Яна Марьина: Вибране

Н-А-Д-І-Я

Моя відрада

Вірші,  вірші  -  моя  відрада.
Моє  натхнення,  забуття...
Рядки  приходять  -  я  їм  рада:
У  цьому  сенс  мого  життя.
Я  з  ними  можу  поділитись
Усим  таємним,  що  в  житті,
І  сльози  можуть  з  ними  литись
І  стане  легше  на  душі.
В  житті  бракує  вірних  друзів
Мої  вірші  замінять  їх.
Вони  нізащо  не  засудять,
Завжди  пробачать  мені  гріх.
Лише  вони  плече  підставлять
І  будуть  поруч  в  тяжкий  час,
І  так,  як  друзі,  не  заставлять
Мене  страждати  повсякчас.
Мої  вірші,  на  вас  надія
У  мене  теплиться  в  душі
Хоч  і  сама  я  теж  Надія
Ідіть  зі  мною  по  житті.
Не  покидайте  в  час  розпуки,
Коли  здається:  Все!  Кінець!
Візьміть  мене  міцніш  за  руки,
Ось  де  початок!  Не  кінець!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109285
дата надходження 25.12.2008
дата закладки 25.12.2008


Ігор Рубцов

Камо грядеши, народе?!

"Нехай  жодне  слово  гниле  не  виходить
                         із  уст  ваших..."    Еф.4:29

Як  важко  стало  жити  між  людей.
Собі  й  малечі  не  закриєш  вуха.
Раніше  хоч  соромились  дітей,
Тепер:  "Не  хочеш  слухати?  Не  слухай!"

Ще  сам  в  собі  не  впевнений  суб'єкт,
Слинявий  рот  скрививши  нездорово,
Демонстрував  потужній  інтелект,
Відмінюючи  три-чотири  слова.

Чи  так  свободу  трактував  Кобзар?
Свобода  є  -  нема  куди  дівати:
Свобода  в  око  вставити  "ліхтар";
Свобода  гідність  ближнього  топтати.

"Цензура  -  диктатури  рудимент!
 Свободу  спілкуватись  НЕ  цензурно!"...
А  зміг  би  ти  коханій  комплімент
Зашифрувати  в  трьох  словах  ажурно?

Обмеженість  у  всьому  розрослась.
Отак  і  Україну  в  світі  славим.
На  конкурс  українка  подалась:
Слова  -  англійські;  автор  -  росіянин.

Хай  "згинуть  воріженьки  як  роса",*-
Ми  їх  самі  навчилися  ростити.
А  де  самодостатність  і  краса
Одної  з  трьох  найкращих  мов  у  світі?

Чому  так  скрутно  з  совістю  у  нас?
Нема  злодюг,  а  розум  наче  вкрали.
Причин  багато  є,  та  основна  -
Не  візьмеш  там  того,  чого  не  вклали.

Зважаючи  на  клопіт  тат  і  мам
(а  хто  сьогодні  зайву  хвильку  має?),
Дитина  з  телевізору  сама
Зразки  життя  для  себе  здобуває.

У  пошуках  "видовищ  і  харчів",**
Притлумивши  турботами  сумління,
Втрачаєм  не  окремих  "шмаркачів",
А  нації  безцінні  покоління.

Мовчав  би  я,  та  сил  нема  мовчать.
Чи  може  прав  гуляти  я  не  маю,
Тримаючи  за  руку  дитинча?
І  щоб  ніхто  "по  мамі"  не  облаяв.

       *інтерпретовано  зі  слів  Державного  Гімну  України
     **Відоме  у  греко-римському  світі  гасло:  "Хліба
         і  видовищ!"

                               2  червня  2008  року

Вірш  опубліковано:
-  Антологія  української  інтернет-поезії  «За  межею  означень…»,  Івано-Франківськ,  Місто  НВ,  2009  р.
-  Журнал  «Далекосхідна  хвиля»,  №18,  Хабаровськ,  2010  р.
-  Літературний  альманах  «Дух  землі»,  Хмельницький,  ФО-П  Стасюк  Л.С.,  2015  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77150
дата надходження 02.06.2008
дата закладки 17.12.2008


ElenaIvchenko

Планета убийц

Боль,  словно  в  горле  комок,  не  дает  отдышаться
И  слезы  скорби  гнедущей  испортили  тушь.
Я  не  могу  на  планете  убийц  оставаться.
Я  не  могу  видеть  жизнь.  Нет,  не  жизнь  это  –  чушь.

Люди  испортили  ложью  все  чувства.
Дружба,  любовь  –  какова  им  цена?
Все  продается,  зло  стало  искусством.
В  танце  от  счастья  кружит  сатана.

Мы  видим  смысл  на  поверхности  мира.
Мы  не  желаем  души  открывать.
Все  упрощая,  мы  ищем  кумиров,
Чтобы  их  жизни  в  своих  отражать.

Искренность,  совесть  –  забыты  и  смыты
В  жаждущих  славы  и  лести  умах.
Створки  к  прозренью  навеки  закрыты,
Кладбище  света  все  в  серых  крестах.

Больно.  Так  больно,  что  мозг  кровоточит.
Сердце  сжимают  глухие  тиски.
Боже  молю,  я  прошу  тебя  очень,
Людям  их  души  раздай  и  прости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64843
дата надходження 21.03.2008
дата закладки 23.03.2008


Эллария

Ніби й щаслива

Спів  віків  над  долами  ллється,
Тягне  вітер-наждак  степами,
Душа-пташка  у  грудях  б'ється,
Й  рветься  в  гору,  летить-співає...
Ніби  й  так.  Ніби  й  щаслива...
Та  ріже  ржавим  залізом  "ніби".
Ніби  й  маєш  ти  руки-крила,
Та  не  дано  тобі  полетіти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63596
дата надходження 15.03.2008
дата закладки 22.03.2008