Тим, кого я ніколи не знатиму.
Вибач, дитино, я тобі справді ніхто,
Просто здається, ти зможеш це перетерпіти.
Сповідь за часом - один із тунелів метро,
Але в кінці нас чекатиме все, окрім світла.
Той мій молодший...чула би ти його сміх.
(він мені в тиші ввижається мов потороча).
Я надивитись на нього так і не встиг.
Кліпнув очима - і в мене не стало синочка.
Старший тримається, старший - то сіль землі.
Він її гризтиме, та не віддасть і клаптика.
І повернеться, напевно, як я - старим,
Матиме ордена, але не матиме братика.
Ще промине кілька місяців, може - роки,
Бог змилосердиться, я обійматиму сина...
Встигни, дитино, виживи і народи.
Тільки НІЗАЩО, НІКОЛИ не кліпай очима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620359
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 03.12.2015
***
Було так тісно. І так надійно.
І поруч подих, рука… Скрізь ти…
Не розминутися без обіймів,
Без поцілунку не обійти…
І та ж квартира…
Та наче грати…
Життя вмістилось у папірці…
Широке ліжко… Що й не здолати…
І ти на іншому геть кінці…
23.12.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301946
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 22.08.2015
...я Тобі - і вірю,і - не вірю...
...я у Тебе - вірую... І - ні...
Осінь рудолапим хижим звіром
причаїлась тихо у мені...
І поволі ПАзурі встромляє
в серце,як в гуМОвий теплий м"яч...
Хоч вуста шепочуть "Я кохаю!",
а мені все чується "Пробач..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527442
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 04.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2014
Пам'яті Сергія Нігояна
Братику, я з тобою, нам вороття немає,
Хто обирає спротив – знати не буде сну,
Знаєш, моя хатинка стала нарешті скраю –
Ворога стріла перша, виставивши стіну...
Крути мої повстали, крутяться коліщата,
Ким ми були раніше, чи пригадаєм тепер…
Люди мої міцніші навіть за барикади,
Землю, в яку поляжуть, хто у них відбере?
Братику, я з тобою, дзвони Майдану кличуть,
Наші бліді обличчя витесані з тривог.
Легко триматись в холод – ми полонили січень,
Легко тримати зброю – бо невагомий Бог…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476039
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 31.01.2014
Вже губа від докорів синя
І не варто дивитись убивче.
Я - не наймичка. Я - Богиня!
Просто ти ще мене не вивчив.
Просто в щасті у мене - крила.
Котрі топчеш ти під ногами.
Мій Учителю...., відпустила...
Геть усе, щоб було між нами.
Не любов, коли є гординя.
Коли побут змітає душу.
Я - не наймичка. Я - Богиня!
Я нічого тобі не мушу.
У творінні себе і світу,
Роль Богині - одна до віку.
Я повинна ...могти летіти,
Щоб служити
Чоловіку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437613
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 14.10.2013
Сльози котяться. Срібні покоти
Розпливаються в сміх і гріх.
Дощ не плаче. Він мріє. Доки ти
Заховаєшся від усіх.
Може, знову якісь образи є,
На Планеті, де я живу.
Дощ не плаче. Він так роз-ка-зу-є.
Миє куряву об траву.
Десь калюжі стоять коритами.
Десь струмками на сто дзеркал.
Наша чаша ще недопита.
Ми закриті, щоб назагал...
Дощ розказує. Не замовчує.
Хто купає мене в думках?
Де ти всі ці холодні ночі є,
Що тобою матрас пропах?
Підсихає. Блищить. І мається.
На болоті - сліди від лап.
Дощ не плаче. Він спо-ві-да-ється
П'яногрішним своїм как-кап.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446447
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 14.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2013
Мій ангеле змучений, знаєш останні новини?
Мене, мов хлібину, ламають кохані руки.
Сердечні куранти пробили фінальну годину -
І крихти любові чекають на схвалення круків.
Допоки ти вештався десь поміж світлом і тінню,
Рятуючи скривджених, хворих, зневірених, мертвих,
Твою підопічну, для тебе занадто невинну,
Стирали на крихти, з метою єдиною - стерти.
Про що говорити? Для нас все позаду, крилатий.
На кого прийшов подивитись? Мене вже немає.
Взяли, мов хлібину, кохані, омріяні, кляті -
І краяли, краяли, краяли, краяли, краяли, края...
...либонь не знайшлось тобі місця у мене між ребер,
либонь ти чекав на молитву чи слушної миті...
Мій ангеле вірний... а ти ж не повернешся в небо?
Там круки панують.
Безсмертні.
Невтомні.
Ситі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421607
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 03.05.2013
Чаша терпіння і чашечка чаю,
В мене нічого нового, любий.
Я переповнена, я розливаюсь,
Зірваний голос вмерзає у грудень.
В мене нічого нового, тільки
Я все частіше дивлюсь в порожнечу,
Із циферблата зникають стрілки,
Благословляють мене на втечу.
Знаєш, позаду не так і мало -
Кілька життів і розривів серця,
Я витягаю жалі і жала,
І досі дихаю, це інерція.
Зрештою, всіх нас поглине грудень,
Схоже тепер недоречний щебет,
В мене розтерзана пташка в грудях.
Що в тебе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383715
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 10.12.2012
(мамі)
Вишивала зірками й дірами.
Юлія Холод
Під серцем носила з вірою.
Світанки чеканням міряла.
Сорочку зірками й дірами
стривожено гаптувала.
На долю дзвінку, усміхнену!
У старості – мати втіхою…
Колиску в морози сміхом і
долонями зігрівала.
Слова молитвами танули,
на тім’я лягали манною…
Роки постаріли й канули
під хустку тернову вмить.
Душа загубилась в осені.
Онуки по хаті – босими,
в сорочках, розшитих росами…
і серце за всіх болить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382055
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Це коли б ти благав: не тепер, не сюди,
То ніжніше, то різко, то швидко.
Я б на кожнім ривку залишала сліди
Свої пальці на глянцеву плитку.
Підборіддям упершись у милість стіни,
Твої руки вкусивши, як миску..
Я б у твій океан запускала човни
Під тріумфи піввигукописку.
Це коли б ти ковтав мої губи ноп-стоп.
Дмухав ніс. Втратив курс і сили...
Семибальний наш шторм із намилених поп...
І дарма, що ми всіх затопили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377195
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 22.11.2012
ці пісні, наче мови комах
сипотять, розтривожують, манять
і мовчать в голові, все мовчать
і бояться мого відцвітання
в цих піснях: місто, люди-вужі
на дорогах – ранкові пробіжки
тільки ми з Вами досі чужі
що єднає нас? Музика й ліжко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379203
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 22.11.2012
всередині трохи горя любові диму
хоч диму мабуть найбільше бо як без нього
прийняти в собі цю згаслу напівлюдину
точніше недопалок у попільничці Бога
всередині трохи пауз і кілька крапок
глибока взаємодія таємна змова
бо кажуть що замовляє лиш той хто платить
і це основа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377564
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Є намріяне й правда. І більше нічого немає.
Не дивуюсь годинам чекання, бо згідно сузір’ю
Ти з’являєшся вчасно. І я остаточно приймаю
Найземніший з плодів, хоч чекала троянд в узголів’ї.
Є стрільці, є мішені. І я не дивуюсь останнім.
Коронуй мене, рідний, і цілься в п’янку серцевину.
Співчуваючий натовп зійшовся на свято кохання,
Натягни тятиву, я ж бо рівну триматиму спину.
...лиш як навзнак лежала, а яблуко в трави котилося,
Мов невтомна спокуса, засліплююче і жагуче,
Здивувалася вперше – трояндам, що впились в потилицю,
І чому не лунають овації, адже ти влучив…
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366411
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 16.10.2012
Не маючи учнів, не знаючи істини, йдеш
Назустріч каліці, неначе назустріч світлу.
Він буде повільно вмирати, зникати, а все ж
Нізащо тобі не дозволить себе зцілити.
А ти називаєш таємною кожну з вечерь,
Чекаючи Юду, неначе свого чоловіка,
А варто лише усвідомити сутність речей -
Ні плоті, ні крові твоєї не хоче каліка.
Твій сад вже дозрів до молитви або до пожеж,
І чаша тебе не мине — вона також із глини...
не схилиш коліна, бо раптом нарешті збагнеш -
не винна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369866
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Справді, ну що я таке вигадую,
Хто мені лікар і хто тобі критик,
Будь я хоч звабою, владою, Ладою -
Ти не повинен мене любити.
Речі чимдалі стають простішими,
Простір люб'язно стає закритим,
Будь я хоч світлом, відлунням, тишею -
Ти не повинен мене любити.
Мрії підошвами стали стертими,
Мало дороги, багато провини,
Будь я хоч трохи живою, мертвою -
Ти не повинен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360601
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 26.09.2012
...ми починаємо говорити про осінь як тільки ночі стають тихішими
холод вправно цілує подушечки пальців ранковим диханням
з кожною осінню ми стаємо мудрішими
і якщо є кого обіймати то обійми теплішають...
дихати глибоко...нутром відчувати знесилений видих
життя як одне із мистецтв осягнути по своєму
одного ранку ми прокинемось
і один із нас стане воїном...
голос дає силу лякливим стискає горлянку
і вуличні пси тулячись до свинцевого розпеченого асфальту
відчувають як приходить осінь...
усвідомлюючи втрату тепла...
а у більшості із нас
тимчасовий параліч сковує серця...
застрягає у прогалинах часу невідома мета
і якщо ти ідеш то іди до кінця...
та маючи сміх що причастям лягає на губи
молебень душі із якої стікають слова
коли листопадові вірші читатиме грудень
біль стихне
не стихнуть
серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356754
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 16.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2012
Можна тебе спитати?
Скажеш, чи зрозуміло?
Можна, я буду спати,
Скільки захоче тіло?
Так не дивися грізно..
Скромна ця забаганка:
Можна лягати пізно
І не вставати зранку?
І не летіть, як шило,
В милі маршрутки поту
З острахом, що, можливо,
Знайдуть мені роботу?
Не виглядать зарплату
З думкою про потреби.
Не прибирати хату!
І не чекать від тебе!
Можна оргазмів зранку
Й ввечері кілька поспіль?
Можна не мити посуд?
Не застеляти постіль?
І не зважать на осуд
Нервів твоїх на жилах,
Коли я мокра й боса
Капельки розгубила?
Можна напитись вперше,
Щоби упасти в ванні
І наді мною звершив
Ти свої мрії тайні?
Щоб все взуття - на шпильці,
Та не ходити пішки!!!
Щоб без речей на бильці, -
Тільки мої панчішки!
Не перейматись, де ти,
Коли замовкли герци.
Не рахувать бюджети?
Не економить все це!!!
Можна, коли ми в парі,
Щоби ти мною грався?
З трусиків й пенюарів,
Мій гардероб складався?
Є в мене ще капризи:
Кухню - у твої руки.
Можна сеанс стриптизу
З пляжних Мальдів пилюки?
Можна забуть про будні?
Можна щоденне свято?
Можна гостини людні
Й презентів тааак багато!
Грець це б узяв на плечі
Чом я ТЕБЕ питаю?
Я - теж ТВОРЕЦЬ, до речі
Я СОБІ дозволяююю!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355829
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 15.08.2012
я усе ще грішу
телефонним "тебе_хотінням",
есемесними "вибач",
безкоштовними "передзвоніть"...
допиваю мартіні,
у слухавці чую шум...
так буває, коли не любов, але ще магніт,
так буває, коли відчайдушне "не залишу"
затіняє бажання чергової порожнечі
флегматично-вологе, повільне, самозабутнє...
просто губи спраглі цілунків, обіймів плечі...
просто розум не вміє вірити у майбутнє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356784
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Липень либонь не вперше пройшов не так. Певно не вперше липень пройшов не з тими. Просто чекав на риску останній такт, а опинився в пастці моєї рими. Липень скінчився пляшкою і дощем,добре вмирати в колі найближчих друзів. Душу ж бо скорчив несамовитий щем- ти не наснився знову. І я боюся
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354339
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
Бо справжні приходять мовчки, немов додому,
Скидаючи зайвий одяг, колишніх, страх,
Лягаючи поряд з нами не через втому,
Зникаючи десь опівдні в своїх світах.
Мій справжній прийшов запізно. Або зарано.
Без сумніву, став останнім з моїх причасть.
Прийшов завдавати болю, ятрити рани.
Любити до скону, або убивати час.
Бо справжні — не завше кращі. Або ж ніколи.
Або ж ти не був тим справжнім. Але коли
Прийдеш як раніше, болем, жагучим болем,
Роби лише те, що мусиш. Лише боли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351111
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Бо якщо божеволіти — краще на самоті.
Розпізнавши в нових надіях старі симптоми,
Зав'язати себе у вузол твоєї втоми
І чекати меча, давши змогу тобі піти.
Бо якщо зупинятися — краще вже наприкінці,
У кишенях душі зайвий дріб'язок дражнить розрадою,
От би тільки не стати для тебе страшною менадою -
Невтолима жага по собі залишає мерців.
... але я не наважусь, не зможу і вже не звикну.
Загублю у тобі монету, не взявши згоди,
Повертатимусь знову й знову, неначе злодій.
Бо ж якщо вже любити... то мабуть-таки довіку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336240
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 03.07.2012
Подих тече,
Як річка.
Я тебе
Розбудила.
В сонця -
Маленькі вічка,
Але великі
Крила!
Ковдру розкинув
Просто.
Встав,
Ароматом чаю.
Небо -
Це вище
Зросту.
Та без кінця
Й без краю!
Душ. Поцілунки.
Глибше...
В збудженні -
Кнопка
Піку.
Може, поспали б
Ми ше,...
Жінкою й чоловіком?
Доки гудуть
Фанфари -
Шеф і будильник:
"Де ти?"..
Двоє -
Це більше пари!
Двоє -
Це вся Планета!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337439
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Це так реально падати, як дощ.
І дихати, як пара на асфальті.
І у бруківки сквериків і площ
Підборами забити два пенальті.
Зірвати з груб слова твої німі,
Закутати в обійми ненароком
І в зближенні обмежити ліміт
Іще одним приниження півкроком.
Мені сьогодні, віриш, все одно:
Із ким ти, як ти, що з тобою, де ти?..
Це так реально падати на дно...
Бо це падіння - поштовх перед злетом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326900
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Не сумуй, у нас все ще попереду,
Геть з чола безнадію зітри.
В понеділок, вівторок чи в середу
Враз задують солоні вітри
І наповняться білі вітрила,
І розправить душа свої крила.
Не зітхай за минулим – минулося.
Хай забудуться давні жалі,
З драговини людської нечулості
Ми ведемо свої кораблі,
Через рифи брехливих принад
І ми вже не повернем назад.
За межею, що слізьми полита
Ми лишаємо край безнадій –
Усміхнись сонцесяйному світу
Може, світ усміхнеться й тобі,
Усміхнеться сердечно і щиро
І з надії відродиться віра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315893
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 03.04.2012
Сіра киця,
хвіст у смужку,
Захотіла
капелюшка.
Довго-довго
вибирала,
Але все
не пасувало:
В того – квітка
завелика,
Той – твердий,
неначе з лика,
В цього – бант
не з того боку,
А ще - стрічка
заширока.
Цей, напевно,
бути може,
Та сусідка
має схожий...
Сіра киця,
хвіст у смужку,
Дотепер
без капелюшка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179936
дата надходження 26.03.2010
дата закладки 27.03.2012
Осінь напарфумилась тобою.
Я сьогодні плакала вже двічі.
Осінь так замучила нудьгою,
Бо ж мовчить по-київськи у вічі.
Хай би вже скоріше задощило,
Щоб хотілось дихати на повну.
Знаєш, а без тебе я щаслива.
А що плачу, то лиш так, умовно.
Клята звичка! От і все, не більше.
Трохи часу і усе зітреться.
Вже зима запахне кимось іншим.
Іншим, хто так просто не здається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281622
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 27.03.2012
Я застудилась словом «назавжди».
Усе ніяк не видихну обрАзу.
Ти думаєш, що ти такий один,
З яким так легко впасти у екстази?
Без тебе світ похмурий і нудний?
З тобою за спиною раптом крила?
Ти думаєш, що ти один такий,
З яким я вперше у житті щаслива?
Напоїш чаєм із гірських малин,
Загорнеш у обіймів теплу вовну…
А я ж бо знаю: в світі ти один!
І це тобою я невиліковна.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325234
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Давайте, знову будемо на «Ви».
Так правильно, так легше. Так простіше.
Я дякую, за те, що ви були.
У цьому світі, мабуть, найніжнішим.
Були для мене ви… були весь час.
І вже самі мабуть не зогляділись,
Як необхідність я тепер для вас.
Обіймів клітка тихо зачинилась.
Давайте, знову будемо скоріш
На звичне «Ви» таке обледеніле.
Душа вам відкривалася навстіж
Та ви, чомусь, цього не зрозуміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197701
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 27.03.2012
я верю что не так судьба построена
я буду жить чего бы мне ни стоило
я обязательно добьюсь чего хотела
задачки мозгу тренировки телу
прочту те книги посмотрю те фильмы
которые советовали вы мне
когда нибудь я точно стану мамой
для маленького чуда лучшей стану
и даже замуж ..даже замуж захочу
если кому то мой характер по плечу
для мужа другом , счастьем и комфортом
сюрпризы делать,заниматься..спортом)
я побываю там где так мечтала
я начинаю свою жизнь сначала!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317104
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 27.03.2012
Це перший щоденник писаний на випадкових листочках позиченим олівцем.
Лялин блокнот і її чарівний олівець випадково забутий вдома.
В її сумочці можна знайти що завгодно, (вічна тема) давайте не будем про це.
Що нового? Нігті червоні, у навушниках Ксенислава, в руках Антонич.
А так хочеться попри все... (щоб на зло обставинам,
Щоб з ілюзій зіткати справжнє, щоб у нього тепло вдихнути...
Щоби вітер морозний був свіжим і не пекучим, щоб знайшовся сріблястий ключик
(що захочу, те й відімкну), щоб усе на місця розставити
і зіставити всі маршрути на ціль одну.
Боже, Ляля у тебе не дуже вірить, але їй необхідна підтримка від вищих сил.
Зроби так, щоби жоден знак не постав навзнак.
той, хто бачив диво, кажуть - дивак, хто літає без справжніх крил - літак.
Але ж Ляля - не купа заліза... Боже, поки не пізно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230358
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 26.03.2012
Штампують диво на конвеєрі - від цього Лялі трохи сумно.
Усе життя трощити й клеїти поважним леді не пасує...
Душа заквітчана лілеями (мабуть, не леді й не красуня)
Під вереск готики із плеєра примарою навшпиньках суне...
Ляля боїться зими. Останніх декілька зим
Страждає від затяжних депресій, це так остогидло.
Краще робити хоч щось, ніж бути зовсім німим!
Краще не бути ніяким, ніж бути підлим...
Скоро все буде гарно: свята, вогні, дзвіночки,
Буде весело, тільки... трохи холоднувато.
Сидить на плечі ангелик і тихо молиться: хоч би
Лялі більше хотілося клеїти, ніж розбивати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228271
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 26.03.2012
всі зусилля на вітер
м а р н о
орхідеї під ноги
ж м у т к о м
у ляльок не буває карми
у ляльОК не буває смутку
хтось стоїть за плечима завше
розіп'яти боїться тишу
крає серце крила здійнявши
і до краю очі спустивши
зав'яжи хоч малий вузлик
наша святість на волосині
я у вигадках так
з а г р у з л а
що уже й небеса безсилі (!)
з абонентом зв'язок відсутній
абонентові дуже прикро
що фантом у жалобній сукні
мої вірші шепоче хрипом
всі зусилля на вітер
м а р н о
орхідеї під ноги
ж м у т к о м
у ляльок не буває карми
у ЛЯЛЬок НЕБУ ва Є смутку
23.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271677
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 24.03.2012
з неба вода
відсуваю фіранку рядки перекреслюю
самоцензура і внутрішні блоки даються взнаки
листя шалено-зелене і мокре
(як мої "хочу")
тремтить під водою з небес
(мов під поглядом твОїм)
я уперше в житті не загадую навіть бажань -
так боюся наврочити...
у кімнату вривається дощ крізь кватирку прочинену
мої пальці пахнуть чорнилом і абрикосами
підкоряюсь статуту серця віднині чинному
і тікаю по мокрім асфальті ступнями босими
27.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272314
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 24.03.2012
я в шибку стукала тобі, ти бачив?
серпанком ніч спустилася над призьбою...
легесенько, нечутно і обачно
тобі з туману янголів вирізьблює
тобі пряде накидку з дивовиж,
а я присяду біля ліжка поруч
і цілу ніч, поки ти міцно спиш,
світанок вишиватиму власноруч
щоб він тобі пах вишнями і м'ятою,
щоб наливався золотом Ярила...
а поки ніч, цілую в губи я тебе...
а ти про це не мав і гадки, милий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272660
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 24.03.2012
Вершини бувають різні…
Засніжені, гострі, грізні,
Далекі, близькі, незнані,
Загублені десь в тумані…
Хтось хоче вершину слави,
Хтось – просто в шовкові трави…
Той мудрості пік узріти,
А той – керувати світом…
Вершини бувають різні –
Буває на них затісно…
А я на своїй вершині
В обіймах гойдаю сина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241419
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 22.03.2012
***
… Мудро діяти.
Мудрість множити.
Вибирати шляхи находжені,
Оминаючи гострі виступи…
Довго важити…
Ясно мислити…
Мудро діяти…
Та трапляється,
Що за серце гачок чіпляється…
На останнім гарячім видисі
Мудрість сиплеться в ноги пристрасті…
11.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285670
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 22.03.2012
магдалина устала каяться, пьёт ситро
и лениво глазеет, как улица ест людей.
магдалину достали: наследственность, мумий троль,
и придурки из многочисленных соцсетей,
сигареты, подруги и мартовские коты,
и зима, что закончилась резко и в никуда,
и чужой монастырь, и свой собственный монастырь,
и орудия пыток и массового труда.
магдалина стучит по" клаве": на сердце гадко,
здравствуй мой дорогой и знакомый далёкий бог,
вышли мне посылкой, пожалуйста, шоколадку,
пару крыльев, базуку и сладкий вишнёвый сок.
enter, Адресат открывает почту,
смотрит вниз, умиляется и хохочет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319768
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Грудень шати убрав за вікном,наче в перше причастя,
замела вже давно хуртовина вчорашні сліди.
Неприборканий пульс виривається з скронь і зап'ястя,
І втікає кудись у незвідані людом світи.
Ти далеко,мабуть,а між іншим,я навіть не знаю,
Затуляю в кулак з неба мокрий злітаючий сніг.
Досі в грудях болить і,по- дивному якось,стискає,
Я не знаю чому,та спинився весь час на тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321024
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Боже, дай мені неповторності, непотворності і зухвалості,
щоб усе, що у серці твориться в сині літери виливалося,
Щоб хотілось жити і прагнути і для вічного не халтурити
Мудрий, дай мені тої спраглости і бажання валити мури,
Щоб доріжки тільки червоними, щоб весняні миті тюльпанами,
Щоб увечері ніжно-сонною, а уранці палко коханою,
Дай відваги, щоб власним примхам надавати більшу вагу
Дай натхнення хоча б скоринку, не спинитися на бігУ
Про майбутнє зайве не відати, щоб замріяність не віддати,
Не тривожити серце бідами, не садити щирість за грати,
Загравати й не заграватися мати міру, знати межу...
Боже, дай мені трішки радості і не слухай, що я кажу =)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320029
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 13.03.2012
То не душі болять, просто голуби на балконі,
Просто Бог погасив цигарку, а вікно закрити забув
І тепер у квартирі вітер пише вірші третю добу
І уламками откровень гаптує ікони.
І ніхто нікому не винен, що розпалось сонце на друзки,
Що стає божевіллям в чомусь неодмінно шукати сенс.
То не тишу сакрально вічну на тарелі осінь несе,
Просто Бог погасив цигарку і вимкнув музику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305811
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 21.02.2012
Порочних днів
Утішені думки.
З'їдає совість ртуть
Із кожних аур.
Очиська сльози ллють
І, як вовки,
Вгризаються у долю:
Ваууууу! Рррррррр!
У губ незаціловані кутки.
Усмішок гра. Незла.
Маленькі люди
Із Божої солодкої руки
Чекають чуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301499
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 30.12.2011
Зніми обладунки, хіба тут доречні реванші?
Ні серця ж, ні дами, ні вдячних тобі глядачів.
Для них ми давно уже стали героями шаржів,
А ти роззираєшся в пошуках кращих мечів.
Облиш свої спроби, зійди, як годиться, з арени
Без звичних для тебе вже оплесків і конфеті.
Ми довго за мене боролись, і схоже, даремно –
Нам світить довічне неразом у незабутті.
Та карою стане не пустка років животіння,
Не плач за жагою, яка переповнить рядки,
Ти болю боявся, а справжні ж тортури – прозріння…
Зніми обладунки, навколо лише вітряки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302739
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 30.12.2011
Посміхнися, не все минулося...
Так, позаду велике і справжнє,
Так, хотілося більше, ніж збулося,
Та до чогось ти все-таки прагнеш.
Посміхнися, по-дурнуватому,
Як завжди по-дитячому щиро -
Не суттєво хто винуватим був,
Побажай йому щастя і миру.
Посміхнися, востаннє глянувши
На цю рідну колись кімнату -
Ти ніколи такою не станеш вже,
Але кращою - мусиш стати!
Бо колись у безлицьому натовпі,
Як дасть Бог тобі років багато,
Може хтось із вас буде падати,
Інший руку щоб зміг подати... ́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302583
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 30.12.2011
Напевне, я трішки сумую, а може й не трішки...
Так холодно якось і нудно тинятися містом,
Торкатись руки нічиєї, м"якої, мов тісто.
Вгорі молодий ще місяць показує ріжки
І ніч наближається, вже відкриває завісу.
Шкода, що ти не зі мною, а може, не дуже.
У мене сьогодні настрій - як у калюжі,
Тому, може краще отак, що між нами відстань.
Сумую. За тим, що досі не знаю на дотик
Твоїх теплих рук, й загалом, дуже мало знаю.
Але вперто прямую крізь терен до нашого Раю
І мені наче в кайф споживати тебе, як наркотик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297888
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Ліричний Герой залишає мою оселю.
Він схожий на тисячі інших, що вийшли із рим,
Незримо руйнуючи стіни душевних келій,
Нечутно торкаючись полум'ям цвіту глибин.
Виходить з кімнат, увібравши тепло ілюзій,
Периметром згарищ накресливши долю бажань.
Він схожий на інших - на тих, що не кличеш у друзі,
А в серці, без служби, ховаєш на цвинтарі ран.
Ліричний Герой залишає мою оселю.
Хоч схожий на тисячі інших, що вийшли із рим-
Не я його, він сотворив мене в закутках келій...
абстрактний ліричний герой із обличчям твоїм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298954
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 13.12.2011
вона насправді дуже самотня, та дівчинка, з нашого факультету...
їй хочеться говорити і стрягнуть в горлі слова,
і думає, якщо боляче, значить, іще жива…
і марить дрібками радості… і хоче тепла, та де там…
натомість гасне лампадкою, додолу повільно котиться,
і бавитися в існування у «лайках» на соцмережах…
а хочеться пригорнутись маленьким пухнастим котиком…
і хочеться полетіти… та надто вже тиснуть межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296350
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
Маю захриплий голос: сім цигарок за ранок…
Втратити зміст – означає колись його мати.
Лялька на дзеркалі пише «люблю» помадою,
Ляльки немає… лишилося щось пора_не_не.
Лялька – то очі великі й носик кирпатий...
Може, заб’ємо на все, зриваємося в Карпати!
Там не знайдуть, не згадають, як звуть, не покличуть…
Знаєш, смереки не вміють брехати в обличчя.
Тільки ніхто не зуміє відчути… ніколи, ніхто,
Як тобі холодно у непорожній кімнаті.
Час має здатність завжди безжально минати.
...Боже, постав у поштову скриньку квиток…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294585
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 21.11.2011
(Посвящение drunk_flover)
Девочка вышивает песика по сатину,
Ткань под иголкой рвется и образует плеть...
Девочка хочет бросить мужа, иголку, петь
И от тоски вселенской выпить и зареветь.
Но на иглу и мужа девочку присадило.
Это такой наркотик - цепкие руки в плечи -
Пропасть беззубой пастью, стропы не держат вес,
Сотни пустых конвертов, блогов и смс,
Ветер в лицо и имя, сорванное с небес,
Чтоб на губах остаться холодом злым и вечным...
Длинной стальной иголкой крестики по цепочке -
Весь свой ЖЖ шнурует в тонкий цветной шнурочек
Девочка "я на грани", девочка "я - цветочек,
вырощенный из щелей сонных и подзамочных"...
День 25-й. Тошно. Я тебя очень... прочерк.
Холод взрывает губы, плакать бы в пыль подушки,
Рвать бы сатин на нитки и на обрывки снов.
Выкурить десять пачек, вырезать полотно.
Так не бывает даже... даже в больном кино -
Пальчики на макушке, ты у него на мушке,
Ты - пациент психушки...
Можно подумать к черту значит, что с корнем выдран,
Можно подумать рядом значит навечно вшит
Или посажен джином в твой колдовской кувшин...
Мятая тень асфальта, четкий рисунок шин...
Тот, кто вбивает гвозди в стены твоей души
Слишком увлекся ритмом...
Девочка вышивает песика или кошку-
Ткань под иголкой мнется, жалко, что не канва,
Весны в ладонях тянутся, вязнут как пахлава,
Девочка собирает в теги свои слова
Все эти "очень-очень",
Все эти "больно-больно"
И растирает в крошки...
День 323.
Полночь.
Дело идет к зиме.
Я тебя больше не...
Blacksymphony, 'rewind'
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141023
дата надходження 11.08.2009
дата закладки 12.11.2011
Кровил октябрь. Разбитый и распятый молчал весь дом и с ним молчала ночь. Лишь осень, совершая свой девятый безумный круг, как в прошлый раз точь-в-точь, летела вниз... Внизу смешным клубочком свернулся кот, который где-то жил, а может и не жил, а был лишь точкой, с которой начинались витражи и чей-то мир... На блюдечке сосиска, холодный чай, разорванный портрет... Какая-то красивая артистка, а может быть непризнанный поэт...
Вы скажете: "Ведь это не начало!"
А я б на Вашем месте промолчала...
Blacksymphony, 'rewind'
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102192
дата надходження 11.11.2008
дата закладки 12.11.2011
В снах нема покриття.
Між відпущених жмень
Час вбиває життя...
Ніч розмножує день...
У закритих очах
Дійсність в грі не снує.
На Господніх плечах
Хто ми є?
Ранок скошує сни.
На щоках вже є слід.
Дощ періщить рясний.
Йде до мене чи від?
Десь під ковдрою тінь,
Груди ловлять "люблю".
Прокидатися лінь.
ще посплю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273435
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 07.11.2011
Я не питаю дозволу,
Ставлю лише до відома.
Просто цієї осені
Віру мою розхитано
Саме тобою,Господи.
Ми розійшлися в істині.
Я не чекаю поступу.
І не долаю відстані.
Тож обійди увагою-
Не наділяй мотивами.
Не обдаровуй спрагою
Як не керуєш зливами,
Не відвертай призначене,
Просто прийми до відома-
Разом вдаємо начебто
Я відтепер невидима.
Душу мою не ранити
Осудом пересмішника,
Годі чекати каменю
В світі невтомних грішників.
Просто так має статися,
Я не питаю дозволу.
Може іще звертатимусь,
та не цієї осені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290827
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
На мОїй сукні стречевій червоній,
Немов на мапі, сплять шматочки Азій.
Я кінчена до краю! (У полоні!)
Без горизонтів і межі фантазій.
Ти ніч чекав, мене вдихав і гуглив.
Свічки очей зомліли лиш від джгута...
Новеньке плаття на сідницях круглих
Порвав на шмаття, аби вглиб пірнути.
Втопилась думка з сорому аж п'яна.
Штормило тілом - океан емоцій!
Я геть забула, в чім була убрана.
Шматочки Азій розлетілись ...в шоці :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290571
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Перевертай мою уяву різко.
На моїй спині виколупай крила.
Щоб всіх, хто заздрить, випадкова різка
По дупі переконливо побила.
Ніхто не скаже, звідки я - щаслива.
Не тицьне в очі, наче під корито.
На моїй шиї – прерозкішна грива.
На моїх ніжках – преміцні копита.
Іржати дико.. чи летіть галопом?..
Люби мене, щоб легко відпустити!
Але якщо за повід - і в окопи…
Іди ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290082
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Чи ти холодний, чи гарячий, чи…?
По краплі, по чарчині, по каністрі,
Як п‘яний градус, кров мою хлебчи
І труткою масти собі на вістрі!
Встромляй у ціль! Не вписуйсь в поворот!
Чи ти чудовий, чи ще та сволота?
Я закушу об твій солодкий рот
І витру свої губи в твого рота.
Чи ти тверезий, чи ти п’яний, чи…?
Яке мені готуєш в буднях свято?
Коли мій мозок пік й переперчив
І часнику натицькав забагато.
І так солив! Як сталь мене кував!
Чи ти і досі злий, чи вже премилий?
Чи ти і досі «Так собі», чи «Вау!»?
…Сідай на вила!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283827
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 30.10.2011
А тобі говорили – твій янгол ніколи не спить.
(те чудовисько з крилами, що стереже браму вежі).
Розчинися в цих стінах, немов у легенях, бо світ –
Просто гвинтові сходи у пащу чужого безмежжя.
Наче сонячний зайчик, відбившись у мармурі стін
Звичайнісіньким пилом спадав час на личко бліде.
Голосів безтілесних закляття дрижало мов дзвін:
«Він прийде. Він прийде. Він прийде. Він прийде. Він прийде…..» -
Так тобі говорили. І ти виглядала кортеж,
У який не візьмеш ні надій, ні тривог, ні жалів….
…і лише дивувалась, коли із навколишніх веж
безтілесними сходили тінями сестри твої…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286900
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Ні завтра, ні потім,
а тільки сьогодні.
Згода?
Бо карти розкрито
і кожен щось виграв і
втратив.
Моя несвобода,
твоя нелюбов –
нагода,
Нагода позбутись себе
за найменшої
плати.
І хай жалюгідною
здасться комусь
колода,
Де мічені карти
і мічених долей
паради -
Здираючи шкіру
міняю свою
подобу.
Печатка і підпис.
Лише не поставлено
дати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264416
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 30.10.2011
А віриш, мені здалося -
відкинув у бік Бог п’яльця,
занурив в моє волосся
твої невагомі пальці.
твоїми вустами втішно
залишив на шкірі рани.
і те, що не стало віршем
зрослося його нитками.
слова розімкнули коло
в провалля зійшли луною,
але візерунки долі
не стали для тебе мною.
хай п’яльця знайде і вирве
орнаментів мертві квіти,
бо ти не заповнив прірви -
собою її поглибив.
я знаю, що стане гірше -
тому вчусь тримати спину.
а віриш – немає сліз вже,
лише роздирають рими…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267327
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 30.10.2011
Невдячна осінь
В душу напартачила.
Дощами очі
В сірості замучила.
Я ще тебе, до толку,
Не пробачила.
Не маю права,
А, до біса, скучила.
Вагітні хмари,
Літаками різані.
Підгнивше листя
Стогін свій навіює.
Вже другий день
Я ніц не їм -
Не лізе. Ні.
І з ліжка не встаю -
Не вмію я.
У тиші міль сопе,
Злітає янголом.
Тебе здійма, як Бога,
Понад стелею.
Танцює осінь
Це останнє танго нам.
Я нашу постіль
Потім позастелюю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284965
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Нехай від шоку гепнеться весь світ
І я сама, щоб аж в калюжу сіла.
Двадцята спроба. Наберу. Привіт!
Те, що всім ясно, я ...не зрозуміла.
Смішних пояснень повен кишківник.
Набридло пережовувать образу.
Це ж нелогічно: щоб любив і зник?!
Хоча... яка вже зараз їжа ...з унітазу?..
Все, що було смачного, ще ...сидить
Насмоктує шкідливі апетити...
Поки не пізно: відпустить... і змить!
І побажать щасливого "Іди ти!" :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285444
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Я не вникаю, як це може бути.
Якщо немає, отже, не потрібно!
А здійснювати мрії… Це - як чути
І бачити, і дихати… Я - здібна!
Солодких митей на губах оскома.
Мені не вийти іншим тротуаром!
Ну, напилась до чортиків удома!..
Ну, чути на три метри перегаром!..
В передчуттях не їм на нігтях лаку.
З життям під ручку йду вперед щокроку.
Великий Бозя любить мене всяку!
…Тому, мабуть, така я, бл.., нівроку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286311
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 28.10.2011
вечер котёнком игривым на берег прыг,
душно, гудит как зуммер песок горячий.
море лениво: " и снова привет старик,
как там старуха, лютует, достала, плачет?
жаль тебя старче, давай, посиди со мной
дома то- пекло совсем, довела, заела
старая стерва, а здесь у меня покой
волны да чайки, да воздух, такое дело."
море вечернее словно зелёный чай.
трубку старик набил и закашлял глухо:
"дома всё тихо, кому на меня кричать?
нет никого, умерла у меня старуха"
не стих, эскиз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269944
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 14.09.2011
У твого паска затугий замок.
І блискавка, неначе заржавіла...
Довір мені частинку цього діла!;)
ОК?
Від твоїх губ так пахне молоком,
Коли здригаєш, що ... холодні пальці:)
Мої підбори застрягають в гальці
З піском.
А далі рухи.. руки, як оркестр.
Долоні ліплять плоть, немов із глини.
І я тобі зізнатися повинна
Ти - бест!;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279032
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 09.09.2011
Люби мене, як любить вітер дощ,
Коли, загравшись, падає в калюжі
І мучить ними панорами площ.
Люби мене! Чи то ніяк, чи дуже!
Хай бракне слів (дурниці теж слова)!
Люби мене, як горобці - фонтани!
Як їх послід - з цементу голова!
Як бейліс - лід, який у ньому тане!
Люби мене, як пісню у думках,
Що зависає на весь день без шансів.
Як автомат в твоїх міцних руках,
З якого ти відстрілюєш коханців.
Усіх, хто претендує пострілять
На результат зусиль твого кохання.
Люби мене, щоби, чи люблю я,
Не виникало в голові питання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279352
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 09.09.2011
Я на тобі звилася, наче кішка.
Отак засну. Не тяжко ж? Тоді – гладь!
Твій голий торс віднині замість ліжка.
Хай стукають сусіди: «Що за бл..?!»
Націлувалась до тремтіння вусів.
Соплю, соплю, аж серце – у хвості!
То граюсь, лоскочу, то притулюся,
То укушу, подряпаю… Не ті
Нявчать коти під вікнами блохасті!
(… Сусід по стінах гатить молотком)
Хіба я винна, що у мене … щастя
З найкращим ще й породистим КОТОМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277933
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 05.09.2011
Потроху я боюся цього "трохи".
Й сумних атак, чим є осінні дні.
Бо замінити сонце на панчохи?... -
Мої ж бо ніжки не такі дурні!!!
Народ в метро вже суне, як на цвинтар:
Шкарпетки мруть від чорного взуття.
В короткій сукні із яскравим принтом
Я літові подовжую життя!:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278245
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 05.09.2011
А інколи хочеться знати - ну що там, далі?
Розтринькаю серпень і враз повернусь у себе.
Вивчатиму надбані зморшки, немов медалі
За всі незаслуги й неподвиги перед Фебом.
А потім... згортатиму мрію неначе прапор,
І мороком в душу чужа марсельєза виллється...
І днів наших славних, пронизаних наскрізь браком
Чомусь бракуватиме попри нестерпні милиці.
А потім... прощатиму іншим свої медалі,
І буду просити у Феба нову потребу
Сховати у римах священне ім"я. А далі -
Розтринькаю серпень і враз повернусь у себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276136
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 26.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2011
Сплети мені браслет з доріг-ниток,
Котрась-бо точно приведе за покликом.
До дідька межі! Близько, як ніхто...
"Люблю"... там знак питання чи знак оклику?
Не треба знаків. Власне, все це - гра.
Любов - всуціль азарт і провокація!
Сплети мені тіару із заграв,
Допоки час просіюю крізь пальці я.
Прозрінь нема. Мій світ - банальна фікція.
Шукай собі простих і несподіваних.
І уяви на мить: в твоєму віці я
Не буду вже ні мавкою, ні дівою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274948
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011
А в житті кольори не такі, як в графічних редАкторах,
Тут не виставиш світло в очах, якщо Бог не виставив.
І уламкам колишніх амбіцій дано передать пора,
Що начхати мені на усі їхні вдавані диспути.
Не рахую чомусь, ні хто перший, ні хто кого більше,
І на дах, щоб стрибати, не лізу, не ріжу ножем вени
Я іще реагую на дотик, та не реагую на біль вже.
Просто я зазвичай "йду на Ви", коли ви - на зелене.
А в житті отаким, як я, мабуть, скоро забракне кисню.
Зроблять з нас електронні версії, щоб зекономити.
І запхнуть у комп'ютер, а той раптово зависне.
Хто ж тоді одержимо строчитиме вірші і коменти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267785
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 06.07.2011
Я в бубен б'ю, а ти все не приходиш,
я стукаю тобі на ай сі к'ю...
ламаю ноги в ритуальнім танці,
а ти не бачиш перед монітором,
як моє друге я із першим хором
тобі співа веснянки-закликанці!
ну де ти? де ти? де тобою носить?
у мене скоро посивіють коси
або повипадають, стану лиса,
а лисою здалась тобі на біса??
в риданнях марних виплакала очі,
тобі сто восьмий віршик нині строчу!
і сльози ллю і гірко губи суплю,
а ти такий підступно-неприступний,
що аж не знаю із якого боку
до тебе підійти, мій синьоокий!
тому продовжу киснути в зажурі
і бити в бубен по клавіатурі
веснянку-закликанку: до, мі, соль)
чекаю і люблю. твоя Ассоль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268395
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 06.07.2011
Люблю ці дні
із запахом півоній,
Де зелень соковита, росяна́,
Коли акації духмяні повні грона
П'ють цю весну... І всотують до дна.
Коли прозоро-полум'яним сяйвом
Серед городу усміхнеться мак...
А до ромашок і волошок справжню
Симпатію виказує будяк.
А півники-іриси - хлопці справні -
Змагаються так гонорово з ним...
Коли б'є сонце -
світлом! -
крізь смарагди,
І біло-ніжним вкриється жасмин.
А бузина - моторна господиня -
Тарелі розкладає в малахіт,
Поважна липа мудро і гостинно
Збирає сили на медовий цвіт.
Пух-шепіт тополиних перегонів...
Любові повна кожна мить природи...
Люблю ці дні
із запахом півоній,
Коли весна у літо переходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262237
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 01.06.2011
Я могла бы читать тебе стихи,
только россыпи слов, наверное, мало.
У меня тишина и расстроенная гитара,
У тебя океаны внутри тихи.
(Читай я сама этих дров наломала)
Я могла бы читать тебе стихи.
Ты бы мог писать мне длинные письма.
Не в контакте и не на фейсбук,
Говорить мне, что я – лучший друг,
А мы понимали, что дружба – лишнее.
(У друзей не бывает таких нежных рук)
Ты бы мог писать мне длинные письма.
Но у тебя внутри океаны,
а я не умею плавать и…
Лишь наблюдаю за кораблями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252504
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 31.05.2011
Что чувствуют руки, когда их касаются?
Что чувствуешь ты, читая стихи?
Сквозь дым и огонь двадцать первого хаоса
Я смогла разглядеть как
рождались цветы.
и…
что за чудо: они украшали твое
«внутри»
как ни одно из чувств.
я люблю тебя,
а любить – это высшее из
искусств.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259657
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Прочитай мені вірші свої перед сном.
Прочитай мені вірші свої рано вранці.
Щоб Твій голос у душу постукав крилом,
І розкрився в ній розмахом крил інтонацій.
Прочитай мені вірші свої в день весни.
Прочитай мені вірші в час літньої ночі.
Щоб почути, як голос дзвенить Твій в мені.
І почути, як голос Твій ніжно шепоче.
Прочитай свої вірші під сонцем палким,
І під час безкінечної сильної зливи.
Щоб відчуть, як співаєш Ти в серці моїм,
І сльозишся росою в його серцевині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262694
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Будь матір'ю, кохана, для моїх дітей,
Радій життю, коханню віддавайся...
Будь завжди поруч... Я твій Прометей -
У захисті моєму ти повік зостанься.
Будь матір'ю, назавжди, для моїх дітей...
Я вічно твій... У тобі розтопитись
Готовий, мила, в романтичності ночей -
Хай пісня щира буде завжди литись!
Будь матір'ю, кохана, для моїх дітей,
Хай щастя з личенька ніколи не зітреться.
Будь матір'ю, кохана, для моїх дітей, -
Лише у материнстві жінка вознесеться.
Будь матір'ю, кохана, для моїх дітей...
30.05.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262603
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Что ж ты мальчик, приходишь домой под утро
читаешь вместо есенина камасутру,
ненавидишь родину и тишину.
И идешь ко дну.
В перерывах между виски и сигаретой
на салфетках строчишь свои куплеты.
Ты поэт по жизни, значит давай, пиши.
Только нет души.
Ты красивый, надо отдать тебе должное,
в душе твоей видимо, что-то сложное,
любая продаст, что есть, за твои глаза.
Заглянуть бы за...
Каждая третья проводит тебя слезами,
чертов мальчик с ангельскими глазами,
и реветь будет и в агонии повторять:
\"он ушел опять...\"
В одежде только дольче и, может, прада,
а в гитаре не дальше пятого лада
и аккорды будто пустыми стали.
Все достали.
Все же ночью сквозь потолок видишь небо
проклинаешь, всех кем не стал и кем не был.
Рожденный ползать, ты все же хочешь лететь.
начинай гореть.
Ведь внутри тебя есть кто-то, кто всех прощает.
Мы спасем тебя, я тебя обещаю.
И стихи твои будут как мартовские дожди.
Только жди.
Дожидайся тех, кого целовать будешь даже трезвым
И скучать по отчаяным шуткам резвым.
Говори люблю только одну любя.
Зажигай себя.́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262261
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Твоя мудрість духмяна(пряна)
Будить мене і її вранці-рано
(хоча більше, мабуть, мене)
Тоді блідість моя зіпрана
Наче зерна простого бур’Яну
Розсипається вітром і тре
Я ж не граюсь в холодну панну
Все по-чесному, без обману
Просто мрію коли це мине
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261885
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Ти знаєш чи ні,
Чому навесні
Так прагне душа до польоту?
Чому мої сни,
Тривожні, сумні
Зривають туги позолоту?
Чому восени
Так плачуть дощі,
І листя кружляє в повітрі?
Чому уночі,
Срібні зорі чудні
Співають пісні нам столітні?
Ти знаєш чи ні?
Ти знаєш? Та ж ні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260372
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 25.05.2011
Ни строчки больше о тебе! Пусть пишет та,
которой каллиграфия хромает!
и та, в которой графомания взыграет
при виде чистого невинного листа!
Зачем марать бумагу мне тобой?!
Ты просто станешь знаком препинания...
Пусть неучи дают тебе названия...
А я тебя звала своей судьбой...:_(
(Когда-то было)...а теперь не снизойду
тебе бросать к ногам былые годы!!!
и посвящать тебе бесплатно оды
пытаясь скрыть взаимную вражду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141465
дата надходження 15.08.2009
дата закладки 23.05.2011
Так тихо уметь уходить не умеет и ночь.
Сквозь закрытые двери. Лишь сердце изрезанно в клочья,
Научи меня так же прийти и исчезнуть прочь,
Научи меня быть незамеченной, даже воочию
Научи до конца побеждать, не бросаться к ногам,
Не безумствовать, не заблуждаться и не заблудиться,
И не биться о скалы, бросаясь волной к берегам,
Не сорваться с небес, как овдовевшая птица,
Расстворяясь во тьме, словно пыль на твоих руках...
Просто тихо уйти, чтобы двери и ветер не тронул...
Без огня превратиться не в память, а в черный прах,
Научи улыбаться сквозь боль, оставаясь на троне.
И корону носить, хоть размер мне велик, и скипетр.
И ставни закрыв, научи меня видеть сквозь стены,
Писать тебе письма на листьях, доставит их ветр,
Они также безмолвны, как ты. И также бесценны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185568
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 23.05.2011
Зачем такие нужны? Нет от них пользы
Только одни сплошные сажают занозы
И выжымают из глаз вместо сока слёзы
Зачем такие нужны? Постоянно строят
Из себя и других...Как кроты под себя роют...
Кого не топтали, того на столе вскроют...
Зачем такие нужны? Закрывать краны,
Пароли, замки и все вены спускать в стаканы...
Такие не спят, для небдительных строят капканы...
Зачем такие нужны? Общипать крылья,
Воздух продать и заставить дышать пылью
Все зачеркнуть и назвать этот ужас былью...
Зачем такие нужны? Мне б в кулак силы
Мне б такие стихи, чтоб их бошки в момент сносило...
Каждого идиота, каждого псевдомудрилы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161276
дата надходження 16.12.2009
дата закладки 23.05.2011
В начале зимы ты забываешь, что холодно уже в демисезонном пальто. греешь руки, поднося их ко рту и дышишь на них потоком теплых отходов кислорода. твоим рукам холодно, на них, перебинтованные не налазят варежки...
- зачем было резать?
запоздало повернется вопрос, стучась в высь за ответом.
- космос мертв.
ответит кто-то оттуда, невидимо протягивая руку доверия.
- я люблю носить шрамы.
- любишь наносить...
- люблю...
- покажешь?
- зачем? они мои!
- зачем они нужны, если их никто не видит? зачем бинтовать раны? значит, больно? значит, лечишь?
- лечу, если б не лечил, места бы не хватило...
- места? тело еще не предел...все же, дай взглянуть...хочу понять...
- смотри...раз тебе это так важно...
- ведь тебе тоже...
- ???
протягиваешь две миниатюрные мумии незнакомцу...он разворачивает медленными движениями окровавленные бинты, снимая печать дистанции и времени. это врата. врата в мир понимания.
- надо промыть, чтоб не было сепсиса.
- нет воды...
- у меня есть руки. и есть острый предмет.
- что ты собираешься...?
- я промою твою кровь своей. у меня острая потребность в донорстве и я решу ее с помощью этого острого предмета, если не возражаешь. ведь, не возражаешь?
- зачем жертвы такие?
- жертвы - это часть жизни, часть счастья, которое ты получаешь, отдавая...
- не понимаю. (виснешь)
- вот и я не понимаю, зачем резать руки, пускать кровь впустую, если ее можна отдать, если она не нужна, тем, кому она жизненно необходима...
- нет, я ведь не просто так...из-за любви...
- зачем нужна любовь впустую?
- какая есть...
- нет
- нет, есть! вот она, порезами высечена на ладонях, вот она вытатуирована у меня на груди, если вынуть сердце, там она тоже есть...только не видит никто, не замечает...
- не удивительно, ведь ты все время прячешь...руки, глаза, сердце...все на замке...я не то, что сердце, я ран твоих не увидел, пока не заставил тебя из показать. о чем ты здесь говоришь...?
- этого я и добиваюсь...
- ты ничего так не добьешься...ты броненосец...но броня эта не для того, чтоб идти в бой. она для тебя всего лишь панцирь, скрадывающий твою неровную осанку, ты думаешь, по этому не можешь расправить плечи...ты просто придумываешь себе причины этого не делать...ты всегда опускаешь глаза, когда тебе смотрят в лицо, и не придумывай только, что голова твоя тяжела...
- раскрои. взвесим...(впервые за год улыбаешься)
- знаешь, носи лучше вместо шрамов улыбку и наноси ее на лица других людей.
- я не умею.
он омывает тем временем раны. они обменялись кровью и пониманием друг друга.
- вот. когда они срастутся полностью, тогда научишься. ты будешь улыбаться.
- обещаю попробовать.
- да, главное, чтоб от души...чтоб не ухмылка это была...
- это как?
- не идеализируй, но и не смотри с цинизмом. просто принимай все так, как есть. это здравый смысл. он клепает искренние улыбки. остальное - самонадежные и диковатые...запомни...
- запоминаю...
- теперь мне можно идти?
- ты сам решай, когда тебе время.
- пожалуй, останусь на ночь.
- ложись подле меня...
- спокойной ночи
- и тебе.
вы долго болтали молча, обмениваясь мыслями. вам в ту ночь снились одинаковые сны. он показывал тебе самые красивые места, людей, диковинки и обычаи. ты был в восторге. смотрел на все и всех с разинутым ртом. потом он спросил: после этой красоты и непревзойденной прелести, скажи, твоя любовь настолько же красива? ты ответил: сама по себе она казалась красивой, а по сравнению, она ужасна, я страшусь ее и себя в ней...
утро...доносятся звуки чириканья воробьев. уже весна. снег растаял за ночь, как будто так и было...но после сна ты почувствовал еще большую усталость, пробовал подняться, но конечности уже не слушались...руки были в крови. она измазала постель и тело, ее было много. рядом лежал острый предмет, ты перекатился на место невидимого гостя, которое оставалось теплым все еще...он тебя обманул. это был невидимый искуситель, но какую он правду говорил, какую реальность показывал...в сказках не опишешь... он дал, дал многое, но и взял. тебя медленно покидала душа, а в голове крутилось: о боже, как же он продешевил...как продешевил...всего-то крови взял...ему надо, он донор...я теперь тоже. раз и навсегда. тогда ты научился улыбаться...и попросил его забрать еще и улыбку в знак благодарности. но он не взял. слишком дорогой подарок, сказал. а пришел уже в день похорон, полюбоваться и проститься с бренным телом.
теперь свои невидимые руки помощи ты протягиваешь так же, как он...ты так же щедр. вас таких много. вы приходите, когда в начале зимы кто-то забывает, что холодно уже в демисезонном пальто, греет руки, поднося их ко рту и дышит на них потоком теплых отходов кислорода, их рукам холодно, на них, перебинтованные, не налазят варежки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166587
дата надходження 17.01.2010
дата закладки 23.05.2011
Коли Твоя Фіолетта прокидається,- у неї фіалкові очі,
від сну, що цілу ніч змішував червону і синю фарбу,
вона встигла полюбити вранішню каву,
але Ти їй ще ніколи не приносив її у ліжко,
Твоя Фіолетта накрапує крапель настійки з волошкового суму у склянку з вчорашніми ілюзіями,
їх вона заїдає жменею позаторішніх згірклих зерняток мигдалю,
Твоя Фіолетта дивиться на стелю,
на якій білим фломастером вона щодня пише листи, і поки ще не знає кому?
їх прочитає лише той адресат, який колись разом із нею опиниться в її постелі...
і може тоді, колись... Вона вперше спробує вранішню каву принесену замість волошкових крапель,
але їй так бракуватиме хоч трішечки суму,
А що робити, - це наркотик, на який вона присіла добровільно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260622
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 21.05.2011
Знаю, це туга говорить,
Втома дається взнаки.
Та я, безнадійно хвора,
Тобі не подам руки.
Викажуть відчай вилиці,
Стесані лезами днів...
Скільки ж її лишилося,
Рими, що ти не схотів?
Скільки ж його примножиться,
Болю, що ти завдав?
Бога безладні ножиці
Витнули серце з заграв...
Сяє нікчемним запитом,
Просить кінця в вогні...
Ти ж не боїшся втратити?
ні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260749
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 20.05.2011
В заплющені очі
Збираються сльози.
Залежна. Я хочу.
Твоєї дози.
А щойно відчую:
Ти поряд.
І краще.
Лікуватись від цього "горя"?
Нізащо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260512
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 20.05.2011
перенести складне доволі просто.
усюди встигнеш, де б не запізнивсь.
життя мене штампує, як компостер.
дарма, що я вже маю проїздний.
мозок-контроль відкличе на хвилинку.
з'ясовування того само сну:
можливо, я прогавила зупинку?
чи, може, не доїхала одну?
і так скрекочуть з-під машини плити!
хтось підсува валізу - "не моє".
Я вийду там, де я захочу вийти.
Господь мені підкаже, де то є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260396
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 19.05.2011
Гори випустять дим і стануть чекати:
Кому скинути своЇ перші роси.
День, наче заспаний дід, скоро вийде із хати
Покурити на ганку товсті папіроси
І ось сонце знімає з очей всі вуалі.
Потім вітер запхав свого носа в бузки.
Піп Іван настромив синє небо на палі
Вийшли рівні трикутні куски
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260022
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 16.05.2011
(і знову все ті ж емоції... )
Якщо зібрався, просто йди!
Дверима гримати - мізерно!
Це правда: сохнуть без води
Засіяні у землю зерна.
Хто хоче щастя зберегти –
Завжди шукає компроміси,
А хто причину, щоб піти –
Лиш дорікань жбурляє списи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211298
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 15.05.2011
В житті моєму є щось неминуче.
Романтики назвали б, мабуть, Раєм:
Ти зайдеш в двері і промовиш: «Скучив!»,
Бо вже тебе без мене не буває.
Промчиться день, немов на білих конях
І подарує вічність світу вечір.
Я більш за все люблю, коли спросоння
Ти ковдрою вкриваєш мені плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216102
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 15.05.2011
Давай, пограємось у «Відстань»?
Ти так далеко, я ще далі…
Ділити ковдру знову ні з ким,
То хто з нас двох на п’єдесталі?
Давай, пограємось у «Винних»?
Я, хочеш, крайньою побуду?
Всіх чинних фраз і безпричинних,
Всіх вироків твоїх без суду.
Давай, пограємось у «Втечу».
Вже "Піжмурки" не актуальні.
Ти скрізь шукав мене, до речі,
Завжди ж знаходив тільки в спальні.
Давай, нарешті просто в «Спокій»,
Бо нерви-струни геть в напрузі.
Щоб світ не був таким жорстоким
Давай, пограємося в «Друзі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225077
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 15.05.2011
...а я не просила жодного.
І жоден не став у стрій.
Молися зі мною, подруго,
Мій голос такий слабкий.
Так звично запахло порохом,
Неначе він вже вбивав.
Орфей із обличчям ворога,
Володар п'янких отав.
Але як покличе порухом
У вир спопелілих днів-
Молися за мене,подруго...
бо я не згадаю слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259782
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 15.05.2011
Запахло травнем раптом восени.
Така собі насмішка депресивна.
Дерева голі. Хочу як вони
Лахміття поскидати агресивне.
А потім розцвіту як той каштан,
Що також переплутав все на світі.
Самообман? Нехай самообман!
Чи просто Богу захотілось квітів?
Запахло травнем… Пахне цілий день.
Десь сонце помилилося дверима
І світить як скажене на людей,
Що вже давно впустили в душі зиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225927
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 15.05.2011
Не питай як я живу бо якось
Я живу собі сама та й годі.
Що між нами? Все лише здавалось.
Кажуть, відчай цьогоріч не в моді.
А я сильна. Я, дивись, сміюся.
У долонях ну, нарешті – щастя!
Не питай як я живу. Доб’юся!
Бо до цілі йду, як до причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226818
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 15.05.2011
Я голуб»ям зігріюсь біля тебе.
Так солодко у долі на плечі.
Колись все рвались крила мої в небо,
Під непривітні доторки дощів.
«Я твій союзник!» - кликав вгору вітер.
Та, як коханець, не просив руки.
«О, як це нудно - жити поміж літер,
І бити крила об чужі шибки»…
Дай голуб’ям зігрітись біля тебе.
Намерзлася на волі… досхочу.
Впусти у клітку і замкни. Так треба!
(Світанок прийде - все-одно втечу).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229177
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 15.05.2011
Нарциси у саду моїм за ніч
розквітли дружно –
весело і рясно,
а у гаю,
на стежці,
вздовж узбіч,
Цвітуть фіалки –
запашні, прекрасні...
Нехай у небі хмари -
у душі
так сонячно,
так затишно і тепло:
розквітли очі!
Пишуться вірші,
Щоб твоє серце
з холоду не стерпло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259313
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 15.05.2011
Прислухайся -
то дихає весна.
Листочки набубнявіли на вітах,
духмяний теплий вітер – мов струна,
що вже от-от повинна задзвеніти!
Прислухайся…
Вночі росте трава
І тягнеться до зоряного неба…
Всміхнися
і радій, що ти жива,
а я собі молитимусь за тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258788
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 15.05.2011
Прости,
що до сих пір іще мовчу,
Плекаю слово,
доки не дозріє.
Я подумки
- "привіт" - тобі кричу.
Щоночі
я запалюю свічу
незгасної молитви
і надії
і примовляю:
- СОНЦЕМ ЇЙ СВІТИ…
Прости мене за це.
Прости.
Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257645
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 15.05.2011
Налий ліке́ру нудного з соломкою,
Що тягнеться, як ця пуста розмова:
-Прекрасна панно, я не дам вам спокою.
-Будь ласка, пане, я давно готова.
Налий ліке́ру, бо так гірко в голосі,
Щось в горлі поривається заплакати.
-Ви найгарніше, що зімною сталося
-А з вами так цікаво побалакати.
Налий ліке́ру… посмішка пластмасова
І пальці по столі, неначе бубони .
Словами розкидаємось-прикрасами -
Чиєсь життя так непомітно губимо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231712
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 15.05.2011
- Знайди мене в наступному житті, -
вона мені приглушено сказала...
Лампади вогник аж замиготів,
всередині затерпло, бракло слів -
пішла шукати іншого причалу.
Її колись прийнявши, - відпустив.
Але, скажіть, чому так темно стало?!
Серед зими - розтало.
Стільки злив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236760
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 15.05.2011
Все сказане, Господи, сказане!-
Приймаю, долаю і йду.
Наповнять єство моє паузи,
Не знаючи міри й жалю.
Збулося. Окрилене знаками,
А часом - чутками й чуттям.
Таки дочекалася, дякую...
Намріяне стало життям.
Намріяне. Й нами не назване,
А зібгане. Сточене. Вбите.
Бо сказано, Господи, сказано.
І права нема на постскриптум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259614
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 15.05.2011
Никому не рассказывай, где я живу,
а иначе, иначе о нас все узнают.
Мой спасательный дом до сих пор на плаву,
и хранят его верные мне самураи.
Никому не рассказывай сколько имён
я храню в сундуках и карманах чердачных,
Потому что иначе спасательный дом
разберут и никто о тебе не заплачет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170308
дата надходження 06.02.2010
дата закладки 14.05.2011
Твои глаза останутся такими не навсегда
но только на года..
Слегка морскими ,темно-голубыми
холодная ,чуть-талая вода.
В асфальт разлитый дождь глядит на небо,
там яркий свет и нету облаков.
Мне были дороги всегда твои "приветы"
но было слишком больно от оков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255166
дата надходження 21.04.2011
дата закладки 12.05.2011
Почати ранок з відкриття!
Тебе...
Екранної сторінки...
З новим віршем чи з новим знімком...
Яке прекрасне відчуття!
Почати ранок...
Клас!
Життя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258673
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 11.05.2011
Ты уверен, что я похожа…и я не против.
Почему бы и нет, соглашусь, а куда деваться!
Время лечит? Тебе солгали, нет, время портит,
превращая людей разумных в безумных старцев.
Не смотри по ночам на солнце, здесь только луны!
Прирастёшь постепенно…и дальше - один из многих.
Ты привыкнешь к словам: заболел и внезапно умер,
ты поверишь в чужое небо чужого Бога.
Я послушно киваю, похожа, пускай похожа…
Но никто никому ничего на земле не должен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195949
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 11.05.2011
И улыбка станет вторым лицом, а потом и вовсе лица не станет.
И ни сна, ни дна, никаких высот, никаких потерь, никаких свиданий.
Постоянство, осень, зима, плюс ноль, и салфетка в клетку и смех на вынос,
и горячий свет до того сплошной, и по кругу, ноль, но со знаком минус.
Ничего, так нужно, закат - восход, а навстречу...нет никого на встречу.
Говорят, с улыбкой идти вперёд непременно в гору и сердцу легче.
И вверху песок и внизу песок, и приходит время тоски и знаний.
И улыбка станет вторым лицом, а потом и вовсе лица не станет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200883
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 11.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2011
За всі твої дарунки, за слова,
За погляди, цілунки, за листи,
За есемески, за мої права,
Які шануєш ти.
За усмішки, обійми, за тепло.
Терпіння і за докори усі
За те, що з нами сталося. Було.
Мерсі.
Що полюбила й розлюбила вже.
Що ти змінив…
Що так і залишилось…
У світі цих банальностей і див…
Нехай Господь тебе побереже!
…Я помолилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220596
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 10.05.2011
Худшее, что случилось, уже со мной
в сумке, в руке, в коробке, в кафе, в конверте.
Я прохожу по лаковой мостовой,
и мостовая проходит и мною вертит.
Точка падений в «сегодня» ещё болит.
Дура, дошла до точки, а дальше в спячку.
Нет никакой поэзии и любви,
нет ничего такого о чём я плачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168679
дата надходження 28.01.2010
дата закладки 09.05.2011
Я представила, этот бродячий кот
с чёрно-белой мордашкой и злыми глазами
обязательно где-то и с кем-то живёт,
но хозяин его нереален и занят.
Но хозяин его шёл домой в октябре
и насвистывал песенку о чародеях,
а потом простудился и долго болел.
Нет, не так, и сейчас нереально болеет.
И сейчас он лежит и читает, и пьёт,
ест лекарства, и думает часто со вкусом.
В доме лампа, кровать и заботливый кот,
В холодильнике ярко, и скучно, и пусто.
И от этих картинок мне стало легко,
и ещё почему–то тревожно мне стало.
Я сказало коту: "Вот, тебе молоко,
для хозяина - книгу возьми,одеяло.
Я представила, кот возвратился домой
с молоком, с одеялом, со старенькой книгой
И хозяин его нереально живой
Проворчал недовольно: "Спасибо"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168533
дата надходження 27.01.2010
дата закладки 09.05.2011
Я слишком стара для гуляний по паркам осенним.
Не думай, что это пройдёт, не пройдёт, я пыталась
себя приучать постепенно к мечтам и веселью,
и к солнцу: бросалась из крайности в самую крайность.
Пожалуй, бедна, что бы письмам твоим улыбаться,
и очень богата, для жизни в твоих измереньях.
Я слишком улитка, влюблённая в каменный панцирь,
которая, скоро устанет от собственной лени.
Которой бы прыгнуть из времени прямо на травку,
прижаться к зелёному коврику, впасть в безнадёгу.
И слушать движение ветра, и думать, и плакать,
и в гору ползти от тебя далеко и надолго.
Я больше не я, что бы чувствовать знаки и даты
до первой звезды, или после…Им звёздам виднее.
А может быть завтра, а может? Не может...Когда-то
ты тоже почувствуешь, солнышко больше не греет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166834
дата надходження 18.01.2010
дата закладки 09.05.2011
Вечером мне не весело, мне никак. Я выключаю радио и молчу.
Хочется пить конфеты и есть коньяк, хочется в горы и к Богу совсем чуть-чуть.
Первое правило дурочки: пей и пой, даже когда внутри кто-то сжёг маяк...
Если весь этот мир и спасёт любовь, дурочке Бог подаст самой первой знак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165410
дата надходження 11.01.2010
дата закладки 09.05.2011
Я не мечтала о море и жарких странах, мне не хватало времени на врагов.
Сил не хватало считать перед сном баранов, сил не хватало, хватало хотя бы слов…
Я на обоях писала гуашью буквы, те, что придумала те, что пришли со мной.
Сверстницы были младше, играли в куклы, я подросла и решила играть в огонь.
Яркие скатерти, тихие дни соседей, все бесполезно и всё в неродном окне,
Я задавала вопрос, мы отсюда уедем, мне отвечали: зачем? Разумеется, нет.
Можно ходить по дороге в красивом платье, можно лежать на пляже лицом в песок,
Можно чьи – то деньги бездумно тратить, можно свои, можно выбросить кошелёк.
В городе "Сочи" пожизненно правит лето, в "Лондоне" правит ноябрь, я хочу туда,
В "Лондон", где можно себя на дороге встретить и раствориться...и снова себя создать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165088
дата надходження 09.01.2010
дата закладки 09.05.2011
КАЖЕ В СЕРЦІ ТАЄМНИЙ ЗНАК:
ЦІЛУВАТИ МЕНЕ НЕ ВАМ.
Я НАРОДЖЕНА ЖИТИ НЕ ТАК.
І НАРОДЖЕНА ЖИТИ НЕ ТАМ.
В РОМАНТИЧНИХ ПЕЧЕРАХ СНІВ
Я ШУКАЮ ЧОГОСЬ СВОГО.
Я – НЕ ТА, КОГО Б ТИ ХОТІВ.
Я ВІД КІНЧИКІВ НІГТІВ ЙОГО.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221417
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 09.05.2011
Вечер, присыпаный правдой безжалостных "но"
Гладко струится в придуманном мною гламуре
Ты куришь трубку и терпкое тянешь вино
Странно, я думал, что женщины трубок не курят.
Странно. Я думаю бегло и невпопад
Жмень сумасшествия в нежном коктейле "балдею"
Где тот вчерашний, внезапнотрезвеющий гад
Что утверждал не бывает в миру Галатеи
Ты на всю ночь, ну а я как всегда тороплюсь
Вовсе не снять ,не сорвать -растерзать эти вещи
С самой воздушной из всех прилетающих муз
С самой безумной из всех существующих женщин.
Ты невозможна, и я невозможен вдвойне
Ты невесома и я восхитительно лёгок,
Только, опять погибаю в неравной войне
Вовсе не после. Напротив совсем. До того как...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=86022
дата надходження 27.07.2008
дата закладки 09.05.2011
Отодвину скуку я на потом.
Утопает грусть, в предосенних лужах
Ты вошла без стука, почти пинком,
Беспардонно душу мою порушив.
Расписав октябрь в разноцветный май,
Раскачав мой мир позабыторусский.
Не стесняйся, девочка, выбирай
На десерт меня или на закуску.
Я готов поверить раскладу звёзд,
В Магомета, Будду, небесный разум
Королеве нужен придворный пёс?
Королевам можно- всего и сразу!
Расскажи мне девочка, расскажи
Непотребен я примадонне разве?
В упоенье тявкая на чужих
Бесконечно туп...беспредельно счастлив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99906
дата надходження 27.10.2008
дата закладки 09.05.2011
Не играй в принцессу под натюрморт из бодяжных вин и пустых речей
Мне вполне приемлем не первый сорт, я давно не принц и сто лет ничей
Помню, что не виделись триста зим ,но оставим утро для новостей
Ничего на кухню не относи, заберём бокалы с собой в постель.
Дораскажешь там про свою печаль, про семейно-чёрную полосу
Заварю под утро я мятный чай, на подносе с тортиком принесу
Похандрим привычно под верный Сплин, и бедово спляшем, как в Мулен Руж
Я почти забуду, что был один...ты совсем не вспомнишь, что где-то муж,
И почти останешься....но "прощай" приговорным выстрелом отзвучит
Как безе перчёное натощак преподносят издавна палачи.
Сомневаться в чём то на пол пути, извини, любимая, не резон
И осколок счастья летит... летит.... лебединой песней за горизонт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109745
дата надходження 29.12.2008
дата закладки 09.05.2011
Хочешь, я буду последним в колоде карт
Грустным ,бубновым валетом к тем двум тузам
Или всплыву вдруг джокером невпопад
Чтобы поймать улыбку в твоих глазах.
Хочешь, пакетиком кофе "Нескафе"
В чашку прольюсь, ну а ты поднеси к губам
Пусть я уже большой и не верю в фей
Только они мелькают ,то тут то там.
Только они кружат в белоснежье зим
Бешено, ярко, вещая нам время "Че"
Хочешь, я буду ангелом? Попроси...
Тихим, послушным ангелом на плече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114483
дата надходження 31.01.2009
дата закладки 09.05.2011
Не жди, я за тобой не побегу –
Мне это, вроде, как-то не пристало.
Я без тебя, конечно же, могу...
Боюсь, что только смысла в этом мало.
Бессмысленно держаться на плаву,
Не делая ни выдоха, ни вдоха.
Я без тебя, конечно же, живу...
Признаюсь: и живу весьма неплохо.
Один гребец для лодки – ничего,
И траектория всегда одна – по кругу...
Я всё делить на «с ним» и «без него»
Не склонна. Так давай простим друг другу.
Твой взгляд прощальный нежно сберегу –
Да, это было... И долой тревогу.
Я без тебя, конечно же, могу...
Я многое могу, и слава Богу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212780
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 08.05.2011
Девочка с улыбкой, полной веры.
Женщина, вводящая пароли...
Гурия с повадками гетеры.
Может, так спасаются от боли?
Девочка с глазами цвета счастья.
Женщина с глазами цвета стали.
Короли неподходящей масти
Счастье по крупицам растаскали...
Девочка Пушистые Ресницы.
Жещина с потёками от туши.
Вместо журавля - опять синица...
Девочки, спасайте ваши души!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234268
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 08.05.2011
Я королева мыльных пузырей...
Всё забрала? Ах да – зубная щётка...
Мне кажется, диагноз «идиотка»
Не лечится. Привыкнуть бы скорей.
Исчезнуть навсегда? Да не вопрос...
По чемоданам распихав четыре года.
Скажи мне только, матушка-природа,
Как вышло так, что он в меня пророс?..
Верчу в руках ненужные ключи.
«Ты лучшая. Ты яркая. Другая!»
Конечно, оттого и убегаю...
«Не надо. Я всё знаю. Помолчи»...
Лишь нам двоим понятный диалог,
Я только не пойму – ну как ты мог?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250099
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 08.05.2011
Ось і все... Так, напевно, судилось.
В Книгу Долі помилка закралась.
Я ж для тебе на світ народилась,
Просто Небо отак насміялось.
Я ж твоя. Просто помилка друку
Не дає мені бути з тобою.
Я до тебе простягую руки.
Я люблю. Я не здамся без бою!
Я на тебе молюсь, як на Бога
І наткнутись боюсь на колючки.
Хтось подумає:"Що ж тут такого?"
Просто різні на пальцях обручки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190296
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 08.05.2011
Я паперовий човник на воді...
Давно на "ти" із силою тяжіння.
Тобі відкрию серце лиш тоді,
Коли ти в мене проростеш корінням.
В клітинку чи в лінійку папірець...
Яка різниця! На плаву? Чудово!
На бортику написано: "Кінець"?
Облиш, не треба - це всього лиш слово.
Хай без вітрила, навіть без стерна,
Та відчайдушну мрію не спаплюжу.
Я марю океанами без дна,
Не пропонуй мені тепер калюжу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210836
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 08.05.2011
Пам`ятай мене... Я неодмінно
Повернуся ароматом вишні.
Час складає іспит на відмінно,
Тільки ми студенти нікудишні...
Пам`ятай мене... Я твоє «вчора»,
Без якого «завтра» не настане.
Я твоя мелодія прозора,
Поводир серед тенет омани...
Пам`ятай мене... Я варта того,
Щоб мене довіку пам`ятати.
Можна всіх забути, крім одного –
Того, хто навчив тебе кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214197
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 08.05.2011
Я пробачу тобі. Не сьогодні, не завтра – колись...
Я влаштована так. Я образ пам`ятати не вмію.
Почуття на щоках у прозорі струмочки злились...
Не тебе я оплакую, лиш обезкрилену мрію.
Так влаштований світ – і поразки, й лаврові вінки;
Хтось приходить, а хтось головою кивне на прощання...
Час повільно гортає пожовклі життя сторінки,
Все стираючи з пам`яті, навіть шалене кохання.
І вночі ти за мене тихенько Йому помолись,
А не хочеш за мене – то просто за ніжність жіночу.
Я пробачу тобі. Не сьогодні, не завтра – колись...
Не тому, що так треба. Тому, що сама цього хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217598
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 08.05.2011
Так никто не любил. Никогда. С созидания мира.
Так никто не ловил полушёпотом брошеных фраз.
Я в ладонь опускаюсь плодом золотого инжира,
Улыбаюсь закатом с широких восточных террас.
И когда от меня на Земле не останется пыли,
Даже Солнце остынет, умерив свой огненный пыл.
Будут души по парам, которые страстно любили,
И моя будет нежно шептать: «Так никто не любил!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246217
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 08.05.2011
Якщо вам невідомий стан абсолютного ненав’язливого, розрідженого спокою, такого звабно-цнотливого, який виникає десь зсередини і розлившись по нейронах, збуджує всі рецептори до нестями ожививши їх чутливість,- то тут про це. А так буває уві сні.
Кімната. За вікном вишнева хурделиця. Світло проникає крізь скло заповнюючи фотоспалахами простір куба кімнати. Адже середовище в кубі – також простір. Інколи навіть дуже щільний для двох… «Уява, - це найголовніше, воно є відображенням того, що ми притягаємо у своє життя»* Вона . Нічого її зараз не турбує, жодні подразники, окрім світла, повітря. Лише відчуває себе і свій білий, бавовняний халатик в сині дрібні квіточки. А ще, - мокре волосся на плечах і шиї, срібні дротики кульчиків з білими перлинами у мочках вух. І… Тепло Його присутності. Ота присутність хвилями пульсує у просторі і часі. Все так просто. «Все так просто… але зовсім не так.»* Він лежить на тахті, просто лежить і читає журнал. Уважно так читає. Як добре, що вона може спостерігати за ним. Вона сідає на краєчок тахти, підібгавши під себе праву ногу. Щось там показує і говорить телевізор. Але він нікого не цікавить. Їй цілком фіолетово зараз , що діється у місті, у країні, у світі і Всесвіті. Вона сама собі – Всесвіт. Їй не хочеться думати про минуле, про майбутнє, яке прийде доволі скоро, бо є теперішнє, тут , вже, зараз…І це діється цієї миті, тепер, вже. Зрештою, діється те, що нічого не діється. Все у стані якоїсь кисільно-просторової зависі. Просто Вона хоче якось Його розворушити. Хихикає, про щось питає, стріпує з волосся крапельки води. І чує у відповідь таке спокійне: « Угу, угу…» . І цього достатньо. Значить він тут, таки чує її. Ось, вона біля його ніг. Перше, що прийшло на думку, то це, що дуже захотілося торкнутися і потеребити йому пальці. Вона торкається їх руками, і відчуває кожну дрібненьку кісточку-фаланги: проксимальну, середню, дистальну. А великий палець, - має тільки дві фаланги. А кожна фаланга складається з основи, тіла і головки.. А великий має назву hallux. А оце,- плеснові кісточки. Кожна плеснова кістка має тіло, основу, що з'єднується з дистальним рядом кісток заплесна, і головку з суглобовою поверхнею для сполучення з проксимальною фалангою кожного пальця. Вона досліджує будову його стопи і все це говорить вголос. Її пальчики тереблять йому пальці на ногах. А шкарпетки сірі такі, у чорно-білу кашку. Ну і що? Шкарпетки не заважають. Вона має делікатні, філігранні, вправні пальчики і дуже чутливі рожеві пучки. «Лоскітно» , - каже він і ворушить пальцями у шкарпетках. «Терпи, - бо зараз укушу, - то буде боляче..»,- каже Вона, знову стріпуючи волоссям, а на скельця його окулярів падають дрібні краплини води з запахом лавандового шампуню. Її тапочки летять із ніг у різні кути кімнати. Вона забирається на тахту і риплять старі пружини. Стягає шкарпетки з його ніг і гострі зубки впиваються в великі пальці ніг. І… Шелестить журнал, Він хриплувато сміється і щось там каже, але вона, як кішечка, яка грається клубком ниток, випустивши кігтики від задоволення, - вже нічого не чує. Її руки пірнають під його сірий плетений светр, і долоні, і пальці відчувають гладкість і тепло тіла, ковзають вище, і вже пучки намацують невеликі кружальця, ще гладкіші за шкіру, і на цих кружальцях раптово з’являютья тверденькі-тверденькі, маленькі-маленькі, бруньочки сосків, які обпікають її м’які рожеві пучки, передаючи імпульси у тіло, яке все більше стає чутливим до світлових фотонів, і з черговим спалахом відбувається хімічна реакція у кожній клітині . Яка? А така, яка каталізується дотиками, запахами, звуками і теплом інфрачервоного світіння тіл. Не витримують застібки-затраски на її халатику і трісь-трісь, вони самі розстібаються, але вона цього не помічає. А що відбувалось далі? Ви чекаєте продовження?.. А воно відбулося поза часом і простором…
Вона обережно, щоб не торкнути нігтиками , водить пальчиками навколо бруньочок. А вони наче ще твердішають. Щось стається з простором. А.. У ньому дифузія звуків, зовсім не чутних, лише дихання, вурчання старих пружин тахти, шарудіння бавовняного халатику і шерстяного светра, звуки тертя-ковзання… і зміна кольорів фотоспалахів,- на лілово-молочно-білий. А час… 9год.8 хв. Гм… Якесь знайоме число. Згадалось g, - прискорення вільного падіння… «Найпрекрасніше з усього, що ми можемо переживати, - це незбагненне.»*
Вона поклала голову на його м’яке плече. А светр зовсім не був кусючим. Її долоня лежала на його грудях і відчувала, як протікав час через тіло ударами серця відліковучи хвилини. Ледь здригалися повіки. Його дівчинка спала. Не важливо де. Важливо, що на Його плечі. «Нема простору і часу, є їх єдність»*,- так вважав Ейнштейн.
*Цитати Альберта Ейнштейна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258310
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2011
Щаслива, що кричить осіння тиша.
Однаково стрічаю
дощ і сніг.
Я знов на троні.
Я сьогодні вийшла.
Я королева!
Падайде до ніг!
Волосся укривають діаманти
Дрижать на скронях 100 нових карат.
Я – перша від Вкраїни до Антанти.
Я – краща титулованих принад.
Чи то тиргиця,
чи то самка лева.
Сама, як кішка, видряпаю ціль.
Я - найпрекрасніша нічийна королева!
Пішли ви на фіг дурні і самці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215272
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 08.05.2011
Свята неділя. Холодно. Зима.
І снігом вщент засипало ворота.
Ніхто не заглядає мені в рота.
Спасибі, Господи, що я сама!
Що не послав якогось ідіота.
Свята неділя.
Не моя. Зима.
Спечу торта. У мене часто свято.
І хай гостей як завше небагато.
Точніш, нікого ще й нема.
Це краще, ніж себе за щось картати.
Спасибі, Боже.
Вчуся і малюю.
Учора геть не так пройшла субота.
Роблю усе, що хочу і люблю я.
Як добре - не марную з ідіотом.
Той час, що наодинці я святкую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240200
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 08.05.2011
НА ДНІ ЗАПЛЮЩЕНИХ ОЧЕЙ
Я БАЧУ ОЧІ.
ПРОКИСЛИ СЛЬОЗИ… СКРИПНУТЬ ДВЕРІ
В ДУМКИ ПРОРОЧІ.
І ТИ СТОЯТИМЕШ НЕЗЛАМНИЙ,
ВРОДЛИВО-ГОРДИЙ.
НЕВЖЕ, ТИ ДУМАЄШ, НЕ ЗНАЮ
СЛАБКІ АКОРДИ?
МОВЧИ, КОХАНИЙ, ХВИЛИНА-ДРУГА
І ЗНОВ ПОЛЮБИШ.
Я ЯЗИКОМ ТВОЇ РОЗКРИЮ СОЛОДКІ ГУБИ.
І ПРОБІЖАТЬСЯ НІГТІ ЩИРО
В ЗАКРИТИХ ЗОНАХ.
ТВОЄ ДРИЖАННЯ ЗАПРАЦЮЄ В МОЇХ КОРДОНАХ.
ДЕСЬ ПЛУТАНИНА ІЗ ПОЦІЛУНКІВ
У ВСЬОГО ТІЛА.
ПРОБАЧ, КОХАНИЙ,
Я ДУЖЕ СИЛЬНО ЦЬОГО ХОТІЛА.
І ВЖЕ БЕЗ ТЯМИ ТИ МІЦНО СТИСНЕШ
МОЇ ЗАП’ЯСТЯ.
ЯКЕ НАЇВНЕ ЦЕ ЧОЛОВІЧЕ
СЕКУНДНЕ ЩАСТЯ!
Я ПРИВ’ЯЖУСЯ ДО ПОЦІЛУНКІВ,
ЩОБ НЕ ЗЛЕТІТИ.
МИ ТАК ЗАГРАЛИСЬ,
І ТАК КРИЧАЛИ,
НЕНАЧЕ ДІТИ!
… ГАРЯЧИЙ ПОДИХ НА СПИНІ ПИШЕ,
ЩО ТИ ПРОБАЧИВ.
А Я РОЗПЛЮЩУ ОЧІ -
І ЗАПЛАЧУ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218820
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 08.05.2011
так вміють народжуватись тільки ангели та ідеї
так мали право прощатись тільки троянці
так безтурботно живуть лиш коханці
і то літніми ранками зачиняють за спинами двері
так знакають лише безтурботні мачо
так швидко забудуть тільки таку, як вона
так тихо буває лише на забутих ранчо
і виключно там, де прорОсла руна
так засипають тільки в слюнявих фільмах
так тихо плачуть тільки, як дуже болить
так коротко названо тільки у списках мобільних
і то тільки в тих, що раніше були..
так можеш тільки ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202478
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 07.05.2011
На ее подоконниках не расцветают бонсаи
Почтальон не приходит полгода, автобусы вязнут
Говорят, что она подхватила такую заразу,
От которой ее постоянно берут и бросают.
На тетрадных листах нарисованы венами раны,
А по линиям рук карандашными строчками имя,
У того, кто вот так по кирпичику душу ей вынул
Видно погнуты, сорваны, сломаны ручки стоп-кранов,
А остатки того, что не грело повымерзли вовсе.
Она мается, дурочка, думает: «Это, мол, карма,
Против кармы безъядерны силы всех видимых армий»...
И смеется. А небо, как водится падает оземь
Каждый божий четверг. Солнце тянет себя за все нити,
Воздух бьется дождем о шершавую кожу гранита,
Она мается, дурочка, думает: «Ангел-Хранитель,
Это белая бабочка в желтом фонарном зените,
Чем он может помочь мне?».. и режет тугие канаты.
Гаснут все фонари... Тишина заполняет все щели,
Ничего больше нет, ни «тебя», ни морей, ни ущелий,
Вместо сердца в груди бьется крошечный- крошечный атом.
Наступает безветрие, стрелочки тают на блюде,
Неба нет, вместо неба натянута парусом простынь.
У безвременья вата внутри и широкая поступь...
Она шепчет сухими губами: «Не будет, не будет»...
Тшшшшшшшшшш,
Ночь садится на веки ее, превращается в пудинг...
Тшшшшшшшшшш,
Что-то бьется о створки, стучится в холодные стены...
«Моя дурочка, нет здесь, ну нет здесь системы,
Я летаю давно и я плаваю с теми, и с теми,
И из них каждый пятый торопится спрыгивать с темы,
Но ведь если ты спрыгнешь, то как же узнаешь что будет?»
И она просыпается. Небо, какое же небо...
Может правда так было, а может быть все это небыль.
Только бабочка так и летает в фонарном зените.
И она улыбается, думает:
«Ангел...
Хранитель»...
Blacksymphony, rewind
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173789
дата надходження 24.02.2010
дата закладки 02.05.2011
Я не то что бы уже на ладан,
Но дышу всё как то реже, меньше
И решил, что мне уже не надо
Стройноногость белокурых женщин
Но что б жизнь на перегибах где-то
Слишком поломатой не казалась
Вопреки друзей хмельных советам
Заимел себе одну "на старость".
Импозантна, где-то даже очень
От любви навзрыд в подушку вою
Всё бы ничего, но только ночью
Из окошка прыгает с метлою
Мне б её схватить, зажать в объятьях
Объяснить, что это очень плохо
Называть единственную "блядью"
Чувствуя себя банальным лохом.
Не схватил.Надеюсь вы поймёте
Вникните в нюансы и простите.
Зарядил берданку и на взлёте...
Продырявил крылья Маргарите.
Что уж говорить, печальный случай
Пережил. Забыл. А ангел падший
Всё лежал, в бюстгальтере от Гуччи
Где-то..на углу... у Патриарших.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188487
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 30.04.2011
Я живу в стране образцовых норм
Без стальных дверей и забитых рам
А ещё, ты знаешь,уже давно
Мне бывает грустно по вечерам.
Когда мысли крУжатся между стен
И крутые выписав виражи
Оседают подлые на листе
Умаляя дать им в сети пожить.
А ещё у нас не бывает сне..
И мороз не колет на Kерст лицо
Да коты не бесятся по весне
Потому что вялые и с ленцой.
Пролетают праздники "на ура"
По пластунски чёрная полоса,
Подползает.Снова,по-вечерам...
Хотя нет,об этом уже писал.
Заварю на кухне зелёный чай
Хоть какая оттепель в ноябре
Ты проямбь мне весточку про печаль
Да про грусть посылочку захорей.
И на встречу спешную ворожа
У дверей,под ковриком я ключи
Положу.Любимая,приезжай
Посидим.Под звёздами помолчим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226317
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 30.04.2011
почуватися краще ніж скажімо рік тому...
це так неординарно. але приємно
незвичне щастя і це взаємно
співзвучно майже з явищем фантому
бо оглядалось якось забагато,
й збивали з толку передози ретроспекції
приніс день новий відчуття ерекції
і втілилось воно в постійне свято
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211855
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 27.04.2011
ввечері народжуються звуки, чимось схожі до музики
пальці більш чутливі, бо предмети гострішають
і темнішають тіні від вій, і теплішають ковдри дотики
відкладаєш на завтра щось таке необхідне
зрештою завтра буде ще один день на лезі можливого
момент пошуку білих людей у сміттЄвому кошику
робочого стОлу тебе стомленого й твоєї оперативної пам'яті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217016
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 27.04.2011
ранкове вбивство
на вулиці Ринковій
і перший сніг
корозійними ринвами
хоч з нержавійки
от свинство...
я заручилась
твоїми стальними підтримками
і ти зробив усе, що зміг,
щоб зіпсувати мені дитинство
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213850
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 27.04.2011
жінка
не розкаже
про те
як він
дивився
не в очі
а в декольте
в неї ж
своя конфігурація
дива
вона має його
він її
от наче й щаслива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255637
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 27.04.2011
вплітаєш пристрасть в коси
цілуєш торішні засоси
чомусь не вдягаюся досі
кохай якщо дуже попросиш
хоч в тебе якісь психотравми
а в мене теж заморочки
загарбав би всю і кохав би
допоки більше не схочу
допоки без жодного звуку
в маленькій душній кімнаті
захочу братись на руки
у темряві голокартатій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186492
дата надходження 27.04.2010
дата закладки 20.04.2011
Я не буду заламывать руки
И об стену биться головой
Я тебя полюбила от скуки
Чтоб не быть беспросветно одной
Я не буду варить тебе зелье
И шептать молитвы на ветер
Зверем выть и ждать прощенья
Умирать потому что ты лучший на свете
Крашу губы помадой той же
И приемник на той же волне
Каждый день не напрасно прожит
Если веришь только себе
Черта с два склеишь битую кружку
Бумажный стаканчик не в счет
Я не буду плакать в подушку
Черта с два меня это…волнует
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186696
дата надходження 28.04.2010
дата закладки 20.04.2011
Падайте на коліна, кайтесь, просіть прощення! -
Наше скадне днювання повне простих дилем... -
Скільки б людей не було, а проти Нього - жменя.
Небо заснуть забуло: ніч засіяла днем.
Землю в обійми скута світло, як смертне віко...
- Вразило аж до серця?
- Темені гірш нема! -
Завтра візьмуть на кпини:
- Як?! Ти не чув про зірку?!
- Що? Ти ходив до церкви?
- Що? Ти спасений? - Тьма!
Ми навіть в силі - дрібка,
мізер, крихтина, друзка...
Щастя - зустріти вечір, щастя, як зранку встав.
Шальки готові важить кожну й дрібну галузку.
Небо заснуть забуло -
хто на коліна впав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254290
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 18.04.2011
...может лучше тебе томно-грустную
в босоножках с оттенком фуксии
с голубыми в три слоя бусами
и с глазищами вполлица?
чтоб тебя величала пупсиком
забывала на люстрах трусики
и умела на каблуках?
чтоб вязала по правилам галстуки
разбиралась в английских tea
и любила в ведёрках шампанские
и не ела после шести?
да такая гораздо лучше
будет верить,готовить ужин
всё равно..мне не всё равно
удивительно как-то. душно
как-то так выразительно пасмурно
что столкнувшись удачным случаем
записали его в несчастные...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254429
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 17.04.2011
Я стала старша на одну образу.
Сильніша стала на одну броню.
Від смутку - злидня душу бороню,
Не просто це - пробачити відразу.
Приходить з часом просвітління мить,
До неї треба дорости поволі.
Не відчуваючи чужого болю,
Допоки, свій, тупий переболить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247941
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 16.04.2011
Дівчинко, дівчинко,сльози озерця
Капають,котяться з самого серця.
Дівчинко зоряна, де твої крильця?
Сонце всміхається, бджілці не спиться.
Ти насумуєш море зелене,
Дівчинко мила, сядь біля мене.
Я розкажу, як в далекому краї
Принц зачарований звістки чекає.
Хлопець не плаче, тільки сумує,
Зла ворожбитка на нього чаклує.
Усміх дівочий крізь темряву ночі
Зніме закляття, засвітяться очі.
Дівчинко, дівчинко, крила у тебе,
Ти ж бо для щастя - плакать не треба.
Мила усмішка, добра усмішка,
Світ цей великий добрішає трішки,
І стрепенеться тривожний від дива:
Чари знімає усмішка щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253831
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 16.04.2011
Моя поэзия закончилась в тебе,
и я бы рада все вернуть. Да вот - не в силах..
Претензии к кому? К себе? К тебе? К судьбе?
Не ною, помогать мне не просила ...
Моя поэзия закончилась тобой.
Уходишь ты и моя лирика уходит.
Вас отпустить за вашею мечтой??...
Иди .. кто ищет - тот всегда находит..
Моя поэзия закончилась в тебе.
Сознательно, частями убиваю -
привязанность - ведь делает слабее.
Глушить пытаюсь чаем - сахар подсыпаю ..
Моя поэзия закончилась.(с тобой.)
Есть много рифм но нету чувства вдохновенья:
когда пером выводишь на листе рукой -
и это кайф ,и вспоминаешь все мгновенья ..
(один лишь взгляд - подкашивал мои колени)
Моя поэзия закончилась с тобой,
я бы охотно лирой твоей стала.
Касался б струн моих умелою рукой
и я бы пела для души твоей усталой.
Присвячено Б.В.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249197
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 16.04.2011
Модний час наступив і пора це тобі зрозуміти.
Маску юності вже одягло навіть зморщене місто.
Модерніст- кутюр"є,що відомий нам більше, як вітер
Із дерев-манекенів зриває останнє листя.
Не повіриш,але без запрошення в осінь не зайдеш,
Бо в елітний сезон не пропустить примхлива погода.
І нехай цього року у моді багато фальші,
Ти ж не підеш туди,де написано "літній розпродаж"?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175993
дата надходження 07.03.2010
дата закладки 12.04.2011
Сьогодні дощ. Ти віриш у дощі?
Вони приходять часом без запрошень.
Несправжнє літо у моїй душі
Перетворилось на байдужу осінь.
Лікарня ця не вміє засинати,
А я , мабуть, заснула до весни.
Давно-давно я мріяла літати,
Але тепер...не хочеться й іти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176237
дата надходження 08.03.2010
дата закладки 12.04.2011
Я в очі вам дивитися не мушу,
Я граю гарно, майже з почуттям,
Та сіре небо випиває душу,
Лишає тільки спогад про життя.
Та я давно вже не сварюсь з богами,
Немає сенсу проклинати час.
Я знаю: світ, що створений не нами
Не може бути створеним для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176821
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 12.04.2011
у нього знаєш є кілька дрібниць
що приковують наче путами мене безпутню
і я стала прикутою, хоч і трикутною
у нього знаєш є білі такі вірші
від яких так мило стає, хоч насправді гірше
і я стала жити тими віршами - і трохи гірша
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237413
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 11.04.2011
Не діли непохитне й крихке,
Вір однаково слову і диму...
Я шукаю уламки тебе.
Так минають мої години.
Але ти вислизаєш, мов шовк,
Не даєш і схопитись за нитку.
Ніби дощ поміж нами пройшов,
Змив розставлені долею мітки.
Стигле гроно не падає ввись.
Відчуваєш болюче тяжіння?
Скільки згаяно часу. Дивись-
Нам пора вже збирати каміння.
Але ти вислизаєш ,мов шовк,
Розбиваєш невидимі стіни.
Дощ пройшов. Дощ пройшов. Дощ пройшов.
Так минають мої години.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177035
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 11.04.2011
І день, і ніч- то злива , то туман,
Не забувай всміхатися в безодню.
Нема куди сховатися рукам?
Вони сьогодні вдавано холодні.
Брутальна лайка більше не здивує,
Мінливе сонце не відверне ночі,
Тобі здалося,місто не сумує,
Це просто злива засліпила очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177333
дата надходження 14.03.2010
дата закладки 11.04.2011
Це був мій ліс. Він був ще зовсім юним.
Зеленим повкривалися гілки.
Він ріс в мені. Як пісня, ліг на струни.
А ви ж кидали в нього цигарки.
Мій тихий ліс не пахне вже нічим.
Бо юні сосни раптом посивіли.
Це був мій ліс... Він був лише моїм...
Це був мій ліс...А ви його спалили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177943
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 11.04.2011
Кажеш:"Це танго,мила,
треба дивитися в очі".
(тобі пасуватимуть крила,
якщо ти цього захочеш).
"Можеш мені сказати
все,що вважаєш вагомим",
краще ,мабуть,не питати,
що тобі ще невідомо.
Тільки б мені зрозуміти-
хто з нас чекає пробачення?
"Треба уже полюбити,
інше-не має значення".
Скільки приховано правди
в лініях наших рук?..
(кілька вульгарних жартів
стиснеш в куточках губ).
Може я ще й не любила,
звідки тобі про це знати?
(хтось забере твої крила,
ти ж не посмієш літати)
Так,з твого верхнього ярусу
легко дивитись у вічі.
Танго не має пауз,
Справжнє-триває вічно.
Боже,як тихо стало,
ти не мовчав ще досі.
я ж тобі все сказала,
танцюю неначе боса!
"Це було танго.Слухай,
стало таким все млявим",
з болем читаю в рухах-
я тобі вже нецікава.
Різко розправиш плечі
(тобі б пасували крила).
ти ж не згадаєш цей вечір?
божеякялюбила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178406
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 11.04.2011
Nie zawsze to, czym wiecznie marzył
Przychodzi w świat od razu prosto tak
Nie zawsze uśmiech odźwierciedla się na twarzy
Ja jestem sam nawiecznie jedynak
Naporne miasto, światła samochodów
I żywy duch epoki prosto nas,
A ciągła zmiana miejsca i zawodów
Zabija czułość i rujnuje czas.
Andrzej JARYJ 27.02.2011 r. Lwów
ПЕРЕКЛАД
Не завжди те, чим вічно марив,
Приходить в світ відразу просто так,
Не завжди усмішку свою піарив –
Я є один - постійно одинак
Гугнява міста, фарний слід автівок,
І дух епохи суне все на нас,
Постійність змін професій та домівок
Вбивають відчуття, руйнують час.
27.02.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243886
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 11.04.2011
Я пройшла не повз тебе, друже-
Це дороги такі сьогодні.
Не ведуть до крихкої суші,
Оминають п'янку безодню.
То колись я просила Бога
Дати сил по воді йти вперто.
Я чекала на тебе довго-
Поки вірила у безсмертя.
Але мабуть видніше небу
Попри темряву хмар-деталей
Бездоріжжя навколо тебе...
Не спинилася, бо впізнала-
Силуету ескіз графічний
І свою в ньому участь як тла.
Не дивився б мені в обличчя-
Я не повз, я б крізь тебе пройшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252310
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 09.04.2011
кілометрами квітневого бездоріжжя
(я ж не ніжна)
навпростець по стерні та попелу
(я ж прохлопала)
та прийду і впаду біля твого підніжжя
(я ж колишня)
в очі все тобі викричу зопалу
(я ж розтоптана)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251330
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 04.04.2011
/любі мої, це, може, не зовсім віршик, просто Ляля хворіє і трохи нудьгує, бо їй не можна виходити з дому.../
ніхто не розкаже, ЯК шукати і ЩО шукати
у когось вогонь в душі і думи про вічне, і не перо - кинджал,
і не слова - грім, не почуття - шал. добре, мабуть, їм.
а в мене тут чай із самотністю і з мелісою,
бо кава - то завше розмова, то вічне "ще хтось"
а я наодинці з думками їх неквапно записую,
є у цьому певна нікчемність...
маю хронічну недугу для балакучих - проблеми з горлом.
класичну болячку усіх крилатих - смуток на віях.
мені літати б... а я все горнусь... слабкості вияв.
а в мене літо в бузкових капцях, ліки у жовтих капсулах
коли тримаю їх і приймаю, схожа на Нео з "Матриці",
тільки для мене двійкові коди - це перешкода
(Ляля ніколи не була сильною у математиці)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251436
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 04.04.2011
Інсценована вічність
Перебирає мільярдами
Пальців
Тонку сукню,
Зіткану з життя
Всього живого,
Пишнокольорових ниток.
Вона кокетує
Перед Всесвітом
І її можна зрозуміти,
Адже вона жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136288
дата надходження 05.07.2009
дата закладки 04.04.2011
Что ещё нужно, когда наступает зима? Улицам холодно, улицы злы и пустынны.
Некому строить и некому больше ломать, все мы в подполье: по офисам и магазинам.
Что ещё нужно, когда двадцать дней до чудес, впрочем, чудес не бывает, и это досадно.
Крестик и нолик, теперь просто ноль, просто крест, взрослые, малознакомые в старых парадных.
Нужно лишь несколько самых родных человек, чтоб говорить, или просто молчать об одном,
а за окном непременно танцующий снег. Да, обязательно нужно такое окно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159149
дата надходження 03.12.2009
дата закладки 29.03.2011
Вот они гости в доме моём, словно в собственном доме:
Каждое слово горит огнём, камнем в стаканах тонет,
Хочется выползти на балкон, хочется - лбом в небо.
Или послать к чертям этот дом, или самой сбегать.
Здравствуйте черти, а вот и я, примите ли сиротку?
Холодно ночью одной гулять, холодно мне, вот как…
Черти, налейте воды стакан, камень в него бросьте.
Выпью и просто сойду с ума, или вернусь...в гости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157592
дата надходження 24.11.2009
дата закладки 29.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2011
Читает, конено же, мой друг wite_snow
Сон почти ни о чём: на комоде лежит перчатка.
Моль сидит за столом в ожидании чашки кофе.
Извращенец – художник - костюм в изумрудных пятнах.
Я не сплю, не смотря на то, что вкололи морфий.
Извращенец – художник рисует ножом мой профиль.
Воздух пахнет мазуркой, мочой и немного мятой...
В коридоре шаги, голоса, там почти смеются.
На кофейнике синий цветок и отбита ручка.
Моль с досады плюёт и зовёт: заходи, Конфуций,
Этой, мало колоть, эту можно сто суток мучить,
Видишь, смотрит на нас: что не спится, не спится, сучка?
Воздух пахнет навозом, свинцом и немного Гуччи...
И Конфуций заходит, садится важно на край постели.
Произносит душевно: пока ты дышишь легко и ровно,
Будь уверена в том, что тебя навсегда разделят,
Чтоб какую-то часть положить на комод, на газон, под коврик.
Я смотрю на него и уже ни во что не верю.
Воздух пахнет кунжутом, козлом и немного кровью...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201704
дата надходження 19.07.2010
дата закладки 29.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2011
Небо пахне абрикосовим цвітом
Небо погодилось бути не світлим
Я змирилася з дощами та вітром
Тільки ще марю твоїм привітом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250126
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 28.03.2011
останній романтик у всьому шукає логіку, вірить у Бога
і робить усе для того,
щоб його перестали вважати останнім романтиком.
він не любить приземленості кар'єристок, брехні у бантику.
він приховує свої статуси, дуже пізно лягає спати,
емоційно буває втомлений і нікого собі не шука
(або впевнено робить вигляд) серце - полум'я, очі - крига,
цілий Всесвіт в його руках.
Останній романтик не ласий на різні забавки,
багато охочих його закадрити чи звабити,
і усмішок ціла кишеня, і лестощів повне відерце...
а він ні на що не ведеться, напевно, спрацьовує досвід
чи внутрішній індикатор.
останній романтик не зовсім останній - інколи просто
приходить та мить, коли набридає шукати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247532
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
У меня необычный друг, настоящий, такой, как в книжке,
Он пространство делит со мной, он молчит в унисон со мной.
Мы под вечер садимся за стол и синхронно о главном дышим,
А потом, "намолчавшись" всласть, он уходит к себе домой.
Я уверена лишь в одном, если Бог развернёт планету,
Разберёт её, разнесёт, до последнего кирпича.
Друг найдёт меня на любой из сторон – похорон света.
И придёт, чтобы сесть за стол и молчать, обо всём молчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206799
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 11.03.2011
Какая картина - синеет роща, росточки пшеницы ползут на небко.
И небко становится, что ли толще, и кушает нас, и стреляет метко.
Упрятать подальше семейный снимок, прикинуться овощем -баклажаном.
Котлета и каша в тарелке стынут, и я под тарелкой лежу и вяну.
И лапочка - дочка из синей чашки, и сын – олимпиец из синей папки,
стакан нержавеющей простокваши, сундук с виноградом, очки и тапки,
погода, подъезд, поводырь -собака, последнее солнце в ночной сорочке -
всё это останется самым ярким и больше не сбудется – это точно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208430
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 11.03.2011
ти ж придивися на дату
за ці роки змінились амбіції
і тепер ну як пити дати -
я відрізню почуття від фікції
ти ж подивись на мій одяг
нема й натяку на флірт чи жіночність
я у своїх аномаліях наче кіт у чоботях
друзі далеко, коханці - заочні
ти вже загрався у визволителя
від сердечних ран, маячні й абсолюту
тільки ж я не шукала ні пастиря, ані вчителя
просто прийшла тобі здати валюту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246199
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
Вот теперь ты выросла, стала совсем большой,
И не веришь в ангелов, белых ворон и сказки.
А придёт Бабай и посадит тебя в мешок,
Унесёт куда-нибудь к северу, на Аляску.
У тебя всё прожито, выдано, решено,
Все заботы – роботы, дети – метрёшки – мышки.
Все друзья прочитаны от головы до ног,
Все такие высшие с привкусом зла и Ницше.
А теперь алясково, холодно и вокруг
Ни души, ни зёрнышка, ни! Хоть ложись и кайся.
Ты ревёшь и думаешь, что ж я теперь умру?
И сплетаешь намертво мысли, молитвы, пальцы.
Ты ему: Бабаюшка, миленький отпусти!
Что с меня, я глупая, маленькая овечка.
Мне б домой Бабаюшка, и не пропасть в пути.
Далеко до дому ли? Он же в ответ: да - вечность
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223458
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 09.03.2011
изнанка света - такой же свет, надменный, яркий, чужой, не я,
а я на крыше, а я во сне сижу и греюсь у фонаря.
мне может сниться, как город лёг на мягкий берег живой реки,
и стал прозрачным речной песок, прозрачны стали мои зрачки.
мне может сниться, как в новый дом приходят люди дожить до ста...
а дом съедает их всех живьём и начинается пустота.
и вот сижу я на высоте – сплошные страхи, фонарь погас.
что, если город сотрёт людей, что будет вместо и после нас?
что если город к утру уйдёт – уложит в ящик дома - мосты,
кафе, театры, вечерний порт, дороги, даже большой пустырь?
и я с изнанки смотрю туда, (мне всё едино: друзья - враги)
на уходящие города и слышу только шаги- шаги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226327
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 09.03.2011
Я живу ни в каком году, ни в какой стране
И болезненно даже не то, что считаю камни,
А, количество этих ненужных живых камней,
И мои отношения с ними всегда на равных.
Как в кино( не талантливом) плохо? Смешно? До слёз?
Космонавты глядят друг на друга затем на космос.
Космос, словно собака, глядит на земную кость,
Три минуты до взрыва: как слышишь земля, я воздух.
Воздух, глажу, ращу, как своё дитя.
Говорят, что на всех его хватит, всегда хватало.
Я вчера наблюдала, как топят в ведре котят.
Воздух плакал, я плакала и… наблюдала.
Как в кино( не талантливом) пошло? Уйти? Смотреть?
И в душе ненавидеть все вёдра и цепь событий.
Ненавидеть котят и себя, и чужую смерть,
Три минуты до взрыва, куда бы до взрыва выйти?
Апогей: эфиоп обнимает горячий труп,
труп глядит в потолок, потолок прижимает уши.
Из тумана выходят Бальзак и Мишаня Круг
И с улыбкой: Ну что ещё держишься, как ты , друже?
Друже бьёт в барабан и бессмысленно смотрит в пол,
Как в кино( не талантливом) титры и снег пошёл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242260
дата надходження 20.02.2011
дата закладки 09.03.2011
маленький человек из большой квартиры
вечером съел три коржика, хлеб с вареньем,
выпил на сон грядущий стакан кефира,
долго искал в квартире совок и веник.
крошки подмёл, вытер стол и помыл посуду,
после побрился и даже почистил зубы.
лёг на кровать в свой невидимый пятый угол,
свет погасил, задремал и случайно умер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245892
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
навчіть мене топити кошенят
чи вистригати із волосся звабу
навчіть отруту сьорбати з горнят
перетворившись на сварливу бабу
навчіть мене кидати так, щоб назавждИ,
щоб коли колить - ширше посміхнутись
навчіть не простягати більше тим руки,
в яких вони застуджені та скуті в пути
навчіть мене прожити день без "Треба"
мені ж самій нічого, геть нічого не дано,
а від паління відчай душить ребра
і від морозу бідність сліз розхристано
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244883
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 04.03.2011
все так просто, аж світяться діри
все так смішно, аж хочеться вмерти.
скільки коштує наша зневіра
на розпродажі істин затертих?
всі троянди нахабно в\'януть.
страшно бачити і мовчати.
перед виграшними боями,
не рахують минулі втрати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244533
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 03.03.2011
Якщо ви чекаєте тут привітань, їх не буде, можете далі клацати.
Ляля цей день не святкує. Без коментарів. Утекла б, та нема куди.
Шукає питання на свої відповіді, зазирає за межі форматів глянцевих,
Чітко знає, що хоче і успіх сьогодні собі позичає у долі в кредит.
Бувають припливи ніжності і миті секундної слабкості
І дні під девізом "Все буде так, як я хочу, або ніяк".
Ляля не зовсім звичайна іграшка, нею не вийде отак погратися.
"Напад - найкращий захист" - ледь шепотіла лялька, розбита від власних атак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241090
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 24.02.2011
на основі двох останніх знищених тижнів
враховючи перерозхід витрат на тебе отримання
я не погоджуюсь на сварки та дверима гримання
і розмови про твоїх потенційних й колишніх
дата підпис
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239987
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Примари, примари, примари...
Женемось не знати куди.
Секунди, хвилини, як чари,
Спливають скоріше води.
Шумної, швидкої, гірської...
Ти їй не здавайся! Живи!
Чомусь такі різні з тобою,
Чомусь притягаємось ми.
А поруч довкола спокуси
Вичікують, тільки проспи.
Чому вони завжди у дусі?
Бо шлях твій не буде простий.
Життя проживають сміливі -
Байдужі - поповнюють прах.
І поки живем, поки щирі
Ми долю тримаєм в руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220332
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 13.02.2011
Щастя - це коли є кому пожалітись на губи до крові потріскані,
Чути "біднятко", усміхатись, бути тією, хто має значення
В межах вигаданої реальності, по-дурному і по-дитячому.
Розуміти, скільки навколо змучених і для когось ламати відстані!
Лиш красива картинка: на грані безстрашно гратися із вогнем.
Поза кадром усе інакше, не так ляльково, менше блиску, театру, шику,
Але то вже деталі, ремарки, кому воно треба, це зараз не головне,
Лялька вперта й наївна, життя не таких ламало, кажуть, минеться з віком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240860
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
можна скласти пазли, обіцянки й повноваження
можна скласти план на наступний вечір
можна скласти зброю чи навіть враження
тільки скласти мене ти не зможеш до речі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238588
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 04.02.2011
Ляля сьогодні самодостатня, егоїстична, sтервозна.
Тремтять коліна і руки, а виклики треба приймати усе одно.
Щоденник не йде віршами, бо в днях забагато прози.
...і любить очі-озера, що мають холодне дно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236030
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 21.01.2011
Господи, ну струси мене - я застрахована
дай реальний знак своєї незгоди
я ж киплю наче оцет від соди
моя ненависть обміркована
струсони мене
стусани мене
і це мине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235336
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 18.01.2011
Скільки згоріло нині зірок!
Хтось мре безславно, інший - почесно.
Дехто повірить в ще один крок:
Смерть не буває тільки тілесна.
Скільки не стало нині імен!
Книга жалю сумна і преповна...
З нас від кінця ніхто не спасен:
Смерть не буває тільки духовна.
Навіть зерня до сонця росте,
Бийтесь! Боріться! Крила не стерті!
Треба боятись думать пусте:
Смерть може бути ще і до смерті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221730
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 14.01.2011
Наново, наново, наново
Крутиться знов карусель.
Маревом, трепетним маревом
Нам простягається день.
Битися крилами пристрасно
Навіть об мури, об скло -
Нашу свідомість не приспано, -
Наше святе ремесло.
Тільки для світу коханого!
Злити важезне дощем!
Наново, наново, наново
Свої днювання почнем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222322
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 14.01.2011
місто скидалось на вмираючу клячу
містом скитались сяючі
місто питало, чим я віддячу
за те, що кохала граючи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234647
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 14.01.2011
Ніч тихо мина повз віконної брами
Я х́очу до скла притулитись губами
Я подихом хочу своїм розтопити
Дзвінкої зими діамантові квіти
Долонями с́ебе не можу зігріти
І пальці тремтять, мов загублені діти
Оточений ворогом в теплій оселі
Потрапив в полон крижаної пустелі
Розчинений простір в зворотньому часі
Пропорцію сил зосереджено в масі
Всебічні фотони отримують вектор
Не з тих кольорів розкладається спектр
Вирують назовні злиття й поглинання
Полює байдужість на щирі зізнання
Останній квант світла, зникаючий стрімко
Закоханий в темряву ніжно, як в жінку
Знов пусто у пляшці, так само на серці
А місяць співа своїх ламаних терцій
Вист́ужених віршів несе хуртовини
Прощає гріховним, карає невинних
В відкритих очах, наче кригою вмитих
Залишаться мрії, що зірками вбито
В душі, снігом вкритій від зайвих обставин
Знайдуть лише крихти колишніх цікавин
Зима мої смертні гріхи — ...шостий, сьомий
Злічила була, зберегла, та й по всьому
Та внутрішній голос, сирітка-блаженний
Нагадує — Бог береже навіжених.
© Жовтень 2010.́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214597
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 11.01.2011
Я, можливо, ніколи не бачив осені
Хоч, напевно бачив багато сірого
Не блукав дощами під вітром досі, ні
Остаточний, без рис вірогідного
Може я ще й зими не бачив наживо
Проте, в запису було трансльовано
В хуртовинні білого адажіо
Чорним кольором всіх намальовано
Сріблом очі заліплені кліпають
Розум золота прагне у спогадах
Та хвилини важкого просвітлення
Виплавляють лише мідь та олово
Все не з того, що мало б відбутися
Моя книга позбулася символів
Як мені би до них дотягнутися
У той світ, де поділися всі вони?
Відтепер я об'єкт неопізнаний
По товченому склу йду без чоботів
Десь, бува, не знайдеться обізнаний
Хто впізнав би моїх фотороботів?
***
Заблукав в нескінченному, хижому часі
Бранець власних військових та мирних кампаній
Полонений в облозі ворожої маси
Прагне здихатись марних концепцій та маній
Із лезом у ванній.
© Дмитро Барзілович, листопад 2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221386
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 11.01.2011
Ти загадуй, а я просто вдам,
Ніби в грі головною є участь.
Коло місяця висне, мов штамп,
що засвідчує цю неминучість.
Ти викреслюй, спочатку мене,
А вже потім і літери зайві,
Кілька днів чи віків - і мине...
аби тільки не бачити сяйва.
Аби тільки цей місяць не смів
Розглядати крізь збільшене скло
Наші душі. Не викажи снів
божеству божевільних П”єро.
Вже відомі і жертва, і вбивця,
І лежить на поверхні мотив.
Як здивується нам блідолиций...
я ж бо знала, в що граю. А ти...
....дочекаєшся часу для страт
обведеш вірні літери нишком
а тоді мов художник чи кат
домалюєш мені ліву ніжку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234102
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 11.01.2011
З неї впала коштовна корона,
А вона все одно королева.
Покотилась сльоза кришталева
І звільнилося місце на троні.
Треба знищить її, безборонну,
Треба кинути в клітку до левів!
З неї впала коштовна корона,
А вона все одно королева!
Владний погляд - криниця бездонна,
Ніжне серце, хоч воля сталева.
Вірні слуги й прибічники, де ви?
Все ж велична, мов діва, ікона.
З неї впала коштовна корона...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225939
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 23.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2010
Лірика львівських дощів зводить з розуму
Вірю у темряву і в шоколадне морозиво
Мантри читаю, бо вже розівчилась молитися,
Мої жалі хтось із білого мармуру витесав.
Слухаю дзвони і літо в конверти заклеюю,
Линуть здогадки, як відблиски сонця на склі.
Осінь крадеться від Замку старою алеєю
І розвіває із листям безглузді жалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223604
дата надходження 21.11.2010
дата закладки 22.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2010
Після прослуховування твору І. Тараненка "Пневма" для фортепіано з оркестром
Моя сповідь коротка - допоки дозволить свіча.
Забагато дощів, дисонанси озвучили кисень.
Я боюсь озирнутись, бо там, за пітьмою плеча
Він безмовно чекає моєї останньої пісні.
Добираю слова. Проживаю єдиний мотив,
Продубльований чесно і чисто відлунням і болем.
Я боюсь озирнутись, бо там, за межею дощів
Він безмовно чекає моєї останньої волі.
Не карай його, небо, за те, що не має крила
І за те, що не зміг вберегти мою душу від клітки.
У моєму житті це далеко не перша зима...
Забери мого янгола, він заслуговує світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214027
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 29.10.2010
Це боляче - вертати щохвилини
В похмурий жовтень спогади ще теплі,
Нанизую, немовби намистини,
Вичерпність пауз на безглуздя реплік.
Ти не приходь,якщо нема потреби.
Я не живу, вслухаючись у кроки.
Прийми вірші, написані до тебе,
Не як присвяту, а лише як докір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214986
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 29.10.2010
Закохана: нема де правди діти.
Закохана — і сонця ллються в хмари.
На дворі забавляються десь діти,
А тут мені на шару в кару з дару
Прийшла моя закоханість панічна,
Розхрещує думки у візерунки.
Вчуваю десь в середині магічність —
Закохана… — то найсолодший трунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208834
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 29.10.2010
Крізь долоні летять хвилини —
їх політ ти ніяк не спиниш.
Безнадії в’язку перину
просто так аж ніяк не скинеш.
Може, в тебе не та робота...
Може, й досі ти незаміжня...
Це не привід шукати дроту —
є інстанції дещо вищі,
які знають коли й для кого...
Вірю в їхню безмежну мудрість.
Варто жити хоча б для Бога!
Світло —наша реальна сутність.
Може, твоє минуле — темінь,
і не знаєш, як все змінити...
Знаєш, в кожному з нас є демон,
але ангел навчить любити!
Роззирнися, бо світ — то диво!
Буде райдуга лиш по зливі...
Відігнавши скорботу сиву,
зможеш бути щодня щаслива!
P.S. Присвячується одній зневіреній особі. Борися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217975
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 29.10.2010
В природе нет движения души,
в природе всё движение - от Бога,
и ты о чём мне только не пиши -
в словах не много действия, немного.
Ты не пиши про гадких голубей,
о том, что мыть устала подоконник,
о том, что муж становится грубей,
но есть один молоденький поклонник,
о том, что жизнь проводишь у плиты,
о сволочных соседях и подругах,
о том, что все занятия пусты,
и нам уже не вырваться из круга,
о том, что сын - отъявленный балбес,
а дочь - в отца: упряма и коварна,
что деньги есть, но лучше было без,
когда и звёзды падали попарно.
Ты не пиши про счастье и беду,
про то, что платье вышло не по крою...
И я тогда тебя не подведу,
и никому секретов не открою.
Писать не надо глупости и вздор,
что мы, еще немного, и завоем,
что у тебя огромный коридор,
но входишь ты в него, как под конвоем.
Ты не пиши о маме и отце,
о стариках, оставленных надолго,
о том, что мы меняемся в лице,
и зеркала твердят о чувстве долга,
о том, как дед твой часто говорил,
что жизнь - не срок, «условно» не даётся,
о том, кого твой брат удочерил,
и не трудись писать о чем придётся.
И не пиши про кукольных ежат,
что подарил тебе на именины,
и про кота, чьи усики дрожат,
как будто нити тонкой паутины.
Ты не пиши о чём-то, что ещё
до этих пор ты мне не рассказала:
о том, как дождь разорванным плащом
хлестал по окнам пьяного вокзала,
о том, как травы серы между шпал,
и дверь глуха последнего вагона,
о том, как я тогда тебя проспал,
о том, что время - «пятая колонна».
И откровенных писем не пиши,
пойми, что правда тоже однобока,
но если есть движение души,
то напиши об этом, ради Бога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211255
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 28.09.2010
Малюю дим в небо
Малюю дим в місто
Безбарвні малюнки
нездійснених місій
Стежки перехресні
В життя заплелися
Чи є другом той
Хто тричі відрікся?
На сто голосів
Закинуто сітку
Із ста номерів
На твій чорна мітка.
Удар ножем в спину
На три маю встати
Питаю хто винен
Що ми це занадто? *
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187557
дата надходження 04.05.2010
дата закладки 27.09.2010
Дайте мне полотно, только белое!
Карандаш, чтоб заточенный тщательно!
По-апрельски рисую я спелое
Пробуждение душ замечательно
Словно в сказке, движеньем умелым,
И капелью в мажорной тональности
Расцветает этюд черно-белый
Сажным цветом на фоне банальности
Так прекрасно, безумно и пристально
Разыгрался улыбкою майскою!
Вот уже на картине неистово
Обжигаюсь углем в Лето жаркое...
Как же мне передать ту таинственность,
Что сверкает лучами над речкою?
И все чувства мои для единственной?
Я сажусь у камина, под свечкою
И рисую! Втираются пальцами
Злободневности мысли проклятые
А на плане втором по дистанции
Все надежды крестами распятые...
Наконец то, добрался до Осени,
В ней страдаю душевною спелостью, -
Словно слезы над жизненной проседью,
Заливаю картину дождливостью!
И, наверное, сноску я сделаю,
Чтобы не было там безысходности...
Не осталось разгону для белого,
Все углы запорошены сложностью!
Дайте мне полотно, только новое!
Карандаш, чтобы жизнью заточенный,
Я стихи напишу безусловные
И поставлю в конце троеточие...
19.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206808
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 27.09.2010
Я її примусив усміхнутись…
Щоб повірити, що це не казка,
Я просив: “Дозволь мені торкнутись
Губ твоїх коралових. Будь-ласка…”
Я спитав її: “Моя маленька,
Ти навчиш мене Тебе любити?”
А вона всміхнулася: “Дурненький!
Будь собою! Спробуй просто жити!”
Я спитав, згораючи від страху:
“Чи дозволиш ти себе кохати?”
А вона сказала: “Не у мене
Ти повинен дозволу питати…”
А у кого? Боже мій, у кого?! –
Крик на волю вирватися хоче…
“Запитай про це у серця мого”,–
Відповіла, опустивши очі…
Серденько! Сердечко! Моя пташко!
Повернись до мене, я чекаю…
Боже мій! Сказати це так важко…
Дівчино! Я так тебе кохаю!…
16.05.2000 р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204511
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 26.09.2010
А всього імен його було сорок і жодне з них не було справжнім, бо справжнього не знав ніхто, навіть він сам.
Ю. Андрухович "Перверзія"
Не дивуйся, це я - проїжджала потрібну зупинку,
Розмовляла вві сні. Забувала забрати решту.
Несвідомо і легко робила погані вчинки,
Дозволяла чекати. І цілувала перша.
Позичала останні. Лице підставляла вітру,
Одягала вчорашнє, молилася тричі на день.
(у моєму конспекті є дивні сполучення літер,
мабуть це анаграми твоїх сорока імен).
Тільки шкода, що ти став заручником клятого поділу
Між моїми словами і серцем, яке не почути...
Не дивуйся, це я, посипаючи голову попелом,
Промовляю: любила. І жодного слова спокути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212453
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 24.09.2010
Іду услід за дивним відчуттям,
Що маю щось нове в житті зробити,
Але не знаю чим це пояснити
І що вчинити із оцим буттям.
Я так живу і далі почуття
Продовжують мене усе косити
Й не можу їх ніяк я упросити,
Щоб дали спокій хоч для каяття.
І крутить все невпинна течія
Та нищить камінь нашого прозріння...
Лиш щось зі мною...Наче я не я -
Немов живу в новому поколінні
І чую, що життя моє нетлінне
Продовжує шукати далі пізнання...
18.09.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211487
дата надходження 18.09.2010
дата закладки 19.09.2010
Я люблю капучіно з пінкою…
Розсміється душа березнева.
Це так солодко - бути жінкою,
А тим більше, під знаком Лева.
Я люблю капучіно з пінкою.
Від ванілі робитись п’яною…
Як же солодко - бути жінкою,
А тим більше, тобі коханою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189343
дата надходження 13.05.2010
дата закладки 03.08.2010
Я поставлю на тебе красивое многоточие,
Отмечу тебя на сердце, как непрочитанное,
Как сообщение, не доставленное мне по почте,
Еще не испорченное и не испытанное
На гордость мою, на время, на отсутствие времени,
И на холодность металла лезвие-бритвенную.
На раскрытый вовсю бутон-глаз в области темени,
На песню в лесной глуши протяжно молитвенную.
На перепосты постов в жж после гибели автора,
Перекресток судьбы, пропущеный, пройденный мимо.
Кто заблудился, тот всегда попадает на агору.
Тот, кто держит свой путь, тот потерял содержимое...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202898
дата надходження 27.07.2010
дата закладки 03.08.2010
мальчик с лунным личиком строит мосты
от берега к берегу
прокладывает улицы, мощенные книгами,
растущие к небу спицами домов,
птицами из бронзы,
деревьями с бисерными листьями
и цветами сакуры,
вечнозеленым цветом
светофорных подмигиваний,
тонкости и высоты
желтых фонарей
в небесную бездну,
шелка темноводных прудов,
бумажных корабликов
вместо лебедей.
а на другом берегу
сидит девочка с солнечным личиком
с диагнозом полного затмения
и тчет длинные канатные лестницы,
выращивает птиц
и строит замки из песка,
рисует широкими мазками
лик мальчика,
вместо фонарей жжет
красные свечи
и собирает в бокал
белые капли дождя.
и все бы было хорошо
если бы не диагноз
и не явное происхождение
девочки из ребра мальчика...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200654
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 17.07.2010
Пропоную вашій увазі мою "пробу пера" як перекладача :)
----- ----- ----- ----- -----
Я - жінка. Я - актриса ексцентрична,
вгадай, яку я граю нині роль.
Я - жінка. Я - володарка велична,
мені вклонялись злидар і король.
Я - жінка. Я - рабиня безталанна,
що знала лиш солоний смак образ.
Я - жінка. Я - пустеля невблаганна,
що спалить всі гріхи твої за раз.
Я - жінка. Я слабка і я всесильна.
Моє життя - зі злом жорстокий бій.
Я - жінка. Ти поводься, любий, пильно,
а раптом, стріли послані тобі...
Я - жінка. Я - жага непереможна,
я мушу все стерпіти і знести.
Я - жінка. Я - те щастя найдорожче,
котре не зміг впустити в душу ти.
Я - жінка. І тому я небезпечна.
Вогонь і лід зійшлись в мені одній.
Я - жінка. Я прекрасна, безперечно,
і в юності, і в старості моїй.
Я - жінка. І у світі всі дороги
ведуть до мене втомлених прочан.
Я - жінка. І за це я вдячна Богу,
хоч Він мені гріхів не пробачав...
А ось оригінальний вірш київської поетеси Наталії Очкур:
Я - женщина, а ,значит, я - актриса....
Во мне сто лиц и тысяча ролей.
Я - женщина, и, значит, я - царица,
Возлюбленная всех земных царей.
Я - женщина, и, значит, я - рабыня,
Познавшая соленый вкус обид.
Я - женщина, и, значит, я - пустыня,
Которая тебя испепелит.
Я - женщина. Сильна я по неволе,
Но знаешь, даже если жизнь борьба,
Я - женщина, я слабая до боли,
Я - женщина, и, значит, я - судьба.
Я - женщина. Я просто вспышка страсти,
Но мой удел терпение и труд.
Я - женщина, я - то большое счастье,
Которое совсем не берегут.
Я - женщина и этим я опасна.
Огонь и лед навек во мне одной.
Я - женщина, и, значит, я - прекрасна
С младенчества до старины седой.
Я - женщина, и в мире все дороги,
Ведут ко мне, а не в какой-то Рим...
Я - женщина. Я - избранная богом,
Хотя уже наказанная им...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176061
дата надходження 07.03.2010
дата закладки 05.06.2010
Я кохаю тебе давно...
Та ще довше мовчу ревниво.
Хтось підкаже:"німе кіно".
Та буває й воно красивим.
Хтось зітхне: "Так було не раз.
Перемучить, згорить, минеться".
Тільки серце чомусь щораз
Полохливо у грудях б’ється.
Наче в клітці прекрасний птах
Так натхненно благає волі.
Хтось промовить: «В твоїх руках
Таємниці твоєї долі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154324
дата надходження 08.11.2009
дата закладки 09.11.2009
Ти пробував мене на майже все -
Байдужість, ревність, божевілля,
Куди ж тебе бажання занесе?
Не я, а ти - моє п'єш зілля...
Ти пробуєш мене, а я вже є
Така - нікому не підвладна.
Та, думай, що усе, що є - твоє,
Хоч думати для тебе - надто складно...
Отож, поглянь, востаннє мені в слід.
Не раз іще мене ти порівняєш
З усім, що в світі є. Та я - не лід:
Не відігрієш. Не зламаєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=71864
дата надходження 02.05.2008
дата закладки 24.05.2008
Я присягаюся - я створена,
Оскільки ти єси.
І досконало, по твоїй подобі...
Така ж, як ти я є - нескорена,
У ті ж живу часи...
І тихим голосом співаю в тобі...
Я присягаюся - ти мій творець,
Бо прагну бути я,
Неначе сон - безмежна й невловима...
Та із собою я встаю у герць,
Ламаю свої "я",
Що поміж нами, мов стіна незрима...
Я присягаюся - тепер є "МИ"...
І це не сон уже...
А справжнє диво - вічність довгожданна ...
Я присягаюся - що кожну мить
З тобою збереже
Моя душа, тобою вічно п"яна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74709
дата надходження 18.05.2008
дата закладки 24.05.2008