Дверь - в жизни самая ценная штука
Выход и вход. Поворот в никуда.
Хлопаем дверью. Заходим без стука.
Ищем ее, находя не всегда.
Может скрипеть она, может беззвучно
Всех пропускать на загадочный путь.
Ключ подбираем так долго и скучно
А подберем -- нас уже не вернуть.
Миг! Открываем, закрыть забывая.
Гонит за нами холодный сквозняк...
Или-же силою двери ломаем:
Злость и агрессия; слезы и мрак.
В жизни бывают разные двери:
Тени и свет рокового пути,
Двери на кухню, в театр, к венере...
Нужную дверь очень важно найти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332792
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 19.10.2020
Моя печаль, когда со мной,
Дни застилает пеленой
Осеннего дождя,
Аллеями бродя
под сенью высохших дерев.
Она с собой меня зовёт
В чудесный край, где небосвод-
для перелётных птиц,
Спит серость без границ,
Тумана серебро одев.
Деревья в одинокой мгле,
Мрак в небесах, мрак на земле...
О,призрачна краса,
И лишь печаль глаза
Имеет, чтоб её прочесть.
Но я уже давно знаком
С нагим предснежным ноябрём,
И дни его - печали честь.
* * *
My November Guest (Robert Frost)
My Sorrow, when she's here with me,
Thinks these dark days of autumn rain
Are beautiful as days can be;
She loves the bare, the withered tree;
She walks the sodden pasture lane.
Her pleasure will not let me stay.
She talks and I am fain to list:
She's glad the birds are gone away,
She's glad her simple worsted grady
Is silver now with clinging mist.
The desolate, deserted trees,
The faded earth, the heavy sky,
The beauties she so ryly sees,
She thinks I have no eye for these,
And vexes me for reason why.
Not yesterday I learned to know
The love of bare November days
Before the coming of the snow,
But it were vain to tell he so,
And they are better for her praise.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126643
дата надходження 17.04.2009
дата закладки 14.07.2011
Волк степной среди небоскрёбов,
Заблудился искатель и странник.
Он беглец, он чужой, незнакомый,
Этот мир ему видится тайной.
Эта жизнь ему кажется шуткой,
То ли злой, то ли может печальной.
Наградила короткой минуткой
И разбила сердечным молчаньем.
Одинокий, свободный и дикий.
Этот город – холодные стены,
Ледяные стеклянные блики
И огни фонарей… Перемены
Ожидая душою и робко
Между фар и неоновых красок,
В сумасшедшей бетонной коробке,
Среди фальши придуманных масок
Заблудился пришелец далёкий,
Затерялся в безумном движеньи...
Волк степной, он беглец одинокий,
Он поэта души отраженье…
(ноябрь 2008)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104910
дата надходження 26.11.2008
дата закладки 16.10.2010
Покірно кланятись у нас в крові,
Коли попросять то ми непереможні,
Критикувати голосно вдається з-під столів,
Пиляють, прочищаючи нам мозок.
До змін ми теж відносимось привітно,
Одна Зробила, другий нам Сказав,
Ми просто добрі неймовірно,
Залишилось зігнати нас усіх в підвал.
А там у темноті зачинуть двері,
Бо оббирати не залишиться нічого,
А тих хто проти поскидають з скелі,
І хочеться сказати їм – Побійтесь Бога.
І тут вони над нами посміються,
Бо що їм гріх, він теж коштує, грошей.
Але за золото вони порвуться,
Побільше обдирати, треба нас хороших.
Історія навчила нас багато,
Як правильно пекти та святкувати Свята,
А те, що робиться насправді запитати,
Почуєш відповідь – а я не знаю, з краю моя хата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146492
дата надходження 22.09.2009
дата закладки 08.08.2010
Троянда
Весна на підході-під’зді
Та сонця, тепла ще нема.
Зима загуляла нечиста,
Холодна потвора-зима.
У венах, аортах замерзла
Живиця зчорніла лиха,
Заснула, схолола, пощезла
Колишня кипляча жага.
Лютневе брудне царство мертве
В застояних тванях-серцях.
Нікому не треба ні жертви,
Ні ватри, ні блиску в очах.
Чимдалі все глибше і гірше
У душах болото ганьби.
Нікому не треба ні віршів,
Ні волі, ані боротьби.
Їм треба видовищ і хліба,
Байдуже, що всюди бедлам.
А я собі сам вибрав дибу,
І плаху собі вибрав сам.
Та віра горить-пломеніє,
Троянда-надія цвіте,
І я її пéщу-лелію,
Хай, як лютий снігом мете.
Я чую, я знаю: вже скоро
Скінчиться кормига зими.
Я бачу заграву над морем,
Я бачу пожежу тюрми.
Лунає, лунає, лунає
Весни стоголосий набат
Ще мить – і вона забуяє
В осяйній чарівності шат.
Ще хвиля – і квітка-царівна
Проб’ється крізь втоптаний сніг.
Хай навіть на пласі – все рівно
Троянда розквітне для всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180188
дата надходження 27.03.2010
дата закладки 03.04.2010
Наснився мені дивний сон,
Немов є щастя на Вкраїні.
Немов скрізь правда і любов,
Усі заможні, а не бідні.
Дивлюся, йде собі юнак,
Іде по вулиці, всміхається.
На думці має щось, однак
Він Україною пишається!
Ось слідує нова картина,
Очільник держави - чесна людина .
Дбає щоб гідно його Батьківщина,
В світі постала, і далі цвіла.
Зникло моє сновидіння раптово,
Мрія розтанула, марні зусилля.
Прикро, та вірю насниться те знову
І сон стане дійсністю, немає сумління...
(вросло вже коріння...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173945
дата надходження 25.02.2010
дата закладки 03.04.2010
Любов, безмежна і
палка,
До алкоголю серце
плаче,
Якщо людина є
така,
Вона майбутнього
не бачить.
Хто п’є безмежно
алкоголь,
Багато хто, з них
вірить в диво,
Що подешевшає
вино,
А з крана буде
литись пиво.
В житті, буває
різна мить,
Її потрібно
проживати,
Без алкоголю,
нікуди,
Але ж, не треба
зловживати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168172
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 28.03.2010