Ніколи не ковтай мою любов.
Вона від болю майже не рятує,
Вона брутально лається, ревнує...
Ніколи не ковтай мою любов.
Ніколи не цілуй мої уста.
Вони хоч і солодкі, та зрадливі,
Вони приносять горе.. Нещасливі.
Ніколи не цілуй мої уста.
Ніколи не пиши мені віршів.
Я буду їх палити - милуватись,
Я буду над тобою насміхатись...
Ніколи не пиши мені віршів.
Ніколи не втручайся у мій світ.
Він створений для мене і для неба,
Він створений навмисно не для тебе...
Ніколи не втручайся у мій світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358145
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 22.09.2012
Застогнала від зневаги
моя Україна.
Зазнала вона наруги
від байстрюка, а не свого сина.
А, ти друже мій хороший
і славний козаче.
Встань на захист рідної мови
нехай вона не плаче.
Наша влада одягнула
Московські жупани.
І хоче тебе поневолить,
одягнуть у кайдани.
Ще недовго залишилось
і землю поділять.
Станемо кріпаками, що й
не буде де пшеницю посіять.
А, ти мовчи, тоді будемо
голі й босі.
І не будемо Українцями
а, вже малоросси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358676
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 19.09.2012
Два інваліда, два Івана, два свати
Один не ходить, а другий не бачить
Сидять при пляшці, щось своє торочать
Зливають гріх горівкою до ночі
Вони не друзі ще, та вже не вороги.
Один в “бандерах” був, ховався у криївці,
Сибір, важке заслання у “глибинці”,
Женився, син Вадим, вернув додому,
В пусту батьківську хату, де нікому
Не був потрібен, лиш “москальці” жінці.
А другий з під Полтави, комсомольцем,
На захід, “визволитель України”,
В НКВД, зачистки, вибух пляшки,
Поранення, шпиталь, сестричка Ганна,
Дочка Оксана, і життя в колясці.
П′ють мовчки, бо одні питання:
Чому, навіщо, і чому вони?
Хто ворог в братовбивчій цій різні?
Чи смерті тисяч досягли мети?
Де правда у кривавому завданні?
І так сидять на п′яному дивані
Дві долі, що самі не знають,
У чому суть життя їх полягає...
Та біль у серці враз пересихає
Коли Іванко – внук між них сідає
І ручками, мов ланцюгом, єднає
Ноги Івана і обрубки Вані.
Мовчіть діди, лишіть свого онука
Не ворошіть старе і не гартуйте сталь
Бо поруч з вами ще з чистими руками,
Іде невпевнено до молодої Мами
Син України – напівбандерівець і напівмоскаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336725
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Протиотруту від нього!Скоріше...
Щоби по венах і спокій і тиша.
Щоб знову вірші легенькі і світлі
Очі - прозорі, очі - привітні.
Знову щоб дихалось, мріялось, спАлось.
Менше ревілось і менше чекалось,
Менше до лікаря стукати в двері,
Мовчки вивчати недоліки стелі.
Щоби не знати, не чути, не бути.
...Дайте скоріше протиотрути.
22.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236290
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 10.05.2012
Я просто знати вас не хочу,
Не хочу думати про вас.
Але чому я це не можу?
Чому не можу, хоча б раз.
Не чути кожної хвилини,
Не знати де ви у цю мить.
Щоб сум печальної картини,
Вам наказав добро творить.
Чи добре жити чи погано,
Багач, чи злидень, чи жебрак.
Життя чомусь проходиться марно,
А починалося ж не так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330457
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 08.05.2012
Далеко десь, на чужині
В Росії і на Апенінах
Бредуть голодні і сумні
Заробітчани з України.
Вони покинули свій дім
Щоби від злиднів врятувати
Сімю, яку дали біді
На розтерзання депутати.
У їхнім серці сум і біль,
Що вони зайві на Вкраїні,
Бо все гребуть пани собі,
А нам - огризки жалюгідні.
І розлітаються в світи
Вкраїни діти безталанні,
Щоб долю кращу віднайти,
А хто й спочинок свій останній…
21.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323955
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 24.04.2012
Сьогодні так мало любові,
І слово спотворили це.
Кохання звели до професії
І люблять інтимний процес.
Коханню не треба вчитись,
Кожен дозріє сам.
Інтимність солодка в подружжі..
Все решта -- гріховний обман.
Та ми вже не так убогі,
Щоб сексом затьмарити світ.
Творець нас створив з любові
І кожен відчути це зміг.
Ми маєм задатки чудові,
Широкі, мов світ , почуття.
Ми здатні усім співчувати,
Проводити в мирі життя.
Любов нас спонукує жити,
Щоб гідність людську берегти.
Терпіти заради інших
І шляхом нечесним не йти.
Любов не шукає лиш свого,
Далекий від неї обман.
І правдою тішиться вельми,
Не вірить лукавим словам.
Любов вище власних амбіцій,
Не мстить, безкорислива вся,
Порядності норми не зрадить –
Ніколи не згасне вона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246577
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 24.04.2012
І вечір наче вечір,
Один із сотні тих,
Що ляжуть нам на плечі,
Як гамір денний стих.
Та якось так раптово
Почув прихід весни,
Ковтнув повітря знову
І став співцем краси
Цієй природи вроди.
Тут дощ і черв'яки
З'явились з непогоди
Свіжесенькі бруньки
Асфальт блищить і мокне,
Як взимку лід
І п'янко поруч пахне
Вишневий цвіт.
Пливу, купаюсь, тану
У ароматі гроз
Навіки тут зостанусь-
Не зміг пройти я повз.
8.05.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130705
дата надходження 20.05.2009
дата закладки 13.03.2012
А весняне сонце загляда в віконце,
Хоч зима лютує і мороз скрипить.
Та дзвенить водиця у гірськім потоці
І веселу пісню птаха гомонить.
Ой , зимо, вступайся, снігом не кидайся!
Ми весну вже хочем, квітів і тепла,
Щоби ліс в зелене убрання убрався
І весняна казка знову ожила.
Я візьму сопілку і піду у гори
Розбудити сосни піснею добра.
А птахи зі мною заспівають хором
Розіллється пісня попід небокрай.
І її гуцулка вчує чорноброва.
Розкладемо ватру, заведем танок.
Бо весна для щастя, радості й любові
І найперших квітів росяний вінок.
7.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320444
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Весна прийшла, прийшла і всілась на черешні,
Черешня вбралась у фату, мов молода,
Шепоче явір про свої діла сердечні,
І підхопила новину стрімка вода.
Приспів:
Гори вкрились, ніби снігом, білим цвітом,
На черешню зелен явір похиливсь.
Черешневе поривання - понад світом,
Черешневе моє серце рветься ввись.
О, скільки їх по наших горах тих черешень,
І скільки диво-наречених стало враз!
Весна щороку нас дивує, безперечно,
Та через рік уже таких не буде нас.
Приспів.
Ми будем інші, може ліпші, може гірші,
Ще хтось відійде у найкращий із світів.
Але черешні знову будуть плести вірші
І танцювати дивний вальс між яворів.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282823
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 07.03.2012
Грає рояль так тихо й ніжно,
Та недовго так йому грать,
А пари-лебеді білосніжні
По залу танцюють, по залу летять.
У ритмі вальсу все закрутилось,
У ритмі вальсу плинув час.
І, ніби світ весь зупинився
І, ніби все завмерло враз.
Та грав рояль тихо і ніжно,
Плинув і плинув невтримний час,
А пари-лебеді білосніжні
Спинились, бо закінчився вальс.
Хоча вальс і закінчився
На струнах душі рояль буде грать,
А в пам’яті залишилось,
Що пари танцюють, що пари летять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287219
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 07.03.2012
«Весняний вальс»
муз. Віктора Камінського сл. мої
Присвячується ветеранам Великої Вітчизняної.
Пісня була написана напевне років з десять тому коли пісень про війну на українській мові було мало, а ветеранів було набагато більше ніж тепер.
Переможно і гордо крокує
Місяць травень у барвах своїх
Сонце лагідно землю милує
І лунає дзвінкий щирий сміх
Приспів:
Білим цвітом буяють каштани
Закружляла у вальсі весна
З святом вас, дорогі ветерани.
Хай всміхнеться вам доля ясна.
У далекім від нас сорок п’ятім
Врятували ви світ і красу
Зустрічали в Берліні ви свято –
Перемоги жадану весну
Приспів:
Ятрить спомин загоєні рани
На щоці забриніла сльоза
Йдуть в атаку у снах ветерани
У душі не вщухає гроза.
Приспів:
Хоч роки проплили, як тумани,
Вкрила скроні, мов сніг, сивина.
З святом вас дорогі ветерани
Дай вам боже здоров’я й добра.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297833
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 07.03.2012
Можливо йду до тебе я в останній раз,
Можливо вже в останнє я тебе побачу,
Скажи що відчуваєш в цю хвилину зараз,
Скажи тому що вже тебе я не побачу - не пробачу.
Не бійся ти зізнатися самій собі,
Нехай же почуття мої-твої не до кінця взаємні,
Для тебе буде значно легше на душі,
І зникнуть всі сумління потаємні ...
Скажи мені і опиши своє життя,
Про що ти мрієш зараз і в дитинстві,
Скажи мені, будь-ласка, “Я твоя”
Як немовля, що бачить у руках гостинці.
Давай домовимось щоб без вагань,
На клаптику паперу кольоровой ручкой,
Без всяких від говірок й зневажань,
Напишемо, що ж справді за сорочкой ...
Ми танцювали в дощ осінній вальс,
І нам було начхати хто нас бачить,
Я йду до тебе вже в останній раз,
Тебе уже ніколи не побачу – не пробачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312862
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 07.03.2012
Почув В.Ф. що в одному містечку, якийсь особливий годинник запустили, час у якому навпаки відлічується, не до збільшення. І відраховує цей годинник скільки йому ще президентом бути. Тепер уже не п’ять, а лише три роки залишилося, і з кожним днем президентського часу стає все менше та менше…
- Жартівники які, - всміхнувся В.Ф., - Побачимо, хто останнім глузуватиме, - і дав наказ своїм особливим структурам вмонтувати у цей годинник змайстрований ним механізм. Не даремно ж він професор! Нарешті професорський статус знадобився.
Цей додатковий механізм повинен зменшувати вік В.Ф. щодня по тижню. Дрібниця, здавалося б, на ниві прожитих років, але виявилась суттєвою. Коли на цьому годиннику до президентських перевиборів залишалося два з половиною роки, В.Ф. так посвіжішав, що відпала необхідність у послугах візажистів – то ж економія яка для держави вийшла! І до бабів потягнуло… Ну, просто, до непристойності… Господи, прости…
І ще через пару місяців В.Ф. віддав усі гвинтокрили у звитяжні збройні сили країни і почав їздити на роботу на ровері. Такий броньований роверчик йому змайстрували із кабінкою з куленепробивного скла, на зразок папамобіля.
Коли до виборів залишилося два років В.Ф. виглядав майже як близнюк свого старшого сина… А коли невістка молодшого почала вагатися, хто ж із двох Вікторів її чоловік, В.Ф. збагнув, що із механізмом сталася якась халепа: занадто швидко час побіг…
Час знімати механізм, - вирішив В.Ф. і відчув у собі таку молодечу відвагу, що передумав доручати цю важливу справу своїм особливим структурам:
- Сам впораюсь… Чи мало я тих годинників познімав? І не таке бувало!
Відбув В.Ф. до містечка і щось надовго затримався, а в країні сповістили, що він на лікування вибрався. А замість його хазяйнувати Янич залишився… Він і до того хазяйнував, так що зникнення В.Ф. не одразу помітили, оскільки він із всіх своїх президентських функцій понад усе поважав садіння… Садити В.Ф. ще з дитячих років полюбляв: наловить хрущів або жуків колорадських і у коробку їх посадить… мишок, жаб усіляких… Щур трапиться – також посадить… А потім і випустить всіх бранців у класі під час уроку.
Дурний був, відпускав. І добрий! З роками ця доброта нікуди не щезла, а навіть примножилась:
- Що сам маю, то і іншим бажаю, щоб мали, - пообіцяв В.Ф. і почав роздавати те, що мав: Ю.В. Лутенку – судимість, Ю.В. Тимосі – судимість, Кващенку – судимість… Багато судимостей роздав.
Нарешті і В.А. Юбщенко дочекався – йому від В.Ф. доброти орден «За заслуги» 1-го ступеня перепав. Але вередливому В.А. цього здалось замало – адже його заслуги тягнуть на значно більше: вони вартують сидіння! Хоча б у прем’єрському кріслі. Щоб уже повна Вікторія – два переможця в одній переможеній країні!!!
Дуже багато осіб, не чекаючи президентських щедрот, скромненько гайнули за кордон, але хоч і не всі встигли відбути, почали помічати в народі, що садити перестали… Заскучав народ…
Лише тепер В.Ф. схопились і почали терміновий розшук, тим більше, що до перевиборів лишилося тільки півроку і інші персони – Явшенюк, Кулачко, Дриценко… себе в кандидати почали висувати, - ну, знахабніли просто!
Шукали, шукали… Нарешті якась старенька із містечка з годинником помітила п’ятирічного малюка. Поруч із зловісним годинником…
- Хлопчику, ти що, заблукав? Зовуть тебе як, пам’ятаєш?
Пам’ятав хлопчина. Вітею Ямнуковичем себе назвав.
- А батька твого як кличуть, також пам’ятаєш?
І це пам’ятав малюк: «Федором батька кличуть» - сказав малюк.
- Зовсім, як наш Президент, - майнула думка у старенької і вона навіть трішки злякалася…
А вони би і не зовсім страшно: п’ять прожитих на теренах країни років хлопчик за собою мав, а це гарантувало за Конституцією право на участь у виборах в якості кандидата. От тільки із віком неув’язочка вийшла: то аж занадто було, а тепер тридцяти не вистачає… А Витвин із Верховною Радою не встигли прийняти закон, який би дозволяв балотуватися у Президенти з п’ятилітнього віку. І чим вони у цій Раді займаються? Так і не вибрався В.Ф. на другий термін – пролетів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316660
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 07.03.2012
Блондинки, брюнетки, яка вам різниця?
Одна – чорноброва, друга – білолиця.
Як бісики скачуть в очах зірочки,
Принаджують світлом, немов маячки.
І справа не в тому, які кольори,
Не в мові, якою про них говорив.
Якщо вже прийде доленосна година,
На дотик відчуєш – твоя половина.
За тінню і запахом, подихом в спину,
На рівні астралу відчуєш людину.
Можливо на скронях давно сивина,
Та серце віщує – та ось же ВОНА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318494
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Зимовий розпродаж! У розпалі свято.
Один продавець,й покупців не багато.
Лежать на поличці – мороз, хуртовина,
Сніжок, вітерець, червоніє калина.
Тут мізерні ціни, ще й знижки вражають,
А покупці ще й дарунків бажають.
Зима планувала грошей назбирати,
Щоб влітку курортами помандрувати.
Весна випадково, тим ярмарком йшла,
Здивовано брівки уверх підняла.
Скупила товар потемнілий за гріш,
Щоб тільки зима вирушала скоріш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318759
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
На курси англійської мови ходить чоловік,
Натхненно її вивчає уже майже рік.
Нелегко йому дається іноземна мова,
Визубрив бідолаха, поки що, три слова.
I love you - бездоганно вимовляє нині,
А в минулому цих слів не казав дружині.
Вихваляється дружина:"вчиться не даремно,
Хоч англійською це каже, а мені приємно!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302499
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 01.01.2012
Ти живеш неначе пташка,
Що літає в небесах,
То угору поринаєш,
То ховаєшся в лісах.
Ти є ніжна і чарівна,
Мов заряджена гармата,
То з вовками по печерах,
То думками криє хата.
Ти керуєш своїм щастям,
І живеш ти емоційно,
Робиш все, що ти захочеш,
І це все не офіційно.
Ти не любиш лицемірства,
Усе щиро й з почуттям,
Ти підвласна самостійність,
Що керується життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279538
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 14.11.2011
По стелі бігла малесенька ящірка й тихесенько сміялася собі під носа. Хлопчик не міг збагнути, що коїться і що це таке. Він ще не знав, що то була його сестра. Дмитро злякано дивився на тваринку і час від часу скрикував - коли ящірка підповзала надто близько. Вона моргала своїми малесенькими жовтими очками й інтенсивно чухала п'яточку. Дмитрик також моргав, але про п'ятку забув, злякано озираючись навкруги. І тут до нього підійшов тато. Він взяв хлопчика за руку, що тремтіла, немов у хлопчика була пропасниця. Тато турботливо почав говорити до малого:
- Це - ЯЩІРКА! Вона п'є воду. Я зараз піду і принесу відро.
Він вийшов, а звірятко продовжувало намотувати круги навколо люстри. Хлопчика не заспокоїли батькові слова, і він продовжував дрижати. Але тато повернувся швидко, із великим відром у руках. Вийшовши на середину кімнати, він поставив там відро із водою та відійшов. Згодом підійшов до сина і поклав руки йому на плечі. Вони разом ще хвилин 5 дивилися на малесеньку ящірку, що продожувала бігати по стелі. Аж раптом тваринка зупинилася і подивилася донизу. Взуздривши відро, вона здригнулася, завмерла і впала у відро. На мить Дмитрикові здалося, що зараз вона потоне і помре. Але коли він із татом підійшов до відра і глянув усередину, то побачив, що воно порожнє, а на дні його сидить ящірка, тільки вже не така маленька, а роздута, мов мильна бульбашка.
Тепер йому стало страшно, що вона зараз лусне і вся кімната буде забруднена ящірковими нутрощами. Але милий плазунчик продовжував мирно сидіти у відрі, ще тихесенько хихотячи й моргаючи вирядченими жовтими очиськами.
Діма проникся довірою до звірятка, йому було цікаво спостерігати за ящіркою і він уже було подумав, що починає розуміти оце її хихотіння, як тато сказав:
- Синку, пора випускати ящірку на волю.
Хлопчик здивувався. Він думав, що тваринка залишиться із ним назавжди і стане його найкращим другом. На його великі блакитні очі навернулися сльози, він почав схлипувати. Це побачила ящірка, ще двічі моргнула своїми очками (наче подаючи Дімочці секретні ящіркові сигнали), посміхнулась і, вистрибнувши з відра, скочила Дмитрові на плече. Та він не злякався, а взяв її до рук ф погладив по спинці у відповідь. Їй таки треба було йти. Єдине, що вона могла зробити - це залишити назгадку Дімі свій хвостик. І залишила. Хвіст відпав сам по собі, ящірка підстрибнула догори й розчинилася в повітрі.
Тато і хлопчик продовжували стояти посеред кімнати, дивлячися на малесенький зелений хвостик, що лишився у Дімочціній долоні.
"Вона обов'язково повернеться! Я буду чекати її," - подумав малий.
З тих пір щоночі Діма уві сні бачить ящірку. Вона телефонує до нього й обіцяє, що скоро повернеться. І так щоночі. А він до сих пір чекає...
2007 рік, весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257196
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 18.05.2011
-Втечу звершили,значить
(Глянув суддя на Вавилу);-
Чому?
-Хотів побачить...
Тещу(!) й жінку мою милу.
Скривився суддя
(Мов від болю):
-Ех,мислення примітивне-
Уявлення про волю...
У вас вельми дивне!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257928
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 18.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2011
- У Новосанжарському районі з’явився маніяк, ви не боїтеся вечорами ходити, тим більше сідати в машину до незнайомця - пожартував я, беручи на борт свого Нісана двох повногрудих жіночок, які добиралися з Руденківки до Нових Санжар в пізню годину.
- Ми в такому віці, що нам уже ніякі маніяки не страшні: справжнього мужчини в селі не знайдеш одні п’яниці довкола. Так що, маніяків нам лиш подавай - жартували красуні.
- Та ні! Я насправді чув, що по дорозі в Пологи Низ в проміжку від траси до села з кукурудзи буває вискакує якийсь парубійко, уявіть, цілком голий, теліпає своїм «хазяйством» і страшить жінок, що повертаються з роботи до дому.
Жіночки розсміялися
- Знаємо ми таких маніяків. У нас уже був такий один - страх на всю околицю наганяв аж поки не стався з ним випадок, після чого він щез і більше не з’являвся.
- А що ж такого сталося? – з цікавістю перепитав я.
- Та є в нас туті така Лєна, товста як нас двоє, а боягузка …
Якось довелось їй у передвечірню пору з Клюсівки до Санжар добиратися . Їхала вона своїм старим велосипедом і цілу дорогу трусилася. А ще більше страху наганяло на неї те, що її транспорт, як то кажуть, на ладан дихав, і кожних сто метрів, їй потрібно було ланцюг поправляти. Спаде ланцюг з зубчатки, вона зупиниться – окине оком довкола, чи нема чого підозрілого та й береться його налаштовувати. Так доїхала вона аж до повороту на інкубатор. Лишень проминула його, як знову у велосипеда ланцюг злетів.
Як звикло, Лєна з острахом оглянулася. Навколо було тиша, тож вона зігнулася, щоб поправити його , та не тут то було, ланцюга заклинило між зубчаткою та рамою. Спроба зірвати «бісового» рукою, виявилась безуспішною, прокрутити педалі теж не виходило. Так-сяк смикала, але все намарно… Нарешті підвелася, щоб зітерти піт з лоба, і обімліла – перед нею стояв худий голий мужчина, з серйозними намірами на зґвалтування, принаймні їй так здалося.
Все що було у ній враз опустилося, але інстинкт самозбереження спрацював, і Лєна , піднявши руки до гори , замість слова - рятуйте!, раптом голосно крикнула - Ура!
Скільки натхнення, було в її обличчі від нагнаного собі страху, що той голясик раптом сам кинувся тікати. Кинувши велосипеда , не усвідомлюючи, що діється, ця товстенна жінка побігла за маніяком. Він тікав щосили, виблискуючи голим задом, мов манив її за собою. А вона, підбираючи халат вище колін, захекавшись, гналась за ним і все кричала - Ура! - Ура!
Звичайно, маніяка наздогнати їй не вдалося, але люди кажуть, що з того часу той телепень більше в околиці так і не з’являлися.
Так що і на цього управу хтось знайде. А то й ми поїдемо забавитися – зареготали молодиці.
Звичайно, жіночок до Нових Санжар я довіз, і грошей з них не брав, бо хорошою платою мені була їх цікава історія, над якою я ще довго і довго сміявся, уявляючи собі і маніяка і його худий зад, і Лену, і її громове і переможне Ура!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259580
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 18.05.2011
Щозимку молодь за кордоном
Святкує Валентинів День
Як День закоханих, він повен
Віршів, освідчень і пісень.
Серця любові відкривають,
Ім`я коханих прославляють.
І навіть самий соромливий
Є винахідливий, сміливий!
Чудовий час, відвертий час -
Прийшло це свято і до нас!
Співає серце спозарана:
Для тебе квіти всі, кохана!
І ніжно вимовляють губи:
На все для тебе згодна, любий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240754
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Місто одягає теплі светри.
Місто заховалось від дощу.
Розтягнулись суму кілометри,
Я між ними подумки лечу.
Замовкають голоси знайомих.
Зорі у калюжах мерехтять.
Ця історія з давно відомих,
зрозумілих термінів й понять.
Світлофор виблискує яскраво -
Надивився зранку він чудес.
Дощ тремтить, і я тремчу так само...
Наче зорі зірвуться з небес.
29.03.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239127
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 06.02.2011
Тайсон Майкл - боксер відомий
в Київ прилітає,
на боксерський поєдинок
із Кличком чекає.
Та коли вже з дня на день
бою час підходив,
то Кличко на тренуванні
м'яз спини пошкодив.
Що ж подієш? Бій ніяк
не можна відкладати,
терміново треба тож
заміну підшукати.
Хто ж погодиться при глузді
в рингу з Майклом битись?
Всі б хотіли на сміливця
то́го подивитись.
Привернув Петро увагу -
м'ясник із Бессарабки -
метра півтора в плечах,
зросту - два без шапки.
- Ми тобі, Петро, таку
умову пропонуєм:
протримаєшся як раунд -
міліон даруєм.
Ну а той собі подумав:
- Чом не заробити?
За мільйон я на базарі
буду вік робити.
І ось час уже прийшов -
до бою гонг лунає,
Тайсон нашого Петра
в усі боки маслає.
Аперкот і зліва, й справа,
і в живіт, і в "диню",
а м'ясник собі стоїть,
тільки око синє.
Три хвилини промайнуло,
раунд закінчився,
встояв Петя на ногах,
в рингу не звалився.
В залі оплески, фурор,
суцільне здивування,
та Петрові пропонують
вже нове завдання.
- Будеш мати два мільйона,
і не сумнівайся,
тільки ще один, будь - ласка,
раунд протримайся.
Три хвилини знову Тайсон
м'ясника лупцює,
та не падає Петро,
в залі всіх дивує.
- Можем ми за третій раунд
ще мільйон додати,
та ось тут Петруха наш
вже не став мовчати:
- Більш не зможу я триматись,
більше не стерплю я.
Зараз я цього "козла"
в рингу відлупцюю.
08.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221960
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 03.02.2011
Дзвонить якось із курорту чоловіку Нюрка:
-Як там милий поживає наша кішка Мурка?
Каже Коля жінці:"Мо́же бу́ла вона хвора,
я не знаю, але здохла кішка наша вчора."
Нюрка в плач:"Навіщо ж треба так було казати,
міг мене ти, Колю, зразу ж хоч підготувати.
Ти б сказав, що наша Мурка на даху сиділа,
що тваринка наша бідна раптом захворіла,
що вона собі на лапці один кігтик здерла,
а вже потім ти сказав би, що вона померла.
Зрозумів тепер ти, любий, треба як казати,
щоб в майбутньому не став ти так мене лякати?"
-Вибач, Нюро, я звичайно ж усе це зрозумів,
і тебе так налякати я зовсім не хотів.
-Гаразд, Колю, як здоров'я там в моєї мами,
чи ти їй допомагаєш впоратись з грядками?
-Скажу я так, як ти мене навчила говорить,
твоя мама зараз, Нюро, вже на даху сидить.
06.06.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78209
дата надходження 07.06.2008
дата закладки 03.02.2011
(анекдот з життя)
-Скажіть-но, куме, що за біс? –
Опісля нашої вечері
Додому ледве я приліз
І остовпів, відкривши двері.
Мене аж кинуло у піт!
Дивлюсь, а в хаті на дивані
Сидить рудий нахабний кіт
І хвацько грає на баяні!
Регоче, вражина така!
І підморгнувши мені оком,
Тоді як вшкварить гопака –
Пішов навприсядки і боком!
-То, мабуть, «білочка» була!
Таке верзеться від горілки…
-Та що ви, куме, невже я
Не відрізню кота від білки?!
14.06.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206202
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 03.02.2011
Нині стало теж у моді собак одівати
Іван свого теж одів, щоб пожартувати.
Сонцезахисні купив йому окуляри,
Галстук новий поцепив, що подарували.
Непожалів новенького навіть капелюха,
Надів йому на голову щоб прикрити вуха.
Накинув і піджака - ноги й груди вкрив
Й у ланосі на сидінні його посадив.
Коли їхав за селом зупинив інспектор
На алкоголь перевірив і в шинах протектор.
Праві дверці теж відкрив, оглянуть машину,
Біля носа пасажира завмер на хвилину.
Коли жезла той із рук виривав зубами,
Відступаючи упав, доверху ногами.
Надавав йому Іван першу допомогу -
Злий собака покусав інспектору ногу.
Після судової тяганини, Іван не жартує,
Возить інспектора по бабках - переляк лікує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235019
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 03.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2011
Так стрімко, наче птаха злет,
В життя ввірвався інтернет
І за одну миттєвість в світі
Всю землю можна облетіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187627
дата надходження 04.05.2010
дата закладки 19.12.2010
Давно було, в роки ще ті, тридцяті,
Коли багато з нас, ще просто не жили.
Про ті часи вже є слова крилаті.
Не пощастило тим, хто там тоді були.
Біда спіткала рідну Україну,
Хоча в біді завжди вона була.
Її вбивали, як нагуляну дитину
Вона ж пручалася тільки, як могла.
Її топтали, різали, душили.
Тримали, як непотріб. Як ніщо.
Замість життів по виросли могили.
Питається навіщо? От за що?
Здригалася земля, тряслися води.
Усе що мало серце, все тряслось.
Чи терпів хтось таке з інших народів?
О, Україні не мало довелось.
Найгірше те, що все лиш почалось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228865
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 15.12.2010
Заспорив з хлопцями Микола на пасіці, з ранку,
Що з'їсть меду, у обід, трьох літрову банку.
Очам своїм не вірили здивовані свідки,
Які спорили із ним, на ящик горілки.
Як пузир, роздувсь живіт від свіжого меду,
Появився зовні шкіри з боків і спереду.
Вода йому полегшила перенести болі,
Довелося ніч сидіть у ставку Миколі.
Незадоволено зітхав, як квакали жаби,
Убачалось, що сміються зелені нахаби.
Вранці вибрів із води, як сходило сонце,
На березі з горілкою зачекались хлопці.
Не скінчилися і в день пригоди в Миколи
На пасіці, як сп'янів, покусали бджоли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223121
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 14.12.2010
Осіннє листя золотиться,
Під ноги падає всі дні,
Немов, збирається проситься:
«Продовж життя, дружок, мені!»
А ми його зненацька топчем,
Воно не плаче,не кричить.
А може, листя жити хоче
Оту останню в світі мить?
_________________
Ось так у нас буває часто,
Старий непотребом стає.
Його хоронять передчасно,
Бо бачать благо лиш своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149040
дата надходження 09.10.2009
дата закладки 25.11.2009