пробач мені те все,що було:
за те,що появилася в твоїм житті,
за те,що твоє серденько відчуло,
за те,що болю завдала тобі!
Ти зрозумій,не все так просто.
І я не знаю,що діється в моїй душі:
чи я люблю того відносно,
коли кохання вперше появилося мені.
Я посміхаюсь на людський розсуд,
але в душі у мене сильний біль.
Не зізнаюсь-страшний невільний осуд,
тому така далека моя ціль.
Але щовечора я гірко плачу,
сумую за тобою,милий мій,
хоч знаю,що для тебе значу,
та рідко чую голос твій.
Я знаю-тепер ти вже мені не віриш!
Я зізнаюсь!Я була не права,мені повір!
Я зачекаю,коли сторінку чисту ти відкриєш-
напмшеш ти на ній щасливий твір!
Якщо ж ти думаєш,що краще буде,
коли ми розійдемся назавжди,
якщо важливо,що про тебе скажуть люди-
я зрозумію,від мене більше не почуєш "ми".
Але ти знай,що все ж кохаю,
кохаю усім серцем лиш тебе,
і хоч не визнаю того,що знаю
я зрозумію,якщо ти призератимеш мене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272645
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 29.07.2011
Греха небесного простёрся град,
Где воды в реках будто яд.
Там Ангелы, падшие песни поют.
И жуткие слухи о граде слывут.
Где с лирою в руке. С поломанным крылом.
В грехе. С Адамовым ребром –
Возможно, нежный плачь услышать,
Увидеть. Будто камни дышат.
Где светлой припадает головой
К господней крышке гробовой.
Где на руках шумят оковы –
Там нету Божьего закона.
Глаза и губы. Всё в песке.
Там жизнь твоя на волоске
В кошмарных корчится рыданьях.
Где расставания в свиданьях.
Где в смерти жизнь. Наоборот.
Там есть к спасенью поворот.
Но снова ты проходишь мимо,
А град стоит. Хмылится криво.
Где грех. Заблудшая душа –
Взывает к небу, всё круша.
В том страшном граде – утешенье,
Но если есть в душе сомненья,
Покинь греховную клоаку,
Убив безродную собаку.
И возвратись на Землю – в ад,
Где души грешные кричат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161513
дата надходження 17.12.2009
дата закладки 18.04.2011
Пробачте за те, що я народився
Пробачте, що я на цім світі живу
Надавши життя мені, Бог помилився
Надіюсь на те я, що скоро помру
З такими думками життя я не вартий
Не вартий щоб смів мене хтось полюбить
Приношу я смуток, одні лиш страждання
Я це розумію, тому і болить
А може не біль це, а просто омана
І серця немає, немає душі
То звідки тоді, взялась ота рана
Яка розїдає всю плоть у мені
А може це сон лиш і більше нічого
І я не існую насправді, а лиш
Проекція мозку? питання чийого?
Благаю я власника - "Мене ти облиш"!!!
А він все не хоче, він ще не награвся
Для нього це сон лиш, де всі не живі
Колись я б від цього мабуть розсміявся
Та усмішка ця не належить мені
І я сам собі взагалі не належу
Тому я не можу свій шлях обирать
Я йду тою стежкою, якою накажуть
Та хочеться шлях свій уже завершить
Застрелитись може, чи стрибнути з мосту
Оце так дилема постала в мені
Я просто не х очу ще біль спричиняти
Нікому у світі, тимбільше Тобі
Тобі, тій людині яку я кохаю
Найбільше за все, що я маю в житті
Та боюсь я почути "Тебе я прощаю
За те, що на світ цей, зявивсь колись ти"!!!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248023
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 18.03.2011
Нас оточили вороги,
Забрали світло, правду, волю.
І щоб не встали ми з колін
Про демократію говорять.
Нелегкий до порядку шлях,
Потрібно починати з себе.
Та хто осягне велич всю
Як Бог не говорив до тебе.
І от, нікчемним і сліпим,
Погрузлим в мріях і бажаннях
Нам ніжно шепчуть: «Ви боги,
Творіть себе, ви зорі ранні».
Та правду неможливо скрить,
Бо зорі, що зірвались раптом
В падінні сяють тільки мить
І в небутті свій шлях кінчають.
Не вірте закликам брутальним:
«Ви патріоти, козаки, захисники
свобод банальних»....
Вас в рабство хочуть запрягти,
Вас козачками мріють бачить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247681
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 17.03.2011
Не розділяйте захід і схід,
Не ламайте цвіту України,
Ми єдиний український світ,
Ми діти однієї родини!
Нас єднають синьо-жовті прапори,
Майорить у небі світлий стяг
І під дзвінку радість дітвори
З надією тримаємо свій шлях.
Нас єднає рідна свята земля,
Духу нашого повік не зламати,
Лиш у дружбі, любові серця
Мусимо,браття, навік поєднати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183649
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 14.03.2011
Затихлий сміх,
В тунелі тьма,
Це ти, твій гріх і самота,
І мокрий сніг на віях знов,
В очах лиш біль,застигла кров.
Втрачаєш сон
Біжиш кудись,
Це він, він ззаду ОЗИРНИСЬ....
І знов в сльозах, його нема,
Це мрії все, це самота.
Самотній крик, і дні пусті,
Лиш погляд вірний не змарнів.
Покинеш світ яскравих душ,
-Куди підеш?
-Куди ведуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241056
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 12.03.2011
Душа болит, а сердце плачет.
Я не умею жить иначе.
Калечу души я людей.
Не человек, а точно зверь.
Я как паук, что может нежно,
Свернувши в паутины шелк,
Так медленно и чуть небрежно
Из жертвы высосать весь сок.
Но не убив, а только ранив
Так сильно, чтоб забыть никак
Я оставляю след на память,
А в сердце навсегда мишьяк.
Уничтожая всё в округе
Шипя и избегая слёз.
Я убиваю тех, кто любит
Лишь в первый, но в последний раз.
Я одинокий зверь бездушный.
Змея, что на груди висит.
Что медленно и тихо душит
Имея отстранённый вид.
Со мною дело очень плохо
Я убиваю всех людей.
Моя судьба – быть одинокой!
Я – одинокий, дикий зверь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234209
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 11.01.2011
Могутня в минулому Київська Русь
Сьогодні в руїнах і злиднях чомусь.
Ти мати слов’ян, Православ’я земля!
Народ український – велика сім’я!
Віки боротьби принесли перемогу:
Нарешті здобули жадану свободу.
Тепер починається справжній двобій
За місце під сонцем, за здійснення мрій,
За власну культуру, природу і волю!
Загальним зусиллям підкоримо долю!
Європа, Росія або США … –
Ні хто нам не пан! Лиш козацька душа,
І гетьманський розум з народом укупі.
Доволі місити культуру у ступі,
Ховати науку в брудних погребах –
Країна, панове, у наших руках.
Політиків всіх посадіть у в’язницю –
Вони вже наповнили власну скарбницю.
Нехай в економіку йдуть фахівці,
А не бездарні майна продавці.
І на останнє: вшануйте природу;
Без неї погано живеться народу.
На жаль, не повернеш того, що минає.
На щастя, майбутнє надію вселяє –
Історія ставить усе по місцях,
Нам є чим пишатись, та є вільний шлях.
Велика, багата, щаслива країна –
Така має бути тепер Україна!
16.09.2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60756
дата надходження 27.02.2008
дата закладки 29.04.2009