: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2017
Люби мене безгрішно, новорічно!
Люби, як гладиш квіти по весні!
Люби мене безхмарно і навічно!
Люби мене в зірка́х! Люби вві сні!
Люби мене, коли палають крони,
Коли вогонь відблискує в очах,
Люби мене, коли вітри, прокльони
Доносяться, і ко́ло го́рла страх,
Як гостре лезо, прорізає шкіру,
І відчуваєш всім єством протест.
Люби мене, коли втрачаєш віру,
Люби мене, коли ідеш на хрест.
Люби мене, коли мене всі зрадять!
І почорнять, скупають у золі́!
Люби мене, коли любить не радять
І найрідніші люди на землі,
І серце неймовірний сумнів крає,
І сльози, немов зо́рями в траву,
Люби мене! Бо вже мене немає,
Я став тобою! Я в тобі живу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744636
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Я – України син по духу й крові.
Отут моя прапращурна земля.
Я – виток з мудрих праведних селян,
утверджую себе в живому слові.
Безбатченком смішним не був ні разу.
І не лякаюсь карликів Кремля.
Нащадок я Тараса й Василя.
Не полюблю москальську редьку з квасом!
Отут нам жити, по світах не бігти.
Вовік оберігати рідний край.
Збудуємо-таки для себе рай,
якщо ми справді України діти.
І я шпильки вставляю навіть ближнім,
та не лукавлю. Час лікує й б’є.
А що іще зозуля накує –
те знає небо. І розквітнуть вишні!
Єдине небо в нас, єдина ненька.
Нехай сичать перевертні-кати…
Єднаймося, шануймося, брати.
Хай завжди
у к р а ї н н о
серце
тенька!
Одвіку нас поріднює Всевишній.
Чи не навчив?
Гриземось-грішимо
та ненаситно ділимо Його.
Чи люди чи раби ми нікудишні?!
Ми є народ.
Природно і логічно.
Не буду я затурканим ягням.
Я – українець, тут моя земля.
І буде Україною довічно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650447
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 25.05.2017
Говорила мені бабуся:
"Так живи, щоб собою збувся.
Бо тому ми на світ родились,
щоб робити те, що судилось".
Нагадала стріла дитинства,
як я стати хотів артистом.
Й не шукав собі Голівуда.
Роль найліпша – собою бути.
Справжня роль, головна,
найтяжча –
в білім світі плекати щастя.
Віддзеркалюю в спраглі душі
свій неспокій і небайдужість.
Щось збулось,
що не зможе кожний.
Хоч за фахом – лише художник.
Не лечу – йду, кручу педалі.
Заробив... інший бік медалі.
Та засвоїв найкращим чином:
добрий вчинок –
мов відпочинок.
Світ невпинно стає жорстоким.
Й добрі люди – по різні боки.
Як не є, не покину ниву –
засіваю й жнивую з ними.
Годі плакатись, сором нити.
Різні ми, та пора ріднитись.
Не цураймося дому-хати.
Доки ж матір’ю торгувати?
Щиро каймося й разом діймо,
Щоб ріднилося слово з ділом.
Калиново-тернова доля...
Хай вам, люди, живеться добре.
Якщо стоїком зможу вмерти, –
називайте мене поетом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711640
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 25.05.2017