Ранок підніме туману завісу.
Сцена – околиця темного лісу.
З боку села червоніє заграва.
Розпочинається наша вистава.
Чуєш гвинтівочні аплодисменти?
Нумо, пильнуй за подачею лєнти.
Граймо для гостей веселії танці,
ми ж бо з тобою віднині повстанці.
Через кордон із гнилого болота
лізе червона і біла сволота.
Нового їм заспіваєм куплета,
ритм відбиваючи із кулемета.
Тільки-но здихались старих імперій,
лізе якесь одоробло у двері.
То ясний пан, то чортзна-чий товариш…
Ні, кулішу із такими не звариш.
Звідки їх стільки тут, ласих до влади?
Ніби самі не дамо собі ради.
Щедрий наш край і на землі багатий –
вистачить всім… Якщо купно ховати.
Через кордон із гнилого болота
лізе червона і біла сволота.
Нового їм заспіваєм куплета,
ритм відбиваючи із кулемета.
Нібито цих привели вже до тями –
хто не лежить, накиває п’ятами.
Не до смаку прийшлись схоже гостинці,
може полишите нас наодинці?
Ми ж тоді врешті на власному полі
виростим собі найліпшої долі,
житимем в злагоді і у покої…
Щось я замріявсь… Подай но набої.
Через кордон із гнилого болота
лізе до нас триколорна сволота.
Нового їм заспіваєм куплета,
ритм відбиваючи із кулемета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940686
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 04.08.2022
Я хочу Вас.
Душею, а не тілом.
Дістати б серце, сховане на дні,
і щоб воно мене отак любило,
як Вас любити суджено мені.
А ще я хочу, щоби уночі
своїх очей Ви ніжних не зімкнули.
Щоб думали, чи спиться вже мені,
й чи мої руки Ваших не забули.
І щоб здригались, бачачи мене,
і щоб від дотиків моїх немов горіли,
і щоб не вірили, що це усе мине,
і щоб мене - як я Вас - полюбили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954238
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 27.07.2022
***
У кожного – розумна голова,
говорять палко правильні слова
і, дивлячись (от підлість!) прямо в очі,
нас обкрадають зранку і до ночі.
***
Аби судити владу справедливо,
в "верхах" була б пустеля та безлюддя.
Та хто судитиме отих зрадливих,
як найогидніші злочинці – саме судді.
***
Продажність... хабарі... брудні секрети –
вже в шафи не вміщаються скелети...
А Всевидюще Око просить слізно:
"О, діти! Схаменіться! Ще не пізно!"
3.05.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578604
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 23.06.2015
В Одесі вибух, мітинги на Банковій,
Дебальцеве дубасили з рання…
Нервово сигарету мну між пальцями:
У мене помирає кошеня.
Пухнаста грудочка з блакитними очицями
Прозорим кігтиком вчепилася в життя,
Хапає світ широкими зіницями,
А їх поволі сковує кришталь…
Теракт в Лівані, голод у Намібїї
Та у Китаї знов якась бридня,
У телезірки стрес, у депутата лІбідо…
***
А в мене помирає кошеня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577824
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 18.06.2015
Вона бачить красу в молекулі
Та нещадна до недолугості.
Я - сукупність усіх недоречностей.
Геніальний в своїй безглуздості.
Вона добра, любові повна,
життєлюбна та життєдайна.
Я - немов полотно Ван Гога,
Мов в пустелі зупинка трамвайна.
Нам дідусь Саваоф,посміхаючись,
Перетнув непомітно орбіти.
І чекає, на хмарі гойдаючись,
Що, цікаво, із цього вийде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577989
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 18.06.2015
Жовкнуть старі фотографії,
Роки відлітають димом...
Прикрий факт в біографії -
Був я в дитинстві блондином.
***
Хіба ж ці очі брехали?
А чи тоді, чи тепер?
Ось таких пацанів "клепали"
В колишнім СССР
***
Мабуть, недаремно у юності
Дражнили мене Дон Кіхотом,
Можливо, це - прояв безглуздості
Та я не всміхаюсь на фото...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578552
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 18.06.2015
І іскриться вино в кришталевім бокалі,
А від свічки вогонь відбивається в склі
І пролиті краплини, мов з намиста коралі,
Залишають кроваві сліди на столі.
П’ю червоне вино по краплинці – смакую…
І з’являється хміль - грає в жилах тепло.
Грію келих в руках і устами цілую
І іскристе вино виграє через скло.
О, червоне вино, ти напій, що від Бога,
Ти даруєш тепло і несеш до небес,
Ти частинка краси, чи чогось неземного,
Ти поетів напій, а ще більш поетес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384333
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 22.05.2014
Ніжні слова лише тобі -
Я тебе люблю!
Коли разом, коли удвох –
Ніби у раю.
Сонце сія, промінь летить
І шумить трава.
Лише тобі я принесу
Чарівні слова.
Доля всміхнулася,
Серденько забилося,
Ми за коханнячко
Удвох зачепилися.
Лише для нас, лише на двох
Сонечко сія,
Тільки тоді, коли разом,
Чуєм солов’я.
Коли нам двом пісня звучить,
Знову ми в раю,
Я покохав тільки тебе,
Пташечку свою.
Доля всміхнулася,
Серденько забилося,
Ми за коханнячко
Удвох зачепилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292118
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 22.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2014
Оце почув легенду я чудову
Ще про часи давнішньої пори:
Стояли одинаком попри долу
Якісь химерні два монастирі.
Можливо не було би так цікаво,
Бо жили зовсім там не вороги:
Один був лаврою,
але ж лукавий
Зробив, щоби жіночим був другий…
Та ж мабуть важко плоть угамувати,
А може жага спілкування зла …
Назустріч почали вони копати,
Щоби коротка путь у них була.
Скажу вам – це тяжка була робота
Лопатою довбати у пітьмі,
Але ж була й пронизлива турбота
Та перспектива… Знаєте самі.
Та потім з’ясувалось, що мужчини
Не дуже так твердий довбали мур,
Бо раз за разом з певної причини
Вони сідали всі на перекур.
Сиділи сидьма та димок пускали,
Байки розповідали, пили мед,
Жінки тим часом поспіхом копали
Та просувались впевнено вперед.
Та меду, як завжди, було замало,
То ж залишали грюкати десь трьох,
А інші всі уперто і зухвало
Копали хід в далекий винний льох.
А докопавши,
там, де пили - впали,
Бо мед і в Африці міцний він - мед…
Жінки тим часом поспіхом копали
Та просувались впевнено вперед.
Але ж колись, можливо на похмілля,
Хтось крикнув «Браття, се ж така біда!
Закінчуйте оце свавілля –
Жіноцтво жде! І воля теж тверда!»
Та потім хлопці довго засідали,
Складали план робіт на рік і пили мед…
Ну а жінки копали та копали,
І просувались впевнено вперед.
Біжать роки, а їх віки міняють
Та кожен день ми ладні зустрічать
Лише тому, що десь жінки «копають»,
Щоб світ тримати на своїх плечах!
Це досить вільний переклад з переробкою вірша, написаного десь у 60-ті роки 20-го сторіччя мало відомим російським поетом - бардом Б.Ларіним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406633
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 07.02.2014
Графітом олівця очорнений блідий листок
Одним рядком коротким на листковій скроні
Та й все. І олівець замовк,
Але не спиться гордому листкові.
- Як ти посмів, - образливо до олівця, -
на моїм білім тілі, псувати вроду мойого лиця,
"Та я ж тепер немов яке ганчір'я!
Я білим був, і мною тішилося око,
Поважно на столі я так собі лежав.
А ти, сухе та й чорнобоке
Мою сліпучу сніжність зіпсував."
Та олівець мовчав, не знавши що сказати,
Не знаючи, за що йому такий урок.
Та раптом чиясь постать увійшла в кімнату,
Зі столу узяла отой листок.
Очима, червонястими від втоми
Рядок задумливо перечитала -
[u]Та[/u] постать ожила. Листок той став відомим!
Йому дісталася велика слава.
А як же олівець? -
Лежав собі покірно на столі.
Він - як митець, але без права вибору.
Його постійно лають аркуші дурні
Не знаючи, що потім же самі від того ви́грають.
Але, невтомний олівець, пророк
Стерпіти мусить всі образи.
Він пише слово, слово - є народ
Що назива пророка чорномазом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465781
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2012