Україна! Найбільша країна європейського континенту, територія якої сягає більше як шість сотень тисяч квадратних кілометрів, а переважна частина грунтів - родючі чорноземи, спокон віків рахувалася світовою житницею. Щедрими врожаями платила і платить благодатна нива за невтомну працю хлібосіїв.Як же треба було познущатись над цією землею, на якій родить буквально все, над цим народом, який найбільше цінує волю та плоди праці своєї, щоб цей родючий край обернути у найбільше у світі кладовище. Багатовіковий ланцюг поколінь хліборобів було обірвано жахливим насильницьким мором і замість орачів по полях бродили лише вороння і грабарі. До якого стану треба довести людину, аби вона забула свою головну місію на цьому світі - дати продовження життю, а не убивати власне дитя, аби вижити. Якою звіринною ідеологією треба володіти, щоб убивство мільйонів нівчому неповиних присвятити якійсь ганебній цілі, аби виховати ціле плем"я братовбивців, які будуть відбирати останню шматину хліба з голодних рук і спокійно споглядати мученицьку смерть співвітчизників. Чим треба замінити совість , аби цю жорстоку правду спотворити і приховати від потомків, а масове винищення українського села списати на неврожайні роки, якою зробити коротку пам"ять, аби то все забути і перекрутити в угоду промосковським можновладцям? Чи простять нам це мільйони замучених, мільйони покалічених, хоч і виживших в тій страшній круговерті? Чи простять нам мільйони ненароджених, яких насильно видалилили з нескінченого кола життя, чи зрозуміють нас нащадки, коли ми і нині змовчимо та не назвемо цей звіринний акт людиноненависного комуністичного режиму геноцидом супроти українського народу і навіки не осудим винуватців?
Розірване коло. Запалено свічі.
У тінях тривожних мільйони смертей,
катів багряниці, їх хижі обличчя
і клич милосердя голодних очей.
В слабкім мерехтінні воскового смутку
зловісні світлини могильних ровів
і руки дітей, що шукають рятунку
на грудях холодних німих матерів.
Безкровні уста, обескровлені долі
блукають по шибах від спалахів свіч,
а десь паленіють рубінові зорі
у відблисках крові минулих сторіч.
Загострені грані п"ятьма гостряками
встромили у пам"ять криваві ножі,
а свічі на вікнах п"ятьма колосками
шепочуть молитву по кожній душі.
Запалено свічі. Відкрито могили.
Живим не злічити заморених жертв.
Розірвано коло цим звірством жахливим
імперії зла, яку зватимуть - Смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379853
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 09.12.2012
За крок до смерті слухають пісні.
Перед походом в Вічність ще страждають
І в Книгу Пам*яті заносять день-по-дні,
І все життя в душі перебирають.
І кожна мить пройдешного - мов кадр,
Спливає до найменшої хвилини,
І ти її оцінюєш, як факт
Твого тріумфу, чи твої провини.
А, разом, фільм той дивиться Господь
І провіряє чи зумів здать залік,
Чи хоч тепер засвоїв той урок,
Якого ради ти й прийшов в ці далі.
Не вірте, що Господь на небесах -
Він в нас, отут, прямісінько у серці!
І він один веде нас по світах,
Щоб перевірить на готовність вмерти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194581
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 09.10.2012
Мов наречені, край води
дівчатка юні йдуть,
а солов"ї з листків верби
ранкові роси п"ють.
Засмаглі, дужі юнаки
з полону тихих плес
підняли сонце за боки
до голубих небес.
Прощальний вальс в ранковий час
весь обрій закрутив,
легенький вітерець у нас
мотив перехопив,
підняв до неба в синю даль
і засміявсь зеніт.
Прощайте друзі, школо, клас!
Життя, тобі - привіт!
Будемо згадувать завжди
цей вальс біля ставка,
і сльози, як колись в верби,
зітре не раз рука.
Запам"ятається цей спів,
і вранішня роса,
схід сонця в пальцях юнаків
і суконь білизна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261722
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 09.10.2012
У травневім теплі віє трунком цвітіння і м"яти,
осідає на груди вчорашніх дітей- школярів.
Із шкільного гнізда вилітають у світ журавлята,
щоби піснею славити край, вчителів і батьків.
Возлітайте увись і торкайте голівками зорі,
вознесіть в височінь свого краю чарівну красу,
не згубіться в світах, не зблудіть у відкритому морі
і вертайте завжди зачерпнуть животворну росу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336835
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 09.10.2012
Таки рішились.І зрадлИва кров
не зупинилась у мерзенних венах,
не зупинив народу гнів, собор,
голодування, Божа анафема...
Таки рішились. За цей смертний гріх
їх прокленуть чужі і власні діти,
як Справедливість стане понад світом,
щоб повернуть Вкраїні оберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356268
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Чуть прохолода освіжила скроні,
світанок сонцем в душу загляда.
Я перед Вами схрещую долоні -
бажаю Вам лиш світла і добра!
Бажаю Вам п"янких, духмяних весен,
бажаю днів Вам літніх запашних,
і осені Вам щедрих перевесел,
і зим яскраво-сніжних і терпких!
Бажаю Вам всього земного цвіту,
бажаю Вам вселенської краси,
наші Дбайливі, Лагідні, Привітні,
наші Святі і Чисті - МАТЕРІ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337010
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Сегодня расправлю я крылья
И высоко в небо взлечу.
Мной движет любви изобилье,
Сегодня мне всё по плечу.
Любовь эта к Богу и к детям,
К разумным и глупым друзьям.
Я хамства, обид, не заметив,
С улыбкой им руку подам.
Пора научится друг друга
Любить, уважать и прощать.
Нет в Мире порочней недуга,
Чем ненависть, злость и печаль.
Давайте сейчас улыбнёмся,
Подарим всем близким тепло.
Душою и сердцем коснёмся,
Чтоб счастье ко всем к нам пришло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330625
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Коли злочинці вільно ходять світом,
уникли вони суду і покари,
а свій народ вдягають у лахміття -
запам"ятай! То, друже - яничари!
Безбатченки, яким дісталась влада
неправдою, насильством і обманом,
яким закон не зміг у тім завадить -
то - яничари, брате, яничари!
Ті паразити, що всмоктались в жили
і допивають кров народну даром,
які терор державний відродили -
то - яничари, друже, яничари!
Це діти тих кривавих комісарів,
які землею сіяли страхіття,
тепер, як у минулому столітті,
інтелегенцію гвалтують - яничари!
Нешлюбні діти. Прокляті вустами
тих матерів, що з голоду вмирали,
тих немовлят на мертвих грудях мами -
то - яничари, брате, яничари!
Це діти тих, хто в м"ясорубки вієн
цілий народ багнетами штовхали,
це байстрюки катів і конвоїрів -
то - яничари, друже, яничари!
Невже, народе, сильний і великий,
тебе підкуплять гречкою чи салом
і за шнурок підтягнуть до осики
ті яничари, брате, яничари?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329606
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 16.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012
Всё тот же дом, но нет берёзы.
И то забор, калитка та...
В глазах моих померкли грёзы,
А по щеке бежит слеза...
Не скрипнет дверь уже устало,
И дом не скажет нам "Привет!"
Подушек нет, нет одеяла.
И от кроватей лёгкий след.
Мы не влетим сюда все хором-
Четыре внучки-детвора...
Был продан дом.И всё позором
Предательски скользит слеза!..
Нет бабушки...И деда нету...
Давно закрыт всем путь во двор!
Воспоминаньем лишь согреты
По вечерам мы до сих пор....
25.12.2011
Ивано-Франковск
© Copyright: Людмила Поклад, 2011
Свидетельство о публикации №11112261075
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302330
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Веди мене у пам’ять опівнічну,
де вже не чути сивої сови...
Минуть роки, так само прийде січень,
а поки говори лиш... Говори...
(Ольга Майборода)
Як добре було б знати, що не я
В душі у тебе гірко наслідила,
А ти ж, не озираючись, стояв,
А я все говорила, говорила…
Як добре було б знати наперед,
Що два життя підуть не тим маршрутом.
Що твій, такий знайомий, силует
За мить мені приречено забути.
Безладно листя падало згори
І вже його нічого не врятує…
Скажи хоч щось, благаю, говори!
Мов звір, розлука віддана чатує.
За нами – оберемки пустоти,
Примарне щастя – щастя опівнічне…
Як добре було б знати, що не ти
В моєму серці лишишся навічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287538
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Не судите меня, люди, строго,
Не бросайте меня в грязь лицом
Да простите мои же, подруги,
Что сняла с руки вдовье кольцо.
Что сняла я кольцо рановато,
И другому мужчине верна,
Так случилось, лишь в том виновата,
Что живому теперь отдана.
Что с душою своей не боролась,
А признанье его приняла,
И не впала в глубокую пропасть,
Что я крылья любви обрела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287554
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Трохи допрацював свої сонети і виношу їх на Ваш осуд, як цілісний твір.
ДУХ ЗЕМЛІ
Спроба у сонетах відтворити історію України від Київської Русі до теперешніх часів.
1
Моя далека земле - Україно!
Блукаючи, як злидар, по світах,
Зберіг у серці кетяги калини
І запах сіна на твоїх лугах.
Збиваючи до крові босі ноги,
Я обтоптав усі земні пороги,
Шукав спочинку у заморській млі.
Я світ обмацав голими руками,
В нову епоху закладав я камінь,
Та не на рідній - на чужій землі.
Прости мене, моя набожна мати,
За ті скитання. То - не зрада, ні!
Тобою марив, і жорстоку плату
Плачу літами туги в чужині.
2
Красива, рідна, щедра і багата,
Засмучена роздорищем незгод,
Синів чекаєш, що в батьківську хату
Злетяться із заморських дальніх вод.
Ти наче світло у кінці тунелю,
Живу тобою, путь у мріях стелю,
Піднятись прагну, як веснянний птах.
Не можу дочекатися світання
І лиш одне до Господа прохання -
Додати крилам cили в небесах.
Та чом журба так огортає очі,
Чом серце так тривогою тремтить?
Немов би хижий звір уперто хоче
Нас із тобою, нене, розлучить.
3
Злечу у небо щоби птахом стати
І в сиву вічність звідти заглядать,
Згадати і Трипілля, і сарматів,
І гордих скіфів, що в курганах сплять.
Щоби побачить і Аскольда з Діром,
І першу зраду, коли їх в могилу
Олегів меч відправив за Христа.
Княгиню Ольгу ( у хресті - Олену),
Узявшу християнство в Костянтина,
Яка сама для нас тепер свята.
Щоб вгледіти апостола Андрія,
Климента з Фівом, поки ще живих,
Володимира, що Христову віру
Підняв на златоверхі береги.
4
Великий княже! Святославів сину,
Узявши Корсунь, тризуб посвятив,
Скупав в Дніпрі поганську Україну,
Христову віру віру русам прищепив.
Святителю Русі, святий і правий!
Твій тризуб став емблемою держави
І смертним вироком нащадкам на віки.
Не знав, що віру закують у крицю
Звезуть в чужу північную столицю,
А праведників аж на Соловки.
Не знав тоді, що не одне століття,
Твоїм щитом прикривши хижу суть,
Твою Вкраїну вберуть у лахміття
І, крізь роки, на страту поведуть.
5
Не знав ти, княже, що твою корону
Будуть носить на голові царі,
А руські землі від Сяну до Дону
Кремсати й роздавати у дари.
Не знав, Великий, що і руське ймення
Теж вивезуть, як дороге знамення
Твоєї слави тих старих часів.
А твій народ обдертий, голий, босий,
Назвуть паскудним словом - малороси
та закують в кайдани кріпаків.
Промов хоч слово, благородний Воє,
І схамени нащадків у ці дні,
Що мовчки споглядають як героїв
Знов розпинать на твоїй землі!
6
Із висоти пташинного польоту
Я бачу Альту біля Трубежу
І раті русів, кінні і піхота
Зійшлись в бою на воднім рубежу.
І кров кругом. О, Мудрий Ярославе!
Невже ціною владної булави
Є смерть братів? Cкажи мені - чому?
Не простоїть надовго та держава,
Що міць свою на крові замішала
І братовбивчу виграла війну.
Отак і сталось, від гріха не вмились,
Була держава - і розтала в млі,
Та на двори, на княжі поділилась
По твоїй смерті, князю...і вині!
7
Лечу. Он річка Калка піді мною
Від крові княжої почервоніла,
А Субедей дорізує героїв,
Що їх монгольські стріли не убили.
Перехвалившись, сильні воєводи
В скрутну хвилину не дійшли до згоди
Й своєю кров"ю окропили крицю.
А вже степами мчить орда Батия,
Лядські Ворота оголяють Київ...
І ніч, і смерть охоплює столицю.
Відважні князі, воїни-Мстислави!
Для воїна - то мало просто вмерти!
Ви схоронили в полі руську славу
І Русь святу віддали в руки смерті.
8
Та не померла, нене, не погасла -
Підняв знамено з Галича Данило
І рать нова з священним руським гаслом
Монголам шлях уже загородила.
Втіка Куремса із земель вкраїнських,
Святкує Луцьк і Новоград-Волинський,
Бо возродилась наша ратня сила.
І Русь - Волинсько-Галицька держава
Собі вернула бувшу міць і славу,
На храмах радо дзвони задзвонили.
Засновник Холму, Кременця і Львова,
Великий княже і королю Русі,
Не дав втопити добре руське слово
В ординських криках. І я цим горджуся!
9
Горджуся, що не вмерла Україна
В гіркі роки монгольської навали,
Не примирилась, впавши на коліна,
Хоч падала - уперто піднімалась.
Її тягнули всі у різні боки,
Смоктали, як з берізки, з неї соки.
А вона буйним цвітом оживала!
Не загубилась у Литовськім царстві,
У вишитім по-староруськи вбранстві
Свою сторінку про життя писала.
Рвали їй жили турки і татари,
Поляки розпинали й московити,
І яничарські зграї, ніби хмари,
Топтали її тіло недобите.
10
Та дух Русі, великого народу
Блукав просторами моєї України,
Дух вільності, дух правди і свободи -
І оживали спалені руїни.
І піднімались порвані знамена,
Як не в Карпатах, то Дніпра долинах
Та возставали лицарі країни.
І били дзвони голосно на сполох,
Тремтів, жахавсь зарозумілий ворог -
З колін вже піднімалась Україна!
Дніпро-Славутич умивав їй рани,
Вітри свободи обдували груди...
Валилися імперії- тирани,
А Русь Свята була, і є, і буде!!!
11
Кістьми жорстокі битви землю вкрили,
Глибокі води багряніли кров"ю,
Високі кручі виросли в могили,
Дніпра пороги пили кров героїв.
Так припадали спраглими устами,
Що оживав німий одвіку камінь
І заспівав пісні козацькі волі.
Вітер свободи зрухав очерети,
Збудив дух предків, зарядив мушкети,
У бій покликав побороть недолю.
Воскресла віра, знялась на коругви,
В похід за правду кличуть барабани.
Шаблі підняті вгору, наче дуги,
Пророчать славу Січі і Гетьманам!
12
Лечу і бачу канівського Байду,
Що на порогах звів фортецю Січі,
Загородив дорогу кримським зайдам
І туркам подивився прямо в вічі.
Он Конашевич з козаками в морі
Своїх братів рятує із неволі -
І затремтіли неприступні форти.
Стамбул і Трапезунд, Синоп, і Кафа
Вклонилися героям одним махом -
Й померкло сонце на знаменах Порти.
Здригнулася Москва біля Арбату,
Осьманске військо впало під Хотином,
І загриміли вдячністю гармати -
Європа салютує Україні!
13
Річ Посполиту успіхи збісили.
Великий Хміль звернувся до народу -
Піднялася безсмертна руська сила,
Й пізнала шляхта грізні Жовті Води.
Пізнала вона Корсунь і Пилявці,
Завмер і Львів уже в козацькій хватці,
І зустрічав героїв древній Київ.
До Зборова ще слава та не меркла,
А потім...Берестечко, Біла Церква -
Туман невдач лише Батіг розвиднів.
Було багато перемог і слави,
Та переможне те козацьке гасло
На теренах Гетьманської держави,
Як льох, навік затьмарив Переяслав!
14
Та не твоя у тому є провина,
Великий Гетьмане, вершителю свободи,
І не Юрка (твого і Ганни сина),
І не вина вкраїнського народу.
А то наш хрест, і то наша Голгофа -
Родючі землі, зіслані від Бога,
Сусідам часто затуляють очі!
І роздирають завше без упину
Історію та тіло України,
А нам кайдани й злигодні пророчать.
Бо для імперій - ніби мило в очі,
Коли козак і газда є, і воїн,
А коли він державу мати хоче -
То поховать за те вони готові!
15
Для всіх імперій гаслом є покора,
Народовладдя суперечить суті.
Ось ти шукав, Богдане, десь опору,
Але знайшов лише нове хомуття.
Ти помилку побачив, та запізно,
Коли царизм лещатами залізно
Вже пожирав твої здобутки волі.
Через Руїну будуть ще герої -
Іван Мазепа візьметься за зброю...
Але те все нам обернеться слізьми.
І знову на полях холодні трупи,
І кров тече у Бористен струмками.
Чужі порядки, спалені халупи,
І від Січі лишивсь горілий камінь.
16
Твоїх гетьманів, ненько-Україно,
Обіллють брудом та згноять в темницях,
А козаки, як за якусь провину,
Імперську стануть зводити столицю.
Чужії землі вкрили наші кості,
І знову ставим свічку ми на прощу,
Та не ховаєм волелюбну крицю.
Ще озоветься вільний дух козацький,
І коліївський він, і гайдамацький,
Злетить увись Шевченка слово-птиця.
Імперії-тирани в злісній змові
Накинуться на тебе, земле рідна,
Та пошматують, розірвуть надвоє,
Щоб на століття закріпачить бідну.
17
А перед тим порвуть на клапті Віру -
Поділять мій народ на дві частини,
Мету сплюндрують короля Данила
Про об"єднання віри в Україні.
Противник Флорентійської угоди,
Розкольницею бувши вже від роду,
Тут першу скрипку грала Московія.
Загарбавши всі храми златоверхі,
Із Києва вкраде святиню-церкву,
І закує в кайдани руську мрію.
Століттями буде вона знущатись,
Щоб знищити навіки нашу мову,
Лише в гонимій церкві уніатів
Лунатиме вкраїнське Боже Слово.
18
Але і того здалося замало,
Цар замахнувся володіти світом -
Історію Русі у нас украли,
І стали «русскими» одразу московити.
Загарбали усі наші святині,
Могили предків не закриті й нині,
А їхня збруя на чужих полицях.
І перезвали нас, і обсміяли,
Хто сперечавсь - того закатували
Чи заживо згноїли у темницях.
Та дух землі не закопать, не вбити,
Він разом з кров"ю роздуває вени.
Не знищила ні Річ нас Посполита,
Ані царі, та вже й ніхто напевне!
19
І Кобзаря безсмертне віще слово
Лунати буде, як Дніпро ревучий,
Будити стане розірвать окови
Та об"єднатись на Дніпрових кручах.
Рядки його святого "Заповіту"
Батьки будуть читати своїм дітям
Щоб вірить в перемогу неминучу.
Почнуть нові з"являтися герої,
Сибіри торувати під конвоєм,
Та жити духом волі невмирущим.
Із підземелля царських казематів
На волю буде рватись без упину
Крізь заборону і залізні грати
Священна назва - мати Україна!
20
Століття знемагала у неволі
Роздерта, безіменна, розіп"ята
І плакала піснями туги й болю,
Своїх синів віддавши у солдати.
Чужим імперіям, що пожирали ласо,
Вони були лише гарматним м"ясом
У вирішальнім світовім двобої.
Страждальна земле, неутішна мати,
Ридала, коли брат ішов на брата,
Гіркою материнською сльозою.
І розбудила та сльоза героїв,
Не винесли Вітчизни вони муки -
Безсмертна юність узялась за зброю.
Повіяло одвічним духом Злуки!
21
І дух Русі збудився У могилах,
Піднявся в небо, прокотивсь містами,
Затріпотів над Києвом щосили
Блакиттю неба й жита колосками.
Дістав з Дніпра, ополоскав у водах,
Та взяв на прапор герб свого народу -
Священний тризуб від Володимира!
Враз розступились вікові руїни
Перед новим обличчям України,
Та ожили клейноди на мундирах.
Та нове лихо край не полишає,
Бо він, як ласий кусень у Європі,
Його свобода іншим заважає -
І знов у землю врізались окопи.
22
Зібравши кров на бойові знамена,
Сховавши в них оманливі ідеї,
Під більшовицькі лозунги шалено
Народжувалась гірша із імперій.
Спиналася з брехні, обману, болю,
Та, що вкраде в мого народу долю,
Знушатись буде знов десятиліття.
З тюрми народів стане їхнім катом,
Возненавидить ворога і брата,
І лицемірство оберне в страхіття.
Озброївшись зловіщим атеїзмом,
Одягне митрополію в погони,
Щоб протиставить привид комунізму
Священній вірі і народній волі.
23
Вона посуне, як орда Батия,
Візьме обманом Харків і Полтаву,
Червоним змієм наповзе на Київ,
Щоб полонити молоду державу.
Супроти грізних армій Муравйова -
Студентський курінь чотами героїв
Повстав у битві в легендарних Крутах.
Безвуса юність проти монстрів вієн,
Твоя краса, Вкраїно, і надія,
Рубала свіжовиплетені пута.
І гинула в нерівному двобої,
І гімном твою славу оспівала,
Закривши шлях до Києва собою,
На гору до Аскольда перебралась.
24
Ще встигли об"єднатись землі рідні
І стати Україною по праву,
На сторінках історії щоб гідно
Поставити свій підпис як держави.
Ще лопотіли бойові знамена,
Ще йшла війна на західних теренах,
А в Брест-Литовську готувалась змова.
Ти ще боролась відчайдушно, мати,
Як вже за мир представники Антанти,
Платили, як грошем, тобою знову.
І стала, бідна, між двома світами,
Розділена границею надвоє,
Вмивати рани ріками, струмками
Й народжувать майбутнього героїв!
25
Ох, й познущались над тобою, нене,
За те, що вільною хотіла стати!
За всі роки, за всі віки напевне
Сторінки гіршої уже не відшукати.
З звіринною ненавистю і злістю
Тебе морили, не дававши їсти,
Тебе - одвічну годувальницю народів!
Машина більшовицького терору
Смітила смертю на твоїх просторах
І нищила зачатки вільних сходів.
А тільки згадка про твій герб і прапор
Звалась одразу "ворогом народу"
І гнала вільнодумців по етапах,
Або стріляла в камерах холодних.
26
Знущаючись щораз над Словом Божим,
Ідею "рівності" узявши на багнети,
Ти обернула в прокрустове ложе
Шосту частину цілої планети.
Ти одурманила отрутою обману
Народи цілі і складала плани
Запанувати над всім білим світом.
Союзнице фашистської держави,
Чий меч в Казані й Липецьку кувала,
Проклята будь однині і довіку!
Імперіє радянського терору,
Загарбнице в одежі херувима,
Ти сіяла лиш смерть кругом і горе
І у війну втягнула Україну.
27
Бо два кати із псевдами злодіїв
Накинулись, мов коршуни, на Польщу,
Не помирившись розв"язали бійню,
Якої світ іще не бачив скорше.
А ти між ними, нене, розіп"ята
Чинила опір як могла завзято,
Піднявши прапор у старому Львові.
Одна у полі правди і свободи
Ти боронила честь свого народу
І воскресала в вигуках героїв.
А проти тебе літаки і танки,
Есесівці, полки енкаведистів,
Грабіжники в одежі партизанській
І банди із манерами садистів.
28
Та упізнав світ із двох зол найгірше
І допоміг фашизм гуртом здолати,
Але тобі не стало, нене, ліпше,
Бо і той "кращий" був для тебе катом.
І знову біль, тривога і страждання,
Що найбрудніші в світі злодіяння
Приписують за поклик твій до волі.
Ще обдурили - брат пішов на брата,
Ридає знову безутішна мати
Від передсмертних вигуків героїв.
Скінчилася для всіх у сорок п"ятім,
Війна лишила попіл і руїни,
Та ти не перестала воювати
Воістину безсмертна, Україно!
29
Пережила ту горезвісну "Віслу"
(Насильне переселення народу),
Дамоклів меч побачила навислий
Над твоїм духом правди і свободи.
Бо знов терору ти попала в лапи, -
Твоїх бійців погнали по етапу,
А решту одурманили навіки.
І знов катівні цепеніють в криках,
Народ же безіменний і безликий
Годує злу імперію-каліку.
Що неспроможні люди - Бог звершає,
І вже тиран прощаєтся зі світом,
Але дурман країною блукає
І в тій отруті гинуть наші діти.
30
З маленьких літ цілії покоління
Росли двійною міркою моралі.
Гасла "За мир!" нові будили війни -
Холодні, непотрібні і тривалі.
Повні абсурду утопічні плани,
Заїзди-з"їзди, сповнені обману,
Однопартійні лави "переможців".
Незрозумілі лиш над ким і в чому,
Штучні рекорди з цифрами до втоми -
Героїв час і час орденоносців.
В цім павутинні спільної облуди
Дух не змовкав - готовився до злету,
Кричав до болю у тюремних грудях
Устами політв"язнів і поетів.
31
Кричав в лице номенклатури клану,
Крушив брехню і закликав до волі
Із цинку домовин Афганістану,
З клінічних ліжок зранених героїв.
Звав розбудитись від дурману-зілля,
Протерти очі й глянуть на довкілля,
І повернутись до святої віри.
На фоні звершень світової слави
Ще розглядались контури держави
У дефіцитних чергах буднів сірих.
Обман плодив радянські "коза ностри",
В державних касах поселився злодій -
У відповідь жорстоким грізним монстром
Над Прип"яттю затьмарив світ Чорнобиль!
32
Чорне знамення краху всіх ілюзій,
Довічна твоя рана, Україно -
Смертельний атом по усій окрузі
На зони смерті поділив країну.
І враз заговорили-зашуміли
Ті, хто раніше й пискнути не сміли -
Імперія тріщала і ламалась.
Задавши поштовх всій "перебудові"
Скидала Польща "дружнії" окови -
Від привиду Європа вивільнялась.
Прибалтам передали естафету -
І сім десятків літ ніби не було...
Вожді народів (з бронзи, і портретів)
Повільно, неохоче йшли в минуле.
33
І знов увись здіймалося знамено,
Будила з сну "Червоная калина" -
У вишивках й святкових гобеленах
На подіум народів йшла Вкраїна!
Великий дух великої держави
В людських серцях прокинувся по праву,
І впали віковічнії кайдани.
Від Львова і до Києва за руки
Взялися люди, освятивши Злуку,
Заговорили збуджено Майданом.
Святая земле, рідна моя мати,
Обпалена вогнем смертельним пекла,
Ти перша в світі засудила атом
Й закликала усіх, поки не смеркло!
34
Ти стала перша у колону маршу
За мир у світі і чекають, нене,
Щоби умилась від остатку фальші
І стала чиста, мов блакитне небо.
Чекають коли золотоколосся
Вплетеш у свіжовимите волосся
В дніпрових водах від дурману-бруду.
І весь народ умиється з тобою,
З двох берегів, свяченою водою,
І світла віра переповнить груди.
І дух землі вкраїнського народу
В серцях розплавить протиріччя грати,
Дух Єдності, Дух Правди, Дух Свободи,
Та упізнає брат нарешті брата!
35
Обнімуться брати, як в морі ріки,
Піднімуться, як велети, над світом -
Шахтар і вчитель, хлібороб і лікар,
Усі твої, Вкраїно-ненько, діти!
Русини, галичани, подоляни,
Гуцули, бойки, лемки, волиняни,
Поліщуки, литвини й слобожани!
Всі, хто живе під українським дахом
Крим і Карпати, Південь, Схід і Захід -
В однім пориві обіймуться разом!
І я лечу на теє покаяння,
Уже спускаюсь на дніпрові води
Разом з братами по крилу, з заслання,
Як невід"ємна часточка народу!
2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285761
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
[img]http://s017.radikal.ru/i440/1502/f0/5fc9ec08386a.jpg[/img]
Ти ранком проводиш мене до дверей,
І кажеш тихесенько:"З Богом!"
Вертаюсь з роботи, і вже з-за дерев
Я бачу, стоїш за порогом.
Ти можеш нічого мене не спитать,
Мовчати навчилася з часом,
Бо вмієш усе по очах прочитать
І знатимеш правду завчасно.
Сховаєш у собі мій смуток і свій,
Поглинеш і біль, і тривогу,
Не плачеш, що важко це нести самій,
Ніколи не ждеш нагороду.
Невдячність скувала серця поколінь,
Сприймалося все як належне,
І вже твої внуки зіп'ялись з колін,
Відчули свою незалежність.
А ти своє серденько ділиш на всіх,
Не кажеш, що вже утомилась,
Рідненька, прости нам щоденний наш гріх!
Живи! І даруй свою милість.
Висловлюю щиру подяку автору мелодії нашому шановному
поету-барду Віктору Ох за чудовий музичний супровід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207352
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 12.10.2011
Байка
Геть збісилися у лісі
вовки і койоти.
Напустилися на звірів,
коли їм супротив
захотіли ті при святі
висказати щиро,
бевзів армію кусючих
добре накрутили.
Перекрили всі поляни,
всі лісні дороги,
не пустили звірів рано
молитися Богу,
а усім приїжджим гостям
із лісів сусідних
набрехали ніби звірі
всі із ними згідні.
Відшукали і цапиху,
засудили швидко -
буцигарні уже повні.
просвітку не видко!
Молодих оленів гордих -
теж у каталажку,
бо "знайшли" в них шнур бікфордів
і бензину пляшку,
що самі їм і всучили,
коли щось(?) шукали.
Оббрехали, посадили,
та й того їм мало -
брешуть далі, та так спритно,
аж самі тім раді.
Їм то що? Одіті, ситі,
суд не на заваді,
бо у всіх судах в окрузі
їхні делегати
і вже скоро заборонять
вночі звірам спати.
А до місяця як виють
про любов до лісу,
у вині вже руки миють,
в меді глину місять.
Вони з звірів друть три шкіри,
четверту шмагають,
не бояться ані віри,
ані гніву Краю.
Ой даремно це ви, хлопці,
пішли проти лісу,
ще не встигне зійти сонце -
згинете до біса.
Бо не можна свою волю
диктувать громаді -
не прикриє парасоля
те, що зветься зрада!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277273
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Чарівна осінь усміхнулась цвітом.
завереснило на шкільнім подвір"ї -
в країну знань ми проводжаєм діток
і так на вас надіємося, рідні.
Пізнайте суть і оправдайте віру,
здобудьте славу, обгнуздайте мрію,
а ми гордитись будемо без міри,
що ви - майбутнє наше і надія.
Від вас залежить спокій наш і радість,
від вас залежить розум наш і сила,
і безтурботна та щаслива старість,
і слава краю, і Вітчизни крила!
Тож уперед, маленькі українці,
в країну знань, в майбутнього країну!
Благословення в Бога - Святій Трійці,
для вас сьогодні просить Україна!
Благословення просить рідне місто,
благословення просить вся громада.
Навчайтесь, любі! Матінко Пречиста,
охорони їх від спокуси зради!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277401
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Пробачте всі за те, що я жива
Пробачте, люди, що живу даремно.
Себе пробачити не можу я !
У вас прощення вже прошу щоденно…
Чужі для мене правда і брехня,
І грати я втомилася смиренно…
Пробач мене й ти, матінко Земля,
Що я без примусу живу буденно.
І Боженько пробач, що клятви ті пусті!
Пробач, що не живу я так як треба.
Прости за вчинки й помисли дурні,
Прости й за те, що не живу для тебе…
Не знаю чи прощення гідна я…
Не знаю чи слова щось знову значать?
Та вже душа не так болить моя…
Бо ж каяття щось все-таки тай важать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273109
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 02.08.2011
Уйди печаль! Эй, прочь тоска!..
Подруга, глянь ты свысока
На неудачи, грусть, болезнь.
Махни рукой, закуролесь!
Закуролесь, чтоб ветер стих.
И чтоб к тебе пришёл тот миг,
Что счастье льёт судьбе рекой!..
Чтоб жизнь твоя была такой,
Как заслужила в Бога ты.
Ведь ты нежна, как те цветы,
В ту ночь, когда ты родилась.
На небе звёздочка зажглась,
Чтоб освещать тебе твой путь.
О мраке жизненном забудь…
Бывает всякий ведь народ.
Да, вот такой уж поворот...
Но всё равно хочу желать
Тебе, родная, испытать
Всё то, чего всю жизнь ждала.
Ты так добра, ты так мила,
Будь счастлива!
Хочу чтоб долго ты жила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265446
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 17.06.2011
Хто знає, чи побачимось іще.
Куди зведуть дороги парних колій.
Усе, що маєм - жменька меланхолій,
І тихий-тихий, і пекучий щем.
Не награно повіки затремтять...
Ривки думок. Квитки… та два перони.
Твої-мої ще сплетені долоні,
А відстань, як гудок – хвилин за п’ять…
Дарма кладемо руки на плече,
Хрипким "не треба" тишу розірвавши.
А розпач став наш ще на зиму старшим,
І так ятрить прощанням, так пече...
Розтока доль в сум’ятті кольорів.
Ось пальці розімкнуться наостанок,
В своїх містах зустрінемо світанок...
Два потяги швидкі: Житомир...Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263442
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 06.06.2011
На жаль, ти знов сьогодні не прийшла...
Вже мерехтить зоря на небокраї
Ще трохи і мистецтво дзвонаря
Розбудить в парку заспані трамваї.
Навмисно двері я не зачиняв
І все чекав у марнім сподіванні,
Що ось ввійдеш і відігрію я
Своїм диханням змерзле вкрай кохання.
Ти рукавички знімеш край вікна,
Недбало зрониш їх на підвіконня.
"Яка холодна цьогоріч зима", -
І простягнеш довірливо долоні.
В безодні ласки кожен пальчик твій
Цілую я і серцем зігріваю...
А завірюха кружить у дворі,
І мерзнуть в парку втомлені трамваї.
-------------------------------
Автор текста: Маркин
Автор музыки: Маркин
А ты опять сегодня не пришла
А я так ждал надеялся и верил
Что зазвонят опять колокола
И ты войдешь в распахнутые двери
Что зазвонят опять колокола
И ты войдешь в распахнутые двери
Перчатки сымешь прямо у дверей
Потом положишь их на подоконник
Я так замерзла скажешь обогрей
И мне протянешь зябкие ладони
Я так замерзла скажешь обогрей
И мне протянешь зябкие ладони
Я их возьму и каждый ноготок
Перецелую сердцем согревая
О если б ты шагнула на порог
Но в парк ушли последние трамваи
О если б ты шагнула на порог
Но в парк ушли последние трамваи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258486
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 09.05.2011
По однойменній пісні С.Туликова і В.Лазарева
В далекую Японію, в обійми островів
журавлик паперовий мій учора відлетів,
щоб нагадать історію, історію cумну
про дівчинку, що промінь їй не дав зустріть весну.
П-в
Тобі паперові я крильця розправлю,
лети і буди милосердя у всіх.
Журавлик, журавлик, японський журавлик -
дитинства й життя оберіг!
"Чи сонечко побачу я?"- запитує дівча,
життя стіка по крапельках, як втомлена свіча
Здригнувся голос лікаря - "Коли прийде весна..."
і тисячу журавликів запустиш в небеса"
Упали руки втомлені. Не встигла. Не змогла.
Від крику тих журавликів заплакала земля.
Летять вони планетою у жалібних ключах -
на крилах паперових їх замучене дівча.
Спинися, згубний атоме. Не убивай! Не смій! -
молитвою крилатою летить журавлик мій.
Спиніться вбивчі промені! Життя - воно святе!
На берегах Японії знов сакура цвіте.
Прослухайте пісню у виконанні моєї дочки, аранжування автора сайту Віктора Оха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256428
дата надходження 27.04.2011
дата закладки 02.05.2011
ДО МОЖНОВЛАДЦІВ
Вже (крокодилячі) набридли сльози.
Навіщо голови в пісок ховать.
В брехливі , ми, не віримо прогнози,
У вашу щирість, чесність, благодать.
Червоні, сірі, чорні, жовто-сині
Якби ж то ви задумались були,
Що пустодзвонами в лихій годині
На наших злиднях буйно зацвіли.
Для вас напевне сльози та докори,
Біда народу й горе – то пусте.
Вам головне якби все вище вгору,
А там хай і трава не проросте.
Не віриться, що серед вас немає
Порядних, чесних, гідних громадян.
Чи пиха, вашу совість пожирає?
А як же, був товариш – тепер пан.
Та вам, здається, зовсім не до того,
Що ми чужі у рідному краю.
Нам перти гніт ,тяжкий уже знемога,
Терпимість проклинаючи свою
Вже обікрали, бідну, Україну,
Підступність підла, хижий капітал.
А нас жене недоля до загину ,
Шляхами гноблення, хули, потал.
Уже тепер не ненька – Україна,
А мачуха для дочок та синів.
Та ́прийде час. Прийде ще та година
І спалахне усенародний гнів.
Отож не лицемірте. Годі. Буде.
І не ховайте голови в пісок.
Бо вже кипить,уже вирує всюди
Священний гнів.І вибух вже за крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249921
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 27.03.2011
З святом вас, любі дівчата!
Разом з хлопцями ,завзято,
Щиро вас вітаєм нині,
Любим ,прагнем вас, і гинем
Ми за вами поусюди.
Розказать- не вірять люди,
Що така в нас тяга сильна,
Що так любим безупинно
Як ви трудитесь дівчата,
Мов ті бджілки-янголята.
От і думаєм ми завше
Як би помогти вам краще.
Так у роздумах і нині
Ми на ліжку по годині
В пошуках ідеї-мами
Засинаємо з думками,
Просипаємсь, як в тумані,
Ну а ви, наші кохані,
Як не в ванні - то на кухні.
Голови уже нам пухнуть
Як знайти вам допомогу...
Що?
За стіл вже?
Слава Богу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245707
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 08.03.2011
Как без тебя прожить?
Не знаю!
Судьбу я только
Умоляю,
Чтобы сейчас
Не забрала
Тебя из жизни!
Я права
Была тут с самого
Начала,
Когда земля нас
Обвенчала...
Мы люди разные
С тобой,
Но вдруг накрыло
Нас волной...
Волной страданий
И несчастья...
Хотим любить и
Верить в счастье,
Что Бог создал нас
Друг для друга!
Чтоб ты стал мужем,
Я-супругой...
Но путь не лёгок,
А тернист!
Давай устроим
Всем сюрприз?
20.07.2008
© Copyright: Людмила , 2008
Свидетельство о публикации №1809192055
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170468
дата надходження 07.02.2010
дата закладки 27.02.2011
Примьера новой песни - "УНЕСЁННЫЕ МЕТЕЛЬЮ". муз. - Аркадий Хаславский, слова. - Семён Кацыв, вокал. - Влад Зерницкий. (для прослушивания щёлкните на Razbegalis_02.wma)
1.
Повстречались с тобою случайно
Был осений дождливый денёк
Ты казалась мне сказочной тайной
И в глазах твоих жил огонёк
Цвета осени, цвета заката,
Цвета листьев опавших в саду
И любви непрощённой когда-то
Той что я позабыть не могу .
ПРИПЕВ.
Разбежались и взлетели
Птицы в стаях
Мы с тобою не хотели
Я ведь знаю
Чтоб пути у нас дорожки разлетелись
Словно листья унесёные метелью.
2.
Было всё как во сне между нами
Сумашествие дней и ночей
К сожаленью с тобою не знали
То, что жизнь коротка у свечей
Воск любви и страстей вдруг растаял
Превратился в застывший поток
И с деревьев последним слетает
Опоздавший на землю листок.
ПРИПЕВ.
Разбежались и взлетели
Птицы в стаях
Мы с тобою не хотели
Я ведь знаю
Чтоб пути у нас дорожки разлетелись
Словно листья унесёные метелью.
3.
Стаи птиц в облака улетали
Уносили с собою любовь...
И оттуда они нам кричали,
Что весною увидимся вновь...
Вот и всё... ничего не осталось
Лишь узор на замерзшем стекле
Видно осень весною казалась
Вдруг тебя подарившая мне.
ПРИПЕВ.
Разбежались и взлетели
Птицы в стаях
Мы с тобою не хотели
Я ведь знаю
Чтоб пути у нас дорожки разлетелись
Словно листья унесёные метелью.
© Семён Кацыв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240084
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Розгублено і винувато
мені дивилася услід...
Не йшов - стояв. Бо ноги - з вати.
Душі не чув. Була, як лід.
Сказав. Старався, щоб не гостро.
Себе боров. І поборов:
- Сім'ю порушити не просто...
А в серці шаленіла кров!
Минуло літ з тих пір багато
(мені здавалося - століть)...
А в серці карбом:
винувато
Любов розгублена стоїть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236119
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 23.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2010
Не грусти, голубок, не печалься,
Не уходит голубка к другому,
Просто мы на мгновенье расстались,
Верь, спешу очень к дому родному.
Без тебя меня солнце не греет,
Я душою с тобой всегда рядом
И любовь наша нет, не сотлеет,
А костром разгорится в награду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216128
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 17.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2010
Моїй вітчизні цей святковий залп!
Моїй Вкраїні ці святкові перли!
Ми не дамо запхати в катафалк
Її поля, Дніпро, гаї, Говерлу!
Ми не дамо знов мову затоптать,
Ми не дамо похоронити мрію!
Дивись, Вітчизно - це серця горять
Замість вогнів у небі чудодійні!
Наші бажання й віра, наче гніт,
Який несе надію іскоркову,
Ще одна мить - і вибухне весь світ
Тим феєрверком Волі і Любові!
Це твій салют! Салют твоїм полям!
Твоїм ланам, твоїм щедротам й ласкам!
Салют тобі, страждальная земля!
Прийми його! І стань з колін, будь-ласка!
З СВЯТОМ! СЛАВА УКРАЇНІ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207618
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 26.08.2010
Чорні круки, чорні круки,
Чорні ненажери.
Не один помер від муки,
Бо закрили двері
І в темниці заклювали,
До смерті заїли,
Оббрехали, обплювали
Безгрішнеє тіло.
Ох і вмієте, паскуди,
Зживати зі світу
І бояться тому люди
Вороннього сліду.
Бо раніше хоч боялись
Ви суду людського.
А теперки об*єднались
Й розіп*яли слово.
Прикували його, бідне,
До чорної скелі
І шматуєте, клюєте,
Ніби Прометея.
Свого крука, що нажерся,
У судді пропхали,
Щоб над словом бути зверху,
Як хто запитає
За що його так карають -
Щоби відповісти.
А тим часом бідне слово
До смерті заїсти,
Поки влада вороняча
Плюндрує посіви.
Та не думайте безкарно
Не буває гніву.
Винищим ми ваші гнізда,
Воронячі зграї,
Одумайтесь, зак не пізно -
Слово оживає!
Воно вище і міцніше
Від посліду й крику,
Що залишиться пізніше
Від вас, круки дикі.
Спалимо потім і послід,
Щоб й сліду не було,
Спалимо і ваші мощі,
Щоб усі забули,
Що були у нас ті круки,
Що круками звались,
Щоб не чути навіть звуку
Як ви називались.
Чорні круки, чорні круки,
Чорні ненажери,
Ой не довго вам судилось
Зачиняти двері!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206072
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 18.08.2010
Дожилася, Україно!
Дочекались влади,
Що за вишиту сорочку
Саджають за грати.
Спам*ятайтесь, яничари,
Поки ще не пізно!
Бо не пройдуть вам так даром
Акти вандалізму,
Що ви зараз тут творите
Із своїм народом,
Щоб вгодити чужоземцям,
Душите свободу.
Ви ще будете просити
Покаяння в Бога,
Котрого нині продати
У ярмо готові.
Заплатите за синоди,
За святу Софію,
За святі дніпровські води,
За стоптану мрію.
Заплатите, яничари,
Ви, бісові діти,
Що й нащадки ваші будуть
У пеклі горіти!
Проклинаю вас навіки,
(Ви чуєте нині?)
Запроданці безголові!
Слава Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202843
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 29.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2010
ЧАСТИНА ПЕРША.
1941-1943 р.
Глава 1.
«Здравствуй, папа! Я Советский офицер
И осуществил твою мечту.
Я мастер криминальных дел
Вперед на Запад, Украину!»
Ще вчора був зелений гай
І пісня лилася моя,
Був кришталевий водограй,
Сьогодні – каземат, тюрма.
«Введите на допрос «врага народа»,
Пускай расскажет, как на Первомай,
Он возле леса, огорода
Устроил антисоветский рай.»
Яскраве світло, як різак-вогонь,
Великі чорні вії притулило…
Російською, напевно, буде: «Боль»,
А по українські, може: «Заболіло».
Листая дело, взглянул угрюмо ей в глаза…
«Стоп! Держать, держать себя в «узде».
Какая, какая неземная красота!!!
Спокойно. Ты же офицер НКВД».
«Чого він дивиться, мовчить?
Замучена? Так, це ж тюрма…
І серце так схвильовано щемить…
Можливо, страх, а може це душа?»
С трудом, сглотнув комок слюны,
Я важно выдавил с себя:
«Гражданка, как же Вы…
Посмели петь запретные слова?»
«Не зрозуміла, де моя провина?
Співала ж я пісні народні:
«Молитва», «Червона калина»,
Вони ж такі природні!»
Безумно звонкий и певучий голос,
Не говорила, спела для меня…
«И как же этот золотистый колос,
Спокойно отправлять мне в лагеря?»
І знову погляд тепло-милий,
Неначе це не допит, а я гість:
А, може, хижий звір, вродливий,
Пограється, а потім з’їсть?
Конечно, песня только повод,
Куркуль её отец и не захотел в колхоз.
Теперь им навсегда накинут невод,
Судьбы, из гадости и вереницы слез…
---------------------------------------------
Мої батьки, сусіди, я в тюрмі,
Бандитські ллються звинувачення,
Мені б тужить завжди в журбі,
А я на допити ходжу, як на побачення…
Дня через три, их заберёт конвой,
Отправят всех «врагов народа»
И луч любви, цветочек мой,
Засохнет, не пройдет и года…
Ніч засинає, ранок на дворі,
Тяжке гудіння наростає,
На небі хмари? Чи птахи?
На горизонті грім і все палає…
«Алло! Не слышно! Что? Война?
Да, я слушаю приказ!
Их расстрелять и сжечь дела,
На всё, возможно, только час…»
Зв’язавши руки, вивели на двір,
Два міліціонери палять документи…
О, боже! Що це? Вір, не вір…
Веде нас, Він! В руках два пістолети….
«А ну, к оврагу! Быстрее всем идти!» -
Гоню людей, мол, озверелый пёс,
А шепотом: « Как выстрелы услышите мои,
То падайте и медленно ползите в лес!»
В очах людей надія, подив, страх,
Шалена жага до життя,
По черзі постріл, падаємо: «Бах», бах»…
«Живі, жива, моя, твоя земля…»
Глава 2.
Летим навстречу к партизанам.
Гроза. Болтает. Молния нам в хвост…
Не выстрелом удар и не снарядом!..
Мелькнула речка и какой-то мост…
Дмухняні, сильні та величні,
Карпати – гори мудреців,
У лісі обриси незвичні,
Дрібні уламки…літаків?
Ресницы в капельках росы.
Очнулся. Кажется еще живой…
Чужая униформа. Кто, они,
Склонились над моею головой?
«Що, друже командир, доб’ємо?
В полон для нас тепер тягар.
З собою точно не візьмемо!»
«Нехай чаклує дід Макар…»
Схватили, и ушел в туман…
Не знаю, сколько пролежал,
Как будто сказочный обман
Меня повсюду окружал…
Поміж ущелин та струмків,
Чи то печера, чи то хата,
Скликає дід в обряд богів,
Лікує ворога, чи брата…
Сплю, не сплю, уже не понимаю…
Слышу голос мне родной!
И глаза с опаской открываю,
Предо мной цветочек мой!
На очах полились сльози:
«Він живий, він зараз тут,
Ні війна, ні пекла грози,
Це кохання не зітруть.»
«Нам говорили Бога нет…
Теперь уж точно не пойму!
Наколдовал тут видно дед,
Похоже с милой я в раю….»
«З ногою, ще пів року покульгаєш,
Приставимо до неї деревце…
Травички мої поприймаєш,
Все інше швидко заживе!»
--------------------------------------
На саморобных костылях хромаю,
Внизу сверкает серебристая река,
Любимую у мостика встречаю….
…На шее лезвие холодного ножа!..
«Дивіться, більшовик ожив!
О, це так повні чудеса…
І як тебе я не убив,
Коли ти впав ще з літака?..»
Обдало потом, как из ведра,
К такому повороту не готов…
Ведь всюду же идет война!
Как ослепительна любовь!..
«Відставити!»,- тут пролунав наказ:
«І щоб такого більше я не бачив!
На даний час, він гість для нас,
Аж поки іншого я не призначив!»
С виду, неприметный командир,
Взгляд пытливый, чёткий, твердый,
Но глаза мне отдавали мир
И вопрос: «На сколько долгий?»
«Ти зла на нього не держи,
Його сім’ю відправили в Сибір…
Хоча твоєї тут нема вини,
Для нього ти радянський звір!»
С трезубцами эмблемы и кокарды,
Десяток воинов присело у костра,
Дед с внучкой им лечили раны,
Напитком была чудная трава…
«За не розстріляних, тобі подяка,
Уклін низький від жителів села,
Напевно, і від Бога ця відзнака,
Живий, після падіння літака…»
Размерено, спокойно говорил,
Как будто рассуждал со мной,
Как все, послушно травы пил,
Смягчая этим летний зной.
«Ти вільний. Ніхто тебе тут не тримає,
Але з ногою ти далеко не дійдеш.
Нехай Зоряна з дідом підлікує,
А потім рішення собі знайдеш…»
---------------------------------
Отряд ушёл, уже под вечер…
Зоряна прислонилась головой,
Слегка обняв меня за плечи,
Своею нежною рукой.
«В твоїх очах я бачу смуток,
Там доля непроста твоя,
Стривожених життєвих ноток,
Сумних мелодій солов’я.»
Меня душила мысль-зараза:
Со временем ведь все узнают,
За невыполнение приказа
Свои ж «енкаведисты» расстреляют!
З Карпат лунала пісня до зірок.
Девіз всесильного життя-буття:
Кохання теплого живий урок,
Ти збережи, моя, твоя, земля…
Глава 3.
Три горы, зажатые в тиски,
Тяжело увидеть брешь,
Завязали в узел две реки
Оборонный мой рубеж.
«Командир, ми під прицілом!»
«Більшовик тут не дрімав,
Корисним зайнявся ділом,
Зброю з сховища дістав.»
С вершины виден краешек села,
Дороги полевой, овал.
Чем больше позволяла мне нога,
Тем лучше местность изучал…
І знов загін поранених прийшов,
Бандитів, патріотів, чи синів?
Звільняючих Вкраїну від оков,
Фашистів та більшовиків.
Задал вопрос я осторожно,
Лишь с командиром стали в стороне:
«Но, разве, это не абсурдно,
Со всеми, сразу, воевать в войне?»
Поглянув на Зоряну, в мої очі,
І просто відповів на запитання:
«Любов до Батьківщини жити хоче,
Так само, як твоє, її кохання...»
«Дух противоречий, разных мнений!
Вот взял бы разрубил, как мог,
Как партия учила, Ленин, Сталин,
Или ещё какой–то мнимый «бог»?!.
---------------------------------------
Осінь. Осінь вже прийшла.
За літом і весною, осінь!
А потім, безсумнівно, і зима…
Щось сивина від мене просить…
«Девятый месяц, здесь. Да! Девятый…
Как взаперти, и в тоже время, как в раю…
Вооружённый до зубов, как будто леший
Блуждаю, охраняю женщину свою!»
Село живе на полонині,
Два поліцая, староста, і все.
В далечині хтось їде по дорозі:
Дві вантажівки, мотоцикл... «СС»?!!
Забыл о хромоте, лечу без ног,
А первый снег, скрывает первые следы…
Винтовка снайпера, гранаты сколько смог…
О Боже, если есть, прошу же, помоги!!!
Налетіли жорстким градом,
Зразу в пошуках Зоряни,
Батька вдарили прикладом,
Крики, сльози, вереск мами…..
Спокойно, тихо убираю офицера….
Не ожидали, сразу прилегли….
И хладнокровно унтерштурмфюрера,
И пулемётчики, уже мои…
«Ванюшка, братик мій, біжи,
В ущелину біжи, до командира,
І все, як бачив розкажи…
Біжи, біжи», - благає мила.
Засекли? Так это к лучшему теперь!
Подальше от села маню, к вершине…
«За мной, голодный и жестокий зверь!»
К речушке, ближе к скалам и ложбине….
Мама плаче біля тата.
«Мамо, мам! Почуй мене»! –
Підповзаю, ось і хата,
Почались перейми вже…
Бегом, быстрее к тайнику.
Здесь приготовлен пулемёт.
«Лавиной пуль вас угощу!»
А зверь голодный прёт и прёт…
«Хлопці швидше, прошу, швидше!
Він же там всього один!», -
Підганяє командир та кличе.
Видно вже село та млин…
Голова и две руки задеты,
Видно не сдержать мне их наплыв,
Зубы щупают кольцо гранаты,
Гром раската и последний взрыв…
Крик болі матері до гір полинув!
Полинув перший крик її дитя!
"Дивись, малюк, там батько твій загинув,
А це моя, твоя, його земля..."
Кінець першої частини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177594
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 27.07.2010
Хотів померти. На зорі
Попа покликав сповідатись,
Лиш рот відкрив, а він мені:
«Cпочатку би розрахуватись!
А то, не дай Бог, точно вмреш -
І хто мені тоді заплатить?»
«Наглющий» - думаю - «Без меж!
Уже за сповідь передплата!»
Та заплатив, посповідавсь,
А він ізнов своє белькоче:
«Якщо надумав помирать -
Плати й за похорони, хлопче!
Плати за все і наперед...»
І називає мені таксу.
Таку, що точно чуть не вмер,
А він ще добавляє: «В баксах!!!»
Та я спинився. Тут дзвінок,
Я піднімаю трубку - з пекла!
Питаю: «Хто?», говорить: «Чорт!
Ти що, надумав, хлопче, вмерти?
То запиши ось номер цей
І скинь на нього спершу гроші.
І щоб квитанція, окей?
Чи ти бо передумав може?
Дивись, поки ще місце є!
Й смола ще по розцінках старих...»
Дешевші дрова теж дає
Й казан ціною - майже даром.
«А ще» - всміхнувсь він криво в бік:
«Спіши вмирать, бо там, позаду
Добавити пенсійний вік
Задумала Верховна Рада!
Не встигнеш - будеш знов «пахать»,
А там і Кодекс Податковий.
Обкладуть так - що і вмирать
Не буде часу і за що вже!»
Подумав, всі рахунки звів -
Від суми аж перекосило,
А ще за поминки, за гріб,
Вінки, свічки, і за могилу!
Е, ні! Стривайте! Дулю вам!
Беру тайм-аут я у смерті!
Хоч й важко жити зараз нам -
Та все ж дешевше, аніж вмерти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200000
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 10.07.2010
На початкУ карпатського села,
Біля могилки - явір і калина
І всяк, хто йде, змахнувши піт з чола,
Спиняється здивований понині.
«МОСКАЛИК І БАНДЕРІВКА ЛЕЖИТЬ»
Гласить дощечка на хресті прибита
І більш нічого. Вітер шелестить
Листочки на деревах, жалем вмиті.
Було давно. Це був кінець війни.
В село ввійшло якраз радянське військо
І полюбив гуцулку восени
Солдат радянський, родом з АвдіЇвки.
Кохання розгорілося ураз.
Кругом війна, як смолоскип, палала.
Розбитий німець тинявся в лісах,
До сіл його «нічні» не підпускали.
Брати гуцулки, воїни УПА
Журили дівчину на стрічах вечорами:
«Він же москаль! Чи ти, бува, сліпа?
Чи у Сибір захтіла вислать батька й маму?»
А друзі-вояки і командир
Солдату дорікали теж не менше:
«Вона бандерівка, а ти Донбасу син!
Гебісти уже рискають не вперше...»
Та що коханню застороги ті -
Вони від них тікали у левади
І віддавались пристрастям своїм,
Серця співали ніжні серенади.
«Ти мій Москалик!» - плило в височінь,
«Бандерівочко, ластівко, лебідко!»...
Загін фашистський вийшов з гірських стін
І до села почав скрадатись швидко.
Побачила їх пара молода.
На поміч звати вже не було часу -
Спалить село недобитків орда
І сонних переб*є усіх одразу.
Її брати десь в горах - не позвать,
Й закохані взялись за автомати.
Озвалась стежка спалахом багать,
Завили нелюди від вибуху гранати...
Короткий бій підняв усе село.
Солдати вмить фашистів відігнали,
Вони до лісу - там кругом вогонь,
То вже брати гуцулочки вертались.
Та запізнились ті, і ті також.
Серед численних вражих тіл у сіні
Вони знайшли убитих обидвох -
Гуцулку і солдата у обіймах...
Могилу рили друзі і брати,
Міняючись по черзі, підходили,
Засипали землею молодих,
В ногах калину й явір посадили.
Отак й ростуть обоє край села -
Могутній явір і калина красна
Й шепочуть віти чарівні слова:
«Бандерівко!», «Москалику, мій ясний!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198759
дата надходження 01.07.2010
дата закладки 01.07.2010
Гей, нумо куме, вип'єм горілки,
Гей, нумо куме, вип'єм вина!
Тої горілки трішечки тільки,
Ну а вино - вип'єм до дна.
Щоб дух козацький не перевівся,
Щоб було краще наше життя...
Вип'ємо добре, щоб дух зігрівся,
Пісню співаєм... про майбуття.
Щоб ми так жили, як нині пили,
То для нас було б райське життя.
Була б горілка, ми б не тужили,
То уже завтра буде каяття...
Гей, нумо куме, вже обнімімся,
Гей, нумо куме, що нам біда...
Раз ти зі мною, куме повівся,
Так наливай же куме вина...
Ми заслужили все, що налили,
То наливає нам доля сама...
Будьте здорові всі, що тут пили,
Все, що налили - пийте до дна.
Ми б все віддали, щоб не просили,
Тільки б не бракло для вас вина.
Ну ж бо мо куме, нам стане сили?
Ну ж бо мо куме, пиймо до дна!
Скілки би куме ми не тужили,
А у фужерах не видно дна...
Що би ми куме ще вік прожили,
Бо у нас куме доля одна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191940
дата надходження 26.05.2010
дата закладки 27.06.2010
Ніч!.. Безмежне зоряне небо і ти...
Хто коли-небудь стояв на вершині,
Той знає - дальше вже нікуди йти,
Бо наодинці ти з Всесвітом нині...
Все інше осталось далеко позаду,..
До чого тут земні якісь фоліанти.
Міріади зірок,.. ніби з параду,...
Сиплять в безодню свої діаманти...
.............................................................
... А місяць сховався, як яблуко стигле,
Десь в верховіттях старих смерек...
... Птиця над озером жалібно скигле,
Аж страх морозом... за серце бере...
... Мороком темним ніч впала в Карпати,
Покотились горами... звуки чудні.
Звуки століть. Розум мусить їх пам'ятати,
Ніби вічність назад повернула всі дні...
Тільки тут я відчув сущий подих природи,
Дріб'язковість тих дум, що живуть у містах.
Яка сила небес!..
Склоніть свою гордість плем'я,.. народи...
Тут Воля Господня!..
Безконечність!..
Велич!..
і... Страх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164004
дата надходження 02.01.2010
дата закладки 13.06.2010
У діда ще маленьким запитав:
«Як добровільно, діду, це і примусово?»
Дід подививсь на мене, мовчки став:
«А нащо, внучку, знать тобі те слово?»
«Та, просто так» - сказав йому тоді.
«Е, просто так, такого не буває.
Бо примусово (скажу я тобі)
Коли тебе, як те теля, штовхають,
А добровільно - коли сам ідеш,
Знаєш куди, за чим, і ради чого.
Приміром: нас в союз (якщо піймеш)
Колись давно загнали примусово!
І примусово відбирали хліб,
І примусово у колгоспи пхали,
І примусово гнали у Сибір,
А добровільно ми у ліс тікали.
І там ми боронили нашу честь,
Щоби не бути баранами стадом,
Щоби не бути арештантом десь
Й під автоматом не робить «как надо».
Ми боронили ріднії краї
Від німця і тортур енкаведиста -
То добровільно йшли на смерть самі
Супроти комуністів і фашистів.
Одні від других мало чим різнять -
І ті і інші вождів восхваляють,
І світ цілий загарбати хотять,
Бо кажуть, що півсвіту їм замало.
Та то колись...А зараз що сказать,
Послухай, внуче, серце, як підкаже,
Коли щось будеш у житті рішать,
Лиш до муки ніколи не сип сажі!»
Нема вже діда. Пухом хай земля!
Нема від кого слухать мудре слово...
До мене внук сьогодні підбігав
Й питав про добровільно й примусово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188585
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 06.06.2010
Я часто думаю о том,
Как наша жизнь летит стрелой.
Всё оставляем на потом,
В итоге смотришь - сам с собой.
Скрываешь ловко от людей
Сначала мужа беспредел,
Потом воспитывать детей
Твоим становится удел…
Взлетели ввысь твои птенцы,
Лишив тебя простых забот.
Лишь редко внуки-сорванцы
Подарят звук волшебных нот.
Но ради этих звуков ты
Готов пожертвовать собой.
Заполнит пропасть пустоты
Лишь детский голосок святой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179464
дата надходження 23.03.2010
дата закладки 25.03.2010
Пишу не Вам, но думаю о Вас…
Не Вас люблю, но вами я болею…
Не Вас я жду, но был бы встречи рад…
Не вместе мы, но я и не жалею…
Пишу не Вам, но думаю о Вас…
Не Вам я посвящаю эти строки…
Не Вам мне говорить люблю…
Но не любить Вас просто не возможно…
Пишу не Вам, но думаю о Вас…
Кто Вас увидит, больше не забудет…
Кто прикоснется ласковой руки,
Навеки помнить ее будет…
Пишу не Вам, но думаю о Вас…
О Вас не думать просто не возможно…
И даже в самый грустный миг,
Я Вам пишу, я Вами болен…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177148
дата надходження 13.03.2010
дата закладки 13.03.2010
Не квапся, не біжи, не поспішай.
Дорога у життя така далека...
Ще трапляться у ній і дощ, і спека,
і грім, і грози, пахощі й розмай...
Не квапся, не біжи, не поспішай.
Ще будуть радості, печалі і тривоги,
стежки неходжені, поразки, перемоги,
любов і сльози - віри не втрачай.
Усе в житті з подякою приймай.
Хай буде добрим щире твоє серце,
а очі - ласки повнії озерця.
Не квапся, не біжи, не поспішай...
* Моїм дітям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173325
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 28.02.2010
Вот Новый Год! Две тысяча десятый!
Идет, шагает по Земле - планете.
Не хочется той жизни полосатой,
Кататься пора нам в кабриолете.
Пусть жизнь цветет и будет вечно сытой,
Немного пьяной, радостной, хмельной.
Душа была широкой и открытой
И нервы крепки, как канат стальной.
Всем хочется семейной крепкой дружбы,
Чтоб Новый Год избавил от проблем.
Для этого совсем немного нужно,
Настройка на курортах, всех систем.
Идите прямо, с гордой головою,
Устройте счастье, вашей детворе.
Чтоб нЕ было у них забот, порою
Любили, обнимались во дворе.
Пусть будет много творческих побед,
Весна придет и пусть цветет сирень.
Обилье на столе... большой обед
И лодка Ваша не давала крен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163719
дата надходження 31.12.2009
дата закладки 01.01.2010
Как и обещал (в очередной раз) - новая песенка ! Музыка - моя фантазия на тему городских романсов с цитатми из шлягерных шансонов, слова - мои и спел (или же называйте как хотите) тоже я. Аранжеровка и запись - Аркадий Хаславский.
Буду очень рад если Вы будете петь вместе со мной. Включайте и ... поехали. Да.... Чуть не забыл - вот здесь http://www.youtube.com/watch?v=i4R6QIsha8g можно уже увидеть простенький клип с этой песней.
Что может быть прекраснее шансона,
Что может нам так душу согревать ?
И пусть была та песня вне закона
Сегодня лучше песни не сыскать !
И "Мурка", и "Извощик", и "Каретный"
И "Белый лебедь" тот, что на пруду...
А кем и сколько раз "Таганка" спета ?
Я подсчитать, ребята, не смогу !
В шансоне, как в судьбе, всё драматично
Порою жизнь со смертью пополам...,
Но ты поёшь, и значит всё отлично !
Поёшь и даришь радость ты друзьям !
"Владимирский централ" или "Голицын"
И даже если ты не знаешь слов,
То сможешь их прочесть глядя на лица
Всех тех, кто подпевать тебе готов !
И пусть все говорят, что не в "формате",
И пусть все говорят, что он "блатняк"...
Но только я скажу, что в результате
Шансон не напевает лишь чудак !
Кто "Заходил на огонёк" с друзьями
И тормозил попутный "Фаэтон".
Тот С "Журавлями" плыл за облаками
И рюмку поднимал за «Вальс Бастон»…
Промчатся вдаль года - я точно знаю,
Но будет жить шансон и жить в веках
Его на всей планете почитают -
На всех материках и островах !
Я эту песню мог бы петь часами
Уверен - все Вы вторили бы мне
Вы знаете все песни - пойте сами !
Где не были бы Вы - хоть на луне !!!
Ссылка на видео записи песни http://www.youtube.com/watch?v=i4R6QIsha8g
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163523
дата надходження 29.12.2009
дата закладки 31.12.2009
Кохання -
То велика біль й страждання
До сліз в очах та мук злиття,
Коли останні втратив сподівання,
Кохаєш більше за життя!
Кохання -
То неспокій в серці
Й чарівна рана на душі,
Коли вже відображення у скельці
Лише її ти бачиш у тиші!
Кохання -
То шляхи й дороги
До серця в щирих почуттях,
Коли без зайвої перестороги
Летиш, щоб розчинитись в відчуттях!
Кохання -
То вечірні роси
Твоїх очей, благання днів,
Коли ти розпускаєш коси
У чарах всіх прекрасних слів!
Кохання -
Доторкнутись ніжно
До губ твоїх в обіймах забуття,
Коли мороз по тілу сніжно
Повзе крізь полум'я серцебиття!
Кохання -
То довіра вічна
До наших слів та днів життя,
Коли буденність прозаїчна
Не зводить думки до пуття!
Кохання -
То така невинна
Дитяча посмішка у сні,
Коли роки вже так невпинно
Йдуть крізь безсонні ночі й дні!
Кохання -
То велика мужність
Кохати, труднощі здола,
Коли твоє життя і вірність
В коханні щастя здобува!
На російській мові
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124524
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124522
дата надходження 02.04.2009
дата закладки 22.12.2009
Как я и обещал - получилась песня... Заранее прошу прощения за мой вокал... Голоса нет, но зато пишу музыку и слова, а поют все кому нравиться... И так - муз.и слова мои и "вой" тоже мой... Включайте прослушку и ПОДПЕВАЙТЕ, РЕБЯТА !!!
1.
Слетает вновь листва,
Сорвавшись с крон деревьев парка…
Как видно нам пора
Проститься и забыть любовь…
Что было то прошло
И не вернётся с солнцем завтра
Всё ветром унесло….
И чувства не вернутся вновь !
ПРИПЕВ.
Осенью
Деревья платья сбросили
И друг у друга просим мы
Прощенья за любовь....
Осенью
Деревья платья сбросили
И друг у друга просим мы
Прощенья за любовь....
2.
Прольются сто дождей
Слезами облаков осенних…
И свет счастливых дней
Исчезнет в памяти твоей…
Забудутся слова
Останется лишь только песня
Что пели мы тогда,
Когда весь мир был к нам добрей.
ПРИПЕВ.
Осенью
Деревья платья сбросили
И друг у друга просим мы
Прощенья за любовь....
Осенью
Деревья платья сбросили
И друг у друга просим мы
Прощенья за любовь....
3.
А к парковой скамье
Намокшая листва прильнула
Забыла о весне
Когда кругом цвели сады
Сейчас ты не со мной…
Как видно я тебя придумал
И будто бы рукой
Листвою помахала ты.
ПРИПЕВ.
Осенью
Деревья платья сбросили
И друг у друга просим мы
Прощенья за любовь....
Осенью
Деревья платья сбросили
И друг у друга просим мы
Прощенья за любовь....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152358
дата надходження 28.10.2009
дата закладки 28.10.2009
За далекими морями,
За горами і лісами
Спить малесенька країна –
Моя рідна Україна.
Сині очі, лан і поле,
Дзвінка мова у діброви
І, здається, щоб казати,
як тут можна горювати.
Лиш реальність промовляє:
-Воля тут вже не гуляє.
Як кричали рідні землі,
Як страждав народ нужденний,
Воювали – все тремтіло,
Мов багаття миготіло,
Ріки крові проливали,
Бо свободу визволяли,
Шаблі з піхви діставали,
Воленьку лиш цінували.
Всіх повстанці подолали,
Незалежність підписали.
І, здавалось, все скінчилось,
Заживемо як нам снилось.
Тільки це вже не здійснилось…..
Бо зажерлись депутати,
Не складуть собі зарплати.
Кожний місяць віддихають,
На Канари заїжджають,
Бідні міліони мають,
Людям бо добра бажають.
Люди ж воленьку проспали,
Доленьку свою заслали .
Лиш говорять, критикують,
Самі ж більше не воюють,
Продадуть за долар й марки
Душу бідної селянки.
Зрадили ми волю предків,
Замість гімну в нас сонети
І нема в нас правди й віри
До Вкраїноньки довіри.
У кайдани закувались,
У невдачі замотались.
Скільки ж можна горювати,
Треба волю в руки взяти,
Щоб країну не продати,
Владу люду в руки дати.
І, народе, досить спати,
Так невдачі не здолати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151959
дата надходження 26.10.2009
дата закладки 26.10.2009
Не всегда, что потеряно надо искать -
Можно просто помнить об этом...
Уходящее в прошлое стоит ли звать ?!
Возвращаться - плохая примета !
Когда пройден отрезок большого пути -
Все подъёмы и спуски, что были
Как бы ты не спешил - от себя не уйти,
Даже если тебя вдруг забыли !
И не стоит жалеть нам о том, что прошло...
Иль пытаться что либо менять !
Ведь жизнь - это жизнь, и совсем не кино,
Что бы плёнку назад отматать...
Не всегда, что потеряно надо искать -
Можно просто помнить об этом...
И о будущем тоже не стоит гадать -
Всё уже предначертано где-то !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141578
дата надходження 15.08.2009
дата закладки 16.08.2009
Тобі зізнаюсь - ще кохаю,
Гойдаю я про тебе мрію...
Але, повір, вже не страждаю,
Без тебе не божеволію.
Коли був поруч, я вдихала
Силу життя та цвіт кохання,
В душі сопілка награвала,
Пробуджуючи сподівання.
Та не шепочу вже ночами
Кохай мене і будь зі мною.
Гачу я греблю поміж нами,
Як прийдеш ти - знесу водою.
Я тільки з виду вода тиха...
Міркуй,... відкинеш страх ступити?
Доки нога не стала в "лихо",
Її доречно опустити.
© Copyright: Ольга 3, 2009
Свидетельство о публикации №1906213725
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132275
дата надходження 02.06.2009
дата закладки 12.08.2009
Закохалась до нестями,
Пішла до відьмачки :
"Не кохання поміж нами,
А тільки балАчки".
Подивилася відьмачка:
"Що ж бо, гроші маєш ?"
Кажу:"Є, ось ціла пачка,
Коли починаєш ?"
Вийшла відьма у комору,
Щось поворожила.
Потім щось казала вгору
Довго,...не спішила.
Принесла якісь напої:
"Ось, тримай і слухай.
Розведеш оце водою,
Тільки но не нюхай!
Постоїть нехай всю нічку,
Потім роздягнешся..,
Зав"яжи на шиї стрічку,
Зіллячка нап"єшся.
А оце тобі мастило,
Шкіру ним намажеш...
Будеш птаха білокрила -
Враз з коханим ляжеш.
А оце тобі коріння,
В коси напихаєш...
Постоїш отак з годину -
Побачиш, що маєш.
Сам до тебе прибіжить
Твій коханий, милий,
Бо без тебе весь цей світ
Стане чорно-сірий."
Все зробила, як казала
Старенька відьмачка -
Нипилася, намастилась...
Та й напала срачка!
Шкіра вОгнем загорілась,
Як роги коріння...
Чом в вікно не подивилась ?
Сонячне проміння.
А тим часом, мій бажаний
В гості собирався:
"Ой, зайду, колись був званий -
Ніяк не рішався."
Та й зайшов:" Оце "красуня" !!!
Скаче по підлозі.
Думав гарна, як косуля,
Ні - чорт на порозі."
Сижу, сльози проливаю...
Чортова відьмачка !
І кохання я не маю,
Й не проходе срачка.
© Copyright: Ольга 3, 2009
Свидетельство о публикации №1907156639
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135628
дата надходження 30.06.2009
дата закладки 12.08.2009
"Ти бачиш - каже кум мені-
П"ємо, п"ємо і марно...
Зуб рве мені уже днів три,
Хто б видрав, було б гарно!"
Оце так-так, давай, мерщій,
Не дам тобі пропасти!
Ану ж бо рота ти відкрий,
Держися, щоб не впасти.
Не бійся, кажуть, на війні
І не таке терпіли.
Стакан всадив...і все тобі,
Що треба, те й зробили.
Налив я куму ще сто грам,
Змочив щипці в горілці,
Зуб видрав, здивувався сам -
Лежить зуб на тарілці !
Та звісно, не пили ми ще,
Та рота полоскали...
Бо дезінфекція на те,
Щоб рани заживали.
На другий день моя кричить:
"Чортяка, ти вже вмився ?
Сусіди йдуть, аж двір тріщить ..."
Дар лікарський відкрився !
( історія достовірна)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140826
дата надходження 10.08.2009
дата закладки 12.08.2009
Мы, от серых дней устав,
Что-то главное теряем
И беды не замечаем
От обидных слов
Кто же прав, а кто – не прав?
Снова новый день встречаем,
Словно было все случайным,
Где была любовь.
П – в:
Все, как вчера…
О главном забывая,-
Серых будней календарь листаем вновь.
Пусть, я – не прав!
Прости меня, родная,
В этом виновата лишь моя любовь.
От любви не отрекись,
Позабыв воспоминанья,
И холодного прощанья
В гости – не зови.
Мне сказать не торопись
В этот вечер «до свиданья»…
Вдруг, теплее сердцу станет
От моей любви.
П – в.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140788
дата надходження 10.08.2009
дата закладки 10.08.2009
Сей стих прими, читатель, в веру !
Никто не знает - ждёт ли рай !?
Ко всем одна у Бога мера !
И ты за Бога - не решай !
Душа дрожит ? Не видно света ?!
Ну что ж ?! Закончился сеанс !
Спасибо Господу за это !
За то, что жизнь для нас припас !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136830
дата надходження 09.07.2009
дата закладки 10.07.2009
Мамы уходят – мы остаемся
Строить из склеенных бабочек жизнь,
Плачем душою – губами смеемся,
Слушая тысяча первый – держись.
Губы кусаем, пытаясь не плакать,
В буднях рабочих все ищем покой.
Лишь замираем – пусть солнце иль слякоть
Чувствуя, чувствуя рядом с собой…
Спите спокойно, ушедшие мамы,
Мы будем жить. Как сумеем, и пусть
Просто внутри, где был сказочный замок
Ваши улыбки остались. И грусть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135455
дата надходження 28.06.2009
дата закладки 28.06.2009
(За мотивами "Как упоительны в России вечера")
Слухати: http://www.karaoke.ru/catalog/song/13771
Які чарівні в Україні вечори
Весняні що п'янять акацій ароматом.
Свічки каштанів, й хату стару білять Мати
(варіант:
Свічки каштанів й свіжовибілена хата)
Які чудові Батьківщини вечори.
Які чарівні в Україні вечори
Ті літні в розпал жнив із запахом духм'яним.
Стоги і сінники в безсонні під зірками.
Які ласкаві Батьківщини вечори.
Які чарівні в Україні вечори
Осінній дощ, тумани й урожай багатий.
Цвіркун стрекоче у садочку біля хати
Які спокійні Батьківщини вечори.
Які чарівні в Україні вечори
Зимові з снігом, що вкрива міста і села.
Щедрівки й рядженії у Різдво веселе.
Які прекрасні Батьківщини вечори.
Нехай все сон й життя то ставка в грі,
А виграш в ній - перепустка до Раю.
Хто зна, що там? Та тільки я гадаю,
Що й там бракує українських вечорів.
*************************
Как упоительны в России вечера,
Любовь, шампанское, закаты, переулки,
Ах, лето красное, забавы и прогулки,
Как упоительны в России вечера.
Балы, красавицы, лакеи, юнкера,
И вальсы Шуберта, и хруст французской булки,
Любовь, шампанское, закаты, переулки,
Как упоительны в России вечера,
Как упоительны в России вечера,
В закатном блеске пламенеет снова лето,
И только небо в голубых глазах поэта
Как упоительны в России вечера,
Пускай все сон, пускай любовь игра,
Ну что тебе мои порывы и объятья,
На том и этом свете буду вспоминать я
Как упоительны в России вечера,
Пускай все сон, пускай любовь игра,
Ну что тебе мои порывы и объятья,
На том и этом свете буду вспоминать я
Как упоительны в России вечера...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120103
дата надходження 08.03.2009
дата закладки 31.05.2009
Кирилл Козуб: [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eIjJFMlyGNw[/youtube]
СУРМАЧ
[b]Am Е[/b]
- Ах, чому, чому такі смутні наші справи?
[b]F Е Am[/b]
Як дихати вільно ми би з тобою могли!
[b]A7 Dm[/b]
Та раз за разом грізнії сили так вправно,
[b]Am Е A7[/b]
Б'ють по небесах із артилерій Землі.
[b]Dm A7[/b]
- Це, може і так, та поспішати не треба.
[b]В A7 Dm[/b]
Що не говори, то будуть тільки слова.
[b]D7 Gm[/b]
Як не салютуй, не зірвуть вибухи неба
[b]Gm6 Dm A7 Dm (E7)[/b]
Тут - скільки не бий, та небесам все дарма.
[b]Am Е[/b]
- Ах, я би не кляв долю свою окаянну
[b]F Е Am[/b]
Та - ти подивись, як виїжджа на парад
[b]A7 Dm[/b]
Він, наш командир, наш генерал безталанний
[b]Am Е A7[/b]
Ах, оця нікчемність, негідник і кат!
[b]Dm A7[/b]
- Кинь! Ні похвали, ні хули він не гідний.
[b]В A7 Dm[/b]
Так, він на коні, але що нам із того?
[b]D7 Gm[/b]
Він не Бонапарт та і не вершник він мідній*
[b]Gm6 Dm A7 Dm (E7)[/b]
Він - лише людина і більш нічого!
[b]Am Е[/b]
- Ось, ти подивись, сліз наших вітер не витер.
[b]F Е Am[/b]
Ми розбиті знов, мій героїчній сурмач!
[b]A7 Dm[/b]
Ти ж над усіма, як той величний Юпітер.
[b]Am Е A7[/b]
Що тішить тебе в цій круговерті невдач?
[b]Dm A7[/b]
- Ні, я тут не бачу невдач через межі.
[b]В A7 Dm[/b]
Будь хоч сурмачем, хоч Бонапартом та всеж,
[b]D7 Gm[/b]
Я ні від чого, ні від кого не залежу.
[b]Gm6 Dm A7 Dm (H7)[/b]
Встань, роби як я, ні від кого не залеж!
[b]Em H7[/b]
І, що б не наплів, куди б не вів воєвода
[b]C H7 Em[/b]
Він наобіцяє нам щастя, то й що?
[b]E7 Am[/b]
Знай, все переможуть лиш честь і свобода.
[b]Am6 Em H7 Em[/b]
Так, тільки вони, все окрім того - ніщо...
______________________________
* "Мідний Вершник" - http://art.1001chudo.ru/russia_564.html
*********************************
ТРУБАЧ (1986) Михаил Щербаков
- Ах, ну почему наши дела так унылы?
Как вольно дышать мы бы с тобою могли!
Но - где-то опять некие грозные силы
Бьют по небесам из артиллерий Земли.
- Да, может и так, но торопиться не надо.
Что ни говори, неба не ранишь мечом.
Как ни голосит, как ни ревёт канонада,
Тут - сколько ни бей, всё небесам нипочём.
- Ах, я бы не клял этот удел окаянный,
Но - ты посмотри, как выезжает на плац
Он, наш командир, наш генерал безымянный,
Ах, этот палач, этот подлец и паяц!
- Брось! Он ни хулы, ни похвалы не достоин.
Да, он на коне, только не стоит спешить.
Он не Бонапарт, он даже вовсе не воин,
Он - лишь человек, что же он волен решить?
- Но - вот и опять слёз наших ветер не вытер.
Мы побеждены, мой одинокий трубач!
Ты ж невозмутим, ты горделив, как Юпитер.
Что тешит тебя в этом дыму неудач?
- Я здесь никакой неудачи не вижу.
Будь хоть трубачом, хоть Бонапартом зовись.
Я ни от чего, ни от кого не завишу.
Встань, делай как я, ни от кого не завись!
И, что бы ни плёл, куда бы ни вёл воевода,
Жди, сколько воды, сколько беды утечёт.
Знай, всё победят только лишь честь и свобода.
Да, только они, всё остальное - не в счёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123606
дата надходження 27.03.2009
дата закладки 31.05.2009
Долю не кляну свою, можу як, так і живу
І визнаннями тобі докучаю
Звикший вже до болю ран я простив тобі обман
Як співав старий циган: "Молодая, е-е-ех, молодая!"
Поясни, не поясниш, ти живеш, неначе спиш
Й на безсоння все грішиш соромливо.
А з тобою поруч хто, й сподіваєшся на що
Адже все в епоху змін - так мінливо,
е-е-ех, навіть диво ...
Чи мені тебе учить, як у цьому світі жить?
З ким не спать, а з ким дружить вибираєш,
Що для тебе слово честь, нісенітниця, чи лесть
Маєш рацію як є, молодая, е-е-ех, молодая
Нічого не говори, не лякайсь вогню - гори
Я ж у полум'ї твоїм пропадаю,
Все в тобі благословлю, щастям душу отрую
Україна ти моя, молодая, е-е-ех, молодая
******************************
Ефрем Амирамов - Молодая
Я не ною о судьбе, лучшее храня в себе,
И признанием тебе досаждая,
Привыкая к боли ран, я прощу тебе обман,
Ты ж как в песне у цыган, молодая, э-э-эх, молодая
Объяснить, не объяснишь, ты живёшь, как будто спишь,
А в бессонницу грешишь почему-то.
А с тобою рядом кто, и ты надеешься на что,
Ведь в этой жизни всё не то - даже чудо, э-э-эх, даже чудо
Только ль мне тебя учить, как необходимо жить.
С кем не спать, а с кем дружить, всё гадая,
Что такое слово честь, а где-то чушь, а где-то лесть,
Ведь ты права, какая есть, молодая, э-э-эх, молодая
Ничего не говори, не боясь сгореть гори,
Я ж в огне твоей любви пропадая,
Всё в тебе благословлю, счастьем душу отравлю,
Просто я тебя люблю, молодая, э-э-эх, молодая
Слушать: http://butt-head.ru/listen/393639/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120105
дата надходження 08.03.2009
дата закладки 31.05.2009
Не корите себя за напрасно зажженные свечи,
Ведь не зря же для Вас расточали они фимиам,
Кисея их теней нежно кутала хрупкие плечи,
Язычками огня танцевали веселый канкан.
То, что Он не пришел, значит, было, кому-то так надо,
Кто-то любящий Вас где-то там высоко в небесах,
Посчитал себя должным спасти Вас от глупого шага,
И не дал побывать Вам в Его вероломных руках.
И обиду на жизнь в кулаке, как змею, не держите,
Отпустите ее восвояси! Быть может… Как знать?
Только время спустя Вы себе хорошо уясните,
Было благом для Вас вот так сразу Его потерять.
Не корите себя за напрасно сгоревшие свечи,
Дайте срок, фимиам они будут для Вас расточать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132101
дата надходження 31.05.2009
дата закладки 31.05.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2009
И.К.
Наперекор тебе,- я стану краше,
Ещё светлей, спокойней и сильней!
Забуду всё, что было нашим,
Себе не изменив в потоке дней!
Вновь стану Солнцем, что согреет,
Но, как звезда, с небес не упаду,
Река Любви моей не обмелеет,
Я буду жить с Душой своей в ладу!
Тебя не стану боле упрекать,
Мы две Вселенных, слишком разных,
Твой взор, как прежде, восхищать,
Но недоступной Сердцем оставаться!
Наперекор тебе,- я стану лучше!
Не пожалею, в бездну не сорвусь,
Ты – не Судьба, всего лишь случай,
С Любовью я ещё навек сольюсь!
/ апрель 2009г./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126507
дата надходження 16.04.2009
дата закладки 28.04.2009
Не суддя ти мені
я - не підсудна для тебе.
Навіщо цей суд, якщо свідків не треба?
Я не хочу в тюрму,в тюрму твоїх почуттів...
Не мани мене...не дурмань голови.
Дай волю мені...відпусти мене...
Я голубкою ввись підіймусь
І розправлю там білії крила,
Я до сонця торкнусь
І залишусь щаслива...
Я не хочу в тюрму,
В тюрму твоїх почутів..
Не мани мене...не суди мене...
Не каприз я тобі...відпусти мене...
Відпусти...чуєш як серденько б'ється?
Відпусти...я уже не твоя...
і не потрібний цей суд,
ні банальні слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127782
дата надходження 26.04.2009
дата закладки 26.04.2009
Распорядилась по-своему вечность,
День с тёмной Ночью давно влюблены.
Вечером, утром - короткие встречи,
Чьей бы-то ни было, нет в том вины.
День, распалённый лучами светила,
Мчится с букетом из розовых роз.
Ах, как бы Ночь его сильно любила! -
Короток вечер, обидно до слёз.
Словно в тюрьме, на свиданьи коротком,-
Пару минут сквозь заката стекло...
Время твердит, по-военному, чётко,
Несколько раз, что оно истекло.
Осенью - дождь, а зимою - метели,
Этой порою День с Ночью грустны.
И, пребывая в тоске, до апреля,
Ждут равноденствия, новой весны.
.............................
Лишь две недели, на севере, в мае,
Эти влюблённые счастливы очень.
Нежно друг друга они обнимают,
И превращаются в белые ночи...
музыка, вокал Елена Чичерина (Москва)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125128
дата надходження 07.04.2009
дата закладки 07.04.2009
Кліп: http://www.youtube.com/watch?v=mzfLM5psnF8
Бузково-духм'янИй туман пливе над нами.
Над тамбуром горять опівнічні зірки
кондуктор зрозумів, кондуктор зволікає,
Бо з дівчиною я прощаюсь назавжди.
Стискання наших рук, а часу дуже мало.
Тривога і печаль - у погляді твоїм...
Іще один дзвінок - і змовкне шум вокзалу
А потяг відлетить в бузкову далечінь.
Останнє "вибачай" із вуст твоїх злітає, -
Поїду я на рік, а може і на два...
А може, назавжди ти друга проводжаєш?..
Всього один дзвінок - і від'їжджаю я.
Бузково-духм'янИй туман пливе над нами.
Над тамбуром горять опівнічні зірки
кондуктор зрозумів, кондуктор зволікає,
Бо з дівчиною я прощаюсь назавжди.
*************************
СИРЕНЕВЫЙ ТУМАН
Музыка Яна Сашина
Слова Михаила Матусовского
Сиреневый туман над нами проплывает.
Над тамбуром горит полночная звезда.
Кондуктор не спешит, кондуктор понимает,
Что с девушкою я прощаюсь навсегда.
Ты смотришь мне в глаза и руку пожимаешь,
В глазах твоих больших - тревога и печаль...
Еще один звонок - и смолкнет шум вокзала,
И поезд улетит в сиреневую даль.
Последнее "прости" с любимых губ слетает, -
Уеду я на год, а может быть, на два...
А может, навсегда ты друга потеряешь?..
Еще один звонок - и уезжаю я.
Сиреневый туман над нами проплывает.
Над тамбуром горит полночная звезда.
Кондуктор не спешит, кондуктор понимает,
Что с девушкою я прощаюсь навсегда.
***************************
Вариант: Дорожное танго" ("Прощание") - текст и музыка Ю. Липатова
ДОРОЖНОЕ ТАНГО
(Прощание)
Ты смотришь на меня и руку
пожимаешь,
Когда увижу вновь? Быть может,
через год...
А может быть, меня совсем (навек)
ты покидаешь...
Ещё один звонок, и поезд отойдёт.
Предутренний туман над нами
проплывает,
Над тамбуром горит дорожная звезда.
Кондуктор не спешит - кондуктор
понимает,
Что с милым другом я
прощаюсь навсегда!
Запомню навсегда, что ты
тогда сказала,
Улыбку милых губ, ресниц твоих
полёт.
Ещё один звонок... И смолкнет
шум вокзала,
Ещё один звонок - и поезд отойдёт.
Предутренний туман над нами
проплывает,
Над тамбуром горит дорожная
звезда.
Кондуктор не спешит - кондуктор
понимает,
Что с милым другом я прощаюсь навсегда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120230
дата надходження 09.03.2009
дата закладки 27.03.2009
Хто я? Хто ти? Хто ми? Ми є народ!
І тут не йдеться про оте шляхетне панство,
Яке складає головне ядро
Правителів - майстрів брехні і шарлатанства.
Тут мова йде лише про нас, про тих,
Хто мусить тяжко й чесно працювати,
Щоб потім, за якісь там копійки,
Себе, та й наше панство годувати.
І щоб міцніші були кайдани,
Тримайте й кризу у дарунок, люди!
Де влада має повні кармани,
А нам велику дулю, ще й без блюда !
Якщо ми є народ, чому в ярмі?
Про гідність й силу час настав згадати,
Вже час настав скидати кайдани,
Вже й час кидати шахраїв за грати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123055
дата надходження 24.03.2009
дата закладки 25.03.2009
"Скажи-ка дядя, ведь недаром
Москва, спаленная пожаром,
Французу отдана."
Скажи-ка Лёва, ведь недаром
Стоит жилье в районе старом,
И в новом нет продаж.
А как про вечный рост вещали,
Людей в кредиты запрягали,
Статьи продажные писали
И двигали типаж:
Если ты лох и денег нету,
Не нужен белому ты свету,
Хоть сразу утопись.
Что за жених ты без кредита,
Уж лучше выйти за бандита,
(Все хоть какая-то элита,
О, Господи прости! )
Бесценны метры в новостроях,
И их совсем немного строят,
Они ну каждый час
Прям дорожают, и квартиры
Год в год растут раза в четыре.
Иди в путаны, в рекетиры
- но покупай СЕЙЧАС.
… Вдруг кризис мировой пришол,
И IPO упал на пол,
И сразу кончилось бабло,
(что раньше к нам рекой текло).
Кредитов больше нам не дали,
А девелОперы сказали:
Мы ничего не *******,
Слегка не повезло!
Страна, твоя мы честь и гордость,
Твой каждый житель, каждый город,
Ну как они без нас?
Без бутиков и магазинов,
Без Парусов и Мандаринов,
Львов Парцхаладзе и грузинов,
Одумайся, страна!
Спасать нас надо, спору нету,
А то скопытимся мы к лету, -
Кто купит этот хлам?
Спасете нас – и будем квиты!
Давайте гражданам кредиты,
И возвращайте депозиты –
Пускай несут их к нам!
Направить к нам их надо строем,
А то, гляди-ка, недострои
Порадуют ваш глаз.
Освоить деньги – тут мы скоры,
Другие их могли бы, воры,
На нычку вывести в оффшоры,
Но это не про нас.
Да, мы есть ЛЮДИ в наше время,
Не то что нынешнее племя, -
СТРОИТЕЛИ ДОБРА.
Застроим берег левый, правый,
Построим офис вместо Лавры,
И цены вверх бежать заставим –
И завтра, и вчера.
Летать на Кипр мы будем реже,
Рентабельность свою урежем
Для общего добра.
Себе оставим 3 процента,
И больше – зуб даем – ни цента, -
Пусть умоляют президенты,
Бандиты, опера…
Народ послушал речи эти,
Подумал, хмыкнул и ответил:
*********** вы мастера.
За эти годы вы, ребята,
Народу стали ближе брата,
Чиновнику родней отката, -
Вам отдохнуть пора.
Послушав ваши слёзны речи,
Народ решил пойти навстречу, -
Достроить один дом!
И поместить туда прорабов,
Девелоперов жирнозадых,
Застройщиков и брокеров, -
Замуровав их на *** в нём!
*********************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122793
дата надходження 23.03.2009
дата закладки 23.03.2009
Кожен вибирає для себе
Дівчину, релігію, дорогу.
Сатані служити а чи Б-гу
Кожен вибирає для себе.
Кожен вибирає по собі
Слово для любові і молитви.
Шпагу для дуелі, меч для битви
Кожен вибирає по собі.
Кожен вибирає по собі.
Костур і личаки, щит і лати
Міру остаточної розплати
Кожен вибирає по собі.
Кожен вибирає для себе.
Вибираєм теж - як самі знаєм.
Ні на кого нарікань не маєм.
Кожен вибирає для себе!
*****************
Юрий Левитанский
Каждый выбирает для себя
Женщину, религию, дорогу.
Дьяволу служить или пророку -
Каждый выбирает для себя.
Каждый выбирает по себе
Слово для любви и для молитвы.
Шпагу для дуэли, меч для битвы
Каждый выбирает по себе.
Каждый выбирает по себе
Щит и латы, посох и заплаты.
Меру окончательной расплаты
Каждый выбирает по себе.
Каждый выбирает для себя.
Выбираю тоже - как умею.
Ни к кому претензий не имею.
Каждый выбирает для себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121315
дата надходження 14.03.2009
дата закладки 22.03.2009
Ну, что сказать тебе? Зараза...
Имеешь голову, два глаза,
И две руки, и две ноги,
На них носить чтоб сапоги...
Всё, как у всех - весьма привычно,
Но, что скажу тебе я лично:
"Уж лучше быть калекой телом,
Чем быть бездушной до предела!"
Да, без души живётся долго,
Но только в жизни той нет толка!
А если н́е для кого жить,
Скажи, а стоит вовсе быть?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122345
дата надходження 20.03.2009
дата закладки 20.03.2009
Коли серед німої самоти
Душа заклякне, наче в ополонці,
Згадай, отямся і радій, що ти
Не сам, бо ти –
у Бога на долоньці.
Багатству, славі й гурту інших зваб
Не піддавайся – в тебе інше сонце.
Нехай тебе всечасно зігріва,
Що ти – завжди – у Бога на долоньці.
Собі – шляхи шляхетні обирай.
Та не шукай смітин в чужому оці.
Не пнись поперед батька навіть в рай.
Навіщо? Ти ж – у Бога на долоньці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114930
дата надходження 03.02.2009
дата закладки 19.03.2009
Ти променями падаєш в мою росу,
І трепетом цілуєш спраглі губи,
І так бездонно розливаєш цю снагу,
Що я тремчу, немов на краю згуби.
Та ця тривога ніжномовна і ясна,
І так жадана, і така безмежна!
Бо розчиняюсь у любові я уся
Для тебе лиш, кохана і бентежна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121755
дата надходження 16.03.2009
дата закладки 17.03.2009
Будьте счастливы, подруги,
Растворяясь в зеркалах
Вашей жизненной округи!
Просыпаясь на руках,
Вскользь подаренных судьбою,
Не грешите маятой:
Улетит, как дым трубою,
Воля ждать – и
Бог с тобой!
Будьте счастливы, подруги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119915
дата надходження 07.03.2009
дата закладки 15.03.2009
Мы привыкли желать и бояться.
Мы уходим с надеждой остаться.
Мы хотим тишины и покоя,
Но любить получается стоя.
Мы танцуем вокруг обстоятельств.
Мы черствеем в плену обязательств.
Мы в подушку, наивные, верим,
Что находками станут потери.
Мы искатели искренней доли.
Мы невольники завтрашней воли.
Мы измолены в истовом раже:
Ну, когда же?
Когда же!
Когда же...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121091
дата надходження 13.03.2009
дата закладки 14.03.2009
Как детством позабытые игрушки
Живут отдельно нелюбимые стихи,
Обиженно держа тебя на мушке
Ушедших грёз,воспоминаний и тоски.
И ненавязчиво вечернею порою,
С печалью позабытого дитя
От них повеет болью и укором
За то,что написала сгоряча.
Я попрошу у них сердечного прощения,
За равнодушее жестокое моё,
За то,что не любя свои творения
Наполнила я ими бытиё.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103567
дата надходження 18.11.2008
дата закладки 14.03.2009
– Злітаєм зі мною на небо?
Посидим на кільцях Сатурна...
– Навіщо воно мені треба!
Як мінімум, це некультурно!
– Пограєм давай у комети!
Ти падай, а я упіймаю!
Говорять, хороша прикмета...
– А це що таке?! Я не знаю...
– Злітаєм зі мною на небо?
Навчу тебе бачити барви...
– Не бачу такої потреби.
Для мене і сіре – це гарно!
– А, може, в країні захмарній
Разом осідлаємо мрію?
– Ти кинь ці химери примарні!
На щастя, такого не вмію...
– В грозу пролетим по алеям!
Повір, що не буде нам нудно!
– Та що за вульгарні ідеї?!
Там холодно, сиро і брудно!
– Я знаю усюди ми встигнем!
Злітаєм зі мною на небо,
Де тонкою стрічкою стигне
Межа між Еребом і Фебом*!
Зіллємось із заходом сонця!
По зорям біжим, там повернем!
В майбутнього глянем віконце!
– Весь світ – це суцільне інферно*!
Не маю я часу на тебе,
У мене багато роботи!
Яке може бути тут небо?!
Турботи, турботи, турботи...
– Давай! Полетіли! Ну що ти!
Покинемо цю трясовину!
– Не корч із себе ідіота!
Ти ж ніби нормальна людина!
...
Хай я ненормальна істота :-)),
Та краще вже бути камінням,
Чим стати в щоденних турботах
НОРМАЛЬНОЮ
СІРОЮ
ТІННЮ
Бо вічність, всі дні і всі ночі
Ти ходиш і ходиш по колу...
... ЯК ЖАЛЬ...
... ЩО СЛІПІ ТВОЇ ...
... ОЧІ ...
... НІЧОГО...
... НЕ БАЧАТЬ ...
... ДОВКОЛА ...
05.03.09
*Межа між Еребом і Фебом – в моєму трактуванні, межа між днем і ніччю. :-))
Ереб (Erebos :-)) ) – одне з начал світу у древніх греків; бог Вічного Мороку, син Хаосу, брат і чоловік ночі Нюкти та батько Ефіра, світлого дня. :-))
Феб – він же сонцесяйний Аполлон. :-))
*Інферно – пекло.
P.S. ЩИРО ДЯКУЮ Грицюку Тарасу, Груші Насті та холодному березневому вечору за ненавмисно :-))) подароване натхнення! :-))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119664
дата надходження 06.03.2009
дата закладки 10.03.2009