Знов падає сонце, і небо втопилось
у згустках багряної теплої крові
до ночі 130 хвилин залишилось
ми будемо вести відверті розмови
як поглядом можна секунду спинити?
сховати в провалля чорних зіниць?
я спраглими пальцями буду ловити
розжарену ніжність твоїх таємниць.
у тьмяному сріблі .без сну і повітря.
без жодного зайвого жесту і слова.
на грані солодкого божевілля
ми будемо вести відверті розмови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=55551
дата надходження 22.01.2008
дата закладки 26.01.2008
Не встигла зібратися вранці -
Старенька гукає в печалі:
-Ой, горе! Прокляті поганці
Увесь обірвали фізаліс!
Кажу: “Не журіться, ну що Ви.
Аби то - все горе у світі!
Чекайте – ще кращими знову
Зростуть навесні наші квіти”.
А справді, в безсилому віці
Чому ще стареньким радіти?
Кошлатим зманіженим кицям,
В пилюці, в недопалках – квітам...
Кінцівки болять і німіють –
Пусте! Чи ж ми – ніг не ламали?
Страшніше за все, зрозумійте,
Що й розум відходить помалу.
Мов бранець пов’язаний – мозок,
Бо зовнішній кожний подразник
Проб’ється крізь мури склерозу
Хіба що з десятого разу.
І все – обертається сумом.
Нам радість – а бабі розпука:
Хто їй – ця дівчИна-красуня,
І де її люба онука?
Невірче вдивляється мати
У літнього сивого сина,
Бо в пам’яті – інша закладка:
Маленька слухняна дитина.
Як звично, в вікно подивитись –
І вгледіти клумби порожні...
Залиште бабусям ці квіти!
Весняних – чи всі вони дОждуть?
...Виходжу з під’їзду. Дивлюся:
Вціліли окремі рослини.
- Не плачте! - Кричу я бабусі,
- Лишилась іще половина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40942
дата надходження 29.09.2007
дата закладки 26.01.2008