Даєш свою руку, мов мапу життя,
вкладаєш уздовж борозни,
цілуючи серце на тонкому зап"ястку...
Ти мій погляд спіймаєш всім небом,
щоб відбилась у люстрі душі.
У тебе під віями мов у хатинці зігріюсь...
Ти стоятимеш міцно посеред долі,
Дубом кремезним розлогим.
Притулюсь до кори пелюстками ромашки...
Смолоскипом забуту мене схаменеш,
самоту, мов печеру освітиш.
Антрацитом віддамся язикам пожадання!
...нині варто згоріти...
...нині варто кохати...
12.11.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221641
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Це дуже просто.
Сидіти за вікном
дивитись на медові горизонти.
І не цікавитися квітом,
захопливо не бігти в далечінь.
Не пурхати із гілочки на гілку
метеликом, чи зайчиком
із сонячної казки...
Це дуже просто.
Сидіти спокійно у кріслі,
ловити струмені світла,
повільно поливати квіти,
ковтати розважливості пігулки.
І нікуди не бігти,
особливо не поспішати
і похапцем не запихати речі
до шкарубкої валізи.
Не думати про втечу
від натовпу
заздрістних щебетух.
Від руху пітних маршутівок.
Від постійності.
Це дуже просто
боятися змін.
Не сунути носа з печери звичності.
Цвяхи забивати
для наступного календаря
і штовхати подушки
у пошуках дистанційки.
Це дуже просто!
Простіше вимкнути світло,
воду,
газ,
телевізор...
і рвонути до свого серця,
і бігти за край,
розірвати собою тугу далечінь,
воскреснути з простоживих
і жити,
вдихаючи світло і тіні...
звуки й мовчання...
кострубаті дороги і димні світанки...
чаї на вокзалах і...
декілька справжніх таємних побачень...
і все наяву!!!
17.11.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222743
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Збираю по краплині
терпіння,
аби не йти в атаку.
Сиджу в очікуванні і в онімінні
на неопалимій купині.
Збираю по краплині
вміння
не відсахнутися від знаків,
про передбачене кохання сильне
і незабутнє,
і незламне!
Стрибну у прірву почуттів,
в бездонне озеро спокуси...
Співають Олімпійці гімн,
коли сама з собою б"юся...
Сама себе тримаю за зап"ястки,
прив"язую себе подалі
від телефону,
від дверей,
від твоїх вуст...
Сама від себе шлю догани
за слабодухість,
за пиху,
за лінь...
Сама себе пошлю подалі!
Якщо себе сама вбиваю,
то хто ж тоді перемагає?
То хто ж тоді нап"ється з кубку
хмільних медів,
пекучих зваб,
любовних серенад начується
і трунків
напється із долонь кохання?
Хто?
Якщо сама себе здолаю?!
Збираю по краплині
силу,
і п"ю
любовне зілля залпом!
17.11.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222720
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 28.11.2010
струснулось небо ,
ніби мокрий пес.
врізнобіч краплі й морок...
а я тулюся грітися до тебе.
намотую на шию шарф,
мов час на обертальну вісь...
я зосереджена і мовчазна,
бо ти до мене притуливсь...
зашкандибає сіро-жовте листя,
перетинаючи порожній сад.
думки мої вколисані туманом,
котами укладуться край вікна...
знов скаржиться паркан на старість,
поштова скринька позіхає,
порожнім грається відром сірко -
нарвалося ж само на прочухана!
серед гілок, мов білка рудошерста
відкрився світу мій купальник,
ще з літа вкрадений
сорокою на скарб...
тулюсь до теплої розмови,
торкаюсь носиком осінніх ароматів...
а хризантеми діляться думками,
написаних на білих пелюстках,
немов записки з печива пророцтв.
...повільно, вдумливо читаю...
18.11.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223013
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Шоколадний хлопчик
Здоров був, мій хлопчику шоколадний, Барак Обама.
Країна моя ? повний цезій. Уранова яма?
Учора приходив Адольф. Був і Йосиф. Сказали ? в краях пекельних
Для тебе готують чорнішу за чорне пательню.
?Впевняють, що їх там ні нетом не бавлять, ні гольфом?
І грішники сім?ями на шкуроденю несуться на вольво
(Бо ж і там, бач, безпека ? важлива і вигідна справа,
І до того ж напружений графік кастрацій і смажень в приправах?)
Здрастуй, мій хлопче ? шкіра-какао, - не бійся, не буде лячно.
Завіти читай, ходи на роботу обачно.
Адольф запевняв: там не боляче зовсім, лиш пахне загрозливо,
Та понад усе, каже, в пеклі кортить їм морозива.
А ще натякав на відсутність політкоректності в душах,
Мовляв, їм до сраки, чорнявий твій зад, чи не дуже.
А Йосиф шарівся за друга-базіку, чадив тютюнищем?
Отож-бо не бійся, син Африки, кров Ніагари,
Усі ми зустрінемось якось на тім попелищі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216920
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 19.10.2010
Краплинові орди
розп'являть асфальт,
бетонні хорди балконних шпальт,
пласкі забудення віконних рядків
роз'яснюють сенс існування білків…
Жертовні отари машинні зберуть,
немов данину…
Наллють в міхури ліхтарів жовчогінних пухких вечорів,
що круками викришать хмари…
І коропороті примари
Туманами позіхань
Засліплять скловиди:
За подивом - видих…
Напруженолобі, в щоденній жалобі за світлим минулим,
Подразнюють небо нав'язливим гулом
Вимог надпорогових, скарг і прохань.
Назавтра – програма пахань,
Нових накопичень, скопичень, чекань.
Із пагону дня
розшукать сочевички
Та видихнуть в них профільтровану звичку…
І знову за скло - відригнуть виправдання свого існування,
по скринях-кутках молитовно розкласти
пакунки купюр різномастих:
немає релігій міцніше, ніж віра у Чорний день…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137825
дата надходження 17.07.2009
дата закладки 04.03.2010
обертай мене
на травневий ранок,
на русяву суміш сутінок і дня.
в просвіті думок
з’явиться примара–
отже, прощавай,
обережна я.
вже нема куди повертати попіл,
дмухати на чай, і палить свічки.
вже розм’якли всі спогади в окропі,
Боже борони, щоб ти їх лічив.
вже тобі пора. ніч ліхтарна личить
і твоїм очам, і речам твоїм.
я люблю твоє стомлене обличчя.
зморшки павутин… а їх рівно сім.
обертай мене
на жагу і спрагу,
на горластий дзвін,
на ошатний дощ.
в просвіті думок
ти підпишеш скаргу –
стратиш моє Я,
милий, ну і що ж?
я люблю твоє стомлене обличчя.
зморшки павутин… а їх рівно сім.
вже тобі пора. ніч ліхтарна личить
і твоїм очам, і речам твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130908
дата надходження 21.05.2009
дата закладки 04.03.2010
Налякана вода твоїм мовчанням
І мрії причаїлися в кущах.
Химерна думка, а проте – остання
Розщеплена кришталиком в очах.
Якими ще незнаними стежками,
Піском пекучим під слідом твоїм,
Розстелиться й простягнеться над нами
Надія, яку майже ти доїв?
Залишились кістки... Стрибає привид,
Мов божевільний. Плаче на вікні
Останній сніг – такий блідий і білий,
Мов хлопець, що вертається з війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130510
дата надходження 19.05.2009
дата закладки 04.03.2010
Ніяких не треба мені зволікань,
Годинник показує сьому.
Моїх попередніх і псевдокохань…
Залишимо в вимірі цьому.
Тепер ти єдиний мій кут і пуста,
І марна є втрата у колі хреста.
А мрійники граються у доміно
І зоряні пасма волосся куйовдять.
Маленькі, але вже вустами вино
Та сьорбають наче… І щастя знаходять
Усюди… Не дихає зрада в лице,
І ревнощі серце іще не хапають
Залізними пальцями. Радує все,
Неначе і справді уперше кохають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130392
дата надходження 18.05.2009
дата закладки 04.03.2010
Бузковий вітер.
Химерна вулиця і сходи в небо.
Чарівне завтра.
А ти даруєш мені квіти,
Та я не варта.
Через люстерко і до тебе
вкривати зраду
плащем із листя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130022
дата надходження 15.05.2009
дата закладки 04.03.2010
як то кажуть –
усьо! нічого більше не буде.
тих грубих окличних відмінків,
ранкових розрад
за чашкою кави з вершками.
навіть зарплат
отих, що чекаєш від вересня до листопада.
а сніг наче пада…
хіба ж то зима, Боже мій!
твої простирадла стелились по всім тротуарам.
чекали відвертості.
я повідомити б мала,
що не приїду…
сьогодні останній трамвай
мене обігнав. сама поверталась додому.
я йшла. сніг кружляв.
не відчула ні жалю, ні втоми,
хотілося йти аж до ранку
по килиму срібла,
гріха не відчувши з безсоння,
тягти за собою
оте моє щастя –
відверте. знайоме до болю,
до скрежету в серці…
та ось і поріг… що ж, бувай,
бувай, моє вчора,
вертатись не треба. ця милість
мені незнайома.
бо завтра вже стукає в двері…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130109
дата надходження 16.05.2009
дата закладки 04.03.2010
Станьте босоніж на тонку газету,
Свічку в руки візьміть,
Читайте "Отче наш"
Хрестя свічкою себе
За годинниковою стрілкою,
Повертаючись
І так з усіх 4-х сторін.
Чотири рази повертаючись
На чотири сторони світу
По 3 рази кладучи хрести
12 разів, прочитавши молитву.
Потім знявши нагар зі свічки,
Порвавши газету на маленьки шматки,
Викиньте все в туалет
І змийте зі словами:
"Відправляю тебе зло
На топкі болота,
На сухі ліса,
Де риба не водиться,
Де звір не плодиться,
Там твоє місце,
Золотеє крісло,
Тут тобі не стояти,
Червоної крові не портити,
Не смоктати,
Кості не крутити, не ломати.
Звідки прийшло
Туди й пішло,
Сюди більш не повертайся".
Амінь!
3 р. перехрестити і змити.
Потім випити 3- ма ковтками
Святу воду
і вмитись єю.
Можна друг дружку
так очищати- лікувати.
Все видно по нагару на свічці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151618
дата надходження 23.10.2009
дата закладки 27.10.2009
Ребекка сидить на столі,
Долонями
водить по дереву,
Він був її хлопчиком,
берегом,
На щастя розтрощеним келихом
Портом
для її кораблів.
Ребекка стара, мов цей світ,
Священна корова,
Тортіла...
Коли б вона тільки хотіла,
Забрала б і душу,
і тіло,
І стала б холодна,
мов лід...
Ребекка - колодязь,
діра.
Відкрита незгоєна ранка.
Якщо ти відчиниш фіранки,
То станеш мов вітер.
До ранку
Продовжиться ця її гра...
Ребеці тут сумно
самій.
Ребекка прозора,
мов привид.
І всі її зриви,
розриви,
І серце під молотом зливи,
І "мамо, який він красивий"
І "мамо, який він не мій"
Вона
зашиває в комір.
Ребекка
живе
у ніде.
/Не смій так тікати, не смій,/
То пам'ять її наче змій,
Повзе по кінцях її вій...
Сто років повзе.
День у день...
Blacksymphony 'rewind'
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142114
дата надходження 19.08.2009
дата закладки 20.10.2009
Вона залишається спати в холодному ліжку,
Без неба, без серця, без зброї, без права на вибір,
Неначе з-під ніг в неї землю хтось бутсами вибив,
А потім, коли вона встала, підставив підніжку...
Вона залишається спати в руках у безодні,
Що горне її у обійми неначе дитину
І все, що навколо вирує потоком невпинним,
І ділиться на мікрокосмоси, атоми... Сотні
світів, де таких, як вона не існує напевно...
А янголи крила їй шиють на виріст, у тиші...
То, Господи, правда? Вони її тут не залишать?
Бо, Господи, пальці безодні колючі, мов терни...
А янголи стелють в безодню високі аїри,
І стежки малюють, що можна гуляти босоніж...
І посеред тиші і холоду дикого проміж
Безодня народжує доньку, народжує віру...
Blacksymphony, 'rewind'
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135412
дата надходження 28.06.2009
дата закладки 20.10.2009
І от ти чіпляєш ту дурість собі на гачок,
Сидиш на даху і тихенько балакаєш з ніччю,
І тисне, і тисне щось у правому передпліччі...
Вітер слова нецензурні викрикує в самую пику,
І небо стає наче всесвіт - безкрає і дике,
А ти його ловиш і ловиш в дірявий сачок...
І все до сьогодні вкладалось в потік мікросхем,
І грілось в долонях, і поруч тихенько сопіло
І падало в сутінках місячним крошевом білим...
Нині всі армії світу стволами затиснули душу
Тепер в передпліччі щось жме і навпомацки душить...
А ти про це знаєш і киснеш беззахисним пнем...
Навряд чи ти зможеш втекти, чи змінити пароль...
Лети вже, дурна, бо попалась і крила сховати
Тобі вже не вдасться... А в їхні колючії грати
І тернові сітки тебе не зловить. Ти ж терновий янгол
А янголи можуть стрибати в відкриті фіранки
І бути примарним коханням з тих впертих таро...
Вони не долюблюють янголів, кішок і сни,
І судячи з цього тебе не запросять у гості...
Їх леза, що ріжуть "несправжнє" нестерпні і гострі -
Бачиш, ведуть в небуття тебе, в темряву, в голод, і в морок
Не стій на шляху їхніх лопастей хижих і мокрих
Бо ти захлинешся у болі і смраді вини...
Облиш, напиши їм про небо на білих листах,
Нехай вони ловлять краплини всесильної зливи,
І вогники в місячнім сяйві легкі й мерехтливі...
Нехай запускають в спустошене, дике і темне ніде,
І нехай заторочують в комір байдужий свій день,
Читають анонси і плачуть, бо їм не літать.
Blacksymphony 'rewind'
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138120
дата надходження 20.07.2009
дата закладки 20.10.2009