Без тебе рік, без тебе два,
А я все жду тебе однак.
Прийшла весна - ні ти ні я
Не відігріли почуття.
Забути можу, але все ж,
До тебе хочу… і ти теж…
Кохаєш іншого… і я -
Про іншу мрію (це слова).
До неба лину… де ти є?
Вчорашнє щастя - не моє.
Відгомоніло все, пройшло,
А нас і ніби не булО…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428694
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013
А що мені відомо про війну,
Про дикий гул скаженої гармати?
Чи то мене, як скрипкову струну,
Враз обірвало вибухом гранати?
Чи то мене ворожий автомат
Прошив, неначе маківку у полі?
Чи я отой поранений солдат,
Біля якого журяться тополі?
І чи мене, забуту на війні,
Не дочекалась вигоріла хата?
Чи серце болем випекла мені
Земля, снарядом навпіл перетята?
Ну, що мені відомо про війну?
Живу собі у спокої та мирі...
А хтось додому з бою не вернув
І журавлем пірнув у вічний вирій...
І що я можу, сповнена жалю?
Чиї загою втрати і тривоги?
Хіба що тихо голову схилю,
Подякую за жертву Перемоги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423615
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Одцвітає кульбаба,
травнева снує хуртовина,
парашутики сиві
розгойдує легіт між трав.
Серед готики гір
соловіє гладка полонина,
пектораллю фіалок
духмяних її заквітчав
оксамитовий травень.
І тиша стоїть напівмертва,
бірюзовим сатином
застигли німі небеса...
Одцвітає кульбаба,
яка ж надаремна ця жертва -
невагомо-тендітна,
летка сиворунна краса...
Теплих кінчиків пальців
завія торкається ніжно,
за щетинки трави
зачепилась ангорова шаль...
Одцвітає кульбаба,
в душі по-весняному сніжно,
білий світ оповила
пухнаста і тепла печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424600
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 16.05.2013
"Стара любов не ржа́віє."
(Бойківська приказка)
Стара* любов не ржа́віє ніколи,
Із року в рік міцнішає стократ.
В городі снять шовкові матіоли,
Зігріті теплим подихом Карпат.
Вчуваю річки срібні перегуки,
Лоскоче нюх духмяна ковила...
Мені крізь ро́ки простягаєш руки,
Мов лебедині вірні два крила.
А я за них тримаюсь без вагання,
Бо знаю, що не впустиш. Летимо!
Стара любов - найперша і остання,
Як Вічності невидиме клеймо.
*Під словом "стара" мається на увазі "перша".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425301
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Знов небо насупило брови -
Січуть березневі сніги,
В зимовому хутрі діброви,
В пухких килимках береги.
В задумі плечисті Карпати
Тумани снують з рукава,
У соснах покинута хата
Чорніє, неначе вдова.
Вербицям наткали мережив
Холодні вітри крадькома...
Ох, березню!Знову не встежив!
Зима хазяйнує, зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407968
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
На початку, створив Бог небо і землю. Земля була тьмяна і пуста.
Вчителька фізики
- Як же освітити нову планету? – постала перед ним дилема.
Подумавши недовго – років з мільйон, він знайшов геніальне рішення:
- Ану як витворю я вчительку фізики?! Нехай вона метикує, а я в цей час у прохолоді садів Райських хмільний нектар завдам.
І з’явилася вчителька фізики. Строга вона була, вибаглива, але діло знала. Зібрала космічне сміття, збила його міксером. Потім розігріла на сковорідці, додала радіації, за смаком, і виплавила круглого сяючого млинця. Опісля розкрутила його центробіжною силою і, подолавши земне тяжіння закинула у центр сонячної системи. А залишки печені, здула у нічне небо і ті, засіяли зорями. Стомлена, але задоволена, радіохвилями полинула вона відпочивати до найближчого безіменного сузір’я.
Вчителька географії
Та Богові цього здалося замало:
- Ну, світло є, а що ж мені робити з цим безбарвним шматком каменя? – замислився Творець озираючи планету. – Самому не хочеться руки бруднити. А зроблю я краще вчительку географії, нехай вона швиденько приведе планету до ладу!
Сказав – зробив. І пожалувала вчителька географії. І пішла вона бардак хаосу первозданного розгрібати. Та не швидко діло робилося. Мільярди років на то поклала. Не ледача була, але ж вередлива!!! То їй здавалося, що надто холодно довкола – гієну вогненну вулканів роздмухала і пекучою лавою все полляла. Опісля спекотне їй стало – льодовиковим періодом все остудила. І так безконечну кількість разів. То неозорий безкрай горами мережила. А як ландшафт не сподобався – роздратувалася і весь суходіл океанами покрила. Потім третину землі осушила і, чи то від втоми, чи ще з яких відомих лише її міркувань, покинула роботу і оселилася в районі мальовничих Канарських островів.
Мужньо терпів Господь те хазяйнування, лежачи на хмаровому дивані, бо знав, що для діла.
Вчителька біології
- Ну ніби то й гарно, - озирав діло рук своїх Создатель, - але якось порожньо, тихо і надто сіро-блакитно. О, знаю – ця справа якраз для вчительки біології! Змайструю її! Вона миттю з цим упорається. А я подивлюся свою колісницю, бо щось з правої сторони скрипить.
Плеснув у долоні і розверзлася синь океанічна і родилася з піни морської вчителька біології. Непосидюча була та панна, а надто модниця!!! Та не шукала вона простих шляхів. Заманулося їй тіло голе чимось прикрити. І виростила вона з нуклеїнових кислот бактерії, а з тих рослини. І оторочила тіло своє модерновими спідницями із листя різного. Сподобалось їй. Далі, для біжутерії випестила різноманітних молюсків, що жили в мушлях гарнюніх. Як у моді шкіра стала – розвела динозаврів усіх відтунків і фактури. Позаздрила їй вчителька фізики і метнула свою злість космічну, каменем розпеченим на Землю. І загинула майже вся сировина для модниці біологічної. Та не здалася та і розвела кількість незліковну тварюк хутряних та птахів райдужно-перистих. І пішла задоволена гуляти лісовими океанами у шатах неймовірних.
Учителька молодших класів
- І це ніби добре склалося. І планета око зеленню вабить, і тварюк різних незліченна тьма. Але все одно чогось ніби не вистачає. А може компанії? По моєму «образу і подобію»? Точно, люди потрібні. Ахалай-махалай, готово ось і люди. Але ж хто за ними доглядатиме та елементарним премудростям вчитиме? Тут без учителя-початківця не обійдусь. Бо часу не маю – янголи в сауну кликали.
І сотворив бог учительку молодших класів. І захлинулася та у шмарклях дитячих та зборах батьківських, у таночках до свята та репетиціях пісень вітальних. І злиплися кісоньки її від пластиліну жирного. І забруднилася сукенка, з «дешевеньких», фарбами медовими. А пальці міцно клей ПеВеа скував. І заридала вона молитву Господу, щоб доленьку поправив їй. І почув творець стенання ті з бані парної, тай обдарував її групою дня продовженого та перевірками позаплановими, уроками відкритими і майстер-класами. І погрузнула вчителька у справах нескінченних.
-А кому зараз легко? – знайшов виправдання Всевишній.
Вчителька філології
І знову Цар царів занепокоївся:
- Щось люди говорять нерозбірливо. Та і молитов поетичних іноді хочеться! До такого діла зладнаю я вчительку філології, нехай плем’я дітей моїх красномовності навчить! А я з вудкою на березі Вічності пороздумую.
І розверзлася твердь словниково-книжкова і Світові явилася вчителька філології. І полилася мова рікою поетичною, чоловікам ненависною. Заспівали струмені ті на порогах статків мужових, все більше у банків позичених:
- Хочу шубу як у біологічки! Коли сміття винесеш? Де підвищення обіцяне? А матінка казала ж мені… Козел!
І побачив Бог, що перебрав мабуть трішки, з учителькою філології. Тому швиденько, для вдоволення прохань чоловічих, випестував вчительку іноземної мови. І перестали стенання жіночі, на мові закордонній мужі розуміти.
Опісля Творець зібрав вчительок на педраду райську, та й мовив:
- Попрацювали ви славно голубоньки мої! Тому по трудам вашим праведним, вам і нагорода. Для компенсації, у день суботній, виліпив я із залишків пластиліну світобудовного, вчителя фізкультури та навчання трудового, щоб вони вам вірою і правдою служили до пенсії вашої, любили вас, пісень і віршів гарних дарували вам, на руках носили і на копоративах шкільних чарчини наливали. А я строго слідкуватиму за цим із крісла директорського!
І додав Господь:
- Добре я з учительками вигадав! Бо лише жінка здатна, з хаосу Чоловічого Світу створити затишне гніздечко! І неважливо планета то, чи педагогічний колектив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406132
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 09.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2013
Моя зажура древня, наче світ,
Моїх думок пергаменти затерті
Прибило вітром дальнім до воріт,
Минулих днів нестримні круговерті,
Відгарцювавши, стихли у саду
І дотлівають прілим падолистом.
Немов приблуда стомлена, бреду,
Ворушу срібне росяне намисто.
Під купол неба синього летить
Терпкого саду вранішня молебень...
Якби ж то можна знищити за мить
Все те, що тут нагадує про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402697
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Ну, привет... давно тебе я не писала...
В моем городе вовсю метёт метель...
Несмотря на холод... я вчера летала...
В сердце так нежданно забрела капель...
Да, и в личном... тоже всё отлично...
Дом... сынуля... и любимая работа...
Даже волосы... ведут себя прилично...
Не растрёпаны... в глазах - тепло... забота...
А стихи пишу... еще... хотя всё реже...
И о Питере... я так же... всё мечтаю...
Верю... что туда вернусь я всё же...
Да... еще... я так по НАМ скучаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403252
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Як хитрий тать*, вкради мене у лісу
Під молитовний шепіт яворів
Опустить вечір ситцеву завісу,
Останній промінь кане між гаїв.
І перша зірка вийде на орбіту,
Лимонним соком збризне небокрай.
Як хитрий тать, вкради мене у світу
І десь в кишені серця заховай.
*Тать - злодій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396116
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Знов заметіль пустилася у вальс,
Між білих віт тиняються сніжинки...
Сьогодні вкотре згадую про вас.
Моїх думок сріблясті намистинки
З вогкої шибки здмухують вітри
І десь несуть у сиву невідомість.
В густих вершках втопилися двори
І погубились вулички знайомі.
Вже і ліхтарик сонячний погас,
Квітучим снігом вишні облетіли...
Так ностальгійно згадую про вас
І смуток мій - метелик,
сніжно-білий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396662
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Над бруківкою вулиць і площ,
Над дахами сумних хмарочосів
З кислим настроєм, ніби той дощ,
Бродить Мрія, похнюпивши носа...
Після сірих хвилинок-століть
Не впізнати веселу й крилату...
Ви ту мрію, прошу, прихистіть,
Бо вона хоче дійсністю стати...
12 грудня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384835
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Налистопадило у душу,
Набило листу й мокроти
І обтрусило дику грушу
В обіймах мерзлої сльоти.
І розкрутило каруселі
Даремних докорів, образ,
Поблякли дні, такі веселі,
Немов старий іконостас.
І на обшарпаний пергамент
Лягла поезія терпка,
Сплітає спогади в орнамент
Гіркої пам'яті рука.
І за похилим перелазом
Такого снігу намело!
Не бійся, вирвемося разом-
Тримайся за моє крило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378754
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Без запису прийти,
Без запису пройти,
Без запису радіти до нестями,
Без запису в широтах висоти
Розподілити вриль кардіограми…
У коливаннях вверх,униз, назад,
Збагнути миті нестатичну зміну,
І ,визнавши інструкцій автомат,
На Божий світ з них вийняти Людину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377305
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Золоті дирижаблі
Повільно пливуть
Над гаями,
День помітно
Змарнів
Та, усе-таки, марить
Лиш Вами
Ви з країни чудес,
З тих країв
Де буває лиш
Казка,
Вам сказати пора –
В Ваших рухах
Захована ласка
Не спішіть так,
Заждіть,
Черевичка аж он
Загубили,
Зупинилася мить
І експромти
Дарує несміло
Листопад цей –
Блаженний,
Бо марить щоднини
Лиш Вами,
Золоті дирижаблі
Повільно пливуть
Над містами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377510
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
І час як кінь
І кінь як тінь
І свист як
Швидкість
Кулі
Над горизонтом
Неба синь
Стоїть на караулі.
Ідеш – стремена
На плечі
В очах – сліди
Порому
А у руках несеш
Мечі
Поранені додому.
І ніч не ніч
Сум’яття звір
У підсвідомість
Скочив
Торкнувшись
Гороскопів зір
Дві долі
Напророчив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370792
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 16.10.2012
А пам'ятаєш, як раділа осінь,
Коли ми йшли за клином журавлиним?
Траву намистом прикрашають досі
Червоні ягоди розкішної калини.
А пам'ятаєш зібрані у жмені
Смарагди крапель ніжно-прохолодні?
Багряне листя із осик та кленів
Тоді так опадало, як сьогодні...
Чому ж нам вітер проспівав прощальний
Мотив кохання, що було шаленим,
І цілий день колючий дощ безжальний:
"А пам'ятаєш,"- все питав у мене?
14.10.2012р. 19:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371103
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Може, так починається осінь:
Спрагле літо, втомившись від спеки,
На поля, де зібрали покоси,
Побіжить проводжати лелеки?
А можливо, на всю зелень листя
Рудуваті розќидає барви?
Дощ рясний над садами зависне,
Аби їх відіпрати, та марно.
Ну, а може, як вітер щодуху
У гіллі затріпоче високо,
І попадають яблука глухо
В сухотрав'я, спливаючи соком?
Та буває, відчувши самотність,
Що у лінію долі злам вносить,
Усвідомиш життя незворотність
І збагнеш - починається осінь!
13.08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357472
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 07.10.2012
Скажи ще раз:" Кохана, я люблю!"
Повторюй, мов уперше, безупинно!
Додай ще сил, як вітер кораблю,
Коли вітрилам надимає спину.
Скажи "люблю" - твоїх чекаю слів.
Дозволь насолодитись почуттями.
Хоч досить є гордіївих вузлів,
Будь мрійником, закоханим без тями.
Дарма, що зморшки стеляться чолом,
Та прикрі будні посріблили скроні.
Скажи "люблю", щоб серце розцвіло
Під супровід небесних передзвонів.
30.09. 2012р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368270
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 07.10.2012
Знов винесу води –
Нап’ється тиша,
Й окрайцем дня,
У вечір перейде,
А олівець по пам`яті
Запише
Про те,як темінь
Зір у нас краде.
Як швидко все…
Подайте мікрофона,
Скажу про все,
Що так і не сказав,
Вертає зір
Сузір’я Оріона,
А місяць загляда
В глибокий став.
І лебедю
У зоряній короні
Я дякую за те,
Що промовчав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369042
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 07.10.2012
Неначе вереснева
Фея
Ви в клас усміхнено
Ввійшли
З собою знань ясних
Музеї
Для нас гостинно
Принесли
І наче простір
Засвітився…
Зійшли роки
На скронях –
Сніг
Та в нас назавжди
Оселився
Ваш мудрий
Погляд-оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369231
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
Самотня старість вийде на зупинку,
І вигляда… до смерку вигляда…
Незатишно в панельному будинку,
Коли весна – і та немолода.
Поїхали і діти,і онуки,
Шукати щастя птаху золоту,
І цокає годинником розлука,
У дні погожі,в свята,у сльоту.
Зупинеться трамвай,виходять люди,
Розмова,мов джерельце, гомонить,
І коле щось в старечих кволих грудях,
Минувшина сльозою набіжить.
Вертає пізно,сяде коло столу,
Дістане фотографії старі –
Он син іде у перший шлях до школи,
Он донька пригощає снігурів.
Як пізно. І життя,мов пізнє жито.
Сміються з фотографій мамі діти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368434
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Запам`ятай,про що мовчу,
Забудь про те,що буде сказане,
Я тихий вогник засвічу,
І стане зв’язане – розв’язане.
За самотою – суєта,
За хаосом – принишкла тиша,
І електронного листа,
Рука у сальсі пальців пише.
Та в клавішах тепла нема,
Лиш механічна холоднеча,
Покинь. Поглянь в вікно сама:
Огні запалює вже вечір.
Я тихий вогник теж свічу,
Забудь про те,що буде сказане,
Запам’ятай,про що мовчу,
І стане зв’язане – розв’язане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368628
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
О, як чудово травами іти
І лагідно триматися за руки!
Лиш ми удвох і сонячні мости,
Й Едему дивовижні милозвуки!
Вже де-не-де зелений оксамит
Фарбує в охру Вершниці примара.
Зринають зблиски сонця з-під копит
І тихо гаснуть у молочних хмарах.
В шовкових косах срібного струмка
Листків дочасні тліють ікебани,
Гірського вітру лагідна рука
Куйовдить хмар повільні каравани.
Сидить на зрубі сивочолий бог,
Духмяна люлька куриться між сосен...
О, як чудово дихати удвох,
ОбрУчено ступивши з літа в осінь!..
Здмухнути в небо щастя кораблі
Хмеліти разом сонячним промінням-
Лиш ти і я у серпня на крилі
І наших рук веселкове сплетіння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.09.2012
Рвуть блискавки незрозумілі хмари,
До вечора лишаються хвилини,
Розкидав жовтень золотисті чари,
Сліди давно пропали журавлині.
І знову серце обнімає туга,
Весні вернутись – непроста дорога,
Попереду чекає снігу смуга,
Від цього на душі якась тривога.
Так з року в рік, коли весна нагряне,
Відділиться від холоду межею,
Повітря проліском зажайворить духмяно,
Кохання заспіває знов душею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367299
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Співається – співайте.
Танцюється – танцюйте.
Читається – читайте.
Крокується – крокуйте.
Як смішно – то всміхайтесь.
Як сумно – то сумуйте.
Як лячно – то лякайтесь
Як смачно – то смакуйте.
Як вуха є – вслухайтесь.
Як очі є – вдивляйтесь.
Як серце є – кохайтесь.
Як біль є – не здавайтесь ( і т. п.).
Душа є – відчиняйте.
Є крила – то летіть.
Є віра - зберігайте.
Життя є? То живіть!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366858
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Вічно самотня Осінь
Просить у всіх тепла…
Я під порогом босу
Вранці її знайшла.
Руки їй зігрівала
Ніжні, тонкі, бліді,
Вкутала покривалом
Ніжки замерзлі їй…
Пізно заснула в ліжку
Осінь моя руда…
Вранці цукерок трішки
Й теплого чаю дам.
Осінь всміхнеться мило,
Дякуючи за чай,
Й, сонячна вся, прихилить
Голову до плеча…
1 вересня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361565
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Іще не йду. Затримавсь на порозі...
Хоча тобою сказані слова,
Що ми не пара й нам не по дорозі,
Надію вбили, наче булава.
І серце розуміє, все скінчилось,
Але душа надіється… чомусь,
Хоч кригою все докорів покрилось…
Якщо піду, то знаю не вернусь.
Отак й стою. Ти плачеш у кімнаті,
Ображена пустим безладдям слів.
«А краплі сліз, мов квіти на халаті» -
Подумав … й поряд, на дивані сів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328544
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 26.09.2012
Така легка на душу ностальгія,
Медовий солод терпне на вустах...
Летить-летить березова завія-
Листків осінніх охра золота.
Налиті сонцем пагорби зелені
Сотають пряжу з променів тонку,
Тендітні верби, наче наречені,
Полощуть пасма в чистому ставку.
Обідня тиша котиться над плаєм
І, настромившись на колючий шпиль,
Молочна хмарка солодко дрімає,
Неначе човник в небі поміж хвиль.
Мов струн тендітних звуки монотонні,
Дзюрчить струмок, заплутавшись між трав,
І на мої осонцені долоні
Листок кленовий вересень поклав.
Вже де-не-де каштанову перуку
Фарбує день у теплі кольри.
Йдемо удвох, із осінню за руку-
Дві подружки, дві долі, дві журИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366798
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Так порожньо без тебе на землі...
ЗірчАстих айстр паводок ліловий
Вже проводжає в далеч журавлів.
Сумні дерева змінюють обнови,
Скидають шовк смарагдовий із крон,
Парчу вдягнувши, золотом розшиту.
І так мене бентежить цей полон-
Ця лагідність холодна оксамиту...
Між темних туй зажурено бреду,
Небесну просинь білить хмаровиння.
Так порожньо без тебе в цім саду...
Гойдає вітер срібне павутиння,
Розшите щедро бісером краплин.
Полудою сповзла на очі втома.
Пощо гірчиш у грудях, мов полин?
Не руш мене!Моя душа не вдома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366286
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
О, як мені гірчать твої слова
І посмішка твоя, мов вишня п'яна!..
Пожухлим листям вкрилася трава,
В садах зомлілих рудокоса панна,
Заплівши в пасма хміль горобинИ,
Збиває бісер дощових краплинок.
І знову щирість винна без вини
І поглядів холодний поєдинок
Встромляє в груди тОчені ножі,
Ятрить безжально призабуті рани!..
О, як невчасно стали ми чужі...
Прозорим шлейфом, золото-багряним,
Нежданна осінь вкралась поміж нас.
Листком кленовим дотліває ніжність...
До інших душ перенаправить час
Енергій двох потоки несуміжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365556
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 22.09.2012
Зо́лота перуку
Торсає вітрець.
Ниву сухоруку
Залишає жнець.
Щедро сіють щиглі
Спів у вись бліду.
Падають достиглі
Яблука в саду.
Літепло втікає
Долом навмання.
Осінь оббирає
Капустину дня…
20.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365397
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Никогда уже не будет всё, как прежде...
Ведь любовь, как осенью - опавший лист...
Я смахну слезу, блеснувшую на вежде*...
- Это я не плачу... нет... то дождь слезист...
Скоро уж зима наденет белую одежду
И жар сердца будет нежно охлаждать...
Завтра о любви я схороню надежду,
А сегодня с осенью я продолжаю ждать...
*вежда - тоже, что и веко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364871
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 19.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2012
Послідня ніч... зі смаком полуниці...
Такі солодкі... і палкі її вуста...
Такі жадані.. і спокусливі сідниці...
Не втримавсь... прагнув... пив її до дна...
Вона шаліла... знала, що останні...
Ця ніч... обійми... і тихесенько: горю...
І пристрасні освідчення в коханні...
Востаннє... й вперше... те його "ЛЮБЛЮ"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350701
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.09.2012
Так швидко зосеніло на душі...
Полишений листок прибився вітром
І на мої серпневі спориші
Осінніх барв проллялася палітра.
Так швидко все минулося, а жаль...
Гірчить жура непрохана полинно.
Крихких надій розсипався кришталь-
Ні ти, ні я...Лиш осінь, мабуть, винна.
І цей невчасний теплий падолист,
Що на осінній ніжиться долоньці...
Холоне плеса ніжний аметист,
Сліпучі зблиски міняться на сонці.
І вже не тішить розкішшю прикрас
Осіння тиша, барвами налита...
Так швидко зосеніло поміж нас,
Стужавіють у душах згустки літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363918
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2012
Він «захворів» - схотів поетом стати,
Мережити рядків прозорих мед,
І рими,мов солдатів убирати,
В суворий стрій з чобіт і еполет.
Почав читати Пушкіна і Данте,
Заривсь,як кріт, у землю словників,
Постановивши бути емігрантом,
Не визнавати голосу,дзвінків.
І ось нарешті – слушна мить настала,
На сцені він. П`ять років. Ювілей.
Чомусь запнувсь : він написав чимало,
Нічого не сказавши про людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358981
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Проведи мене з літечка в осінь
Під шовковий мінор яворів...
Оксамитовий лист у волоссі,
Мов метелик крихкий догорів.
Струни серпня в житах відзвучали-
Ох, якби ж то вловити, якби!..
Зачепилася річка, мов шалик,
За смарагдові коси верби.
Між галузок в діброві розквітли
Тонкострунні нитки павутинь...
Скільки спогадів теплих і світлих
Нам залишить серпневий цей день!
І коли спрагле літо розтане,
Зажевріють багрянцем сади,
Проведи мене в сиві тумани,
У печаль яворів проведи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
В саду мого дитинства, мов у лісі,
Крислаті віти густо заплелись,
І на дощами вибіленій стрісі
Гніздечко звили бузьки, як колись.
Тут пахнуть липи в затінку медами
Стара черешня листом шелестить,
Терпкі грушкИ, обтяжені плодами,
П'ють, молоком розбавлену, блакить.
Вишень рубіни тліють між отави,
Старий паркан малина обплела
І таріль сонця ніжно-золотавий
Розсипав жмутки стиглого тепла
Крізь сонні віти у стару криницю.
Немов верета, стежка в холодку,
Їй і тепер у тиші цій не спиться-
Приходять ті, хто жив тут на віку.
Колись і я, зірвавшись з небокраю,
Впаду зорею в землю цю святу
І на долоньці дідового раю
Поміж своїх вербою проросту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348275
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Вже все... Кінець так близько... "Прощавай!"
Мене ти розумієш із півслова...
Я дякую за божевільний Рай -
Короткий, але все ж такий драйвовий...
Жаль... Осінню не буде дежа-вю -
Бурхливих мрій скінчиться термін дії...
Але ти знай - весь рік тебе люблю,
І згадочка про наш Едем - зігріє...
Була принцеса - вільна, без табу,
З твоєї волі - я - одна з еліти...
Не сумнівайся - забредеш в юрбу -
І там знайду! Ти - особисте... ЛІТО...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275592
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 30.06.2012
Ось – листок на столі у Поета,
Чистотою своєю зове.
Та не довго… Бо слів силуети
Вже складають творіння нове,
Що всотало Поетову душу –
Він її всім віршам присвятив.
А вони з-під пера його рушать,
Хоч тому невідомий мотив.
У шаленстві розірве канати,
Що творити завадять на мить…
Не Поет, той хто вміє писати!
Той Поет, що без віршів згорить…
12 липня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270234
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 30.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2012
Одиноко… Даже больно…
Слезы льются произвольно.
Я хотел с тобою быть,
Но порвалась вдруг та нить.
Приходи ко мне ты грусть,
Я сегодня вновь напьюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345844
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
Напевне, пам’ять зрадила й не відпускає…
Скільки людей — пусті обличчя, холодний погляд, злі голоси… і обман, нікому не потрібний обман. А найгірше те, що обманюють себе ж, свою душу, серце, свою голодну свідомість.
Я, здається, божеволію повільно. Повільно… Чорт забирай, в мене повільно зносить дах, а час іде, іде швидко, безупинно.
На пероні прощаються. Сльози… знову цей біль, і такий же порожній. Лише бачу усміхнене янголя, яке з такою щирістю розганяє диких, голодних, обшарпаних вокзальних голубів. І, знаєте, тепло від цієї наївної ще, дитячої посмішки.
Відвертаю погляд зовсім в іншу сторону, а там мужик риється у смітнику (певно бомж) шукає хоч якось гнилого порятунку.
Навіть не знаю, точніше знаю, але не можу пояснити, що відчуваю саме в цей момент.
Впадаю в ступор, просто м’яко кажучи втикаю, втикаю на бідного голодного і, певно, навіть замерзлого бомжа. Господи, а в нього такі добрі очі, наповнені чи то сліз, чи то вже водка просочується крізь очі.
І тут мене перебивають:
— Як пройти на другий перон?
— Прямо і праворуч. – відповідаю я.
А потім мене наче током гримнуло. Дивлюсь і бачу перед собою бабусю, що міцно притисла до грудей пухнастого цуцика. І я тепер не знаю хто з нас щасливіший: я – самотня істота, що має сім’ю (проте наголошую! Самотня! То в мене душа така), деяких друзів, бабло, щоб місяць вижити і навіть купити собі якісь шмотки; чи бабуся, у якої, судячи з її вигляду, лише квиток в одну сторону і ні копійки у порваних кишенях , проте із вдячним цуциком у руках і її теплим поглядом…
І тут стоп… треба змінити тему, бо заплачу. Чесне слово заплачу. Але ж я зараза сильна особистість дурна поетка і плакати мені не личить аж ніяк (так ще тато мене вчив – не плакати!)
Щось знаєте зголодніла: чи то від стресу, чи тому, що та клята дієта мене таки доконає. Я, як і всі смертні дівки, хочу ході ноги, плоский живіт і сексі дупу.
Аааа… все в дупу:
— Дві булочки, будь ласка, з повидлом і три в одному (напиток такий).
— 5,75.
— Дякую.
Ох, і з апетитом товчу ті булки і тут, як на зло, чи то на щастя телефонний дзвінок перериває мій ритуал порушення дієти.
— Малявка привіт – то дзвонить моя падруга, вона мене любить, тому каже, що я малявка, то так з любові; а ще тому, що я мала ростом.
— Здрастує, дєтка моя, які плани?
— Вино, піво, а? А то в мене депресуха…
І я, як вірна подруга, не кину її в такому стані. Кажу, зустрінемось там то й там (не скажу де, бо то ніби секрет) через 30 хв.
Раптом, очунявшись після дзвінка, розумію, що я вдома, а той, прости Господи, дибільний вокзал мені тільки наснився. І з чого б це? Нє із-вєс-тно…
Ну, карочє, як я то люблю казати… все паніка – 30 хв. А марафет? Ото я провтикала! Ну і нічого. Намазала лице тональним кремом, припудрила носик і в улюблену кафешку до коханої подруги.
Зустрілись. Чмоки-чмоки, а вона плаче.
Ааааааа…. Хелп мі і моє серце! Йду замовляти. Ну і карочє зжерли ми 2 піцци і не повірите, але випили 2 пляшки червоно вина FB.
А ми собі як вип.’єм, то такі трохи дурненькі, та й по приколу пошвендяли в найближчий готель спитати ціну за нічку.
Кажуть: 350 грн.
Ми: Багато.
І щипаючи один одного за дупу, вийшли з того "дешевого" готелю, але кайф було подивитись на дибільні і вкрай здивовані пики тих адмінів, які зовсім не тямлять (втім як і я) у своєму готельному бізнесі.
Ну і карочє, нам було весело. Депресухи як і не було!
Почимчикували ми додому п’яні і щасливі, що ми є одна в одної.
-------------------------------------------------------------------------------------------
І я зовсім не знаю моралі цього вище написано, але знаю напене, що дружбу варто цінувати. Вона — любов, яка лікує від різних зараз.
А вокзал? Не знаю до чого тут той вокзал, голуби, діти і бомж, і ще бабуся, але поверніться навкруг, озирніться! Все, що з нами відбувається – щастя! Навіть моя самотня душа. Просто цілуйте життя по сантиметру.
Дякую за увагу!
14.12.2011 р. 14:35 год, електричка Львів — Лавочне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345523
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Не плутайте любов з коханням,
Його ж бо сила руйнівна.
Не плутай тишу із мовчанням,
У тиші вічність промовля.
Не переплутай ненароком
Безсмертя з вічністю життя.
Не називайте долю роком,
А безкінечність - небуттям.
Наказ не плутайте з проханням,
Багацтво - з кількістю грошей.
Життя не плутай з існуванням,
Ціну - із цінністю речей.
Не плутай цноту і невинність,
Емоцію та почуття.
Не плутай часу швидкоплинність
З невідворотністю кінця.
Не думай, наче справжня мужність
В жорстокості почин бере.
Не плутай інтелект та мудрість,
Бо не в знаннях вона живе.
Не плутай істину й догмати,
В примарну святість їх не вір,
Бо пристрасть хтивістю вважати -
Природі йти наперекір.
Не плутайте палкі зізнання
З німою величчю чуття.
Трагічний пафос - зі стражданням,
А плач душі з гірким виттям.
Не плутайте із горем тугу,
Не нарікай хрестом мету.
Та острахом слабкого духу
Не називайте доброту.
Бажання не приймай за мрії,
Інакшість вадою не зви.
Не сплутай віру і надії,
А совіть за суддю візьми.
Не плутай Генія з шаленством,
А музику з набором нот.
Не плутай щастя і блаженство
З відсутністю усіх турбот...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233619
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 20.06.2012
Під вечір зупинилися хвилини,
Поклала вічність у кишеню день.
Співає мати пісню для дитини,
Душа в собі нашукує пісень.
Тремтять у зорях недосяжні бані,
Непояснимі затінки світів,
Мій дух сховався десь в Альдебарані,
Як добре, що не ввесь перегорів.
І хочеться так музикою стати,
Органом світло в людях розливати,
В акорди вкласти ще незнані сили,
Аби під них прощали і любили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345240
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
Меня пугает ХХ1-ый век,
Не по нутру мне джокерные блоги,
Похоже, я - отсталый человек, -
«Не догоняю» новых технологий…
На койке с подогревом простыня,
На стенке телевизор как обои,
В мобильнике болтливая возня,
Из ванной виртуальный шум прибоя…
Доходит в хлебопечке каравай,
Калорий в холодильнике «от пуза»,
По комнатам слоняется Wi-Fi
Напа́ру с неприкаянным Bluetooth-ом…
На задушевность обвалился спрос,
Из моды вышли песни под гитару...
Всем интересно заглянуть под хвост
3D-ешному тупому аватару…
Боготворим бездушный Интернет,
В микроволновке варим козинаки,
На всё про всё от Google ждём ответ,
Забыты вопросительные знаки…
Гнетёт литературный беспредел
Обилием бессмысленных сюжетов,
«Достал» архитектурный новодел
И спам карманно-сумочных гаджетов…
Бумажных книжек не листать, как встарь,
Не пошуршать газетою в клозете…
Такой анахронизм как букварь
Уже в утробе мониторят дети…
И детям нашим всё не до детей, -
Их напрягает жизнь довольно резко…
Такое изобилие сетей,
А по душам поговорить-то не с кем…
Но в этой катавасии потех,
В таком бескомпромиссном марафоне
Нет-нет да прозвенит любимый смех
И рожица скукожится… в смартфоне…
июнь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344509
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
В очах у вас
Принади поля
Міняє моря
Теплий бриз
Ви так закохані
У волю
Для вас я лиш
Миттєвий приз.
Рулетка наших
Днів кружляє
Та тільки ж ми
Не в казино
Ви очі відвели
І знаю –
В вас грає
Літніх днів
Вино…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344476
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Йшла по землі засніжено-спекотній,
Маленька жінка з косами до п’ят.
Чом їй красуні - йти одній, самотній,
Чом не схилитись в ніженьки панят?
У неї очі - сріблом оповиті,
І моря синь - прихована на дні.
А гори-груди в стан дівочий влиті,
Є голос-щебет - даний їй одній.
Зелень плаття в квітах різнобарвних,
Та коси-ріки - в золоті степів.
Є мрії юні у чеканнях марних,
Ще не примхлива, молиться в журбі.
І не підвладна мачусі сердитій,
Знов не потрібна сестрам і братам.
Отак і йти їй далі - гордовитій,
Такій самотній, по своїм шляхам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344492
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Біля колиски ніч сиділа
Верб, очерету, лободи,
І терла боком темне тіло,
Об спину теплої води.
Зоря, заплющившись, не знала,
Якою гарною була,
Й на небосхилі червня грала,
В собі загадки берегла.
Ми закриваєм очі теж,
Для нас ця ніч не має меж,
Тут, біля плеса, серед трав,
Ми дишем спокоєм отав,
Знайшовши в променях зорі,
І гавань тиху, й якорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344474
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Приятелю
Ты ушёл из семьи, – осуждать мне такое не хочется:
существует для этого много причин.
Просто взял и ушёл, взяв с собою своё одиночество.
Характерно такое порою для многих мужчин.
Поступить невозможно так резко и сразу для женщины,
проще ей одиночества лямку тянуть –
то считают, что дни их в семье хоть чуть-чуть обеспечены,
то без духа мужского не могут уснуть.
Миллионы причин есть у женщин для рабства семейного –
дети, вещи, квартира, из крана вода,
а уйти в неизвестность, в туманность пространства ничейного,
разорвать эти цепи ей трудно всегда.
Ты ушёл из семьи, чтобы завтра в другом одиночестве
хоть на время больное своё утопить.
А потом что? Банально, но я ненавижу пророчества
и, по правде, не знаю, как тебе поступить.
70-е годы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344370
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Вишивала мама рушники для доні,
Нитки підбирала чорні і червоні.
Нехай буде щастя, нехай буде доля,
Щоб жила щасливо моя люба доня...
І лягали квіти ніжними стібками,
Півники співали дзвінко голосами.
Хай щаслива буде доніна дорога,
Щоби незабула рідного порога.
Щоб кохання вірне з нею завжди бУло,
Серденько лихого слова не почуло.
Цими рушниками я зв'яжу долоні,
Буде усміхатись моя люба доня.
Буде в небі яснім сонечко світити,
Будуть в полі рясно розквітати квіти.
Задзвенять у храмі переливом дзвони,
Хай оберігають в рушниках ікони...
Буде завжи па'мять в серці у дитини,
Хліб на рушникові ляже на родини...
Передасться внукам мамине творіння,
Не перевелося, щоб рідні коріння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344344
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Мій біль не вмістити в твої перевернуті вісімки,
Моя безкінечність в тобі – це давно узгоджено…
Не слухай мене, я умію не тільки бісики,
А й мило пускати в зіниці. Це, видно, вроджене.
Я наче радон у таблиці - несе інертністю,
Для рідного Мурчика стала геть невпізнавана.
Призводить життя до високого рівня смертності,
На згадку не ліжко – тоді подаруй хоч савана.
Наївність і віра зостались в байдужих осенях.
Коньяк, кольт і опіум. Інше – безглузді закиди.
Не слухай мене, це лише чергове загострення.
Як завжди, жартую для того, щоб не заплакати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344359
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
В співавторстві з Данилом-Київським
В обіймах лагідних мене заколихай...
Сховай від світу... пригорни долоні...
Волосся пести... тільки не тікай
Мій милий сон... ще потримай в полоні...
Скажи..., що стала бажаною я...
Й прошепочи на вушко ніжне слово...
Лиш уві сні ми любляча сім"я...
В житті ж мовчання... та суха розмова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343282
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Що найбільше багатство, найвище добро у житті,
Ніж зіниці дітей, у майбутнє вузенький місточок?
Що є більшим од дива дитячої радості, і
Коли крихітні пальчики вас відпускати не хочуть?..
А обійми дитячі – це впевненість: все ж недарма!
Милі очка зігріють до сліз, це віконця едему.
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
Сотворити маленьке життя – от задача яка;
Не придумало небо для смертних гарнішого вчинку.
…А колись, може скоро, народиться й в мене донька,
Усміхаючись мамі і сонцю, маленька людинка…
12.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Посміхніться
У очах іскрини
Від яких розтанув
Навіть сніг
Ви зійшли, напевно
Із картини
До земних
Торкнулися доріг
Й розпустились
В тихім лоні саду
Квіти ще
Незнаної краси.
Ви всміхнулись –
Тепла серенада
Поєднала наші голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343542
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Спантеличено схлипує небо..
Я дратуюсь. Беру парасолю.
Пригорнутись би зараз до тебе...
Але ти... Ти зламав мою долю.
На смітник твої ангельські крила!
На смітник усі квіти зів"ялі!
Я нарешті тебе розлюбила.
Перешкоди нема. Живу далі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312351
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 04.06.2012
Я буду проникати в твої сни
І маритись самотніми ночами.
"Ми" існували майже від весни,
Ми не кохали майже до нестями.
Таку любов - любов"ю не назвеш.
Хоча слова розпалювали війни...
Я без вагань, я повністю, без меж,
Не від кохання, ... падала в обійми.
Я бачила, як гаснули вогні,
В очах твоїх від надлишку ілюзій,
І всоте ти зізнаєшся мені,
Що ти мене не любиш... Що ми друзі.
Пробач, якщо слова тебе пекли,
Якщо ти вірив ніжності - я грала.
Ті сльози від байдужості текли,
Бо ти мені брехав... І я брехала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341275
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012
Що думаєш ти, коли дивляться в даль
Розумні твої оченята,
Коли простягаєш до мене свої
Маленькі пухкі рученята?
Любов твоя щира, велика й проста.
Ні користі в ній ні обману.
Як прикро, мій сину, такою як ти
Я мабуть вже більше не стану.
Я теж колись вміла любити, як ти –
Ой, як би ж усе повернути!
В дитинства рожеві і радісні сни
На кілька хвилин хоч майнути.
Як треба багато навчитись мені
Від тебе, коханий мій сину,
Дитячої щирості і простоти,
прощаючи всяку провину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161366
дата надходження 16.12.2009
дата закладки 16.12.2009