Галера осені у істамбульській бухті.
Пробач мої борги. Роздай мої любові.
Пливуть до моря баржі паперові –
твої слова, тобою ж і забуті.
Галера осені. Жовтогаряче рабство,
себе втрачання в диханні ритмічнім,
аж поки сніг – таким холодним січнем.
А нині даль. І ще на клумбах айстри
гойдають вечір. Засинають бджоли,
тягучий мед віддавши бджолярам.
І сад стоїть, немов недільний храм,
з кадилом груш і яблунь омофором.
Галера осені. Багряна одіссея.
Чекання мрій і нездійсненних див
у товщі непрозорої води,
що пам"ятає сни своїх офелій.
Усе по колу. Вічності човни
пливуть назустріч. Та не наздогнати.
Гінким вербовим гіллям проростати б,
не знаючи ні страху, ні вини.
З уривків слів зробити два весла.
із клаптів днів напнути два вітрила,
і попливти туди, де ми відкрили
в тумані жовтім свій архіпелаг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278647
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 09.09.2011
Ти мовчиш, і мовчання твого анатомія
не знайома. Цей вид колись знайдуть в льодах.
Ну а поки тремтінням у венах на скронях
видаєш мимоволі нав’язливий страх
бути врешті упізнаним, стати собою,
недолуго-звичайним і сіро-простим.
І у цьому старому, як вічність, двобої
виграєш уже звично і вкотре – не ти.
То мовчи. Всі слова вже належать чужинцям,
на цитати розтягнуто Книгу із Книг.
У рядках погвалтованих стогнуть полиці,
і чекають набіг мародерів нових –
тих, що вміють читати чужі пасторалі,
та не вміють творити звичайне життя.
Нехай слів непромовлених травлені зграї
всі мовчання тобі, як востаннє, простять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241113
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 16.02.2011
можливо ти налякана осінню
можливо ні
можливо це моє сприйняття
твоїх солоних очей
що ніколи не плачуть
моря це частини океанів
і менше для лузерів
і інше для лузерів
неможливо сумні
навіть коли сміються
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230033
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 22.12.2010
Каждый теплый день когда то
обернется черной бурей.
И когда сияет солнце,
Знай,что кто то горько плачет.
Если слышишь,что смеется
Где-то маленький ребенок,
Помни,что с другого края
кто-то корчится от боли.
И чем безмятежней счастье,
что ты чувствуешь сегодня,
тем вернее кто-то близкий
Засыхает от тоски.
Это-правила вселенной,
Нерушимые законы:
Чем светлее видишь белый,
Тем мрачнее будет черный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20564
дата надходження 22.01.2007
дата закладки 20.05.2010
Продай мене, отче, за тридцять сріблястих монет
В момент, коли хмари готуються гинути плачем.
Я хочу пізнати щасливої віри фрагмент,
Я хочу померти й навіки лишитись гарячим.
Продай мене, отче, татарам чи туркам продай ...
Я більше не можу служити тупим фарисеям,
А голови іншим у битві за Небо стинай,
Від крові я млію, як блудниця під Мойсеєм.
Продай мене, отче, в оману, в пустелю, в пітьму,
А потім признач моїм другом найкращим Іуду.
Я буду жаданим і змерзлих теплом огорну
І кару від них же щомиті отримувать буду.
На лоба знайомий терновий вінок одягни,
На плечі хреста щонайтяжчого вибери, тато!
Нас так небагато, і ми – твої кращі сини,
Тож треба нас всіх якомога дорожче продати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116534
дата надходження 14.02.2009
дата закладки 06.03.2010