Нарисую тебя из увиденных снов,
Что приходят ночами, как тайна.
Лунной ночью закрою я дверь на засов,
Чтобы дольше продлилось желанье.
У рассвета возьму - нежность теплых лучей,
У заката - пурпурного цвета.
У лугов попрошу - изумруды морей,
А холсты у лазурного неба.
Облака помещу в голубые луга.
Розой алой впишу солнце-сердце.
Лепестками коснется мой лучик тебя,
Оживляя любовь безвозмездно...
А когда на востоке зальется заря,
Мы уйдем по росе в небывалость.
Расцветут Незабудки на наших полях,
Отдавая любовь нам и радость.
Нарисую тебя из увиденных снов,
Что приходят ночами, как тайна...
Лунной ночью закрою я дверь на засов,
Чтобы дольше продлилось свиданье...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245601
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 09.03.2011
В кругу событий, дней и вьюг
В кругу друзей, в кругу подруг,
Возникло как-то, где-то, вдруг
Сплетенье губ, сплетенье рук
Возникло как-то, где-то, вдруг,
И поглотило все вокруг,
И утонуло все вокруг,
В сплетенье губ, в сплетенье рук
Минуты сладкой полноты,
Когда сбываются мечты
И замирает сердца стук
В сплетенье губ, в сплетенье рук
Минуты пламенных небес,
В которых растворился весь,
И затихает сердца стук
В сплетенье рук, и губ, и вдруг...
И вдруг сомкнут свой круг вокруг
Сомнений мнимых сотни рук,
Шипя, свиваясь в кольца вьюг,
Кусая ядом губ и мук
Тревога, вечное «а вдруг?»
Плетется в сердце, как паук
И давит все судьбы каблук
И начинается затменье
Ударом солнечным в сплетенье...
...уже не рук. Вокруг. А рок.
И новый выучен урок
Мной наизусть. И в крике строк
Пируют гордость и порок.
И память давит на курок,
И бьется-рвется кровь в висок –
Не вымоет ее поток
Того, что позабыть не смог,
Того, что взял проклятый рок,
Того, что в прошлом не сберег:
Сплетенья губ, сплетенья рук...
А что сберег? А что вокруг?! ...
___________
В кругу событий, дней и вьюг
Пускай умолкнет сердца стук,
Пускай затихнет сердца стук
В проклятье губ, в проклятье рук...
В кругу друзей, в кругу подруг
Пускай не выдаст сердца стук.
Пускай затихнет сердца стук
В молчанье губ, в молчанье рук...
Ноябрь 2009 – Февраль 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240886
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 07.03.2011
– Злітаєм зі мною на небо?
Посидим на кільцях Сатурна...
– Навіщо воно мені треба!
Як мінімум, це некультурно!
– Пограєм давай у комети!
Ти падай, а я упіймаю!
Говорять, хороша прикмета...
– А це що таке?! Я не знаю...
– Злітаєм зі мною на небо?
Навчу тебе бачити барви...
– Не бачу такої потреби.
Для мене і сіре – це гарно!
– А, може, в країні захмарній
Разом осідлаємо мрію?
– Ти кинь ці химери примарні!
На щастя, такого не вмію...
– В грозу пролетим по алеям!
Повір, що не буде нам нудно!
– Та що за вульгарні ідеї?!
Там холодно, сиро і брудно!
– Я знаю усюди ми встигнем!
Злітаєм зі мною на небо,
Де тонкою стрічкою стигне
Межа між Еребом і Фебом*!
Зіллємось із заходом сонця!
По зорям біжим, там повернем!
В майбутнього глянем віконце!
– Весь світ – це суцільне інферно*!
Не маю я часу на тебе,
У мене багато роботи!
Яке може бути тут небо?!
Турботи, турботи, турботи...
– Давай! Полетіли! Ну що ти!
Покинемо цю трясовину!
– Не корч із себе ідіота!
Ти ж ніби нормальна людина!
...
Хай я ненормальна істота :-)),
Та краще вже бути камінням,
Чим стати в щоденних турботах
НОРМАЛЬНОЮ
СІРОЮ
ТІННЮ
Бо вічність, всі дні і всі ночі
Ти ходиш і ходиш по колу...
... ЯК ЖАЛЬ...
... ЩО СЛІПІ ТВОЇ ...
... ОЧІ ...
... НІЧОГО...
... НЕ БАЧАТЬ ...
... ДОВКОЛА ...
05.03.09
*Межа між Еребом і Фебом – в моєму трактуванні, межа між днем і ніччю. :-))
Ереб (Erebos :-)) ) – одне з начал світу у древніх греків; бог Вічного Мороку, син Хаосу, брат і чоловік ночі Нюкти та батько Ефіра, світлого дня. :-))
Феб – він же сонцесяйний Аполлон. :-))
*Інферно – пекло.
P.S. ЩИРО ДЯКУЮ Грицюку Тарасу, Груші Насті та холодному березневому вечору за ненавмисно :-))) подароване натхнення! :-))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119664
дата надходження 06.03.2009
дата закладки 10.03.2009
Якщо на долі сліз багато,
Коли нема куди іти,
І сили рук нема здіймати
Ти на коліна упади.
Долоньми землю загрібай,
Та їж її щоб не лишилось
І порошинки для скотів,
Які вже золотом нагрілись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63863
дата надходження 17.03.2008
дата закладки 10.03.2009