: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2009
Ти помилка солодка і велика
Жага безсонна в полум’янім колі
Ти тінь моя одвічна і дволика
Та щиро вдячна я за тебе долі.
За те, що був оту миттєву вічність
В моїм житті солодка крихта слави
Я вдячна за слова і за привітність
За те, що руки раптом заблукали
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108312
дата надходження 19.12.2008
дата закладки 27.12.2009
Забулося...
Ну й хай собі,
Не треба вороття!
Почулося
На самоті
Відлунням каяття.
Котилося,
Мов громами,
По закутках душі
Й наснилося
Знайомими
Думками на межі.
Лякаюся,
Як бачу сон,
І знову все тремтить.
Вагаюся.
Це що - закон?!
Не знаю, що робить...
Вернулося.
І як тепер?
Тут місця вже нема.
Збагнулся:
Ти мов помер,
А я живу сама...
23.03.2003
© Copyright: Любов Козир, 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159145
дата надходження 03.12.2009
дата закладки 27.12.2009
А що, коли усе вже відбулось?
Лише вірші - немов пожовклі фото.
Колись перелистає тихо хтось,
І так знайомо промовчить навпроти.
Було всього:неспокій, пристрасть, крик.
До ніг тоянди падали й кололи.
Фалишиві маски хтось міняти звик,
Я ж "не собою" не була ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163075
дата надходження 27.12.2009
дата закладки 27.12.2009
Чи не занадто швидко я тікаю?
Весняний вечір. Дощ. Зникаю.
На серці знову біль. Мелодія сумна.
Всьому наперекір лишилася сама.
О, сльози, сльози... Зверху вниз.
Солоне море, зупинись!
Летять століття, я стою.
Дощі. Сніги. Любов уб'ю.
Затишшя перед бурею. Блакить.
А серце плаче, все одно болить.
В твоїх очах байдужість. У моїх журба.
І знову залишаюся сама.
І більш немає нас. Є ти і я.
У кожного свій біль, своє життя.
Уже не грають ролі почуття.
Є вічний дощ. Немає майбуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159081
дата надходження 03.12.2009
дата закладки 27.12.2009
Ридають кавою вечірні ліхтарі...
Трамваї мчать в нестримну даль.
Втікають геть, вони також одні...
Хвилин утрачених так невимовно жаль...
Асфальт з слідами, мокрими від сліз
Він мріє в снах про залишки калюж
Будинок сірий, надпис з відчаю обліз
А в середині ще сліди від чужих душ...
І колії..! Залізні вени втраченого міста
Здригнувся час від годинника ударів
Упали вниз, розбились шовковисто
Ілюзії нездійснених кошмарів.
Ескізи страху. Міфи на центральній площі
Скрипить байдуже гойдалка іржава
Настане північ, зашумлять дощі
Розчинеться в пітьмі слодка кава.
В полоні буднів міста параноя,
Зворотній відлік до вічності ввімкнеться
Розкаже таємницю, як ховає зброю
Корозія пластмасового серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160009
дата надходження 08.12.2009
дата закладки 27.12.2009