Больше не хочу, довольно
Понапрасну слёзы лить.
Как бы не было нам больно,
Нужно брать - и уходить!
Быть несчастными – так просто,
Можно сесть и погрустить.
Пролистав страницы томно,
Несколько глотков отпить…
И в придачу пару-тройку
Выдумать ещё проблем,
Чтобы не сбивать настройки
Наших внутренних систем.
Кажется, не станет лучше,
Спустя день и даже год.
Кто калечил наши души
Прочь из мыслей не уйдет.
Но, по замыслу природы,
Просто всё, как дважды два.
После каждой непогоды -
Засияет радуга.
Постепенно, не спеша,
Облик с памяти сотрётся.
И разбитая душа
Новым чувствам улыбнётся.
Вновь захочется мечтать,
Строить планы, жаждать встречи
И на письма отвечать
Слыша стук в груди сердечный.
В те моменты понимаешь,
Как же глупо было плакать
О несбывшихся мечтаньях,
Жить, как будто в полумраке.
И невольно замечаешь,
Утром просыпаться легче,
В 7:00 за кружкой чая
Думать о субботней встрече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612487
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Сліпій душі, що темрява, що світло,
Однаково чорніють навкруги.
Однаково не холодно й не тепло
В самотнім краю вічної зими.
Вона глуха до зойків інших душ.
Нікого і нічого їй не треба.
Хоч помирай, але її не руш.
Вона забула шлях уже до неба.
Забула, що вона – це чистота,
Що зіткана зі світлого проміння.
Тепер для неї це як новина,
Породження нестримного натхнення.
Тому і зраджує тепер в усім,
Своєму носієві з незнайомим.
І кидає липку кіптяву тінь
На все прекрасне, що творила зроду.
На світі вже втомилась вона жить.
Омита в крові і слізьми полита,
Бо для людини все життя як мить,
А для душі – це безкінечна битва.
Проте не згасла ще надія вся,
Що хтось, колись, проллє на землю світло,
І в світлі тім очиститься вона,
І позабуде що творила лихо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612481
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Розірвались корали. Намистини
Покотились долівкою з сумом...
Ти бажаєш зрікатися Істини?
Це мені не потрібно. Подумай,
Що ти можеш залагодить зреченням?
Не збереш у долоні кохання.
Все кінчається. Всі ми приречені
Пити чару, неначе востаннє...
А розірвана Істина Правдами
По приватних кишенях розходиться.
Не по правилах, ой, не по правилах
"Догравати" кохання доводиться...
Тож омийся сльозами розлучними,
Як-то водиться в царстві жіночому!..
Не зрікайся. Вже краще відмучитись.
Так буває. Хоч ми і не хочемо...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092510404
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609343
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 10.10.2015
Дівчинко,
В твоїх венах течуть вірші
З твоїх ран проростають вишні
Твої очі, фатально грішні
Я тебе не віддам іншим
Я для себе
Давно це вирішив
ти тікаєш завжди поспіхом
І в обійми,
Широким розмахом
Не заманиш тебе
кавою
Не заманиш тебе
Печивом
Твої руки, твій сміх коліна….
Я без тебе давно б загинув
Я тобі наречений реченний
Непрочитаний, незавершений
Текст
Дівчинко,
В твоїх венах живуть вірші
Допиши їх нарешті
Випиши
Той хронічний нестерпний
Біль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534760
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 10.10.2015
З теплом ця осінь все ж прийшла,
Ще й сонцем гарно обігріло,
Уся щаслива дітвора,
Простори вулиць полонила.
І посмішки скрашають час,
І першачки ідуть до школи,
Настав й для них учбовий час,
Почавши нові свої кроки.
Усе ж підуть у перший клас,
Старанно будь там навчатись,
І це для них щасливий час,
Будуть життя все пам’ятати.
А час минатиме лишень,
Роки перебігом щасливо,
І обернись й вже випускник,
Життя швиденько все змінило.
І нагадавшись це усе,
Шкільні роки все полонили,
Ми просто не забудем те…
Що з кожним роком нас змінило.
Ми не забудем перший клас,
І вчителів що нас навчали,
Та й клас що дружний повсякчас,
Веселим спогадом згадали.
І ось поріг шкільний минув,
І ми усе ж дорослі стали,
І діточки наші підуть,
Тай й будуть там гарно навчатись.
І продзвенить перший дзвінок,
Він раз в житті у всіх буває,
Шкільні роки в дорослість крок,
Роки ідуть роки минають…
А.А. Отченко 01.09.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603523
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 10.10.2015
Спокуса чинить тільки зло,
Романтика псує нам очі,
А пристрасть тягне лиш на дно,
Гарячої, грішної ночі.
Огида мучить серце, душу,
І відвертає назавжди,
Втекти далеко хочу й мушу,
Я прокладу в той шлях сліди.
Коли, ти – сонце, то - світи,
Світи, так ясно, як ніколи.
Коли ти – серце, то - люби,
Щоб всесвіт не закрив нам штори.
А як не можеш – прокляни,
Щоб сили вже мені не мати.
Мої всі нутрощі ковтни,
Щоб тіло стало казематом.
Ти – космос? Може. Чи ти смерть?
Летіти вниз у синє небо?
Упасти вгору спересердь?
Перед очима мати “ zero”.
Порватись на частини вщент?
Що може бути найпростіше.
Огидний чути комплімент,
І крик оглушливої тиші.
Раби, заручники подій,
І відступ зовсім не можливий.
Той світ, омріяних надій,
Насправді є такий фальшивий.
Кохання може бути злим,
І неподільним, і жорстоким.
Та чи потрібне воно тим,
Хто замість серця має стоки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611475
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2015
Чомусь в цілунках криється тривога -
що все це так... А не від Бога,
всьому виною лиш тестостерон -
Це не кохання ще...Простий гормон.
Кохання ж це коли з закритими очима,
не відчуваючи безглуздя за плечима,
ідеш вперед тримаючи в долоні
чиєсь життя у добровільному полоні...
Коли годинами шукаєш серед міста
її одну...Найкращу перлу із намиста,
краплину чистої водиці з неба,
торкнутися б...До болю треба!
І уночі немає часу роздивлятись зорі
вслухаючись замріяно у голоси прозорі,
як під гіпнозом зустрічати ранок -
в якім вона твого життя світанок...
Кохання це забувши про закони
творить разОм - руйнуючи кордони,
і поспіхом втікати в темну ніч,
Залишивши для інших шепіт протиріч...
Разом життєвий шлях змалюєте на полотні,
розлукам скажете одноголосне "ні"!
підете в світ вже власними стежками,
Навіки зв*язані обітніми словами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528472
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014
Текла сльоза солона і гірка
Така ж сама, як літ шістнадцять тому
А в грудях билась істина німа –
Не можна вже зарадити нічому.
Минули весни, юний цвіт зів'яв
Розбились мрії серця молодого
Студений вітер на шматочки рвав
і ранив душу - свідок жалю мого…
Чи ти щасливий, хочу я спитать
І що відчув, як юність ти побачив?
Чи був хоч щем у серці, чи печаль?
…Ти мабуть все давно собі пробачив…
Ти мабуть вже давно усе забув,
Та й справді ж бо, навіщо пам'ятати?
Усе минуло, відлетіло в даль.
І щастя із нещастям не зрівняти.
Що втрачено, ніколи не вернеш.
Що пройдено, не перейти те знову.
Лиш не забудеш… Пам'ять не зітреш.
Картинку юності звабливу й кольорову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162129
дата надходження 20.12.2009
дата закладки 20.12.2009
Вона тендітна - та незламна,
Чарівність, незбагненність, чистота в очах...
Це непристойна скромність, що веде в оману,
Байдужих не залишить, заполонить в снах.
Вона і сонце, і зоря на сході,
Вона і муза, й пісня у душі,
Вона володар всього у житті.
Їй все підвладне, а вона - собі.
Її жадають, хочуть до нестями,
Її кохають в сні і на яву,
Її обожнюють і днями і ночами,
Її цілують, та лише в щоку.
Вона самотня, хоч така жадана.
Вона - це пристрасть, спалах у очах.
Вона фатальна, непокірна дама.
Вона для всіх і кожного монарх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113040
дата надходження 22.01.2009
дата закладки 27.09.2009
В полоні чар моя свідомість,
В п'янкім дурмані бачу світ,
Купаюсь у твоїм коханні,
Лечу в невіданий політ.
Безмежний простір огортає
Шалений блиск очей твоїх,
До вуст вустами притягаюсь
Щоб збожеволіти від них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147222
дата надходження 26.09.2009
дата закладки 27.09.2009
Я сегодня неприлично влюблен,
А ты - так нежно раздета,
Я наши вены наполню огнем,
И станет ближе к нам небо.
Мы вывернем мир наизнанку,
Себя и нервы его оголив,
Принцессу превращу в куртизанку-
Такой избитый и пошлый мотив.
Ты зажжешь дыханием свечи,
В небесных канделябрах ночи,
В стон сольются все речи,
И в сердце вонзятся мечи.
К нам не заглянет застенчивый клен
И за зиму спрячется лето,
Ведь я сегодня неприлично влюблен,
А ты - мною так нежно раздета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147224
дата надходження 27.09.2009
дата закладки 27.09.2009