Минають дні,минають ночі...
Роки,як коні ті баскі - гарцюють і кудись летять...
А ти - таке ж дівчисько,..ті самі з "бісиками" очі...
І навіть серденько сильніш тріпоче,..і шаленіє,ніж колись...
Закрити очі...І скрізь повіки - сонце...
Таке червоне...Полум"ям пече...
Провини скинути, як повсякденне плаття ...
Відкрити душу...А серце відпустити - навпростець...
Хай сходить сонце...Цілує личико в віконце...
І не минає плечі теплий вітерець...
Ти поруч,..тебе лише одного чути хочу...
Мовчать - не мушу!..Хай тому - грець!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561258
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Згоріла музика в кишені,
Куди похмура, темна ніч
Вкладала ноти золочені
І світло металевих свіч.
Горіли струни... Наче вітер,
Розносило тепло чутки,
Що вже симфонії не буде,
Що в партитурі є дірки.
Втекла мелодія у поле -
На волю вирвалась дарма,
Її в тенета, як ті зорі,
Спіймає темна ніч-зима.
Спійма і буде докоряти
За те, що та була сумна,
Пісень веселих вміла грати,
За те, що взагалі була.
Але мелодія нестримна:
Крізь терни - знову до зірок.
І справжня музика є гідна
У вічності зробити крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410791
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 23.02.2015
Коли за обрії спадає знову ніч
І місяць прикрашає душу неба,
Створи мене із тисячі облич -
Такою, як захочеш ти... Як треба...
І оживи!.. Лиш помахом пера...
Чи світлом серця... Може, поцілунком?..
Я -просто Єва... із твого ребра...
Я -поєднання снів твоїх і думки...
Створи мене! Вітрам наперекір!
Мечем створи чи обладунком долі!
Щоби печалі гнилозубий звір
Сам захлинувся у своїй крамолі!...
***
...Зима за вікнами... І в душу пада сніг...
Я -на долоні....З каменю камея...
Вдихни життя в творіння рук своїх -
Колись же оживала Галатея!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Нахилилась
верба до широкої річки - води,
зашуміла сережками :"Не буди!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560343
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Хурделить пухом тополиним,
Лоскоче листя теплий сніг,
Немов сатинові перини
Настромлені на гострий ріг.
Така хурделиця січнева
На старті літа почалась,
Аж наіндичились дерева,
А гордий дуб, могутній князь,
Набравши пуху в сиві вуса,
Примружив очі - і як чхне!..
Верба полоще, як медуза,
Із вовни в'язане кашне.
І я дивуюсь, мов дитина,
Підвівши очі в голубінь,
Де тополина хуртовина -
Поміж янтарних мерехтінь
Тримає Всесвіт у полоні -
Така ангорова, така,
Мов лагідні твої долоні,
Мов оксамитова щока!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501823
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 23.02.2015
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...
Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері-
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 23.02.2015
I
Кошки бегают по крышам,
Не дают покоя мышам.
Мыши прячутся по норам.
Не попасться, чтоб прожорам.
Кошки там их стерегут,
Отдышаться не дают.
Говорит Тим-Тим - мышонок:
– Вырос я, уж, из пелёнок!
Кошек сам я проучу,
Разорву и проглочу!
Говорит Тим-Тиму мать:
– Ты иди, ложись в кровать
И скорее засыпай,
А котов не задевай.
Нам, ли, мышам задираться,
На клыки котов кидаться?
Кошки нам не по зубам.
Я тебе сухарик дам...
Мать послушался мышонок,
Говорит он ей спросонок:
– Хорошо, я их прошу,
Лишь, побью и отпущу.
11
Наш Тим-Тим не долго спал,
Мать ушла, мышонок встал.
У него был план готов,
Как спастись от злых котов.
Панцирь он нашел от рака,
Не страшна Тим-Тиму драка,
На себя броню надел,
И он весело запел:
Гей! Бездельники–коты,
Берегите вы хвосты.
К вам пришел в броне Тим-Тим,
Кто теперь сразится с ним?
Не боится он котов,
К встрече с ними он готов!
Рыжий кот, по кличке Тиша,
Чует: рядом где-то мыша.
Затаился он, присел,
Всё обнюхал, оглядел:
Вот Тим-Тим в броне идёт.
Тиша видит, Тиша ждёт.
Вот рывок! Тим-Тим наш: - Ах!
И у Тиши он в зубах.
Вдруг, наш Тиша бросил мышу.
Завизжав, покинул крышу.
Прочь пустился он бежать,
Даже ветру не догнать.
Что случилось, не поймёт:
Боль в зубах и кровь идёт,
Так Тим-Тим героем стал,
Сам коту он клык сломал!
III
Не секрет: Тим-Тим – мышонок
Не послушный был ребёнок.
Он любил шуметь, играть,
Бегать, прыгать и скакать.
И, как все на свете дети,
Он и дома не скучал –
За проделки свои эти
«На орехи» получал.
Вот, однажды, слух пошел:
Тиша-кот свой клык нашел.
Он, теперь, вставной, железный
И коту вдвойне полезный –
Может кот добычу рвать,
Может кости им кусать.
Услыхав такие вести,
Мыши замерли на месте.
Клык блестит на солнце грозно:
Берегись, пока не поздно!
Запугал всех Тиша-кот,
На охоту он идёт!
Но Тим-Тим не испугался:
– Не на тех ты кот нарвался!
Я возьмусь за дело сам.
Зло тебе творить не дам!
Вот Тим-Тим домой пришел.
Здесь, смолы кусок нашел.
Из неё слепил мышонка.
За верёвку привязал,
Потянул... «мышонок» ловко
По дорожке побежал.
Научив смолу ходить,
Стал Тим-Тим кота манить.
На приманку Тиша клюнул,
В смолу зубы, сдуру, всунул...
Как не бился, не старался,
Как вьюном не извивался,
Он не может пасть разжать.
Испугался и, – бежать!
Так он, в пасти со смолой,
В этот день пришел домой.
IV
Долго Тиша-кот ругался, –
Клык вставной в смоле остался.
Да, такое униженье
Он Тим-Тиму не простит,
И за это оскорбленье
Он мышонку отомстит!
Твёрдо Тиша так решил,
И на крышу поспешил.
Но Тим-Тим, уж, был готов
К встрече с дюжиной котов.
Он свою доску-качалку
Превратил в камнекидалку.
Только Тиша появился,
Как мышонок прыгнул: р-а-з...
И на доску приземлился,
Камень взмыл... и Тише в глаз.
Завопил от боли Тиша:
– Разорву тебя я, мыша!
За Тим-Тимом он погнался.
Гнался, Тиша, и ругался.
Но Тим-Тим рванул во двор,
Где Палкан несёт дозор.
Его план был очень прост…
Стал короче Тишин хвост.
Тиша-кот – вояка бравый,
Выбит глаз у Тиши правый,
Хвост его стал чуть короче –
Вот итог прошедшей ночи.
V
Наконец-то понял Тишка,
Это всё, ему здесь «крышка».
Стал Тим-Тима он просить:
– Должен ты меня простить.
Мы с тобой Тим-Тим – друзья.
Ты и я – одна семья.
Но Тим-Тим не стал и слушать
Этих сладостных речей.
Если кот захочет кушать,
Что вкуснее за мышей?
Потому на эти речи
Он сказал коту: – До встречи!
Ищи где-то дураков!
В норку шасть, и был таков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542879
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 23.02.2015
Сьогодні ти знову наснилась мені,
Порушила знову мій спокій.
Допоки ти будеш приходити в сни?
Тривожити будеш ти поки?
В рожевій країні я в мріях живу
Там щастя, там ти, там кохання.
До себе я ніжно тебе пригорну,
Ти – перша любов і остання.
Казкова красуня, царівна моя,
Як зірка у небі ти сяєш,
Коли ж рано вранці прокинуся я,
Ти, люба, одразу зникаєш.
Без тебе порожня планета Земля,
Заплющу щільніше я очі,
Не хочу, повір, просинатися я,
Бажаю подовження ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545355
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 22.02.2015
Помер господар, слідом пес помер,
Бо вірним був хазяїнові завше.
Ідуть їх душі поруч вже тепер,
Не знаючи що з ними буде дальше.
Дійшли нарешті до воріт удвох
І бачать напис: Псам сюди не можна!
Просилися пустити їх обох,
Прогнали грубо душі подорожні.
Розгублені ідуть вони звідтіль
І знову на шляху якісь ворота.
Невже і тут не їхня зовсім ціль?
Іти їм далі важко й неохота.
Святий Петро з'явився перед них,
Запрошує обох зайти до Раю,
В біді не кида друзів хто самих,
Того душа довіку не вмирає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423401
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 22.12.2014
СЦЕНАРІЙ ДО СВЯТА
«СВЯТИЙ МИКОЛАЙ ІДЕ У НАШ КРАЙ»
1.Прийшов на землю місяць грудень.
Мороз на возику привіз.
М’яка земля убралась в груди.
Покрився снігом сад і ліс.
2.У грудні-місяці є свято,
Яке чекає радо край -
Дарунків діточкам багато
Святий приносить Миколай.
3.Везуть владику білі коні.
На возику – гора мішків.
Лиша гривастих на припоні,
А сам – у дім, до дітлахів.
4.Приносить в кожную хатину
Забавку, солодощі, фрукт,
Взуття, одежу чи книжчину –
Красивий якісний продукт.
5.Коли заснули Віка, Оля,
Роман, Івасик і Борис,
Навшпиньках крадеться Микола,
Щоб залишити їм сюрприз.
6.Вікусі ляльку, що співає,
Олюні – сукню шерстяну,
Івасю – книжку про бабая.
Роману – шапку хутряну.
7.Іринці – светрика до личка,
Марії – курточку нову.
Дмитру шкарпетки й рукавички,
Юркові – чоботи і гру.
Пісня "Добрий Миколай!
8.Усім святий щось подарує.
Бо любить діток – над усе.
Хоч, як пустують - він сумує,
Як чинять зло, то сльози ллє.
9.Він добрий був, як жив у світі,
Таємно золото давав.
Не попадався злу у сіті,
Пошани, слави не жадав.
10.За те Господь йому дав силу.
У небесах святий живе.
До нього в нелегку годину
Звернися, він не підведе.
11.Опікуном є тих, що їдуть
В авто, у потязі, в човні.
Звернись до нього, Христе, Лідо,
Він допоможе у путі.
Пісня "Про татка"
Татко - справжній чарівник.
Без роботи жить не звик.
Як працює - капле піт,
Заробля на дім і хліб.
Приспів:
Святий отче Миколай!
Татусеві помагай.
Як працює чи в авто,
Бережи життя його.
Їде він в далекий світ.
Як задзвонить - тане лід.
Як приїде - внебеса
Піднімається душа.
Миколай, тебе прошу,
Дай здоров'я татусю,
Щоби довго в свті жив,
Радість рідним приносив.
12. В науку учням і студентам
Добротні виведе мости.
Прийдуть просвітлення моменти,
Молитви тільки піднеси.
13. Тим, хто країну захищає
Від ворогів, чужих забрід,
Святий Микола помагає,
Рятує від смертельних бід.
14. А ти молився так, як треба,
До Миколая, ну, скажи?
Просив його про мудрість з неба?
Як страх долав тебе коли? (Так)
15.І я молюсь я до Миколая.
Мені він мудрість посила.
Усі казки, вірші вивчаю
Пишу без помилок слова.
16. І я звертаюсь до святого.
Як є потреба у житті,
Коли у домі без нікого,
Одним один у темноті.
17.Звернусь до нього – і не лячно,
Молитву слухає мою.
Схилю голівку я подячно
За його поміч, доброту.
18. А я прошу у Миколая
За свого татка, що в АТО.
Нехай його охороняє
Від Градів, злого усьоѓо.
19. А я поклонюся доземно
Святому за сестру малу.
Нехай здорова буде й чемна,
Росте, як яблуня в саду.
20. Я попрошу за маму й тата,
Щоб жили в радості, в добрі,
Щоби світилась миром хата,
Щоб сонце сяяло в дворі.
21. А я за вчителів попр́ошу,
Що вчать нас, діточок малих,
Щоб учні були в них хороші,
Щоби натхнення йшло до них.
22. А я покличу всю родину,
Зберем з глибин душі тепло,
Помолимось за Україну,
За її волю і добро.
Пісня "О, Україно!"
Всі діти:
Святий і щирий Миколаю,
Тебе благаємо усі.
Хай мир поселиться у краю,
Хай край знесеться у красі!
Пісня «Ой, хто, хто Миколая любить?»
Авт. свідоцтво № 36564
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537633
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 22.11.2014
«Я – вітер на морі,
Я – хвиля в океані,
Я – гуркіт моря…»
(Аморген)
Колись давно я відвідав графство Арма (точніше Ард Маха). Я блукав зеленими пагорбами і біля занедбаного картопляного поля зустрів селянина з лопатою, що сказав мені: «Колись ти був рудим ірландським хлопчиком, а зараз став сивим журавлем який летить невідомо звідки і невідомо куди…» Згадавши цей випадок я написав таке:
Я – терпкий дим, що здіймається
Над картопляним полем Донеголу,
Коли селяни землі каміння
Спалюють бадилля своїх картопляних снів.
Я – солоний присмак вітру
Буремного дня ірландського літа,
Я – руда чуприна ірландського хлопчини,
Що думає про сонце
На землі графства Арма –
Землі, де крім пострілів
Немає нині іншої музики,
Де діти малюють на стінах
Людей з рушницями,
Де мрія про зелений
Листок білої конюшини
Зависає в густому повітрі
Кельтських сутінок Уладу.
Вирує холодне море –
Загусле ірландське море.
А ми все дивимось
У його далечінь
Вицвілими очима привидів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450772
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 02.07.2014
Це була зовсім інша осінь: заборонена, нелегальна, з запахом тютюнового диму, з поглядами одиноких повій, з вулицями, такими ж брудними, як твої мрії, зі мною у головній ролі. Осінь з приступами шизофренії, з пяними безхатчанками, з циганами та іншим різнобарвям нашого світу. Це була осінь повна ідей, рим, ритмів, що спустошила мої легені, що змусила мене мовчати. Ти паралізувала коли всі чекали мій наступний крок. Це ти призвела до ланцюгової реакції слів, до ножа, до вибуху в тому будинку. Ти повернулася, коли вже все здавалося втрачено. За це я тебе й люблю. Одне слово, що змушує інтонацію з розряду ненависті перевестися в розряди поклоніння, страху, невимовної жаги до життя. За це я тебе й люблю ще вдтоді, як дві тисячі років тому на небі зійшла ота зоря. Бо я вдихаю твій погляд, ковтаю твої крики - усе чим ти маниш мене, чим тягнеш на все глибші і глибші впадини своєї душі, спалюючи все більше і більше моїх ідей, рим, ритмів, душ. Намагаєшся стерти томи моїх віршів зі своєї свідомості, стоси списаних аркушів наче життів. Тероризувати душі безумців, що змінили твій світ, зневіритися, стати одним з них, бути чимось більшим аніж людина. І ти так легко вбрана з чарівним запахом диких акацій солодко шепочеш про тероризм душ, про ядерні вибухи глибоко в моїй свідомості. Ти, ти і ще раз ти затягнула мене цей світ, за це я тебе і люблю ще більше. Тебе, як музу, як набір символів на аркуші паперу, як причину мого життя, чорт забирай, і ще зовсім свіжих віршів, написаних аж ніяк не тобі.Ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502307
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 31.05.2014
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино
Мої думи несе.
Мама рідна, єдина,
Мама рідна, єдина,
Мама рідна єдина
Зрозуміє усе.
У час коли в замріяній долині
Спадає в роси пісня солов'я,
Як у дитинстві, по м'якій стежині,
Уздовж подвір'я йду до хати я.
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана -
Мій початок доріг.
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Ти - життя оберіг.
Матуся сива жде біля порогу
У хусточці терновій на плечах,
І крізь одвічну за дітей тривогу,
Любов ясніє в маминих очах.
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання
Тихо я шепочу.
За твої всі страждання,
За твої всі страждання,
За твої всі страждання
Я прощення прошу.
Торкнуся зморщок на щоці устами,
На серці радість грають скрипалі.
За тебе Богу помолюся, мамо,
Бо ти для мене Ангел на землі.
17.12.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385659
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Народ український крізь тисячі літ
Проніс, не забув рідну мову,
На ній нам Тарас написав "Заповіт",
Завбачивши світлу обнову.
Я прагну до чистих джерел припадать,
Глибоких, святих, наша Ненько!
Вірші українською хочу складать,
Бо нею писав сам Шевченко!
Колись школярі у глухому селі
Вивчали (і знали!) російську.
І диву даєшся: чому ж москалі
"Нікак нє поймут" українську?
А деякі наші державні мужі
Державної мови не знають,
Калічать її, мов заброди чужі,
Відверто її зневажають.
Такі заведуть на дороги криві.
Не вірте облесливим маскам!
Бо ще збереглася у їхній крові
Імперського духу закваска!
І звідки до нас, і коли занесло
Це сім'я пихате, чужинське?
Тебе зневажають, творять тобі зло,
А сало їдять - українське!
То ж будем уважно тепер вибирать
Своїх депутатів ми знову:
Чи здатні вони зберігать, шанувать
Держави козацької мову!
14.01.07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209382
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 17.02.2012
Усюди лунають пісні -
Співає їх вся Україна,
Прекрасна, немов навесні
Над річкою пишна калина.
Приспів:
Лети, наша пісне, лети
Над рідним калиновим краєм,
І в кожному серці світи
Веселим, дзвінким водограєм.
Приспів.
Колись Україна жила,
Немов Попелюшка-сирітка,
А нині вона розцвіла
Під сонцем свободи, як квітка.
Приспів.
Співай, Україно, співай!
Іскриться в піснях твоя слава.
І буде щасливим наш край,
Ми вільна і сильна держава.
29.09.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209726
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 17.02.2012
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.
Ти з давніх віків непокірна була
І волю свою боронила невпинно.
Нарешті збулося - її здобула
Звитяжна моя Україна.
На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.
В садах і дібровах в вечірні часи
Чарує нас пісня дзвінка солов'їна
І чути співочі дівчат голоси, -
Пісенна моя Україна.
Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.
Квітуй, мов калина, над плесами вод,
Будь в дружбі і праці міцна та єдина.
Хай буде щасливим твій вільний народ,
Прекрасна моя Україно!
21.06.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209883
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 17.02.2012
Україно моя калинова!
Скільки лиха народ твій зазнав,
Поки вітер святої обнови
На просторах твоїх загуляв.
Скільки раз вороги ненаситно
Зазіхали на землю твою.
І ти волю свою непохитно
Боронила в смертельнім бою.
Про незламність твою і відвагу
По всім світі розносився слух,
Джерелом тої сили й наснаги
Був козацької вольниці дух.
Він гойдався в колисці вербовій
Під зажурливий матері спів,
І зростав у добрі і любові
Вільний син українських степів.
Хмільний вітер із Дикого поля,
Терпкі запахи росяних трав
І палке поривання до волі
З молоком материнським вбирав.
Недарма молодим козачатам –
Здавна звичаї ці повелись –
Батько й мати справляли спочатку
Коня доброго, шаблю і спис.
І міцніли козацькії лави,
Гартувались, як сталь, у вогні.
Дух козацької волі і слави
Підіймав наш народ до борні.
Крізь століття зневаги й сваволі,
Через терни страждань і біди
Ясна зірка жаданої волі
Україні світила завжди.
І здійснилася мрія народу:
На початку новітніх століть
Україна, здобувши свободу,
Як держава могутня стоїть!
10.01.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209884
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 17.02.2012
(Не закінчене)
1.Стоїш ти, славна Україно,
На перехресті всіх доріг
І вороги не раз зміїнно
До тебе крались на поріг.
Тяглись до тебе хижі руки,
Тому крізь битви, кров і муки
Твій шлях в історії проліг.
2.Неначе чорні грізні хмари
Повзли у край привільний твій:
Пихаті ляхи, злі татари
Чинили кривду і розбій.
І щоб здолать лиху навалу,
Почувши гетьманську ухвалу,
Козацьке військо йшло на бій.
3.І перемоги, і невдачі
Були на карбі тих віків,
Лягали голови козачі
За землю прадідів-батьків.
Про це співала Україна,
Тужили мати і дівчина,
Не дочекавшись козаків.
4.На сході Русь, братів країна,
Збирала землі і моря.
Тобі з'явилась, Україно,
Надії нової зоря:
По волі славного Богдана
Була навічно ти віддана
Під руку Руського царя.
5.Чи стало легше українцям
В сім’ї великій, новій жить?
Адже так боязно чужинцям
Розбій і кривду їм чинить,
Бо Русь – держава православна,
Вона могутня, грізна, славна, -
Братів зуміє захистить.
6.На півдні добре пильнували
Кордон від підлих кримчаків,
Щоб у полон не забирали
Дітей, жінок, а юних дів
Не продавали до гаремів.
Так береже господар ревний
Свою отару від вовків.
7.Козацьке військо, грізна сила,
Були хоробрі вояки.
І де їх тільки не носило
По волі царської руки:
Чи бити турків та поляків,
Чи штурмувать Хотин, Очаків, -
Скрізь побували козаки...
8.Чудовий край! І землі добрі,
І ріки повні, і ліси.
А люди гарні і хоробрі.
Та волелюбні дуже всі!
Але ж те виборне козацтво,
Ті конституції і братство, -
Поганий приклад для Русі.
9.Батурин - гетьманську столицю -
Петро дощенту зруйнував,
Дітей покидав у криниці,
А решту люто порубав.
Хоч бились довго і завзято,
Але знайшовся зрадник клятий, -
Таємний хід за гріш продав.
10.Козацькі звичаї, свободи, -
Це небезпечна вельми річ...
До волелюбного народу
Біда прийшла, мов чорна ніч.
Козацтву вчинена наруга:
На троні сіла Катря Друга
І зруйнувала вільну Січ.
11.Заголосила Україна:
- О, Боже, глянь із висоти, -
Кругом лиш сльози та руїни.
І це накоїли – брати!
Вони ж рідня, вони ж слов’яни,
Тепер від крові ходять п'яні,
Немов ненависні кати.
12.Тяжкі, лихі часи настали:
Іздавна вільні, козаки
Ніяких утисків не знали,
А стали – панські кріпаки.
Царі вельможам, генералам
За вірну службу дарували
Міста і села на віки.
..................................................
Весна 2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210054
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 17.02.2012
Я подумки
з тобою у грозі.
І зараз ти –
в моїх міцних обіймах...
Громами небо
рикає, як звір.
Ще пригорнися...
Нині будеш вільна...
У мить,
коли у тебе я ввійду, -
нагряне дощ,
шалена літня злива,
що змиє
хвилювання і біду!
Молюся,
аби ти була
щаслива.
озвучка: Molfar
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267469
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 06.07.2011
Незвичний смак заморської маслини,
Засмаглий, аж до чорного шашлик.
Багаття гасне, хай палають рими,
У нас ще дух романтики не зник.
Тут комарі кружляють – хижі звірі,
Червону кров смакують як вино.
В тісному колі юні ще і зрілі,
Гостинно прихистило нас рядно.
Зміщався дим і запахи гурмана,
Слова сплелися у нічну строфу.
Парнасу слуги, рима не банальна,
Звучать по черзі в довгу ніч глуху…
16-18 липня відбулася зустріч поетів.
http://www.youtube.com/watch?v=OAQ_jY5wkwY&feature=player_embedded
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203286
дата надходження 29.07.2010
дата закладки 10.06.2011
Обманюю тебе й себе - усіх;
Кажу не те, що в серці накипіло.
Ти віриш, що обманювати - гріх?
Що чорне - просто чорне, а не біле?
Банальні фрази, справжні почуття...
Коли востаннє ти дививсь на небо?
Так-так, я знаю - це твое життя,
Але чому воно летить повз тебе?
Лови секунду кожну, кожну мить.
Не думай, скільки нам з тобою жити,
Бо кожен з нас колись таки згорить,
Але не кожен може ще й світити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190895
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 21.05.2010