Aндpiй KIHAШ: Вибране

Leonar

*Давно нічого не писав*

Давно  нічого  не  писав
І  це  пишу,  мабуть,  даремно.
Багато  вже  позабував,
Забуду  скоро  все,  напевно.
В  душі  забуті  почуття,
Лише  дурні  думки,  як  миші,
Об  мозок  тихо  шурхотять...
Сни  з  кожним  днем  усе  смішніші...
Дедалі  ближчий  милий  ґрунт,
Поволі  слабшає  коріння
І  все  частіше  лине  з  губ:
'А  й  справді  я  дурне  створіння'...
Були  між  нас  і  мир,  і  війни,
Гіркі  образи,  і  любов,
Чому  ж  ослабли  так  обійми,
Лице  слізьми  умите  знов?
Ми  відчиняєм  кожен  день,
Мов  двері,  що  з  завіс  зірвали,
Усе  б  змінити  нам  лишень,
Якби  ми  тільки  правду  знали...
Зібгали  власні  почуття
І  в  кошик  кинули  сміттєвий,
Все  це  провалля,  небуття,
Що  затуляє  шлях  життєвий.
А  доля  наче  незнайома,  -  
Гілляка  зламана  суха,
В  своїй  країні  ми  не  вдома,
У  власній  хаті  -  чужина.  
Чужі  нам  і  серця  у  грудях,
Неначе  відгомін  здаля,
Морозний  віддих  в  рідних  людях,
І  ще  не  звідана  земля.  
Були  ми  всі  колись  щасливі,
Тепер  нам  пам’ять  ледь  болить,
Колись  слова  були  важливі,
Тепер  -  аби  їм  було  жить.
Ми  не  слова  у  пісню  вклали,
А  просто  фрази  і  мотив,
Вітри  пісками  нас  ховали,
А  дощ  голками  молотив.  
На  мить  війне  і  враз  зникає
У  тьмі  скалічених  мостів,
Так  кожне  слово  витікає,
Не  залишаючи  слідів.
Чому  ослабли  так  обійми?
Бо  нам  серця  ослабли  враз,
Замість  кохання  –  люті  війни,
Замість  прощення  –  тьма  образ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147594
дата надходження 29.09.2009
дата закладки 28.10.2009


Інга Марс

спустошеність

Пробачити  мотив  пустої  втіхи
Ти  сам  пустий,  як  цей  бездонний  світ
Лиш  тихо  перешіптуються  вільхи
І  не  вгамовують  своїх  сухеньких  віт

Ти  лиш  тоді  пограв  моїм  коханням
Ти  був  нічий,  твоєю  була  я
Ці  квіти,  ці  цілунки  і  бажання
Ця  підлість  і  спустошеність  твоя

Так  прикро,  що  тоді  не  зрозуміла
Ти  мертвий  у  душі  і  ти  ніхто
Та  ніби  очі  біле  марево  закрило
На  плечі  впало  важкості  манто

Паркани  побіліли,  вільхи  стихли
В  душі  залишились  лиш  бридкість  і  туга
…проходять  крізь  волосся  пасма  вихру
А  у  очах  живе  поглиблена  журба…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130409
дата надходження 18.05.2009
дата закладки 19.05.2009


К@труся

Ридатиму довго і вголос...

Ридатиму  довго  і  вголос,
І,  може,  вже  виплачу  сльози,
Щоб  швидше  мого  серця  соло
Убили  колючі  морози.

Як  боляче  знати,  що  поряд  –  
Людина,  до  тебе  байдужа...
Ридатиму  довго  від  горя,
І  сльози  тектимуть  в  калюжі.

Як  боляче  бути  сліпою
І  марно  творить  ідеали,
Щоб  потім  якоюсь  весною
Відчути,  що  серця  не  стало.

У  напівсвідомому  стані
Збагну,  що  життя  розкололось,
І,  стомлена  вічним  мовчанням,
Ридатиму  довго  і  вголос...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130076
дата надходження 15.05.2009
дата закладки 18.05.2009


Н-А-Д-І-Я

Дихнув вітерець - і любов полетіла...

Дихнув  вітерець-  і  Любов  полетіла..
Та  й  досі  у  серці  твій  образ  ношу.
Пройшло  скільки    часу  -  забуть  не  зуміла.
Ще  й  нині,  коханий,  як  вперше  люблю.

Сердечнії    рани  лікую  сльозами,
самотності  дні    я  на  нитку  нижу  .
І  смуток  окутує,  наче  туманом..
Єдиний  на  світі,  для  тебе  живу.

Тебе  я  пригадую  знову  і  знову
і  спогад  про  тебе  на  серце  спада..
Життя    ж  коректує  усе  по-другому:
Не  так,  як  ми  хочем,  насправді  бува.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129533
дата надходження 11.05.2009
дата закладки 16.05.2009


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2009


Серая Шэра

Як соромно дивитися на небо

Як  соромно  дивитися  на  небо
Очима  без  надії  і  любові.
Та  себе  переконувати  знову,
Що  так,  мабуть,  судилося...  так  треба...

Як  страшно  не  побачити  світанку,
Осліпнути  від  сліз  гіркої  долі.
Та  згодом  заспокоїтись  й  поволі
Рушати  далі  за  відлунням  ранку.

Як  гірко  йти  від  себе  до  полону
Чужих  думок  і  волі  не  своєї,
Коли  навколо  лиш  чиїсь  ідеї...
І  ти  зникаеш  в  натовпі  раптово.

Й  тебе  немає  -  ти  лише  примара.
Твій  голос  -  тихий  шепіт  серед  крику.
Ти  зник  чомусь...  Ніхто  і  не  помітив.
А  серце  твоє  рветься  понад  хмари,

Та  не  від  радості  -  від  нелюдського  суму,
Що  виник  разом  з  міцною  стіною
Нерозуміння.  Між  людьми  й  тобою.
І  крає  твоє  сердце  тяжку  думу,

Що  соромно  дивитися  на  небо
Очима  без  надії  і  любові...
Та  крає  твою  душу  думка  знову,
Що  так,  мабуть,  судилося...  так  треба...

29.04.08

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=71450
дата надходження 29.04.2008
дата закладки 15.05.2009


Ігор Рубцов

А мало ж бути привітання

Поплутав  хтось!  Сідаю  зра́ння
Писати  друзям  привітання,
Та  в  звуках  радіосичання
Потік  знайомих  голосів
Отих,  хто  ставили  і  клали,
І  як  хотіли  нахиляли.
Бач,  не  забули,  привітали
Рідненьких  виборців  усіх.

І  я  завзявся  віншувати.
З  якого  ж  краю  починати?
Куди  не  глянь  -  гладкі  й  пикаті
Злились  в  суцільний  моноліт.
Хоч  тих,  хоч  інших  висуванці
Тримають  нас  за  голодранців,
А  ми  у  виборчому  танці
Найменшу  з  двох  шукаєм  бід.

Одні  ділки  безбожно  крали,  
Трамваї  навіть  пропадали*,
Хоча  поклони  відбивали  -
Монахам  лаврським  на  зразок.
А  в  київських  любов  не  склалась,
Хоча  так  палко  цілувались  -
Вода  в  котлах  перегрівалась,
А  пара  вийшла  у  свисток.

Хтось  в  Вашингтоні  сльози  сіяв,
А  хтось  тинявся  по  Росіях
Дізнатись,  звідки  вітер  віє
На  наших  спритних  Труфальдін.
Вони  на  Кіпрі  і  в  Давосі,
Вони  у  Раді  -  пальці  в  носі.
Вони  і  влітку  "на  морозі",
А  людям  -  піст  і  карантин.

Промерзли  руки,  пальці  коле,
Та  ще  пишу  для  вас:  НІ-КО-ЛИ!!!
Я  не  піду  по  цьому  колу,
То  тим  радіючи,  то  сим.
Я  сім  разів  переміря́ю,
Ну  а  тоді  вже  відрізаю.
Вкраїнці!  Думайте,  благаю,
Кому  віддати  голоси.

*-  Вічна  пам'ять  Макіївському  трамвайному
     депо  з  усіма  його  коліями.

                               29  грудня  2008  року

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109822
дата надходження 29.12.2008
дата закладки 25.01.2009


Грета Гренер

банкрот

покажи  мені  в  сльозах  красу,
розкажи  мені  свої  тривожні  сни
сонцем  спаленим  слова  відретушуй
і  мені  в  долонях  принеси


покажи  мені  в  сльозах  красу
кожен  крок  ,немов  на  ешафот
жоден  фокус  не  врятує  гру,
виграю  -  сьогодні  ти  банкрот

покажи  мені  в  сльозах  красу
тріпотливий  танець  мокрих  вій
не  зникай  в  імлі  чужих  думок
не  читай  чужих  печальних  мрій

не  лишай  мене
не  стане  слів
про  любов  волати  крізь  віки

не  чекай  мене
я  повернусь
стерти  сльози.
стерти  помилки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81249
дата надходження 26.06.2008
дата закладки 25.01.2009


Чензана

Розбіжність.

Ти  живеш  з  букетом  залежностей,
Хоч  людина  тверда,  принципова.
Серед  наших  смакових  розбіжностей
Особливо  виділяється  мова.

Реагуєш  на  мене  типово,
Наполегливо  правиш  російською.
І  для  тебе  вірші  принципово
Відтепер  я  пишу  українською.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=92717
дата надходження 14.09.2008
дата закладки 25.01.2009