Что ж, жизнь идет своим чередом, и лучшие друзья ничего не знают друг о друге!
_____________________________________________
Вчера, с твоим письмом в руке
Встречал –
Рассвет:
Я верю, лишь тебе…
Пытался – и себе…
Но
Нет…
Вчера смотрел во тьму –
Пытался уловить –
Что – снится
Им,
Ничто не нарушало тишину:
Учусь
Дышать
Без рифм…
Увидел свет в окне – там человек
Давно
Не спит:
Казалось мне –
Он ждёт рассвет
И что-то в нём
Болит.
Я думал – ты,
Но вовремя решил – ты далеко:
Чуть было не ступил
Одной ногой
В
Окно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196007
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 16.06.2010
Ночами дим
Терпкий ковтаючи,
Пишу листи,
Не надсилаючи.
Кому листи?
Адресу втрачено.
Мій світ пустий,
А ти пробачений.
Ти, ніби сон
Щоночі бажаний.
У твій полон
Летіла вражена.
Для нас зима
Була гарячою.
Поміж всіма
Тебе лиш бачила.
Пробач мені
За сльози ріками.
Приходь вві сні.
Хоча би інколи!
Душа болить
Удвоє скручена.
Всього лиш мить -
І ми розлучені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184075
дата надходження 15.04.2010
дата закладки 15.04.2010
Притих цей світ, спинилися всі кроки,
лиш я ходжу по стомленій землі.
Чому живу? Чому проходять роки?
Чому завмерли всі? Чому я - ні?
Не чутно слів, не чутно сміху, крику,
говорить тільки стомлена душа -
і та моя... А вас кругом без ліку,
вже тріскає від ваших тіл межа.
Я все ходжу, сумна, простоволоса,
і тягну за собою ваші дні.
Мабуть, таки я стала стоголоса:
усі думки ожили у мені.
Тепер я чую вас, тепер всіх бачу...
не світ стояв, то завмирала я...
Колись, можливо, я себе пробачу,
лише промовте хтось моє ім'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183112
дата надходження 11.04.2010
дата закладки 11.04.2010
Одного разу син спитав у мами :
- «Чого ти плачеш рідна, розкажи?»
Таке буває іноді з жінками
- Не розумію, Мамо, поясни?!
- Тобі це зрозуміти. Ще зарано
Сказала мама й сина обняла.
- Ну поясни мені будь ласка, тато,
Чому у мами на очах сльоза?
- Тому що Бог створив жінок жінками
Швиденько батько сину відповів
Йшов час і син пішов шляхами
Аж поки Бога, разом не зустрів!
І запитав він Бога теж питання
Чом без причини плачуть іноді жінки?
Бог посміхнувся, відповів ласкаво
Тому, що особливі всі вони.
Коли створив я жінку, дав їй сильні руки,
Щоб важкість буднів у руках нести,
Терпіння дав, щоби пологів муки
Вона змогла не раз перенести.
Я дав їй волю підійматися з колін
Коли уже не сила далі йти.
Створив я жінку із ребра мужчини,
Щоб спокій його серця берегти.
Я дав їй мудрість розуміти чоловіка,
Прощати його вчинки і діла.
І жінка стала матір’ю, дружиною
І сенс життя її, завжди сім*я.
А в подарунок жінці, дарував я сльози,
Щоб омивати ними все
І біль образ, і радість і мімози.
Коли захоче, і заплаче де.
І зрозумій, краса жіноча не в одежі,
Не в манікюрі, не в волоссі, не в губах
Краса жіноча у очах бездонних
Й любові, що живе в її очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181145
дата надходження 01.04.2010
дата закладки 07.04.2010
Між Землею і небом
Безліч існує світів.
Між плюсом і мінусом –
Рух життєдайного струму.
Між білим… І білим
Палітра усіх кольорів.
І серце тремтить
Поміж радістю і поміж сумом.
Я лід і вогонь.
Сам собі протилежність.
Я ворог і друг,
Я межа і безмежність.
Непохитно крокую
Від жалю до байдужжя.
Та не винен я, ні!
Бідолашний мій друже.
То не я, то за мене
Хтось вимовив слово.
Так і люди живуть
Від екстазу до болю.
Від брехні до цинізму
Вихоплюють правду.
Я - зухвалість і розпач –
Хаотичний, безладний.
Я нищу й творю,
Час від часу - хранитель.
Я падаю вниз,
Я висот повелитель.
Я - одинак,
Та сьогодні у зграї.
Я вірю й не вірю
В рафінованість раю,
Того, що ми самі
Собі сотворили...
І насправді пряма,
І насправді похила.
Так злітає у вирій
Мій клич переможний.
Я твердий абсолют,
І, насправді, - відносність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178920
дата надходження 21.03.2010
дата закладки 23.03.2010
А знаєш, шукати марно
любов у вчорашних мріях.
Ти був до нудоти гарним,
а я - мов стара повія.
Ти знав як потрібно жити,
я ж вічно боялась смерті.
Ти дам підкоряв на Криті,
я сльози ковтала в Перті.
Тобі всього світу мало,
мені ж забагато волі...
А знаєш, я завжди знала:
ти - вибрик моєї долі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168150
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 26.01.2010
Я зірку з неба для тебе дістану,
Хоч заю, це не можливо...
Для тебе сама тоді зіркою стану
Й засяю у небі красиво.
Про свою любов тобі хочу сказати
Та, мабуть. не вистачить слів,
І вічно тебе я буду кохоти,
Та, мабуть, не вистачить днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130771
дата надходження 20.05.2009
дата закладки 13.01.2010
Душа должна летать! Должна парить!
Любить, мечтать, надеяться, творить!
В цепях и пустоте - душе не жить!
Ее лелеять нужно и любить!
Не подрезайте крылья ей -
Она умрет!
Душа живет лишь там,
Где есть полет...
Убьете Вы ее, и как же быть?
Придется без нее... на свете жить!
P. S.
Страдают души, убиенные людьми...
А, люди эти - перестали быть...людьми!
сентябрь 2009.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145285
дата надходження 14.09.2009
дата закладки 19.09.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2009
. "А багачу важче попасти в рай,
Чим верблюду пройти крізь вушко голки..."
БІБЛІЯ
А діти ви чиї?..
Неньки рідної сини.
Це ж ви народ об'їли,
Обпил́и...
Навколо пальця обвели.
Та й кинули край битого шляху,
Нещасну матінку свою,
Нехай тихенько помирає...
Людці, Людці!..
То хто ви во Христі?
Чого ви рвете обідраний рукав.
Та кожен так тягнув,..
Хоч добре ніби знав,
Що гине матінка його.
Та злом покритеє чоло
Ніяк спокою не дає.
А злоба, злоба...
Іч яка!
Тече і сочиться з-під лоба...
Він брата рідного згризе,
Не те, що бідного каліку.
А сусіди!..
Біснуються он як.
І це їм дай,
І це зроби,
І тільки після буде рай
У тво́їй хаті,
Якщо дозволим...
... Нещасна неньнко, ти моя!
Це ж скільки впало тобі муки,
Щоб битий шлях той перейти,
Несучи сльози у світи
І не опустити руки...
... Опам'ятайтесь діти,
Опам'ятайтеся сини!
За що мордуєте ви неньку.
Бо прийде час, пропадуть сни...
Затисне гріх і душу, і серденько,
І совість ваша, вагою в міліграм,
Ніде не дасть спокою вам,
Аж до самої смерті...
І горе ницим вам, старцям,
Що за годину, чи без чверті,
Признаєте свій гріх.
І Богу впадете до ніг.
І вже не горді, а як нікчемна мушка,
І просячи, щоб він вам допоміг
Пройти через оте єдине Вушко,
Що буде в нього у руці...
... А гріх над вами. Тяжкий Гріх!
І звідки прийде допомога?..
... Опам'ятайтеся людці.
І швидше якомога!
2002 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141527
дата надходження 15.08.2009
дата закладки 15.08.2009