Нема такого небосхилу
Де зміг би тугу залишити
Моїй любові вік похилий
Під сонцем жовкне, наче жито
А може, промені зібравши
Він ще врожаїться на зерно?
Початок восени, що краще?
У хаті - хліб, у полі - стерно
Недарма ж коється весілля
Лунають пісні гучнокрилі
Коли так лагідно, несильно
Світ колисають теплі хвилі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125237
дата надходження 07.04.2009
дата закладки 16.05.2013
В последний раз прошу:" одумайся, безумец!!!!
Ведь я - огонь.. ты в этом пламени сгоришь...
Беги скорее в пустоту озябших улиц...
Беги скорей!!! ну что же ты стоишь???
Молчи!! не смей шептать мне страсти заклинанья...
Ты проиграл, сраженья даже не начав...
Отправив душу в добровольное изгнанье-
Кусочек сердца ты себе оставь..."
Другая послана тебе судьбою..
А я лишь отблеск той не сбывшейся мечты...
Но в лабиринте между ней и мною,
Рискуешь навсегда остаться ты..
Твоя душа- как будто птичка в клетке,
Только со мною рядом будет петь..
А с той другой, уж подрастают детки,
Но лишь со мной тебе не умереть...
Душа рассыплется на тысячу осколков...
Выхода нет... Сожжем ее дотла...
Со мною быть она не сможет долго,
А с нелюбимой - МАЕТСЯ она........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417489
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Шоколадом у спеку танеш спокусливо,
Розливаєш по тілу солодкі краплини.
Запалити будинок сьогодні ми мусимо,
І спалити у ньому нестримну тварину.
Сонцем просочена, граєшся попелом.
Засмаглою шкірою зваблюєш небо,
Підриваєш серце поглядом й дотиком.
Спека… закоханий тану від тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263650
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 10.04.2013
А хвилі билися об скелі
Я знаю, знаю, це не сон,
І небо синє замість стелі,
І крок гойдливий на балкон
Я накриваюсь з головою,
І в пляшці білого вина
Відчую ніжний шум прибою,
Давай зі мною, все до дна!!!
Ні, ні, обі́цянки в минуле,
Я розуміюсь на морях,
І поки зовсім не заснули
Хай кораблі - на якорях…
…А хвилі билися об скелі
Я знаю точно, це не сон,
І в піднебесні паралелі
Нас занесе міцний муссон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415700
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 08.04.2013
"Свічка, віск , дзеркало опівночі - засоби ворожіння дівчат на милого".Старовинні українські звичаї.
Прочитав по очах - " Я тебе не тримаю..."
І пішов у сиру, нерозгадану ніч.
Та я знаю -
ти вітрильця з ромашки зриваєш,
і піддатливий віск
з догораючих свіч
таємниці магічні тобі розкриває.
Загадково у дзеркалі місяць всміхнеться,
опівнічно зітхне засинаючий сад.
І здригнеться,
затуманіє усмішка скельця-озерця.
Зверху вниз пробіжить -
чи сльоза, чи роса...
І здається - земля під ногами хитнеться.
Невсипучим чеканням, як знак запитання,
біля скроні дівочиться твій завиток.
До світання
ця солодка у грішній цнотливості тайна -
перший крок
на хиткий і зрадливий місток-
незнайомих бажань незвабливе вітання.
Між зірок мерехтіння - знайоме обличчя
віддзеркалить поверхня чарівного скла.
І все ближче
ці лякаючі очі, бентежні, незвичні...
Перед тим,
як в зіниці опуститься мла,
тихо скрикнувши, ім"я моє ти покличеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415338
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Почув мотив мелодії одної –
І знов за душу взяв знайомий щем:
Ту пісню вдвох співали ми з тобою,
Коли разом стояли під дощем...
...Зненацька чисте небо засіріло,
Гіллям награвся вітер і притих.
По листі пісні в лад залопотіли
Веселі краплі теплої води.
Краплистий, літній, струменів грайливо.
І як узявся раптом – так і вщух.
А ми стояли – мокрі і щасливі –
Й доспівували музику дощу...
Давно нас розвели роки і люди –
Вже не одна весна перецвіла....
А мокра пісня й досі в серці будить
Дзвінкі потоки літнього тепла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414048
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Ангелы не вдыхают,
Через свернутые бумажки беленькие дорожки,
Ангелы не стремятся
Одеть чем короче, чтоб показать свои ножки.
Ангелы не ищут
Противоядие от противоречия,
Ангелы не пытаются
Ни покоробить, ни покалечить.
Ангелы не играют
В Леопольда фон Захер Мазоха,
Ангелы не прячут
Пачки купюр за пазуху.
Ангелы не вылетают
Ради азарта на встречные полосы,
Ангелам не нужно
Наращивать длинные ногти и волосы.
Ангелы не притворяются
Аполлонами и Венерами,
Ангелы не гоняются
За параметрами и размерами.
Ангелам не обязательно
Обрывать лепестки, чтоб заполнить ванны,
Ангелы не страдают,
Даже если они не желанны.
Ангелы не стараются
Навредить или сделать больно природе,
Ангелам наплевать,
Что строить песочные замки сейчас не в моде.
Ангелы не покупают
Ни самолетиков, ни корабликов, признают только бумажные.
Ангелы просто знают,
Что есть что-то более важное….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269953
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 28.03.2013
Я грешна и отвергнута, отче.
Я сегодня чертовски пьяна..
Я смотрела украдкой, как ночью
Догола раздевалась луна.
Я повязла в сомнительных правдах
И оковах из собственной лжи.
Мне ни славы, ни чести не надо,
Только как там мой Ангел, скажи?
Я пуста, я рассыпалась пылью
Среди мразей, плутов и повес …
Как бы так, чтоб не сжечь Ему крылья?
Как бы так, чтоб не сбросить с небес?
Я люблю, так люблю его, отче!
Словно жизнь, словно мир, словно свет...
Но успела судьба напророчить
Архиновый нелепый завет.
К черту маски, обличия, ранги,
Недостигнутых сотни вершин…
Но кому же молился мой Ангел?
Разве в чем-либо Он согрешил?..
К черту тонны испорченных нервов
Просто так . Без особых причин…
Для меня Он останется первым.
Самым лучшим
навек
из мужчин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399766
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 28.03.2013
Перекрёсток… истома развязки…
Умер день под плафоном луны…
От слежавшейся вешней закваски
Пузырится настой тишины…
Поцелую я в морду Пегаса
И умоюсь мелодией лир…
Дождь свисает, как нити атласа,
Лижет сонную землю до дыр…
А безумие может быть сладким,
Если пить не спеша и вдвоём…
Я оставила в книжке закладку,
Где постельная сцена с огнём…
Ветер сыпется в песне обрядной,
Под ладонями звёздных высот,
Он в полночном безумии жадно
Не одежду, а душу мне рвёт…
30 марта 2010
читает Пётр Кравчина http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=4718
перевод Петра Кравчины на украинский
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347862
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180781
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 28.03.2013
Ти дуже гарна-
компліменти зайві,
Зайві слова й
пояснення до них
Щоночі бачу образ твій у сяйві
Мільйонів сонць галактик неземних
У тебе очі янгола
Та демон,
Мабуть засів глибоко у мені
Надворі зараз холодно і темно,
Згасає світло сонця на стіні
Ти поряд мене-
обпікає подих,
На небезпечній
віддалі вуста
І у полоні мовчазної згоди
Втрачаєш білі крила божества.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378894
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 28.03.2013
Вона зійшла з твоїх малюнків.
Вона стояла близь вікна.
Ніхто не думав про стосунки.
Розпочиналася весна.
Вона палила. Місяць сяяв.
Була тоненька, мов струна.
І ти просив собі не раю,
А її близького тепла.
Вона тобі подарувала
Цілунок, щастя, сенс життя.
Синонімів коханню мало,
А найвірніший – забуття.
Вона лишилася до ранку.
Вона зосталась назавжди.
Ви й досі граєте в мовчанку,
Коли вона руйнує сни.
08.03.13
13:47
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407192
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Я так довго до тебе йшла...
РозсипАла... губила зорі...
Серед сотні доріг знайшла...
Ту... що дАла дарунок долі...
Я прийшла, коли падав сніг...
В унісон з небом плакало серце...
Зрозумів... і весну до ніг...
Запромінив... усе минеться...
Коханково у мої сни...
Проникав... цілував і пестив...
І минуле... в дощах весни...
Розчиняв і змивав до решти...
Я так довго до тебе йшла...
Ти прийняв... розстелив жаданням...
Я у тобі... себе знайшла...
Ти промінчик... що став коханням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401310
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 26.03.2013
…пел песню ночи времени сверчок
светло и грустно,
на блюдце золотистый паучок
зажжённой люстры
успел соткать магический узор
теней и света:
вглядись, смотри, рассматривай в упор,
молчи об этом,
молчи, что стаей галочьей с полей,
как птицы ночи,
за мыслью мысль несётся вдоль аллей
живых межстрочий,
что, исчезая с третьим «ку-ка-ре…»
за долю мига,
застынет жизнь, как мошка в янтаре,
в гробнице книги.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309035
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 20.03.2013
Колись ще буде це, бо так щороку
передчуттям невідворотних втрат
зашелестить, закрутить листопад
і перетнуться між галуззям дати-строки.
А поки що земля в обіймах неба
так віддано вагітніє теплом,
і снить новонародженим зелом,
по краплі сонце роздаючи стеблам.
Зозуля вкотре збилася з рахунку,
з похмілля джміль товчеться до вікна...
Щороку метушлива новизна
дурманить голову, туманить думку.
Весняна акварель - прозора крапля
стече між хмар і розмережить пруг.
Блискуче лезо переверне грунт
під перегуки грозового травня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410608
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Я маю совість, а вона мене.
Хоча вона мене частіше має
І іноді здається, розіпне,
А іноді буває – забуває.
А інколи зачепить за живе
І тягне жили, на кулак мотає.
І те, що вже здавалось заживе,
Вона розріже і розковиряє.
І так живеш, коли приймаєш гріх.
Даєш їй волю повну, не здолану.
Хоча коли дістане більш за всіх,
Наллєш горілки й трохи хлюпнеш в рану.
Пощепить трохи та і відійде,
Щось по бурчить, як не твереза жінка,
Але тихенько спати відійде,
І я її сховаю у хустинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392426
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 19.03.2013
Человек по земле уже ходит давно,
С биологией все мы знакомы.
Приобщился и я к "высшеразвитым", но
Человек я пока только дома.
Это гордое звание я оседлал
Не за годы – за многие тыщи.
Я процентов на сорок, всего, идеал –
Голова, две ноги и ручищи.
Я читаю газеты, я слушаю рок,
Телевизор смотрю до упада,
Я ласкаю жену, даже детям урок
Объясню я всегда, если надо.
Я по самую шляпу вгоню в стену гвоздь,
Я забил в своей жизни не мало.
Я люблю каждый праздник и мой лучший гость
Не уйдет без "ста грамм" и "фингала".
Я пример для других на своем этаже,
Даже в доме, а может, в поселке,
Но, как только на улицу выйду, уже
Становлюсь то ли псом, то ли волком.
Я облаю тебя, если на ногу стал,
Я завою на очередь в кассу.
Ну, а если кассир вдруг меня обсчитал,
К мести стаю взову, то есть, массы.
Я в автобус вхожу, я сажусь, я сижу,
Развлекая соседа, но, странно,
Если бабка заходит, глаза отвожу,
Превращаясь в тупого барана.
Я зверею от них, видя в каждой врага,
Хоть, пока еще шкуры не видно,
Шерсти нет и копыт (под вопросом рога),
Да и с виду пока что солидный.
Что такое, друзья? Я ж такой не один,
Заводящийся с пол оборота.
И чем больше мне лет, и чем больше седин,
Я все более нервный, чего-то.
Говорят – это жизнь, говорят, что слабак,
Мол, что с возрастом нервы ни к черту.
Мы похожи на улице все на собак,
Ну, а дома мы высшего сорта.
Я не верю, что нынче тяжелые дни,
Кто придумал, что время такое.
Нашим предкам похуже жилось, но они
Никогда не искали покоя.
Сквозь разрушенный мир, трудовую мозоль,
Каждый вечер, и юный, и старый,
Выходили на двор, забывая про боль,
Веселясь под гармонь и гитару.
И неважно, кто чем зарабатывал хлеб,
Тяжело было каждому очень.
В животе огурец, на ногах ширпотреб,
А на стоны хватало и ночи.
За побегом от дел, за издерганным сном,
За железной богатою дверью,
Мы заткнулись икрой, захлебнувшись вином,
Потому мы не люди, а звери.
09.01.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391145
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 19.03.2013
Ночные мысли...Грешны, как всегда,
Стаканом неразбавленного виски
Стираю файлы прошлой переписки,
Печалясь... Даже плача, иногда...
Горит свеча и блики на стене
Театр свечей порой напоминают...
Театры - вечны, свечи - догорают,
Рождаясь мотыльками при луне...
Мне ничего из прошлого не жаль...
Лишь грусти через край накатят волны,
Но в горе настоящем, что безмолвно,
Теряет многословие печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410392
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Начать бы с чистого листа
В блестящей новенькой тетради.
Помарки -- шум и суета,
Как пена, зыбь на водной глади.
Всё грохот, лязг и пустота.
Неужто жадность миром правит,
А зависть, злоба, маета
Нам постоянно душу травят?
Зачем родиться в суете
И в шуме жить так бесполезно? --
То эти душу рвут, то те,
А человек-то не железный.
Но тишина наступит вдруг,
И надо мной зажгут лампадку...
Скорей бы следующий круг
Начать, как новую тетрадку.
Начать бы с чистого листа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410364
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2013
Чому літаємо у снах ?,
Куди зове душа крилата ?,
Чого вона шукає в снах ?,
Чи спОкою, - чи свята ?
Левицю осідлавши там ,
Мчить дикими степами,
Нема там вічних перепон, -
Розсипались пісками.
Там вільний вітер б'є в лице,
Там прерія свободи ,
Ногами крутять Землю там
Предивної породи
Титани !
Там даль .., лиш даль
І шурхіт трав
Під лапами левиці ,
Повітря музика п’янка
Там воздає сториці
Неосягненній величі ,
Безмежності буття …
А може вказується в снах
Для чого це ЖИТТЯ ?!
12.03.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408397
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Не зрікаюся тебе, не засуджую,
Не викреслюю спогад про нас,
Тільки прикро, що я не твій суджений,
Що не вернеш утрачений час.
Ти не винна у тому що сталося -
Це обставини склались не так.
З нами щастя тоді розпрощалося
І майнуло, як зляканий птах.
Просто довго весна не приходила ,
Просто довго тяглася зима,
Просто довго чомусь не погодило,
Просто щастя було - і нема ...
Тільки сни, ностальгією сповнені,
Повертають загублену мить,
В потаємних глибинах заховану,
Бо назовні пече і щемить .
Я з роками тебе не зрікаюся,
Хоч давно вже належу другій,
А за наше кохання не каюся,
Не зрікаюся втрачених мрій .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409548
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Над утлой колыскою – темные зори.
«Прочь, прочь подите, уроки-призоры!
Чиста яко млеко младенца душа,
Убойтесь же свяченого ножа!»
А тени водили танцы под стрихой,
В оконце открытое кликали лихо,
Ерошился, глядя на их хоровод,
черный (но с белыми лапами) кот.
Что чуял он, старый лукавый гуляка,
в завертях пепельного полумрака?
Когда, под полуночи жаркой одежей
Смежились сонные мамины вежды?
Той ночью, что днесь уже так далека,
Чья к детскому лбу прикасалась рука?
Года – но, надломленная, не срослась,
спорынь – и ни мед, и ни ласки не в сласть.
В домашней тиши и в далеком пути
Не спит мерзкий червь, хладный житель груди.
Под сердцем, разбухший за множество лет,
Сосет изуроченного кровь и свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332312
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 19.03.2013
Набежала, окатила, уплыла,
С`ердца р`акушку с собой умчала вдаль.
Так была ты или всё же не была,
Моя Радость по фамилии Печаль?
Эта комната хранит твоё тепло,
Эта простынь помнит т`ела наготу.
Бликом солнечным сверкнув в моё окно,
Ты опять меня швырнула в темноту.
Пены клочьями лежит черемух цвет,
Тротуары чуть усыпаны песком, -
Захлебнувшийся тобой, я знаю след
Самой ласковой из всех волшебных волн.
И пытаюсь я, надломленный, идти
За своей необретённою мечтой,
Натыкаясь постоянно на пути
На таких же - захлебнувшихся тобой.
2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409065
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 18.03.2013
«Про те, як тиша всіх століть
безсмертних щастю вчить…»
(Вільям Батлер Єйтс)
У чорноті небес блукає білий кіт –
Такий самотній серед порожнечі
Муркоче коло Всесвіту воріт,
Самотність пророкує і, до речі,
Читає позабутий манускрипт
Написаний на камені дольмена.
Менгір мовчить, а в темних нішах крипт
Монахи написали про бої й знамена
Народів зниклих і літописи важкі
Де кожна літера тяжка й черлена –
Де королі Ірландії, де кланів ватажки?
Все зникло… І нащадок збайдужілий
На шибках пальцем вимальовує: «Нудьга!»
І нарікає, що життя марудне,
Марнує дні свої і в сірі будні
Відтінок буруватий додає вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398601
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 15.03.2013
Попробовать решил я "Камасутру",
"Морская гладь", "Джакузи-секс", "Мильфей".
"Улыбкой гейши" нас встречало утро,
А день встречал нас "Цирком-Дю-Солей".
Быть "Чайкою" Катюхе было лестно–
Змея ж она! Хоть "Нежная змея".
Пыхтящий же над позою "До блеска",
Стал "Пахарем" я, люстрою звеня.
Чего мы не творили только с Катькой!
"Шезлонг любви", "Треножник"… видно, Бог
Нас наказал поломанной кроватью,
Оставивши меня "Без задних ног".
Докамасутрил! ложе – щепок груда.
А у меня – больной ужасный вид.
Индусы – провокаторы, паскуды!
Ведь из-за них теперь я инвалид.
..............................................
История cоздания стихотворения:
Все слова и словосочетания, взятые в кавычки в этом
стихотворении - названия поз из "Камасутры", позаимствованные из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358401
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 14.03.2013
Исступлённо ребёнок болезный
В зазеркалье любуется мной.
В ставни неба стучать бесполезно –
Опечатаны белой луной.
Красота зимней ночи завяла.
Давит ветер в оконный рубец.
Не сумел пригубить и начало
Тот, кто ждал мой паршивый конец.
Тени лижут обмякшие стены.
В темноте,
Где для снов лазарет,
Желторотая лампа надменно
Имитирует солнечный свет.
В чистом поле на белые пашни
Утро льётся расплавом свинца.
Что на свете действительно страшно –
Своего не припомнить лица.
А с ребёнком зеркальным похожа
Я по сути лишь только одним –
Никогда он поверить не сможет,
Что не брошен и даже любим.
20 декабря 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230073
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 14.03.2013
Руки - горячими змеями,
Волосы - терпкими нитями.
В пропасти страсти летели мы
По магистралям невидимым.
Шепот - дурманящим шелестом,
Ласки - шальными приливами.
В нежность и негу оделись мы,
Слившись телами счастливыми.
Ночь закружилась, наполнившись
Смехом, улыбками, стонами.
Как удивительно солнечно
Быть безрассудно влюбленными!
Словно взлетели над миром мы,
Где наважденья навеяны.
Губы - хмельными вампирами,
Руки - горячими змеями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400922
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 13.03.2013
Я укрою тебя
От холодных дождей и от стужи
Пусть осенний аккорд
Не сыграет опавшей листвой
За чертой ноября
Лишь луна окунается в лужи
Мне рисуя кроссворд
Одиноко упавшей звездой
И от грешной земли
Журавли в облака улетают
Может там в пустоте
Они снежных коснутся вершин
Нить тонка у свечи
Они с воском в огне исчезают
Принося мне во сне
Лишь причал .... где стою я один
Я в закрытую дверь
Постучусь... но никто не откроет
И ключа не найдя
Из последних царапаюсь сил
Мне не станет больней
И душа моя волком не взвоет
Свою боль без гвоздя
Я в распятье давно вколотил
На стекле напишу
Я из звезд и цветов твое имя
У порога любви
Тонкий плед для тебя постелю
Лишь тобою дышу
Без вина ты меня опьянила
И все чувства свои
Я к ногам твоим в ночь принесу ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404563
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Я сегодня хочу обернуться дождём
И хочу, чтоб в автобус ты сесть не успела,
Чтобы скинула туфельки и босиком,
Вся промокнув, по лужицам шлёпала смело.
Буду рядом идти и на ушко шептать
Массу ласковых слов, так на шелест похожих.
И бесстыдно я буду тебя целовать
На глазах у спешащих укрыться прохожих.
Не заметит ни кто, да и ты не поймёшь,
Не увидишь меня самым пристальным взглядом,
Просто, я обращусь этим вечером в дождь,
Чтоб тебя проводить... Чтоб побыть с тобой рядом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399811
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Оболгана душа. И сорван крестик.
И черным стал от ложи небосвод,
В холодном мире горького безчестья
Вновь началась охота на народ.
Идут, идут, как каменные гости,
Взвалив на плечи иструменты зла,
Ублюдками с холодного погостья
И нет от них ни света, ни тепла.
Как нож, под горло, тычут мне налогом,
Как мину, подставляют мне закон,
Себя они считая выше Бога
Жестокий строят свой центурион.
Всегда боясь великого народа
Всех одиноких убивают врознь,
Бросая вон из пиршеских отходов
Людям нищим обглоданую кость.
Всё подают, как чистую монету,
Пытаясь изменить историй ход,
И шепотом людським бежит по свету:
«Идет, идет охота на народ»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401542
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Холодно!
Як же душі моїй холодно!
Наче зима, що скувала поля,
Розум правителів зменшила в сторону
Дикої позначки нижче нуля...
Боже мій праведний!
Дай трохи літа!
Цих «папєрєдников» підлі слова
Просто не можу й не хочу терпіти,
Та й не давав їм свої я права,
Щоб розкрадати мою незалежність
В митному раю дешевих утіх...
Знову велика й єдина тотожність?
Прапор із крові?
Європі на сміх...
Що там Європа,
Китайською гречкою
Встелені густо народні поля,
Там випасаються дурні овечкою
Й обраних вовків своїх вихваля...
Голодно!
Як же душі моїй голодно!
Наче й живий ще отой патріот,
Що не поділить усе на всіх порівну,
Та не мовчи!
Подивись на народ!
Може в останнє...
Бо злодій - то влада,
Газом дешевим запухли мізки,
Знову продали свій вибір у зРаду,
Будете слухати гарні казки!
Що там казки...
Холуям недоречно...
Кажуть, що світу настане кінець?
Я відповім,
І то беззаперечно:
- Скоро, для них,
Бо урвався терпець!
18.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385780
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 15.02.2013
Я покладу тобі до ніг усі зірки, що є на небі,
І розтоплю лютневий сніг, весну даруючи для тебе.
Перед тобою цілий світ стояв навколішках, жадана!
А ти скорилась лиш мені, моя любов - Богиння Анна!
Тепер я твій на сотні літ, а ти моя – моя до віку
І у духмяну світлу ніч зіркам не зможем дати ліку.
Ловлю із вуст твої слова, які немов небесна манна,
Й молю Всевишнього за те, що ти моя - Богиня Анна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369618
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 15.02.2013
В усіх якісь звитяги чи заслуги.
І люблять лише тих, у кого чин.
Я без звання вертаюся удруге,
і ти, будь ласка, вдруге не покинь.
Бо в що ж тоді ще вірить на цім світі,
як не в жіночність праведну твою.
Хоч я життям і покидьками битий,
хай на коліні, але ще стою.
Й стоятиму до скону на своєму,
й плюватиму у писки всім: моя!
Зламати собі долю – не проблема,
а от урятувати її як?
І я прийду – без почту і регалій,
без пафосу і фарсу, – хай їм грець.
Я ще живу (і просто, щоб ти знала)
… з тобою в серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356954
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 15.02.2013
А кохання це - мить,
Коли серце щемить
І душа піднімається в небо...
Я що сили кричу,
Я собі не прощу,
Бо кохання ще нині не треба...
Та не слухай мене...
Так життя все мине,
А коли ж для душі буде свято?..
Ти прости у цю мить,
Коли совість кричить,
Але радості було багато...
Я людина проста...
В мене серце й душа
Із сумлінням ведуть цю розмову...
А життя, як той цвіт,
Не осилить всіх літ...
І вертаюсь в проблему я знову...
А любов хай живе,
Бо кохання не вмре,
Поки люди живуть на планеті...
... І сумління мовчить
Та і серце вже спить,
Лиш душа зняла крила на злеті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310362
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 15.02.2013
на изгибе свернувшейся ночи,
на изломе прогорклых дней
нас видения снов морочат
средь руин из живых камней.
а в изрезанных бритвой запястьях
и в истерзанной сталью груди
волчий вой из охрипшей пасти
будит то, что нельзя будить.
по натянутым стропам нервов,
по тропе, что уводит в глушь,
рыщут две неразлучных стервы –
правда смерти и жизни чушь.
не удержит созданья ночи
в самых крепких цепях конвой…
сновиденья одно пророчат:
только Сумрак у каждого – свой.
2-3.05.2012 Санкт-Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342951
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 15.02.2013
. супруге
Как кометы
с алтайских небес,
я твой след
распознаю всюду.
Я – смутьян
и порой – балбес,
но за то мне не стыдно люду.
Обнимаю
твой лёгкий стан,
берегу от дождя
и зноя,
и целую твои уста,
а в груди
сладко сердце ноет.
Ты – дыханье
арктических льдов,
ты – весенняя песня юга…
я идти
за тобой готов
за кордоны
смертельного круга.
Я родился
под знаком пса,
а умру
при чертоге волка,
чтоб остаться
в твоих волосах
серебристой луны заколкой.
1.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310906
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 14.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2013
Приснилося,
що я тебе беру...
Уся тремтиш,
а я тебе кохаю.
Від пристрасті
Шаленої горю,
До себе
Ще міцніше пригортаю...
Весь у тобі.
Палаю.
А вуста
Злились у довгім,
Пристраснім цілунку...
Я ще ні з ким
Так ніжно не літав.
Я ще ні з ким
Не мав таких
Стосунків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271986
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 13.02.2013
Спочатку – дощ,
а далі - піде сніг –
густий і безконечний...
Все накриє.
Дерева змовкнуть.
У холоднім сні
впаде останнє листя -
і зімліє.
Настане нескінчено довга ніч.
Безсонна ніч,
проведена без тебе...
Загублю погляд
в мерехтінні свіч,
пошлю молитву
у холодне небо,
бо відчуваю:
завтра – вже зима...
Нехай тобі щастить
в морознім світі!
У ньому ти для мене –
лиш одна -
єдина згадка
про гаряче літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382866
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 13.02.2013
до причалу прикутий канатами
міцно, міцно, аж дзвенять канати
і вважалось, що сам вибиратиму
ким в житті мені треба стати
і носило мене поміж бурями
поміж айсбергами, повз Титаніки
пошрамоване тіло кулями
я ніколи не стану ботаніком
і зустрілись як два циклони ми
хто сильніший, тепер побачимо
і губами морськими, солоними,
цілували примхливу вдачу ми
не бажаю коритись долі я
мій маяк зовсім не на бе́резі
не моя між людей акваторія
я не стану лагідним вереснем
до причалу прикутий канатами
хай хтось думає, море - вода і лід
і розділена куля екватором
ну а місяць надійний cа́теліт
ні! не має у світі ніяких меж
і у кожного в серці свій маяк
я надіюсь, на мене ти схожий теж!!!
і ми знаєм порвати канати як!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332478
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 13.02.2013
Панове боговибрані, міністри з депутатами,
Залізли ви в параграфи, заплутались в слова,
Замучені, впріваєте від штовханини з матами,
А десь від спеки літньої картопля упріва!
З пустого у порожнє ви усе переливаєте,
І кнопки натискаєте, щоб не тягнути рук,
Ох ви доголосуєтесь, ох ви донатискаєтесь,
Поки зопріє все до тла, чи позжирає жук...
Автобусом до Ірпеня доперли,
А там на двох, і - "колобком"...
А що, картопельку ви б з апетитом жерли,
Підсмажену на салі з часничком!
Про подвиг ваш дізнаються в Москві і навіть Франції,
Почують заклик ваш гучний: Ану, ставай копай!
А то ви об'єдналисяу у клани, групи, фракції,
І "мочите" таких як ви, хіба ж не ай яй яй!
Панове боговибрані, зав'язуйте з "мокрухою",
Закінчуйте з дебатами, бо курям вже на сміх,
Давайте електричкою висаджуйтесь під Бучою,
Поки не покалічили ви, Боже збав, усіх...
Чекаємо з родинами, з дружинами, і слугами,
Всіх покотом положимо, як у отих мормон,
І ви тоді заплачете: - Які ж ми там зашугані...
Як гарно працювалося - здоровий буде сон!
Накриємо галявину, тут брати можна пальцями,
Хоч ви їсте там устриці, і кажуть в них білок:
Пробачте, та воно ж гидке, а в нас тут - сало з яйцями!
Картоплі вам відважимо, хоч торбу, хоч мішок...
Панове боговибрані, палкі трибуни нації,
Захисники громадського, герої наших мрій:
Повірте, всі там будемо, чи так, чи під овації,
Земелька все приймає, і апатити, й гній...
То приїжджайте, обрані, партійними колонами,
Хоч ви усі там грішники - так батюшка казав,
Та все ж ви там на сесіях замучились з законами,
А в нас так легко дихати, і з рибкою є став!
Панове боговибрані, ми тут у вас за спинами:
Як справи ще погіршаться, і піде все на спад,
Так ми усі приїдемо, з лопатами і вилами -
Ми теж у вузах вчилися, і наведемо лад!
Вам в день цей може здатися, що наче без мандата ви,
Важка сира картопелька - відра не донести,
Але це вперше тут ваш брат реально працюватиме,
І користь зможе хоч якусь нарешті принести!
Оригінал твору
Володимир Висоцький "Товарищи ученые"
Товарищи ученые, доценты с кандидатами!
Замучились вы с иксами, запутались в нулях,
Сидите, разлагаете молекулы на атомы,
Забыв, что разлагается картофель на полях.
Из гнили да из плесени бальзам извлечь пытаетесь
И корни извлекаете по десять раз на дню.
Ох, вы там добалуетесь. Ох, вы доизвлекаетесь,
Пока сгниет, заплеснеет картофель на корню.
Автобусом до Сходни доезжаем,
А там - рысцой. И не стонать!
Небось картошку все мы уважаем,
Когда с сальцой ее помять.
Вы можете прославиться почти на всю Европу, коль
С лопатами проявите здесь свой патриотизм.
А то вы всем кагалом там набросились на опухоль,
Собак ножами режете, а это - бандитизм.
Товарищи ученые, кончайте поножовщину.
Бросайте ваши опыты, гидрид и ангидрид.
Садитесь на автобусы, валяйте к нам в Тамбовщину,
А гамма-излучение денек повременит.
Автобусом к Тамбову подъезжаем,
А там - рысцой. И не стонать!
Небось картошку все мы уважаем,
Когда с сальцой ее помять.
К нам можно даже с семьями, с друзьями и знакомыми.
Все ловко здесь разместимся, сами скажете потом,
Что бог мол с ними с генами, бог с ними с хромосомами
Мы славно поработали и славно отдохнем.
Товарищи ученые, Эйнштейны драгоценные,
Ньютоны ненаглядные, любимые до слез.
Ведь лягут в землю общую остатки наши бренные,
Земле ведь все едино - апатиты и навоз.
Накроем стол скатеркою. Валяйте, ешьте пальцами.
Хоть вы там создаете синтетический белок.
Но он такой невкусный. Мы ж вас накормим яйцами,
Дадим с собой картофеля, хоть сумку, хоть мешок.
Для вас тот день покажется и каторжный и адовый,
Сырой картофель в грядках у ученых не в чести.
Зато впервые сможете повкалывать наглядно вы
И пользу ощутимую народу принести.
Так приезжайте, милые, рядами и колоннами.
Хотя вы все там химики и нет на вас креста,
Но вы ж там все задохнетесь, за синхрофазотронами,
А здесь места отличные, воздушные места.
Товарищи ученые. Не сумневайтесь, милые,
Коль, что у вас не ладится, ну там не тот эффект,
Мы мигом к вам заявимся с лопатами и с вилами,
Денечек покумекаем и выправим дефект.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269294
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 13.02.2013
Я был жесток. Я был неправ.
Я говорил, не замечая,
что ей давно домой пора,
что дома бабушка ждет к чаю.
Мороз крепчал. Зашел в тупик
наш разговор, и мерзли руки.
Я поздно понял, что сглупил,
начав его перед разлукой.
Маршрутное такси ушло,
поставив точку в рассужденьях:
в салоне будет ей тепло,
и будет мягкое сиденье.
Пусть так. Снег падал час, другой.
Ничто не вечно под луной.
13.12.2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120305
дата надходження 09.03.2009
дата закладки 13.02.2013
Что опять со мной?
Настоящий бред.
Прихожу домой,
А меня там нет.
Обыскал весь дом,
Во все дырки влез.
Помню - был здесь днем,
А сейчас исчез.
Я везде глядел,
Пыль и грязь глотал,
Только зря пыхтел,
Да, как вол, устал.
Ночь провел без сна,
А к утру без сил:
- Где твой муж, жена? -
У жены спросил.
С кем лежишь ты здесь,
Под чей шепот спишь?
Я извелся весь!
Ну, чего молчишь?!
Что всему виной,
Ведь, впервые я
За твоей спиной
Не нашел себя?!
Ты не делай вид,
Что оглохла вдруг,
Ведь, душа болит
И скользит мой дух
Из груди в живот,
По кишкам-путям…
(Коли дух умрет,
Испущу, к чертям!)
Я не пил – не ел,
Все себя ругал.
Я и тут смотрел,
Я и там искал.
Похудел и сник,
Стало жить мне лень,
Но в какой-то миг
Вдруг заметил тень.
Я застыл столбом
И она со мной,
Я о стенку лбом
И воскликнул: - Ой!
Вот, она, жена,
Вот и я с ней сплю!
И с тех пор вина
Я вообще не пью...
07.03.2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175894
дата надходження 07.03.2010
дата закладки 13.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2009