“Що на грудях пригрієш, те на тебе й шипітиме”
або "Добро безкарним не буває"
Народна мудрість
Мовчить мій Бог у серця глибині...
Мовчить, не озивається до мене.
Не повзають мурахи по спині,
не котиться сльоза, а повні вени
несуть німотний крові колобіг.
Клубки думок спустошення спиває...
Гіркі знання гостями на поріг -
Звідкіль ви є: із пекла, чи із раю?..
О... родить доля біди від добра!
Даремно Янгол роздирає крила
у порятунку душ - лиха мара
немилістю глухою полонила...
Мовчить мій Бог... А серця перестук
відлунює тупим напасно болем
і ллється гріх із милості до рук
і сіється жура життєвим полем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430888
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 19.11.2013
Чорна птахо з туманом на крилах,
Як ти впала сюди з висоти?
Що ти хочеш для неба знайти
На занедбаних
тлінних могилах?
Посхилялись трухляві хрести,
Як пророки, позбавлені сили.
Потомилися. Їм не дійти.
Вже й молитви свої погубили.
Може, й справді є кращі світи?
Потомилися. Їм не дійти.
(Валентина Савелюк)
* * *
Може, птаха насправді не чорна?
Чорнота її - тіні з могил,
Що вповзають в пір'їни між крил
Цим туманом пекельно-потворним,
Поглинають її ясно-лик ,
Витравляючи пам'ять про вічне,
Забуттям її душу калічать,
Витискають життя з неї сік...
Вже й хрести на могилах, мов тлін,
Все здається у мороку власті -
Диво-птаха змагається з Часом,
Проганяючи тіні провин.
Ми усі на межі світло-тінь,
Хтось уже й над пітьмою зависнув...
Глянь, промінчик у мороці блиснув,
Кращий світ душу жде на спочин!
Що пророчать зотлілі хрести
І про що їх молитви безмовні?
Диво-птаха під неба покровом
Досі марить про кращі світи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373454
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.09.2013
Недопите моє глясе.
В шибку стукає ніч і злива.
Я тобі дозволяю все.
Молода ти моя, красива.
Нагромадила купу слів -
І у двері пішла відразу...
Я прощати завжди умів -
У собі не ношу образи.
Навздогнавши твій силует
У дощі - притулився станом.
Ну, а потім ми - тет-а-тет,
Ніби вперше чи у востаннє.
Поскидали плащі на стіл.
Заважає білизна в ліжку.
Буде шал, буде танець тіл
І по спині нова доріжка…
Я прощаю тобі усе:
(Ще орел, але в сивім пір’ї)
Недопиту в кафе глясе,
Нігтів слід по душі і шкірі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315222
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 26.09.2013
Це буде завтра...
точніше вранці,коли я спатиму тривожно!
Як сторож ночі,
світитиме знову,самотній ліхтар!
Під ковдрою осінього диму,
де-не-де відчутно буде скрип,знайомого вітру.
Вже руки у кишені,і чашка чаю зігріть,уже не в змозі.
Це буде завтра...
Осінь,мабуть,ніжно шептатиме мені про невдале кохання.
Не жаліючи,кидатиме в обійми темноти...
і солодко гвалтуватиме,міцно стискаючи мої долоні.
А потім...??
потім змучену мене цілуватиме...
кидатиме до ніг "червоні ромашки ".
і тихо..тихо...насміхатись!
це буде завтра.
вранці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357000
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 26.09.2013
Слова живі, не паперові,
але й вони – ще тільки звук.
Розмова стихне на півслові…
Цілую губи…пальці рук.
Слова банальні, однотонні
згубили сутність, певний зміст.
Шляхи далекі. Ти у втомі.
У пізню осінь милий гість.
Для тебе все, щоб очі карі,
в цей вечір не були сумні.
Цей інтер’єр, його деталі
і парафінові вогні.
Розвіє вітер сіру мряку.
Погасне осені потоп.
Прогнози вірні були Раку,
правдивий, мудрий гороскоп.
Зблизька я бачив очі карі,
не із портрета через скло.
І не важливо, що там далі.
Важливо те, що це було…
08.12.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162958
дата надходження 26.12.2009
дата закладки 22.05.2010
Буває й так, що просто не співпали
Два розуми, два тіла, дві душі
Буває й так, що вже чужими стали
Ті обрані, яким писала ти вірші
Буває й так, що змучена свідомість
Напившись яду із буденних фраз
Благає світ й життя про випадковість
Й себе саму благає в сотий раз
Буває й так, що усмішки відсутність
Це вірний знак неправильності дій
Меланхолія, награна розкутість-
Сигнал пустих поламаних надій
Буває й так, що просто не сприймаєш
І не приймаєш те, що бачиш ти
І дуже важко та все ж відпускаєш
Бо вже набридло просто поруч йти
Буває й так, що втрачена можливість
Дрібний момент, неправильний рядок
І награна набридлива мрійливість
Вже неважливі...Втрачено зв'язок
Буває й так, що слухаєш й не чуєш
Відкривши очі бачиш щось нове
І у блокноті поспіхом малюєш
Щось непочате, світле і живе
Буває й так, що скромно залишаєш
Стираєш з серця і з думок сліди
І робиш крок, та ще куди не знаєш
Бо твоя ціль на даний час - це йти
Буває й так, як у житті буває
Було у когось, може було й в тих
Хто зараз разом в ліжку спочиває
Після розмов буденних і пустих
Буває й так, що просто зупинились
Біля недійсних і наївних мрій
І так буває,що не ті зустрілись
На перехресті непростих подій
Буває й так, а чи могло інакше?
Коли в думках лиш сумніви одні
Коли в думках дзвенить "життя покаже"
І боротьба постійних "так" і "ні"
Буває й так, що просто не співпали
Два розуми, два тіла, дві душі
Буває й так, та ми цього не знали
Допоки спини не царапали ножі
Буває й так, що вже нема бажання
Вертати час, що зник у забутті
Оптимістично скажу на прощання:
"Зустрінемось в наступному житті!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191046
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 21.05.2010
Так хочеться кричати на весь світ
Чи шепотіти...
В руках тримати разом з снігом лід
Аби зігрітись...
Стирати з вікон нариси зими
Чи малювати...
Ховати в пам'ять залишки вини
Чи викидати...
З ковтками чаю випивати час
Чи смакувати...
Шукати логіку у ланцюгу образ
Чи вибачати...
Від світу брати лиш найкраще все
Чи віддавати...
І бути там, куди життя несе
Чи вибирати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190758
дата надходження 20.05.2010
дата закладки 21.05.2010
Чорні очі землі - то могили
Не закриті , болящі більмом,
Що їх нелюди ярістю рили,
Шлях життю переткнувши штиком.
Груда тіл – це мучителів бешкет,
Задубілі дитячі уста,
Що на них дозріває прийдешня
Для убивць усеправедна мста.
Хоч немає їм справжньої кари
На землі де орудує лжа,
Та у час, як розступляться хмари,
Затремтить властолюбна душа.
Ув об’яві вселенського суду,
Порозкриються книги небес,
Отоді - то під вічну огуду
Заскавчить погубитель, як пес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186302
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 21.05.2010
Відгуркали каменоломні,
Оков роздерлись ланцюги,
Позамовкали невгамовні
Жорстоких стражів батоги.
Вернулись бранці до народу,
Немає більше їх вини,
Кати вже їхні за свободу
Воюють, як колись вони.
Ввійшли страждальці в їхні лави,
Законно взявши славу й честь.
Та тої, жданої держави,
Як тогоди, нема і днесь*…
- * як тоді, нема і сьогодні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170350
дата надходження 07.02.2010
дата закладки 21.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2010
Поети – дивні люди. То є факт.
Таке собі відхилення від норми.
С.Огінський
Так, звісно, ми – відхилення від норми
І зводим світ до білого рядка.
У пошуках віршованої форми
Нам – ні мільйонів, а ні мідяка.
Ми болем душу дрібнимо на бісер
Й жбурляєм в світ у зреченні палкім.
І нам, самотнім, в ньому завше тісно.
І світу тісно серед наших крил.
Та вперто підіймаємо з безодні
Зболіле серце вгору, на Парнас.
І нормам ми коритися не згодні,
Бо норми – то відхилення від нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190933
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 21.05.2010
Реально – першим… Відчувався страх…
Температурно - співучасник сили…
Засутеніло – на блідих бруньках…
Над винятками все засутеніло…
Заколосилось – трепетно несла,
Щоб боязким – наврочити широти…
Посеред тиші – горілиць лягла…
Відносно галасу - схилила дотик…
Підвівся - другий… Простір переслав,
Опозиційно знехтувавши крила…
Напруженням обов’язків і прав
Сполоханість сама себе змінила….
І надприродним - змінює світи…
Щоб тільки раз побачити (хвилинно)…
Як надчуттєво вписують в листи
E-mail-ім’я твоєї Батьківщини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174029
дата надходження 25.02.2010
дата закладки 20.05.2010
Піди. Знайди. Посій і перекресли....
Запам’ятай. Відправ й допоможи.
Відповідай. Розваж. Налий. Понесли!
Давайте! Мрійте! Плачте! Розкажи.
Відчую. Встигну. Вип’ю. Розпитаю.
Переборю. Роздам. Нагороджу.
Перекажу. Створю. Наздоганяєш!
Перпетинаєш. Дивишся. Скажу.
Забрав. Розвіяв. Видалив й віддячив.
Щемив. Вагався. Сипав і збирав.
Співає. Пише. Бавиться. Не плачеш.
Виборюють. Звертався. Приховав...
Лишилось. Встигло. Перебудувалось.
Прийшло. Торкнулось. Змірилось. Зросло.
Подарувало. Радило й змагались!
Пекло. Студило. Гралося. Було.
Розтане. Проросте. Забагровіє.
Застигне. Станеться. Заполонить.
Додати. Бігти. Жити. Пересіють.
Зникати. Рухатися. Не змінить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165344
дата надходження 10.01.2010
дата закладки 20.05.2010