїх почуттів до красуні з сонцем в очах, бо у кожного в грудях по-своєму розпалювалось багаття необорного кохання до неї.
А для Евіти ця весна стала сумішшю радості й страждань. Серце її розривалось від почуттів до кожного з братів, вона навіть перестала боротись із собою, знаючи, що вже не в змозі вбити одне почуття заради іншого. Вона однаково бажала обіймів кожного і більш за все не хотіла впасти саме в одні. Лише вечорами, коли хлопці уходили додому, вона могла дати волю своїм почуттям, які або кидали її душу у щасливий політ, або занурювали у гіркі сльози. У своїх видіннях Евіта бачила, як наближуються до неї міцні руки Остапа і владно притягують до його кремезного тіла, але за його плечем з’являлись сумні й сповнені блакитною біллю очі брата, і ті руки зникали кудись, залишаючи її одну.
Марились їй і вишневі губи Дмитра, до яких вона тяглась с солодкою знемогою, але смарагдовий холод очей Остапа владно втручався у цей рух і льодяною перепоною ставав між ними. А найсолодшими з видінь були ті, у яких обидва брати були поруч з нею, обидва цілували її плечі і руки, обидва зливали закохані погляди в один і для неї, але за мить обидва зникали у молочній юзі, начебто їх і не існувало у бутті. Усе це було так боляче, та Евіта вже не могла жити інакше, бо у серці її назавжди оселилось це дивне двоїсте кохання. Але вона розуміла сумну безвихідність цього положення, і їй залишалось лише чекати, коли брати поїдуть в Італію, хоча в житті без них їй марилась холодна порожнеча, яка була більш нестерпною, ніж сьогоденна роздвоєність її серця. Та у будь-якому разі їй залишалося тільки чекати…
Нарешті на початку червня Паоло Тоцці завершив підготовку до здійснення свого задуму, який народився в його думках ще при першій зустрічі з обома хлопцями. Співак провів велику роботу і вже зараз пишався тим, що саме він разом з Остапом та Дмитром невдовзі здійснить велику музичну виставу на воді, якої ще не бачив світ. Заручившись підтримкою Джакомо Россі та чисельних своїх друзів в Італії, він зробив все можливе, щоб ця подія здобула якомога широкий розголос не тільки у Великій Злуці, а і в різних мистецьких осередках Європи. І йому це вдалося. Уже за тиждень до вистави Київ наповнився людьми з усіх боків світу. Брат амстердамського ресторатора, відомий лицедій Ернесто Россі навіть привіз із собою великих Верді, Вагнера і Гріга. З Москви прибув Георгій Пожарський, а з Туреччини – сам Селім Караман-оглу*. Чисельні новинарі** з різних країн заполонили всі амстердамські кав’ярні лише їм одним притаманним галасом, приїхали зі злуцьких далей члени вельможних родин, по київських вулицях навіть розгулювали школярі із Сорбонни та Оксфорду, а в театрах та рестораціях виступали співаки і музики з різних країн, які приїхали до Києва подивитись на незвичайну виставу Паоло Тоцці. Здавалось, що Київ у ті дні був столицею всього світу…
І ось у полуденний час другої неділі червня туди, де Десенка розбивається о Долобецький острів на дві протоки, де купається над ними в сонячному сяйві величний купол Петропавлівського собору, потягнулись сотні ладей. Одні з них були з музиками з Київської Опери, в інших зайняли місця глядачі, які бажали розміститися найближче до виконавців. А попереду гордо прямувала до місця подій срібляста ладя братів Миколайчиків, у котрій ще розмістились сяючий не менш за сонце Паоло Тоцці й Евіта, що майже захолола від хвилювання за успіх чи невдачу сьогоденної вистави. Остап і Дмитро натомість дуже спокійно гребли, дивлячись на те, як сонце грається своїми відблисками на мокрих веслах, і ніхто й не побачив би, як глибоко в їх душах вирували незвичні пристрасті.
Коли вони кинули кітву на середині протоки, їх очам явилась дивна, досі не бачена картина. Весь простір площі перед собором, всі набережні та Малий Петровський міст були вщент заповнені людьми, навіть на стовпах із ліхтарями були видні окремі постаті, лише під навісом ресторації Россі, де сиділи важливі гості, можна було ще якось пройти. З дніпровських проток підпливали все нові й нові ладі та човни, і скоро вже вся водна гладь була заповнена ними. Ладі з музиками розмістились в протоці півколом за виконавцями, їх керівник підняв свою паличку, зажадавши від присутніх тиші, зачекав на мить, поки юрба не стихла, і м’яким рухом руки пробудив над Дніпром музику, а Паоло Тоцці і брати піднялись у своїй ладі і, переглянувшись та перехрестившись кожний по-своєму, почали співати.
Це було більше ніж диво. Такі різні і такі проникливі голоси виконавців, зливаючись воєдино, то стелились над легкими хвилями води, то злітали до хрестів собору, то неслись у всі боки, зазираючи в далекі провулки Амстердаму. Навіть птахи забули про політ і прислуховувались до співу людей на верхівках ліхтарів та на дахах будинків. Здавалось, не тільки Амстердам, а і весь світ піддався чарам цієї казкової благозвучночті, яка разом із музикою проникала аж до серця, пробуджуючи у ньому найкращі спогади, малюючи для нього світлі надії, занурюючи його у радість і тугу, у щастя і безпорадність, у полон і у свободу.
Пісня закінчилась, і її відголоси, здавалось, ледь бриніли у відблисках сонця на хвилях. Дивна тиша зависла над протоками, над людськими головами. Оплесків не було, що народило тривогу в очах італійця, але Евіта м’яко торкнулась його руки і показала очима на набережну. Хоча глядачі на ній були досить далеко від виконавців, але разюче чітко були видні їх очі, великі, захоплені, мрійні, повні почуттів і чекання. І Тоцці водночас зрозумів, що сьогодні оплески будуть лише один раз, але заради таких оплесків не соромно прожити все життя. Він розправив плечі, підняв до неба сяюче натхненням обличчя і знов заспівав…
Вистава продовжувалась кілька годин. Вже й присмерки лягли на дахи Амстердаму, а над водою лунали руські й італійські пісні, литовські і турецькі, московські і польські… Евіта запалила ліхтарі на ладі, такі ж вогні загорілись на інших човнах, і вистава продовжувалась вже у вогневому коливанні. Ніхто з глядачів не розходився. Сьогодні світом правили музика і натхнення.
Останньою піснею Тоцці поставив ту саму про Дніпро, яка так близька була серцям Остапа та Дмитра. Спочатку він сподівався завершити виступ незрівнянною Ave Maria, але в останню мить несподівано для себе змінив своє рішення, бо щось підказало йому, що має бути саме так, а не інакше. Але зрозумів він правильність свого вибору лише тут, саме тоді, коли глядачі несподівано підхопили натхнений спів братів. Це було щось неймовірне, коли тисячі людей з’єднали свої голоси у славі великому Дніпру, який народив на тутешніх кручах одне з найкращих міст світу. І коли Дмитро своїм чистим юнацьким голосом протягнув дзвінко останні ноти цієї пісні, Київ притих лише на мить. Бо майже одразу ж все навкруги вибухнуло такими оплесками і задовільними вигуками, яких ніхто досі ніде не чув.
Паоло Тоцці десь хвилину дивився на бурю оплесків навкруги, після чого безсило впав на лаву, закривши обличчя руками і здригаючись у щасливих риданнях. А Остап і Дмитро стояли струнко, озираючись на всесвіт очима переможців. Раптово почувши нездоланну свою силу, вони були здатні ділитися нею з усім світом, з кожним, хто тягнув зараз до них руки, хто від усієї душі щиро дякував їм за цей непереможний спів, та не це було для них у цю мить найважливішим. В очах кожного з братів палали вогні безмежної свободи душі, яку вони зараз відчули і були здатні повернути її всьому світу.
І тут Евіта, яка переживала в собі не менше захоплення, не стрималась. Вона стрімко підвелась і міцно поцілувала в губи Остапа, котрий був ближчим до неї. Був би ближчим молодший брат, поцілунок дістався б йому, і Остап, який давно вже все розумів, повівся би зовсім інакше. Але сталося так, що руки її опинились саме на його плечах...
Евіта, яка лише через мить відчула, як губи Остапа з усіх сил опираються, щоб не відповісти таким само пристрасним поцілунком, раптом уся захолола... Вона повільно, відчуваючи, що загубила зараз усе, відірвалась від старшого брата і повернулась до Дмитра. Евіта благала бога, щоб усе повернулось на цю дурну мить назад, туди, де її серце було переповненим щастям, але вона ясно бачила, як зникає життя з блакиті його очей, як небесний погляд Дмитра покривається льодом невіри і розтріскується від нестримного болю. Очі ці вже не бачили нічого навкруги. Блідий і безпорадний, він безсило опустився на лаву поруч із ще ридаючим італійцем, і дві маленькі блакитні сльозинки замерзли на його щоках. Це було трошки страшно – бачити як поруч плачуть два чоловіка, один від щастя, а другий від пустоти... Евіта у пошуках допомоги стрімко обернулась до Остапа, але той уже уникав її погляду.
Казка скінчилась...
Остап, все так же, не дивлячись у її очі, відвіз італійця до набережної, де передав того в обійми ресторатора і його шановних гостей. А потім подав і Евіті холодну руку, щоб вона зійшла на беріг. І все це робив він мовчки, мов би її помилка запечатала його уста навіки мертвою німотою. Йому нічого було сказати, бо у цьому трикутнику він вибрав брата, який зщулився на задній лаві ладі і тремтів чи то від сліз, чи то від втрати такої важливої пісні свого життя. Остап сів за весла і швидко попрямував геть протокою. А Евіта, яка з охололим серцем силилась видавити із себе бодай одне слово, так і стояла безсило на кам’яних сходах набережної і, тремтячи всім серцем, проводжала очами щастя, що упливало від неї назавжди...
Наступного дня вранці разом із Тоцці і Верді в Італію поїхав лише один Остап. Куди зник Дмитро, не сказав навіть і старий Миколайчик. Його мов би не і було на світі, начебто він промайнув й ньому примарою і розтанув невідомо де. Евіта ще кілька тижнів блукала з ранку до ночі київськими вулицями у пошуках Дмитра, зазираючи зустрічним в очі, обшукуючи палаючим від болю поглядом всі ладі, але все було марно...
Рік по тому її вже ніхто не впізнавав на вулицях. Часопис її вмер сам по собі, богемні вечірки вже давно проходили без її участі, вона покинула і своє помешкання, у якому залишилось так багато згадок про втрачене щастя. Евіта враз постаріла, її чорне волосся з’їла сивина, кінці губ опустилися долу, перетворившись у глибокі зморшки, а з очей назавжди щезло те саме сонце, яким світилась раніше і її душа. Тепер же в її згаслому погляді залишилось лише одне запитання, із яким вона підходила майже до кожного зустрічного, але й воно згасало, бо кожного разу це був не Остап чи Дмитро... Це настільки вражало киян, що згодом у місті навіть склалося повір’я, начебто вона і насправді стала амстердамською відьмою, а хто зустріне напівмертвий її погляд, для того щастя назавжди перетвориться на лихо. Кажуть, що й вона сама одного дня зникла назавжди, залишивши за собою лише туманний привід, який блукає вечорами вулицями Амстердаму і шукає невідомо для чого душі спізнілих перехожих.
***
* Пісаро Каміль – засновник напрямку імпресіонізму в живопису. Оселився в Києві в 1879 р.
** Підполотник – мольберт
*** Петропавлівський собор – собор, споруджений у 1728 р. за наказом Петра Романова на північному кінці Долобецького острова
**** Oh! C’est trs magnifique! – О! Це казково! (фр.)
* Ладя – човен в амстердамських протоках Києва
* Россі Джакомо – відомий київський меценат. Разом з братами Терещенками був спонукачем збору коштів на будівництво Нової Опери (1888 р.) на пл. Мазепи на Рибальскому півострові.
* Криголома – льодохід
** Байрам – мусульманське свято після закінчення рамадану
* Пожарський Георгій – великий московський музикотворець, автор всесвітньо відомої “Оди свободі”, Караман-оглу Селім – великий турецький музикотворець, основоположник нової турецької опери.
** Новинар – журналіст
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176909
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 12.03.2010
Вона хотіла весь світ обійняти,
Вона хотіла розцілувати всіх.
Їй подобалось просто знати,
Що життя - це дарунок її.
Вона тримала щастя в долонях
І сипала зірками з-під вій.
Непотрібна була їй корона,
Вона була такою, як всі.
Вона любила весну, її вітер
І світанкові перші промінці.
І в волоссі вона носила квіти
Й стискала міцно щастя у руці.
Вона життя любила без упину,
Те життя, що обрала сама.
Тому не ганьби жодну днину
І не кажи, що щастя нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176891
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 12.03.2010
Загорівся вечір, забриніло небо,
Залились туманом зорі у воді,
І пропахли свіжим, розніжнілим медом
Маки пурпурові в польовій траві.
Вечір їх цілує, спить у вічках зірка,
Безнадійно гарна в маковій душі,
Омиває листя беззупинна річка
Й маки пурпурові в польовій траві.
Вітер теж їх гладить, пестить їхні личка,
Потопають бджоли у святій красі,
А вони, як завжди, - просто дикі квіти,
Маки пурпурові в польовій траві.
Маки пурпурові - квіти без надії,
Розцвітуть,засяють - і загублять цвіт,
І тому-то грають у вечірніх мріях
Маки пурпурові в польовій траві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176893
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 12.03.2010
Не тулюся, псом не скулю, не плачу.
Закую міцніше горе в кандали.
Не согрішу - лиш німо в душі крячу,
Щоб роки - нікому біль не завдали.
Перетеру в пил усі сумні шляхи...
В ночі змерзну, сонцем осушу гріхи.
Знесу себе я на гірську вершину.
В небо, білокрилим орлом вознесусь
І журавлем до вирію полину,
Водотуманами на землю зрошусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176894
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 12.03.2010
Мы в шёлковой, белой, чуть смятой постели,
И ты такой милый, смешной – только мой.
Мы переплелись, хоть мы и параллели,
Чтоб только дышать этой новой весной.
Мы пьём Каберне из хрустальных бокалов,
В вине новый чувствую этот апрель.
И губы мои цвета красных кораллов
Целуют тебя, mon gentil, Михаэль.
Мы слушаем диск Сальваторе Адамо,
Сквозь стёкла нас слЕпят апреля лучи.
Ласкаюсь я нежно, целуюсь – упрямо,
Объятья я тку из тончайшей парчи.
Ты солнце всех солнц, обжигающий сердце –
В груди моей пламя, что жжёт горячо.
В объятьях твоих словно нежностью греться
И в них засыпать, уткнувшись в плечо.
А в воздухе пахнет весенним Парижем.
Мой самый счастливый прекрасный апрель.
Здесь солнце далёкое кажется ближе,
Ты счастье моё! Целую. Мишель.
11.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176806
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 11.03.2010
Говори со мной, до самого рассвета,
Я боюсь опять увидеть жуткий сон…
Нарисуй мне утро красками стоцвета,
Спрячь в своих ладонях тихий стон.
Подари, в глазах любви, зарницы лета,
И несбыточной мечты янтарный сок.
Пусть сплетаются слова в узоры света
Сохранив надежды крохотный росток.
Выпью боль свою - как терпкую мадеру,
Дай мне силы горсть, всего один глоток,
Страшно… я в ночи опять теряю веру,
Только звезды тихо смотрят на восток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176493
дата надходження 10.03.2010
дата закладки 10.03.2010
Я вже випила гірку самотність ночі,
Спопелила, по весні, прозорі мрії.
І без сліз дивилась долі в чорні очі,
Але так стомилась жити без надії.
Я вже знаю де лікують хворі душі,
Човняр часу зачекає до смеркання,
Як духм'яно пахнуть стиглі груші…
Мабуть, просто осінь дуже рання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176494
дата надходження 10.03.2010
дата закладки 10.03.2010
Она в ванне из неги купалась
Без шампуней, бальзамов и мыл,
Теплой лаской смывая усталость,
Той, что милый так щедро дарил.
Эта ночь показалась ей раем,
Потому что за всю свою жизнь
Она пела душой, не играя,
Без защиты из всяческой лжи.
Он был богом, холящим богиню.
Был внимателен, ласков и смел.
Он губами. руками своими
Не ласкал, не касался, а пел.
И растаяв в столь сладостном стоне
И храня жгучих ласок тепло,
На его задремала ладони
С мыслью, как же ей вдруг повезло...
А видавший виды казанова,
Продолжая тихонько ласкать,
Думал, кто же за этою снова
С ним разделит назавтра кровать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175843
дата надходження 06.03.2010
дата закладки 10.03.2010
Сто краєвидів за коротку мить,
Немов небесний маг нам демонструє свої чари,
То гасне небокрай, то знов горить,
І все навколо спалюють стожари.
Там сонні небеса дарують сонцедари,
Малюючи екстаз в природньому запалі,
Новому дню, якого вже намалювали хмари,
Занісши назавжди його в своЇ скрижалі
І спалахне у променях небсний Бог-
Ярило-сонце подарує дню свободу,
Я вражений в душі аж до знемог,
Стаю у часником його полум`яного сходу.
І розумію,як ніколи,всю свою мізерність,
І велич задуму,що породив завіт,
й не осягнути до кінця мені оту майстерність,
З якою Бог творив наш світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176377
дата надходження 09.03.2010
дата закладки 09.03.2010
Вурдалаки-депутаты,
Щеря и слюнявя пасть,
Разодрать друг друга рады,
Лишь бы им пролезть во власть.
Ведьмы, лешие и черти,
В буднях взломанных твоих.
Даже если круг очертишь,
Нет спасения от них.
Их стихия - буйство ада,
Злоба, зависть и война.
Правит бал дьяволиада.
Есть ли в том твоя вина?
Разве к этому стремился,
Избирая их, скажи?
И чего же ты добился -
Жить в обмане и во лжи?
Не скули теперь слезливо,
Что обижен и не рад.
Кровь твою попьет счастливый,
Пьяный властью депутат.
Ты и сам у Вия веки
Поднимать всегда готов.
Кто ты?
Призрак человека
Или раб своих врагов?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175802
дата надходження 06.03.2010
дата закладки 09.03.2010
Вначале было слово...
А я считаю, - мысль!
Вначале было слово,
что описало мысль.
Мысль могла быть
примитивной,
бессловесной,
чувственной,
интуитивной,
неразумной
и наивной...
Но, все же, мысль!
Мысль - желание,
Мысль - идея,
Мысль - призвание,
Мысль - затея...
Мысль - рассвет,
и мысль - закат...
Мысли - рай
и мысли - ад...
А мысли - счастье,
даже в ненастье!..
Жизнь - вечность,
Мысли - вечность!..
Все было и снова
повторится.
Все повторяется,
все движется по кругу.
Круг - это вечность.
Жизнь - просто
игра мыслей,
которые приводят
в действие все
в этом мире.
Совершенны и
возвышенны
мысли наши -
рай на земле,
Мысли порочны -
ад на планете.
Рай и ад существуют
не на небесах,
а здесь, на Земле,
и часто связаны
с состоянием
сознания человека.
Я мыслю - значит
я существую...
Рене Декарт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176303
дата надходження 09.03.2010
дата закладки 09.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2010
Кровавым следом по бокалу
Бежала капелька вина.
Ты только что ему сказала
То, что сказать была должна.
Он так любил, он так старался,
Но сердцу ты не дашь приказ.
Вином соленым расплескался
Опавший взгляд потухших глаз.
Печальна правда без наркоза.
Когда надежды нет и сил.
В глазах вином застыли слезы.
Он так старался, так любил...
Но этого до боли мало,
И в этом не твоя вина.
Кровавым следом по бокалу
Бежала капелька вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175433
дата надходження 04.03.2010
дата закладки 05.03.2010
Вишни белеют в весенней фате -
Марево светлых признаний.
Звездочки птиц в голубой высоте.
Прикосновение к тайне.
Юная зелень смеющихся трав.
Яркоцветочные знаки
Новых весенних открытий с утра.
И деловиты собаки.
Где-то жужжит плотоядно пчела.
Солнечный зайчик - по коже
Рядом ворона бесстрастно прошла,
И улыбнулся прохожий.
Тела границы для песен тесны.
Солнца лучи - поцелуи.
Так хороши эти блестки весны
В мире, где мы существуем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175363
дата надходження 04.03.2010
дата закладки 04.03.2010
Написать о любви - мало.
Надо этой любовью жить,
Чтобы сердце стихи писало
И умело само любить.
Ведь любви с ранних лет не учат,
Сам проходишь за классом класс.
И оценки не нужно лучшей,
Чем ответы любимых глаз.
Есть в них счастье - ты сдал зачеты.
Значит, сможешь прожить любя.
Или спутаешь жизни ноты,
Полюбив самого себя.
Если сердце твое устало,
Ты утратил свой дар любить.
Написать о любви - мало,
Надо этой любовью жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175304
дата надходження 04.03.2010
дата закладки 04.03.2010
Если женщина позволила тебе
Снять с себя последние одежды,
Это важный шаг в ее судьбе.
Это боль, и радость, и надежда.
Ведь тебе она доверила себя,
Всю себя, без фальши, без остатка.
Сможешь уважать ее, любя?
Сможешь ли лелеять вне кроватки?
Зачастую женщин портишь ты.
Ты для них всегда прекрасно первый.
Но убьешь цинизмом их мечты,
А потом запишешь лихо в стервы.
Места нет наивным чудесам:
Женщин в жизни равных ты достоин,
Тех, каких заслуживаешь сам,
Мой беспечно-сексуальный воин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175250
дата надходження 03.03.2010
дата закладки 04.03.2010
Перебирая пальчики,
Я песенку пою
О всяких чудо-мальчиках,
Сожравших жизнь твою.
О том, что можно царствовать,
Пируя да греша.
Да только с чем останется
Тогда твоя душа?
Хмельной парад безвкусия,
Похмелья злая боль,
И вечные иллюзии
В надежде на любовь.
Пусть кавалеров очередь,
Пусть секса - завались.
Но что ты скажешь дочери,
Напутствуя на жизнь?
Отпустишь к чудо-мальчикам?
А ну-ка, прошепчи...
Перебирая пальчики,
Пою тебе в ночи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175233
дата надходження 03.03.2010
дата закладки 04.03.2010
Сексуальный кризис изменил людей:
Больше одиночества, меньше теплых дней.
Ждешь в своих надеждах, одинок и пуст.
Стало больше секса, стало меньше чувств.
Чтобы в жизни выжить, нужно жестким быть.
Слишком мало времени - сложно полюбить.
Искренние чувства заменил рефлекс.
Поиграл в порнушку - получился секс.
Сексуальный кризис - глупое кино.
Люди изменились, и уже давно.
Флиртом наполняем каждый сущий день.
А любовью вспыхнуть почему-то лень.
Потому и рыщем в поисках утех,
Позабыв, где истина, а где обычный грех.
Сексуальный кризис, блеклые огни.
В одиноком мире мы совсем одни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175158
дата надходження 03.03.2010
дата закладки 03.03.2010
Лейся радость выше крыш:
Сделал первый шаг малыш!
Он и сам вовсю доволен,
Этот маленький крепыш.
Он еще не знает слов,
С соской спит, не видя снов,
Но стать маленьким Колумбом
Несомненно, он готов.
Перед ним огромный свет,
В нем преград для юных нет,
Он увидит мир огромный.
Дай же Бог ему побед!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174832
дата надходження 01.03.2010
дата закладки 02.03.2010
Иногда мы спешим
Не в ту жизнь, что хотим.
Иногда мы поем
Не о том, чем живем.
Иногда мы глядим
Не на небо, а в дым.
Иногда наши дни
Мы скрываем в тени.
И совсем иногда
Говорим людям "да".
Но о счастьи не лень
Нам мечтать каждый день.
Почему же всегда
Мы живем в иногда?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174943
дата надходження 02.03.2010
дата закладки 02.03.2010
Музыкы и исполнение galina bahteeva
---------------------------------------
Я не жду твоих писем... не надо.
Мне пустые слова не нужны.
Лучик солнца весны, как награда.
Я забыла и сны, где в них ты.
Развевает мне волосы ветер
И коснулся легонько щеки.
И напомнил тихонько о лете,
И что будут фиалки цвести.
Что не вечны морозы, метели,
И весны зацветает пора..
Птичьи песни все в высь полетели,
И за ними вспорхнула душа.
Поднялась она так на рассвете.
Обнимали её облака.
И всё было в оранжевом цвете,
А земля уже так далека.
И оставив земные печали,
В них тебя, не сумевшим понять.
Журавли ей о чём-то кричали,
Небеса лишь сумели обнять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174739
дата надходження 01.03.2010
дата закладки 01.03.2010
Все мы спешим куда-нибудь.
И зачастую - напролом.
Мы часто любим срезать путь
И по газонам нагло прем.
А что, нельзя?
Ведь надо гнать
К великим целям и спеша.
И мы готовы оправдать
Любой наш, пусть и грязный, шаг.
А между тем, срезая путь,
Мы всюду торим тропы лжи.
Нам лень газоны обогнуть.
Спешим, вытаптывая жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174750
дата надходження 01.03.2010
дата закладки 01.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2010
Обаяние первых касаний.
Дрожь встревоженных струнок души...
Задержи на мгновенье дыханье,
Сохрани этот миг,
Удержи.
Не удержишь -
Он бытом сотрется
И изменится в жвачку из чувств.
А потом все внутри ужаснется,
Что твой мир безутешен
И пуст.
Напиши его сердцем на небе,
Им живи,
Им страдай,
Но держись.
Сохрани навсегда этот трепет.
Этот трепет и есть твоя жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173895
дата надходження 25.02.2010
дата закладки 25.02.2010
Мягко пальцем скольжу
Я по трепетной коже...
Пусть стечет с него лаской
Тепло сладкой муки
На тебя,
Внутрь тебя
И взрывается дрожью,
И в симфонию сложит
Душевные звуки.
А потом
Ты свернешься калачиком рядом
И заснешь
На плече у меня безмятежно...
Ты заснешь.
А тебя я укутаю взглядом
И теплом своих рук
В утонченную нежность...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173896
дата надходження 25.02.2010
дата закладки 25.02.2010
Одна моя хорошая знакомая
учила меня
когда-то давно
не принимать близко к сердцу
критические замечания
окружающих.
Мы с ней ходили по улицам
спинами вперед,
Клянчили мелочь в переходах,
Рядились вскопать полисадник
за пятерик,
и все такое...
...Она случилась у меня в конце зимы
и поэтому к началу лета
мы с ней собрали немного денег,
больше, конечно, пр́о́́́пили,
но все-же решились
летом поехать к морю.
Жаль загореть нам не удалось,
Она боялась солнца,
поэтому мы всегда находились в тени.
Я вернулся домой бледным.
Она боялась солнца,
а я боялся критических замечаний окружающих...
Та еще парочка.
Всем казалось,
что когда мы были вместе
я себя чуствовал плохо.
Она-же снова и снова
говорила: "Не верь!
Сам же видишь - тебе хорошо."
Она говорила. И я видел.
Окружающие советовали
чаще бывать на солнце,
И все они были так навязчивы,
Что я навсегда решил остаться в тени,
В память о ней.
В память о том, что тем летом
они ее у меня забрали.
В память о том, что она пыталась, но не смогла
Научить меня не боятся
Критических замечаний окружающих,
а смогла лишь привить
ненависть к солнцу,
смогла научить сливаться с тенью,
Научила становиться тенью.
И я стал тенью.
А что я смог сделать для нее,
кроме того, как научить боятся любых
замечаний со стороны окружающих,
кроме того, как покидать тень
Когда окружающие того хотят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172735
дата надходження 19.02.2010
дата закладки 19.02.2010
Я чекала на тебе, в розхристанім травні,
І плекала надію, як долю Всевишній, в руці.
Як молитву читала, щоночі, листи твої давні,
І безсило, до ранку, стогнала душа на стільці…
Я молилась за тебе, всім вітрам, на світанку,
І росою бриніла сльоза на пожовклій стерні,
Я не вірила снам, випиваючи смуток до станку,
І чекала на тебе… змоловши свій страх у жорні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172692
дата надходження 19.02.2010
дата закладки 19.02.2010
Небо весною лазурью так дышит,
Очи свои распахну для мечты...
Гроздья черёмухи, белые, пышат,
Росны в заре изумрудны листы.
Дымчато стелет тумана полоска,
Солнце рассеет её средь лучей...
Сердце весною так, словно из воска,
Тает без холода зимних ночей.
Речка журчит у черёмухи белой,
Утро весны началось с красоты,
Мысленно планы рисую, несмело...
Холст на мольберте - надежды цветы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170549
дата надходження 08.02.2010
дата закладки 18.02.2010
А солнце светит золотисто
На фоне голубых небес,
Весной цветы Земли душисты,
Так манят за собою в лес.
Пьян́ит там воздух очищеньем,
В движеньи цвет и красота...
Зелёный бал - все в восхищеньи
И зарождается мечта...
Конечно, будет счастье снова,
Вернув нам в красках Мир чудес,
А в душах заискрят обновы...
Чтоб каждый чуточку воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172307
дата надходження 17.02.2010
дата закладки 18.02.2010
Слава богу,что ты ещё есть.
Пара,тройка друзей посещают.
Старость-кара,а может быть-месть.
Бог один ,создав нас,это знает.
Прячась,вкрадчиво,тихо,ползком
И всегда за спиной-незаметна.
Порождая мечту об одном-
Раздавить,но усилия тщетны.
Нам смириться б с подобным,но как
С безысходностью можно мириться.
Продолжаем,сжав волю в кулак,
На пиру,на чумном веселиться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172087
дата надходження 15.02.2010
дата закладки 15.02.2010
Ходить по лабиринтам каждодневных тупиков,
Теряясь на распутье в перекрёстках мыслей.
Нет сил, чтобы освободиться от стальных оков,
Что камнем на руках и на ногах моих повисли.
Какой Дедал построил мой Кноссийский лабиринт?
И кто меня упрятал вглубь на растерзанье зверю?
Моя судьба огромный чёрный острый винт,
Последние передо мной закрыла двери.
Боюсь ли встречи с Минотавром в глубине сознанья?
Смогу ли стать Тезеем я – бесстрашным, как герой?
Я только жертва монстра. Путь мой лишь скитанья,
В которых я один. Я не вернусь уже домой…
И есть ли этот дом, в который смог бы я вернуться?
И есть ли эта нить, что приведёт меня к нему?
Здесь Минотавр близко, стоит только оглянуться.
Я обессилен для борьбы. Я слаб. Но почему?
Но даже силы если б я нашёл в себе бороться,
Мне не разрушить лабиринт – сознанья сеть.
Мой разум потемнел как дно бездонного колодца:
Я побеждён. Я не герой, но должен умереть.
Бороться за идеи ложных непоколебимых истин,
Бороться за мечту, которой больше не достичь, –
Не уж-то это смысл всей моей глубокой жизни?
Тогда его мне не понять и не постичь…
29.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170132
дата надходження 05.02.2010
дата закладки 08.02.2010
Я – простой Карандаш. Мой Художник купил меня давно, чему я был необычайно рад, потому что чрезмерно устал пылиться на полке в магазине.
Он принёс меня к себе домой и положил на полку к остальным карандашам, кистям и краскам. Его квартира была простенькой, повсюду были картины, множество чистых листов и пара мольбертов, а вещи были разбросаны по всей комнате, как будто Художник никогда не убирался. Но, тем не менее, мне очень нравилось то место, где он жил. Оно было тёплым и уютным. Здесь я чувствовал себя как дома. Теперь здесь и был мой настоящий дом.
Немного осмотревшись в своём новом жилище, я стал терпеливо ждать, когда же мой Художник возьмёт меня в руки и начнёт рисовать. Я знал, что был создан для того, чтобы творить на чистом листе бумаги новые образы, лица, пейзажи, передавая мысли и чувства того, чья душа ложится линиями на поверхность полотна с помощью моего грифеля.
– Вы только посмотрите на этого новенького! – услышал я рядом с собой, как заговорила одна из кистей, явно указывая на меня, – размечтался тут.
– Да, вот именно, – подхватила другая.
– И что же, позвольте узнать, уважаемая Кисть, Вам не нравится в моих мечтах? – спросил я у неё.
– А то, что они слишком заоблачные.
– Это почему же? – удивился я.
– Потому что твой Художник нарисует с тобой одну картину и выбросит, так никогда и не вспомнив о тебе. Вот мы, кисти, совсем другое дело – мы живём гораздо дольше. А вот все карандаши наоборот пытаются вести себя тихо, чтобы Художник, ни в коем случае, не выбрал их для своей новой картины, потому что хотят жить.
– Но ведь я создан для того, чтобы творить, - я был так удивлён тому, что услышал от этой Кисти, - смысл моей жизни заключён в том, чтобы создавать, а не пылиться на полке.
– А что же плохого в этом? Нам всем здесь довольно хорошо, - язвительно ответила Кисть.
– Вот и лежите себе здесь, а я точно знаю, что стану для Художника чем-то большим, чем просто карандаш.
Кисти недовольно фыркнули и отвернулись, продолжая о чём-то сплетничать друг с другом. Другие карандаши тоже не осмеливались со мной заговорить, так как считали меня не при своём уме. Никто из них не хотел рисовать, а я всё не переставал мечтать об этом.
***
Мой Художник в тот день, когда купил меня, как раз закончил рисовать свою предыдущую картину. Его новое творение было превосходным, вот только его лицо не выражало никакой радости, лишь печаль. Тогда я и подумал: «Отчего же ему печалиться, если он создал такую красивую картину? Он должен быть счастлив, что сумел изобразить свой внутренний мир, свои чувства и переживания в такое великолепие из ничего простым карандашом». Но Художник отчего-то совсем не радовался, а становился всё грустнее и грустнее. И я начал грустить вместе с моим Художником, потому что хотел, во что бы то ни стало, разделить с ним его печаль.
Художник всё чаще пил и почти никуда не выходил из дома. Бывало только вечерами выйдет на балкон и смотрит куда-то вдаль, словно заворожённый. А потом зайдёт обратно в комнату, выключит свет и ляжет спать, так ничего и не нарисовав за день.
А мне так хотелось ему помочь. Мне хотелось сказать: «Возьми меня в руки и я сам буду направлять твою кисть в нужном направлении, я сам буду рисовать то, о чём ты думаешь и о чём переживаешь». Но Художник меня не слышал, он меня попросту не замечал, а я всё лежал на запылённой полке и ждал, ждал, когда же я смогу понадобиться своему Художнику. Время в ожидании тянулось для меня слишком долго, и я начал подумывать о том, какой же смысл в моём существовании, если я бездейственно лежу на полке и ровным счётом ничего, кроме лежания, не делаю. А моя душа, если у меня, конечно, есть душа, хочет творить, хочет создавать, хочет созидать, любуясь нарисованным мною произведением искусства. От этого бездействия я сам впал в уныние. Но всё равно продолжал надеяться на то, что ещё смогу быть полезным моему Художнику, что ещё смогу создать что-то прекрасное, направляемый его рукой.
И вот в один из апрельских дней, когда солнце светило необычайно ярко, а цветы под окном пахли необычайно приятно, мой Художник проснулся рано, несмотря на то, что долго не мог заснуть, пребывая накануне вечером в мрачных раздумьях. Этим утром я увидел в его глазах луч света, который, казалось, давно и безвозвратно уже погас.
Художник подошёл к пустому холсту и несколько минут стоял неподвижно, словно каменная статуя. Он пристально вглядывался в пустой чистый лист, словно пытался там что-то увидеть, чего не смогли бы увидеть другие. Внезапно он оживился и подбежал к полке, где лежал я. Мой Художник выбрал именно меня из всех других карандашей для осуществления своей новой идеи.
Он принялся делать какие-то наброски. Мне пока не было известно, что будет нарисовано на картине в будущем, но я очень усердно старался помочь моему Художнику воплотить его мысли на бумаге. Я осторожно выводил каждую линию. Я был продолжением каждого движения моего Художника. И со временем картина начинала приобретать смысл и я увидел прорисовывающиеся образы, что выходили из-под его руки.
К моему великому сожалению, с каждой новой линией мой грифель становился уже не таким острым, как прежде, и Художнику становилось труднее рисовать. Мне ужасно не хотелось доставлять ему такие неприятности.
Когда я совсем затупился, мой Художник взялся меня поточить. Для меня это было впервые. Это оказалось очень больно, но я так хотел дорисовать эту картину, что терпел всю боль. Я знал, это необходимо для того, чтобы стать таким, как прежде. Но с каждым разом, когда Художник меня точил, я становился всё меньше и меньше, я менялся снаружи и внутри, только лишь не менялись мои желания. И каждый раз я терпел всё новую и новую боль. Но время позволило мне стать одним целым с моим Художником. И в каждом движении его руки отображалось и моё движение. Иногда он вёл меня, иногда я направлял его руку. Я был так занят созданием этой картины, я чувствовал, как я нужен своему Художнику, что у меня не осталось мыслей, почему я был создан таким и в чём мой смысл. Я точно знал, мой смысл в том, чтобы быть необходимым моему Художнику, потому что я успел полюбить его, я успел привязаться к нему. У меня было много идей, как в будущем мы нарисуем ещё множество картин, что мы станем знаменитыми на весь мир, а наши картины будут цениться на вес золота. И мой Художник больше не будет таким грустным, потому что он уже понял, как я ему необходим и что вместе мы сможем всё.
Картина была уже почти закончена, и я безумно радовался тому, что это всё плод нашего кропотливого труда, что это всё мы создали вместе. Я уже был в предвкушении того, что мы вскоре приступим к новой картине. Обо всём этом я думал лишь тогда, когда мой Художник отдыхал, а я наблюдал за ним и ждал утра, когда мы продолжим работу у холста. А он так сладко спал, наверное, потому, что очень уставал, ведь всё время он дарил только картине, даже на балкон не выходил, как раньше, чтобы полюбоваться ночным пейзажем.
И вот картина была закончена. Она была божественно прекрасна, и я бы даже расплакался, если бы у меня были слёзы. Художник отошёл немного в сторону, держа меня в своей руке, и принялся рассматривать уже законченный шедевр. Он был очень счастлив, потому что его глаза излучали это счастье, а я грелся в этих тёплых лучах. Его глаза блестели и блеск этот наполнял меня неописуемой радостью.
Пока я был занят работой, я не заметил, как же сильно изменился. Я стал совсем маленьким, мой грифель больше не был таким острым, и я снова вернулся на полку.
– Вот ты и вернулся, Карандаш, – злорадно заговорили ко мне кисти, – значит, Художник о тебе вскоре забудет, как забыл о нас. Только о нас он ещё вспомнит, а вот о тебе уже нет.
– Вы мне просто завидуете, потому что Художник полюбил меня, а не вас, – самодовольно ответил я, и отвернулся от них, не желая больше слушать.
Я не хотел им верить, потому что был уверен в том, что я нужен моему Художнику. А пока я лишь любовался нашей картиной и снова ждал…
Время шло, а я так и продолжал лежать на полке. Мой Художник теперь часто уходил куда-то по своим делам, или просто встретиться со своими друзьями, которых он забросил, пока рисовал картину. Я начал чувствовать себя забытым и ненужным. Мне часто становилось очень одиноко.
И вот однажды мой Художник вернулся домой в отличном настроении. Я так обрадовался, так как решил, что к нему вновь пришло вдохновение и мы вскоре начнём работать вместе, а я больше не буду чувствовать это ужасное беспросветное одиночество.
В комнате раздался звонок телефона:
– Алло. Вадим? Ты не представляешь, я сегодня продал свою картину иностранному музею за такую сумму денег, которой я за всю свою жизнь не держал в руках… И теперь меня приглашают в столицу на работу…. Я переезжаю…. Вот сегодня буду вещи собирать…
Я был очень счастлив за своего Художника. Значит, наша картина увидит мир, а мир увидит всё, что я отдал этой картине.
Потом Художник начал собирать вещи и паковать их в сумки и чемоданы. Он подошёл к полке, где лежал я вместе с остальными.
– Ну, всё, прощай! Счастливо оставаться! – залепетали кисти и карандаши, когда Художник начал складывать их в отдельную сумку.
И я на секунду опечалился, подумав, что вдруг мой Художник и в правду оставит меня здесь одного. Но как же так: он забыл взять меня с собой? Он забыл обо мне…
Но нет, я ошибся. Мой Художник подошёл ко мне и взял меня в руку. Он смотрел на меня, словно говоря спасибо, а потом положил в какой-то пакет к смятым листам бумаги, наверное, я заслужил то, чтобы не лежать вместе с остальными карандашами, потому что я особенный, я не такой, как они, потому что я очень нужен своему Художнику…
30.04.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169454
дата надходження 02.02.2010
дата закладки 03.02.2010
Богом забытая Земля,
Где вольно лишь бомжам и нищим.
Над остальными Сатана,
Летая в чёрном жертвы ищет.
Народ же немощно сучит,
Босыми грязнами ногами,
Гуляет,пьёт,нудит и спит,
Ругась скверными словами,
Сдавая жён за медяки,
В постели к разным иноверцам.
Я не подам таким руки.
Я это не приемлю сердцем.
Мне стыдно,больно,что рождён,
В стране такой под этим небом,
Себе и прочим я смешён,
Питающийся чёрным хлебом.
И не хочу влачить судьбу,
Полуубитого мутанта.
Мечту о лучшем берегу
И с фанатичностью сектанта,
Несу все тяготы,как крест,
Как испытание для духа.
Может иссякнет волей Бес
И остановится разруха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168864
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 01.02.2010
Я тут…
Маленька ніжна квіточка –
Я перший мамин цвіт,
Немов тихенька зірочка
Побачу теплий світ…
Я знаю…
Я знаю, що я дівчинка,
Маленькі рученята,
Русявії косички,
Блакитні оченята…
Я хочу…
Я хочу народитися,
Побачити весну,
І з матінкою рідною
Відчути цю красу…
Я чую…
Я чую своє серденько
І матінку свою,
І хоч іще не бачила,
Та так її люблю!
Я сміюся…
Так, сміюся, бо щаслива,
В мене є родина,
Я у матінки кохана –
Найкраща дитина.
Я мрію…
Я мрію прожити в любові
Маленька як зірка дитиночка
Співати пісні калинові –
В майбутньому ж я україночка!
Я знаю…
Лежала мама у палаті
І щось невпинно голосила,
І якась тьотя у халаті
Сердито кричала…просила…
Я не бачу…
Нічого не бачу, не дивлюся,
Та чую: лихо…лихо…лихо…
Мене вбила рідна матуся
І стало
Тихо…
Тихо…
Тихо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168812
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 29.01.2010
Раздайте каждому меня: почти бесплатно, даже даром.
Душа бордель – как многие пытаются в неё войти.
Мне умереть бы лучше, только б не с ума сойти,
Осознавая, что душа моя считается товаром.
Раздайте каждому меня: навеки, всю и безвозвратно,
Я слишком, кажется, бездонна и пуста.
Я погибаю. В омут с головою – и с моста!
Я погибала так уже неоднократно.
Я помню всех, кто трижды отрекался от меня,
И даже больше в миллионы раз отрёкся.
Мой мир как краска на картине под дождём растёкся,
Своею безысходной пропастью в обрыв маня.
Зачем так странно в венах кровь моя стучится?
Перебираю память, досчитав её до ста:
Лишь безысходность, значит, лишь с моста –
Придётся всё же, в омут прыгнув, утопиться.
***
P.S.: Лишь ты всегда меня спасал, майн либен Готт!
Но, как и прежде, говорю – душа моя бордель.
Я жду, когда придёт последний мой апрель,
Я жду, когда моя душа как лист осенний упадёт.
11.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166476
дата надходження 16.01.2010
дата закладки 28.01.2010
Я обниму твои колени и припаду к твоим ногам,
Я на тебя смотрю, как смотрят брошенные дети.
Ты видишь на моей спине глубокий шрам? –
Вчера мне вырвал крылья с мясом ветер.
Я обниму твои колени – утешь меня, прошу, утешь!
Не прогоняй меня, я чувствую усталость.
Метафорическим ножом пронзай и взглядом режь,
Я умерла, меня, почти что, не осталось…
Я поцелую твои руки, что пахнут мёдом и весной.
Твой взгляд как 220 вольт разряд по коже:
Я обесточена. Ты близко, ты почти со мной.
Жалей меня… в последний раз, быть может.
Я обниму твои колени и припаду к твоим ногам,
Я на тебя смотрю, как смотрят брошенные дети.
Ты видишь на спине моей глубокий шрам? –
Иль я иллюзия твоя и нет меня на свете?..
18.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168053
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 26.01.2010
В светлой юности к ним любовь постучалась
И зацвела в сердцах будто сад,
Казалось, она навеки примчалась,
Не зная ни забот, ни преград…
Но в любви безумство они боялись окунуться,
Томились, прятались, скрывали чувство,
Все видели вокруг одни преграды –
Но так и не получили нужной им награды…
Разъехались по новым городам…
Как птицы разлетелись по разным сторонам,
Но любовь в их сердце не остыла –
Еще долгие годы тоска их души томила.
Шли годы…переезды…разлуки…
И первые морщины, постаревшие руки,
Посидели волосы, опустились плечи –
Никто не ожидал долгожданной встречи.
Каждый в юности совершил ошибку –
Выбросил чистую любовь как игрушку…
Пытался сбежать, закрыв двери и шибку,
А теперь не узнал свою любовь…..уже старушку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164041
дата надходження 03.01.2010
дата закладки 11.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2010
Когда эти строчки пришли мне в голову, ничей образ не маячил перед глазами. Они писались никому или кому-то, в будущем.
И вот, однажды, мне встретилась девушка, к которой удивительно подошли эти слова. Только я её увидел и сразу понял - это было написано ей. И ничего, что на момент написания стиха, ей было ещё только годика три-четыре. :) Кажется мне, что именно её такую, сегодняшнюю взрослую уже, увидел я тогда в своём воображении.
Зовут ненаглядную - Мари. Встретить Маричку можно в городе, где каким-то немыслимым образом собралась вся женская краса славянского мира - встретить её можно во Львове.
[i]Я не хочу Вас потерять
И пусть я Вас еще не знаю
Но если только повстречаю
То не смогу Вас не узнать
Я не хочу Вас потерять
Безумно полюбив однажды
И что для Вас это не важно
Из равнодушных глаз понять
Я не хочу Вас потерять
Лишь потому что встречу поздно
Мне будет просто невозможно
Жить
если Вас вдруг потерять[/i]
Anna † Demonia перевела на польский здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176796
Anven перевёл на украинский язык здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219512
Виктор Ох смастерил музыку на этот стих здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848
пародия на стихотворение автора boroda171 здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153895
фотография опубликована с разрешения
её http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8933
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 05.01.2010
Распрекрасная, непокорная, столь предвзятая!
Раззадорила…
Всегда лучшая, но не падшая, душа твердая!
Успокоила…
Дочка дьявола, обольстительна, как тебя хотеть?!
Заморочила…
Я бороться мог, крылья ангела, я хотел взлететь!
Опорочила…
Я ведь твой каприз, я попал в силки, не уйти теперь!
Руки связаны…
В лицо дует бриз, удивись, прости, в доступе тебе!
Вдруг отказано…
Ты плохой сценарий, я плохой артист, режиссер уснул!
Недосказанность…
Не хватает знаний, в новый чистый лист, душу выплеснул!
Как обязанность…
На краю скалы, ветер покрепчал, оков больше нет!
Не привычно как…
К черту вороны! Крылья растрепал, за орлами вслед!
Сзади лай собак…
Силу дай рукам, спаси Господи! Позволь долететь!
Где же мой эдем…
Кричу облакам, за что бросили?! Кто-нибудь ответь!
Среди этих стен…
Ветер стал сильней, теперь ураган, я найду свой рай!
Меня не сломить…
Просто стал взрослей, и от ветра пьян, пой душа, играй!
Нужно дальше жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163589
дата надходження 30.12.2009
дата закладки 30.12.2009
Горячий воск, но пахнет сладко
В окне виднеется фонарь
От одиночества приятно,
Хотя в душе одна лишь гарь
Снег излучает обаяние
Холодный воздух невпопад
Забили мысли на отчаяние
И мчится чувство в снегопад
Видение минувших празднецтв,
Страданий, глупостей, огня...
Сейчас же кажутся опастней...
Добраться бы до сентября
И пасмурно-пропахший кофе
Все также лечит страшный сон
Лишь на экране видишь профиль,
В чей светлый образ ты влюблен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163560
дата надходження 29.12.2009
дата закладки 30.12.2009
Я не знав, що втрачаю, коли відрізав собі крила,
Я не знав, що так боляче падати вниз із небес,
І теперь між людей... Не такий, однак зовсім безсилий,
А колись був одним із міфічних, біблійних чудес...
Я не знав, що втрачаю, коли відрікався від Раю,
Я не знав, куди йти... але знав що потрібен землі,
З кожним болем її, з кожним видихом - я помираю,
І шукаю себе, у ранковій, холодній імлі...
Я не знав, що життя таке сповнене горя й обману,
І коли сам втікав від своїх же, дитячих бажань,
Сам потрапив в жахливу, спокусливу й дику оману,
Серед гаміру, натовпу, й безліч життєвих страждань...
Я не знав, що втрачаю, коли клявся у вічнім блаженстві,
І не знав, що втрачаючи крила - втрачаю життя,
А тепер лише чую: "Агов, йди сюди навіжений"
Не жалкуючи. Й дихаю без каяття...
Я не знав, що живу, доки там відрікався від болю,
І тепер між людей - я такий же звичайний жебрак,
Хоч в полоні часу, однак знаю - що справді на волі,
І готовий життя, що зосталось, прожити отак...
Я не знав, що втрачаю, коли відрізав собі крила,
І не знав, що хоч проклЯтий - буду літать,
І допоки вона, Доля-матінка ще не згубила,
Більш за все буду жить на землі я бажать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163584
дата надходження 30.12.2009
дата закладки 30.12.2009
Луна прядёт туман веретеном…
Вывязывают звёзды серебро для ночи…
Ко мне любовник-ветер влез в окно,
Чтобы ласкать меня под шелковой сорочкой…
Он любит целовать мои уста…
И россыпь локонов моих пропахших мирром…
Он знает, что моя лишь красота,
Воспета смелостью его полночной лиры…
Он каждый вечер из объятий звёзд,
Спешит ко мне одной, сгорая страстью дикой…
Он узнаёт мой дом за сотню вёрст,
На улицах сырых… остывших и безликих…
Но каждый раз, когда средь тусклых снов,
Бросает утро в ночь зари густой обрывки,
Он оставляет без причин и слов,
Меня одну в постели взбитой, словно сливки…
И лишь сегодня я прошу в бреду,
Не оставляй меня, порочный мой любовник!
Я за тобою вслед сейчас пойду…
И я во тьме рукой ищу свой подоконник…
29 декабря 2009
перевод Петра Кравчины на украинский
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273806
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163498
дата надходження 29.12.2009
дата закладки 29.12.2009
Магнолії пахнуть в зеленому парку
І птахи співають весняних пісень.
Присів сивий дід посидіти на лавку,
Згадати життя, пригадати усе…
Він довго зажурено міряв очима,
Голубку біленьку, що рядом була.
А чорна ворона їЇ все гонила
І гнала подалі, бо рядом жила.
Подумалось діду:«Голубка біленька –
Це перша дружина, що Бог мені дав,
Вона була ніжна, гарненька, маленька,
Мене так кохала, та я не кохав.
Дружина з війни мене дуже чекала,
Просила у Бога для мене життя,
За мене ночами сльозу проливала,
Боялась, що з пекла нема вороття.
Завжди відчувалась її дивна сила,
Яку пояснити не міг я тоді,
Молитва її була сильна, як крила,
Мене захищала в бою від біди.
Вернувся із фронту живий і здоровий,
А діти маленькі уже підросли.
Та я - біс в ребро, був такий гоноровий,
Пішов по жінках відпочить від війни.
Знедужала жінка і скоро померла,
Не довго за нею у серці тужив,
Подумав – життя! Все, мабуть, так і треба,
Собі іншу пташку швиденько зловив.
Та пташка давно вже за мною дивилась –
Літала, шукала до мене підхід.
А я, як хлопчисько у неї влюбився.
Вона ж всередині була наче лід.
Красива й холодна, жорстока, недобра,
Довбала мене своїм дзьобом в висок.
А я все гадав, це ворона – чи кобра?
Жахався її непростих витівок.
Усе шкереберть у житті полетіло,
Я став інвалідом, роботи нема,
Ворона моя краще жить захотіла,
Від мене швиденько назавжди втекла.
Один залишився. Не знаю як жити.
Дивлюся на білу голубку у ніг,
На серці так сумно, аж хочеться вити,
Чому я в житті зрозуміти не міг
Такі прості речі як щастя, як доля,
Чому я, голубко, тебе не зберіг…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161929
дата надходження 19.12.2009
дата закладки 29.12.2009