В багаттях літо догорить, багряним цвітом,
у небо димом полетить, у сиву даль.
Сезон відкритий для прощання, з теплим літом,
хоча мені його тепла, чомусь не жаль….
Клубами дим ,нехай вітри несуть по світу,
суха трава, весь час потріскує й горить.
А жар багаття ,ніби реквієм по літу,
що нас покинуло так швидко,в одну мить.
Холодні ранки, і настирливі тумани,
сезонні зміни,і очікування стан.
Осінні квіти,засинають під тинами,
їх заколихують дощі й густий туман.
На клумбах в’яне, і тускніє цвіт гербери,
торкнула осінь,позолоченим крилом.
В нічному небі мало відблисків Венери,
вона у літі,і кохається з теплом.
Летять заплутані, канати-павутини,
це літо бабине ,мінливість і каприз.
Художник жовтим, розмальовує картини.
Останній штрих…Все листя падає униз.
14.09.2009р.
можна послухати і подивитися тут -http://www.youtube.com/watch?v=DvapjabRQvo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146365
дата надходження 21.09.2009
дата закладки 04.10.2009
Мерехтять затуманені зорі,
загубився ведмедиці слід,
я блукаю у хмарах як в морі,
а вони все пливуть десь на схід.
Придивляюсь напруживши очі,
в нескінченність у сизий туман,
я думками в зірках серед ночі,
я поринув в безмежності стан.
Побудую з фантазій карету,
коні -мрії поставлю у ряд,
я покину цю сиву планету,
буду мчати в зірковий парад.
Полечу і розтану в безодні,
довгу ніч проведу я без сну.
Ну а дні... Дні байдужі , холодні,
тільки ніч, тільки в ній я й живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132339
дата надходження 02.06.2009
дата закладки 18.06.2009
Я опускаюсь на коліна,
вдихаю запах трав сухих.
Вдихаю запах літа й сіна,
покинув безліч справ своїх .
легенький дотик , шарудіння,
і аромат бере в полон,
асоціація осіння....
Вже на поріг новий сезон.
Пройшла остання косовиця,
вже скоро осінь , листопад.
Нагряне швидко жовтолиця,
затарабанить невпопад.
Дощами в скло,об листя жовте,
під колісниць небесних блиск,
з дерев спаде все листя мокре,
холодним стане сонця диск.
15.06.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134012
дата надходження 16.06.2009
дата закладки 18.06.2009
На озері так тихо-тихо...
Дерева, трави - все ще спить.
Здається, в світі щезло лихо -
Росою щастя мерехтить.
Світанок...Сонце виглядає
З-під ковдри білосніжних хмар,
Мережка по воді блукає,
із ніжних променистих чар.
І перша птаха, що проснулась,
Защебетала дзвінко: "Тьох!"
Про те, що сонце повернулось...
Чому ж, коханий, ми не вдвох ?
Як вперше, я життя вітаю,
Чи спиш, коханий, чи вже ні ?
І щастя я тобі благаю
Сьогодні і в майбутні дні.
© Copyright: Ольга 3, 2009
Свидетельство о публикации №1906213863
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134301
дата надходження 18.06.2009
дата закладки 18.06.2009