: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2011
Прощай, бджоляр!
Прощай наш милий!
Іди собі і не вертай!
Бо помах рук твоїх грайливий
Ми не забудем, так і знай!
Вони «не брали» і «не крали»,
«Не загравали» й «не були»...
Вони хоч щось в житті робили?
Чи так, як бджоли - загули?
Коли валили «Україну»,
Покійний Гетьман не дожив,
А Основний Закон - в руїну,
Оце «браткам» ти удружив!
Прийшов наступний,
Знову Вітя?!
Країна з голови гниє!
Верховна зрада, мов те сміття, -
Один на одного цькує!
Прощай, свобода!
Нове гасло:
«Бандитам - влада, тюрмам - зась!»,
А хто бажає хліб із маслом -
Ставайте в чергу, Він роздасть!
Почує кожного, не скигліть,
Таємний ходить вже агент,
Ви тільки 10 років виждіть,
Збудують новий монумент,
Він 50-т мільйонів тягне,
Не гривень а нещасних душ...
Коли вже той народ повстане?
Пора політикам під душ!..
Прощай, бджоляр!
А далі буде...
Цензура в спину вже глядить,
Бо ми для них - раби, не люди,
Приспали зраду, Він не спить!
Побачить кожного, у «Справі»,
Роздасть для кожного хомут,
І «Ліві» будуть там і «Праві»,
А хто не згоден - у «Приют»!
Надія є, що не в останній,
А може краще, щоб не знать?..
Напевно, бо у «хаті крайній»
Країну нам не збудувать!
24.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173744
дата надходження 24.02.2010
дата закладки 08.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2010
Як ідеш у дикий ліс,
Поглядай не тільки вниз,
Вгору також подивись:
Там скрадатись може рис!
Кульки – наче стратостати:
Треба міцно їх тримати,
Бо відпустиш – в небо враз
Піднесе летючий таз.
До сніданку мати кличе,
А Іванко – вже на річці,
Держить вудку у долонці,
Ловить рибку в оболонці.
Скрізь калюжі коло хати.
Бабця буде нас прохати:
«Не брудніть мені підлоги,
Витирайте добре роги!»
Дід Артем не має звички
Купувати запальнички:
Сірником коробку чирка,
Як чиркне – займеться зірка!
В бруді водяться мікроби –
Люті збудники хвороби,
А хворіть – погане діло.
Мийте, люди, руки з пилом!
Варять борщик дві сестрички:
Вже почищена морквичка,
А дівчатка залюбки
Дрібно кришать будяки.
Хто літає, наче пташки,
Уночі? Дивись уважно:
Вушка й лапки є у них,
Це – проворні казани!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185126
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 21.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2010
Я, и мама, и папа тоже,
И сколько-то прочей родни,
И все, кто вблизи и на нас похожи – МЫ.
Остальные – ОНИ.
Когда у НАС день, ОНИ в темноте,
В Земной полуночной тени.
Но, - представляете – за морем те
НАС называют – ОНИ!
МЫ из ружья уверенно бьём
Пёстрых фазанов влёт.
ОНИ на льва выходят с копьём,
И тут уж – кому повезёт.
МЫ – в упаковке модных одежд;
Только загар – на НИХ.
Но те, принимая НАС за невеж,
Про НАС говорят: ОНИ!
ОНИ под пальмой руками жрут рис;
МЫ под надёжным кровом
Вкушаем, достав фамильный сервиз,
Мясо свиньи* и коровы**.
МЫ строим столько стен и оград,
Чтоб наш порядок хранить.
А эти – с пальмы спустившись вчера! –
НАС обзывают – ОНИ!
У НИХ на завтрак – свежая кровь,
У НАС на завтрак - овсянка.
МЫ, заболев, зовём докторов,
ОНИ – позовут шамана.
Правильным людям картина ясна,
Проще не объяснить:
МЫ – это те, кто похожи на нас,
Все остальные – ОНИ!
Но если ты не сквер перейдёшь
За пару беспечных минуток,
А океан пересечёшь
За много тревожных суток,
Поймёшь ты (Боже, храни умы
От потрясений таких!),
Что те, кто всю жизнь был – МЫ -
Всего только часть – ИХ.
*Свинья – у мусульманского населения Индии – нечистое животное
*Корова – у индуисского и буддистского населения Индии – священное животное
Father, Mother, and Me
Sister and Auntie say
All the people like us are We,
And every one else is They.
And They live over the sea,
While We live over the way,
But - would you believe it? - They look upon We
As only a sort of They !
We eat pork and beef
With cow-horn-handled knives.
They who gobble Their rice off a leaf,
Are horrified out of Their lives;
And They who live up a tree,
And feast on grubs and clay,
(Isn't it scandalous?) look upon We
As a simply disgusting They!
We shoot birds with a gun.
They stick lions with spears.
Their full-dress is un-.
We dress up to Our ears.
They like Their friends for tea.
We like Our friends to stay;
And, after all that, They look upon We
As an utterly ignorant They!
We eat kitcheny food.
We have doors that latch.
They drink milk or blood,
Under an open thatch.
We have Doctors to fee.
They have Wizards to pay.
And (impudent heathen!) They look upon We
As a quite impossible They!
All good people agree,
And all good people say,
All nice people, like Us, are We
And every one else is They:
But if you cross over the sea,
Instead of over the way,
You may end by (think of it!) looking on We
As only a sort of They !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160366
дата надходження 10.12.2009
дата закладки 11.12.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2009
на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145898
Татьяны Яровицыной
Эх, разве важно, как нас мир проводит:
На пушечном лафете, на подводе ль?
И сколько будyт траурно рыдать,
Отсюда провожая навсегда,
И чем помянут - водкой ли с укропом
и огурцом - в пяти шагах от гроба,
А может быть, вкушая трюфеля,
под скорбный шелест: пухом, мол, земля...
Сосновый крест, гранитная ли глыба...
Нас будут помнить - и на том спасибо!
А в ситец облачат нас иль в шелка -
Без разницы и нам, и червякам.
...Я знаю: справедливый взор святых
Не станет пересчитывать цветы,
Зато нечистый - занесёт в скрижали,
С какой гордыней душу провожали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145953
дата надходження 18.09.2009
дата закладки 21.09.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2009
. Стихи и сны сбываются, и это
не радует… /Лешек. Сбыт мечт/
Ну да, стихи сбываются, и сны.
А значит, надо думать о хорошем.
Тогда - помиловать нельзя казнить
Разломится как надо, уронив
На землю горстку многоточий-крошек.
Упорно думать, думать о хорошем,
Когда мурашки в триконях по коже
Несутся, спотыкаясь на бегу.
Конечно, сложно!
Но, кажется, смогу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144181
дата надходження 04.09.2009
дата закладки 04.09.2009
Що ти робиш зі мною, óсене?!
Я ще мрію: простоволосою,
в літній сукні, ногами босими
йти по рідній святій землі,
милуватися в лузі квітами,
що дарує так щедро літо нам…
…Та – очима вже сумовитими
в небо дивляться журавлі.
Нещодавно мені наснилося,
що ти, óсене, забарилася.
…Та – на ранок дерева вкрилися
ніжним золотом сивини.
Я люблю тебе, осінь, різною:
безтурботною, злою, слізною…
…Та найбільше люблю я – пізньою,
і не бачу у тім вини!
Ти виблискуєш днями гожими,
на замріяну казку схожими –
осягнути ніяк не можу я
велич лагідну і німу…
Серце повниться хвилюваннями
від приходу такого раннього.
…Знай же, óсене: до останнього
сукні літньої не зніму!
2007 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143926
дата надходження 02.09.2009
дата закладки 02.09.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2009
Чи наснилось, чи справді було-
Карі очі і коси шовкові?
Чи минуле моє забрело
В перехрестя моєі любові?
Щось війнуло весною мені,
Наче струни у серці торкнуло.
Не кажи мені, любиш чи ні, -
Не повернеш того, що минуло.
Не повернеш минулі літа...
I стискається серце від болю,
Що холонуть гарячі вуста,
Що тебе не зустріну ніколи.
Ти приходиш лише уві сні.
I, здається, - довіку так буде.
Як же сумно… Як сумно мені,
Що дорога до тебе – в нікуди.
Мені сумно, що сон цей мине.
В твої очі я – не надивлюся.
Так боюсь, що не любиш мене…
А як любиш, - ще більше боюся.
I, тамуючи праведний гріх,
Зарікаюся: «Годі… Не треба …».
Та на тім перехресті доріг
Знову й знову чекаю на тебе.
Моя доля – примхливе дитя,
То всміхнеться, то, раптом, - заплаче.
Та немає назад вороття,
I в майбутнє – дороги не бачу.
Пролітають літа, день за днем,
На одну, лиш на тебе молюся.
Так боюсь, що не любиш мене…
А як любиш, - ще більше боюся…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139492
дата надходження 31.07.2009
дата закладки 31.07.2009
...Сердечний Сімеїз стрічав спустошені серця своїм строкатим смаковитим сонцем. Стрімкими схилами сутулих скель сумлінно сковував страхи, самонавіянні скорботним смутком самовтіхи. Сукном сирих солоних схвилювань, суміжних суходолу, стирав сліди сонмищ страждань, стократно сиплячи слабким снаги, спроможності, свободи...
29/07/2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139270
дата надходження 29.07.2009
дата закладки 30.07.2009
Сипле Серпень світанками сонце,
Синьо-синьо серпанки снує,
Свіже сіно складає стіжками,
Спозаранку смакує своє
Солодкаво-сливове світання...
Стиглі соняхи смугло сміються,
І спинаються, скинувши сни,
Свободи сиропом смакує
Сокіл-сміливець, спивши снаги
Світлосипкого сього світання...
Соловейком співає серденько,
І сполохує спів стрекозу,
У святковій сорочці на Спаса
Серпень скине солону сльозу
В свіжостигле сліпуче світання...
29.07.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139351
дата надходження 29.07.2009
дата закладки 30.07.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2009
Алгебра и гармония?
Вот вам во всей красе:
Сумма квадратов сходится
Вдоль логарифма Z.
То ли – чалмы изысканной
Белый скользит виток,
То ли – в бутоне стиснутый,
Вечера ждёт цветок.
Глядя в её отточенность,
Мудрые мастера -
Древних империй зодчие -
Сооружали храм.
Что-то в ней – от загадки есть,
Вымысла наяву.
Своды глазурно-гладкие
Странный рождают звук:
То – шаловливо, вспененно
Волны поют в ушах,
То – в молодых растениях
Нежится бриз, шурша.
Блеск и мерцанье мягкое
Не оградят от бед,
Но – осеняет магией
Хрупкая вещь в себе.
Можно придумать имя ей,
Или – вовек не знать…
А ведь – простая химия:
Кальция карбонат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137002
дата надходження 11.07.2009
дата закладки 12.07.2009
„Не бійся ворогів – у гіршому випадку вони
можуть тебе вбити.
Не бійся друзів – у гіршому випадку вони
можуть зрадити.
Бійся байдужих – вони не вбивають і не
зраджують, та це з їх мовчазної згоди
існують злочини і вбивства.”
Бруно Ясенський.
************************************Василь Михайлович Рудий
Ох, любий праведник Бруно,
Десь маєш рацію ти, друже,
Я й сам подумував давно,
Що гірше ворогів байдужі.
В жахливу первісну добу
В печерах, лісі чи у полі
Я бачив ту страшну юрбу,
Байдужу до людської долі.
Під гуркіт бубнів, шум і гам,
Щоб вдосталь пити, ситно жерти,
Вона ненаситним богам
Дітей приносила у жертву.
Після холодної зими,
Повилізавши з нір і сховищ,
Ці дикі виродки пітьми
Волали: „Хліба і видовищ!”
Вони ж, роззявивши роти,
Дивилися, в гіпнозі наче,
Як іншим трощили хребти
Джентльмени слави і удачі,
Як до левів голодних в кліть
Старих кидали і недужих...
О ниці варвари століть,
Звідкіль у вас така байдужість?!
Коли у прокляті віки
Щодень вели на страту бранців,
Вас непокоїли думки,
Чи кабаки відчинять вранці?
Як розпинали на хресті
Маріїного Бого-Сина,
Вас речі муляли прості:
Чи цвяхи втримають людину?
Коли палили на кострах
Людей, закутих у залізо,
Юрбу терзав холодний страх:
Чи ж вистачить на розпал хмизу?
Коли рубали на шматки
Нечая, Гонту, Наливайка,
Ви брали приступом шинки
І лапали дівчат потайки.
О ниці варвари століть,
В своїй байдужості заклятій,
Пройшовши темінь лихоліть,
Добрались ви у вік двадцятий.
Струмками лилась кров синів,
Ішов з багнетом брат на брата,
А їх батьків без зайвих слів
Саджали за тюремні грати.
Зганяли із земель селян,
В сибірські гнали хуртовини,
В ЧеКа червоний комісар
Розписував нагаєм спини.
Голодомор. Тюрма. Свінець.
Етап, Колючий дріт. Бараки...
Як не крути – один кінець:
Кістки розволочуть собаки.
Людей у селах містах
Зробили вічними рабами,
І українців по світах
Пустили жебрати з торбами.
Щоб геть знедолити людей,
Мерзотники із шкіри лізли,
Кремлівським натхнені вождем,
І звалось це – соціалізмом.
А ви сиділи по кутках,
Курили, їли, спали, пили,
І все молилися в думках:
„Лише б мене не зачепили!”
Хай б`ють хоч голови собі,
Дурні. Моя ж бо хата скраю,
Я можу й на чужім горбі
Доїхати до хвіртки раю.
Текли струмки, ішли роки,
Гули вітри, буяли квіти...
Байдужі старились батьки,
Байдужі підростали діти.
І, дивлячись на білий світ,
Телячо-сонними очима,
На все, що діялось в одвіт
Стинали байдуже плечима.
Афган? Загинув чийсь там син?
Лиш би мене не зачепило.
Завезли б краще в магазин
Побільше порошка і мила.
Національність? По мені,
Зовіть хоч турком, хоч китайцем,
Були б доступні по ціні
Горілка, м`ясо, масло, яйця.
А мова што? О том будь спок!
Спросі хотя й по-ефіопські:
„Мужик, раздавім пузирьок?
І я пойму, нє бєспокойся!”
А незалежність? Бачиш сам,
Вона ніщо для мене лічно,
Коли московська колбаса
З прилавків зникне і „Столічна”.
* * *
Ну ось і все. Я мову скінчив
Й підвів вас до того вузла,
В якому, лиш смикни за кінчик,
Розкриється фундамент зла.
Як прав ти був, Бруно, мій друже,
Коли назвав найтяжче з лих.
Так, справжні вороги – байдужі,
У світі лиха всі – від них!
**************************
Хто ти? Хто ти? Скажи – хто ти?
Тебе благає світ:
Стаєш в дорогу до мети,
То дай, то дай одвіт!
Якщо ти світло – освіти,
Зірви забрало тьми,
І захисти, як світло ти,
Росток життя грудьми!
Хай злі потвори спопелить
Душі буремний цвіт,
Хоч на якусь коротку мить
Осяй собою світ!
Хто ти? Хто ти? – земля гука,
Хто ти? – благає світ!
Цей клич віки не замовка,
Людино! Дай одвіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129821
дата надходження 13.05.2009
дата закладки 14.05.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2009
Я – обычна, как ракушка в реке,
Как дорожка от слезы на щеке,
Как сиреневый в соцветье цветок.
Я – обычна. Да, ты прав. Ну и что?
Я не стану выделяться. Ну да,
Мне подобных – тут ты прав - без труда
Насчитаешь миллион не один.
Недоволен? Раздражён?
Уходи!
Что ещё могу сказать? День и ночь
Ты стремишься всех и вся превозмочь.
Воцаряйся, покоряй и пленяй,
Сам ли, с кем-то… извини, без меня!
Дай-то бог, чтоб ты не понял в конце:
Жёлчь ехидны – на победном венце.
Этот мир, к твоим упавший ногам:
Он всего-то – тараканьи бега!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124662
дата надходження 03.04.2009
дата закладки 03.04.2009
корозія думок – в словах іржа – олжа
така солодка ніби медовуха
продерла душу і немає духу
бо мить тремтить на кінчику ножа
і вуха
мов фільтр від слів тих в унісон
говіють у чаклунському мотиві
як диктори ТеВе в сухому чтиві
на всю країну навівають сон
і тон
і звук
і вибраний сюжет -
коса заплетена клубком туга і тУга
така гірка мов кислота по лугу
коса стерню в покоси не стриже
коли рука на серці стереже
невже
росу на сонці ворог лютий
Сибіром заморозив враз і газ
не грів - як і слова - із січня нас
такі дешеві й нами не забуті
][
відверто_ деформоване_суспільство
вагітніє із року в рік і ми
як повитухи ждемо час
та пізно
дитя діждатись в віхолі зими
від породіллі -
кесарити
лишається, бо плід
під
лід
від
вод, що вже відходять,
____________________ утопити
найлегше, а спасти той плід
потрібно зараз –
завтра буде літо
][
ментальність мучить межі і марне
недільне сонце очі відкриває
повіки щипле промінь з небокраю:
підніме їх - підніме і мене
лінюся відірватися зі снів
чи сила їх мене не відпускає
у дійсність ранку
де давно немає
в аптеках лік –
від них би я прозрів
й не я один,
бо сонце всім одне
й земля одна - я в ній – не в сні – по груди
в ріллі
у травах
у деревах
людях
я сам в собі – лиш розбуди мене
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123208
дата надходження 25.03.2009
дата закладки 26.03.2009
Березень березі безупинно
В бусинках бруньок бринить,
І блакитним, білим, бірюзовим
Бліком по боках біжить.
* * *
Весело війнув весняний вітер,
Вийшла у вінку Весна,
Все виспівує, виблискує, вирує,
То ж всміхнулась і вона.
* * *
Гомін гнучко густо грониться,
І голубить гілля голубінь,
Ген за гаєм голос губиться,
Громом грає голуба глибінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120042
дата надходження 08.03.2009
дата закладки 11.03.2009
А нам твердят: святое дело – имидж.
О да, я в курсе: женщины должны…
А губы торопливо шепчут имя
В оправе слов «спаси и сохрани».
Да пусть обноски секонд-хенда, Отче!
Не мне жрецы маркетинга кричат.
…Сотрудница оплакивает дочку,
Забыв про перепуганных внучат.
Стоит толпа в печали и испуге:
Не возвратиться в твердь «позавчера»
Вращеньем равнодушной центрифуги
Отброшены на самый-самый край…
Поникли плечи и глаза потухли,
Ступням усталым трудно ковылять,
И старенькие стоптанные туфли
Облизывает мокрая земля.
Мы привыкаем. Бедствия встречаем,
Как буйство моря – старый волнолом.
Но вот опять – мужчины умирают,
А дети их – не встали на крыло.
Осиротелым бабушкам и мамам
Не возместить оборванной весны:
Ещё всерьёз никто не принимает,
Уже – должны, должны, должны, должны…
И снова, и опять иду за гробом,
Как по крутой заснеженной тропе…
И снова вижу – стоптанную обувь…
О мой читатель! Что сказать тебе?
Заплакать? Нет! Я лучше онемею,
Как обомшелый осквернённый ДОТ.
Ведь сытый – всё равно не разумеет,
Пусть даже лицемерно снизойдёт.
И пропасть между нами - по одёжке -
Разделит на хороших и плохих.
Я погружаюсь в эту безнадёжность:
Зачем – растить детей, писать стихи?!
От горьких мыслей просто сносит башню.
Я - мошка, муха в вязкости смолы…
«Ну что твой имидж? – говорит племяшка.
- Езжай на рынок и купи «стилы».
Действительно. Хрусталь – оставим феям.
Привыкнем жить, храня и хороня…
Хлеб на стакане – вряд ли зачерствеет:
Вороны подберут для воронят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120575
дата надходження 11.03.2009
дата закладки 11.03.2009
Чому так часто сліпнемо в житті
Шукаємо з-поміж каміння квіти?
І бачимо, що поряд все не ті,
А серце просить лиш одне – горіти.
Чому шукаєм щастя по світах,
Яке стоїть в два кроки перед нами?
Тримаючи безцінне у руках,
Не помічаєм погляд між словами.
Навпомацки блукаємо сліпці
З надією бездушне окриляти.
А хтось тримає світ в одній руці
Щоб тільки нам його подарувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120447
дата надходження 10.03.2009
дата закладки 10.03.2009
Мусимо
***
Матір
Маємо милу
Мову маємо мудру,
Містить міжзоряна
Мрія
Майбутню майстерність
Митців.
Ми
Мусимо мати
Мужність,
Мов меч металевий
Міцну,
Мороку мракобісся
Мстити
Моралі мушкетом
Метким.
Може
Марнуємо мозок
Милицями мови
Москальскої,
Мов мавпа
Микаємось масово,
Мудрість москалика
Маємо?
***
--------------------------
ПЕРЕКЛАД
Цікавості заради:
--------------------------
***
Мать
Имеем милую
Язык имеем мудрый,
Содержит межзвездная
Мечта
Будущее мастерство
Художников.
Мы
Должны иметь
Мужество,
Словно меч металлический
Крепкое,
Мраку мракобесия
Мстить,
Морали мушкетом
Находчивым.
Может
Расточаем мозг
Костылями языка
Москальского,
Словно мартышка
Мыкаемся массово,
Мудрость москалика
Имеем?
***
02.03.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118950
дата надходження 02.03.2009
дата закладки 10.03.2009
Про поетів
***
Розуму роботу
Робимо роками,
Романтизму
Радість
Разом
Розповсюдимо,
Розіб’ємо
Рабство
Рукояттю рими,
Рулимо
Розумно,
Рубежі
Руйнуємо:
Радикальний ризик –
Революційна рима,
Ревно рок реве
Ракетами реалій,
Розливає ртуттю
Розбещений Розбійник,
Розрахуватись рветься,
Розбишака ржавий -
Рикошетом рими
Розрубимо рвача!
***
------------------------------------
Російський переклад:
------------------------------------
О поэтах
***
Ума работу
Делаем годами,
Романтизма
Радость
Вместе
Распространим,
Разобьем
Рабство
Рукоятью рифмы,
Рулим
Разумно,
Рубежи
Разрушаем:
Радикальный риск -
Революционная рифма,
Ревностно рок ревет
Ракетами реалий,
Разливает ртутью
Развращенный Разбойник,
Рассчитаться рвется
Разбойничище ржавый -
Рикошетом рифмы
Разрубим рвача!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119996
дата надходження 07.03.2009
дата закладки 10.03.2009
Мабуть, поетів має дивувати
Парадоксальне значення присвяти:
Несем, як хліб, творцям, героям, милим,
Свої рядки, аби їх осінило
Відлуння слави, подвигу, любові…
Чи гідна я – до неї слово мовить?
Так! Той лиш зігріва в душі цитати,
Хто вміє сам між почуттів читати.
Мої рядки, моє просте “Memento» -
Також малий камінчик постаменту,
Який століття за підніжжя править
Тому, що більше будь-якої слави.
Сумні часи… Невпинно суне плесом
Шалений вал жорстокого прогресу,
І людство вибирає примусово
Любов – або добробут, хліб – чи совість.
Коли єдиний лізе в око вибір
“Буть чи не буть?” – велике Вам спасибі
за мужній вибір: бути, бути, бути!
Здолати хоч в собі мороз отрути,
Бо ми уперто маєм, мусим жити,
Аби вціліло, збереглось у світі
Усе, що має ймення, що не має,
Що в серці і в обіймах ще тримаєм,
Усе, без чого ми – не зовсім люди…
Ми – збережемо, зможемо, ми – будем.
Сестра моя, заступнице і втіхо!
Так хочеться до Вас звернутись тихо
І Ваші ж Вам промовити рядочки:
“Благословенна ти, надії дочко!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118862
дата надходження 02.03.2009
дата закладки 02.03.2009
Горить свіча - неначе плаче,
розталий віск тече по ній .
Дивлюсь не полум’я гаряче,
у чорній темряві нічній.
Воскові сльози як створіння,
течуть причуди неземні,
і через те нудьга осіння,
змішалась з воском на столі.
На полотно стекла зелене,
на скатерть, що як настрій мій,
гнітючий сум іде до мене
в тривожній тиші гробовій.
Полоще дощ осінні вікна,
і по шибках стікає в низ,
сьогодні в фарб сумна палітра,
осінній настрою каприз.
Та ще і згадки прийшли давні,
були прийдешнім скриті днем ,
у ніч таку вони вже зайві,
у ніч розбурхану вогнем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118050
дата надходження 25.02.2009
дата закладки 26.02.2009
Буду –
Багато, боротись…
Біль -
Бридкий, бринить,
Бо бачу,
Байдужості більма…
Бач, бидло біснується,
Б’ється бажанням,
Буде брудною
Буденністю бавитись більше…
Буде –
Буря - багаття
Брати бидло
Брутальне,
Брякне безпорадне,
Бруківкою болю,
Безпечне бажання
Бродити бездумно -
Блокує,
Бидло банальне
Боїться –
Бо буде!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117884
дата надходження 24.02.2009
дата закладки 25.02.2009
Світло сумно сяє
Спалах свічки стежить,
Спадає сон спокійний
Секунди спливають …
Сумнів…
Сірий, стримує,
Стискає сумління,
Совість спазмом
Скалиться, скаженою
Собакою скиглить,
Схованка свербляча…
Свинцева сивина,
Скроню сповиває,
Скабка стужавіла,
Суглоби стинає,
Скрипить
Скрипка стара,
Скитальниця – свідок,
Скаржиться, стогне,
Співає,
Серця стислого
Стражданням сланцює,
Смикає сумно
Струнами…
Страждаюча страва,
Сповільнено слинить
Стрихніном скорботи
Співчуття,
Скальпує сивину,
Скорочує світу,
Стогону сирість
Співзвучну,
Стогін сновиддям,
Слідами сковзає,
Скорботними струнами
Смокче сп’яніло
Сліпоту…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118111
дата надходження 25.02.2009
дата закладки 25.02.2009
Криза
Криє Київ,
Крамниці кусають,
Крижаніють кошти,
Красно котрі
Крадуть.
Крам китайський
Крихкий,
Кризою кромсає,
Крила кримінальні
Криза коливає.
Крадькома куштує
Крамола,
Кризу кислу -
Крає кошториси,
Кишені копирсає,
Копійчина капає,
Кривдить, кульгава,
Конче краще клепає,
Карбованця квапного…
Кришувати клопітно,
Клопітно кидати,
Коли крісло квилить -
Кепсько керувати…
Клаптем кладовища
Кмітлива криза криє,
Країні класно кукіш
Клапан …є.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117937
дата надходження 24.02.2009
дата закладки 25.02.2009
Снега просели, почернели тропы –
И вот опять подсыпало вчера…
Всю ночь, небось, валялся по сугробам
Счастливый до безумия февраль!
Припомнил все забавы и проказы,
И сосны преклоняются: талант! –
Так мало снега – так суметь размазать
По иглам, сучьям, веткам и стволам!
Неловкий ветерок верхушки тронул,
Слетела пудра с белых париков,
Встряхнулись потревоженные кроны,
Сгоняя сытых снежных голубков.
А мы скользим - курсорами по карте.
Щекочет лыжи рыхлый снег и наст.
Скулят собаки в зависти азартной:
Их лапкам не догнать сегодня нас.
А мы бежим – быстрей, ещё быстрее –
Едва ловя пейзаж по сторонам,
По кочкам, по присыпанным кореньям
Качаемся, как лодки по волнам...
А мы летим... Сестра! Вернись! Поближе!
Смотри-ка: снежный змей во всей красе!
Твою ладонь обнюхает, оближет…
А завтра этот кадр покажем всем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117607
дата надходження 22.02.2009
дата закладки 23.02.2009
Т рудно в мире прожить без любви, без тепла,
В одиночестве жизнь никому не мила.
О бойди белый свет, одолей сто морей,
Е сли веришь, найдешь то, что ищешь, поверь!
С реди тысяч сердец, тех, что бьются в груди
Е сть, конечно, одно, и его ты найди…
Р итмом схоже с твоим – это явь, а не сон.
Д нем и ночью стучит для тебя в унисон.
Ц елый мир, полный грез для тебя одного,
Е сли только поймешь и удержишь его...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116623
дата надходження 15.02.2009
дата закладки 15.02.2009
Переробити мрії під стандарт
І вперто йти. Куди – не знаю. Просто.
Серед безмежжя атласів і карт
Шукати свій. Маленький. Власний. Острів.
Звести там дім і посадити сад.
Хай щовесни буяє білим цвітом.
І жити. Без тривог і без утрат.
Закривши двері перед усім світом.
А може, навпаки – у вир подій.
Хай всі шторми сплетуться у волоссі.
Можливо там, між порваних вітрил
Я осягну неосягненне досі.
Або ж – притулок свій знайти на дні.
Хай навіть тілом без душі і духу.
Зате сусіди риби – мовчазні.
І ураган не викличе розрухи.
Великий світ – стандарти затісні.
Я приміряла їх, неначе лати.
Звела фортецю. Мури захисні.
Колючий дріт. І грати, грати, грати.
Та стало нудно в кліті золотій.
Життя довіривши хиткому плоту
Втекла у ніч. У самий вир подій.
А сад засох, так і не давши плоду.
Дороги вже нема мені назад.
Попереду – шторми, підводні рифи.
Так що ж, на дно? Там не страшна гроза
І будь-яке земне-наземне лихо.
Що переможе – втома чи азарт?
З останніх сил пливла, де скелі гострі.
То не нанесений на жодну з карт
Виднівся мій. Маленький. Власний. Острів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=28572
дата надходження 04.06.2007
дата закладки 04.02.2009
Пам‘ятаєш? Взимку квітнув сонях.
Ще тоді хурделиця мела...
Тупцяв ти і хукав на долоні.
Квіткою й морозом я була.
Розцвітало небо синім-синім –
Нам весну любов заповіла.
Я була і проліском, й полином –
Боже, ким я тільки не була!
Я була розпатланим промінням,
Я була розпеченим дощем,
Стала тобі справжнім божевіллям,
А собі – караючим мечем.
Налітала буйним ураганом,
Щоб за хвильку стати тихим сном.
Де була я справжня, де – уявна
До пуття не знав, мабуть, ніхто.
Ти хотів постійності до крику,
Хоч на мить – до болю, до судом.
Я ж була занадто многолика,
Щоб спинитись лиш в одній із форм.
Ким я стану – щастям чи прокляттям,
Зіркою чи тінню від прикрас?
Може, втілюсь у щоденну страту,
Може, у найкращий твій романс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=28889
дата надходження 06.06.2007
дата закладки 04.02.2009
Коли серед німої самоти
Душа заклякне, наче в ополонці,
Згадай, отямся і радій, що ти
Не сам, бо ти –
у Бога на долоньці.
Багатству, славі й гурту інших зваб
Не піддавайся – в тебе інше сонце.
Нехай тебе всечасно зігріва,
Що ти – завжди – у Бога на долоньці.
Собі – шляхи шляхетні обирай.
Та не шукай смітин в чужому оці.
Не пнись поперед батька навіть в рай.
Навіщо? Ти ж – у Бога на долоньці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114930
дата надходження 03.02.2009
дата закладки 03.02.2009
Герда, расскажи сегодня Каю:
Зеркала – не злые. Сказки лгут.
Ярко, многокрасочно сверкают
Их осколки - искры на снегу.
Ты ещё любуешься, романтик…
Да, ты рад, но как-то тускло рад:
Раньше нам казалось – бриллианты,
А теперь – всего лишь мишура.
Времена инфляции понятий,
Принципов, фантазий и валют…
Мода на поступки, взгляды, платья
Загрубляет вечную шкалу.
Показные чувства раздуваем,
Настоящих – в слабости - бежим…
Вместо голоска сердечной тайны
Слышим стон растянутых пружин.
Может быть.
Денёк, спасибо, слышишь? –
За подарок: искры на снегу.
Тормозя подклеенною лыжей,
По улыбкам радуги бегу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111423
дата надходження 11.01.2009
дата закладки 12.01.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2009
Мокрым снегом плачет черно-рыжий вечер.
У метро базарчик ёлками расцвечен.
Гам предновогодний, что там? А, не важно.
У меня сегодня денег – ни бумажки.
То что было дома, всё пораздавала:
Дочке – на художку, сыну – в музыкалку.
Не дают зарплаты, дома всех запасов:
Пачка рафинада, полбутылки масла,
Гречка и соленья, что закрыла летом –
Минимум неделю проживем на этом.
А в душе (и ниже) ком обидно-горький:
Вот была бы, Боже, у меня пятерка,
Я б купила детям сливочного масла.
Боже, ведь тревожу я тебя не часто…
В лужах снег, как сахар, тает без остатка.
Что там, у прилавка? Денежка… Десятка!
Оботру от грязи, радость – выше крыши:
Боже, ты и вправду снизошел, услышал.
Значит, на вечерю* будет детям масло,
А еще – печенье и чуть-чуть колбаски.
Но скребется что-то радость поумерить:
Ведь моя находка – чья-нибудь потеря.
В тесноте усталой позднего трамвая
Про себя молитву жаркую сплетаю:
Боже, ты ведь можешь так всё это сделать,
Чтобы потерявший не страдал без денег.
Пусть не вспомнит даже он в своем достатке
Мелкую пропажу - эту вот десятку.
А когда я тоже заживу богато
(ведь должны мне все же выплатить зарплату)
Подскажи как лучше для кого-то дальше
Из моей получки сотворить удачу!
*На Украине вечеря – ужин
1999-2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109035
дата надходження 23.12.2008
дата закладки 24.12.2008
(инструкция для руководящих рабюотников)
Если Вы собрали прессу
Для содействия прогрессу,
Постарайтесь всех поссорить
Сотворите тарарам!
Пусть орут они белугой,
Остроумьем истекают,
Метко пусть плюют друг в друга,
Перья точат по углам,
Остро точенные перья
Всем и каждому вонзают
Стоя, сидя и с колена
В потаённые места,
Ослепляют вспышкой блица
Части профиля и фаса,
Спины, ноги-раскоряки-
Нет забавнее картин!
Главное - пускай не тщится
Зрить дерущаяся масса,
Кто в огонь всеобщей драки
Подливает керосин.
Этот смотрит исподлобья
Тот уже дошел до мата,
Смысла нет - одно затменье,
Но и трупов, вроде, нет
И в разгар междуусобья,
Как заветная награда,
Словно тихая лампада,
Словно Господа совет!
Ошарашьте всех вопросом
Тонким, умным и понятным,
Однозначно-элегантным:
"Не пора ли на фуршет???"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107121
дата надходження 11.12.2008
дата закладки 11.12.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2008
Роки між пальців – наче риби…
Уже дзвенять весілля срібні,
І закохалися – сини…
Ми не молодшаєм з роками,
І лихоліть жорстока пам'ять
Топтать приходить наші сни.
Дитинству - в теплих снах літати...
Ти бачиш: ми ж-бо не одні!
- Ще є кому в ставках купатись,
Босоніж весело ступати,
В обіймах наших - міцно спати
І бачить іграшки вві сні...
Завчасно - прикро буть найстаршим,
Однак, як звикнеш – вже не страшно.
Немов нестримна повінь з гір,
Шумує молодість весела.
Але ж повинні бути й скелі,
Аби тримались береги.
Минуле наше – ч’єсь сьогодні.
Отож, від лячної безодні
Ми юним – захисток, стіна…
Ще прийде час відчути сину,
Як ті, що світ земний покинув,
Із неба співчувають нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102520
дата надходження 12.11.2008
дата закладки 13.11.2008
Зимы – красотки со взглядом стервозным,
Нежно-капризно-наивные вёсны,
Пылко-ленивые барышни-лето…
Пусть их! Пришла к половине планеты
Женщина-осень!
Дождь – надоевший унылый поклонник
Свой монолог монотонно долдонит…
По отрастающим мокрым газонам
Скачут хрустальные кони…
Что же ты, солнце?
Так снисходительны прикосновенья!
Взгляды – так редки!
Но – под осиной, под липой, под клёном -
Красные, жёлтые, рыжие тени…
Осень ваяет большими кругами
(живопись? нет,– оригами)
Солнца портреты
Мы топчем ногами.
Пёстрый подлесок – душа нараспашку:
Нежная кремовость нижних рубашек,
Жатая ткань деревенской расцветки,
Жёлто-карминные шали…
Ночью прорвались холодные ветры,
Перемешали…
Колкий безлистый боярышник стынет
В вялых объятьях поникшей рябины.
Ягоды рдеют -
Больно ли – падая, рвать пуповины?
Тоже – рожденье.
Не откровение: так, зарисовка.
Я становлюсь многословной?
Правда. Прощай! Да увидимся снова,
Женщина-осень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101673
дата надходження 07.11.2008
дата закладки 09.11.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2008
Я пью твой стих смакуя, ощущая
Всю прелесть старого и доброго «Токая».
…Так пьют ночную грусть...
Слегка горчит печаль,
Переполняет сердце сладким ядом...
Мерещится – лишь руку протяни,
Коснёшься... Но, увы, опять нет рядом,
Того, кто может словом опьянить...
И невесомой паутины нить
Бесплотной и бессовестной разлуки
Опутывает разум, не спеша...
Молчи, рассудок. Трепещи, душа…
Остыньте, неродившиеся звуки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97350
дата надходження 12.10.2008
дата закладки 26.10.2008
2001 год
Так внезапно рушится мир.
Это правда - стены стоят,
Но ведь были - дружные мы,
А осталось - несколько "я".
Так пришлось: сквозь это пройти.
Босиком ступать по костру.
Не могла, я знаю, спасти...
Но теперь – спасаю сестру.
Хочешь, я с тобой посижу?
Помолчим в потёмках в вдвоём.
Я сейчас тебя удержу,
Ну а дальше – дело твоё.
Все мы здесь – роса на траве.
Зарастают раны быльём…
Ты сейчас мне просто поверь,
Ну а дальше – дело твоё:
Разбирать, как рухлядь, слова,
И дышать - как будто водой…
Всё равно, пока ты жива,
Дочь не будут звать сиротой.
Не скажу: родная, держись!
Будь сильней, чем этот удар,
Потому что жизнь – это жизнь,
Потому что смерть – навсегда.
Оглянусь неловко назад:
Наплывают пятна, круги…
Это спазм морочит глаза –
Или небо стало другим?
Так сплелось: «одна» и «вина».
Смысл двойной: «меня дома ждут».
Если можешь – значит, должна.
Сладкий мятный холод во рту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99503
дата надходження 25.10.2008
дата закладки 26.10.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2008
Моим студентам посвящаю
====================
... у тех , кто вернулся оттуда
улыбку не встретишь - оскал...
Глазницы - прицелы. Повсюду
Не смотрят, а рыщут. Я знал
Парнишку. Интеллигента...
...много умел он и мог...
...вёз его "борт" из Ташкента -
боли сплошной комок...
...и злоба. Ни тени упрёка,
Лица - обломки скал...
... долго вместо брелока,
Пулю на шее таскал...
приятель..
...Однажды немного
Приняли... по пятьдесят...
...Сказал он внезапно: - Серёга
Так не хотел умирать...
Помнишь, тогда после пары,
Тебе мы сдавали зачёт?..
Серёга под Кандагаром,
А память - вот тут живёт...
И он приподнял фуфайку ...
Всё как у всех, но там,
Над сердцем, прикрытый майкой...
Алел и ветвился шрам...
Плетью нагайкой по коже...
Так показалось мне...
...Вздрогнул - сыны мои тоже
Могли быть на той войне..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=86639
дата надходження 31.07.2008
дата закладки 14.09.2008
Нешта ціха спявае поўня,
І крычыць праз туман крумкач -
Ён мне жылы парэзаў сёння
Тым лязом, што адняў ад няўдач.
Я крывёю запэцкаў ранак,
Не жаданы, халодны да болю.
Ён на мой узыходзіў ганак,
Каб сыграць сваю новую ролю.
Ах, зіма! Ах, якая зіма -
Да цяпла, пэўна, не дажіву я.
І каханне маё дарма
Прападае, знікае, віруе...
Можа я і раздам пазыкі,
Можа, нават, пазычу сам.
Ты зайграй... ты зайграй музыка,
Надыходзіць канец часам...
І на снезе халодны месяц
Намалюе мае сляды.
Пэўна ў снежні мяне павесяць,
Ці заб'юць у пад'ездзе, тады
Будзе дождж, я да раніцы выйду
Паглядзець, хто па мне сумуе.
Толькі ведаеш, кінь, агідна...
Ты нікому не вер, не памру я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=92353
дата надходження 12.09.2008
дата закладки 14.09.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2008
Шановне панство! Прошу слова!
Вітаймо Ігора Рубцова!
Усі, хто зараз є на сайті,
Зі мною разом побажайте
Здоровя, щастя й довголіття
Поетові, дружині й дітям!
Щоб дітки радували тата
(І щоб навчилися літати!),
Щоб не минали хату свята,
А щастя не тікало з хати.
Ну а тепер, звичайно, личить
Промовить щось патріотичне…
Але ж патріотичне слово
Хто скаже краще від Рубцова?
Знайдуться лиш у мудрих книгах
Такі, як наш шановний Ігор!
Ми всі тут дещо віртуальні,
Тож не вважаю за брутальність
У іменинника спитати:
Чи можна Вас поцілувати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=91030
дата надходження 01.09.2008
дата закладки 02.09.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2008
Бессменно
бодрствующий
бессребреник
боролся
бесстрашно,
без бахвальства,
беспробудно…
Бил барыг!
Безбожно
брал баксы!
Бороды
боярам
брил безжалостно…
Беспрерывно
беспредельничал,
бузил.
Богател безоглядно!
Бабами
брезговал,
боялся:
– Бережёного, - Бог бережёт!
Бастурму,
бекон,
бёдрышки,
«Балтику!»
Баловался
бормотухой.
Без «Боржоми»!
Базарил,
бравируя
бесшабашно.
Бронью
бряцал
бесновато.
Банкир безбашенный!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42767
дата надходження 16.10.2007
дата закладки 16.06.2008
Пять престарелых партийных придурков
постоянно прессинговали парламент.
Престижную публику пичкали подгнившими,
прогорклыми проектами преобразований путём
перманентных переустройств программ постоянной прагматизации палат представителей.
Побаивались Путина,
Пресмыкались перед Порошенко.
Презирали Поплавского...
Пинали, посмеиваясь, президента...
Потрясающе поднаторели
проваливать позитивные предложения,
пережёвывая постылые, примитивные
политические парадигмы.
Потеряно поколение победителей…
Перестроено, перекошено, перекрашено,
продано, проедено, проиграно, предано…
Поистине печально...
Подмечено: подкрался п....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42765
дата надходження 16.10.2007
дата закладки 16.06.2008
ПОСЫЛ=============== Сергей Щербаков:
ЗЕВС ЗАНЯТ (эксперимент 1)
Запад… зефиром зреет
Зимнее завтра… значит
Зевс заклеймен задачей:
Зорями зыбь засеять…
Зная, зачем зефиры
Зябнут, взвивая знамя…
Зевс заметает зимы
Звездами… зримо… знамо -
Зевс закален, но занят.
ОТКЛИК =============== ==Cooper_D:
СТИХИ СМАЙЛИКИ (эксперимент 2)
Складно стихи слагает
Славный студент Серёга.
Силится, сочиняет,
Суть совмещая со слогом!
Сам создаёт словопренья
Стильно. Совсем современно,
Слегка скрывая сомненья
Страданием сокровенным
========= ждём новых экспериментаторов =========
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79591
дата надходження 16.06.2008
дата закладки 16.06.2008
Пекуче літо, день перестигає,
Колосся сиве гнеться до землі,
Поволі час жнивує-вириває,
Збирає душі – врожаї з полів.
Усе до крихти - то його, і всюди
Стоять ночами в полі вартові.
Захоче він – то й будемо живі -
На ниві довгій колосяться люди.
Час не бажає просто залишить
Або забуть про нашу необачність.
Чому так важко вірою прожить,
Себе чи інших за гріхи пробачить?
Ми поспішаєм вірити в дива,
Адже вкінці все справді прозаїчно,
Здаються невеселими жнива,
Нам вже обійми простягає вічність.
І ми туди підемо, як зерно.
Хтось – вищий сорт, а хтось бур’ян пропащий.
Та маєм дбати, що б там не було,
Щоб після нас родила Нива краще!
30.06. – 7.07. 2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=6879
дата надходження 02.09.2005
дата закладки 15.06.2008
Ледь чутно сніг лягає нам на руки,
Тобі так личить цей легкий рум’янець...
В останню мить фатальної розлуки
Нас врятував би лиш повільний танець.
Під звуки вітру тихі і спокійні
Ти йдеш тепер від мене назавжди
Хай одержимість чистої стихії
Нас зачарує. Шепчу знов: “Зажди...”
Та ти не чуєш, бо давно далеко.
І кроки притрусив сріблястий сніг.
Світ розриває на шматочки спека,
Безжально попіл падає до ніг.
То спогади згорають відчайдушно.
Заграва в небі – сонячний рум’янець.
Весь світ завмер в чеканні непорушно.
Танцюють інші наш повільний танець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8083
дата надходження 01.11.2005
дата закладки 15.06.2008
Ми неначе дві зорі у небі,
Розділяє нас Чумацький шлях.
Не сумуй коханий мій, не треба,
У моїх ти залишився снах.
Я тебе кохаю, розумієш?
Так кохаю, що не маю слів,
Розказать про це... А чи зумієш
Ти почути мого серця спів?
Я зберу в торбинку поцілунки,
Вузлика на пам’ять зав’яжу.
Ні! Мені не треба подарунків...
Прощавай, коханий, - лиш скажу.
Ось квиток і поїзд вирушає,
У останнє міцно обнялись...
Прощавай,- сказав!
Та ти не знаєш:
Я чекала твого: «Повернись!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72472
дата надходження 05.05.2008
дата закладки 08.06.2008
Живых эмоций мало для пера?
А вот – убить себя или героя?
Какой чудесный ход! Ура, ура!
На сайте громче зарыдают втрое!
Наигранные слёзы - жалкий трюк,
Себя и нас попытка озадачить
Совсем по- детски: вот возьму – умру,
Тогда уж точно все они поплачут!
А что? – не жалко! Вымышлен герой!
И вот сентиментальный автор тщится
Воспеть, как должно, траурный настрой,
В страданье, как в одежду, облачиться,
Да, вот – в пуанты чёрные обуть
Страдалицу... Дешёвая рисовка!
Когда стучит беда в твою судьбу,
Тебе плевать – пуанты ли, кроссовки…
А может, хочет юный лицедей
Не испытавший истинной потери,
В словах и грёзах выстроить модель,
И для себя – а как это? – проверить,
Как в фильмах – восхитительно страдать,
Сжимать в объятьях стынущее тело…
А смерть –
когда уходят навсегда.
И ничего не в силах ты поделать.
Не атрибуты – смерть, могила, рай…
Тоска и боль – не инструмент рабочий….
Тот никогда не будет в смерть играть,
Кто сам хоть раз закрыл кому-то очи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77077
дата надходження 02.06.2008
дата закладки 02.06.2008
Шумить і радіє весілля
Під скрипок дзвінкі голоси,
Мій сину, дорослий мій сину,
До танцю мене запроси!
Нехай ще вечірні та зимні
Мене почекають часи,
Мій сину, мій мужній, мій сильний,
До танцю мене запроси!
Помітив? – на віях сльозинка
Зблиснула, мов крапля роси…
Хай батько милується сином!
До танцю мене запроси!
Той біль не розтанув з роками…
-ні, сину мій, я не сумна, -
Я лише згадала, що мама
Нас всіх видавала одна…
Обраниця – наче перлина
В оправі твоєї краси…
Стомилась? Хай трохи спочине.
А зараз – мене запроси!
Із нею тепер тобі, милий,
І щастя, і горе ділить,
Як ми з твоїм татом ділили…
Дай Бог, щоб і ви так змогли!
Я бачу – її, як дитину,
Ти ладен в обіймах носить
Всю ніч… Але все ж-таки, сину
До танцю мене запроси!
Щось маю вам, діти, сказати…
Таке, щоб на ціле життя…
Кохані мої молодята!
Забула все… губи тремтять…
Хай вам усміхається доля,
Хай линуть щасливі часи,
Щоб ти, мій улюблений, - доню
До танцю колись запросив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=75744
дата надходження 24.05.2008
дата закладки 25.05.2008
Моя країно, хто без тебе я?
З тобою я наповнююся змістом.
Для мене ти – з моїм селом чи містом;
Для мене ти – у пісні солов’я.
Для мене ти – у тиші світанковій;
Для мене ти – у шепоті гаїв;
В струмку, що вранці ріку напоїв
Після дощу; у материнській мові.
Для мене ти – у пісні, у вірші;
Для мене ти – у горах і у морі;
Для мене ти – і в радості і в горі;
Для мене ти – у глибині душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72491
дата надходження 05.05.2008
дата закладки 18.05.2008
Так яскраво й виразно присниться
Понад вишнею шиферний дах,
У будиночку білім криниця,
Щоб узимку не мерзла вода,
Сонце в сосни сіда, а зі сходу,
На півнеба розвівши гілля,
Дуб високий вартує городи,
Вигляда перехожих здаля.
І відтоді надійно і втішно
Компас пам’яті всюди веде:
Дуб – на сході, на заході – вишня
Не дають заблукати ніде.
Сосни, верби… Пісок та болото…
Над болотом кричать журавлі…
Три травички зроста на городах –
Не прожити з такої землі.
Тимчасово селилися люди,
Що не мали деінде житла.
Досі руки болять від застуди,
Бо у кліматі вогкім зросла.
Та дитинства вітчизна – навічно
Як пароль, закарбована в нас –
Категорія не політична.
Може – біологічна? Хто зна…
Бо так само, я думаю, сниться
Рибам в морі – далека ріка,
Ліс північний – у вирії птицям,
Щоб вертаючись – не заблукать…
Проминуло... майнуло... Все важче
В синій пам’яті відгук знайти.
Так безжалісний час відчуваєш,
Що руйнує і творить світи.
І не так, виявляється, складно
Дещо інше, відтак, полюбить…
Знов наснилося: сосни над садом…
Сивий верес… Піщані горби…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74392
дата надходження 16.05.2008
дата закладки 18.05.2008
НАДВЕЧІР СЕЛО СТИХАЛО І НАСТАВАВ ЧАС ДЛЯ НЕКВАПЛИВИХ РОЗМОВ
===== РІЧ ВЕДЕ такий собі розумний хлопчина Fate:
Я наближаюсь до переосмислення.
Розум занадто невблаганно тішиться.
Розум втрачає практичні обов'язки.
Він розчиняється - бо не відноситься
До перевтілення, себто - формації,
До невід'ємної інтерпретації.
До невід'ємного зайвого значення.
Що не стосується - те забувається.
====не забувши переосмислити, ДОДАЄ свого бачення Cooper_D:
Думки доречна окрема стогнація:
Неупереджена тріангуляція!
Засобів зайвих цереброкастрація,
Гіпертоксична персоніфікація ?
Влучно, доречно, квазінестерпно,
Загальновідомо та метаущербно?
Конгеніально але біфілярно,
Мегаінтимно ніж популярно...
Зайвих конкрецій та аберацій,
Плюсквамперфектних реверберацій -
Тупо конкретним кверкус пер церебі!
Хто не дотумкав: дишлом по черепі!
Що тут утнули за павутиння?
Гносіо-майже-логічне коріння...
Хлопче надибав манеру писати -
Всі хто був поруч - напівварьяти...
А щоб від пихи, бува, не пОмер ти,
Скажемо прямо - напІвваріОметри!
Щоб же тобі тут такеє утнути?
Переосмисливши вмить все забути???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=71123
дата надходження 28.04.2008
дата закладки 15.05.2008
М.М.
Ми навчились мовчать. Певно, стали мудріші
За п’ять років, п’ять кроків – угору чи вниз?
Тої мудрості повне старе кладовище,
А воно – все рідніш від тієї весни.
Схолодніла стрімнина змиває загату,
В нове русло шумує потік наших днів.
Сенс втрачає усе, що лишали на згадку:
Не зігріти рукою холодний граніт.
Звиклий з часом тягар серцю нести не важко,
Та щовесни нестримно прямує сюди
Стріпотіла душа, як із вирію пташка:
Щоб згадать? Спом’янути? Чи й справді – знайти?
Озирнись у задумі кругом – і відчуєш,
Угадаєш у тихім чеканні землі,
Як з деревами, полем, селом резонує
В наших душах - його закарбований слід.
На обличчях живих ми знайдем його риси,
А портрет – лиш міраж на цупкім папірці…
Ми навчились мовчать. Лиш сльозиночка зблисне
На старечій, ще й досі рум’яній щоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=67640
дата надходження 06.04.2008
дата закладки 24.04.2008
де ви, браття? де ви? де?
чи повернетесь до мене?
час нитки свої пряде
на хрещаті гобелени...
залишились на війні
під підбитим бетеером,
привезли в есесесери
вас у цинковій труні...
відбиває відблиск цинк
сліз сестринських, сліз родинних -
брат, онук і мужній син
повернувся в Україну.
повернувся вантажем
славнозвісним «номер двісті»...
гострі почуття на вістрі
не розкриють цинк ножем.
...на хрещаті рушники
вишиті на два кольОри,
час лягає на цинкИ,
з гір чужих принісши горе.
колір чорний - то журба,
а червоний - то кровиця...
і на небо, і на лиця
біла стелиться канва...
в площу Красну камінь кинь
із чужого Кандагару,
Україно, то твій син
в твердь земну лягає даром.
не тебе він боронив
у проклятім тім Афгані,
щоб сидів в Кремлі Вованич
кров юначу він пролив...
та немає вороття –
а в Чечні у роті N-ській
віддають своє життя
хлопці з Вологди й Смоленська,
де чекають матері,
як чекають сина всюди -
небо, зорі угорі
одинакові... і люди...
...на хрещаті хоругви
в батьківських руках старечих,
час прокляття до Москви
материнських та лелечих...
де ви, браття? де ви? де?
повертайтеся, сокОли!
вас із пам’яті ніколи
злодій-час не викраде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60099
дата надходження 22.02.2008
дата закладки 05.03.2008
«Чи заплаче серце одно на всiм свiтi,
Як я з вами плакав?..»
(Т. Г. Шевченко « Думи мої, думи мої»
1839, С.-Петербург)
долю з повним келІшком не п‘єш,
й проклинаєш свою,
огортають думки
і п’янять ще сильніше ніж хміль.
хоч багато пройшов,
побував не в однім ти краю,
та ніде свою тугу і сум
приховати не вмів.
повернутись не можна
снігами захмелених зим,
і сріблиться морозом
в волоссі твоїм сивина…
хоч в осіннім смерканні
ще місяць зійшов молодим,
ти товариш його -
буде туга на двох лиш одна…
а під ранок твій друг
пусту постіль теплом освітив,
ти ж очей не стулив,
наче воїн боровся в бою…
лиш тепер зрозумів:
від печалі не можна втекти -
ради чого ж тоді
залишаєш домівку свою???
© 30-11-2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61001
дата надходження 28.02.2008
дата закладки 29.02.2008
Миколаю
Ми Мовчки
Молились Малими,
Молодими
Ми Мріяли
Мати Магічну Мету…
Медитації Медом
Миттєво Маліли,
Мокрі Мешти
Минали Монтани Мосту…
Молокаву Муку Місять
Містом Машини,
Мчить
Маршрутом
Магічного Мороку Мить…
Мерзлий Місяць
Мовчить -
Молодіє Малинно,
Мідно Меркне
Мінорність
Минулих
Молитв…
© 23-12-2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59175
дата надходження 15.02.2008
дата закладки 17.02.2008
Сни Собі Солодкі Сад Старий Співає.
Стримує Самотність - Серпень Спас Стрічає.
Стримувала Стріха Сліз Солоних Струмінь.
Стомлювалась Стиха Свята Сила Струму
Стіни Спальні Стинуть - Сутінь Сріблом Сипле.
Сливи Сині Стигнуть. Сад. Самотня Скрипка.
Струни Скрипки Спали, Смикалися Сонно…
Схлипували Скали Солоні Сезонно.
Скинуті Сандалі - Світанкове Скерцо.
Сонячні Скрижалі Світле Спасли Серце.
Сипляться Сніжинки - Стеляться Степами.
Стерлися Стежинки Срібними Стопами.
Сьоме Січня – Свято, Скоро Сколядуєм
Стилічним Стакатто Сінно Сни Сумують.
Світла Серенади Садом Сни Скликають.
Сонячні Сонети Спів Свій Сповивають.
Снігурі Синиці Серед Срібла Снігу
Солодким Суницям Стелють Сіті Сміху.
© 18-12-2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58578
дата надходження 11.02.2008
дата закладки 12.02.2008
Весну і осінь повінчало літо.
В веселім птаства щебеті розлита
Ранковим золотом крізь шибку благодать.
Перлини сонячнії сяють в чистих росах –
Аж хочеться таких пісень співать,
Яких ще не придумано і досі.
Іще не скоро задощиться осінь,
Щоб Харків жовтим листям сповивать.
Іще любов любистком проростає,
Ні зрад ані тривог вона не знає,
І я спішу з обіймами до тебе…
Чого ж тоді зірками плаче небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57835
дата надходження 06.02.2008
дата закладки 06.02.2008
Здравствуй! Как долго друг друга не видели –
Все и не скажешь на клетчатых листьях.
Нынче у нас неба старого жители
Штопают белым лазурные выси.
Нынче весна, что-то будто бы путая,
Рушит январь. Птицы мчатся по кругу.
Только мне хочется (может, я глупая?)
Вновь быть расстрелянной зимнею вьюгой.
И чтоб покрыли седины искристые
Лысину старого парка у дома.
А у тебя, там, где серые пристани,
Знаю, сейчас все совсем по-другому,
Там ведь балтийские волны царапают
Берег и сизую гальку утюжат,
А облака снежно-белою лапою
Горы скрывают от северной стужи,
В окнах видны сквозь кленовые веточки
Крыш скандинавских рельефные скаты…
Только я, комкая лирику в клеточку,
Снова печатаю глупо: «ну как ты?»
24.01.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=55977
дата надходження 24.01.2008
дата закладки 03.02.2008
Від музики її, гадаю я,
Так легко розриваються окови,
Що серце стримують мов солов’я
У клітці неокриленого слова…
Така вона, гартована вогнем
На припічку лихої днини,
Напоєна підсоленим дощем
І щиро нагодована полином.
Така, бо серед круглої землі –
Не біла, не чорнява – сива…
З глибокими борознами на тлі
Довічна одиначка хвороблива,
Зімнеш її, як глину дитинча
Невпевненою в здатності рукою,
І миттю, мов під склянкою свіча,
Вона здихне останньою сльозою…
І раптом, як пташина до зерна,
До неї хтось у відчаї звернеться –
То музикою ніжною вона,
Мов Вічністю, до серця доторкнеться.
Прислухайтесь. Почуєте у ній
Гіркоту неминучої розлуки…
Не дайте захлинутися одній -
Єдиній у безодні муки!
Ви знаєте її столикий світ,
Ви діти того світу непростого…
Любіть свій неповторний родовід
І музику святу своєї мови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42435
дата надходження 12.10.2007
дата закладки 30.01.2008
Знов падає сонце, і небо втопилось
у згустках багряної теплої крові
до ночі 130 хвилин залишилось
ми будемо вести відверті розмови
як поглядом можна секунду спинити?
сховати в провалля чорних зіниць?
я спраглими пальцями буду ловити
розжарену ніжність твоїх таємниць.
у тьмяному сріблі .без сну і повітря.
без жодного зайвого жесту і слова.
на грані солодкого божевілля
ми будемо вести відверті розмови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=55551
дата надходження 22.01.2008
дата закладки 27.01.2008
На вулиці міста сонного
Спускалась зима напудрена
Сніжинки вплітала в кучері
Дивилася в гладь калюж.
Далеко тікало сонечко
Згортаючи білі промені
Оголений світ засмучено
Ховався у теплий плюш.
А ти годував метелика
Нектаром своєї ніжності
В просторій вітальні з мріями
Де вікна виходять в сад.
Зима пропливала човником
І кожну зустрічну вулицю
Торкалась густими віями
Наводила сніжний лад.
7.12.07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51927
дата надходження 21.12.2007
дата закладки 23.12.2007
Перший півень плаче пізно,
Поросята пиво п"ють,
Прадід по полю проходить,
Пташки пафосно пливуть.
Полетіло пір"я подаль,
Поряд парубки пройшли,
По похміллю пити просять...
Поросята попилИ!
Підпалити папіроси
Прагнуть парубки, плюють,
Піших полум"я попросять,
Піші подумки пошлють.
Прикро п"яним повертатись,
Поглинають почуття,
"Поможіть підняти пам"ять!"
Правда, парубки, проста.
Понапились перед працей!
Поле поорать підіть!
Просто потім постривайте
Після п"яти пляшок пить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46722
дата надходження 18.11.2007
дата закладки 26.11.2007
Вітер, білий, як сон,
Заспівай-но мені колискову.
Знову прийде весна,
Знов подовшають тіні дерев
Я послухаю рідну, українську оспівану мову,
Що початок у сутінках сивих бере...
Споночілі поля в листопаді,
Чи вихор бузковий,
Аж до обрію тягнучись, просять води і тепла...
Вітер, білий, як сон,
Заспівай-но мені колискову,
І тривоги розвій
По безкраїх, по диких степах.
Назбираю дощу
В очереті замріяно-темнім,
До криниці піду
З тим дарунком у хвилях долонь –
Вітер, білий, як сон, прихились до старенької верби –
Ти відчуєш, як котиться в ній відгомонь
Вітре, білий, як сон,
Заспівай-но мені колискову –
Тільки ти, той, що темною ніччю не спить!
І відступиться повінь, і дзвін золотавий навколо
З неосяжною радістю знову для нас забринить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45269
дата надходження 06.11.2007
дата закладки 08.11.2007
Нерозважливим здається, хто вагається,
Хоча виважено зважує відомості.
Він вагітний цим, вага ж його вважається,
Неважливою - у стані невагомості.
А наважитися треба, як не важко це,
Важелі важкі й важливі переважити.
Буть відважним і не втратити своє лице,
Важливіш за все в житті цьому, найважчому...
Переважно неважким він потім видасться,
Вчинок, що дається нам з важкими муками.
Хоч важкі ми на підйом - вставати прийдеться,
Все - одно, щоб поважатися онуками...
осінь 2001р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45069
дата надходження 05.11.2007
дата закладки 08.11.2007
Не встигла зібратися вранці -
Старенька гукає в печалі:
-Ой, горе! Прокляті поганці
Увесь обірвали фізаліс!
Кажу: “Не журіться, ну що Ви.
Аби то - все горе у світі!
Чекайте – ще кращими знову
Зростуть навесні наші квіти”.
А справді, в безсилому віці
Чому ще стареньким радіти?
Кошлатим зманіженим кицям,
В пилюці, в недопалках – квітам...
Кінцівки болять і німіють –
Пусте! Чи ж ми – ніг не ламали?
Страшніше за все, зрозумійте,
Що й розум відходить помалу.
Мов бранець пов’язаний – мозок,
Бо зовнішній кожний подразник
Проб’ється крізь мури склерозу
Хіба що з десятого разу.
І все – обертається сумом.
Нам радість – а бабі розпука:
Хто їй – ця дівчИна-красуня,
І де її люба онука?
Невірче вдивляється мати
У літнього сивого сина,
Бо в пам’яті – інша закладка:
Маленька слухняна дитина.
Як звично, в вікно подивитись –
І вгледіти клумби порожні...
Залиште бабусям ці квіти!
Весняних – чи всі вони дОждуть?
...Виходжу з під’їзду. Дивлюся:
Вціліли окремі рослини.
- Не плачте! - Кричу я бабусі,
- Лишилась іще половина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40942
дата надходження 29.09.2007
дата закладки 31.10.2007
Весняний ранок ніжний, як вуаль
Світ огортає сонячним промінням.
Дзвенить роса срібляста, мов кришталь.
Блукають в травах тіні-сновидіння.
Рожевий цвіт прибрали пелюстки
І пишно так підносяться над світом.
Зеленим листям шелестять гілки,
Розчісує волосся вітам вітер.
Послухай, як мелодія тремтить
У ніжних звуках сонячного ранку!
Ген, ластівка взлітає у блакить,
І припадає крильцями до ганку.
Вже сонце прихилилось до вікна,
Як м’ячик, покотилось небом над землею.
Над річкою схилилася Весна,
Милується чарівністю своєю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22077
дата надходження 26.02.2007
дата закладки 23.10.2007
Впади! З небес найперша блискавице
На пагорби, що сплять спокійно.
Хай мертвий сніг заграє-заіскриться
Під ще прозорим сонячним промінням
Останніми потугами життя
Перед важким і довгим забуттям.
Стечи краплина кожна в чорнозем!
Зелу тугому, що аж пнеться вгору,
Дай сили, і погожим світлим днем
На грудді запалають світлі зорі,
Роса найперша – чиста і ясна.
В перлинці кожній оживе весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22078
дата надходження 26.02.2007
дата закладки 23.10.2007
Не потрібений землі сніговій?
Угамуйтеся, хмари кошлаті.
До озерних примружених вій
Припадають сніжинки кудлаті.
Вимальовують присмерки тіні,
Ходу втомлених літ і хвилин,
І тріпоче узорами іній
На просторих етюдах долин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22079
дата надходження 26.02.2007
дата закладки 23.10.2007
По вікнах вагонних,
Мов рамах віконних,
Щось тихо й натхненно вистукує дощ.
Із смутком холодним
У серці знов спомин,
І ти в моїм серці – небачений ХТОСЬ.
Ми всі пасажири
В життєвому вирі,
Нехай без вагонів, купе чи плацкарт.
Ми всі пасажири –
Без миру й у мирі,
Хто фініш пройшов,
Хто став тільки на старт.
Життя – швидкий поїзд,
Проходить без збоїв.
А раптом зупинка –
Зупиниться хід.
І час переломів, затримок, застоїв,
Помилок чужих, щастя, горя і бід.
Усе це проходить…
На станції входить,
А, може, в життя новий зовсім цей ХТОСЬ…
По вікнах вагонних –
Він все не проходить –
Щось тихо й натхненно вистукує дощ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22080
дата надходження 26.02.2007
дата закладки 23.10.2007
Травою ніжною я огорну твій легкий крок,
Росою чистою впаду в прим’ятий слід.
Світанок – це рапсодія для двох,
Хмільними чарами повитий білий світ.
Заграє перший промінь у саду,
Замерехтить в рясній росі світання.
Світанок – я туманом припаду
В обійми милого, у трепетне чекання.
В його долоні покладу чоло
І зашаріюсь, як мала дитина.
Світанок – о незміряне тепло,
Цілунками голубить нас невинно!
І я сльозою щастя затремчу,
Маленький страх душі омию.
Світанок сонцесяйную свічу
Дарує нам, як трепетну надію.
Я помолюсь: хай оминає нас жура,
Вогонь кохання грає в кожнім слові.
Світанок – вічна музика добра.
Світанок – це Елегія Любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22081
дата надходження 26.02.2007
дата закладки 23.10.2007