Ты однажды захочешь опять позвонить,
Ты отыщешь мой номер в затерянной книжке.
Так захочешь меня хоть на миг долюбить.
Помнить,ты присылал те цветы,той глупышке?
Ты захочешь,чтоб просто лежала рука
На кровати твоей.Ведь болеешь так долго.
Ты захочешь,чтоб просто писалась строка
Тех стихов,что не видел от них вовсе толку.
Ты однажды прочтешь мой роман до конца,
И поймешь,что нельзя отпускать мою руку.
Заболеешь не ты,заболеет душа.
Впустишь боль,а тебе показалося-скуку.
Ты однажды захочешь.Но это-лишь миг,
Но захочешь писать сказки мне со стихами.
Да и взгляд с ниоткуда мой просто возник.
Меня нет ведь давно...И века между нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430238
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 08.06.2013
Он писал, как жил - легко и дерзко,
До сих пор понять мы не смогли,
Как в себя вмещало его сердце
Всю любовь и ненависть земли.
Он врага клеймил строкою грозной,
А любимых - в небо поднимал.
Был то изумительно серьёзным,
То весёлым, словно карнавал.
Дон Жуаном, воином, пророком
Он врывался в спящие умы,
Насквозь прожигал кипящим оком
То ли бога, то ли сатаны.
Заставлял вставать, идти и делать
Эту жизнь честнее и светлей.
Он умел вложить мечту и смелость
В души обездоленных людей.
Он до боли чувствовал природу,
Сквозь себя её он пропускал:
Падал белым снегом на дорогу,
Листопадом в парке танцевал.
Верил в сказки - и писал их дивно,
Никому так больше не писать.
Только за «Руслана и Людмилу»
Надо бы его короновать.
Но он выше золота и лавра -
Достоянья средних рифмачей;
Рядом с ним тускнеет слово «слава»,
Как луна от солнечных лучей.
Он - бессмертен. Пуля иноземца
Путь земной сумела оборвать,
Но в стихах стучать осталось сердце,
Ведь стихи сложнее расстрелять.
В тёмно-синем океане неба
Ярче всех горит его звезда.
Боги и цари уйдут бесследно,
Пушкин будет с нами навсегда!
1999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429874
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 07.06.2013
Жовто-гаряча пустеля —
Зім’яте простирадло…
Ти привідкриєш двері…
Сукню кудись безладно…
Очі безкраї в очі…
Губи так близько-близько…
Десь зацвітають ночі
В закутках темнолисто…
Руки сплелися разом…
Душі й тіла єдині…
Місяць горить алмазом…
І не рахуй хвилини...
В череві шалу міста,
Серед вогнів і диму,
Крапельками намиста
Пристрасті піт ледь зримий…
Ти не рахуй хвилини…
Вперше це як востаннє…
Стеля до неба лине…
Щиро наге світання…
Ну а в туманах вікон
Співу птахів розмаєм
Квітне веселколико
Блока весна безкрая.
Тільки вишневим соком,
Кров’ю на простирадлах
Пишемо ненароком
Душі, що нам не владні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400335
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Начало гаммы - конечно же ДО,-
с трудом
гардины окна задернув,
черных клавиш минуя ряд,
подряд
третий час долблю монотонно.
Бездонно
распахнута синь ее глаз...
На сей раз, Эрика, я - пас...
СИ - не траурно, а виртуозно,
серьезно
терпя нестандартность позиций,
злится
Алиса - не чувствует такта,
как-то
странно акценты звенят...
Фрагмент без коды. Хватит с меня...
ФА - непременный набор вариаций -
галлюцинаций
любовной темы...
Где мы?
И как это все называется?
Мне улыбается
Рита:"Ты жив?"
Думаю, я это заслужил...
ЛЯ - так вульгарно и примитивно:
слишком спортивно -
похоже на кросс;
вразброс
все попытки сосредоточиться.
Хочется
просто финал доиграть...
Линн, это все - пора вставать...
СОЛЬ - чересчур оптимистично.
Слишком пластично,-
почти что балет.
Как-будто и нет
пустоты до и после...
Выносливы
нервы, манера точна...
Тесс, наша пьеса стара и скучна...
РЕ - это психеделический шок:
урок
невнятности звука и света.
Запреты
сняты на импровизации -
нейтрализация
первопричины...
Эти картины
прочнее реальности.
Тема фатальности,-
сбивчив мотив...
Но, посетив
этот мир, я напуган...
Урсула, давай лучше я буду другом...
Но есть колдовство ощущений - МИ.
На миг
уравняет мажор и минор
узор
пентатоник. И эхо им вслед...
Карина... Открою глаза, а тебя уже нет...
Захлопнута крышка и собраны ноты,
и что-то
за окнами шепчет ветер...
на свете
есть музыка. Это игра
в того, кем ты мог быть вчера.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399478
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Треба вірити трохи, хоч трохи у все несказанне.
Бо чекання, по суті, вбиває хіба що слабких.
Моє щастя тремтливе і, знаєш, мабуть, філігранне.
Воно просто живе і тікає від всіх "не таких"
Треба вірити, вірити. Просто це те, що лишилось.
І шукати тебе серед цих неримованих днів.
Поки щастя в руках, поки небо іще не розбилось,
Залишатися разом й тонути в полоні цих снів.
Треба вірити, чуєш? Лиш вірити в те, що все буде.
Просто йти вже вперед і тримати щастя за руку.
І зима ця ніколи, ніколи більш нас не забуде.
Ми ідемо, а поки навколо не чути й звуку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397677
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Біль скронь моїх торкнувся, мов оскома
(Полинь-сльозою робиш крапку з коми);
Долонь сховати прагне всі судоми -
Вогонь лиця, як маска несвідома.
Твоє "прощай" розбило усі мрії,
Мов той кришталь. І смутком поміж вії,
Похмурий жаль з душі крізь погляд тліє.
Мою печаль твоя сльоза не гріє.
_________________
Леліє теплий подих крихту Долі;
Жевріє грам надії... Мимоволі
Ще гріє пам"ять дотики схололі -
Радію новим проявам любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396304
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2013
"В поэзию вложен чип.
Поэзией правит бес..."
©Евгения Бильченко
Летим впереди планеты,
Меняем янтарь на пыль.
За сумерками — рассветы;
За небылью — сказка-быль.
По преженму кто-то - лишний,
По прежнему невдомек.
Мы пилим с тобой чуть слышно
Галактику поперек.
Жлобы разотрут поэтов
На мелкую шелуху,
Но мы, впереди планеты,
Летим и смеемся: «тьфу!»
Нас топят в помойной яме
Швыряют нам вслед ножи,
А мы невпопад упрямо
Уходим за рубежи.
А мы утоляем жажду
Небесного дурака.
Нас вскоре услышит каждый
Вот только сейчас - пока!
9.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392132
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Він зі снігу ліпив титуловані замки й вежі,
А вона малювала Ангелів своїм тілом.
Він мав власний погляд й бажання безмежні,
А вона від свободи плакала і хворіла.
Він терпіти не міг всі розмови на вільні теми,
А вона щебетала з птахами співала пісні.
Не збиваючись з ритму в шаленому темпі
Він не прагнув всміхнутись наступній весні.
Він не вірив в кохання, у вірність і правду.
Будував лиш для себе на острові дім.
І хоч вірте, хоч ні та сьогодні чи завтра,
Вона прийде й назавжди залишиться з ним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391922
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Танго осени наше с тобой
В свете лунного шлейфа печали
Танцевали с озябшей листвой
И предательски оба молчали.
Не сказав на прощанье: «Прости»,
Не желая казаться слабее,
Будем оба отныне нести
Груз обид, с каждым днем тяжелее.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерить
Прозвучал в старом парке аккорд,
Завершающий танго, в миноре,
Каждый прав и отчаянно горд
Уходил, пряча боли во взоре,
И потерю уже не вернешь,
Обрывается фразами ветер,
Хлещет души, как розгами, дождь,
Будто он за разлуку в ответе.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367545
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2012
Зім’яте небо, перепитий біль,
Чорнильні сльози, пересохле листя…
Навіщо ці відречення тобі?
В твоїй душі нема для мене місця…
В твоєму світі – безупинний вир,
Дурманить розум, спокушає тіло.
У нього не хотіла я, повір,
Та ти примусив. Як плоди, доспіли
Моя печаль і відчай. На вустах
Ти прочитав моє німе благання.
Утішив мій невиплаканий страх,
Облудним полонив мене коханням.
А що ж тепер? На волю відпустив,
Та лиш одне крило мені залишив.
Читаєш ненаписані листи.
У них дзвенить моя прощальна тиша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329018
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012
***
Мій друг мовчить... Сьогодні – безсловесний:
Не в’яжуться думки у перевесла,
Не блискає між римами роса...
Сльоза, сльоза, сльоза
Непрохано вселилася у душу...
Мовчання твого серця не порушу,
Та доторкнуся подихом вікна...
Вона, вона, вона,
Мабуть, так цільно-щемно полонила...
Чи полюбила, та - чи полюбила?
Чи буде чесно пригортати,
Кохати... так, як я?
Кохати
Тебе, мій любий друже?
Дуже, дуже, дуже...
(28.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325923
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
У снах моїх я інколи тебе зустріну, –
Не можу назавжди цей спогад стерти,
Напевно так, допоки не загину,
Якби кохання знало, як померти…
Історія – сторінка, що припала пилом,
Забутий дощ, що сонцем засвітився,
Верба, колись струнка, тепер – навік похила,
Нестертий спогад нам у серці залишився…
Мелодія, що вся тобою грає,
І вулиця, де досі чутно твій неспішний крок,
Вже після тебе... але так не вистачає
Дороги, що вела нас до зірок.
Листочками упали б ми з гілля,
Якби нам душу, мов листок, хтось захотів роздерти,
Але тоді згоріла б нам земля,
Якби кохання знало, як померти…
Ти тільки подих, дотик, вітер
І щастя згірклого ковток,
Розмитий аркуш рівних літер,
Крізь прірву зламаний місток.
Цей світ спинився б, спопелів,
Не був таким тривким, упертим,
Якби ніхто з нас не любив,
Якби кохання знало, як померти…
Через віки не пронеслися б почуття,
Якщо б у пам’яті їх спромоглися стерти,
Зів’яли, зникнули б серця,
Якби кохання знало, як померти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315949
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2012
Любовь все сферы жизни охватила,
Науки все окутала, любя.
И в геометрии так четко проявила
В любовном треугольнике себя.
Три сердца одной линией сомкнула,
Слезами и страданьями чертя,
Любовной формулой святое отпугнула,
Геометрическою драмою сочтя.
Деталям угодить всем не смогла.
Отсюда аксиома несомненна:
Когда искрятся счастьем два угла, -
Страдает третий угол непременно!
Бермудского похлеще этот будет –
Причуды линий в мрачном витраже.
В нем – крики душ и переплеты судеб,-
Все в треугольном этом мираже!
В трагических скандалах и печалях
Сюжет страстей на кончике иглы. –
Не зря ж фигуру эту составляют
Реально только острые углы!
Где хорошо двоим, там третий лишний, -
Ему волна страданий суждена.
И пусть рассудит всех Господь Всевышний
И та душа, что болями полна...
2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311907
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Почему действительность печальна,
Иногда - размыта словно сон,
И фрагментом музыки венчальной
День былой зачем мне воскрешён?
Сотни дат и тысячи историй
Наша память бережно хранит,
И в весёлых нотах и в миноре
Прошлое нас тянет как магнит.
Нежную улыбку, смех и слёзы
Вызывают памяти листы,
Взрослость там и молодости грёзы,
А меж строчек - все наши мечты...
В будущее медленно шагая,
Настоящего осмыслив суть,
Мы прошедших лет не забываем,
Возлюбив всё то, что не вернуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310022
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Ні ,не можна убити любов...
Я старалась.
Цілий день я її проклинала,
І від страху вночі прокидалась,
Цілувала її .Цілувала.
Навшпиньках утікала вона
Тихим ранком
І зникала в обіймах чужих,
А я присягала світанкам
Й гіркі сльози топила у них.
Височить ешафот.
Кат сокиру заніс
Понад ангельським ликом любові.
Хай помре!Я її прокляла!
Хай помре ...я спіткнулась на слові .
Увесь світ сполотнів.
Розкололась душа.
Дві нерівні крихкі половини.
Одна просить- прости !
І квилить - порятуй !
Я невинна,невинна,невинна.
А слабкий голосок
У закутку душі ;
Нерозумна , зуміеш простити ?
Знову фальш у коханих очах ожива.
Бачу це -та не можу його не любити!
Завтра -море страждань
І гірка самота,
А сьогогдні їй ліжко розстелюю знов;
Зневажаю себе.Зневажаю.
Я не вмію вбивати любов !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307266
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 19.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2011
Душею, що повною мірою
Жалями і болем налита.
Чи сповіддю тихою, щирою,
Що, як перед Богом, відкрита.
Чи тихим зітханням закоханих,
Розлучених часом і простором.
Чи криком думок наполоханих,
Знялись що над пам'яті островом.
Чи трепетом серця розбитого,
Котре катувалось чеканням.
Майбутнім, що щедро розлито нам
Й заховане вічним мовчанням.
Всім цим - я з тобою, мій милий
Пос́еред самотності й тиші.
Ми будемо разом, єдиний!
Чекай! Я тебе не залишу.
30.09.2011р. 14:01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284583
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 23.10.2011