Сонячний Янгол: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2011

Стелла

І знову світлий день, зміняє темну ніч

І  знову  світлий  день,зміняє  темну  ніч,
І  вже  нічого  нам  тепер  не  треба
Хтось  скаже,  це  життя,неначи  чорна  річ
А  інший  заперечить,  бо  воно  як  небо

І  кожен  ранок  хтось  встає  дарма,
а  інший  з  радістю  на  зелень  гляне.
Хтось  скаже,що  його  збудить  весна
А  інший  вислухавши  тихо  встане.

Комусь  болить  і  він  не  знає  як  вестись,
а  інший  радий,що  прийшла  така  година.
Один  подумає:  "пройде  колись",
а  другий  тяжко  скаже:  "це  моя  провина".

І  кожен  з  нас  такий,як  є
І  іншого  по  правді  не  потрібно
І  кожен  скаже:  "  Це  життя  МОЄ",
І  ці  слова  сприйняти  треба  гідно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267547
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 28.06.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2011

Gill

споГади (розчаруєтесь якщо прочитаєте) …. .

У  руці  горнятко  з  закарпатським  вином,у  голові  спогади  про  минуле,стару  любов,нову  любов,майбутню...Сигарета  післякожної  цитати...розчарованість  у  всьому...а  особливо  в  собі...в  самотності,в  майбутньому...
У  серці  велика  солодка  запашна  ...Дуля.  Дуля  це  не  дівчина  це  прикра  мелодійна  безодня  з  присмаком  смерті.  
Очікування  кінця  світу...або  хоча  б  зла  у  своєму  серці...ні  те  ні  інше  не  обіцяє  бути  швидко...
У  колонках  рок.  Мерлін  співає  про  lайно  і  таке  інше,Карна  -  не  кохаю  тебе...
Ніхто  не  прописався  у  душі  лиш  пропалена  рана...ким?Собою  старим  пристарілим  чоловіком  який  загинув  для  цього  світу  ....який  молиться  щоночі  Джокеру  про  швидку  смерть...
Кожен  день  в  режимі  очікування,ні  хвилини  щирості,маски  уже  надоїли...верстат  не  хочеться  включати....
усе  пропало  
я  для  себе  помер....\
сенс  де  ж  він?нема  ти  його  знищив  як  і  все  на  світі,усі  мрії  дурне  бажання,графоманство,.....
секс  без  бажання  і  любові....горох  об  стіну....
Сигарета  ...дим  ...гірке  закарпатське  вино....і  у  серці  ніхто...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250309
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 29.03.2011

Gill

Карти

Місяць  освітлює  мою  кімнату,усі  вже  давно  сплять,а  я  хочу  розказати  вам  про  все,а  точніше  про  одну  найдивнішу  людину  на  землі.  Його  звали  Джокер,його  улюбленим  кольором  був  чорним,улюбленою  цифрою  8,улюбленим  днем  субота,бо  можна  було  напитись  чи  то  з  горя  чи  з  радості  і  спати  довго  довго,піти  до  церкви  поспівчувати  собі  і  іншим  які  його  знають  і  нирнути  у  сірі  будні.  Він  не  ганявся  за  модою,еавпаки  зневажав  людей,ніколи  не  слідкував  за  собою  бо  вважав  що  все  на  землі  не  потрібне  крім  любові,яку  він  ховав  у  своєму  неприбраному  єстві,у  непричесаній  зачісці,у  неголеній  бороді.  Цю  любов  він  ніс  усе  своє  нікчемне  і  водночас  цікаве  життя,грався  нею  як  дитина  кубиками,то  складав  із  неї  імена,то  переводив  їх  на  речі.Але  зажди  виходив  переможцем.  Та  й  сама  богиня  любові  дивувалась  цьому,не  могла  заплутати  його  у  своїх  тенетах.  Якби  не  вона.  Вона  -  це  наївна  дівчинка,з  чорними  глибокими  очима,з  чорним  волоссям,з  чорним  лаком  на  нігтях.  Її  звали  Дама.  Навідміну  від  Джокера  вона  ніколи  не  зраджувала  своїй  любові,завжди  була  їй  вірна,голубила  її,з  дитинства  плекала,шукала  її  у  перехожих,у  їхніх  очах..але  знайшла  у  ньому...
                                                                               888
Він  їхав  як  завжди  у  трамваї  з  цифрою  "9".Проклинав  усіх,кондукторів,машиністів,усіх  бо  хотів  лиш  одного  щоб  цифру  9,замінили  на  8.Він  ненавидів  усе,себе,своїх  друзів,батьків,вчителів,музику,поетів.Любив  лиш  одне  -  себе.  Хоча  зовні  не  можна  було  цього  сказати...Він  сидів  на  сірому  кріслі  і  так  бажав  щоб  воно  було  чорним.  Джокер  вдивлявся  у  вічі  всім  з  викликом,хоча  знав  що  переможе,бо  він  же  Джокер-  непереможний.  А  Дама  випадково  поверталася  додому.  Якщо  був  би  прилад  який  би  вимірював  мрії  він  би  біля  неї  показав  одиницю,бо  Дама  мріяла  лиш  про  одне  -  побачити  нарешті  хоча  б  в  якихось  очах  свою  любов.  Вона  побачила  Джокера,але  сіла  спереду  нього.  Він  же  відчув  її  запах,але  не  повірив  бо  не  вірив  в  запахи.  Він  вірив  у  долю  у  чорний  колір  і  у  8.Ось  його  зупинка  він  вийшов  і  побачив  її  богиню  любові.  
-ПРивіт  я  богиня  любові.
-хех  ну  привіт.
-ти  єдиний  що  мені  не  піддався!
-Я  знаю.
-що  ж  ти  будеш  робити?
-буду  і  далі  з  тобою  гратись!
-а  вона?
-Дама?
-так!
-а  я  знав  про  неї,вона  твоя  дочка,дочка  богині!
-не  роби  їй  боляче  !добре?
-я  вже  убив  її!
-ніііііі.
-так!  -  і  він  пішов  закурив  сигарету  і  пішов  з  закривавленим  кинджалом  у  серці  пішов,пішов  щоб  пропасти  на  віки,пішов  щоб  не  здатись  ніколи,пішов  щоб  не  сказати  ні  слова,пішов  щоб.....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248705
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 26.03.2011

Gill

Сон

Вода
Падає  дощ,прозорий  ніжний  теплий!Він  стоїть  на  вулиці  перед  будинком  63б  і  дощ  омиває  його  чорне  волосся!Стоїть  як  манекен  у  магазині  неначе  він  не  живий  неначе  нема  у  нього  серця  справді  воно  відсутнє,світ  до  цього  долучився  а  головну  роль  зіграла  вона,та  яку  він  безмежно  любив.
Падає  сніг.Він  стоїть  біля  тих  самих  воріт,немає  нічого  нікого,навіть  імені,сам  один  відмовився  від  всього  від  світу  від  тих  які  дарували  кілька  хвилин  блаженства,для  чого?для  того  щоб  постояти  під  її  воротами,востаннє  подивитись  на  її  прекрасне  лице,на  своє  серце  яке  вона  стискає  в  руках!він  усе  відчуває...одна  мить  і  він  розуміє  що  це  сон...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244289
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 26.03.2011

Gill

перець кров вода і вічність…

Дивлюсь  у  небо  північ...  
кривавий  місяць...  
зорі  хмари...  

усього  в  тобі  безліч...  
красиві  очі  губи...  
твої  солодкі  чари...  

ти  володіла  всім  моїм  єством...  
любила  пити  мою  кров...  
та  я  цього  не  розумів....  
я  просто  жив  і  все  терпів..  

а  ти  убила  моє  серце...  
а  ти  згустила  мою  кров...  
ти  була  для  мене  водою  з  перцем...  
моя  ти  грішна  чорна  ти  любов...  

блукала  вулицями  смерті...  
ти  спала  в  пеклі  їх  розмов  ...  
і  знов  убила  моє  серце..  
і  захворіла  на  любов...  

та  вже  запізно  я  в  безодні...  
дивлюсь  на  тебе  з  під  землі...  
твої  гіркі  ті  сльози...  
я  бачу  на  твоїм  лиці....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244274
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 26.03.2011

Gill

Те що робить мене мною!!!

сорі  але  прагматизм  завжди  краще  ніж  сліпа  наївність)один  божевільний  чоловік  колись  сказав  де  не  побудуєш  любові  там  проросте  щось  більше!-  це  був  я  )кожна  людина  надіється  лиш  на  когось  і  врешті  забуває  про  себе)))надіється  що  одного  разу  хтось  прийде  візьме  за  руку  і  забере  у  мрію))можливо  поцілує  приголубить))але  ти  ніколи  не  задумуєшся  над  тим  що  хтось  чекає  саме  тебе  а  ти  замість  того  щоб  знайти  його  сидиш  задерши  ноги  на  стіну  чухаєш  дупу  і  віриш  тим  мріям  які  в  майбутньому  приносять  лиш  розчарування  хоча  ні  інколи  вони  дивують  і  роблять  казку  в  якій  ти  граєш  роль  червоної  шапочки  за  якою  женеться  не  вовк  а  товстезне  порося  тверезості  а  ти  втікаєш  від  нього  думаючи  що  це  підступний  вовк-буденність-сірість-антилюбов)  

І  тут  постає  питання  що  робити  з  спогадами  про  нерозділене  кохання  і  всяке  інше????Вчені  придумали  психологію  люди  -  анекдоти)))життя  -  анекдот  але  не  вдалий  з  якого  ніхто  не  сміється  лиш  кучка  сірих  дурнів  які  ніколи  нічого  такого  не  відчували!!!!)))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244551
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 26.03.2011

Gill

ЖИТТЄ Є ЛУЧШЕ…

Все  відбулось  не  так  швидко,як  хотілось  та  й  почалось  не  так  вже  й  пізно.  Від  твоєї  брами  до  тюрми,тюрми  мого  серця,яке  співало  коли  бачило  тебе.  Я  розумів,що  це  кінець,але  кінець  був  як  завжди  банальним.  
 Ти  прийшла.  Ти  прийшла,але  не  сама.  Хех  з  ним  -  скажете  ви.  Ні  -  розчарую  вас  я.  З  нею.  Низькою  шатенкою  років  16-17.  Яка  криво  усміхалась  до  неї  без  будь-яких  признаків  дружби,можливо  чогось  іншого?Може.  Подивитись  на  мою  "кохану"  і  можна  було  зрозуміти,що  а)вона  трішки  того;б)вона  просто  блондинка  в  душі.  АЛе  давайте  краще  закінчимо    Нею.  Низька  зростом,ну  низькі  дівчатка  завжди  приваблюють  чоловіків  своєю  слабкістю  і  чистотою,але  чоловіків.  А  моя  Крісті  -  жінка.  І  про  ніяку  слабкість  не  можна  було  навіть  подумати  бо  з  її  красивих  наївних  губ  вивергалось  стільки  словечок-матів,що  коси  б  у  її  мами  побіліли  і  вуха  в  її  батька  б  позакладало....
..моє  серце  дико  б*ється,бо  мене  проміняли  на  якесь  дівчисько,якесь  дівчисько  яке  ледве  дотягує  до  160см,і  ледве  дотягує  до  3  слова  в  орфографічному  словнику.  Це  ж  банально  болісно,а  головне  смішно.  Фантастично  побачити,як  вони  поцілувались  і  ото  кострубате  сказало  :  "Ну  всьо  мала,давай  чьом.  До  вєчора  і  незатрімуйші  з  цім  Хахьолєм"  -  і  пішло.  Нарешті  воно  пішло  і  я  міг  спокійно  з  диким  стукотом  у  серці  подивитись  на  вже  не  мою  Крісті  і  зрозуміти,що  "життє  є  лучше"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248126
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 26.03.2011

Віктор Фінковський

*** Важко з вершини падати

Важко  з  вершини  падати  -  легко  лишень  рости.
Часто,  що  з  нами  твориться  знає  один  Святий.
Ніби  думки,  як  блискавки,  десь  полетіли  в  ірій,
Дай  мені,  Боже,  вірити...  дай  мені,  Боже,  віри.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238762
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 05.02.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2011

Віктор Фінковський

Наново

Наново,  наново,  наново
Крутиться  знов  карусель.
Маревом,  трепетним  маревом
Нам  простягається  день.

Битися  крилами  пристрасно
Навіть  об  мури,  об  скло  -
Нашу  свідомість  не  приспано,  -
Наше  святе  ремесло.

Тільки  для  світу  коханого!
Злити  важезне  дощем!
Наново,  наново,  наново
Свої  днювання  почнем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222322
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 18.11.2010

Віктор Фінковський

Смерть

Скільки  згоріло  нині  зірок!
Хтось  мре  безславно,  інший  -  почесно.
Дехто  повірить  в  ще  один  крок:
Смерть  не  буває  тільки  тілесна.

Скільки  не  стало  нині  імен!
Книга  жалю  сумна  і  преповна...
З  нас  від  кінця  ніхто  не  спасен:
Смерть  не  буває  тільки  духовна.

Навіть  зерня  до  сонця  росте,
Бийтесь!  Боріться!  Крила  не  стерті!
Треба  боятись  думать  пусте:
Смерть  може  бути  ще  і  до  смерті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221730
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 13.11.2010

Жолкевич К

Стена

Между  мной  и  секретами  мира
Круговая  глухая  стена,
Отделяя  эфир  от  эфира,
Все  стоит  неприступно  она.

Я  пытаюсь  пробиться  сквозь  стену,
Как  больной,  обезумевший  раб,
И  глотаю  бессилия  пену,
Осознав,  что  ничтожен  и  слаб.

Этот  круг  -  заточение  зверя,
Здесь  наматывать  буду  круги,
Что  создатель  мне  "щедро"  отмерил,
Все  считая  секунды-шаги.
18.07.2010.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201713
дата надходження 19.07.2010
дата закладки 19.07.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2010

Астарот

Стальной Бес

Убей!  Вскричал  холодный  нож.
Я  кровь  твою  хочу  отведать.
Ну!  Посмотри,  на  что  похож…
Тебе  любви  святой  не  ведать.

Давай!  Резни  живую  плоть,
Дай  к  венам  теплым  прикоснуться,
Отдай,  отдай  им  свою  злость,
Позволь  в  блаженстве  окунуться.

Чего  стоишь,  слезу  пускаешь?
Аль  может  веришь,  что  придет?
Наивный!  Ты  еще  не  знаешь…
Ты  просто…  Просто  -  идиот!

Ах!  Наконец-то  засверкал!
Мой  острый  краешек  металла.
Смотри,  смотри,  дурак  упал,
А!  Вот  и  шельма  прискакала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169849
дата надходження 04.02.2010
дата закладки 04.02.2010

nomen nesсio

розпуття

агонія  постійного  блукання
у  нетрях  свого  серця  -  коридорах,
де  смілий  чи  квапливий  лупи  помах
лиш  викличе  корозію  -  страждання,

чи  нерозсудливе,  стрімке  діяння,
яке  надію  спалить  у  фантомах,
та  може  дух  знедвижить  у  судомах,
як  погляд  звіра  на  своїм  закланні?

який  з  шляхів  породить  менше  болю?
який  не  змусить  проклинати  долю?
і  чи  він  є  -  той  шлях  в  ясне  майбутнє?

за  сяйвом  маяка  плисти  на  скелі
у  шторм  чи  хай  безжальне  і  могутнє
несе  в  безмежну  темряву  пустелі?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167865
дата надходження 24.01.2010
дата закладки 24.01.2010

Астарот

Луна

Спой  мне,  луна,  о  колодце  желаний,
Спой  серебром  сладострастной  воды,
Звездным  лучом  ярко-жгучих  признаний,
Тихо  шепни  о  ларце  красоты.

Спой,  моя  спутница  звездную  песню,
Спой  о  величии  чистых  сердец,
О  родниках  с  благодатною  вестью,
Спой  и  одень  благородный  венец.

Звонкою  песней  чистейших  желаний,
Мудрою  песней  святых  берегов,
Спой,  моя  спутница  тайных  познаний,
Спой,  моя  муза  древнейших  богов.

Воспламенились  ночные  светила,
В  сладком  порыве  запела  луна,
Сказочным  духом  миры  возбудила
И  запьянела,  как  в  сказке:  до  дна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158497
дата надходження 30.11.2009
дата закладки 14.12.2009

Астарот

Золотое перо

Золотое  перо,  словно  тень  между  строк,
Томно  рыщет  средь  пасмурной  мысли,
И  уныло  молчит  пожелтевший  листок,
Наблюдая  за  лунною  высью.

Тихо  дремлет  свеча,  освещенная  сном,
И  сипит  желтым  контуром  лика,
Легкой  дымкою  чай  согревает  весь  дом,
Дожидаясь  горячего  пика.  

Звездокрылая  ночь  под  открытым  окном,
Словно  муза,  мерцает  глазами,
И  чернила,  струясь  под  холодным  пером,
Горько  блещут  святыми  слезами.

Золотое  перо,  словно  тень  между  строк,
Томно  рыщет  под  лунною  высью,
И  уныло  молчит  пожелтевший  листок,
Наблюдая  за  пасмурной  мыслью.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158695
дата надходження 01.12.2009
дата закладки 14.12.2009

Астарот

Художница-ночь

Безликая  ночь,  что  воспета  луной,
Рисует  портрет  белоснежных  туманов,
Средь  них  и  чернец,  со  стальною  косой,
Считает  рогатое  стадо  баранов.

Корявое  дерево  с  толстой  петлей,
Готовит  подножье  для  узников  ада,
И  змий  между  веток  сипит  клеветой,
Вкушая  познание  жуткого  смрада.

Коса  засверкала,  баран  захрипел,  
И  липкая  кровь  на  палитру  упала,
Вдруг  колокол  в  бездне  глухой  зазвенел,
Терзая  все  стадо  под  звуки  металла.

Второго  петля  захватила  в  кулак,
Что  плоть  завертелась  в  порыве  конвульсий,
Сгустился  под  звездами  пакостный  мрак,
Съедая  благие  частицы  иллюзий.

Кровавою  кистью  рисует  портрет
Художница-ночь,  со  стальною  косою,
Рождая  туманами  сказочный  бред,
И  страстно,  метая,  больной  головою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156468
дата надходження 19.11.2009
дата закладки 19.11.2009

Астарот

Верным Друзьям

В  порыве  вольного  познанья,
Мы  приняли  телесный  мир
И,  несмотря  на  все  страданья,
Устроили  священный  пир.
Как  роднички  текли  садами,
Шумели  сочною  травой,
Кружились  снегом  над  горами
И  спать  ложились  тишиной.
Сидели  под  мерцаньем  звезд
И  чаровались  синим  цветом,
Пьянели  от  дыханья  роз,
Питали  дух  царящим  летом.
Но  грозный  час  позвал  домой,
Расправив  крылья  -  все  взлетели,
А  я    остался  с  тишиной,  
Смотря  за  дальние  метели.
Ветра  летели  над  горами,
Шептали  мудрые  слова,
А  я,  сидя  один  в  печали,
Лишь  слышал,  как  поет  сова.
И  будто  воздух  чище  лилий,
И  будто  мир  весь  на  руках,
И  сколько  всяческих  идиллий
Творил  бы  в  этих  небесах.
Но  над  душой  стояли  горы,  
Душили  тяжестью  камней,
И  счастье  крали  будто  воры,
Кладя  на  сердце  злобу  дней.  
Как  было  грустно  в  мире  том,
Сидеть  под  алыми  цветами,
И  думать  только  об  одном:
Быстрее  б  встретиться  с  друзьями.
Но  час  молчал,  смотря  на  звезды,
Взошла  луна  над  сединой,  
А  я  сидел  и  слушал  грозы,
Что  плакали  во  мне  рекой.
Но  вдруг  пришла  святая  дева,
И  гордо  глянув  мне  в  глаза,
Идти  в  миры  она  велела,
А  я  молчал.  В  руке  слеза.
Друзья  мои  меня  заждались!
Но,  как  же  розы,  звезды,  ночь!
Они,  ведь,  тоже  мне  казались,
Как  милый  сын,  святая  дочь!
Я  их  туда  возьму  с  собою!
Я  подарю  их  всем  друзьям!
Им  тоже  лучше  быть  с  луною!
Им  тоже  хочется  к  цветам!
Но  дева  с  хитрою  улыбкой
Пустила  облачный  туман,  
И  следуя  дорогой  зыбкой
Хвалила  горестный  обман.
Но  я  молчал,  я  шел  покорно,
Смотря  на  мертвый  сад  миров,
А  дева,  фыркая  проворно,
Витала  средь  искусных  слов.
И  вдруг  я  ощутил  блаженство,
Оно  воззвало  меня  вверх,
В  душе  моей  восстало  царство,
Что  есть  понятно  не  для  всех.
Мои  друзья,  луна  и  розы:
Все  было  чудно  в  мире  том,
Там  не  было  вранья,  угрозы,
Как  предлагалось  мне  в  ином.
Я  обнял  всех,  смочил  слезами,
Мы  вознесли  хвалу  сердцам,
И  видя  Бога,  что  над  нами,  
Ушли  к  священнейшим  лугам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156242
дата надходження 18.11.2009
дата закладки 18.11.2009

Астарот

Серебряный дом

Серебряный  дом,  освещенный  луной,
Стоит  на  краю  мирозданья.
Царит  в  этом  доме  безликий  покой,
Что  пишет  всем  снам  предсказанья.

К  нему  не  подходит  ни  ангел,  ни  бес,
Хотя,  он  их  всех  не  пугает.
В  него,  за  всю  вечность,  никто  и  не  влез,  
Никто  его  толком  не  знает.

Он  тихая  вечность,  он  темная  ночь,
Он  вольно  витает  над  бездной.
Его  не  пытается  Бог  превозмочь,
Хотя,  мог  открыть  к  нему  дверцу.

Серебряный  дом  в  гробовой  тишине,
Стоит  одинокий,  безликий.
К  нему  не  дойти  ни  тебе  и  ни  мне,
К  нему  не  придет  и  Великий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156062
дата надходження 17.11.2009
дата закладки 17.11.2009

Махов Илья

ТЁПЛЫЙ СНЕГ

На  пожухлом  обрывке  картона
Возле  стенки  кирпичного  дома,
Тот,  что  снегом  под  ночь  припорошен,
Беспризорный  мальчонка  дремал.
Рдели  звёзды  и  вьюга  свистела,
Никому  только  не  было  дела,
Что  ребёнок  безжалостно  брошен,
Что  он  так  беззащитен  и  мал.

Ему  снился  в  объятиях  снега
Белый  краешек  свежего  хлеба,
И  как  маму  он  за  руку  держит,
И  роскошный  весенний  закат.
Но  он,  сонный  больной,  неуклюжий,
Даже  улицам  тёмным  не  нужен;
Чем  же  он,  потерявший  надежду,
Перед  нами,  зверьми,  виноват?!

И  в  конце  столь  короткой  дороги,
Полной  боли,  обид  и  тревоги,
Не  поймёт  этот  бедный  мальчишка,
Ну  за  что  его  Бог  наказал?  

Без  любви,  без  еды,  без  ночлега,
Да  не  грели  мальчонку  и  с  неба
Ни  звезда,  что  во  мраке  купалась,
Ни  луны  одинокий  овал,
Только  снег,  на  асфальт  опускаясь,
Его  в  щёку  тепло  целовал…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155856
дата надходження 16.11.2009
дата закладки 16.11.2009

Астарот

СМЕРТЬ ПОЭТА

Ночная  комната  без  света,
В  окошке  полная  луна,
Стоит  в  дверях  душа  поэта,
Из  вены  кровь,  в  глазах  вина.

Везде  разбросаны  бумаги,
Лежит  потухшая  свеча,
Средь  них,  с  седыми  волосами,
Немая  плоть  и  дух  ножа.

Поэт  погиб  от  истощенья,
Поэт  резнул  свои  мечты,
В  глазах  его  порок  творенья
И  бездыханность  красоты.

Последний  стих,  увы,  изрезан,
Он  кровоточит  в  чувстве  сна,
Исканья  шаг  судьбою  сделан
И  между  строк  -  лишь  тишина.

Душа  недолго  унывала,
Подняв  глаза,  ушла  с  луной,
А  плоть  поэта  все  лежала,
С  холодной,  бледной  тишиной.

Бумаги,  мертвое  дыханье,
Стихи  дождливых  смутных  лет.
Лишь  ночь  и  лунное  мерцанье,
А  на  полу  –  мертвец-поэт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149812
дата надходження 13.10.2009
дата закладки 16.11.2009

fantom-li

Час

Вервечкою  тягнуться  дні.
Поволі  минають  роки.
Ми  йдем  за  роками  лишаючи  кроки,
У  память  згрібаючи  роки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154599
дата надходження 10.11.2009
дата закладки 16.11.2009

fantom-li

Хай там що!

Я  не  заплачу,  хай  би  що!
Від  принципів  своїх  не  відступлю!
Я  не  заплачу,  й  навіть  ти,  
Навік  забудеш  номер  мій.
Я  не  заплачу,  хай  би  що!
Бо  вже  давно  тебе  я  не  чекаю.
І  в  памяті  хвилин  щасливих  не  шукаю.
Я  не  заплачу.  У  серці  я  кохання  заховаю,
І  смуток  я  в  байдужості  сховаю...
Та  не  заплачу,  хай  там  що!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154602
дата надходження 10.11.2009
дата закладки 16.11.2009

fantom-li

Кохання

Кохання-  ніжне  зітхання.
Сердець  подвійне  хвилювання.
Кохання  вир  думок  і  почуттів.
Кохання  пристрасть  відчуттів.
Кохання  вічності  танок.
Квіток  найдивовижніших  вінок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155830
дата надходження 16.11.2009
дата закладки 16.11.2009

ІлюзіЯ

Янголам моєї долі…

Вони  -  це  інший  вимір  слова  Я,
Контраст  між  чорними  і  білими  нитками.
Це  мрія  чиста,  світла  і  моя,
Це  те  що  я  ховаю  між  рядками.
Чиясь  присутність,  як  немає  сили  жить,
Чиясь  підтримка,  як  летять  додолу  руки.
Так  ненароком  подарують  мить,
Щоб  потім  разом  розділити  муки.
Чиясь  відвага,  коли  огортає  страх,
Чиясь  надія,  бо  твоя  давно  дрімає.
Це  світло,  коли  темрява  в  очах
І  волю  хтось  у  кулачку  тримає.
Очима  очі  кличуть  лиш  тоді
Коли  життя  закрутить,  замотає.
Ці  очі  не  покинуть  у  біді.
Той  хтось  і  поважає  й    пам'ятає.
Коли  від  болю  серце  задрижить
І  світ  перед  очима  замутніє,
Вони  мені  шепочуть:  "треба  жить:)"
Вони-  це  щось    окреме  що  в  мені  є.
І  може  ми  ні  трішечки  не  схожі,
Та  коли  я  у  замкнутому  крузі
Вони  не  випадкові  перехожі,
Вони  -  це  моє  сонце...Мої  друзі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155766
дата надходження 16.11.2009
дата закладки 16.11.2009

Астарот

Искуситель

Влез  на  дерево  познанья  
Змий  лихого  созиданья.

Черным  взглядом  осмотрелся,
Величаво  завертелся,

Распознал  нагую  Еву,
Хвост  зеленый  махнул  влево,

Засипел  токсичным  ядом,
Загорелся  жарким  адом,

Просверлил  ее  глазами,
Й  обратился  со  словами:

-  Плод  запретный,  плод  прекрасный!
Сочный,  сладкий,  страстный,  страстный!

Прикоснись  к  нему  тихонько,
Не  страшись!  Вот  так,  легонько.

Да  не  бойся!  Улыбайся!
Прикасайся,  увлекайся.

В  сладость  молодого  тела,
Ева,  задыхаясь,  ела.  

Тут  гремучий  спохватился,
Вокруг  Евы  весь  обвился,

Показал  ей  дверцу  к  счастью,
Задышал  могучей  властью,

Целовал  прохладным  ветром,
Согревал  горячим  пеплом,

Пел  луною  романтичной,
Ел  улыбкой  саркастичной,

Й  отворив  святое  царство,
Вдохновил  во  плоть  коварство.    

Подойдя  к  черте  астрала,
Ева  вся  в  блаженстве  пала,  

Й  пробежав  под  звездным  небом,
Стала  сытой  свежим  хлебом.

Змий  в  успехе  убедился,
Божьим  благом  причастился,

Посветлел,  прихорошился,
Й  между  пышных  веток  скрылся.

Ну,  а  Ева  все  лежала
И  с  улыбкой  вспоминала:

Плод  запретный,  плод  прекрасный,  
Сочный,  сладкий,  страстный,  страстный.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155275
дата надходження 13.11.2009
дата закладки 13.11.2009

Астарот

Гравець

У  вікно,  місячними  очима,  зазирала  тиха,  тепла  ніч.  На  кухні,  за  столом,  сидів  старий  Макар.  Перед  ним  стояв  дідівський  стакан  і  дві  пляшки  горілки:  одна  порожня,  а  друга  наполовину  повна.  В  баночці,  з-під  шпротів,  тліла  цигарка,  над  якою  крутився  тоненький  струмок  білого  диму.  Поруч  стояло  засалене  блюдце  з  шматком  черствого  хліба.  Біля  газової  плити  сидів  чорно-білий  кіт  і  пильно  стежив  за  своїм  хазяїном.  З  крана  дзвінко  капала  вода.  
В  стакан  полилася  горілка.  Макар  випив  і,  не  кривлячись,  почав  жваво  оглядати  кухню.  Крім  кота  нікого  не  було.  Знов  налив,  знов  випив  і  знов  почав  оглядатись  довкола.  Під  столом  не  було,  під  стільцями  теж,  лише  кіт  з  зеленими  очима.  
-  Чого  дивишся,  ніби  в  припадку?  –  запитав  він  Барсика.  Кіт  навіть  вусом  не  моргнув.  Макар  знов  випив.  Під  столом  нема,  під  стільцями  теж.  Він  почав  прислухатись.  В  тиші  набридливо  капала  вода.  Макар  не  стримався,  підвівся  на  ноги,  щоб  міцніше  перекрити  кран,  і,  зробивши  два  кроки,  полетів  на  підлогу,  вдарившись  головою  об  тумбочку.  Якусь  мить  він  лежав  ніби  непритомний,  але  невдовзі  почали  з’являтись  ознаки  життя.  Він  повільно  відкрив  очі  і  взявшись  рукою  за  голову  ледь  вимовив:
-  Оце  загримів.
Старий  підвівся  і,  злегка  хитаючись,  знов  роздивився  всі  кутки  тісної  кухні.  Нічого  не  побачивши,  крім  свого  кота,  який  так  і  сидів,  ніби  статуя,  Макар  пішов  на  своє  місце.  
-  Ти  мені  хоч  що-небудь  скажеш?  -  знервовано  гаркнув  старий  до  хатнього  звіра  сідаючи  за  стіл.  Кіт  заблискотів  великими  очима,  але  ні  пари  з  уст.  Раптом  із-за  холодильника  вискочив  волохатий  чорт  і  виляючи  хвостом  запитав:
-  Макар,  хіба  ж  коти  розмовляють?  
-  Ах  ти  -  свиняче  рило!  -  з  неймовірною  радістю  защебетав  Макар.  -  Я  думав,  що  вже  не  з’явишся.  
-  Як  же  не  з’явитись!  –  відповів  чорт  сідаючи  за  стіл.  –  Я,  так  як  і  ти,  горю  бажанням  зіграти  декілька  партій.
-  А  де  всі  інші?  –  запитав  Макар  блиснувши  карими  очима.
-  Ти  ще  стакан  випий  і  вся  дружня  компанія  тут  як  тут.
Макар  швидко  налив,  випив  і  перевівши  дихання  почав  довкола  роздивлятись.  В  дверях  з’явився  чорт  з  головою  цапа,  а  з-під  стола  виліз  чорний  бичок.  Макар  розвів  руками  і,  щиро  посміхаючись,  ледь  не  заспівав:
-  Нарешті  всі  в  зборі!
Чорти  з  поклоном  привітались  і  повсідались  за  стіл.  Свиняче  рило  витяг  колоду  карт  і  почав  тасувати.  Макар,  не  спускаючи  щасливої  посмішки  з  уст,  запитав  у  чорного  бичка:
-  Як  там  поживає  чорноволоса  відьма?
-  В  монашки  подалася!  –  відповів  той,  чухаючи  погризене  вухо.  Макар  від  здивування  відхилився  назад:
-  Ба!  І  що  тепер  робитимеш?  
-  Я  вже  все  зробив.  Однієї  ночі  зайшов  до  неї  в  келію,  в  людському  образі,  бачу  –  молиться  на  колінах.  Підійшов  ззаду  і  ніжно  провів  по  спині  гарячими  руками.  Відчувши  мене,  вона  забула  всі  молитви  і  підкорилася  почуттям.
-  Відтоді  в  монастирі  і  живе,  -  додав  цап  потираючи  борідку.  –  Скоро  монахом  стане.  
-  Це  ненадовго,  -  пропищав  свиняче  рило  і  роздав  кожному  по  три  карти.  –  Хто  програє,  той  отримає  ось  цією  пляшкою  по  голові.  Всі  погодились.  
Чорний  бичок  першим  відкрив  карту.  Випала  шістка.  В  Макара  висвітився  туз,  у  свинячого  рила  валет,  а  цап  перевернув  короля.
-  Хе-хе!  –  гордо  захрипів  Макар,  гребучи  до  себе  перший  виграш.  
Чорний  бичок  знов  першим  висвітив  карту  і  знов  шістку.
-  Тобі,  як  завжди,  везе!  –  насміхаючись  сказав  цап  і  поклав  десятку.  Свиняче  рило  перевернув  вісімку  і  злегка  посміхнувся.  В  Макара  знов  випав  туз.
-  Ніхто  в  тобі  й  не  сумнівався,  -  невдоволено  пробуркотів  цап.  Макар  гордовито  задер  кирпатого  носа  й  загріб  виграш.
-  Кидай  вже  свою  шістку,  -  звернувся  цап  до  чорного  бичка.  Той  з  якимсь  піднесенням  перевернув  третю  карту  і  всі  гуртом  засміялись.  
-  Тільки  до  справжнього  чорта  липнуть  три  шістки,  -  сказав  бичок  піднімаючи  доверху  копито.  
-  Це  точно!  -  покивав  сивою  шевелюрою  старий  Макар.
-  Хай  йому  грець!  –  загорланив  цап  перевернувши  сімку.  Свиняче  рило  висвітив  туза  і  витріщив  очі  від  здивування.  В  Макара  знов  випав  туз  від  чого  злість  заблискотіла  в  очах  цапа.  Чорнявий  міцно  стиснув  зуби  й  болісно  видавив:
-  Зараз  будуть  колотить.  
Свиняче  рило,  не  довго  думаючи,  схопив  пусту  пляшку  й  тріснув  бичка  по  голові.  Той  скривився.  Наступним  вдарив  Макар  і  передав  естафету.  
-  Хто  так  б’є!  –  закричав  цап  встаючи  з  місця.  –  Дивись,  як  треба!
Він  замахнувся  й  так  лупнув  бичка,  що  пляшка  розлетілася  на  маленькі  шматки.  Скло  задзвеніло  по  всіх  кутках.  Чорнявий  похитнувся  і  з  тріском  пав  ниць.  
-  Апокаліпсис!  –  вигукнув  кіт  лупаючи  очима.
-  Заговорив,  собака!  –  закричав  Макар  сплеснувши  в  долоні.  Свиняче  рило,  дивлячись  на  Барсика,  почухав  потилицю.  Тут  під  столом  почувся  стогін  бичка.  Всі  кинулись  до  нього  й  посадили  на  стілець.  
-  Оце  удар!  Оце  я  розумію!  –  хвалився  цап  своїм  вчинком.  
-  Ось  ти  програєш,  -  почав  Макар  до  цапа,  -  то  візьму  і  зроблю    з  твоєї  шкіри  кожуха.
-  Ага!  -  відповів  цап  сідаючи  за  стіл.  –  Не  знаю,  як  там  кожух,  а  от  коли  ти  помреш,  то  з  твоєї  шкіри  такого  жупана  пошию,  що  вся  бісівська  рать  мені  заздритиме.
-  Пошиєш,  пошиєш,  -  відповів  Макар  посміхаючись.  Свиняче  рило  знов  роздав  карти  і  зайшов  сімкою.  Цап  перевернув  даму  й  злегка  випрямився.  Чорний  бичок  висвітив  шістку  й  схопився  за  голову.  Всі  знов  засміялись  дивлячись  на  другу  пляшку.  В  Макара  випав  король.  Цап  аж  затремтів  від  злості:
-  Немає  на  тебе  справжнього  гравця.
-  Звісно  ж  немає!  –  гонористо  відповів  Макар  забираючи  собі  виграні  карти.
-  Е-е  ні!  –  закивав  головою  цап.
-  Не  говори  так,  Макар,  -  з  серйозністю  в  очах  прошепотів  чорний  бичок.  
-  Чому  ж  не  говорити,  коли  я  -  непереможний?!  Чи,  може,  в  пеклі  є  така  рогата  худоба,  що  мені  не  по  зубах?
-  Так,  є.  –  тихим  голосом  сказав  свиняче  рило.  
-  І  хто  ж  це  такий?  –  крикнув  Макар  стукнувши  кулаком  по  столу.  
-  Не  варто  говорити  його  ім’я  в  слух.  –  сказав  чорний  бичок  пройнявшись  морозним  страхом.  –  Це  князь  третьої  ієрархії  пекла.  Сосуди  гніву  під  його  крилом.  Саме  він  вигадав  ігри,  які  існують  в  творінні.  
Макар  нахилився  до  чорнявого  й  тихо  запитав:
-  Скажи  на  вухо  його  ім’я.
Бичок  теж  нахилився  й  щось  прошепотів.  Макар  пройнявся  злим  вогнем  і  підвівшись  на  ноги  загарчав  скрегочучи  зубами:
-  І  де  ж  цей  Веліал?!
Бісів  ніби  кип’ятком  ошпарило.  Вони  з  диким  страхом  порозлітались  в  різні  сторони,  що  духу  після  себе  не  залишили.  Раптом  в  дверях  з’явився  молодий  чоловік  з  красивими  рисами  обличчя.  Очі  мав  голубі,  волосся  довге  й  світле,  а  на  тонких  устах  царила  легка  посмішка.  
-  Щось  хотів?  –  запитав  він  Макара  приємним  голосом.  
-  Так,  -  ледь  відповів  той,  повільно  підіймаючись  з  місця.
-  Можна  пройти?
-  Так.
 Веліал  пройшов  і  сів  за  стіл.  Макар,  не  відриваючи  від  нього  очей,  теж  сів.  Між  ними  пробігла  тиша.
-  Роздавай!  –  вигукнув  князь.  Макар  ніби  прокинувся,  взяв  карти  й  почав  тасувати.  
-  Я,  звичайно,  все  життя  за  жінками  пробігав,  але  визнаю,  що  ти  красень,  –  сказав  старий,  зиркаючи  на  нього  з-під  лоба.  
-  Дякую,  –  відповів  Веліал.  –  А  чому  ж  на  жодній  не  одружився?
-  Не  знаю?  Мабуть  гидко  жити  з  постійною  бабою.
-  Гидко?  Чи  страшно  бути  відповідальним?
-  Гидко!  -  знервовано  відповів  Макар  роздаючи  карти.  Веліал  просвердлив  його  холодним  поглядом  не  спускаючи  посмішки  з  уст.
-  Що  будемо  робити  з  тим,    хто  програє?  –  запитав  князь.
-  Вигадай  що-небудь  !  Все  одно  тобі  приймати  удар.  –  впевнено  відповів  старий.
-  Я  люблю,  коли  щось  ріжуть:  руки,  горлянку…
Макар  звів  бровами:
-  Добре.  Хто  виграє,  той  відрізає  пальця.
Вогняний  блиск  промайнув  в  очах  князя.  
-  За  тобою,  мабуть,  все  відьмацьке  кодло  сохне?  Так?  –  запитав  Макар  блиснувши  щирою  посмішкою.  Веліал  голосно  засміявся  і  в  знак  згоди  покивав  головою.
-  А  що  це  в  тебе  за  прикраса  на  плащі?  Якась  муха…
-  Ця  муха  є  свідченням  найвищого  ордена,  -  відповів  Веліал.  
-  Ордена  чого?  Тамплієрів?  –  сказав  Макар  і  покотився  від  сміху.  Веліал  нічого  не  відповів  і    перевернув  першу  карту.  Старий  так  і  залився  сміхом:
-  До  вас,  бісів,  тільки  шістки  й  липнуть!
-  Так,  липнуть,  -  відповів  князь  тримаючи  приємну  посмішку.
Тут  Макар  перевернув  свою  карту  і  поблід  як  привид.
-  Шістка?
 Не  довго  чекаючи,  Веліал  знов  перевернув  карту.  Знов  випала  шістка.  Макар  одразу  випрямився  і  теж  висвітив  карту:
-  Знов  шістка?  –  ще  сильніше  поблід  старий,  ховаючи  тремтячі  руки  під  стіл.
-  Невже  не  очікував?  –  запитав  князь,  змінивши  посмішку  на  суровий  погляд.
-  В  мене  такого  ще  ніколи  не  було,  -  відповів  Макар  переводячи  подих.  Веліал  потягнувся  рукою  до  останньої  карти  і  перевернув  туза.  Старого  ніби  громом  вдарило.  В  очах  на  мить  потемніло,  а  на  лобі  виступив  холодний  піт.  
-  Не  змушуй  мене  чекати,  -  твердо  сказав  князь,  опустивши  праву  руку  під  стіл.  Макар  важко  ковтнув  слину  і  висвітив  останню  карту.
-  Туз!  –  закричав  старий,  стукаючи  кулаками  по  столу.  –  Туз!  Туз!
-  Роздавай,  -  перебив  його  біс,  злегка  посміхнувшись.
-  Ні!  Краще  ти  роздавай,  бо  я  завжди  собі  погану  карту  підтасовую.
Веліал  спокійно  взяв  колоду,  добре  перемішав  і  декількома  майстерними  рухами  підготував  нову  гру.  
-  Це  ж  треба,  -  сказав  Макар,  дивуючись  таким  фокусам.
-  Заходь  першим,  -  сказав  князь  блиснувши  холодним  поглядом.  Макар  обтер  піт  на  лобі  й  перевернув  туза.  Радість  так  і  підкинула  його  на  стільці.  Веліал  висвітив  даму.  Макар  випрямився  і  перевернув  наступну  карту.
-  Шістка?  –  прохрипів  він  сухим  голосом  відчуваючи,  як  серце  відійшло  в  п’ятки.  
-  Король.  -  спокійно  сказав  Веліал  перекинувши  свою  карту.  Макара  ніби  струмом  вдарило.  Він  відчув  як  похолоділа  його  рука,  а  пальця  ніби  ножем  різнуло.  
-  Тягни  останню  карту,  всесильний  гравець.  –  сказав  князь  твердим  голосом  і  знов  опустив  праву  руку  під  стіл.  Макар  стримуючи  тремтіння  потягнувся  до  карти  і  перевернув  її.  В  схвильованих  очах  заблискотіла  шістка.  Обличчя  старого  витяглось  і  поблідло  як  у  смерті.  Веліал  дунув  на  свою  карту  і  перевернувся  туз.  Макар  так  і  скорчився  в  три  дуги,  дивлячись  на  князя  крізь  раптові  сльози.  
-  Ложи  пальця.  –  твердо  сказав  біс.  Макар  навіть  не  ворухнувся.
-  Ложи  пальця!  –  гаркнув  князь,  як  дикий  звір.  Макар  стиснув  губи,  до  яких  вже  встигли  дотекти  краплинки  сліз,  і  положив  вказівного  пальця  на  центр  стола.  
Веліал  різко  скочив  з  місця  і,  блиснувши  важким  мечем,  рубонув  жилясту  руку  біля  самого  ліктя.  Гаряча  кров  бризнула  старому  в  очі.
Макар  прокинувся  лежачи  на  підлозі.  Кіт  сидів  біля  його  руки  й  лизав  пальця.  Гравець  різко  підвівся  на  коліна  й  налякано  схопився  за  праву  руку.  
-  На  місці.  -  прошепотів  він  і  тричі  перехрестився.  Його  погляд  тривожно  пробігся  по  кухні.  Все  було  на  своїх  місцях.  В  тиші  дзвінко  капала  вода.  Макар  подивився  на  свого  кота,  що  спокійно  сидів  навпроти,  й  тихо  сказав:  
-  Мабуть  перепив.
-  Мабуть.  –  відповів  Барсик.


                                                                                                                                                             11.11.09.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155233
дата надходження 13.11.2009
дата закладки 13.11.2009

Астарот

ДРЕВО СМЕРТИ

Холодные  тени  гранитных  крестов
Засеяли  мертвое  поле.
Луна,  освещая  просторы  ветров,
Кружится  в  серебряном  море.

Пред  стенами  ада,  над  бездной  глухой,
Раскинуло  ветки  сухие
Корявое  древо  с  судьбою  лихой,
Что  лепит  фигуры  гнилые.

Висят  на  нем  разные  колокола
И  тихо  ликуют  минуты,
Когда  же  в  их  честь  прозвучит  похвала,
Чтоб  мир  залить  красками  смуты.

Туман  бледноватый,  холодный  как  снег,
Окутал  змеей  все  подножье
И  гадкой  улыбкой  хихикает  грех,
Да  чтит  Вельзевулово  ложе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155002
дата надходження 12.11.2009
дата закладки 12.11.2009

Астарот

ШАГ К ВОЙНЕ

Трепещите  небеса!  
Прячьтесь  все  под  Богом!
Орден  Мухи  меч  поднял  
Пред  святым  порогом.

Треснул  звон  колоколов  
В  страшной  бездне  ада,
Рухнул  столп  святой  любви
И  покрылся  смрадом.

Легион  пошел  вперед
Вместе  с  Астаротом,
Сзади  конница  ликует
С  дерзким  Бегемотом.

Разнеслись  по  бытию
Алчущие  бесы,
Закрутили  черный  вихрь,
Словно  правят  мессу.

Стал  пред  образом  небес
Вельзевул  проворный,
Плюнул  с  диким  отвращеньем
В  лик  нерукотворный.

Закричал  на  все  творенье,  
Замахал  руками,
Поднял  меч  над  головою,
Заблестел  глазами.

-  Кто  восстанет  против  князя?
Кто  у  нас  Всесильный?
Пусть  же  станет  предо  мною  
Этот  щепетильный!

Пусть  покажет  свою  силу
Властелину  павших!
Пусть  сразится  с  нечестивым
Из  огня  восставших!

Пусть  посмотрит  в  образ  смерти
И  узрит  коварство!
Вот  тогда  и  рухнет  с  миром
Все  святое  царство!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155009
дата надходження 12.11.2009
дата закладки 12.11.2009

Alexandr

Коли дивлюся в твої очі

Коли  дивлюся  в  твої  очі,
Не  можу  зупинити  серця  стук,
І  знову,  й  знов  безсонні  ночі
І  ніжний  дотик  твоїх  рук.

Усе  так  просто  і  банально...
Невимушено...  наче  в  перший  раз,
Бо  я  кохаю  до  нестями
І  хочу  зупинити  час,

Щоб  насолоджуватись  вічно,
Тим,  що  даруєш  ти...
Бо  твоє  серце  наче  свічка
Палає  у  моїй  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143645
дата надходження 31.08.2009
дата закладки 06.11.2009

Alexandr

Душа горить мов у вогні

Душа  горить,  мов  у  вогні,
І  сум  об  мене  кігті  точить
Хто  скаже  правду  вже  мені,
Чому  так  черце  кровоточить?

Хто  обійме  і  ніжно  скаже,
Усі  ті  лагідні  слова?
Життя  ж  моє  хрест-навхрест  ляже
Тоді,  коли  тебе  нема.

Чому  так  трапилось  із  нами
І  хто  розтопить  серця  лід,
Якщо  життя  нас  розкидало
Тебе  не  захід,  а  мене  на  схід...

Це  тимчасово,  я  це  знаю,
Але  для  мене  зупинився  час...
Уже  не  перший  раз  благаю,
Щоб  доля  об'єднала  нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143668
дата надходження 31.08.2009
дата закладки 06.11.2009

Астарот

ПОДИХ СМЕРТІ

Над  туманним  кладовищем  світив  повний  місяць.  Я  стояв  перед  свіже  викопаною  чорною  могилою.  Вона  була  призначена  саме  для  мене.  Хтось  ззаду  підійшов.  Мороз  пройшовся  моїм  тілом.  Я  не  наважувався  повернутись.  Це  був  він.  
-  Ти  ж  так  цього  хотів,  -  пролунав  хриплий  голос  за  спиною.  
-  Так,  я  зробив  свій  вибір,  -  сказав  я  впевнено.
Міцний  удар  в  спину  і  сира  яма  поглинула  мене.  Повернувшись  обличчям  до  зоряного  неба  я  впився  в  контури  могутньої  постаті.  Він  стояв  на  краю  й  спостерігав  за  мною.  Раптом  могилу  почало  засипати  холодною  землею.  Страх  оволодів  мною  від  чого  тіло  судомно  затремтіло.  Тут  роздався  сильний  удар  дзвону.  Я  прокинувся.
Ніч.  В  кімнаті  була  тиша.  На  столі  горіла  свічка.  Легке  світло  палахкотіло  на  подертих  стінах.  Я  лежав  обличчям  до  стіни.  Відчуття  могильного  холоду  було  присутнє  навіть  після  сну.  Раптом  душа  моя  затремтіла  вказуючи  на  кімнату.  Я  різко  повернувся  й  ледь  дух  не  спустив.  За  столом  сидів  він  і  свердлив  мене  великими,  чорними  очима.  Я  затремтів  і  відчув  як  піднявся  чуб.  Крик  рвався  на  волю,  але  сильно  здавило  в  горлі.  Я  ніби  душевно  хворий  притиснувся  до  стіни  тягнучи  на  себе  ковдру.  Його  бліде  обличчя  було  схоже  на  маску,  а  від  чорного  плаща  тягло  могильною  сирістю.  Він  повільно  підвівся,  тихо  підійшов  і  протягнув  свою  руку.  Я  ледь  не  збожеволів.  Серце  колотило,  подих  переповнило…
-  Ходімо.  –  сказав  він  спокійним  голосом.  Я  хотів  відповісти,  та  язик  онімів.  
-  Ходімо,  –  повторив  він,  -  ти  ж  так  цього  хотів.
Я  згадав  пережите  й  почав  тягнути  до  нього  тремтячу  руку,  але  раптом  щось  застогнало  в  мені.  Я  ніби  прокинувся  й  стрімголов  кинувся  до  дверей.  Вони  самі  переді  мною  відчинилися.  Я  ступив  за  поріг  і  не  відчувши  під  ногами  підлоги,  полетів  донизу.  
Знов  кладовище,  місяць,  туман.  Я  лежав  в  могилі  на  штучних  квітах.  Мене  закопували.  Тіло  було  сковане  сильним  холодом,  тому  не  міг  поворухнутись.  Страх  ніби  проковтнув  мене.  Я  кричав.  Крик  рвав  горло.  Ось  і  голову  прикидало.  Намагався  вдихнути  повітря,  але  наковтався  сирої  землі.  Не  міг  дихати.  Хотілося  лише  повітря,  тільки  повітря.  Душно,  душно…
Я  прокинувся  в  полум’ї  страху.  Тіло  тремтіло,  а  душа  задихалась.  За  вікном  царила  ніч.  Срібні  промені  місяця  тихо  лежали  на  підлозі  й  легко  освітлювали  сонну  кімнату.  Я  з  острахом  подивився  на  письмовий  стіл.  Свічка  не  горіла,  бо  її  там  взагалі  й  не  було.  Вставши  з  ліжка  я  перевів  подих  і  оглянувся  навколо.  Все  було  як  завжди:  шафа  в  дальньому  кутку,  полиці  з  книгами,  торшер  біля  вікна…  Раптом  з’явилось  відчуття  спраги,  що  примусило  мене  піти  на  кухню.  Світла  вмикати  не  став,  бо  було  достатньо  видно.  На  столі  стояла  тарілка  з  захололою  яєчнею  та  черствим  шматком  хліба,  а  поруч  недопитий  чай.  Я  жадібно  схопив  чашку  й  висушив  до  останньої  краплини.  «Чомусь  без  цукру»  -  подумав  здивовано.  Повернувшись  в  кімнату  я  підійшов  до  стола  і  увімкнув  світильник.  Серед  різних  книжок  і  списаних  листків  лежала  записка.  На  ній  кривими  буквами  було  написано:  «рівно  о  четвертій».  Годинник,  що  висів  на  стіні,  показував  четверть  на  четверту.  Я  різко  кинувся  до  шафи  й  витяг  звідти  білу  сорочку  з  чорним  костюмом.  Одягнувся,  причесався,  подивився  в  дзеркало  і  помітив,  що  не  вистачає  краватки.  Кинувся  шукати.  Немає.  Оглянув  кімнату  й  побачив  її  висячою  на  торшері.  Підійшов,  взяв  і  здивувався:  «Чорна?».  Почухавши  потилицю  все  ж  натягнув  на  шию  й  красиво  заправив.  Годинник  показував  без  п’яти.  Часу  ще  вистачало,  тому  сів  на  ліжко  чекати.  По  підлозі  шастав  досить  великих  розмірів  тарган  і  зиркав  на  мене  блискучим  поглядом.  Я  простежив  за  ним  доки  той  не  зник  в  дверях.  Потім  задзижчала  муха.  Вона  зробила  декілька  жвавих  кругів  і  сіла  на  столі.  Я  вставив  в  неї  байдужий  погляд  і  за  мить  відчув  тремтіння.  Воно  наростало.  «Землетрус»,  -  подумав  я  оглядаючись  навколо.  Будинок  настільки  сильно  затремтів,  що  книги  з  полиць  повалились  на  підлогу,  а  згодом  і  торшер  опинився  у  моїх  ніг.  Крім  цього  жахливого  явища,  почав  наростати  й  страшний  тупіт  коней.  Та  за  мить  все  стихло.  Я  сидів  як  статуя  й  не  розумів,  що  коїться.  Тут  у  під’їзді  заскрипіли  двері  і  важкі  кроки,  ніби  кентавра,  почали  підійматись  по  сходах.  Я  схвильовано  подивився  на  годинник.  До  чотирьох  залишалось  тринадцять  секунд.  З  кожним  ударом  стрілки,  кроки  ставали  гучнішими,  що  навіть  серце  здригалось.  «Рівно  чотири»,  -  прошепотів  я,  після  чого  вдарив  гучний  дзвін.  В  мені  все  похололо,  але  підвівшись  пішов  в  коридор  і  відчинив  двері.  Клубки  білого  туману  увірвались  в  квартиру.  На  порозі  стояв  елегантно  одягнений  чоловік.  Обличчя  його  було  сухим  і  достатньо  блідим,  але  очі  мав  голубі  з  чарівним  блиском.  Він  холодно  глянув  на  мене  й  неприємно  прохрипів:
-  Пора!
Я  без  всяких  питань  пішов  за  ним.  Спустившись  три  поверхи  донизу  ми  вийшли  на  вулицю.  Там  на  нас  чекала  княжа  карета  запряжена  в  шістку  вороних  коней.  Поруч  стояв  Москвич  мого  сусіда.  Вулиця  була  пуста.  В  небі  блискотів  місяць.  Ми  підійшли  до  транспорту.  Я  звернув  увагу  на  кучера  і  відчув,  як  холоне  моя  кров.  Це  була  якась  примара  окутана  з  ніг  до  голови  чорним  лахміттям.  Тут  чоловік  схопив  мене  за  шию  і  пихнув  в  темний  салон.  Двері  захлопнулись,  в  повітрі  пролунав  удар  батога  і  могутня  шістка  рушила  вперед.  Земля  затремтіла  під  стальним  тупотом  копит.  Повітря  різко  змінилось  зі  свіжого  на  затхле.  Я  намацав  руками  шкіряний  диван  і  зручно  вмостився.  «Куди  я  їду»,  -  крутилось  в  моїй  голові.  Все  ж  не  витримав.  Відсунувши  шторку  поглянув  за  вікно.  Карета  неслась  серед  туманного,  освітленого  повним  місяцем,  кладовища.  Земля  була  всипана  похилими  хрестами,  серед  яких,  де-не-де,  росли  сухі,  коряві  дерева.  В  небі  пролетіла  відьма  на  мітлі,  а  за  нею  декілька  фосфорних  душ.  Я  відчув,  як  очі  мої  збільшились  вдвічі,  а  щелепу  потягло  донизу.  Мороз  пройшовся  по  спині  й  добряче  сіпнув  тіло.  Було  страшно,  але  не  міг  не  наважитись.  Я  просунув  голову  у  вікно  і  подивився  вперед  дороги.  Коні,  гордо  підіймаючи  пишні  гриви,  стрімголов  мчали  за  вказаним  напрямком  примари.  Перед  ними  чорною  змією  тягнулася  дорога,  де  далі  зникала  в  тонкій  ковдрі  білого  туману.  Я  сів  на  місце  й  вирішив  чекати.  Це  було  не  так  вже  й  довго.  Шістка  зупинилась.  Хтось  жваво  зіскочив  з  карети  і  відчинив  двері.  Не  гаючи  часу  я  виліз  з  екіпажу.  Боязливим  поглядом  оглянув  того  ж  самого  чоловіка,  а  після  і  всю  місцевість.  Він  міцно  схопив  мене  за  краватку  й  потягнув  за  собою.  Я  не  пручався.  Проходячи  крізь  кучера  я  подивився  йому  в  обличчя,  але  під  капюшоном  була  лише  густа  темрява.  Потім  погляд  перевів  на  коней,  що  збуджено  фиркали  й  тупцювали  на  місці.  Ми  вийшли  на  широку  галявину,  перед  якою  росло  велике  дерево.  На  його  корявому  гіллі  висіли  різних  розмірів  дзвони,  а  підніжжя  було  всипане  людськими  черепами.  Чоловік  вдарив  мене  ззаду  по  ногах  і  я  впав  на  коліна,  потім  схопив  за  волосся  й  притиснув  обличчям  до  холодної  землі.  Тут  я  відчув  як  його  рука  почала  тремтіти.  Відкривши  очі  я  побачив,  що  він  теж  лежить.  Такого  страху,  яке  було  на  його  блідому  обличчі,  я  ніколи  не  бачив;  навіть  чув  цокотіння  зубів.  Раптом  біля  наших  голів  з’явилось  поле  чорного  плаща.  Я  теж  затремтів  відчуваючи,  як  кров  холоне  в  жилах.  Ніхто  з  нас  не  наважився  навіть  очей  підняти.  Тут  над  нами  пролунав  твердий,  хриплий  голос:
-  Харон!
Чоловік  аж  підскочив  на  місці,  коли  почув  своє  ім’я.
-  Так,  мій  повелителю,  -  ледь  видавив  він  тремтячим  голосом.
-  Пішов  геть!    
Харон  відпустив  мене  і,  ніби  хробак,  поповз  назад.  В  повітрі  роздався  удар  батога.  Шістка  з  дзвінким  іржанням  помчала  десь  в  сторону.  Настала  тиша.  Було  так  тихо,  що  у  вухах  тиснуло.  Раптом  його  міцна  нога  стала  мені  на  спину  від  чого  сильний  мороз  скував  тіло.  Хриплий  голос  загримів  над  головою:
-  Я  подарую  тобі  смерть,  якщо  ти  віддаси  мені  свою  душу.
Спочатку  я  хотів  погодитись,  та  щось  сіпнуло  мене:
-  Моя  душа  належить  одному  Богові.  Він  мені  її  дав,  Він  її  і  забере.  
Тут  його  нога  настільки  притиснула  мене  до  землі,  що  аж  ребра  затріщали.  Я  щосили  стиснув  зуби  відчуваючи  жахливий  біль.  
-  А  де  ж  був  Бог,  коли  кохана  тобі  зраджувала?  Га?  Де  був  Бог,  коли  на  твою  творчість  плювали?  Де  був  Бог,  коли  батько  помер  на  твоїх  руках…
Мені  несила  було  це  чути  і  я  заревів  звіриним  голосом:
-  Замовкни!
Міцна  рука  схопила  мене  за  волосся  й  підняла  голову.  За  мить  біля  мого  підборіддя  блиснуло  лезо  важкого  меча  і  гострий  край  глибоко  різнув  горло.  Терпка  кров  наповнила  мій  рот  і  розлилася  по  тремтячих  устах.  Я  захрипів.  Він  швиргнув  мене  обличчям  в  землю  й  за  мить  вдарив  у  дзвін.  Земля  застогнала  від  сильного  тремтіння,  вітер  засвистів  з  неймовірною  силою,  підіймаючи  до  зір  удушливий  пил.  В  моїх  очах  почало  темніти,  доки  не  настала  сліпа  темрява.  Земля  заспокоїлась,  вітер  зник.  Я  лежав  ніби  серед  якоїсь  безодні.  Невдовзі  почулося  гидке  шипіння  змій.  Вони  почали  лізти  мені  на  ноги,  на  руки,  на  спину,  а  одна  підповзла  до  розрізаного  горла  і  сунувши  голову  в  глибоку  рану  почала  жадібно  смоктати  теплу  кров.      
Я  знов  прокинувся  в  своєму  ліжку,  міцно  тримаючись  за  горло.  Все  нутро  в  мені  вило  від  страху.  Тіло  тремтіло.  Подушка  була  мокрою  від  холодного  поту.  За  вікном  царила  глуха  ніч.  На  подертих  шпалерах  мерехтіло  світло  тоненької  свічки.  Я  повернув  голову  до  стола.  Він  сидів  дивлячись  на  мене  своїми  чорними  очима.  Гіркі  сльози  потекли  по  моїх  холодних  щоках.  Він  витягнув  з-під  плаща  лист,  поклав  на  стіл  і,  тихо  піднявшись,  пішов  до  дверей.  Я  провів  його  заплаканим  поглядом  не  маючи  сил  підвестися.  Вдарив  дзвін.
Я  прокинувся  відчуваючи  себе  знищеним.  Був  ранок.  Перші  промені  літнього  сонця  гріли  мої  віконні  рами.  Я  встав  з  ліжка  маючи  принижене  відчуття  духу.  Голова  тріщала  по  швах,  а  душа  боліла  до  сліз.  Я  подивився  на  стіл,  де  ніколи  не  стояла  клята  свічка,  і  побачив  листа.  В  мене  ледь  нерви  не  здали,  але,  стримуючи  себе,  підійшов  і  прочитав  те,  що  було  написано  кривим  почерком:
«Я  повернусь  через  тридцять  три  роки».

                                                                                                                                                                   01.11.09.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153061
дата надходження 02.11.2009
дата закладки 02.11.2009

Астарот

Художник

Насувалася  нічна  гроза.  В  невеликій  кімнаті  художника,  яку  сміливо  можна  назвати  майстернею,  було  тихо.  По  всіх  кутках  жовтогарячим  кольором  палахкотіли  свічки  й  сіяли  навколо  себе  легке  освітлення.  Посеред  кімнати  був  розміщений  старий  диван.  На  ньому,  в  пишному,  білому  платті,  лежала  дівчина  з  обережно  розкинутим  золотим  волоссям.  Спокійний  погляд  блакитних  очей  дивився  перед  собою,  а  з  тоненьких  уст  сочилася  кров.  Її  оголена,  молода,  білосніжна  рука,  звисала  до  підлоги  й  маленькими  пальчиками  торкалася  леза  ножа.        
За  вікном  засвітила  блискавка  й  залила  кімнату  холодно-синім  світлом.  В  дальньому  кутку  стояв  мольберт,  за  яким  працював  молодий,  темноволосий  художник.  Він  з  насолодою  робив  обережні  мазки  по  палітрі  і  час  від  часу,  гарячим  поглядом,  зиркав  на  свою  музу.
-  Кохана!  –  раптом  порушив  він  тишу  піднесеним  голосом.  –  Ти  не  уявляєш,  якою  успішною  буде  ця  картина.  Всі  попередні  роботи  проти  цієї  –  пуста  мазанина!  Ось  побачиш,  як  вона  нас  підніме  на  ноги.  Вся  слава  буде  за  нами.  Тоді  я  зможу  купити  тобі  дорогий  рояль.  
-  Так,  коханий,  так,  –  почув  він  у  відповідь  ніжний  голос.  
-  Ти  будеш  мені  грати  свої  улюблені  пісні,  а  я  даруватиму  тобі  польові  квіти.  Ти  ж  їх  так  любиш.  Не  смійся,  бо  мій  пензлик  якраз  на  твоїх  витончених  устах.  Ах,  які  ж  вони  в  тебе…  а  кров,  кров…  Кохана,  ти  тільки  поглянь,  як  ми  чудово  розмістили  кров!  Це  буде  справжній  шедевр!  Тепер  ми  доведемо  всім,  що  наші  роботи  заслуговують  пошани.  
-  Так,  заслуговують.
Раптом  за  вікном  роздався  тріск  блискавки,  а  за  ним  і  сильний  удар  грому.  Важкі  краплини  забарабанили  по  підвіконню.  Хлопця  труснуло.  Він  припинив  малювати  і  завмер  як  статуя.  Обличчя  його  витяглось  і  стало  блідим,  а  в  очах  спалахнув  страх.  
-  Милий  мій,  не  бійся,  це  лише  звичайнісінький  грім.  Він  не  завдасть  тобі  ніякої  шкоди,  -  почувся  голос  коханої  від  чого  хлопець  ніби  прийшов  до  тями.  Легка  посмішка  зійшла  на  його  уста.  
-  Так,  лише  грім,  -  заговорив  він  ледь  тремтячим  голосом  і  якось  розсіяно  почав  розглядати  картину.  Шум  дощу  змішався  з  запахом  фарб  і  розбавив  атмосферу  більш  романтичними  тонами.  Легке  шарудіння  жіночого  одягу  пробігло  по  тихій  кімнаті.  Всі  свічки  одночасно  затріскотіли  і  тоненькі  ниточки  чорного  диму  закрутились  в  повітрі.  Невдовзі  на  другому  поверсі  залунав  рояль.  Художник  почув  знайомі  акорди  й  злегка  посміхнувся.
-  Знов  не  стрималась  і  втекла  грати.  
Він  тремтячою  рукою  зробив  декілька  мазків,  потім  поклав  фарби  на  стілець  і  пішов  на  гору.  Піднявшись  по  сходах  і  пройшовши  темний  коридор,  хлопець  відчинив  двері  і  увійшов  в  невелику  бібліотечну  залу  з  тусклим  освітленням.  Посередині  був  розміщений  письмовий  стіл,  на  якому  горіли  три  свічки,  а  поруч  нього  стояв  і  рояль.  Дівчина,  сидячи  до  коханого  спиною  й  легко  коливаючись  під  ритм  музики,  грала  на  улюбленому  інструменті.  Він  же,  не  зачинивши  двері,  тихо  підійшов  до  неї.  Відчувши  його  тепло,  дівчина  різко  підвелася  й  кинулася  в  теплі  обійми.  
-  А  давай  потанцюємо,  -  сказала  вона  ніжно  дивлячись  в  його  карі  очі.  Він  без  розмов  міцно  притиснув  її  до  себе  і  вони  в  легкому  пориві  закрутили  вальс.
-  В  тебе  чудово  виходить,  -  сказала  вона  маючи  лагідну  посмішку  ангела.
-  Але  ж  ти  знаєш,  що  я  не  вмію  танцювати.
-  Так,  знаю.
-  А  ще  я  не  вмію  забивати  цвяхи.
-  Не  вмієш.
-  А  ще…
-  А  ще  ти  не  вмієш  готувати  каву,  -  перебила  вона  й  засміялася.  
-  Так,  не  вмію,  -  відповів  митець  і  сам  засміявся.  
-  Пам’ятаєш,  як  на  нашому  весіллі  мене  викрав  твій  найкращий  друг?
-  Так,  мені  це  не  сподобалось.
-  І  те,  що  на  мене  постійно  дивились  чоловіки,  тобі  теж  не  подобалось.
-  Ти  ж  мене  знаєш,  -  сказав  він  сором’язливо.
-  Так,  знаю.  Але  мені  все  це  байдуже.  Головне,  що  ти  поруч.
Вони  різко  зупинились.  Дівчина  легким  дотиком  руки  провела  по  його  злегка  небритому  обличчю  і  кінчиком  гостренького  носика  потерла  по  сухих,  гарячих  устах.
-  В  тебе  жар,  -  сказала  вона  схвильовано  й  притулила  свою  тоненьку  руку  до  його  лоба.  
-  Коханий,  ти  весь  гориш.  Швидко  спускайся  вниз,  а  я  зараз  спробую  віднайти  якісь  ліки.
-  Добре.  Вже  спускаюсь.  Тільки  не  барися.
-  Я  миттю,  -  відповіла  вона  блиснувши  тоненькими  рисами  чарівного  обличчя.  
Хлопець  посміхнувся  й  відпустивши  її  з  теплих  обіймів  вийшов  з  кімнати.  Він  почав  сходити  донизу,  як  блискавка  засвітила  по  всіх  кутках  будинку.  Раптом  роздався  сильний  тріск  грому.  Таке  відчуття,  ніби  небеса  розірвало  навпіл.  Митець  зупинився.  Холод  пройшовся  по  спині  від  чого  тіло  судомно  затремтіло.  В  очах  його  попливло,  а  потім  настала  густа  темрява.
-  Де  світло?  –  прошепотів  він  схвильовано.  –  Чому  свічки  потухли?
Знов  по  кімнатах  спалахнуло  яскраво-синє  проміння  і  знов  грім  сколихнув  змертвілу  оселю.  Хлопця  сильно  труснуло  від  чого  похитнувся  назад  і  впав  на  сходи.  Він  принишк  і  лише  чув,  як  сильно  колотить  його  серце.  Раптом  відчуття  чиєїсь  присутності  з’явилось  в  будинку.  Мороз  пройшовся  по  спині  художника.  Він  якомога  тихіше  підвівся,  стримуючи  різкий  подих,  і  обережно  спустившись  донизу  увійшов  в  свою  робочу  кімнату.
 На  журнальному  столику  горіла  лише  одна  єдина  свічка,  а  поруч,  на  дивані,  продовжувала  лежати  його  дівчина.  Освітлення  було  досить  тусклим.  Спалахи  блискавок  падали  на  меблі,  картини  і  вимальовували  видовжені  тіні  різних  предметів.  Хлопець  тремтів  і  ледь  тримався  на  ногах.  Краплина  холодного  поту  скотилася  зі  скроні.  Він  повільно  рушив  до  коханої,  не  спускаючи  з  її  обличчя  своїх  зволожених  очей.  Вона  лежала  нерухомо  й  скляним  поглядом  дивилася  на  мольберт.  Не  пам’ятаючи  себе,  художник  підійшов  до  неї,  повільно  став  на  коліна  й  тремтячою  рукою  торкнувся  її  тоненьких  пальчиків.  Неприємний  холод  взяв  за  живе.  В  очах  заблискотіло  лезо  стального  ножа  від  чого  обличчя  гірко  скривилось,  а  сльози  хлинули  по  щоках.  Хлопець,  зібравшись  з  останніми  силами,  підняв  голову  й  подивився  коханій  прямо  у  вічі.  Тут  серце  і  занило  потягнувши  на  себе  всі  судини.  Він  підніс  руку  до  її  обличчя  й  провівши  тремтячими  пальцями  по  блідій  щоці,  прийняв  з  її  шиї  пишні  кружева.  Крик  так  і  застряг  в  його  душі,  коли  побачив  глибоко  розрізане  горло  і  калюжу  темної  крові  на  дивані.  Він  різко  посунувся  назад  і  впавши  на  підлогу  вдарив  рукою  журнального  столика.  Підсвічник  захитався  й  за  мить  опинився  на  паркеті.  Свічка  не  потухла,  але  так  затріскотіла,  що  чорний  дим  повалив  як  із  заводської  труби.  Хлопець  міцно  схопився  руками  за  своє  довгувате  волосся  й  щосили  потягнув  його.  Він  хотів  кричати,  але  тільки  тоненький  писк  виривався  з  середини.  Тут  його  ніби  струмом  вдарило  і  відчуття  чиєїсь  присутності  злегка  скувало  тіло.  Раптом  у  вухах  загримів  могутній  сміх  могильної  безодні,  від  чого  душа  ледь  не  вискочила  з  тіла  художника.  Він  щосили  закрив  вуха  руками  й  дико  зціпив  зуби,  але  марно.  Сміх  продовжував  наростати,  заповнюючи  своєю  величчю  всі  кутки  темної  оселі.  Неприємний  запах  сирої  землі  закрутився  над  тілом  митця.  Хлопець  не  витримав  і  впавши  в  стан  божевілля  щосили  закричав:
-  Ні-іііі…!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152261
дата надходження 28.10.2009
дата закладки 28.10.2009

Астарот

САМІТНЕ ЖИТТЯ

Сьогодні  увесь  день  лив  осінній  дощ.  Від  нього  квартира  була  сирою  і,  як  ніколи,  темною.  Я  стояв  біля  вікна  й  довго  спостерігав  за  падінням  жовтого  листя.  Я  завжди  любив  за  чимось  спостерігати,  а  особливо  любив  мріяти.  Скільки  подій  я  міг  вигадати  за  один  день.  Жаль,  що  вже  два  тижні,  як  чорнило  закінчилось,  а  купити  нових  ручок  немає  змоги,  бо  ледь  не  останні  кошти  віддав  хазяйці  за  житло.  З  роботи  вигнали  ще  три  місяці  тому  за  те,  що  відстоював  права  свого  нудного  сценарію.  Але  це  тільки  вони  вважають  його  нудним,  а  мені  він  завжди  подобався.  В  ньому  вся  моя  любов  і  всі  мої  мрії  про  неї.  Ах!  Як  же  я  любив  про  неї  мріяти.  Бувало  день  пролітав  як  година,  бо  був  з  нею  серед  нічного  поля.  Ми  спостерігали  за  срібними  зорями,  за  білими  метеликами,  за  хвилями  золотого  колосся  і  прислухалися  до  легкого  шепоту  помірного  вітру.  Її  тепла,  ніжна  рука  була  в  обіймах  моєї  і  це  єдине,  в  чому  я  мав  потребу.  Які  ж  витончені  в  неї  уста,  а  носик,  а  брови…  Все  в  неї  було  ніби  намальоване,  от  тільки  очі  мала  такі,  яких  більше  ніде  не  зустріти.  Коли  я  в  ці  очі  дивився,  то  бачив  справжню  райдугу  чуйної  блакитної  душі.  Волосся  в  неї  було  темне,  довге  й  пряме.  Так,  так…  саме  такою  вона  постійно  жила  в  моїм  серці.  Як  же  я  її  хотів  зустріти  насправді.  Я  цим  жив  кожну  хвилину.  Я  щодня  ходив  по  місту  з  надією  її  побачити.  Тепер  же  розповім  правдиву  історію,  яка  трапилася  зі  мною  рік  тому.  
Була  літня,  зоряна  ніч.  Місто  спало.  Я  йшов  по  освітленій  ліхтарями  алеї  й  шукав  ідею  для  нового  сценарію.  Тут  попереду  почувся  плач.  Я  підняв  голову  і  в  двадцяти  кроках  від  себе  побачив  дівчину.  Вона  сиділа  на  лавочці  закривши  обличчя  руками.  Я  зупинився  й  відчув,  як  тривога  крадеться  в  мою  душу.  Дивлячись  на  неї  здалеку  я  помітив  в  ній  щось  знайоме.  Мені  здалося,  що  ми  вже  десь  бачились,  та  щоб  краще  розгледіти,  я  повільно  пішов  вперед  не  спускаючи  з  неї  очей.  З  кожним  кроком  мені  ставало  все  важче  й  важче.  Це  чарівне  волосся,  ці  ніжні  ручки,  ці…  Боже,  це  ж  вона.  Мене  ніби  струмом  вдарило  від  чого  просто  застиг  на  місці.  Серце  моє  заколотило  у  всі  дзвони,  руки  затремтіли,  а  в  голові  запаморочилось.  Не  пам’ятаючи  себе  я  підійшов  до  неї  й  запитав:
-  Чому  ви  плачете?
Вона  різко  прийняла  долоні  від  заплаканого  обличчя  й  безстрашно  глянувши  на  мене,  відповіла  подавленим  голосом:
-  А  тобі  яке  діло.  Йди  куди  йшов.  
Мене  в  ту  мить  ніби  кип’ятком  ошпарило.  Я  дивився  в  її  обличчя  й  не  міг  очам  повірити.  Це  дійсно  була  вона.  Це  дійсно  був  той  носик,  брови,  уста…
-  Може  вам  чимось  допомогти,  -  запитав  я  в  якійсь  надії.
-  Нетреба  мені  нічиєї  допомоги.  Облиш  мене,  -  відповіла  вона  ще  більш  подавлено,  витираючи  заплакане  обличчя  руками.  Та  я  не  хотів  йти.  Я  не  хотів  її  покидати,  тому  стояв  на  місці  й  боляче  дивився  в  її  очі.  
-  Чого  стоїш?  Йди  собі,  куди  йшов!
Я  ж  все  одно  стояв.
-  Допомогти  він  хотів!  Мені  непотрібна  ваша  допомога.  Собі  краще  ради  дай.  Всі  ви  жорстокі  й  бездушні.
Я,  киваючи  головою,  відповів:
-  Неправда.  Не  всі.
-  Всі,  всі,  -  твердила  вона  шморгаючи  носом.  –  Всі  ви  такі,  бо  не  вмієте  любити.  Ви  не  знаєте,  що  таке  любов.
Я  не  хотів  сперечатися,  тому  вирішив  мовчати.  Вона  ж  продовжила  тремтячим  голосом:
-  Ви  говорите,  що  любите  і  в  той  же  час  дивитесь  на  юбку,  що  промайнула  поруч.  Тільки  не  кажи,  що  це  не  так.  Мовчиш?  Чи,  може,  ти  скажеш,  що  зраджувати  не  так  вже  й  погано?  Га?  Мені  гидко  на  вас  всіх  дивитись.  У  вас  немає  серця,  у  вас  на  меті  тільки  одне  і  це  одне  свідчить  про  вашу  безсердечність.  А  я  була  такою  наївною,  такою  ж  наївною.  Думала,  що  зустріла  своє  кохання,  а  він  виявився  підлим  брехуном.  Він  брехав  мені  щодня,  зате,  як  вірно  дивився  у  вічі,  що  я  навіть  і  не  підозрювала  того.  Я  його  любила  і  зараз  люблю,  і  таке  відчуття,  що  любитиму  вічно,  навіть  якщо  він  зрадник.  Хай  так.  Хай  живе  з  ким  завгодно,  зате  я  буду  жити  одна  й  берегтиму  свою  любов  до  нього.  Я  буду  з  ним  лягати  спати  і  буду  з  ним  прокидатися,  хай  навіть  лише  в  думках,  але  з  ним  і  тільки  з  ним.  Ти  чуєш  мене?  Чого  опустив  голову?  Чуєш?  Тільки  для  нього  моя  вірна  душа.  Тільки  для  нього!  Тепер  йди  собі  куди  йшов.  Ну,  чого  стоїш,  як  вкопаний?  Забирайся!  
-  Пробачте,  що  потурбував,  -  сказав  я  досить  впевнено  й  пішов  геть.
В  квартиру  я  увійшов  близько  четвертої  години.  Душа  моя  була  розбита  вщент.  Я  зняв  куртку,  жбурнув  її  на  підлогу  й  пішов  на  кухню.  Сівши  на  стілець  я  відчував,  як  сильний  біль  тиснув  у  грудях.  Все  нутро  в  мені  горіло.  Я  подивився  на  свої  долоні  й  відчув,  як  гіркі  сльози  починають  давити  в  горлі.  Я  тримався,  щоб  не  плакати,  я  з  усіх  сил  тримався,  але  щось  вибухнуло  в  мені  і  зло  підкорило  нерви.  Я  різко  кинувся  до  шухляди  й  за  мить  гостре  лезо  блиснуло  в  моїй  руці.  Пам’ятаю,  як  тремтіли  мої  руки,  як  погляд  дико  дивився  то  на  вени,  то  на  холодного  ножа.  Я  зціпив  зуби  й  різнув  себе.  Крик  намагався  вирватись  з  мене,  але  я  терпів.  Я  терпів  в  її  ім’я.  Гаряча  кров  розлилась  навколо  рани  і  тихо  закапала  на  паркет.  Знов  гостре  лезо  різнуло  плоть.  Тілом  пройшовся  мороз  від  чого  слабкість  в  ногах  повалила  мене  на  підлогу.  Я  затремтів  стримуючи  біль.  Я  терпів.  Я  до  того  часу  терпів,  доки  не  почав  вгамовуватись,  а  потім  спокій  став  оволодівати  мною.  Темрява.

Не  знаю,  хто  мене  врятував.  Можливо  я  забув  зачинити  двері  на  замок,  а  можливо  комусь  зателефонував.  Не  пам’ятаю.    Зате  постійно  згадую  сон:  якийсь  красивий  незнайомець,  ніби  херувим,  забрав  в  мене  ножа  й  коли  сказав,  що  все  буде  добре,  я  відчув  ніжний  запах  лілій.    


16.06.09  рік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151231
дата надходження 21.10.2009
дата закладки 27.10.2009

Астарот

НЕБЕСНА ІЄРАРХІЯ

Небеса  спалахнули  від  зорі  до  зорі,
Жнець  стоїть  на  порозі  у  святих  при  дворі,
Кров’ю  лик  окропила  ненаситна  війна,
Боже!  Де  Твоя  сила!  Чом  не  діє  вона?

Божевілля  повстало  за  вінець  у  Раю,
Гострий  меч  дарувало  свят-зорі  королю,
́Бій  за  владу  Господню  час  собі  дарував,  
Страх  розлив  чашу  з  кров’ю,  ангел  вічність  прокляв.

Суть  буття  заридала  на  гнідому  коні,
Мудрість  сяйво  сховала  у  глибокій  пітьмі,
Доля  книгу  відкрила  й  зміст  вогню  віддала,
Боже!  Де  Твоя  сила!  Чом  не  діє  вона?

Не  питай  більш  нічого,  проживи  без  жалю,
Покажи  свою  владу  гріх-зорі  королю,
Зрозумій  грішну  справу,  що  в  ідею  поклав,
Відірви  звичний  погляд,  щоб  ти  богом  вже  став.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149609
дата надходження 12.10.2009
дата закладки 27.10.2009

Астарот

Мона Ліза

Вітрам  всім  посмішка  тлумачить,
Вустами  істину  несе:
-  Хто  може  мудрий  погляд  бачить,
Той  знає  світ  понад  усе.

В  країні  зір,  де  сон  блукає  
І  таємницю  береже,
Ридає  істина  й  прохає:
-  Мій  мудрий  погляд,  досить  вже!

Де  мій  герой,  що  стане  богом?!
Де  той,  хто  подолав  кінець?!
Що  скинув  гріх  перед  порогом,
Нехай  прийде  й  візьме  вінець!

Та  мудрий  погляд  відмовляє:
-  Герой  живе  лиш  кілька  днів,
І  в  днях  цих  співчуття  тримає,
Які  жадають  давніх  слів.

В  цих  співчуттях  одні  пороки
І  гріх  нескорених  вітрів,
Брехня,  що  сіяли  пророки
І  цим  втішали  бунтарів.

Він  не  знайшов  себе  в  системі,
Де  між  добром  і  злом  –  життя.
Він  не  обрав  себе  по  темі,
Яка  тлумачить:  Бог  –  буття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149779
дата надходження 13.10.2009
дата закладки 27.10.2009

Астарот

ДЕРЕВО ПІЗНАННЯ

Ти  є  пізнання  вічності  та  крок  святої  смерті,
Світогляд  твій  молитва  і  всім  мудрець  порок.
В  корінні-таємниці,  а  в  яблуках-відвертість,
На  стовбурі:  Люблю  тебе,  на  гілці  -  мотузок.

Шепочуть  нам  листи  твої  закони  про  пізнання,
Коріння  тягне  в  глиб  душі  чуттєвість  сновидінь.
Добро  тлумачить  істину  й  відсутність  покаяння,
А  гріх  стоїть  із  дзеркалом  для  зміни  поколінь.

Нема  в  тобі  лихих  плодів  і  добрих  ти  не  маєш,
Пророк  Матвій  забув  тебе:  -  незрячий  він  пророк!
Поглянь  лиш  за  межу  свою  і  погляд  ти  піймаєш,  
-  Пізнай  добро  гріхом  своїм!  Ось  шепіт  між  гілок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149831
дата надходження 13.10.2009
дата закладки 27.10.2009

Stepanko)

Вічність кохання

Кохання  вічним  не  буває,  
й  колись  воно  усеж  минає
коли  пориви  вітру  дмуть
й  кудись  усю  любов  несуть.
Кохаєш  рік  ну  може  два,  
Воно  ж  спливає  як  вода  
Із  серця  швидко  витікає  
Ніхто  його  й  не  доганяє  
Кохання  звичку  залишає  
Бо  вже  ніхто  з  двох  не  кохає  

І  всі  живуть  із  нею  довго  
І  терплять  всі  одне  одного
Коли  ж  розлука  наступає  
Комусь  погано  хтось  ридає  
Бо  звикли  так  до  тих  людей  
що  розлучатись  сил  немає

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151963
дата надходження 26.10.2009
дата закладки 26.10.2009

Астарот

ТЯЖКА ХВИЛИНА

Тяжка  хвилина,  ніби  вічність,
Заполонила  подих  мрій,
Розвіяла  їх  в  потойбічність,
У  світ  без  віри  і  надій.

Прийшов  цей  час.  Женця  я  кликав.
Чекав  його,  благав,  просив.
Я  рвав  волосся  злісно  й  дико,
Я  вихваляв  його,  молив.

Я  поливав  сльозами  тіло,  
Палив  вогнем  в  душі  свій  страх,
Та  Жнець  не  йшов,  душа  не  мліла,
Він  не  з’являвся  на  очах.

Чому  залишив  мене  долі?
Яка  весь  час  мене  гнітить!
Чому  стою  без  тебе  в  полі?
Прийди  й  візьми  жахливу  мить!

Кричав  як  звір  перед  бідою,
Кричав  до  Бога  й  стихлих  мрій,
Та  шепіт  пролунав  за  мною:
-  Нажаль  не  можу.  Час  не  твій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150027
дата надходження 14.10.2009
дата закладки 26.10.2009

Астарот

Шепіт творчості

Цей  шепіт  книг.  Ця  мудра  думка.
Ці  голоси  –  твоє  ім’я.
Невже  не  чув,  що  твоя  мука
Сльозами  топить  власне  Я.  

Твоє  життя  –  як  цвіт  любові,
Згасає  в  сутінках  думок,
В  твоїх  сльозинках  краплі  крові,
Якими  змочений  листок.

В  сльозах  ростуть  червоні  рози,
В  сльозах  кричить  твоя  душа,
Чим  би  зігнати  смутку  сльози,
Щоб  хоч  була,  як  в  ніч  роса?

Ти  є  невільник.  Ти  в  полоні.
Ти  маєш  дар  –  він  ліг  на  дно,
Ховаєш  погляд  свій  в  долоні,
А  чуєш  шепіт  все  одно.

Вірш  був  опублікований  
в  журналі:  «ВремяZ»  2005-го  року.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151507
дата надходження 23.10.2009
дата закладки 26.10.2009

Астарот

ВЛАСНИЙ СВІТ

1.Передчуття  кінця.

Невже  я  знаю  власний  світ?  
Невже  це  він  так  гірко  плаче?
Лишаючи  позаду  слід,
В  якому  кожний  крок  щось  значить.

Він  відбирає  в  мене  все,
Наводить  смуток  і  страждання,
Вбиває  мрію  і  несе,
Нові,  невідані  бажання.

Він  взяв  в  неволю  сильне  Я
І  водить  сірими  степами,
Там  вітер  є  моє  ім’я,
Там  зорі  ллють  думки  сльозами.

Я  сів  під  деревом  старим,
Сухим  безбарвним  і  холодним,
Поглянув  в  даль  чуттям  сумним,
Де  крик  мерців  луна  невтомний.

І  так  щодня  і  так  щоночі,
Я  залишаюсь  у  пітьмі,
Лиш  темний  лик  чарує  очі
І  жовклий  лист  дає  мені…

2.  Лист  в  нікуди.
         
Пишу  листа  у  власний  світ,
Пишу  і  чую  подих  смерті.
Чому  тяжкий  твій  творчий  слід?
Чому  зі  мною  невідвертий?  

Я  наодинці  в  самоті,
Я  прагну  болі  лиш  з  тобою.
Чому  твої  уста  німі?
Чому  смієшся  наді  мною?

Мовчиш  весь  час,  життям  керуєш,
Вбиваєш  сковані  думки,
Благання  сліз  моїх  не  чуєш,  
В  яких  пливуть  тяжкі  роки.

Ти  ніби  вбивця  наді  мною,  
Ти  прагнеш  смерті  власним  снам,
Ти  тягнеш  мертвою  рукою
До  дерева  прощань  з  життям.

Я  знов  з  тобою  засинаю,
Я  знов  втрачаю  ясні  дні,
Закривши  очі  –  споглядаю,
Як  руку  Жнець  дає  мені…

3.До  смерті.

Нарешті  я  впіймав  твій  погляд,
Нарешті  впав  тобі  до  ніг,
Відчув  цей  вишуканий  одяг,
Що  легким  вітром  тілу  ліг.

З  тобою  я  пішов  у  вічність.
Ти  показав  мій  власний  світ.
З  тобою  темна  потойбічність,
З  тобою  смерть  любовних  бід.

Ти  залишив  мене  у  мрії,
Де  я  є  вітер  і  туман,
Де  зоряний  поет  в  надії
Шукає  вірші  без  оман.

Тут  моє  дерево  всихає,
Тут  моє  слізне  каяття,
Душа  моя  лиш  тут  витає
І  в  цьому  світі  -  тільки  я.

                                   09.11.2005  рік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150390
дата надходження 16.10.2009
дата закладки 26.10.2009

Stepanko)

Від лиха до лиха

Цей  світ  як  біле  полотно  
на  ньому  люди  як  в  кіно
І  метушаться  і  страждають
і  невимовно  так  кохають
про  все  на  світі  забувають
допоки  лихо  не  прийде
усе  з  собою  понесе.

І  знов  пуста  живе  людина
бо  вже  душа  її  пустинна  
і  жде  душа  собі  нової  
ріки  надії  і  любові.
Коли  ж  любов  уже  прийде
надія  в  серці  заживе.
Людина  любить  і  живе  
допоки  лихо  не  прийде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151960
дата надходження 26.10.2009
дата закладки 26.10.2009

В.А.М.

Обмануться +п

Стихи  о  любви  не  могут  быть  без  иллюстрации.  Чей-то  лик  всегда  стоит  перед  глазами,  когда  они  пишутся.  У  меня  нет  фото  той,  кому  я  писал  это  стихотворение,  но  мне  повезло  найти  такой  образ,  который...  подходит.  И  вот  теперь  моё  стихотворение  иллюстрирует  фото  ещё  одной  красивой  львовянки,  Елены.  :)))


[i]Как  пишутся  стихи...
Они  рекою  льются,
Когда  влюблён...
С  небес  нисходят
В  час,  когда  тоска  и  грусть...
Любви  уж  нет...  и  рад  бы  обмануться
Я  взглядом  этим...  который  мимо...  пусть...[/i]  

VitaLina  перевела    на    украинский    язык    здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173105

фотография  опубликована  с  разрешения
её:  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10537

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150687
дата надходження 18.10.2009
дата закладки 18.10.2009

VampireDemonica

Прима театра

Жестокий  мир…  Театр  или  правда?
Не  видеть  боли  пир  была  б  я  рада…
Но  сколько  лик  не  прячь  в  тени  ночной,
Осколок  льда  всегда  в  груди.  Со  мной…
Разбиты  маски…  Брошены  на  пол…
Сменить  их  уж  давно  черёд  пришёл.
Смыт  грим  с  лица…  Под  ним  усталый  взгляд.
Сомкнуты  губы.  Но  глаза  всё  говорят…
Театра  старого  мне  жаль.  Ну  что  ж,  прощай.
Ты  пережил  свой  век.  Дарю  печаль.
Дарю  кошмары  и  разбитые  мечты.
Дарю  тот  мир,  где  был  так  молод  ты…
Теперь  же  пыль  кулисы  покрывает.
Твой  занавес  бродячий  пёс  трепает.
И  в  зале  никого.  Лишь  тени  по  углам.
Тебя  не  оживить,  ты  знаешь  сам…
И  гулко  эхо  каблуков  летит  в  театре.
Ступает  дама  в  длинном  чёрном  платье.
В  её  руках  горит  огонь  свечи.
Я  чувствую  беду!  Кричи,  театр,  кричи!
Она  пришла  сюда  не  получить  признанье.
Довольно!  Цель  её  –  лишь  прекратить  страданье.
В  немом  оцепененье  гаснет  свет...
Где  страж  театра?!  Никого  здесь  нет…
Взметнулись  сотни  искр,  разрезав  тьму.
Неужто  ты  не  нужен  никому?
И  в  адском  пламени  порхает,  словно  птица,
Сгорает  заживо  внутри  твоя  девица.
Вальсирует  одна  она  в  огне.
А  в  мыслях  обращается  к  тебе.
Её  партнёр.  Её  невидимый  герой.
Прима  театра  навсегда  теперь  с  тобой…
И  ветер  буйный  поутру  развеет
Там  пепел,  где  театр  старый  тлеет.
Огонь  не  пощадил  его.  И  сжёг  дотла.
Но  там,  в  дыму,  ведь  девушка  была!
«Вернулась  прима!  –  кто-то  говорит.  –
А  гроб  её  пустой  в  земле  лежит…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149242
дата надходження 10.10.2009
дата закладки 10.10.2009

VampireDemonica

З життя...

Хто  я  для  тебе,  любий?  Одна  з  тих,  хто  діймає  твою  величність  своєю  нав'язливою  увагою?  Лялька,  з  якою  можна  погратися,  допоки  не  набридне?  Собачка,  яка  прибіжить,  коли  ти  покличеш?
Поглянь  на  мене...  Що  ти  бачиш?  Змучені  очі,  які  усюди  переслідують  тебе?  Руки,  які  хочуть  торкатися  лише  тебе?  Слухай,  тобі  не  остогидла  вся  ця  гра?  Я  ніколи  не  намагалася  бути  іншою,  лише  хотіла  бути  поряд.  Завжди...
Чому  жодного  разу  ти  не  витер  мої  сльози?  Не  допоміг,  коли  було  погано?  Я  марно  шукала  хоча  б  крихітні  прояви  любові  до  мене,  постійно  вбиваючи  себе  питанням  «ЧОМУ?  ЧОМУ?  ЧОМУ?..»
Хочеш,  я  відповім  за  тебе?  Тому,  що  я  тобі  байдужа!  Ти,  як  і  всі  інші,  дивитимешся,  як  я  ріжу  дзеркалом  руки.  Ти  не  забереш  його  в  мене  і  не  скажеш:  «Заспокойся,  все  мине,  я  з  тобою.»  Ти  не  пригорнеш  мене  до  себе  і  не  зробиш  так,  щоб  я  почула  звук  твого  серця....  Тобі  цікавіше  спостерігати  за  моєю  реакцією,  відстежувати  погляди  й  думки,  адже  потім  ти  говоритимеш  друзям:  «Дивіться,  то  по  мені  страждає!  Правда,  круто?!»
О,  я  точно  знаю,  вони  оцінять!  Не  хочу  перебільшувати,  але  я  дійсно  варта  тієї  оцінки,  бо,  що  б  ти  не  думав,  я  далеко  не  остання  людина  у  їх  очах.
Так,  я  люблю  себе,  але  ще  більше  –  тебе.  І  це  кожного  разу  заводить  мене  у  глухий  кут.  Ти  говориш  іншою  мовою,  яку  я  іноді  сприймаю  лише  як  жарт,  ти  не  звертаєш  уваги  на  мене,  а  останнім  часом  і  зовсім  почав  уникати  зустрічі.
Кожного  дня,  щогодини,  щосекунди  я  думаю  про  тебе  і  про  те,  як  мені  тебе  позбавитися.  Скільки  разів  я  клялася  собі,  що  більше  не  прийду  до  тебе!  Але  я  не  можу!!!  Я  знаю  вулиці,  що  ведуть  до  твого  дому,  мені  подобається  йти  ними  і  голосно  цокати  підборами,  я  люблю  ті  ворота,  які  привітно  риплять,  коли  я  їх  відчиняю...  Але  я  ненавиджу  повертатися  ранком  додому.  Ти  бачив  той  туман,  який  проводжає  мене?  Він  мов  молочна  річка.  В  ньому  правда  нічого  не  видно,  чому  ти  не  віриш?!...
Треба  швидше  тікати,  доки  ніхто  не  побачив,  не  почув  моїх  кроків!  Але  чому?!  Що  поганого  у  бажанні  бути  поряд  з  тобою,  торкатися  тебе,  розуміти,  що  ти  мій?
Мовчи,  не  треба!  Я  знаю,  зараз  ти  скажеш:  «Ми  так  не  домовлялися.»  Слухай,  котику,  а  хто  взагалі  про  таке  домовляється?!  Ти  багато  бачив  людей,  які  живуть  за  графіком  і  чітким  розпорядком?  Покажи  мені  того,  хто  кожну  свою  дію  фіксує  у  контракті!
Зізнайся,  ти  просто  не  знаєш,  як  мене  відшити,  правда?!  Я  допоможу  тобі...  Я  піду  сама...  З  життя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149240
дата надходження 10.10.2009
дата закладки 10.10.2009

Larmes soleil

Я играю с тайнами

Я  играю  с  остывшим  гравием,
собираю  замки  безумия,
и  вот  эти  странные  здания,
есть  всесильное  полнолуние,

А  не  то,  что  вы,  люди,  подумали,
не  забавы  ,не  игры,  не  магия,
и  вы,  те  кто  пока  что  не  умерли,
позаимствуйте  силы  познания...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147436
дата надходження 28.09.2009
дата закладки 28.09.2009

Яна-Марія

Найкращий спогад

Ти  посміхаєшся  мені  з  небес…,
У  вітрі  чую  твою  дивну  мову.
Ти  зараз  поміж  нас,  хоч  не  воскрес…
Я  бачу  тінь  твою  між  часом...  знову...

Твій  шепіт  проминає  пустоту,
І  спогади  зринають  в  серці  часом…
Ти  не  залишив  гадки  про  святу
Оту  надію,  що  в  мені  не  гасне.

Твоє  буття  –  то  мій  найкращий  спогад!
Моє  без  слів  сердечне  каяття!
Я  серед  зір  шукаю  отчий  погляд,
Бо  ти  -  мій  світ,  мій  день,  моє  життя…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127135
дата надходження 21.04.2009
дата закладки 01.09.2009

ВЛВ

За що Ти так ненавидиш мене?..

За  що  ти  так  ненавидиш  мене?
Ми  так  давно  уже  не  разом.
Я  витерпіла  всі  твої  образи.
Ти  сам  пішов,  частково  зрадивши  себе.

За  що  ти  так  ненавидиш  мене?
За  те,  що  вистачило  сили
Нічого  в  тебе  не  просити,
Та  іншому  комусь  віддати  все?

За  що  ти  так  ненавидиш  мене?
Чи  я  твоя  найбільша  втрата?
Я  ж  не  була  нічого  варта.
Ти  ж  сам  казав,  що  все  мине.

За  що  ти  так  ненавидиш  мене?
Я  просто  раптом  склала  зброю.
І  впоралася  з  залишком  любові,
І  вирівняла  дихання  слабке.

Яка  ж  біда  тебе  тепер  жене?
Чи  ти  хоч  раз  іще  мене  згадаєш?
Якщо  вона  тебе  не  так  кохає,
За  що  ти  так  ненавидиш  МЕНЕ?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143189
дата надходження 28.08.2009
дата закладки 28.08.2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2009

kerpich

Вітер

Вітер  не  стримний,  господаподар  суворий
вільний  як  птах  у  небі  чистому
часами  він  добрий  а  деколи  злий
часто  міняє  пориви  свої..
зліва  на  право,  з  права  вперед
незнати  як  піде  куда  поверне
але  точно  точно  ніколи  не  спинеться  він!!
вічно  літатиме  в  різні  боки
і  ніколи  не  знатиме  спокою  він))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142644
дата надходження 24.08.2009
дата закладки 24.08.2009

Vlad

Я глотаю воздух открытым ртом...

Я  глотаю  воздух  открытым  ртом
Я  взлетаю  в  небо,  а  потом  
Падаю  камнем  вниз  –  
разлетаюсь  на  мелкие  части
Умираю,  чтоб  снова  родится  
Чтобы  снова  до  смерти  упиться  
Воздухом  жизни
Коротким  мгновением  счастья

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2308
дата надходження 10.06.2004
дата закладки 23.08.2009

Rocker

Нелепы сны

Каждый  день  я  проживаю  с  трудом
                                                                               Каждую  ночь  я  долго  засыпаю
                                                                               Меня  накрывает  прекрасным  сном
                                                                               Но  утром  я  от  неизвестности  страдаю
                                                                               Что  есть  реальность,  а  что  сон
                                                                               Долго  не  могу  я  понять
                                                                               Меня  мучает  сомнение  и  стон
                                                                               От  того  что  не  могу  правду  принять
                                                                               То,  что  я  видел  хорошее
                                                                               Оказалось  совсем  не  так
                                                                               Мне  не  привыкать  быть  заброшенным
                                                                               Мне  не  привыкать  я  простак
                                                                               То,  что  было  плохое  во  сне
                                                                               Точнее  это  не  сон,  а  реальность
                                                                               В  реальности  мечтал  о  том  дне
                                                                               Когда  попаду,  куда  –  то  в  дальность
                                                                               Вот  сегодня  мне  снилось
                                                                               Что  я  долго  гонялся,  но  девушку  нашел
                                                                               Обнять  мне  её  получилось
                                                                               Дальше  с  ней  гулять  пошел
                                                                               Мы  гуляли,  не  думая  не  о  чем
                                                                               Я  считал,  что  так  будет  всегда
                                                                               Но  солнце  стало  моим  палачом
                                                                               Потухла  моя  одинокая  звезда
                                                                               Я  проснулся  и  пытался  вспомнить
                                                                               Было  это  или  все  это  бред
                                                                               Но  ничего  не  смог  припомнить
                                                                               Ведь  она  сказала  мне  нет
                                                                               После  пошел  я  в  театр
                                                                               Репетиция  должна  быть
                                                                               Но  там  сидел  один  кадр
                                                                               Он  не  дал  мне  долго  пробыть
                                                                               На  улице  в  это  время  дождь  шел
                                                                               Я  хотел  до  нитки  в  нем  промокнуть
                                                                               Не  заметил,  как    домой  дошел
                                                                               Начал  настроение  себе  портить
                                                                               В  том,  что  я  маловажный  человек
                                                                               На  этой  жестокой  планете
                                                                               В  том,  что  я  проиграл  забег
                                                                               В  том,  что  я  один  на  свете
                                                                               Сны  строят  мне  иллюзий
                                                                               Иллюзий  моей  любви
                                                                               Зачеркивает  мой  плюсы
                                                                               Зажигает  мои  огни
                                                                               Кто  меня  спасет  и  подарит
                                                                               Свою  любовь  хоть  на  год
                                                                               Тогда  во  мне  сила  настанет
                                                                               Тогда  пройду  всех  невзгод

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128731
дата надходження 04.05.2009
дата закладки 21.08.2009

Тамара Шкіндер

Прости їх, Господи! Не знають, що творять…

Євангеліє  (Луки  23,34)"Прости  їх,  Господи!  Вони  не  знають,що  творять."

"Прости  їх,  Господи!"
Не  знають,  що  творять.  
О  Боже,  не  зроби  із  хама  пана.
Бо  вкотре  правду  зможе  розіп”ять
Облудна  зграя  правнуків  поганих.

Вони  ще  в  лоні,  а  уже  раби,
Замішані  на  ницості  та  фальші.
Бо  «золотий  тілець»  є  поводир,
І  невідомі  справи  їх  подальші.

Бодай  би  славні  пращури  змогли
Збагнути  сьогодення  на  хвилину,
Як  вимріяну  долю  «запрягли»
Сподвижники  цього  деморежиму.

Народе  мій,  гартуйся  і  рости,
Не  дай,  не  дай  над  волею  глумитись.
Прости  їх,  Господи!  Прости  і  відпусти…
Бо  зло  не  має  в  силі  відродитись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142063
дата надходження 19.08.2009
дата закладки 19.08.2009

Vincent

Дух

Тишина.  Во  всем  свете  я  одна.
Пустота.  В  окне  белеет  лишь  луна.
Темнота  зияет  за  моей  спиной.
Одинокая  звезда  сияет  надо  мной.
Что  звезда?  Она  не  знает  меня.
А  что  тьма?  Она  скрывает  тебя.
Никогда  я  не  увижу  рассвет.
Темнота.  Моей  пульсации  нет.
Ты  идёшь,  я  слышу  шаги.
Ты  бежишь  и  кричишь  "Помоги!"
Я  всё  слышу:  у  меня  тонкий  слух,
Но  сказать  не  могу,  ведь  я  всего  лишь  дух.
Голос  твой  звучит  в  пустоте,
Он  один  для  меня  на  Земле.
Я  иду  сквозь  тьму  и  дожди,
Догоняю  тебя.  Подожди!  Подожди!
Ты  стоишь  -  ярче  Солнца  твой  свет.
"Останься",  -  сказал  ты  в  ответ.
Я  всё  слышу:  у  меня  тонкий  слух,
Но  сказать  не  могу,  ведь  я  всего  лишь  дух.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140498
дата надходження 07.08.2009
дата закладки 17.08.2009

Галина Булочникова

На землю впала зірвана троянда…

На  землю  впала  зірвана  троянда...
Хто  в  тому  винен?
Хто  її  зірвав?
Кого  скорила  чарівна  лаванда?
Хто  почутття  на  дотик  розміняв?
Розвіялися  ніжні  аромати...
обсипались  червоні  пелюстки...
Чому?  Нікому  не  дано  те  знати...
It`s  all...  Розведені  містки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141822
дата надходження 17.08.2009
дата закладки 17.08.2009

Андрій Конопко

Біль патріота

Не  передати  біль  усім,
І  не  побачиш  чи  я  плачу,
Аж  рветься  серце,  коли  бачу,
Паплюжать  нас  чужі  народи,
І  навіть  нашої  породи,
Безчестять  прапор,  гімн,  країну...
Нащо  ж  родить  таку  дитину!?,
Що  разом  з  чужорідним  хамом,
Понехтувала  навіть  храмом,
Що  для  сліпого  визнання,
Обрала  краще  вигнання,  
Ніж  жити,  розвивать  країну
І  відбудовувать  руїну,
Що  залишив  орел  двуглавий,
І  серп,  і  молот,  комунізм...
Політики  і  лівий,  правий
Лиш  хочуть  матір-Україну,
Ще  більш  заглибить  у  руїну,
Забрати  латану  свитину
Та  голу  виставить  до  тину,
Захлопнуть  двері  на  замок,  
Очистить  совість  від  думок.
Яка  там  совість!?Вже  нема...
Щоб  рідну  матір  -  за  поріг,  
Та  то  ж  є  непростимий  гріх.
А  то  не  просто  матір  дорогая,  
То  Українонька  Святая,  
Що  козаки  обороняли,
І  кров  останню  віддавали
За  неї;  плакала  й  вона,  
Молилась,  Господа  просила,
Бо  знала  -  є  у  нього  сила
Залишить  жить  її  й  діток,    
Хоч  навіть  голих,  без  свиток.
І  жила  -  Бог  до  неї  добрий.
Тарас  великий  був  хоробрий:
По  тюрмах  все  життя  провів,  
І  спадок  по  собі  лишив  -  
Міцне,  тверде,  сльозливе  слово,
Що  викликало  співчуття,    
Просвітлювало  сенс  буття.
От  тільки  хто  ж  його  читає?,
Хто  слово  "діда"  поважає?  -  НІХТО,
Залишились  самі,  самі,  самі  та  ще  й  сліпі...
Не  встане  Тарас  із  могили,
Не  вкаже  на  вірний  нам  шлях,  
Чужинці  нам  землю  порили,  
Засохла  вже  кров  на  шаблях...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141319
дата надходження 13.08.2009
дата закладки 17.08.2009

Андрій Конопко

Верлібр без назви

Твердий  я  й  незламний,
Я  -  камінь  зі  скелі,
Я  -  кремінь,  алмаз  і  графіт.
Думки  мої  сталі,  чіткі  і  рішучі,
Але,  хоч  я  й  камінь,  
Та  все  ж  мене  точить  
Вода  -  по  краплинках  стікає  життя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129278
дата надходження 08.05.2009
дата закладки 17.08.2009

Андрій Конопко

Блудний син

Сидів  багато  -  вбив  людину!
Та  ось  в  одну  погожу  днину,  
Віддали  забрану  свитину,
"Ти  -  вільний"  -  кинули  новину.
Багато  дуже  зрозумів,
Поки  за  гратами  сидів.  
Найперше  почерком  кривеньким
Я  написав  отим  стареньким,  
Що  звуться  моїми  батьками.
Прощення  хочу  я  від  мами...
"Матусю,  знаю  я  згрішив
І  сивину  я  Вам  лишив.
Простіть!  Благаю,Вас!  Простіть!
У  понеділок  рано-вранці,
У  паротягу,  в  тій  бляшанці
Минать  я  буду  вашу  хату,
Тож  ви  подумайте  із  татом
Чи  хочуть  Ваші  бідні  руки,
Натруджені,  і  серце  з  муки
Побачить  сина,  оглянуть
Його  гарячу  грішну  грудь?
Якщо  це  так,  я  Вас  попрошу
На  вишеньку,  оту  хорошу,
Що  у  садку  росте  під  тином
Повісьте  білую  хустину.
Побачу  й  потім  буду  знати
Чи  навіщати  рідну  хату
Прощайте  ж  Ви,  якщо  це  ні!
Побачимось  лише  у  сні..."
Настала  осінь,  їде  син,
І  ось  вже  видно  рідний  тин
Як  хтось  попереду  кричить:
-  У  вікна  вигляньте  на  мить!
Посеред  жовтого  садка  
Пухнаста  вишня  та  гладка
Покрилась  цвітом  весняним,  
Чекають  тут  тебе,  Максим!!!
Та  вишня  стала  біла-біла
Для  благороднійшого  діла,
Щоб  син  побачив,  що  рідня
Його  приймає  навмання.
Назад!  До  себе!  Його  люблять!
І  якщо  треба  приголублять,
Хоч  майже  сам  -  старий  дідусь...
Син  іскривився,  засміявся,
Не  стримався  і  розридався...
То  сльози  щастя,  каяття,
У  нього  вже  НОВЕ  ЖИТТЯ.
МОРАЛЬ:  І  навіть  блудний  син,
Під  батьківський  вернеться  тин...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141551
дата надходження 15.08.2009
дата закладки 17.08.2009

Юрий Богатинский

Тот не живет, кто не летает

О  жизни  думал  я  не  мало,
Пытаясь  смысл  в  ней  найти
За  основу  взял  начало,
И  от  него  искал  пути.
Как  только  мы  приходим  в  мир,
Нам  сразу  крылья  подрезают
И  вместо  неба,нас  в  сортир
Там  нас  ростят  и  удобряют.
Когда  становимся  мы  старше,
На  небо  смотрим  и  молчим
У  нас  украли  небо  наше
И  оттого,мы  все  грустим
Учителя  мечты  разбили,
Таланты  пылью  притрусив
Смотреть  лишь  в  землю  научили
С  годами  всех  нас  заземлив
Забуду  то,чему  учили
С  таланта  пыль  я  их  струшу
Мечты  все  склею,что  разбили
И  гнев  свой  к  ним  я  остужу.
Нашел  я  в  жизни  смысл  один,
Отбросить  то,что  мне  мешает
Будь  с  судьбой  непримирим
Тот  не  живет,кто  не  летает!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141808
дата надходження 17.08.2009
дата закладки 17.08.2009

пан Ніхто

Чи ви бували в Україні ?

Чи  ви  бували  в  Україні,
Де  небо,  мов  волошки,  синє,
Де  роси  ніжні,  золотаві
Кохають  шовковисті  трави,
І  б’є  сивинами  Дніпро
У  груди  берегу  крутому.
І  шлях  завжди  веде  додому,
І  нива  дихає  добром?
Чи  ви  бували  в  Україні,
Де  за  столом  сидить  родина,
І  над  степами  пісня  лине?
Злітає  вдаль  за  словом  слово,
Неначе  заповідь  Христова,
У  серці  струнами  бринить,
А  серце  плаче  і  болить,
І  б’ється  пташкою  у  груди,
Бо  збайдужілим  вже  не  буде
Бо  чує  вічність  в  пісні  тій
І  немовляти  крик  у  ній,
І  материнських  слів  турбота.
І  гнів,  і    радість,  і  скорбота
Вже  пісня  річкою  тече.
В  ній  щире  батьківське  плече,  
Кургани  серед  степу  сиві,
Хліба  святі  на  світлій  ниві.
У  пісні  тій  козацька  воля,
Тарасова  лихая  доля.
В  ній  спів  сліпого  бандуриста
І  слово  правди  променисте.
Одвічний  заклик  до  свободи
У  ній  –  душа  мого  народу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141758
дата надходження 17.08.2009
дата закладки 17.08.2009

пан Ніхто

Скінчилися мандри

Скінчилися  мандри,  у  ангела  складені  крила,
Вже  Звір,  посміхаючись,  гострить  свої  пазури.
Без  неба  не  жить,  а  піднятися  в  небо  несила,
І  стомлене  серце  частіше  і  дужче  болить.

Став  день  замалим,  затісною  на  шиї  краватка,
Людські  пересуди  до  зашморгу  звузили  світ,
Свобода  безжально  відміряна  рівнем  достатку
І  чартерним  рейсом  обмежено  кожний  політ.

Піднятися  б  в  небо,  хоча  б  хоч  на  мить,  хоч  востаннє,
А  далі,  згораючи,  каменем  вниз,  перервати  політ.
А  хтось  на  землі  загадає  наївно  бажання,
Побачивши  в  небі  палаючий  ангела  слід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141794
дата надходження 17.08.2009
дата закладки 17.08.2009

Butterfle

Без коментарів

Ось  і  все...  Нема  вже  сили  боротися  та  жити.  
Все  дарма.  Попереду  лиш  тіні  небуття.  
Але  ще  мить,  одна  лиш  мить,  
а  далі  тиша  й  забуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138334
дата надходження 22.07.2009
дата закладки 14.08.2009

Butterfle

Сила в тобі

Чому  такий  жорстокий  світ  навколо?
Чому  людина  завжди  помиляється  в  собі?
Чому  так  ангели  беззахисні  не  знаю?
А  темні  тіні  зазвичай  на  висоті.
Вони  гнітять  все  світле  у  людині,
Ті  миті  щастя,  що  живуть  завжди.
Чому?  Чому?  Чому?  Та  відповідь  я  знаю.
Вся  сила  заключається  в  собі.
Бо  сильний  ти  тоді  лиш  коли  знаєш
Чого  ти  прагнеш  над  усе  в  житті.
Ти  ставиш  ціль  і  йдеш  лише  до  неї,  
Бо  ти  володар  світу  в  дану  мить.
Ти  сильний,  ти  скорити  зможеш
Все  те,  що  заважає  світ  схилить.
Перед  тобою  двері  всі  відкриті
Лиш  вміти  треба  стукати  у  них.
Людина  сильна,  та  яку  кохаєш.
Так  будь  сільнішою,  зумій  її  скорить.
Ти  ніжне,  миле,  добре  ангелятко.
Зумій  в  собі  ти  звіра  пробудить.
Ти  покажи,  що  ти  не  кошенятко.
Ти  -  лев,  він  мусить  лиш  тобі  служить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139209
дата надходження 28.07.2009
дата закладки 14.08.2009

Butterfle

Примара

Вродлива  дівчина  закутана  у  ковдру
Сидить  на  кухні  з  келихом  вина.
Байдужий  погляд  дивиться  у  далі,
Вона  сьогодні  не  залишиться  одна.
Він  буде  поряд  цей  єдиний  вечір.
Примара  ж  вранці  зникне,  як  туман.
Розтанувши  в  проміннях  сонця.

Вродливу  дівчину  із  келихом  вина
Він  намагається  затримати  назавжди,
А  дівчина  лиш  прагне  забуття,
І  ніжності...  один  єдиний  вечір.
Прокинувшись  уранці  він  побачить
Зім"яту  постіль  й  каву  на  столі...
Примара  ж  зникла...  під  промінням  сонця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139964
дата надходження 03.08.2009
дата закладки 14.08.2009

Butterfle

На сомоті

Як  добре  інколи  залишитись  на  самоті,
Послухать  тишу  в  росяній  траві,
Відкрити  очі,  глянути  на  світ,  
Змінити  думку...

Яка  чудова  тиша  та...  на  самоті...
Ти  відчуваєш...
Яка  чудова  тиша  та...  на  самоті...
Зовсім  не  страшна...

Я  так  боялась  тишу  ту...  на  самоті...
Тепер  вдивляючись  у  синє  небо
Мені  не  страшно  буть...  на  самоті...
Я  віддаюсь  тобі...  самотність  тиха.

Яка  чудова  тиша  та...  на  самоті...
Ти  відчуваєш  коливання  світу.
Яка  чудова  тиша  та...  на  самоті...
А  ти  -  пилинка,  що  відносить  вітром.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140064
дата надходження 04.08.2009
дата закладки 14.08.2009

Zhmurik

Пой, музыкант

Пой,  музыкант,  твоим  струнам  молчать  не  положено,
Бей  по  ним,  рви  их  и  гладь,  для  всего  своя  музыка...
Лучшему  другу,  врагу,  или  просто  прохожему,
Ноты  и  паузы  связывай  крепкими  узами.

Пой,  музыкант,  этот  мир  не  оценит  молчания...
Помнишь,  бывало  бокал  выпивали  для  храбрости?
Ныне  любое  вино  носит  привкус  отчаянья;
Хламом  квартирным  завалены  детские  радости.

Пой,  музыкант,  ты  хоть  эту  сберег  привилегию.
Это  не  золото:    вряд  ли  тебе  позавидуют...
Громче  кричащих  о  том,  чего  делать  не  следует,
Тише  молящих  о  тех,  кого  боле  не  видеть  нам.

Пой,  музыкант,  и  пусть  кто-то  споёт  так  же  искренне  -
Быть  чьих-то  песен  героем  тебе  -  вряд  ли  сбудется...
Ноты  укроют  осенними  желтыми  листьями
Улицу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113348
дата надходження 25.01.2009
дата закладки 14.08.2009

Bodo

Розмова з дияволом

Чого  всміхаешся  мені
Нечиста,  темная  потворо
А  ще  являешся  у  сні
Жадаєш  розуму  покори

Невже  душа  моя  сліпа
Втамує  твою  хтиву  спрагу
Чи  переможеш  ти,  хтозна
Чи  я  отримаю  звитягу…
                           
«я»  є  спасіння  душ  слабких
У  світло-янгольському  вбранні
Розкольник  вірувань  хитких.
Полегшую  Земне  страждання

«я»  той,  хто  плаче,  мов  дитя
Щоб  жаль  накликати  на  себе
Й  не  потребую  каяття
І  молитов  нестерпний  шепіт…

«ти»  хлань,  що  кинеш  на  узбіччя,
Жадано  довго  сміючись.
І  в  час  відходу  в  потойбіччя
У  пеклі  душу  спопелиш

Одеж  «твоїх»  –  лиху  оману,
Фальшивий  плач  –  облудний  біль
Від  ока  прихистиш  старанно
Від  серця  не  сховаєш  гниль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107843
дата надходження 16.12.2008
дата закладки 13.08.2009

Володимир Кухарчук

КРИЛА ДУШІ

Душа  підняла  в  тобі  крила,
Горить  в  тобі  искра...
Та  ти  така  уже  лінива,
Її  не  слухаєш  чомусь.
Вона  ж  "хрустальна",
Ніжна,..  мила,..
Що  аж  дихнути  я  боюсь...
Бери  її  у  свої  руки,
Цінуй  її  і  бережи  -
Відкинь  всі  сумніви  і  муки...
Вона  вся  суть  твоя!..
І  тайну  цю...
Нікому  не  кажи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140524
дата надходження 07.08.2009
дата закладки 12.08.2009

Csander Cage

Цінність часу

Чому  так  вправно  пів  життя,
Впусту  ми  просто  витрачаєм.
На  зовсім  непотрібні  речі,
Ми  весь  свій  час  так  вдало  гаєм.

Ми  робим  те  що  непотрібно,
Нікому  в  світі,  навіть  нам.
А  там  де  справді  треба  діло,
Ми  даєм  рух  лише  словам.

Чому  свій  час  не  приділити,
Що  справді  так  його  вартує.
Не  відкладати  на  майбутнє,
Поки  його  не  забракує.

А  час  минає  й  ми  не  вічні,
Не  знаєм  ми  свого  кінця.
Життя  спочатку  даром  гаєм,
Не  боїмось  ми  того  дня.

Але  і  він  нас  не  боїться,
Й  коли  треба  настає.
Тоді  так  боляче  жаліти,
Що  згаяв  ти  життя  своє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129432
дата надходження 10.05.2009
дата закладки 12.08.2009

Csander Cage

Вибір

Цікаво  що  тепліше:
Літо  чи  зима,
Цікаво  що  больніше:
Любов  чи  самота.

Чи  паритись  на  сонці,
Чи  грітись  на  печі,
Чи  жити  без  любові,
В  обіймах  пустоти.

Чи  за  любов  страждати,
І  проливати  кров,
Або  десь  нудьгувати,
Й  забути  про  любов.

Не  знаю  що  найкраще,
Але  щось  оберу,
На  терези  поставлю,
Любов  і  самоту.

І  що  з  них  переважить,
То  буде  вибір  мій.
І  обрету  я  спокій,
Позбудусь  зайвих  мрій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128990
дата надходження 06.05.2009
дата закладки 12.08.2009

Csander Cage

Життя

Задуматись,  а  що  життя,
Що  вже  я  встиг  у  нім  зробити.
Чи  варте  все  моє  буття,
Того  щоб  далі  в  світі  жити.

Чому  цінуєм  ми  усе,
Коли  є  страх,  що  вже  втрачаєм,
Чому  нам  байдуже  на  все,
І  лиш  з  бідою  помічаєм.

Що  справді  варте  щоб  себе,
Ми  всім  старанням  приділяли.
І  що  в  житті  є  дороге,
І  варте,  щоб  це  цінували.

Але  буває,  що  запізно,
Скарби  життя  ми  розумієм.
Нема  тоді  вже  вороття,
Ніщо  змінити  не  зумієм.

Лиш  чудо  може  помогти,
Але  ж  чудес  не  так  багато.
Тож  краще  думати  завжди,
Щоб  потім  вже  не  жалкуват.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128912
дата надходження 06.05.2009
дата закладки 12.08.2009

Csander Cage

Хабар

І  хто  придумав  хабар  той  давати,
Хотілось  б  до  слова  мені  запитати.
Це  наше  прокляття,  це  наша  біда,
Тепер  він  повсюду,  це  ж  повна  дурня.

Курпції  центром  є  універ,
Як  можуть  студенти  вчитись  тепер.
Ні  їсти  ні  пити,  лиш  гроші  збирати,
Щоб  тільки,  нарешті,  всі  іспити  здати.

Не  має  вже  совісті  в  тих  хто  бере,
І  так  шкода  мені  тих  хто  дає,
Ну  де  от  поділась  людська  справедливість,
Знакла  і  правда,  й  добро  й  співчутливість.

А  лікар,  як  стандарт  вже  взятку  чекає,
І  байдуже  те,  що  хтось  помирає.
Забули  про  все,  і  свого  Гіпократа,
Якому  ви  клятву  давали  ту  кляту.

А  далі  чиновники  йдуть  й  правосуддя,
На  взятках  жувуть  вони  краще  чим  будь-де.
Хоч  обіцяли  служити  народу,
За  взятки  купляють  людську  вже  свободу.

А  де  ж  поділась  любов  і  довіра,
Чому  вже  не  можемо  жити  ми  щиро.
Щодня  нам  жити  робиться  важче,
Надіюсь  що  зміниться  все  то  на  краще.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128792
дата надходження 05.05.2009
дата закладки 12.08.2009

Воїн

Ожидание

Когда  приходит  утро,
Не  думай  ни  о  чем,
Не  говори  так  мудро,
Ты  ни  о  чем  былом

И  для  себя  определи,
Ты  добрый  или  злой
И  целый  день  живи
В  гармонии  с  собой

Когда  сжимает  серце
зеленая  тоска
ты  будь  всегда  с  улыбкой,
как  будто  нет  звонка...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135593
дата надходження 29.06.2009
дата закладки 12.08.2009

Фенікс

Про колишніх друзів

ВІН  сидів  на  пагорбі.  Попереду  виднілася  дорога,  по  якій,  напевне,  пройшлося  чимало  народу.  А  за  дорогою  тихо  плила  річка,  в  якій  купалися  теплі  промені  невблаганного  сонця.  Над  річкою  росли  прекрасні  верби.  Їхнє  гілля  ледь-ледь  хиталося  від  теплого  вітру.  Та  цього  уже  не  помічав,  задумливо  сидівший  на  пагорбі,  юнак.  
             ВІН  думав.  Зараз  мала  вирішитися  ЙОГО  доля.  Ні,  не  так.  Зараз  мала  змінитися  ЙОГО  доля.  Змінитися…  Та  в  який  бік.  ЙОГО  охоплював  страх.  ВІН  все  розумів,  та  не  хотів  нічого  міняти.  Гордість  брала  верх.  ВІН  не  хотів  відступати.  Та  й  куди…  Хіба  що  в  прірву.  Зараз  все  мало  вирішитися.  І  це  на  краще.
           На  дорозі  з’явилася  постать,  яка  повільно  наближалася.  Це  був  ЙОГО  друг,  ЙОГО  найкращий  друг.  У  НЬОГО  їх  всього  було  троє.  Зате  найкращих.  ВІН  дивився  на  свого  друга  і  прекрасно  знав,  що  зараз  мало  відбутися.  Знав…  Та  ЙОМУ  було  байдуже.  ВІН  все  вирішив  давно.  Вірніше  не  ВІН,  а  вони,  ЙОГО  друзі.  ВІН  не  ворушився.  ЙОГО  друг  підійшов  і  сів  за  кілька  метрів  від  НЬОГО.  Не  біля  НЬОГО,  а  за  кілька  метрів  від  НЬОГО.  Почалось.  ВІН  все  знав  давно,  але  хотів  перевірити.  Що  ж,  вибір  настав.
         На  дорозі  з’явилась  ще  одна  постать.  Це  був  ЙОГО  другий  друг.  Він  йшов  повільно,  але  впевнено.  В  річці  зупинилися  діти,  які  до  цього  бризкали  одні  на  одних  водою.  Цікаво,  чого  б  це.  А…,  зрозуміло.  Їх  сварили  батьки,  які  раптово  вигулькнули  з-за  верб.  Дійшов.  Другий  друг  на  хвилину  зупинився,  а  потім  присів  біля  ЙОГО  першого  друга.  Що  ж,  вибір  зроблений.
         За  хвилину  з’явився  третій  друг.  Він  йшов  досить  швидко,  не  дивився  в  сторони.  Він  сумнівався.  Це  було  добре  видно,  та  ніхто  не  знав  чим  це  було  викликано.  Зупинився.  Пройшла  хвилина…  друга…  третя.  Він  опустив  голову  додолу  і  присів  біля  ЙОГО  першого  та  другого  друзів.
Вибір  зроблено.
         ВІН  встав.  Поглянув  на  своїх  колишніх  друзів  і  просто  пішов,  ніяк  не  реагуючи.  ЙОМУ  було  байдуже.  ВІН  все  знав  давно,  та  вибір  був  зроблений  щойно.  ВІН  розумів.  Усе.  Кінець.  ВІН  йшов  вперед  і  знав,  що  лише  перегорнув  сторінку  у  товстій  книзі  життя.  Перед  ним  був  чистий  листок,  а  в  його  руках  була  чорнильна  ручка…  ВІН  сам  писав  свою  історію.  ВІН  сам  міняв  свою  долю.  І  це  було  на  краще.

                                                                                                                                                                   З  власного  життя.
                                                                                                                                                 15  липня  2009р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138235
дата надходження 21.07.2009
дата закладки 11.08.2009

Фенікс

Він жив у мріях...

Він  жив  у  мріях...  Не  хотів  вірити  в  життя,  а  в  мріях…  у  мріях  набагато  краще.  Життя  здавалося  хвилинним  сном  і  він  втікав  від  нього.  Усе  навколо  було  несправжнім,  фальшивим.  Цвіль  покрила  міста,  вічна  осінь  захопила  села.  Річки  наповнені  кров’ю,  озера  перетворені  в  болота.  Сонце  сховане  за  темними  хмарами…  Вічні  зливи…,  але  і  в  них  є  щось  прекрасне,  своє,  не  схоже  ні  на  що  інше.
             Він  жив  у  мріях…  і  вони  були  для  нього    всім.  Захоплювало.  Жахало…,  але  це  було  краще  ніж  реальність.  Для  нього  це  було  всім.  Він  розчарований  в  житті,  хоча  ще  і  не  починав    жити.  Він  знав  помилки  своїх  предків  і  не  хотів  їх  повторювати.  Він  і  не  уявляв,  які  в  нього  були  знання.  Він  все  відкинув.  Він  жив  у  мріях.
               Він  жив  у  мріях…  Кожного  дня,  кожної  хвилини  його  душа  літала  у  мріях,  а  його  тіло  залишалося  на  землі.  Він  звисока  дивився  на  себе  і  …  сміявся.  Так,  він  сміявся  з  себе  і  це  була  не  абияка  мужність,  бо  він  сміявся  з  себе,  а  не  з  когось.  Він  висміював  себе,  а  не  таку  ж  як  він  розчаровану  в  житті  людину.
               Він  жив  у  мріях…  Жив  і  знав,  що  це  неправильно.  Мрії  ніколи  не  стануть  реальністю.  Це  було  доведено  багатьма  життєвими  прикладами.  Та  він  не  хотів  покидати  своїх  думок.  До  останньої  каплі  Світла.  Він  тримався  до  кінця.  В  ньому  уже  не  залишилося  Світла,  жодного  променя.  Його  охопила  Тьма.  Та  йому  було  байдуже.  Він  жив  у  мріях.  І  хто  сказав,  що  Тьма  –  це  зло.  Брехня.  Він  знав  усе  і  це  «усе»  відкидав  вбік.  Він  жив  у  мріях.  Він  не  хотів  зупинятися  і  повертатися  в  брехливий  світ  на  землі.  Так  думав  він  і  ці  думки  були  такими  ясними,  що  він  вірив  у  них.  Він  жив  у  мріях…  і  ці  мрії  згубили  його.  Він  більше  не  повернувся  в  світ  реальності.  Він  заснув  вічним  сном  так  і  не  знаючи,  що  цей  «брехливий  світ  на  землі»  є  найкращим  у  Всесвіті.  Його  огорнула  Тьма.  Він  спав  без  права  прокидатися  і  він  був  щасливий,  щасливий,  бо  він  залишився  у  своєму  маленькому  світі,  де  він  -  герой.  Там  була  вічна  Тьма  і  це  було  прекрасно.  Тьма  краща  ніж  брехня.  Вона  чиста,  без  фальші  і  дорогих  прикрас.  Він  залишився  навіки  там.  Він  був  щасливим,  бо  він  жив  у  своїх  мріях………..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140002
дата надходження 04.08.2009
дата закладки 11.08.2009

Фенікс

Знов день людський порядок зводить

Знов  день  людський  порядок  зводить,
Над  лісом  десь  летить  душа,
А  серце  сховане  від  часу
Знов  битися  не  поспіша.
Десь  ніч  поклони  б’є  щомиті,
Кому  відправлене  життя?
Не  смів  назавжди  залишитись,
Не  смій  шукати  співчуття.
Як  легко  тішитись  з  ілюзій,
Пробили  дзвони  і  кінець,
Зібрав  навколо  усіх  друзів
І  розсміявся  як  мудрець.
Як  довго  дивиться  людина
У  дзеркало  своїх  надій,
Давно  пізнав,  що  не  дитина,
Бо  в  ній  немає  таких  мрій,
І  знову  страх  рятує  думку,
І  знову  гордість  верх  бере,
Зібрав  минуле  і  майбутнє,
Й  поклав  між  ними  два  тире.
Знов  музика  лунає  з  тиші,
Десь  тихо  піаніно  гра,
Життя  так  легко  й  рівно  дише,
Немов  нам  всім  ще  не  пора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139389
дата надходження 30.07.2009
дата закладки 11.08.2009

Труп

Кладбище поэтов

Странные  люди  за  голубым  экраном
Пишут  красивые  слова...
Здесь  конец  сюжета  без  начала...
Здесь  потерялась  моя  голова...

Здесь  с  дрожью  пишут  новые  творенья
И  присяжным  их  представляют,
А  те  без  капельки  сомненья,
Оценки  ставить  начинают...

Здесь  наживка-  псевдознаменнитость,
Крючек-  потребность  реализовать  себя,
Леска-  вера  в  незаменимость,
Удило-  печальная  душа.

Здесь  между  строчек  лишь  надежда
И  суть  вовсе  не  в  понимании  куплетов.
Здесь  будет  все  как  было  прежде,
Здесь  кладбище  потерянных  поэтов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98794
дата надходження 21.10.2008
дата закладки 11.08.2009

Olchik

Усе минає...

Життя  іде.  Життя  біжить.
Його  нічим  не  зупинити.
День  мов  година  пролетить,
а  ми  не  в  силах  щось  змінити.

Усе  минає:  смуток,  біль,
розлука,  горе  і  нещастя.
Минає  радість,  сльози,  сміх,
багатство,  дружба  й  щастя.

Усе  минає...  Лиш  любов,
вона  лишається  такою,  
що  любиш  сильно  знов  і  знов  -  
палкою,  вічною,  святою.

05.07.2009р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136353
дата надходження 06.07.2009
дата закладки 02.08.2009

Olchik

ЗИМА

До  нас  на  коні
завітала  зима.
Укрила  дерева,
хати  замела.

Застелила  зима
поля  і  сади.
Забрала  в  людей
сумнії  думки.

Сонце  на  небі  
стало  похмурим.
Лиш  виглядає  
променем  тугим.

Птахи  відлетіли  
у  теплі  краї,
покинувши  все,
навіть  гнізда  свої.

Прийшли  до  нас  
свята  й  розваги.
Старші  радіють  
із  дітлахами.

Дуже  люблю  я
красну  зиму:
сніг  і  мороз,
іній,  імлу.

20.01.1998р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134591
дата надходження 20.06.2009
дата закладки 02.08.2009

Olchik

Я ЛЮБЛЮ!

Я  люблю  тебе,  чуєш,  люблю!!!
Ти  для  мене  єдиний,  жаданий.
На  ввесь  світ  прокричу:  Я  люблю!
Я  люблю  тебе,  чуєш,  коханий!!!

Я  люблю  тебе,  чуєш,  люблю!!!
Коли  добрий  ти  і  поганий.
Тобі  тисячу  раз  повторю:
Я  люблю  тебе,  чуєш,  коханий!!!

Я  люблю  тебе,  чуєш,  люблю!!!
І  слова  ці  не  привид  туманний.
Тобі  небо  до  ніг  прихилю.
Я  люблю  тебе,  чуєш,  коханий!!!

Я  люблю  тебе,  чуєш,  люблю!!!
Ти  такий  неповторний,  бажаний.
Хай  почує  ввесь  світ:  Я  люблю!
Я  люблю  тебе,  чуєш,  коханий!!!

14.02.2006р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133058
дата надходження 08.06.2009
дата закладки 02.08.2009

Olchik

Про нас...

Ми  з  тобою,  як  два  береги
протилежні  і  дуже  далекі.
Й  хоч  ріки  поміж  нами  нема
та  зійти  не  судилось,  нелегко.

Ми  з  тобою,  як  дві  паралелі,
перетнутись  не  зможем  ніколи.
Ніхто  й  ніщо  з'єднать  нас  не  в  силі,
не  зійдуться  ніяк  наші  долі.

Ми  з  тобою,  як  сонце  і  місяць.
Як  дві  різних  далеких  планети.
Ми  з  тобою  на  різних  орбітах
й  поміж  нас  пролітають  комети.

Ми  з  тобою,  як  ніч  і  як  день,
так  в  природі  -  їм  разом  не  бути.
Так  і  ми  один  одного  тінь,
а  між  тінями  що  може  бути?

Ми  чужі,  ми  далекі  і  різні.
Разом  нас  не  існує,  не  може.
Не  судилося  нам  на  землі  цій
Зрозумій,  я  благаю,  я  прошу!!!

13.02.2009р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133000
дата надходження 07.06.2009
дата закладки 02.08.2009

Шабо

Причастя

Повінчайся  із  совістю.
Твоя  гуманність
Невичерпно  
Спостерігатиме
За  годинами
Розбитого  минулого.
Прийми  сан
Великого  Себе.
Ще  у  очах
Лишки  забутого…
Крихтою
Недосяжного
Прийми  причастя.
Покайся
Холодним
Розумом
Через  
Гаряче  серце
Самого  Сонця!
Створи
Новий  образ
У  самому  собі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137614
дата надходження 15.07.2009
дата закладки 01.08.2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2009

Life13

Ангел (2009)

Я,  не  спеша,  собираю  по  капелькам  слёзы  людей  и  кровь.
В  вазочки-баночки  переливаю  их,  чтоб  не  разбрызгать  вновь...
Мило  так  было  смотреть  на  картины,  когда  размывал  их  дождь.
Только  художник  кричал  сердито:  "Ливень,  ну  что  же  ты  льёшь!"
Я  осторожно  прикрою  раны  красными  ватками  лжи.
Люди  жестоки.  Люди  тираны.  И  жизнь  как  колосья  ржи.
А  я  собираю  остатки  писем  и  негативы  снов...
Ангел,  рожденный  из  сказочных  песен...  Крылья  из  брошенных  слов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138989
дата надходження 27.07.2009
дата закладки 30.07.2009

Ярослав

Ангел (альтерскрім)

Ти  ангел??  навіщо  тебе  збили...
Ти  ангел??  навіщо  крила  оголили...
Ти  жити  не  хочеш,
Кричати  не  можеш,
З  даху  стрибати  ідеш
Та  що  ти  цим  зробиш??
Біль  пройде,
Рана  заживе.
Не  роби...

Ангел??  ти,
Та  все  одно  робиш  помилки,
Ангел??  ти,
Та  все  одно  вб'ють  тебе  вони,
Ангел??  ти,
Страшну  дурницю  не  роби,
Ангел??  ти,
НЕ  ЙДИ  НА  ДАХ,  НЕ  ЙДИ!!!

Тебе  болить  найбільше  у  душі,
Життя  людське  не  можеш  зрозуміти  у  собі,
Зло,  кожен  день  з'їдає  все  більше,
Робить  боляче,  робить  ще  гірше...
Кислотним  обривком  леза  зпікає,
Руки,  зап'ястя,  і  всі  твої  рани,
Очі  відкриті  тримай  до  кінця,
Не  зможе  подолати  твій  опір  брехня...

Ангел  -  це  ти,
Не  дивись  на  свої  помилки,
Ангел  -  це  ти,
Не  дивись  на  те,  що  болить,
Ангел  -  це  ти,
Рани  твої  всі  заживуть,
Ангел  -  це  ти,
Живи  і  завжди  ним  будь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139118
дата надходження 28.07.2009
дата закладки 28.07.2009

Ярослав

Чорний ангел

Чорний  ангел  пролітає,
Запах  смерті  залишає.

Все  вмирає  на  шляху,
Перешкод  нема  йому..
.
Розкидає  крила  ночі,
Він  шукає  темні  очі.

Ті,  що  його  зрозуміють,
При  зустрічі  не  здуріють,

Не  втечуть  хто  зна  куди,
Подадуть  йому  води...

Спрага  мучить  і  його,
Та  не  знає  ще  ніхто  цього...

Бідні  люди  щось  чекають,
В  здивуванні  помирають.

Так...  Вона  така,
Смерть  пекуча,  і  проста...

Не  чекай  нічого  злого,
А  живи  до  дня  одного...

Ангел  мій,  прийди  сюди,
Мене  з  собою  ти  візьми.

Неси  туди,  де  немає  снів,
Де  сніг  іде  замість  дощів,

Де  у  небесах  вогонь  палає.
Я  без  тебе  пропадаю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138742
дата надходження 24.07.2009
дата закладки 25.07.2009

Ярослав

Воно

Злітаєш  до  неба  без  крил,  без  ваги,
Залишаєш  життя  і  людей  у  низу,
Ніколи  не  станеш  Ангелом  ти,
Убив  всі  думки  і  мрію  одну...

Поламаний  череп,  потрощені  руки,
Побиті  дороги  за  тобою  ідуть,
Залишаєш  усіх,  залишаєш  ті  муки,
Та  втечеш  не  далеко  -  тобі  не  дадуть...

Не  вб'єш  ти  сюгодні,  вб'ють  завтра  за  тебе,
Не  жаліє  ніколи  ніхто  і  нікого,
І  завжди  від  болю  зриваються  вени,
І  завжди  зникає,  хтось  від  погляду  злого...

Стоїш  ти  в  калюжі  чужої  крові  глибокій,
Кидаєш  петлю  на  шию  свою,
Не  хочеш  так  жити  у  світі  жорстокім,
Ти  робиш  три  рухи  і  усмішку  сумну...

Залишаєш  ти  землю,  обманувши  брехню,
Обхитривши  її,  тепер  твориш  тут  Зло,
Побачивши  в  смерті  лиш  волю  одну,
Ти  отримав  ім'я…  Ти  від  сьогодні  -  Воно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138783
дата надходження 25.07.2009
дата закладки 25.07.2009

Ярослав

Вампір

Один  укус,  дві  струї,
Розум  помало  вмирає  в  мені,
Жили  холонуть,  серце  всихає,
Життя  в  очах  моїх  зникає...

Спрага  мучить,  вже  не  можу,
Крові  хочу,  дуже  хочу...
Тяжко  зараз  мені,  повір,
Тяжко  дуже,  я  вампір...

Кожної  ночі  не  можу  спати,
Прокидаюсь  без  пам'яті,  йду  гуляти,
В  нічному  тумані,  на  сірій  дорозі,
Розкриваю  крила,  та  літати  не  можу...

Мої  крила  обгоріли,  коли  випив  крові  в  людозвіра...

Так  живої  крові  вже  нема,
Всюди  мертва,  всюди  брудна.
Я  зголоднів,  повір,
Дуже  тяжко,  я  вампір...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138501
дата надходження 23.07.2009
дата закладки 23.07.2009

Ентелехія

Трішки суїцидного

Ти  бачиш  тінь  перед  собою,
сукупність  всіх  минулих  днів.
Минає  час  і  сотні  слів,
а  лист  лякає  білизною.
На  волю  просяться  питання,
на  волю  рвуться  мов  струна,
думки  -  чому  ж  душа  німа?
Думки  -  хвилина  це  остання...
Рятуйте  душу  від  вогню,
щоб  не  горіти  їй  бажанням
покінчить  бридко  всі  страждання,
залишивши  лиш  тінь  свою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133171
дата надходження 09.06.2009
дата закладки 23.07.2009

lilova

Сероглазый простуженный город

Сероглазый  простуженный      город
Рьяно  силился  деву  сосватать:
Долго  чистил  проспекты-ботфорты,
Принимал  меня  в  царских  палатах.

Декламировал  лучших  из  лучших,
Мерно  двигал  руками-мостами.
Обходительный,  щедрый  поручик
Мне  дарил  Исаакий  в  тумане,

Летний  сад  и  Дворцы  ,  их  секреты,
Храмов  свет  и  минорность  каналов...
Подшивал  облака-эполеты
Золоченной  иглой  Адмиралов.

А  Нева,  как  всегда,  про  невинность,
Волновалась,  врала  и  шептала...
Ты  сумел,  я  почти  что  влюбилась.
Но  \"почти\"  для  тебя    очень  мало.

Молоко  белой  ночи  в  разлуке
Пей  горячим-опять  ты  простужен.
Приезжала  с  гостинцем  для  друга,
Уезжала  с  колечком  от  мужа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132183
дата надходження 01.06.2009
дата закладки 22.07.2009

Котенок

Как просто ощущать рассвет

Как  просто  ощущать  рассвет.
И  слышать  теплый  летний  ветер...
Беречь  в  душе  тот  дивный  свет…
И  быть  любимой  в  мире  этом…

Как  сладко  чувствовать  закат,
Перебирая  струны  нежно…
И  улыбаться  просто  так,
Впервые  в  жизни  –  безмятежно…

Как  важно  –  быть  самой  собой,
И  не  пытаться  стать  получше.
И  видеть  день  перед  собой,
Плывя  в  воде,  идя  по  суше,

Через  себя  все  пропускать  –
Все  ночи,  вечера,  туманы…
С    улыбкой  каждый  день  встречать,
Пусть  все  подумают:  «Как  странно».

И  на  крыло  привычно  стать,
Лицо  подставив  сонным  брызгам…
Чудесный  день  пришел  опять.
А  значит  –  счастье  где-то  близко…

Ну,  очень  рядом!  Дотянись!
Коснись  рукой  небесной  глади!
И  просто  мило  улыбнись
Вдруг  обретенной  благодати!

Почувствуй  сердцем  каждый  миг!
И  каждый  вздох  души  влюбленной.
И  ты  увидишь  –  мир  затих,
Тобой  любуясь,  окрыленной!

Ведь  это  счастье  –  просто  жить!
Любить  весь  мир!  И  улыбаться
Своим  мечтам!  И  разрешить
Им  хоть  на  чуточку  –  сбываться!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102922
дата надходження 15.11.2008
дата закладки 22.07.2009

Ярослав

Дилема

Самотність  душ,  думки  не  з  вами,
Здається  ви  однакові,  та  хто  вас  знає.
Не  пояснимість  почуттів  -  ця  ноша  надважка,
Немає  знову  слів,  є  лиш  ілюзія  одна....

Здається  душі  рідні,  без  конфліктів,
Та  щось  стоїть  між  ними,  як  магніти.
Рука  в  руці,  думки  одні,
Та  чомусь  ваш  погляд  і  вуста  сумні...

Чомусь  пуста  кімната  у  мовчанні,
Коли  ви  разом  -  це  страждання...
Чомусь  як  ви  окремо,  наче  в  снах,
У  серці  боляче  й  стігмата  на  руках...

Це  кров...

Важко  зрозуміти  почуття  складні,
У  сірих  буднях  загубилися  ви  десь  на  дні,
Багато  спогадів  приємних,
Та  зараз  у  очах  одна  єдина  лиш  картина...

Болюча  правда  -  це  життя,
Приходять  роздуми  щодня,
Не  в  змозі  зупинити  цей  потік,
Напевне  десь  у  глибині,  в  душі,
Горить  і  тліє  ваш  смертельний  гріх...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137772
дата надходження 17.07.2009
дата закладки 22.07.2009

Оксана П.

о сум

Печаль
відчай  мені
в  ці  дні
як  дар
Сльоза
без  зла
в  журбі
душі  -
нектар
Забудь
залиш
згори  
іди
із  мрій
Лиши
Едем  
цю  мить  
чорнить  
не  смій
О  біль
о  сум
ножем  
живцем  
не  край
Слова
слова
лиш  звук
Без  мук
не  прийме  рай

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120041
дата надходження 08.03.2009
дата закладки 21.07.2009

Ентелехія

заклик

Заховай  свою  душу  в  темряві  ночі
під  надійним  покровом  мрій  і  примар,
щоб  голодні  лишились  всі  ті,  хто  охочі
скуштувати  найгіршу  між  інших  всіх  страв.
Заховай  свою  думку  не  дивися  їм  в  очі.
Всюди  нині  полюють  зграї  вовків.
То  дива  чи  страхіття  таїть  покров  ночі?
Та  ні,  тільки  реальність  прийдешніх  віків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132440
дата надходження 03.06.2009
дата закладки 21.07.2009

Ентелехія

Блукання

Ти  блукаєш  серед  двох  субстанцій,
а  між  ними  істина  лежить.
Питання  -  відповіді.Все  як  завжди.
і  час  спливає,  і  зникає  вмить
усе  набуте,  дзеркало  надії  -
то  погляд,  то  мої  слова...
Все  що  є  тут,  невплинно  плине
кудись  вперед,  а  я    -  одна.
В  мені  сліди  якогось  звіра,
а  за  спиною  два  крила...
були..  а  нині  кудись  зникли.
Усе  пощезло...я  одна...
Розбите  вмить  все  на  шматочки,
Ілюзія  -  ось  що  лиш  є.
Вона  прикрасить  сірі  будні.
А  може,  все  й  життя  моє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130814
дата надходження 21.05.2009
дата закладки 21.07.2009

Ярослав

Хворе суспільство

Солодкі  ріки,  цукрові  береги,
Задоволені  психи  лазять  навкруги,
Всі  купаються  знову  в  тому  багні,
Роблять  боляче...  Огида  в  мені...

Легко  купляються  на  всю  ту  брехню,
Роблять  помилку,  а  за  нею  ще  одну,
Живуть  всі  в  ілюзії,  немає  в  світі  правди,
Щоб  стати  "крутим",  можуть  вбити,  так  було  завжди...

Омріяні  ідоли,  фальшиві  боги,
Крізь  побиті  серця,  прокладають  дорогу  вони,
Ніхто  не  жаліє,  й  не  бачить  нікого,
Головне  прокласти,  як  небуть  ту  дорогу...

Огидно  дивитися  на  тупу  боротьбу,
Набридло  знаходити  правду  сумну,
Ну  коли  ці  зомбовані  раби  свого  щастя,
Зрозуміють,  що  не  можна  сікти  чуже  зап'ястя???

Не  можу  зрозуміти  суспільство  це  хворе,
Не  бачу  я  ідеї  й  думок  в  нім  здорових,
Коли  ж  будуть  зміни,  коли  ці  цукрові  береги,
Пропадуть  й  розтануть,  з  Землі  на  завжди??
Коли?
Болить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134255
дата надходження 17.06.2009
дата закладки 21.07.2009

Ярослав

Злий жарт

Тінь  із  неба  в  очі  впала,
Зло  в  душі  твоїй  заклала,
Все  в  очах  твоїх  горить,
В  коридорі  темно,  все  болить...

Ти  блукаєш  у  житті,
Щось  шукаєш  у  собі,
Кров  гарячу  випускаєш,
Коли  боляче  й  коли  жити  як,  незнаєш...

Ходиш  ти  по  колії  життя,
Чуєш  страх  і  не  приємне  відчуття,
В  грудяг  щось  стискає  і  болить,
Вільно  дихати  щось  не  дає...

Ти  чекаєш  на  той  потяг,  на  кінець  життя,
Та  дарма,  його  нема  й  нема...

З  колії  ти  сходиш.  Вже  набридло,
Жити  в  цьому  світі  так  огидно.
Хтось  слідкує  за  тобою  впертий,
Не  дає  спокійно  навіть  померти...

Ідучи  спокійно,  на  шляху  додому,
Озираєшся  на  колію  уже  знайому,
Бачиш  потяг  –  він  запізнився,
Все  набридло,  ти  втомився...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134079
дата надходження 16.06.2009
дата закладки 21.07.2009

Ярослав

Терпіння...

Терпіння...  Біль,
Це  страх  перед  поставленим  і  не  минучим  фактом,
Сенсорика  і  розум  твій,
Чекає  лиш  останні  дні  й  читає  надсліпучі  факти.

Знайти  в  собі  не  знанну  досі  силу  врятуватись,
Завдання  не  з  легких,  та  все  ж  це  краще  за  просте  -  чекати...

Тремтіння  рук  і  Паркінсон  шепоче  в  вухо,
У  животі  трубоподібні  черви  утворили  заворуху,
Війна  емоцій  у  крові  -  вливає  градус  в  очі,
Тьмяніє  розум,  останній  подих  й  погляд  на  життя  своє  уже  за  тілом..збоку..

Звільнитися  з  коробки  існування  -  надто  просто,
Зламати  сприйняття  реальності  потрібно  ще  у  початковій  точці,
Можливо  так  ти  звільниш  той  важкий  тягар  з  душі,
Можливо  так  очиститься  твій  посуд  (череп)  і  терпкі  думки...

Чекати...  -  Це  остання  примусова  дія  в'язня,
Людина,  що  здалася..  -  це  її  останнє  катування,
Знайти  у  собі  сили  -  це  не  є  занадто  важко,
Померти  з  гідністю  і  вірою,  що  варто  жити..  Знаю  -  це  потрібно  знати..

Терпіння..  Біль,
Це  страх  перед  поставленим  і  не  минучим  фактом,
Сенсорика  і  розум  твій,
Чекає  лиш  останні  дні,  й  читає  надсліпучі  факти.

У  передсмертельнім  відчутті,  завжди  про  мрію  пам'ятати,
І  хоч  її  уже  давно  немає,  зібрати  сили,  й  останнім  поглядом,  загадавши,  в  світ  її  подати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133330
дата надходження 10.06.2009
дата закладки 21.07.2009

Ярослав

Філософія шкарпетки...

Результат  миттєвий  дивної  науки  про  життя,
Стрімким  потоком  букв  вливається  в  слова,
Сліди  щоденної  важкої  праці  на  лиці,
А  істина  десь  поряд  -  істина  в  шкарпетці  на  нозі...

Важкі  потужні  спроби  й  роздуми  про  сенс  буття,
Заводять  все  в  глухий  куток,  далі  йти  куди  нема,
Вся  праця  прагне  висновку,  це  шпилька  в  голові,
Різкий  п'янкий  це  запах...істина  в  шкарпетці  на  нозі...

Буває  думать  боляче,  та  це  наш  особливий  дар,
Буває  страх  приходить  в  сни,  та  може  це  лиш  знак,
Завжди  ілюзії  навколо  поглинають  всі  думки,
Збираються  в  шкарпетці  й  гниють  у  ній  вони  завжди...

Складну  незламну  загадку  ми  хочем  розгадати,
На  вічне  запитання,  відповідь  простеньку  дати,
Та  є  мільярди  душ  і  роздумів  у  голові,
Філософія  шкарпетки...  Істина  можливо  в  ній...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133273
дата надходження 09.06.2009
дата закладки 21.07.2009

Ярослав

Звільнитися

Прийди,
На  край  скелі,  зроби,
Останній  крок  і  скажи,
Всьому  світу  -  я  вільний...
Візьми,
Лезо  в  руку,  зроби,
Надріз  вени  й  скажи,
Всьому  світу  -  я  вільний...

Порвати  тугі  життєві  кайдани,
Це  наше  найважче,  смертельне  завдання,
Знайти  у  собі,  проблему  й  вину,
Прийняти  й  побачити  в  собі  одну.

Це  важко...

Ти  кажеш  грати  -  це  краще??
Ходити  й  брехати  -  це  Істина  наша??
Не  правда..
Знову  обманюєш  себе,
Це  знову  брехня,  
Знову  життєва  ілюзія  тупа...
Брехня...
Вона  поїдає  з  середини  тебе...
Чому  така  зла??
Чому  вона  зла??

Істину  зрозуміти  -  це  важко??
Істину  підтримати  -  це  слабко??
Ні,  я  знаю,  для  вас  вся  сила  у  брехні,
Істина  ваша  у  сухій  воді...
Плаває  десь  в  небесах,
Хвалить  ідолів  у  снах...

Прийди,
На  край  скелі,  зроби,
Останній  крок  і  скажи,
Всьому  світу  -  я  вільний...
Візьми,
Лезо  в  руку,  зроби,
Надріз  вени  й  скажи,
Всьому  світу  -  я  вільний...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132172
дата надходження 01.06.2009
дата закладки 21.07.2009

Ярослав

Філософія.. (цикл "філософія шкарпетки")

Ми  маємо  можливість  обсирати  всіх  і  всюди,
Та  не  маємо  бажання  прощати..  Як  далі  буде??
Гріхи,  накопичення  слів,  чи  може  їх  злив  у  депресію,
Народжує  на  дні  у  душі  цю  невловиму  агресію....

ТАК,  РІКА  ІЗ  ЧИСТОГО  БАГНА  КОЖНОГО,
ЗМИВАЄ  ПЛЯМИ,  СОВІСТІ  КРАПЛИНИ  -  ЖОДНОЇ,
ХОЛОДНИМ  ВІДБРИЗКОМ  З  ФОНТАНУ  ЖИТТЯ,
СПІКАЄ  В  ВИСКАХ  ДУМКИ  ПРО  ВГОРУ  ПІДНЯТТЯ..

КОЛІНА  В  СИНЦЯХ,  ЗАТЕРПЛІ  ВІД  ВТОМИ  НОГИ,
НІКОЛИ  НЕ  ВІДРИВАЮТЬСЯ  ВІД  ЗАЛЮДНЕНОЇ  ПІДЛОГИ,
ЦЮ  ПОМИЛКУ  ВІДЧУВАТИ  МОЖУТЬ  ЛИШЕ  ГІДНІ,
НАЖАЛЬ  НИМИ  СТАЮТЬ  НАЙСЛАБКІШІ  -  ДІТИ...

З  НАРОДЖЕННЯ  ПЛАЗУЮТЬ  ТИМ  ЖЕ  Ж  ШЛЯХОМ,
НА  ПОВІДКУ  У  БАТЬКІВ,  ПІДТРИМКА  ЙОГО  БАТУГОМ,
ЗРИВИ  емоЦІЙНІ  ТА  СТРЕСИ  ВІД  НЕНАВИСТІ  ПОСТІЙНІ,
ЦЕ  УСЕ  БАЧИМО,  АЛЕ  ЗБОКУ...  ДЛЯ  СЕБЕ  -  СЛІПІ  МИ...

Ми  маємо  можливість  обсирати  всіх  і  всюди,
Та  не  маємо  можливостей  злити  з  себе  цей  бруд  весь,
Виховуєм  у  собі  та  близьких  ненависну  злу  зброю,
Яка  по  не  фарту  може  стати  нашою  ж  труною...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132702
дата надходження 05.06.2009
дата закладки 21.07.2009

Ярослав

Купа бруду

Сон  пропадає  у  тебе  в  очах,

Розум  вмирає  від  отрути  повільно,

Будучи  разом  в  трьох  різних  світах,

Втратили  пильність  ми  відповідно...

Все  відбувається  швидко,  аж  надто,

В  серці  біль  і  осад  гіркий,

Схоже  зірветься  воно  як  граната,

І  розіллє  весь  досвід  німий...

Так,  це  життя  штука  важка,

Весь  негатив  збирається  в  груду,

Та  інструмента  для  неї  нема,

От  і  змішалось  воно  купу  бруду...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131587
дата надходження 27.05.2009
дата закладки 21.07.2009

Ярослав

Крик душі

Я  стомився  від  слів  глибоких,
Я  стомився  від  думок  жорстоких.
Вони  поїли  мій  розум,
В  серці  залишили  занози...

Вс́е...  Набрило  мені  уже,
Жити  мріями,  що  краще  буде...
Говорити  про  це  собі  в  голові,
Життя  краще  і  щастя  не  прийде  мені...

Вже  набридли  ті  голоси,
Що  переслідують,  всюди  й  завжди,
Вже  набрид  крик  душі  відчайдушний,
Життя  все  минає  і  смерть  не  минуча...

Не  важливо  коли  вона  прийде,
Не  важливо  якою  вона  буде,
Все  котиться  у  долину...
Все  пропадає  у  могилі...

Вс́е...  Набридло  мені  уже...
Жаром  на  світі  цім  тліти...
Сірими  буднями  тут  жити...
В  горлі  каменем  стоять  всі  вчинки  і  буття,
Все...  Набридло  це  життя!!!
Болить  душа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131397
дата надходження 26.05.2009
дата закладки 21.07.2009

Ярослав

Гріх

Червоні  жили  на  руках  відкрились,
Носити  у  собі  життя  уже  втомились,
Червоним  пеклом  очі  закривають,
Зв'язок  із  світом  знову  пропадає...

У  серці  біль  і  все  кричить,
У  голові  сміття...  усе  горить,
Не  бачу  зла  у  тобі  я,
Не  бачу  зла,  його  в  тобі  нема...

Думки  пропали  знову  в  боротьбі,
Життя  і  смерть,  у  сни  приходять  знов  мені,
Не  знаю  чи  допоможе  вибір  мій,
Не  знаю  чи  я  зможу  покинути  цей  світ...

Поринувши  в  пітьму,  душа  пропала,
Що  в  лабіринті  у  брехні,  вона  не  знала,
Побачивши  цей  договір  смертельний,
Узяла  всі  гріхи  твої  на  себе...

Червоний  світ  в  очах  стоїть,
Усе  навколо  полум'ям  горить,
В  тобі  не  можу  бачити  вже  зла,
Моя  душа  пропала,  а  разом  з  нею  я...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136375
дата надходження 06.07.2009
дата закладки 21.07.2009

МириSabel

Сірі будні

Я  боюся  у  світі  безмежному
Заблукати  й  себе  не  знайти,
Хоч  й  поводжуся  я  обережно,  
Але  сміло  в  житті  треба  йти.

Кожен  день  бачу  нових  людей:
Супротивники  це,  а  чи  друзі?
Кожен  день  –  сотні  нових  очей,
Кожен  день  я  в  постійній  напрузі.

І  ці  будні  нічим  не  різняться,
Сірі  будні  безсонних  ночей,
Кожен  вище  бажає  підняться,-
Не  виходить  і  вище  плечей.

Пропустіть  хоч  промінчики  сонця,
Дайте  радості  бути  хоч  мить,
Упустіть  той  промінчик  до  серця…
Сірі  будні,  йдіть  геть,  дайте  жить!

14.07.2004

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137520
дата надходження 15.07.2009
дата закладки 21.07.2009

Alisha

Ложь

В  горле  ком  от  обиды,  отчаянья  –
Ложь  прокралась  тихонечко  в  дом,
Обнаружилась  (будто  нечаянно),
Всё  разбила  на  после  и  до…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118804
дата надходження 01.03.2009
дата закладки 21.07.2009

Ярослав

Ангел

Ворота  до  раю  відкриті  не  завжди,
Завіси  залізні  тримають  могутні  дуби,
Ланцюг  величезний  не  впускає  не  правди,
А  Ангел  не  може  зламати  старі  ржаві  замки...

О  Ангеле,  де  твої  крила??
Як  прилетіти  сюди  зміг??
Що  з  ними  тобі  наробили,
На  брудній  і  гнилій  тій  Землі.?

В  бідолахи  закривавлені  руки,
І  німб  золотистий  давно  вже  пропав,
Не  стерпів  він  тієї  жорстокої  муки,
На  коліна  перед  людом  в  болото  упав...

Чому???

Чому  псевдоцар  всієї  природи,
Під  себе  налаштовує  білий  цей  світ,
Вирішує  цифрами  всі  суперечки  й  незгоди,
Перетворює  в  сіре  усе  навкруги???

Гріхи...́

Упавши  на  землю,  на  чисті  коліна,
Змиритись  найважче,  в  душі  все  кричить.
Ангел  прийняв  нову  зовсім  віру,
Зламав  собі  крила,  не  думав  що  болить...

Вернутись…  Вернутись  зараз  благає,
Не  мало  за  час,  що  був  на  Землі  нагрішив,
Руки  і  пальці  до  крові  ламає,
Та  для  нього  назавжди  хтось  ворота  закрив...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131345
дата надходження 25.05.2009
дата закладки 21.07.2009

Осужденный на Печаль

Приходит ночь. Окно открыто...

*  *  *
Приходит  ночь.  Окно  открыто.
И  я  гляжу  на  небеса.
Печалью  сердце  вновь  облито,
А  по  щеке  течет  слеза.

И  я  смотрю  с  тоской  в  окошко,
Невыносимо  на  душе.
Шепчу  рыдая:  «Где  ты,  крошка?..
Я  так  замучался  уже…»

Ты  далеко.  Твой  образ  в  небе.
Как  бестолково  гаснут  дни…
Ну  где  б  увидеться  нам,  где  бы
Для  встречи  лестницу  найти…

Я  вспоминаю  нашу  встречу,
Всего  их  было  только  две,
Я  пламя  чувств  –  увековечу!
И  вновь  тоскливо  что-то  мне…

Как  будто  в  сердце  кто-то  ранил,
Я  все  смотрю  в  календари.
Душой  и  сердце  –  только  Танин.
Ты  снова  встречу  подари.

Как  будто  ангел  меня  трогал,
Когда  мы  выключили  свет.
Я  вспоминаю  как  мы  дома  
С  тобою  слушали  ROXETTE.

Развей  печаль  мою  навеки,
И  никому  не  отдавай.
Во  сне  целую  твои  веки,
Когда  мне  плохо,  ты  –  мой  рай.

Когда  ты  рядом  –  мне  теплее,
И  я  не  так  уж  одинок.
Опять  печаль  мою  развеет
Твой  жизнерадостный  звонок…
20  июля  2009  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138209
дата надходження 21.07.2009
дата закладки 21.07.2009

Ярослав

Злі:сть

Гірким  окропом  солодкої  брехні,
Ти  горло  т́ерпке  попечи  собі,
Холодним  лезом  гострого  ножа,
Нехай  відкриється  тво́я  рука...

Життя....

Тремтінням  св́оїм  голосним  ріќа,
Відносить  світлі  душі  д́алі...це  брехня,
Вони  не  з  нами,  їх  ніде  нема,
Існує  поплямована  лише  душа...

Таке  життя...

Як  чисту  душу  милої  дитини,
Всю  кров  вампіри  витягнуть  з  людини,
І  виспатись  у  правді  не  дадуть,
Енергію  життя  усю  собі  візьмуть...

Гор́и...

Нехай  сліпі  будуть  ті  тв́ої  очі,
Що  щось  шукають  завжди  опівночі,
Нехай  твій  слух  обманює  тебе  завжд́и,
Нехай  твій  мозок,  ллється  й  кислоту  ту  п'є...

Гор́и...

Гн́ийте  душі,  гн́ийте  всюди  і  завжд́и,
Розкладайтесь  т́уші,  нехай  газом  все  смердить...
Життя  бридке  і  хробачливе  вс́юди
Та  це  зробили  все...лиш  ми...ті  люди...

Бол́ить...  

Нестерпно  все  навколо  вкрилося  червоним,
І  серце  проситься  уже  давно  на  в́олю...
Із  середини  лезо  гострого  ножа,
Впивається  у  шкіру...болить  рука...

Бол́ить  душа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131348
дата надходження 25.05.2009
дата закладки 20.07.2009

Сіномі Ра

Суицид

Ночное  вдохновение...
                               как  ниточка  мгновение...
так  резко...
                             рвет  рассвет.
Мое  прикосновение....
                             и  крови  обрамление...
так  быстро....  
                             раз  и  нет.
От  жалости  смятенья...
                             мои  прикосновенья...
так  просто...  
                             гаснет  свет.
Моей  души  влеченья....
                             и  проклятой  знаменья...
так  странно...  
                             меня  нет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124901
дата надходження 04.04.2009
дата закладки 19.07.2009

Сіномі Ра

Изгои

Мы  изгои  судьбы,  мы  решившие  жить,
Когда  мир  остальной  предпочел  нас  забыть.
Если  мы  одиноки,  нас  ловят  и  бьют,
Когда  вместе,  то  люди  своих  псов  зовут.
Наши  серые  шкуры  -  кошмары  их  снов,
Мы  рабы  одиночества  мрачных  оков.
Наша  песня  свободы  как  яд  для  ушей,
С  каждым  днем  уповаимся  злобой  своей.
А  когда  то  мы  были  такие  как  все,
Наши  мысли  тогда  шли  лишь  к  светлой  звезде,
Чем  же,  мир,  завинили  мы  так  пред  тобой?
Серый  Волк  для  собак  будет  вечно  изгой...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123557
дата надходження 27.03.2009
дата закладки 19.07.2009

silvester

Ищу друга

Не  думайте,  я  -  не  заяц  -
Чуть-чуть  длинноваты  уши.
И  вовсе  я  -  не  "мерзавец"!
А  уши  большие,  слушать,
Дают  мне  возможность  ветер.
Поверьте,  я  -  самый  лучший
Щеночек  на  белом  свете.

Я  масти  пушисто-белой,
Но  только  немного  грязный.
Доверчивый  я,  и  смелый.
Проходите  мимо  праздно:
-  Подумаешь,  мол,  дворняжка!
Боитесь,  что  я  заразный...
Один  лишь  сказал:  -  Бедняжка!  -
И  правда  бывает  туго...
Мечтаю  найти  я  друга!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138041
дата надходження 19.07.2009
дата закладки 19.07.2009

Сергей Бондарь

Слова

Жалкое  слово    –  любовь…
Все  униженья  напрасны.
Мир  потрясен  до  основ,
Сброшены  добрые  маски.  
Вот  я  иду    наугад,
Не  разбирая,  по  лужам.
Горьким  набатом  звучат
Страшных  два    слова:  «Не  нужен».  
Всё,  что  скажу    –  невпопад.
Что  бы  ни  сделал  –  некстати.
Брошен,  раздавлен,  измят,
Как  надоевшее    платье.  
Наши  цветы    отцвели,
Больше  не  будет,  как  прежде.
Робко  мерцает    вдали
Сладкое  слово    –  надежда…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136968
дата надходження 10.07.2009
дата закладки 18.07.2009

Ярослав

Коло зрадника

Дивно  цей  світ  побудований,  чи  то  дивно  побудували  його  люди…  

Втомлено  сиджу  в  затінку  з  враженнями  у  руках,  ховаюся  від  пекучого  сонячного  проміння,  яке  пронизує  вздовж  і  впоперек  усю  площину  фізичних  поверхонь  що  навкруги.  Жара  спопеляє  останні  краплини  живого  досі  розуму.  Думки  відпочивають,  сплять  і  чекають…  Чекають  на  вельми  бажану  дозу  свіжості  та  нового  досвіду  творця.  Ці  одноманітні  дні,  сірі  та  прості  як  жара,  що  надокучливо  набридає,  навіть  найменшим  організмам,  помаленьку,  але  все  ж  впевнено,  по  каплині,  наповнюють  відро  огиди.  І  зараз  у  нім  відбувається  перенасичення  цієї  цікавої  речовини,  що  неможливо  пекуча  та  клейка  наче  надокучливе  потове  виділення  шкіри.  Усе…  Набридло  все…  Набридла  нудьга,  що  наївно  переслідує  і  йде  шнурочком  за  ногами,  набридли  оті  побажання:  «Хай  вам  щастить  і  будьте  здорові»;  чи  переконання:  «У  природи  немає  поганої  погоди».  Набридли  усі  банальні  слова  і  переживання,  які  можуть  виникнути  під  час  буденного  життя  (хоча  святкове  теж  уже  давно  перетворилося  в  ту  сиву  субстанцію),  та  прості  сценарії  стосерійних  (у  кращому  випадку)  мексиканських,  а  останнім  часом  і  пострадянських  серіалів  –  мильниць,  про  які  я  зараз  найменш  хочу  згадувати…  Вся  ця  огида  дивно,  але  збирається,  фільтрується,  і  осідає  десь  глибоко  у  душі.  Щодня  все  більшим  шаром  піднімається  до  горлянки,  що  уже  не  раз  розривалася  від  експериментально-екстримального  крику  (рику  (гроулу))  розчарування  та  безнадійності.  Давить  своїм  нетерплячим  архівом  проблематики  прямо  на  дихальну  трубку  -  трахею,  перекриваючи  цим  доступ  нової  порції  повітря  –  суміші  різноманітних  газів  і  залишків  (відходів)  сучасної  індустрії.  Як  же  важко  втягувати  цю  пекучу  спекоту,  як  же  важко  стримувати  сльозу  болю,  не  сліпу  розрадливу,  а  саме  гірку,  неможливо  жорстку  сльозу,  що  роздирає  своєю  важкістю  усю  шкіряну  поверхню  лиця…  Шлях  втоми…  Нарешті  думаю  (історію  жари)….

"Так  завжди  не  було.  Спочатку  дощова  погода  радувала  селян  своїми  дарами  з  неба  –  зливою  та  градом  (це  занадто  та  все  ж),  на  кінець  свіжістю,  якої  зараз  так  бракує.  Хотілось  радіти  одним  лише  каплинам  прозорої,  життєдайної  небесної  рідини,  бігати  під  цією  невимовно  красою  як  дитина  і  вловлювати  тонкий  запах  озону  та  очищеного  від  пилу  повітря.  Кидати  погляд  і  невидимо  пролітати  поміж  блискучих  сліз  природи…  Сліз  не  горя,  не  суму,  не  болю,  не  скорботи,  а  життя,  його  відродження,  вивільнення  негативу,  точніше  його  усунення,  та  по-особливо  радісного  відчуття  –  відчуття  продовження  відродження…  Хотілося  просто  зупинити  час,  щоб  уся  та  маса  води  застигла  миттю  навкруги,  і  розглянути  кожну  завмерлу  блискітку  окремо  на  відстані  в  декілька  міліметрів.  Детальніше,  детальніше,  щоб  відчути  усю  історію  подорожування  навколо  світу  цих  кульок.  Кожна  унікальна,  у  кожної  своя,  кожна  самодостатня  і  насичена  своєю  містичною  спокусою,  що  манить  і  притягує  до  себе  як  живий  магніт...  Зачаровує…  
Але  дуже  скоро  люди  спротивилися  прохолоді  і  волозі,  яка  не  давала  змоги  працювати,  та  доглядати  за  городніми  насадженнями.  Більше  того,  молодий  урожай  почав  загнивати  від  надмірного  водоспоживання,  а  бур’яни  тим  часом  –  процвітати,  заважаючи  чим,  подальшому  розвитку  культурних  насаджень.  Це  надавало  природній  примсі  (погоді)  руйнівного  характеру  (для  урожаю),  що  аж  ніяк  не  входило  у  плани  трудяг.  Так,  внаслідок  не  довготривалих  роздумів,  люди  (селяни)  розпочали  грандіозну  акцію  боротьби  з  атмосферними  опадами…  Всі  подалися  до  народних  методів,  знаних  ще  за  давніх  предків,  тоді  ж  і  вироблених.  Хоча  вони  і  не  перевірені,  та  всі  сліпо  надіялись  на  правдивість  прадідівської  мудрості,  та  досвіду  століть.  Дружно,  усією  громадою  люди  почали  молитися  за  припинення  атмосферних  опадів.  Одразу  ж  стали  всі  добрими  та  жертовними,  останні  суми  немічних  золотих  монет  віддавали  у  церкву,  аби  та,  у  вигляді  «батюшки»,  зализала  усі  їхні  гріхи  та  провини,  вони  ж  бо  думали,  що  дощі  –  кара  їхня  (вимога  каяття).  Були  і  хитріші,  а  точніше  більш  схильні  до  язичницьких  обрядів.  Ті  в  свою  чергу  збиралися  у  окрему  групу  і  разом  збирали  різне  зілля,  для  місцевої  гадалки  (відьми),  яка  у  свою  чергу  робила  якийсь  відвар  і  разом  із  пожертвами,  що  їй  приносили  просила  у  різних  язичницьких  богів  помилування.  Богині  родючості  –  Ладі,  щоби  та  урятувала  урожай,  приносили  різні  плоди  та  вироби  з  плодів  рослин:  зерно,  овес,  хліб,  бублики,  вино,  горохові  грудки,  каші,  журавлину,  навіть  квіти  та  траву.  Даждьбогу  –  богу  сонця,  щоби  той  змилувався  над  смертними  і  все  ж  надав  світилу  силу  побороти  хмари,  приносили  символічні  дари:  млинці,  світле  полотно,  коровай,  яйця,  ячмінь,  візерунчасті  хліби.  Особливу  увагу  вони  приділили  Додолі  –  богині  грози,  блискавиці,  дощу,  просили  у  неї  помилування,  та  зменшення  гніву,  приносячи  їй  окремі  особливі  дари:  кашу,  цінне  полотно,  курятину,  сіль,  хліб,  мак,  часник,  освячені  трави,  і  навіть  гроші…  Інших  богів  не  так  почесно  задобрювали,  але  все  ж  теж  віддавали  свою  данину…  Так,  спільними  зусиллями  двох  не  дуже  дружніх  способів,  люди  спекались  дощу…  
Ну  що  ж,  добилися  бідні  люди  сонця,  спекотливої  жари.  Почала  вона  сушити  всю  землю  навкруги,  за  декілька  днів  вся  волога,  що  випала  за  довготривалий  період  «непогоди»  –  випарувалась.  І  це  відбулося  настільки  скоро,  що  ґрунт  не  впорався  з  тією  засухою  і  розтріскався  як  та  блискавиця  з  неба.  І  це  ще  було  б  не  настільки  погано,  якби  оті  порізані  сліди  сухості  пропускали  повітря,  але  ж  не  все  так,  як  би  це  хотілося  селянам.  Тріщини  були  надто  розконцентрованими,  щоб  забезпечити  повноцінне  проходження  кисню  в  кореневище  землі,  а  полущені  шкурки  на  поверхні  –  надто  міцні,  щоб  розпастися  під  дією  вітру  (нагадували  цементоване  покриття,  тільки  відшліфоване).  Додаткова  робота  людям.  Нудна,  важка  праця,  ще  й  під  палючим  промінням  «Даждьбога».  Тягучий  час  у  такі  моменти  ще  більше  втомлював,  як  фізично,  так  і  розумово…  Люди  знову  почали  збиратися,  щоб  поплакатися  богам,  Богу,  «батюшці»,  «відьмі»,  і  взагалі  самі  собі…  Були  готові  на  все,  аби  хоч  якось  врятувати  себе  від  (тепер  уже)  жари  і  посухи,  а  також  отримати  гідний  їхній  праці  урожай…  
Це  багато-кільцеве  замкнуте  коло  продовжується  і  продовжується,  його  можна  порівняти  лиш  з  безмежністю  таємниці  космосу,  чи  то  нескінченністю  лінії  часу.  А  все  через  оту  нашу  примху  –  людську  жадність,  егоїзм…  І  все  ж,  як  би  ми  не  розуміли,  бачили  чи  сміялися  з  того  –  дивно  побудований  він…  Він  –  цей  світ…  Сьогодні  ми  кохаємо  (дощ),  завтра  ненавидимо  (дощ),  потім  знову  возвеличуємо  (дощ),  а  після  цураємось  наче  останні  падлюки  –  зрадники  (дощ)…  Ні  все  таки  його  таким  зробили  люди…"

На  закінченій  думці,  після  інтерпретації  наче  спогаду  історії,  мене  до  реальності  повертає  різкий  порив  переддощової  стихії  –  вітру…  Я  знову  опиняюся  у  тому  ж  затінку,  але  уже  з  новими  враженнями  і  новими,  свіжими  думками.  Дивно,  я  занурився  у  себе  настільки,  що  здається  історія  –  була  сном,  селяни  –  мій  прототип,  боги  –  зміна  погоди,  а  точніше  оті  хмари,  які  принесли  потік  вітру,  і  які  я  не  помітив,  як  підкрались  і  заполонили  небо…  Ось  і  перші  краплини  на  лиці…  Нарешті  жара  здала  свої  позиції…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137777
дата надходження 17.07.2009
дата закладки 18.07.2009

Ярослав

Ніч

Проходячи  мимо,  ніхто  не  помічає  болю  у  душі...  Насправді,  у  кожного  з  нас  у  житті  є,  чи  були    такі  моменти,  при  яких  міцно    стискається  серце  і  від  неможливості  щось  зробити  –  розривається  на  сотні  кусочків  мертвої  людської  тканини.  Саме  у  такі  моменти  хочеться  не  просто  померти,  у  серидині  ти  і  так  уже  не  живий,  а  взагалі  –  стати  не  видимим  і  розчепитися  на  мільярди  атомів,  щоб  і  сліду  не  залишилося  на  цій  землі  від  твого  існування…    Стерти  усе  що  пов'язано  з  тобою...  
Йдучи  по  вулиці  Девіант  нічого  не  думав,  в  душі  у  нього  була  пустота,  у  серці  ще  не  загоїні  рани  минулого  життя...  Він  все  пам'ятав,  усе  до  дрібниці,  це  напевне  перший  раз  в  житті  коли  його  розум  не  в  спромозі  нажати  «DELETE»...  Холодний  осінній  дощ,  прорізаючи  гострими  кулями  його  шкіру,  нагадував  реальність.  Болючу,  неминучу  і  самотню...  Жорстокі  будні  перетворились  на  нестерпно  пекучу  вічність,  яку  він  уже  не  міг  стерпіти...  Так,  нікуди  не  кваплячись,  нескінченно  довгими  хвилинами,  розбавляючи  спокійною  ходою  дзеркальні  калюжі,  він  забрів  на  міське  кладовище.  Він  пам'ятав  недавню  історію,  пов'язану  з  цим  місцем.  Вона  зколихнула  все  місто,  а  особливо  заділа  його  серце...
Девіант  по  своїй  природі  був  дуже  доброю  людиною.  Він  був  відкритим  і  справжнім,  хоча  друзів  немав,  всі  просто  боялися  його  щирої  і  наївної  дитячої  душі.  Він  не  Емо  і  взагалі,  хлопець  не  любив  ставити  людей  у  рамки,  класифікувати  їх  наче  вони  випущені  з  конвеєра.  Не  любив  загальноприйнятих  правил  та  хворого,  на  його  думку,  суспільства,  яке  закльовує  кожного,  хто  сперечається  з  ним.  Девіант  вважав,  що  кожна  людина  -    особистість  і  поважав  чужу  думку,  навіть  коли  вона  категорично  заперечувала  його  переконанням.  Народившись  у  простій  сім'ї,  він  не  міг  стильно  одіватись  та  красиво  виглядати.  Проста  стрижка,  без  краски  на  лиці,  не  дорогий  одяг  без  різних  прикрас,  без  заліза  та  значків  -  він  так  жив,  чи  то  існував(звичніше).  Його  сприймали  через  це,  як  непотрібну  сіру  мишку,  що  зосім  не  має  смаку.  Так  він  дійсно  не  мав  смаку,  але  хлопець  і  не  старався  його  набути.  По-перше  він  не  міг  це  дозволити  собі  фінансово,  по-друге  він  не  хотів  себе  зомбувати  хворим  суспільством...  Це  ще  одне,  що  відлякувало  від  нього  всіх  людей...  Девіант  не  мав  комп'ютера,  як  тепер  майже  усі  мають  навіть  не  жаможні  сім'ї.  Та  він  інколи  дозволяв  собі  зайти  в  інтернет  кафе.  Там  він  і  познайомився  (через  сучасні  засоби  спілкування)  з  дівчиною  Death  Love.  Хлопець  так  і  не  дізнався  як  її  насправді  звали...  Вона  себе  вважала  готессою,  та  це  було  не  зовсім  так.  Death  скоріш  була  такою  як  Дев,  у  неї  були  схожі  думки  та  переконання.    Хоч  і  любила  мерву  сторону  життя,  та  прогулянки  серед  могил,  ззовні  вона  була  справді  як  готесса,  та  вона  –  одинак,  самотня...  Death    і  Дев  скоро  стали  друзями,  та  побачитись  так  і  не  встигли...
Одного  разу  Deth  написала  хлопцю:  «Я  з  тобою  більше  не  хочу  спілкуватись!!!!!!!!!!!!!!!!!!!  Відчепись,  чому  ви  всі  такі?(((((((((((  Ви  всі  виродки  і  ПАДЛО  без  винятків...»  Це  було  останнє  повідомлення,  яке  Девіант  отримав  від  найкращого  друга.  Він  ще  щось  писав,  та  відповіді  так  і  не  отримав...  В  душі  у  нього  щось  зламалось,  серце  заболіло,  він  відчув,  що  має  статись  щось  не  хороше.  Того  вечора  він  так  і  не  заснув.  Девіант  винив  у  всьому  себе  і  не  міг  зрозуміти,  що  робиться  з  ним...  Все  боліло  і  кололо  сотнями  тисяч  мікро  голочок  по  всій  площині  тіла,  починаючи  від  банальної  шкіри  і  закінчуючи  глибшим  відчуттям,  -  омертвінням  любих  емоцій  в  його  мізках  та  серці,  здається  його  душа  волала  незимним  криком  останні  слова  Death...
Ніііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііі…
 Зранку  виснаженний  безсонною  ніччю,  він  раптом  почув  з  телевізора,  на  міському  телеканалі  вбивчу  його    на  повал  новину:  «  Сьогодні  о  першій  годині  ночі  на  міському  кладовищі  безжалісний  маньяк  згвалтувавши  молоду  дівчину,  замучив  її  до  смерті    і...  Далі  у  його  голові  наче  порвалися  жили  і  кров  потужним  потоком  здавила  його  розум,  ці  мікро  інсульти  не  впускали  і  не  випускали  жодних  рухливих  електричних    імпульсів,  а  серце  від  тріскоту  трубоподібних  каналів  транспортування  червоної  рідини  захололо  і  зупинилось..  Дев  більше  нічого  не  зміг  почути..  його  слуховий  апарат  наче  був  атакований  болючим  ультразвуковим  коридором,  спрямрваним  прямо  в  орган  сприйняття  чих  частот...  Він  зрозумів...  Це  Death...Вона…його  єдиний  друг...найкращий…
Ніііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііі…
І  ось  він  тут...  Те  саме  місце...  Свіжо  зарита  могила...  Повітря  було  теплим,  тому  від  холодного  дощу  весь  простір  був  заповнений  містичним  туманом.  Хлопець  любив  таку  погоду,  та  цьго  разу  він  її  не  помічав  і  не  радів  як  маленька  дитина.  Він  стояв  незворушно  і  мовчав...  Думок  уже  не  було...  Лиш  одна  біль  і  пустота,  самотність...  Так  ця  самотність  що  супроводжувала  його  життя  сьогодні  перемогла.  Він  був  сильним  і  боровся  до  кінця,  та  зараз  він  зрозомів,  далі  так  не  може...  Він  знав,  що  зможе  все  забути,  стерти  з  пам'яті,  і  жити  далі  наче  нічого  не  було...  Але  Девіант  не  захотів  стати  як  "вони",  всі  люди…зомбованим  уродом,  що  керується  лиш  власними  бажаннями  та  потребами,  не  хотів  жити  для  себе  і  тішити  себе  уявною  владою  і  ілюзією  волі...  Він  не  хотів  грати  на  публіку  з  штучною  маскою  на  лиці,  і  підлістю  душі...  Він  не  зрадив  своїм  думкам,  він  не  зрадив  Death...  Життя  це  всі  ті  "Людські  чесноти",  які  він  ненавидів,  і  не  хотів  щоб  вони  захопили  і  його...  Він  мав  померти...
Девіант  витягнув  гостре  лезо,  яке  тримав  біля  серця,  і  холодним  рухом  руки  загнав  його  прямо  в  життєдайний  мяз,  якого  не  відчував  уже  давно...  Мертве  тіло  упало  на  мокру  і  холодну  могилу,  його  темна  і  червона  кров  потекла  кислотою  по  рідних  не  розуміючих  серцях...
Проходячи  мимо  ми  не  помічаєм  болі  у  душі...  Людям  кожного  дня  погано,  а  ми  робимо  ще  гірше,  не  розуміючи  цього…
II
19.12.2008/12:48

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136585
дата надходження 07.07.2009
дата закладки 18.07.2009

Ярослав

Мазохізм..

Думки...  Суспільство...  Ангел...  Це  ставлення  людей,  бридке  багно  що  навколо,  утворені  дощем  брехні  глибокі  калюжі  омани  -  усе  зганяє  думки  у  замкнену  коробочку  смерті...  Ангела  завели  вони  до  роздоріжжя  свідомості...  Стоявши  на  краю,  там,  на  горі,  він  зробив  вибір,  правельний  для  нього...  Легким  рухом  руки  він  позбавив  Всіх  почуття  насолоди  від  знущання  над  його  життям...
Ангел  був  звичайною  людиною,  та  надто  чутливою.  Працював  на  звичайній    роботі,  звичайним  ПІДЛЕГЛИМ,  і  по-звичайному  ставився  до  всіх.  Не  чув  він  зла,  не  чув  він  і  образ.  Лиш  погано  йому  було  у  душі...  Він  все  це  бачив...  І  дійсно,  в  останні  хвилини  в  його  очах  стояла  вся  бридота  і  огида  до  світу,  до  життя  у  ньому,  існування  і  всіх  його  проявів  у  різних  сферах  діяльності,  нібито  на  перший  погляд  людей,  а  насправді  тупих  свиней..  Його  боліло  все.  І  завжди...  Не  важливі  його  думки,  не  важливі  його  переконання,  він  це  зробив  –  це  було  його  останнє  бажання...  Хотів  зрозуміти  «чому???»
Кров  застиглу  і  драглисту  на  холодній  землі  він  побачив,  коли  піднявся  над  головою  в  повітря.  Мокре  тіло  від  кислотного  дощу  уже  захололо.  Це  був  він...  Туман  в  думках  не  давав  зрозуміти  що  коїться.  Шум  навколо  оповив  усе  своїми  довжилезними,  затягаючими  руками  зла,  все  більше  і  більше  посилюючи  тиск,  що  передавав  крізь  них.  Хлопок…  Далі  -  темно...
Ангел  відкрив  очі  і  побачив  все...  Це  був  не  рай,  це  було  не  пекло…  Це  просто  було...  Він  знаходився  не  в  тілі.  Легке  відчуття  відкритої  душі  і  таких  же  згустків  (киселю)  навколо,  вирувало  наче  дотик.    Приємне  пощипування  і  потріскування  енергії,  що  була  повсюди,  трохи  соромила  його.  Переливання  кольорів  веселки  у  зворотньому  напрямку,  не  давало  зорієнтуватися  і  визначитися,  що  ж  все  таки  відбувається  з  ним…  Такого  він  ще  не  відчував.  Це  була  повна  відвертість,  без  всяких  масок  і  гри,  без  підлих  ідей  і  задумів,  без  всесвітньої  спокуси  до  влади  і  війни  за  неї,  без  думок,  без  слів,  без  крику,  без  наміру,  без  висновку,  без  впливу,  без  брехні,  БЕЗ  звичайної  звиклої  уже  ОБГОРТКИ…  Невідомим  способом  він  знав  все,  що  цікавило.  Не  встиг  подумати  -  відповідь  вже  є,  точніше  відповідь  розуміє.  Весь  архів  Всесвіту,  всі  знання,  вся  історія  (вчора  сьогодні  і  завтра),  початок  і  кінець,  всі  загадки  і  таємниці  колись,  все  було  перед  ним  і  разом  з  ним,  а  сам  він  наче  складова  того  незнанного,  що  ще  досі  відкривало  на  повну  округлість  очі.  Напевне,  найвеличніше  і  незрозуміліше  –  це  те,  що  тут  ніхто  не  міг  збрехати.  Всі  чисті  та  відкриті,  всі  наче  голі  перед  всіма  і  не  мають  що  приховувати.  Всі  думають  одним  розумом,  Вселенським  розумом.  Черпають  і  віддають  однакову  кількість  знань,  не  має  кмітливих  і  відсталих,  багатих  і  бідним,  сильніших  і  слабших.  Тут  всі  –  Один...  ДЕНЬ  ПЕРШИЙ...
Від  величезної  кількості  інформації,  Ангел  розгубився  і  почав  почувати  себе  не  комфортно.  Надто  все  складно  видавалося.  Це  наче  перевантаження,  що  викликає  нудотне  відчуття  десь  у  низу  живота,  з  віддачою  у  горловий  прохід  каші  кольорової  інформації  знань,  назад  до  передавача.  Сприйняття  часу  десь  глибоко  розтягнулось.  Ангел  не  знав  як  і  скільки.  Напевне  єдине,  що  не  міг  дізнатися.  Він  ще  не  зовсім  розумів  чи  дійсно  він  є  він.  Чи  можливо  хтось  інший...  Купа  питань  і  одразу  відповідь.  Попри  дискомфорт  та  нудотно-виснажливе  знущання  з  його  душі,  в  пориві  своєрідних  емоцій  -  не  міг  затримати  інформаційного  оргазму.  Він  кричав  диким  енергетичним  потоком,  що  сіяв  плазматичним  промінням  його  згустку.  Забагато  знань,  забагато  розуміння,  мозок  уже  давно  б  розірвався  в  атом.  Сприйняття  і  уявлення    міняється..  Що  це  було??  це  лиш  продоження  буття...  Це  лиш  той  світ,  те  життя,  яке  ми  називаємо  «загробне»...  Ангелу  воно  сподобалось,  не  зважаючи,  навіть,  на  те  випробовування  і  легке  катування  звичайного  земного  розуміння,  що  призводило  до  рвоти  новим.  Це  нове  життя  –  те,  чого  він  прагнув  весь  період  свого  фізичного  існування.  Так  це  була  його  мрія,  очищення  людей  (залишків  від  тих  звичайних  зомбі,  що  заселяють  нашу  планету)  від  болота  й  ілюзій.  Та  Ангел  не  міг  поки  що  зрозуміти,  для  чого  правда  ховається,  для  чого  усі  страждання  земні,  тягучі,  болючі  і  важкі...  ДРУГИЙ  ДЕНЬ...
Здається,  могутній  потік  послабшав.  А  можливо,  Ангел  нарешті  зумів  побороти  силу  знання,  зміг  спрямувати  відповіді  (не  потрібні)  повз  свій  згусток,  а  інші  витягувати  з  нічого  у  себе,  та  це  не  важливо.  Він  все  таки  звик  уже  до  нового  сприйняття,  нудотне  відчуття  пропало,  залишилося  лише  приємне  тепле  збагачення  іонізованим  диференціалом  вічності,  яке  заповнювало  спраглу,  на  Землі,  душу.  Таку  самотню  там…  А  тут  складову  чогось  єдиного,  грандіозного  і  витончено-синхронізованого  професіональним  майстром,  як  механізм  швейчарського  годинника,  солодким  напоєм  розуму  приємно  розповсюджуючим  запах  розуміння…  І  хоч  це  сприйняття  було  побудоване  не  на  фізичних  рецепторах,  що  наколені  та  приклеєні  до  всієї  повершні  гнилого  і  старіючого  вічно  тіла,  не  на  задоволенні  своїх  потреб,  бажань  та  примітивних  хитрих  проявів  підлоти,  Ангелу  це  подобалося.  Душевний  спокій  та  відвертість...  Простота...  Зібравшись  в  силах  та  думках,  він  захотів  дізнатись  справжність  життя,  сенсу  існування  від  самого  початку,  початку  зародження...  ДЕНЬ  ТРЕТІЙ...
Несвідомим  способом  він  раптом  зрозумів  свою  безвихідь  і  неможливість  змінити  процес,  який  він  наново  по-колу  запустив...  Ангел  народився  знову...  Він  народився  тією  самою  людиною.  У  тому  ж  місці  і  часі…  Тут  він  зрозумів  істину,  яку  не  відвернути  й  не  зламати.  Життя  -  це  спогад...  Багаторазовий  спогад  і  сльози,  замкнуте  коло…  Поки  людина  ще  маля  –  це  розуміє,  і  знає  все.  Точніше  ще  памятає  те,  що  може  вміститись  у  маленькому  мозку  від  недавньої  подорожі  откровення.  Та,  нажаль,  скоро  усе  забуває,  так  і  не  передавши  іншим  істини.  Через  не  можливість  і  не  придатність  малого  не  розвиненого  ще  для  цієї  місії  тіла,  істина  -  помирає…
Дежавю…  Віщий  сон…  Яснобачення…
Людська  душа  –  егоїстичний  мазохіст  по  своїй  природі,  переживши  три  дні  насолоди,  вертається  на  землю,  знову  в  спогад,нове  коло…  Безкінченність  вічності…
II
09.01.2009/19:22
Ред.  06.04.2009/16:16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134762
дата надходження 22.06.2009
дата закладки 18.07.2009

волк

Окно

чувство  недосказанности.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64412
дата надходження 19.03.2008
дата закладки 17.07.2009

Фенікс

Хай буде так, як мусить бути,

Хай  буде  так,  як  мусить  бути,
Нехай  зруйнується  мораль,
Ми  всі  все  ж  мусимо  відчути,  
Як  твердо  б'ється  сталь  об  сталь.
Як  біль  охоплює  все  тіло
І  забуваються  слова,
Як  в  душу  камнем  залетіла
Єдина  ангельська  сльоза.
Як  світ  ілюзій  навіває
На  всіх  один  єдиний  страх:
Все  закінчитися  все  ж  має,
Все  перетвориться  на  прах.
І  дивне  марево  видніє
На  горизонті  всіх  надій,
Іти  туди  ніхто  не  сміє:
Багато  втрачено  вже  мрій.
А  страх,  породжений  тобою,
Руйнує  все,  окрім  життя
І  не  готуючись  до  бою,
Все  викидаєш  на  сміття.
І  зрозумівши,  що  вже  пізно,
Що  не  повернеш  все  назад,
Стаєш  у  бій  і  бачиш  грізно,
Що  все  життя  -  це  білий  прах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135527
дата надходження 29.06.2009
дата закладки 17.07.2009

Фенікс

Загинь...Помри...Забудь усе, що вчили

Загинь...Помри...Забудь  усе,  що  вчили.
Є  тільки  смерть.  Життя  -  це  мука  й  біль...
Забудь  всі  спогади.  Є  тільки  вічна  доля.
Забудь  любов  і  дивну  смертну  ціль.
Засни  навіки!  Сон  -  це  смертність  й  горе,
Немає  щастя.  Радість  -  це  імла.
Тварина  щиро  дивиться  на  море,
А  ти  забудь!  Засни  від  чарів  зла.
Хіба  краса,  коли  стара  людина
Схиляється  від  тяжості  життя?
Хіба  любов,  як  батько  йде  на  сина
І  брат  на  брата  з  злістю  напада.
Хіба  забув  ти  розпач  і  утрати,
Які  невчасно  принесло  життя?
Хіба  забув  ти  свою  рідну  матір,
Яка  завчасно  відійшла  у  небуття?
Хіба?..Забудь  усе...Помри...Загинь...Засни...
Не  зупиняйся...Долю  не  спинити...
Це  життя..Одінь  вінки  зів'ялі  й  відійди
У  непроглядну  темряву...Засни.
Життя  не  відбере  ніхто  крім  Смерті.
Забудь  усе,  всі  спогади.Замри.
Відкинь  усе,  що  трапилось  в  житті.
Забудь  усе...Забудь!Загинь!Помри...
Не  підкоряйся  вічній  долі.
Є  тільки  горе,тьма  і  смерть.
Життя  -  це  марнотратство  волі,
А  темрява  -  найкраща  людська  путь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135546
дата надходження 29.06.2009
дата закладки 17.07.2009

Sergey_E

Стихи о стихах

Говорят,  что  стихи  бесполезны.
Говорят,  что  они  не  нужны.
Надо  жить  лишь  рассудком  железным,
И  реальностью  жить  мы  должны.
           Чтоб  стук  сердца  был  ровным  и  точным,
           Чтоб  холодной  была  голова.
           А  стихи  -  это  просто  лишь  строчки.
           А  стихи  -  это  просто  слова.
Но  стихи  превращаются  в  песни,
Эти  песни  ведут  за  собой.
Мы  без  страха  идём  в  неизвестность,
Как  солдаты  шли  с  песнями  в  бой.
           Но  бывает,  слова  убивают.
           Королей  низвергает  молва.
           Миллионы  людей  погибают
           За  красивые  просто  слова.
Чаще  слово  бывает  пустое,
А  порою  оно  как  печать.
Слово  может  вас  сделать  героем,
А  бывает  трудней  промолчать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101182
дата надходження 04.11.2008
дата закладки 15.07.2009