Время? Сезон? – остыть.
Стать корешком травы
И в тишине растить
Мудрость моей любви.
Что я – всегда права?
А и права – так что?
Вытоптана трава,
Слишком уж прост цветок.
Ладно, теперь-то – что ж?
(вот она, клякса «же»!)
Сложено, сложно, ложь.
Пастбище миражей.
Множит манок трубы
Ловленных на «слабо».
Это так славно: быть
Просто самой собой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97816
дата надходження 15.10.2008
дата закладки 18.10.2008
Президент, не спеши к микрофону
С поздравленьем своим лицемерным,
Я себя ощущаю так скверно,
От подарка картонной короны.
Словоблудий твоих ритуалы
Не обманут остаточный разум,
Не лепи на сермягу мне стразы,
Добивай, дело стало за малым.
Ты гони нас отседова взашей,
Ну на кой те в доходе прореха?
Вишь учитель! Убогий калека,
Претендует на манную кашу.
Не тянись ко мне липкою лапой,
Подбери свои сладкие слюни,
Эти сашки, наташки, колюни
Не нужны тебе даже и на х…
Не нужны ни умны, ни здоровы,
Не нужны ни с руками, ни с мозгом,
Ведь забрали и пряник и розги, –
Топчут стойло тупые коровы.
Я не дам ни добра и ни знаний,
Что сдоить с полудохлой скотины…
Уже тикают часики мины,
Так почухай свой лобик бараний.
Поздравляй меня вместе с ментами,
Мусор я… ну, пока без дубины,
Сорняком колосятся дебилы,
С жадной пастью и узкими лбами.
Ты их ждёшь – бессловесных, в зашоре,
В анашово-спиртовом дурмане,
С мятой трёшкой на пиво в кармане,
Стадом проще рулить, кто же спорит!
Нет, не шли поздравлений мне, Каин,
Я не верю тебе ни на йоту,
Сам себе я протестную ноту
Написал вот. И сам принимаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=95962
дата надходження 04.10.2008
дата закладки 05.10.2008
Нащо я пишу тобі листа?
Нащо в нього полум’я вкладаю?
Адже я для зустрічі з підстав
Жодної вагомої не маю.
Начебто, забула… День у день
Все одно я згадую твій погляд.
Та і серед вивчених пісень
Кожна мені каже, що ти поряд.
Мабуть не впізнаєш вже, ще б пак –
Довго не тримається омана…
Чом же щойно кличе з неба птах,
Серце задихається і тане?
Я ж бо розумію марність мрій!
І ніколи з відчаю не плачу…
Просто найсвітлішою з подій
Було найкоротше із побачень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49174
дата надходження 29.11.2007
дата закладки 30.09.2008
Напів-життя напів-людини –
Зворотній відлік від кінця.
В руках у долі-господині
Ми обираємо місця.
Немає друзів – всі знайомі,
Най навіть справжніх ворогів!
До сну лягаючи о сьомій,
Життя складаємо зі слів.
Шляхетно втомлені та горді,
В обіймах відданих тіней.
Йдемо до дзеркала на сповідь,
Та все ж ніколи – до людей.
І де той спокій – та омана,
Що ми звемо так вперто “рай”?
На серці збільшеному брама,
В душі розгубленій печаль…
А де ж тремтіння, жар, задиха,
Землі розгойданої дзвін,
Дихання звільненого втіха,
Буття палаючого плин?
Це все назовні є, насправді!
В долонях вранішніх квіток.
Хоробрі силою завзяті
Свій власний вигадали рок.
Я їм у слід піду, до сходу
Вологий погляд підійму.
До решт розтопленого льоду
Вчорашню викину пітьму.
Під сльози скривдженого духу,
На тлі знов страчених надій
В своїй тримає мою руку
Життя шалений буревій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49175
дата надходження 29.11.2007
дата закладки 30.09.2008
… А мені все одно.
Віриш?
Я тебе не люблю.
Мабуть.
Зараз ти не про мене
Мрієш.
Ти мене не згадаєш
Навіть.
А мені все одно.
Любиш?
Ти – її, а вона – тебе.
Дуже.
Може, ти з нею завжди
Будеш?
Та мою не стривожиш
Душу.
Та мені ж все одно…
Майже.
Я й без тебе щаслива.
Наче.
Я не буду самотня!
Може…
Ти належиш лиш їй.
Тим паче…
Так,
мені
все одно!
Віриш?!!
Поховала розбиту
Мрію.
Не жалію. Я радісна.
Віриш?
…Я й сама собі зараз
Не вірю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=89744
дата надходження 21.08.2008
дата закладки 22.09.2008
не плаче небо синіми слізьми -
то вигадки засмучених поетів
ми просто народилися людьми
на терзаній самотністю планеті
не сипле золотом останній сонця пал
рида Орфей хрестоматійним риком
а у словах жеврія серця шал
емоцій жар глевкий у римах - криках
хай буде так!рядки-роки-віки
всотає Час нестямними руками
а може,ні?а може,навпаки
заплаче небо синіми сльозами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=85323
дата надходження 22.07.2008
дата закладки 22.09.2008
А іноді зносить дах -
і я під дощем чекаю,
як той безпритульний птах,
лечу до чужого краю...
А іноді снів моїх
липке павутиння сіре
спадає тобі до ніг,
дратує тебе без міри...
А може, нервовий зрив?
Чи хтось вже розлив олію?
Здається, що світ здурів...
А може, то я дурію?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=89954
дата надходження 23.08.2008
дата закладки 22.09.2008
Дощ поспішає на побачення,
пустився швидко, щоб устигнути.
А ви любов його не бачили?
Бо не зустріне - буде скиглити,
і буде сердитися грозами,
і цілу ніч шукати втрачену,
і від кохання зійде з розуму...
А ви любов його не бачили?..
Я чула, ніч тривали пошуки.
Але на ранок, бач, зустрілися.
А потім він казав їй пошепки,
те, що мені колись наснилося... :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=90179
дата надходження 25.08.2008
дата закладки 22.09.2008