Моїй душі незатишно без Вас,
А з Вами – незбагненна насолода!
Знайомим кроком ранок обізвавсь –
І день засяяв, наче мила врода,
І закружляв, немов жаданий вальс.
Хтось приземляє: «Це пусте, облиш,
Твої давно повідцвітали травні…».
А ти, любове, грієш і болиш,
Бо Ви зі мною в яві і у тайні,
Де я літаю, як весняний стриж.
Моя душа не зна зимових літ,
В її очах сади квітучі, луки.
Комфортні їй і віз, і зореліт,
А безкінечно любі – Ваші руки
І чулий погляд, що несе привіт…
7.02.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716812
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 18.02.2017
моя молитва убивает
во мне
безверие
тот кто собой осмыслен
уже святой
боль
посезонно становится лишь
преддверием
жизнь
под диктовку смерти
очередной
кто недостаточно стих
чтобы быть
услышанным
тот слишком громок
для мыслей
сверхзвуковых
чувствительность к свету
в словах
у таких завышена
тьма их проявит
молчанье озвучит
их
я принимаю себя
без тебя
и примесей
нет никаких религий
богов
и нас
есть только смерть
и она назовет по имени
всех
кто других сжигая
в себе
погас.
*фоновая композиция –
Ulver «Solaris»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644510
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Один ліхтар на двох... Летить проміння...
Холодний дощ заграв нам на гітарі
Іспанські ритми... Легші, ніж пір'їни...
Фламенко витанцьовують примари...
Прошу тебе я щиро і відверто -
Ти не тримай всього людського зла...
Малюєм те, що було колись стерто...
Помовч заради нашого тепла...
19.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645323
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
холодному сердцу не дышится
|легче|
горячее сердце не греет
|себя|
не лучше ли быть для тебя
|бессердечным|
быть тем по ком вряд ли другие
|скорбят|
я точно из тех кто тебя
|ненавидел|
когда полюбил
но не стал бы менять
|внутри ничего|
мы без чувств инвалиды
и те кого в чувствах
|заочно|
винят
вблизи от людей
с их тенями сближаться
но лишь отдаляться от тени
|себя|
любить это жить
|средь цветных декораций|
любить это ждать
пока тени
сгорят.
*фоновая композиция –
Lycia «Autumn Moon»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601863
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 25.08.2015
однажды я смотрел на дерево за высоким забором
оно стояло настолько тихо и незаметно
насколько умело
и настолько одиноко
насколько это возможно представить
в тех благоприятных условиях
болезненной нехватки кого-то другого
кроме себя
всем своим видом оно показывало насколько
сильно хотело быть с теми
другими деревьями
всеми своими свободолюбивыми листьями
каждый из которых в свою очередь
несдержанно нашептывал
всем и каждому
о том как хотел бы быть на той стороне
а на самом деле
чтобы их свобода длилась чуть дольше
чем та пара коротких мгновений
перед падением
на землю
дерево же просто хотело быть тем
кому повезло быть вне границ
этого высокого забора
кто случайно или не очень
но оказался за
ним
оно тянулось
оно качалось
оно кланялось
ветвями
из стороны в сторону
из года в год
изо всех сил
к тем другим
свободным
чтобы казаться ближе
хотя бы на мгновение
оказаться
к ним
ближе
но лишь растягивало
или ломало
преданные ветви
теряя родные листья
падающие одинокими
каплями
времени
на землю
*
однажды я посмотрел на дерево
за высоким забором
но его там не было
не было ни забора
ни всех остальных деревьев
как и не было листьев
одиноко и неподвижно лежащих
на влажной
земле
был только один
сплошной
непроходимый
вечносоленый
лес.
*фоновая композиция –
Drudkh «Glare Of Autumn»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600633
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Сипле акордеон переливами нот,
З-під гіллястих перстів листопаду.
Розімліла рілля від серпанкових цнот,
Що плетуть воскову серенаду.
Темп чеканить сумний обложним батогом,
Дощ на плоті гладкої калюжі.
Вітер скрипку дротів пестить злим терпугом,
Лад в обійми стискаючи дужі.
Музикує печаль між ознобу гаїв,
Паморозі тремтячим півтоном.
Босоного цимбалить болотом плаїв,
До кургану, що спить над затоном.
Віртуозно ріка, перекатом хвилець
Гасить ноти в байдужім полоні…
І сріблиться мелодії тихий кінець
Перелітним пером на долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544061
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Як затишно сльотавої пори
Вмоститися біля старої пічки
І слухати, як буки і смерічки,
Враз полум'ям охоплені рудим,
Нашіптують легенди і казки
Старого лісу. Блискітки грайливі
Пищать, немов комарики дражливі,
Гойдаються вогненні язики,
Облизуючи темряву густу,
Похмурі стіни покривають лоском!
На блюдці мед солодкий тане воском
І сон легкий наблизився впритул.
За вікнами вдаряє у шибки
Сирої мжі розсипана крупиця
І змокла осінь, мов руда лисиця,
Припала до кленової руки
І лащиться, шукаючи тепла,
В'ючи́сь довкола змійкою прудкою!..
У купелі чуттєвій супокою
Моя душа по хмарах побрела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524809
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Лугандон
Країна Лугандон,
Краяни лугандони -
Совковий ескадрон,
Невиліковні клони.
Нацисти-казаки
І власовці з стрічками
Із ханської руки
Звеличені Синами…
Оголений сатрап,
Оспіваний месія…
Зхазарений арап
З країни Тиранія.
Посунула мордва
Ордою у слов’яни,
Попереду Москва
З мечем веде „іванів“.
Спустошена земля,
Цвіте наруга в краї,
Бруд ллється із Кремля,
Мов, так шахтар гуляє…
Понищені міста,
Подерті в клоччя долі…
І боги без перста
Й раби божі без волі…
Стоїть на смерть народ,
Вмирає брат за брата…
Обожує заброд
Чужа колона п’ята.
Країно Лугандон,
Краяни лугандони,
Вас Золотий Батон
Веде в сибірські зони…
Де буде бог один –
Його прикріпить Раша –
Кремлівський „властєлін“,
Арешт, конвой, параша…
18 червня 2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517510
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014
Сльозливе літо
Цьогоріч слізливе літо,
Глум і жахи на душі…
Сотні славних хлопців вбито
В нашій Київській Русі..
Йде війна…- Війни немає -
Нам варнякають з Кремля -
В себе сам Донбас стріляє…
З уст злітає гидке - „бля…“.
Хижі полчища, бандити…
По-фашистському сусід
Рушить храми, палить жито…
Масний чобіт – брудний слід.
Розквітає сумом літо,
Соловейко занімів…
Хай у пеклу вам горіти,
Хто ординців цих привів…
Навесні розквітнуть маки,
Де тече юнача кров…
Прокремлівські посіпаки
На світанку вбили знов…
День і ніч біжать вояки
Через решето-кордон:
Чорносотенці, казаки
Розширяють Хану трон…
Чуйте нелюди прокляті,
Як ридають матері…
Їм весільної б співати
Й казать казки дітворі…
20 червня 2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517509
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014
[i]Доспіло літо поспіхом до слив,
Гливкої спеки піднебесся серпня.
Минула мить стрімких залітних злив,
У кволий ранок млосний і нестерпний
Тобі не пишеться, хоча не бракне слів,
Думок, чуттів, а радше неповторів,
У зліпку пам’яті, що досі не змалів
Тепло солоне, запізніле, моря.
З поліття мовчки лину у твої
Звукописи осіннього затишшя,
Там, на дерев оголеному тлі,
Так красномовно лиє небо тишу.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516782
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 13.08.2014
«Перли розсипані.
Нажаль, розірвана нитка…»
(Райнер Рільке)
Наш світ зруйновано.
Намисто днів і слів розірвано.
У жмені перли істин.
Міста людської віри
У руїнах. Тліє прах надій.
Свою містерію безглузду правлять
Тиран і лицедій.
Наш сад порубано.
Священних манускриптів попелище.
І дим гірчить
У стійлах скотарів.
Світ нетривкий.
Вервечку часу й молитов
Розітнуто. Розпалась
На ноти пісня Всесвіту.
Молись. Епоха зла
Прийшла дочасно.
Над світом душ панує мла.
І про останні дні святі
Пророчить сивочолий старець –
Монах, скрипторій і скрипаль.
І я цю казку слухаю, нажаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504379
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 15.06.2014
У покинутій кімнаті,
На полиці серед книг,
Замість вікон всюди грати,
Замість сонця сліпить сніг.
Замість місяця у пляшці
Є малюнок на картині.
Там герої всі у масці,
Нерухомі, наче тіні.
Замість дзеркала там простір,
Що зливається зі змістом;
На підлозі всюди кості -
У покинутомі місті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487240
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 02.04.2014
Душа пташиною лине у ніч,
Стукає у шибку твого вікна.
Стислась, - люблю тебе, - кинула клич,
Радо пристала на те ж я й сама.
Мене без тебе немає давно,
Я квітка у пустелі без тебе.
Прісним здається життєве все тло,
В’ється туга, пряжу з нього пряде.
Душно, горю, - погаси той вогонь,
Що постійно ятрить моє тіло.
Пульсує жила - торкається скронь,
Витри сльози, щоб серце не мліло.
01.04.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489662
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
«То город-дощ, холодний і зелений…»
(Майк Йогансен)
Дні як і вірші бувають різних кольорів: білі, чорні і навіть зелені. 17 березня якраз зелений день – люди вдягають зелений одяг, зелені капелюхи і навіть фарбують сиві бороди у зелений колір. Я подумав, що в нас, ірландців, більшість днів меланхолійно-дощаві. Але тільки не цей! Мені чомусь пригадалась давня легенда про мореплавця Майль Дуйна: під час плавання він приплив до острова де паслися тільки чорні і білі вівці. Якщо чорна вівця потрапляла у біле стадо, то автоматично ставала білою і навпаки. Я подумав, що в День святого Патріка всі ми вівці, а пастор у нас один і написав таке:
Вітрила вулиць – навіть вони зелені.
Трилистий день дощиська-скрипаля.
Скільки слів стають сьогодні човнами,
Скільки пісень стають сьогодні небокраєм
Сьогодні ми всі мандрівці-волоцюги:
Старі бородаті шкіпери і молоді юнги –
Пливемо від острова до острова –
Від острова Мрій до острова Пісень.
Адже кожен із нас керманич човна,
Що обтягнутий шкірою –
Давнього ірландського човна,
Що пливе через море Вічності.
Сивий пастух пантрує два стада –
Чорних і білих овець.
На острові, що зветься Життя.
Але кожна вівця самостійно вирішує
Чорною бути чи білою.
А в повітрі дзвін: над островом арфи
Проростають легенди листками шамроку.
День, коли можна забути журбу,
День, коли сумні пісні стають веселими,
День, коли ми згадуємо – ми всі ірландці,
День, коли з дідової скрині
Дістаємо старезні картаті кілти
Ми – кельти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486360
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Я война.
Пропади я пропадом.
Я сильнейший птенец
в инкубаторе.
Уж поверьте, с моим-то опытом,
я сожру вас к чертовой матери.
Убегайте. Целуйте выживших.
Говорите на двуязычии.
Ни за что меня не зовите!
Ни в одном из моих обличий.
Лучше ждать с работы уставшего
и рожать ему жизнь. Пусть мается.
Чем впустить его в мир нападавшего,
где беру себе все, что нравиться.
Я война.
Подыхать бы мне, люди. Не трогайте.
Но вы сами всегда приходите.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482740
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 01.03.2014
Сльозами вкрилася моя земля.
Від крові почорніла і від болю.
Не чути більше співу солов'я,
Бо спів тепер заглушений мольбою.
Хіба за те боролися діди,
В вогні щоб Україна потопала!?
І щоб життя, гаряче й молоде,
Онуки їхні Богові віддали.
Хустину чорну мати одягла,
В останню путь провести свого сина,
Героя, що в живих тепер нема,
Героя, що помер за Батьківщину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481149
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
...сни обриваються у твоїй пам'яті
липнуть до слів інтонації холоду
нову шкіру наче повітря
ми поділимо порівну...
ось вона стоїть за стіною ядучого диму
перев'язує твій поранений спокій білим ганчір'ям
лютий ховає її обличчя
лютий стелить тобі під ноги матрац із пір'я
бо ж насправді ти привязуєшся не до неї
а до її порожнечі
і відчуваєш найтоншим нервом
як пульсує на шиї у неї сонна артерія
як пробуджується у її погляді почуття ворожнечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476940
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Напряла за ніч, набілила
Таких дивовижних красот!
Мов атласні білі вітрила,
Мережать ліси горизонт.
А срібла на вікнах, а хутра!..
В молочному губиться світ
І крига тонким перламутром
Ясніє на місці боліт.
Як білі ведмеді полярні,
Кущі одяглись в кожушки,
Синиці, мов айви янтарні,
Засніжені вкрили гілки.
І ветхий димар бородатий
У смушку поважний, як пан,
Крізь танучі клаптики вати,
Сотає молочний туман.
Потягує люльку дубову
І сизий викашлює дим,
У пе́чі потріскують дрова,
Охоплені палом рудим.
А в турці посапує кава
І пінка повзе крадькома...
За вікнами горда, як пава,
Блукає розкішна зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476243
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 01.02.2014
Сніги курили в темряву, як ладан,
Шарілися від крові і вогнів,
Писалася новітня Іліада
Під брязкоти шоломів і броні.
Зима рипіла тужно під ногами
Під знавіснілі вибухи гранат
І пеленали янголи снігами
Тих, що по різні боки барикад.
Дві блискавиці, дві нерівні сили
У ковдрі диму, темній і густій...
І плакальниці гірко голосили:
Когось несли в рядні, як на щиті...
Комусь іще весна недобриніла,
Недоцвіли бузки і алича...
Ворожа куля вп'ялася у тіло,
А при собі - ні шаблі, ні меча...
Ані тобі найпу́щого* набою,
Лиш двоколірний прапор у руці!..
А поряд непорушною юрбою
Щити́ли* Звіра продані бійці.
*Найпущий (діалектне) - найпростіший, найслабший.
*Щитити - захищати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475428
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 30.01.2014
всепоглинаюча печаль,
повітря враз забракло
в грудях.....
ковтаю у пігулках жаль,
і дико в очі дивлюсь
людям.....
тремтіння рук,
надія втоплена у келихах
мартіні....
труюсь свідомо
в димі сигарет
і тілу знов приємно
від снодійних.....
чекання марне,
барви сенсу
зблідли...
зима без снігу,
мрії зникли....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468056
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 28.12.2013
С.К.
Слова, що стихають, зустрівши твій погляд,
Слова і ретельно підібрані значення -
Вони залишаються в пащі горгойля,
Мережам змовчавши про наші побачення.
Легкий напіврух вистилається снігом,
Фасади тремтять горделиво-довершено.
Фільмуємо Всесвіт на тлі чорно-білім,
Тому так повільно будуються речення.
Уважно вслухаюсь у шурхоти в тілі:
Воно відгукається не на мелодію...
Без зайвих вагань позатуплюю стріли,
Місця для мовчання дефісом заповню, бо
Умови задачі, звичайно ж, відомі,
Укотре зіграю старого Бетховена.
Танцюймо на мачті старого порому,
Жонглюючи поки законними мовами.
P.S. коли взаємна швидкість падає до нуля і світ навколо зупиняється - тоді тільки є можливість заглянути в Іншого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465141
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Вам історію розповідаю,
Може бачив, чи чув, наче дзвін...
Та цю владу я вже зневажаю,
І, нарешті, бажаю я змін!
в ніч на 30.11.2013р.
- Скажи мені, любий Андрійко,
Навіщо прийшли ми сюди?
Цей голос з трибуни так дзвінко
Лунає... Накличе біди...
Ті лідери чубляться завжди,
Бо мають бажання і хист,
Всієї ж не скажуть нам правди
І то є політики зміст!
Я хочу тебе лиш кохати,
Без зайвих життєвих проблем,
Щодня повертатись до хати,
Неначе в гніздо журавлем,
І в наших з тобою стосунках
Не було щоб кривди й валіз,
А тільки духмяні цілунки
Й натхнення до радості сліз...
- Ах, люба моя Катеринко,
Ось тут, на Майдані, при всіх
Зізнаюсь: неначе іскринка
Палає у грудях моїх,
Кохаю тебе неймовірно,
Й бажаю не менше твого
Нам жити достойно і мирно!..
Ми тут захищаєм кого?
Повір, не політиків-блазнів,
І навіть не вибір ЄС,
А власну надію і гідність,
І то не сценарій для п'єс...
Он бачиш, йдуть слуги знущання,
Тримайся за мене й співай,
Бо разом ми - сила Кохання!
Вставай Україно, вставай!
То була остання промова...
З кривавим й розбитим чолом
Андрійко сказав лише слово:
- Кохаю!..
А беркут зі злом
Продовжував їх лупцювати,
Лежачих! ногами в живіт...
Що скаже він дома, де мати
Чекає його у воріт?..
Весь світ те побачив наразі,
Весь світ те ураз засудив,
Лише «папєрєднік» в екстазі
Сховав «под ухмылочкой» гнів...
Не буде їм прощення! Крові
Дітей їм народ не простить,
Бо глузд усілякий здоровий
Ця влада вже втратила.
Геть!!!
І кожен з нас мусить свідомо
Цей вибір сьогодні зробить:
Або ми на кухні удома,
Чи йдемо життя боронить?!.
12.12.2013
Фото:
http://news.bigmir.net/ukraine/779345-Poslednie-minuty-pered-razgonom-Majdana--FOTO-#6/88/c358c0f5ea0f3e280e89c9e250fda886.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465547
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Не тот ли друг,
Который взяв тебя за руку,
Не уведет в плохой приют.
Не тот ли друг,
Который в трудную минуту
Покажет правду,
И не подведет.
Не тот ли верный,
Что узнав измену,
Твою, или тебе,
Всегда поймет.
И настоящим быть,
Это не то что первым,
Это не греться возле,
Лишь когда тепло.
Слава Ф.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460824
дата надходження 16.11.2013
дата закладки 16.11.2013
Тисне голову не біль,
а спогади,що розпирають
незабутим вийшов ти,
а не я - всі знають.
що ж в цю осінь має статись?
серед темноти і гніту пил.
залишається читати
і чекати на сто нові жил.
три пропущених дзвінка,
сім сторінок до кінця..
впертість-головна чеснота!
твого й мого \"я\".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457374
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Замочная скважина.
Дождь.
Время бежит в года.
и Ты туда.
Спрятав зонтиком
Кофе стакан,
иду под холодный мост.
Ветер между волос.
Что уж теперь.
Время- зверь,-
Сожгло города.
Пополам.
Ты остался там.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447467
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Забігаю вперед,
Застібаю до верху
комір.
Ще би день, ще б
останній метр.
Школа, сведр,
Ілліада. Гомер.
Ти мене оживив- і помер.
Сушу крила, палю вогонь,
надягаю лише на свята.
А ти світиш мені,
і смієшся як бог.
платиш мовчки
в маршрутках за двох.
Гра зі мною того не варта.
Ти все ближче, читаєш
книжки, які я тобі радила
вчора.
Ти питаєш як день, пам"ятаєш
моїх людей і
коли була хвора.
Ти все ближче, ти поруч,
ти тут.
Я далека звідси страхами,
що ростуть.
Мої демони твоїх зжеруть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451311
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Упертий дощ періщить повсякчас
І дзюркотять на шибках ці потоки
Постійно розчиняючи на шмаття нас,
Постійно ломлячи надії кроки.
Летять потоки, бризкотять вогні
І світло загортається у тіні,
А серце хоче вибитись з імли -
Кудись воно уперто нині лине.
Лиш дощ періщить змучено кудись
І заливає шлях невпинним крокам,
Думки у край тепленький подались,
Щоб свіжими вертатись з кожним роком...
23.09.2013 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450577
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Полночь. Ты уже спишь и, конечно, не слышишь,
Как осенняя ночь утопает в ненастье
И как капли дождя барабанят по крыше,
Как сжимается сердце, не требуя счастья.
По запястью струится вода ледяная,
Я подставила руку, мне даже не больно.
И взмывает всё выше полночная стая
Звёзд, светивших столетия мерно, спокойно.
Позабудутся наши обиды и ссоры,
И не то, что спокойнее... Просто так легче.
В голове что-то мутное, мысли, повторы,
И не занятый спорами нашими вечер.
Всё как будто не с нами. Тусклее страницы,
И ветра - холодней. И темнеет не в восемь.
Я болею, наверно... Знобит и не спится...
Ты поставишь диагноз: "Всё ясно мне. Осень."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448725
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 13.09.2013
все эти знаки препинания
это знаки внимания
оказываемые слову
чтобы добиться твоего
расположения
и достучаться до каждого
внутреннего голоса
в тебе
их мало
их чертовски мало
для свободного плавания
моих мыслей-утопленников
в твоей голове
мне так часто не хватает
их многозначительного молчания
скрытого в неозвученных
формах
что я попросту не могу передать то
чего так не хватает
тебе
я не способен объяснить
всей |твоей| вселенной
то ради чего они
каждый раз
тонут
в потоке
|озвученных|
форм
мне недостаточно их
настолько
что когда я ослабляю и сжимаю легкие
так сильно и болезненно
сдавливая собственные
слова
то нарушается словообращение
и нормальная циркуляция
их |полных страсти|
значений
из-за чего те начинают медленно
и мучительно тихо
во мне
задыхаться
мне становится так невыносимо
|дышать|
когда знаешь что надо
сказать
а не можешь
потому что мысли уже остыли
в том самом потоке
|времени|
по которому не смогли доплыть
к тебе
или потому что немного не хватило сил
долететь
к границам
твоей
вселенной
|п о н и м а н и я|
поэтому они сгорают
незамеченные
|и раздавленные
плотной стеной
непринятия их второстепенной
сути|
в атмосфере цикличного равнодушия
вселенской
души
а я медленно умираю
с каждым
недосказанным словом
намеренно убитым мной в утробе
сознания
с каждой неверно понятой
интонацией
до конца дней вызывающей у тебя
отторжение
жалость
и ненависть
с каждым насмерть покалеченным
перекрученным значением
приобретшим пожизненное уродство
в твоих глазах
*
но может когда-нибудь
ты заметишь мои знаки
и даже их будет достаточно
чтобы уже словам
долететь
до всех
|твоих
вселенных|
для того чтобы со временем
прорости в почве
вселенского понимания
чем-то близким
чего так не хватало
нам
|обоим|
ведь то
ради чего они каждый раз
безвестно тонут
в потоке
форм
и есть
любовь.
*фоновая композиция –
Ulver «What Happened?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444172
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 20.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2013
Постарі́ла яблунька давно -
Білочуба дідова потіха...
Всохле гілля пнеться у вікно,
Та плоди не гупають на стріху.
Постаріла яблунька і дід
Вже не той, зігнув старечу спину.
Притулюсь до скошених воріт,
Чи, бува, не кличуть на гостину
Обважнілі пишні гілочки
Те дівча, що бавиться у травах...
Це ж мої усміхнені роки!..
І мою чуприну кучеряву
Розкуйовдив теплий вітерець!
Скільки весен збігло потічками,
А душа літами навпростець-
В дідів сад: до яблуньки, до мами...
Під скрипучі видихи воріт
Аж роса навернеться на очі!..
Постаріли яблунька і дід,
А душа старі́тися не хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435978
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Я віддав би тобі весь Ельзас,
Лотарингію, Нижній Рейн,
Та мені уже недруг час,
І я п'ю з ним теплий глінтвейн...
Я віддав би тобі весь Прованс
І частинку Альпійських Гір,
Та мене любить дощ серед трас,
Одинокий як я Синевір...
Я віддав би тобі Ватерлоу,
І Тауера темні стіни,
Та в мені вже густіша кров,
І усі знайомі - то міми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428778
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 04.06.2013
стараюсь держаться
держа тебя в приграничной зоне
сердечного отчуждения
хотя почти уверен
что она не пригодна для жизни
еще в ближайший десяток
световых лет
назад
но xуй знает
всякое может случиться
и всякие могут
мертвые особенно
любят
жить
поэтому и держу
а впереди что?
быстротечное прожигание
проживания своей
полусмерти
без возможности успеть
вспомнить что было до
тебя
и во время
либо
вязкая тягучесть бесконечности
из-за ощущения расширяющейся
пустоты
в виде насильной нехватки твоей души
во мне
и всё еще сочных кусочков
твоего сердца
вырезанных
вместе с отрезком жизни
после
смерти
сопровождаемые лишь мыслительным
абсцессом
и только он удержит тебя
на плаву
такое одинокое время
есть лишь медленная ампутация
конечностей
потому что нет желания
когда-то
ходить
или когда-нибудь
писать
кому-нибудь
это потеря
слуха и мировоз|зрения
полная атрофия действительности
недействительным
это когда ничто не становится прошлым
и прошлое не сменяется будущим
просто потому что
их
уже
не стало
а ты вроде бы и не жил
никогда.
*фоновая композиция –
Dahlia'sTear
«6th Sky Spellbound The Circles»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429131
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 04.06.2013
Змокла вулиця замовчала
Ти замовила чорного чаю
Під дахами столітньої кнайпи
Мандрувала у текстах Карпи
Гімалаї серед бруківки
Виростали всім непомітно
А Тібетський монах Бао
Доливав тобі гарячого чаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429338
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.06.2013
По мокрій бруківці
Крокує примара,
Людська то душа
Ніби вигнана з раю...
Спустошене серце
Повільно так б'ється,
Ліхтарне проміння
На неї проллється...
В руках несе щастя
Чи те що лишилось,
Питає душа,
Навіщо молилась ???
Не бачить вона
Милосердної ласки,
І краще не стане
Від знятої маски...
Стороння персона
Вона у цім світі
Чекає самотня
Останньої миті...
У чиїсь долоні
Надію вдихнути,
І більше одною
Ніколи не бути....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428210
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Коли ти ввійшла, я напевне знав, яка у тебе душа -
свіжа й терпка, мов апельсинова цедра,
таку ховають у складки суконь, щоб запах пристрасті
нікого не спокушав,
навіть якщо остання - надмірно щедра.
Коли ти ввійшла, я відчував на смак
твоє ягідне серце крізь панцир корсету й ребер.
Я був переконаний, що творитиму знову,
однак
нікого більше не малюватиму, окрім тебе.
Ти натомість бажала тільки один портрет -
цей намір мені у скронях місячний кратер виїв,
між нами замість сполучника "і" стояло лише "тире" -
там, де твоя обручка змикалась кільцем на шиї.
Ти приходила щосуботи, стукаючи підборами об бруківку біля мого вікна,
стримано посміхалась, поспіхом переступала поріг,
і в безладі акварельно гірких кімнат
лишала по собі післясмак, який я так натхненно беріг.
Я довго і ніжно віддавав тебе полотну,
намагався вкласти у нього хоча б мізерну частку
своїх нудотно-болючих ночей
боявся, якщо в гарячу каву твого волосся без зайвих розмов пірну,
одразу мене зсередини обпече...
Між нами напнулася осінь, мов пуповина,
годувала мене тижнями, самотою, а на сніданок - мокрим опалим листям...
Скажи, скільки б коштувала твоя оголена спина,
якщо б я платив поцілунками тільки кистю?
Останній мазок лягав на твій комір, неначе жертва,
благаю, заший мене навіки в своїх рукавичках,
щоб пальці взимку не мерзли.
Впадати у відчай - надто погана звичка,
якщо я все життя кохатиму тебе пензлем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424164
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 26.05.2013
Моє ім’я тобі вчепилось в глотку,
Як генетична вада мовленнєва.
Так повелось:
Якщо Адам любить шарлотку,
То в цьому неодмінно винна Єва.
Якщо у Данте хист ковтати драми,
То це вина святої Беатріче.
Приходь сьогодні лікувати шрами,
Ще хоч разок побрешемо у вічі.
А потім йди. Втікай від фаталізму
Розкушуй від напруги зубні пломби
Накачуй силіконом нерви, тромби
Бо ти ж не винен, що в силу трагізму
Став жертвою моєї гекатомби
В ім’я не ампутованого егоїзму.
Моє ім’я тобі вчепилось в м’язи,
Виводь його відбілювачем, хлором.
Перемагай у собі відчуття відрази,
Торкатися мене, мов биту кором.
В тобі хлопча ніяк не постаріє,
В мені – суцільні лазарети та в’язниці.
Але чогось мене смертельно гріє
Твоя брехня, накидана в зіниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426007
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 20.05.2013
Трамвайний гул щораз гуляє містом
І дзвінко Ратуша дванадцяту проб’є,
В шаленість дня занурились туристи,
Нептун одвічно щедро воду ллє.
І ми занурились в симфонію предвічну,
Кудись женемо і кудись йдемо
Шалений Львів дарує добру пісню -
Тому так важко не любить його.
16.05.2013 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425313
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 17.05.2013
За межами зупинок
Є і злети,
Такий собі життя
Невинний жарт,
Коли вперед
Під постріл пістолета
До фінішу летить
Надривний старт ,
Коли біжиш,оддавши
Естафету,
Назустріч іншій
Смузі перешкод,
Коли відкрив усі
Свої секрети
І вклав в майбутнє
Світлий світ свобод…
Запам`ятай :
Ота найвища НІКА
За дном поразок
Жде на тебе там,
Де сила духу
Надто завелика
На те, аби вклонитися
Штормам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422504
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
В этом городе мертвые душы
Ходят парами чтобы не пропасть
А мой храм безисходно разрушен
Кто же полную дал тебе власть ?
Я стою на осколках надежды
Полумрачных ,разбитых святых,
Они смотрят скорбя безмятежно
Задыхаясь в пыли обид....
В этом городе солнца не будет,
Мраком серым покрыты дома,
Одиночество ночью разбудит
Чтоб напомнить....
Я снова одна.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422157
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 01.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2013
улицы пахнут смертью больных
ночей
всё еще воспаленные
фонарями
город терял наполнение
стал ничей
всё еще наш но уже далеко
не с нами
мы остаемся
|прежними| вместе с ним
всё забывая становимся
проездными
город однажды станет для нас чужим
мы для него
|не смотря ни на что|
родные.
*фоновая композиция –
Bersarin Quartett «St. Petersburg»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421739
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 01.05.2013
Ти ніжність моя чарівлива
Сопілка, що дзвінко луна
Тамуєш подих, мов вітер
Що перед грозою стиха...
Ти вчитель мій вічний, єдиний !!!
Завжди розумієш усіх
Плекаєшся часто у мріях
Буваєш сумна водночас...
Глибока мов океан Тихий
Й прозора як гірський кришталь...
Ти та, що дарує надію
У краще майбутнє життя
Люблю тебе тихо, беззвучно
Не хочу завдати я біль
І знаю, що ти моя віра
Душа і любов назавжди.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420913
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 27.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2013
Якщо чесно, то сніг все-таки не пішов,
Бо знаєш, такі речі рідко бувають в серпні,
Ти прошивала мене наскрізним сталевим швом,
Неперервним вузлом тамувала мою відвертість…
А коли я прокинувся уже восени,
Після кількох інсультів чи просто спонтанної коми,
Мені сказали, що дочекавшись снігу й зими
Ти повернулась до своїх проблем і причин суто власної втоми…
Залишила записку: «Не треба, прошу, не шукай»,
Просто на бланку рецепту на столику в операційній…
Зібравши речі, піймала тридцятий трамвай
І виїхала десь у свій особистий ще незайманий квітень…
А мені залишатись опалим листком на землі,
Землею, що так еротично очікує снігу,
Який не пішов у останню ніч на відміну тобі,
Який взагалі не пішов…він просто боявся вітру…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419138
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Тремтить вода, погойдується кладка,
Гірку робусту просвіток злизав
І золотава місячна лампадка,
Немов цитринка, пирснула у став.
На таці плеса лебідь самотою
Торкає першу сонячну струну,
Шовковий ранок срібною фатою
Його зажуру світлу огорнув.
Чекає лебідь любку білокрилу -
Чи де не зблиснуть крила на льоту.
А на хрумкій скоринці небосхилу
Сотає сонце пряжу золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418833
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 17.04.2013
У тебе однокімнатний світ –
Моя кухня й твої коридори,
Ти любиш збалансований свій політ –
Нижче стелі та вище підлоги…
Ти любиш, коли усе як є,
Якщо розпадається – то чекаєш,
Читаєш Ремарка, і твій Моне –
Найкращий Моне, із тих кого знаєш…
Ти хочеш просто перечекати сніг
У моїй нічній чашці чаю…
Для тебе: зустріч зі мною – збіг,
І лиш уночі ти кажеш: «Кохаю»…
І ти, скоріше, чекаєш його,
Того, хто діливcя терпким нікотином…
Ти щодня виглядаєш його у вікно,
Коли дивишся мені в спину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415365
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Все що доводиться слухати — радіо і твої кроки,
Спостерігати, як падають долу, до твоїх ніг — вірші
Сповзають зі стін, і змиваюся я, розмиваюсь,
Дощами якоїсь нашої спільної осені, нас єднала тільки вона,
Давала нам ліжка, простирадла, кімнати,
У вікнах ми бачили відображення наших зіниць.
Але потім весною — зима, зимою — розпечений вугіль,
Літо сипіло від сказу, розтинало себе — убивало,
Справжньою була тільки осінь. Тільки я й твої вірші.
Так дивлюся на тебе і в вбиваю в собі поета,
Відміряю рядками відстань, палю на вогні слова — всі мости,
Щоб не холодно цими затяжними морозами, цієї весни.
Я мовчу. Я тільки слухаю, як проходиш повз мене,
Скільки кроків ти робиш туди і назад,
Скільки сторін у тобі, скільки спогадів лізуть в голову із голови,
Стільки й вірші твої (стільки - я) все посилять знести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413162
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Твоїх світобудов сполоханий метелик
Збирав терпкий нектар нічних автодоріг,
Цих опівнічних шоу і завчених істерик,
І розсипав пилок. Бери - це оберіг.
Це-сон-це-місто спить, закутане туманом,
Чекає перших кав, новин і цигарок.
І летаргічний сон зупинить хижий ранок,
Хапаючи шматки півтемряв і зірок.
А зараз: розгадай урбаністичні руни,
В калюжах потопи шматки німих небес.
Коли цей сон тебе в реальність пересуне,
Тоді ти будеш з ним, а сон-це-місто-без.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400353
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
наверное в дно моего плазмоэкрана черного ноута будто в ящик пандоры
запрятаны все мои нервные спамы… и там есть его недолюбленный город и улыбчивый кот со слезящимся глазом трущийся об ногу того человека собиравшего розы… в ведро а не в вазу… из сна позабытого за пол четверти века. на дне Окон виндОвых ярлыки – словно лодки груженые пылью с редким запахом лета и мои неглиже старомодных фасонов только примеренных но не надетых а еще поцелуи в глаза и запястья и в мягких ладонях пол-горсточки счастья…с которым слоняюсь по улицам гадким в январе ледниковом в простудном ненастье все роюсь в подкладке фиолетовой сумки где любимого хлама четыре сезона . снова ночью ныряю в голубое пространство с июля иконками что пахнут озоном…
а после полуночи опять кофе крепкий … заплатила вдвойне январю за ренту... съеду завтра... в февраль… так уж быть… без отметки в потерянных в странствиях на проезд документах
***
( картинка - графика Марины Шаповаловой)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398897
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
музыка как оружие
массового удовлетворения больного разума
меланхоличными соприкосновениями
с интимными участками оголенных эмоций
в приоткрытой раздевалке
памяти
музыка это очистительное сооружение
для добровольной фильтрации
коллективного осознания недействительности
от синтетических примесей навязанных стандартов
общественного восприятия оболочки
внутреннего мира
музыка замедленно проникает внутрь
с помощью микроорганизмов плохого настроения
необратимо заражая слабые смыслом слова
эрозийной правдивостью найденного им значения
таящегося в каждой от рождения уродливой мысли
хаотично циркулирующей метастазами
вдоль и поперек монументальных лабиринтов
времени прослушивания
музыка является носителем силы
одиночества мучительного ожидания
непрекращаемых погребений болью воспитываемых слов
на порочной территории всегда молодых и серых
поэтических кладбищ
где похоронены тлеющие при жизни авторы
именами которых усеяны такие же одинокие
могильные плиты их незаконнорожденных
стихов
заканчивающихся одним и тем же черным пятном
на белом.
*фоновая композиция –
Старуха Мха «Покой и Молчание»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398474
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 06.02.2013
На этаже её - уже. Ну, вот, вернулся.
В квартире, помню, - шарм доверия, клубники.
И никаких недоговорок, ни вердиктов,
А взгляды добрых, понимающих акустик.
Одни касания уютных перемурок,
Ответы, радостные, кожей, и сознаньем.
Топчу скорёхенько нескуренный окурок.
(Она - расстраивалась, слыша дымоя́дье...)
Стою, дышу, облокотившись, мысли – трелью,
С подарком сбывшихся надежд автовокзала.
Холоднокатанная сталь дверной панели
Плечо голубила, встречала, согревала.
31.01.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397147
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 02.02.2013
Январи позапрошлые больше не ждут покаяний.
И весна не настанет в заснеженном царстве сердец,
Поостывших от времени… и болевых ожиданий.
Там зажившие раны… и ноющий красный рубец.
Пепел писем сожженных укроет истлевшие листья
У окольной дороги, поросшей крапИвой глухой,
Упокоит январская вьюга на елях несносные мысли -
И застынут на иглах смолистою липкой тоской.
Тяжеленные рамы падут. И сорвутся иконы -
Беззащитные лики святых - с древних каменных стен,
Помолюсь о тебе я, с любовью идя на поклоны,
Чтоб вернулось тепло в мой крещенский,
в студёный мой плен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391645
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Опусти мене тихо додолу
На сатинових крилах своїх.
На зимову печаль захололу
Облітає замріяно сніг,
Наче свіже пелюстя жасмину,
Що роздмухав легкий вітровій.
Снігопад побілив скатертину,
Силует розпрозоривши твій.
Замережили ніч заметілі,
Загортаючи Всесвіт крильми,
Ми з тобою два янголи білі
На криштальній долоні зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389536
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013
ни в ком нет смысла
*
и пока ты стараешься выбрасывать
из себя
информацию
изрезанную на маленькие кусочки
букв
измельченных до уровня
беззвучной полоски
подсознающего молчания
|стихов|
себя
уменьшенного до размеров
внутренней пустоты
осознаЮщего
|ее безразмерность|
в атмосферу
полного присутствия
времени
в условиях полного отсутствия
жизни
среди давно мертвых
и |совсем недавно|
живых
*
пока ты начнешь думать
об этом
кто-то уже станет
этим
пока ты будешь пытаться выжить
или умереть
кто-то уже воскреснет
или умрет
|снова|
пока ты прекратишь искать
молчание
в незаконно рождающихся
словах
от чужих
|непроизнесенных|
кто-то уже найдет его
в тебе
для того чтобы навсегда
|потерять|
______
смысл
*фоновая композиция –
Neurosis «Burn»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384350
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2012
Складаю день до дня у торбу часу
(вона дірява, ніби решето),
а дні щезають, губляться одразу
десь там, де їх не знайде вже ніхто...
Натомість звідкись знову проростає
насіння днини ніжно-молоде,
що теплим торком сонячного плаю
сонливу душу будить. І веде
в нові простори, ще не пережиті,
в нові труди, утіхи і жалі,
у неповторні і знайомі миті
того життя, що хлібом на столі,
і вишиттям орнаменту на грудях,
святими образáми на стіні,
і шелестом вітрів, що спеку студять,
і звуком, що вібрує у струні
і щемним зойком розтинає тишу,
Дощем, що колисанкою у сні,
у візерунках, що натхенно пише
зима морозним пензлем по вікні.
І лине так розмірено і плинно -
пряде буття нетлінне полотно,
де згодом у переказах билинно
із вічністю сплететься ув одно…
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382128
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Цей перший сніг!..Кульбабові перини
Хтось розпоров на сивих небесах,
Летить завія пухом лебединим,
Мов клапті вати висне на гілках.
В кроля́чі шубки вбралися ялинки,
Сховавши вушка в білі комірці.
Як та мушня, злітаються сніжинки,
Прозорим воском тануть на руці.
А сніг летить, густий і полохливий,
Садів осінніх блідне кімоно...
Кудлатий пес, захекано-щасливий,
Шубо́вснув у засніжене рядно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381123
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 30.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2012
Мелодія наснилася музИці:
Душа стояла десь на видноті,
Й летіли вдалеч білокрилі птиці,
Ключами у блакитній висоті
Виказувала скрипка за розлуку,
В очах душі стояв жовтавий сум,
Березу й клен за кольорові руки
Взяли речитативи давніх дум
Суцвіттями нечуваних акордів,
Гуло весілля в гривах вороних,
Душа складалась вузликом сканвордів
Аж доки гомін стишився, затих…
Потому узяла найвищі ноти –
Як найвправніші в світі скрипалі,
І вклала у палкі музичні сота,
Симфонію осінньої землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375471
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 08.11.2012
можешь соглашаться со мной или нет
все равно это правда
и она звучит
бесконечно коротким взглядом
моих неоткрывающихся глаз
устремленных в пустотельность
холодных осколочных
слов
или молчит
твоим
парализованным сердцем
даже если ты мне не веришь
или тебе противно
осознавать
сердечную недостаточность
собственной
веры
как и невозможность более ощущать
меня
по причине отсутствия смысла
и каких-либо веских
причин
любых
расставаний
как и неспособность быть
собой
из-за отсутствия
|в архивных захоронениях
твоих тайных воспоминаний|
меня
в следствие постоянного присутствия
одного чувства внутри
только одного
даже не смотря на невнезапную смерть
моих слов
где-то на пути
к пониманию
нас
на дороге бесследного опознания
сути всего сущего и всего
вечного
что было есть и будет
|святым|
лишь в тебе
одной
где-то там почти в конце пути
почти возле твоей души
и почти на краю моей
я нашел упокоение
в виде сокровенной истины
которую тебе так не хочется
|принять|
___
потому что это
любовь.
*фоновая композиция –
Funeral «When Light Will Dawn»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375889
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 08.11.2012
У кватирку очима голодними
Ніч, мов звір, заглядає, зачаєний.
Клапті світла із вікон - полотнами
Поміж ними пітьму розкраяно.
Дим із протягом в небо тягнеться,
Ніч вертає - у голову цілиться.
Ти моя неприхована власниця,
Тільки ж більше не бий в потилицю.
Ти ж не мучай мене, невиспану,
Пошкодуй мою душу змордовану!
Десь над містом сирени висками
Ніч відкликнеться зачудовано,
Всю кімнату по вінця виповнить
Під протести лампи настільної...
Не тряси ж мої груди схлипами,
Не знущайся із божевільної,
Ти ж над книгою плечі згорблені
Не обтяжуй своєю присутністю.
Ніч лиш щириться геть озлоблено,
В серце штрикає неминучістю.
До дірок вже "Сплина" заслухано,
Кава в чашці давно вже вистигла...
В ніч розпатлану я розгублена
В небі просвіт для сонця вистрижу,
Буде ранок, і будуть "праздники".
Знаєш, більше мені не боязко.
Як займуться над небом засвітки,
Спи, моя невсипуща подружко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374060
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012
может быть бог никогда на меня не ставил
значит ему я также не должен
|выжить|
мой человек внутри не совсем
из стали
и болевой порог у души
понижен
день сокращаю музыкой
замолкая
вместе со мною город молчит
стихами
ночью все звуки мысли сбивают
в стаи
я отпускаю. пусть выживают
сами
я не старался стать элементом пыли
помнить концовки снов разновидность
пыток
суть одиночеств в том чтоб не быть убитым
собственной волей зная что все
|забыли|
*фоновая композиция –
Feigur «Le Mâne»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373282
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
иногда жизнь сама
заполняется пробелами
из-за переизбытка белых пятен
на ее поверхности
и нехватки непонимания
во взаимном молчании
двоих
или просто из-за желания
разукрасить какой-нибудь сезон года
своими красками
|осени|
стремления насытить раствор
внутривенно капающего дождя
продуктом безжизнедеятельности
эмоций –
солью слов
для их дальнейшего зло|употребления
путем втирания
концентрированных мыслей
в доверие чужих душ
потенциальных утопленников
которые порой играют с огнем
погружаясь так глубоко в зыбучие воды
жизненноважных
одновременно отравленных
слов
и тем не менее каждый раз спасаются
|бегством| от реальности
обретая убежище
в виде кокона чужих знаний
уже распробованных
эмоций
слов
и темноты
в последствии неосознанно создавая
собственную микровселенную
подсознания
с атмосферой круглосуточного молчания
и вкусом теперь уже своих
пересоленных
дождей.
*фоновая композиция –
Dairy Of Dreams «She And Her Darkness»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372777
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
иногда хочется просто стоять
как вкопанный
растворяясь в темноте
твоих зрачков
таять как сахарная пудра
из звезд
в капле такого же ночного
чая
исчезая как сигаретный пепел
на поверхности луж
вместе с твоей
обжигающей асфальт
тенью
для того чтобы запомнить
ожог твоего присутствия
каждым миллиметром
своей души
навсегда
иногда достаточно вдоха
чтобы задержав дыхание
начать отсчитывать
миллионные доли секунд
до следующего глотка
|тебя|
застывая
на еще одну вечность
в безвременьи
иногда кажется боль
нестерпима
в те моменты когда я понимаю
что твой голос давно стал частью
не только меня
но и каждого угла осени
снов
и родственных улиц
в которых он отзывается
лишь эхом
в те моменты когда я осознаю
что твоя любовь
|тянет на дно памяти
ни на миг не отпуская
мою руку
а хрупкие мысли о тебе
замерзают там
в одиночестве|
никогда уже не вернется ко мне
|прежней|
*
и такими моментами моя боль
лишь усиливается
|бесчувствием|
тысячекратно
*
но не смотря на констатацию смерти
чувств
и каких-либо проявлений
эмоций
я все еще подкожно ощущаю
|что люблю..|
шелковые касания твоей ауры
правда теперь они стали
холоднее.
*фоновая композиция для душевнобольных–
When Mine Eyes Blacken
«Within Deaths Embrace»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371481
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Заброшеный дом, заблудшие душы,
Ты мне говорил, что так будет лучше
Ты мне говорил, а я повторяла
Что счастье ушло...
Я его потеряла !!!
На том берегу, у морского причала
Там птица кричала...
Заброшеный дом, когда был полон.
Мы вместе смотрели
С причала на море...
Я видела счастье
Ты видел в нём грусть
Там птица кричала..
Ну пусть, ну и пусть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371419
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Осінній дощ, мов доторки до клавіш...
Об темні шибки дзенькає кришталь,
Листки беріз, мов зорі золотаві,
Вплелись в легку посріблену вуаль.
Сльозяться вікна.Сяєво лимонне
В кімнатну тишу сіють ліхтарі,
Сріблястих крапель соло монотонне
Періщить листя яблунь у дворі.
По черепиці бісером стаккато-
Ох, ці невтішні осені плачі!..
Журлива липа тулиться до хати,
Крізь вікна ловить відлиски свічі.
Ридає небо вперто, мов на збитки,
По склі стікають струмені води
І під дощем, промокнувши до нитки,
Самотня ніч на гойдалці сидить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371462
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
І крил твоїх шовкова невагомість,
І рук жаданих доторк золотий!..
Осінній вальс несе у невідомість-
Летять з-під ніг повітряні мости...
Розтанув день в ясному мерехтінні,
В повітрі хміль медового вина!
Осінній вальс-як золото, осінній!
Надривним тоном схлипує струна.
Втопила осінь пишну діадему
В дзеркальних водах срібного ставка.
Осінній вальс- і на плечі моєму
Твоя легка окрилена рука.
Мов падолист, розсипалися звуки,
Криштальним пилом зринули у вись!..
Сплелись у леті подихи і руки,
Зустрічні кроки в ніжності сплелись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370577
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Перрон пестрит людскою суетой,
Баулами, дымами сигаретными…
Там женщина в распахнутом пальто
С глазами серо-карими, ответными.
Слезой отмечен лацкан пиджака
И запахом духов её с перчинкою.
Тепло руки хранит ещё рука,
А губы вкус прощания, с горчинкою.
Под ложечкой разлуки тихий стон,
Успевший положить себя на музыку.
Там женщина в распахнутом пальто,
В стихах недавних названная музою…
Танцует степ колёсами вагон.
Ищу в толпе любимое лицо.
Мелькает кинолентою перрон,
Из виду уходя в конце концов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369657
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Замерзати під теплими пледами осені,
Що поробиш, так треба, значить скоро морози.
А поки зливи сповзають по зачісках та парасольках,
Так треба, нічого не треба з цим діяти!
Я пишу...я стільки листів написала і в цих поштових скриньках,
В них лише холодні звуки твого скандального голосу — в моїй голові.
Пальці вистукують мотиви азбуки Морзе.
Хтось наперед знає, чим я буду псувати папір.
Ну доводиться часто писати, доводиться часто вживати холодні дощі,
Щоб зігнати з себе гарячку, і її в унітаз, разом з днями,
Ночі лишу на вечерю, чи вечір на нічні посиденьки.
Нічого нового, все так по старому, давно стало відомо,
До чого, у кого із ким, а з ким ти?
Я розповім, проріжу дірки в своїй пам’яті, нехай витікають спогади
Солодкими медовими ріками. Невже все набридло так?
Все стало на місце, на місця,
Я розкидана, як розкидаю рядки свої.
В тобі бездонність — блукаю я,
Є ще що пошукати.
Цієї осені, надто багато справ зроблено,
Ти старшаєш, я лишаюсь у тому ж проміжку часу
І ріжу його...з кожним днем все тупішають,
А я намагаюсь вирватись, я намагаюсь вирвати всі абзаци твої,
Так і гоїться все, рани, вірші, листи, звуки музики,
Я у продірявленій пам’яті.
Дивний лишається найважливіший день осені,
Шум поїдає все частіше й частіше її вечори.
Але так солодко все
І торт висотою до неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368692
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Кефирное утро начиналось почти кайфово,
Проснулась – и ладно, на дне твоего кармана,
Молочно и кисло нольпроцентно… «ты снова…», -
в сотый раз мне звонила по сотовой мама.
Щекочет внутри… Намозолила ночью коврик,
Уставшая мышь отравлена жидким сплином,
Но выметет завтра, с перепою проснувшийся, дворник
С листвой запыленной ночную мою писанину.
Кофейная ночь задолбала занудным стриптизом,
Постельная лирика лезла на плазму экрана,
Я не хочу этой осени… К черту ее сюрпризы,
Я хочу просыпаться на дне твоего кармана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366161
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 26.09.2012
всё нормально маман всё отлично
настроения видимо нет
понимаю улыбка привычней
но сейчас от неё только
след
всё отлично маман всё нормально
я наверное просто устал
не физически и не морально
там химически сложный
состав
всё нормально маман всё нормально
я хотел бы тебе рассказать
но скажу как всегда
«всё нормально»
|ма-а-ам так плохо!| «мне
лучше»
|соврать|
*фоновая композиция –
Lost In Kiev «Hope, Fights & Disillusions»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365432
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 21.09.2012
У тишині загублених слідів
Зашурхотіло теплим листопадом.
Останній клен на землю облетів,
І кількасот квапливих днів позаду.
А озирнутись – встелений туман,
Неначе вчора були низько зорі.
На пам'ять лиш янтарний талісман,
І сльози щастя щирі та прозорі.
Та журавлиний клекіт в дальню путь,
Де не запахне спаленим бадиллям.
Вже голі верби воду з річки п’ють,
Таке чудне осіннє божевілля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364552
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 18.09.2012
на каждом новом повороте
|судьбы|
по пути бесследного следования
заасфальтированного
нервами
и застывающим здравым смыслом
со скользким ледовым покрытием
из со-мнений
торговцы смертью иногда предлагают
остановиться
на обочине
и начать жить
чтобы почувствовать
контрастирующий
по-настоящему доселе непонятый
привкус переспевшей свободы
|выбора|
и ощутить себя полноценным
лотом на весах
жизненно важной
|для себя|
смерти
и смертельно важной
|для кого-то|
жизни
до этого момента потраченной
только лишь на безуспешные попытки
избавления всех
|от себя|
нежели на приобретение
СЕБЯ
|в себе|
чтобы раз и навсегда перестать
ставить многоточия там
где еще можно ставить запятые
но также суметь принять
поставленную кем-то
точку
|как должное|
чтобы наконец научиться смеяться
тогда когда уже точно знаешь
что умеешь плакать
не смотря на наличие
только одной хорошей школы
где ты был слишком хорошим
|учеником|
школы слёз
чтобы вспомнить всё самое лучшее
что могло бы быть
с тобой и мной в твоем и моем
прошлом
которое так и не случилось
а значит так и не сумело стать
|нашим|
будущим
ЧТОБЫ НАУЧИТЬСЯ ПРИНИМАТЬ
ВСЁ ЧТО ПРОИСХОДИТ
КАК ДОЛЖНОЕ
и когда ты всё же сделаешь свой выбор
то знай
очевидно умер кто-то другой
значит этот кто-то встретил торговцев
|жизнью|
.
*фоновая композиция –
Ólafur Arnalds «b2»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364762
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 18.09.2012
одкровення криється в моїх напіввідкритих венах
напівзакриті очі вже відчули важкі доторки
простих слів що капають на підборіддя
і.. підіймаються
ще на один поверх молочним небом зіниць
ще ближче до незагоєних подряпин пам’яті
пролізаючи у незахищені темрявою лісисті скроні
циркулюючи порами підземель тяжких думок
де я ховаюсь від себе
ховаючи тебе
серед штучних засмічених озер емоційних фарб
серед справжніх привидів багаторічних споруд
із скла і каміння буденних справ
десь там..
і коли краплі нарешті дістануть мого найвищого поверху
де ти тільки почнеш вірити
в моє існування
де я нарешті повірю в тебе
та твоїм думкам в мені
..краплі почнуть випаровуватись
з холодної поверхні піднебесних піднебінь
і слова закінчать своє існування
лежачи поряд із похованими колись думками
про нас
а очі та вени відкриються
назавжди.
*фонова композиція – Vergissmeinnicht «Depression»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350307
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 15.07.2012
у подножия застывших парковых лавочек
нервным вечерним дыханием слабо шевелящихся губ
немеющих и степенно слепнущих деревьев
было обнаружено обезглавленное тело
мёртвых
Отношений
секундой ранее я внезапно утратил ощущение твоего присутствия
а подсунутое взамен приобретенное ложное чувство полноты
отсутствия тебя в моём и во всех остальных несуществующих мирах
лишь усиливало очертание ночной тени равноудушия стен
отягощая готовые сломаться в любой момент
ветви
моих
нервов
грузными кадрами совместной памяти
и насыщало безысходностью каждый угол
когда-то
родственных
улиц
навсегда заглушив отдаленные крики
пропадающей без вести
веры в будущее
безнадежное состояние душевнобольных дней
превратило в реальность безутешный прогноз синоптиков судеб –
и на глазах больше не моргающих парковых фонарей
на всем протяжении моей нечеловеческой души
начинались нескончаемые страдания
не смертельно
разбившихся
капель
дождя
а где-то там
всего одним движением призрачного лезвия недосказанности
вырезан
кусок свежей плоти еще теплой вечерней беседы
после чего тончайшим мгновением измененного смысла
была уничтожена
нежнейшая и важнейшая Суть
твоей недолговечной но жизни
и только моей
бесконечной но смерти –
наша Любовь.
*фоновая композиция – Benighted in Sodom «Anti-depressive»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349880
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Всякий дождь напомнит о тебе. Ты знаешь это?
Нет, не отвечай. Привык я долгими годами ждать ответа
Помолчи ещё год, или два, а лучше три или четыре
А потом проснись однажды ты в моём ужасном мире
И увидишь: хаос, бедлам, кошмарный беспорядок и руины
Затхлость, смрад гниения, и тонны вязкой, липкой паутины
Тебе когда-то нравился такой уютный, маленький мирок
Теперь он превратился в дом из спичек. Нет, скорее в коробок,
Который бросили в огонь лишь потому, что спички все сгорели
И остались лишь ужасные ожоги на душе, даже на теле
После боли и страданий, неужели можно всё начать сначала?
Может можно, ты об этом ведь мне говорила и кричала
Только вот не все наверно смогут изменить всё за минуту
Я преследовать во снах своих - твоих тебя наверно буду
Даже если это всё тебе не нравится. Прости! 100 раз прости!
Я просто не могу тебя вот так легко и быстро отпустить
И если жизнь ты начала сначала, с белого и чистого листа
Купи-ка кофе черного и горького! Всё это неспроста!
Пролей хоть каплю кофе ты на этот белоснежный лист!
Чтоб не был он так мерзко и ужасно чист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343558
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
автор inki
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340838
непростительно хочется жить
вспоминая о Сильвии Платт...
на краю неуживчивой памяти
как чужом неприласканном выходе
из себя в море неба ночей
непростительно хочется жить
(inki)
****
облаками скользя по лесам
выпивая прозрачность рек
некасательно пылью ассана
на дрожащий рассвет из-под век
не проснувшихся облаков
в них ни голоса... ни тишины
только запах розы ветров
где я – запад… ты - юг… и мы
на мачтах чужих кораблей
дышим временем высохших слез
оно помнит до мелочей
свет с тобой и ночь без…
там обрывками сны из снов
в реки падающих планет
из придуманных нами стихов…
мы там дома... но дома нет
только камни мхами молчат
печалью в чайных глазах
там немыслимо хочется ждать
равновесия звезд на весах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341336
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
Нам лишились від літа лиш спогади
Та дешеві й смішні фотографії.
Все замерзло, сховалось за холодом.
Ми — картинки в житті поліграфії.
Нам лишилось п'ять кроків від осені
До початку психічного розладу.
Листя падає краплями совісті.
На губах поцілунок — так солодко…
Нам лишилось в зимі не замерзнути,
Не зів'янути ніжними квітами
А залишитись хоч трішки теплими.
До весни дотягнути б… до літа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338204
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 24.05.2012
(Низка неканонічних хокку)
* * *
Весняні хмари.
Зачиняють крамницю.
Омела на осокорі...
* * *
Холодний весняний вітер!
Потонути б у його розкошах….
Сьогодні! Коли слива цвіте….
* * *
Почути б пісні людей
Яких випустили
з цього світу сумного…
* * *
Море Мрій!
Втопитися б в ньому…
Або хоча б поплисти….
* * *
Тиша старого ставу
Всі в нірвану пішли
І жаби, і хвилі, і я…
* * *
Сонні листя
Знову рухає
Сонний вітер…
* * *
У небо хотів пірнути,
Та зрозумів –
Втоплюсь…
* * *
Димом заморського зілля
Дихаю знову.
Весняне небо…
* * *
Ніч – це двері.
Зайду в їх морок,
Шлях знайду до істин нових…
* * *
Книгу життя свого прочитав.
Навіть закрив…
Іншу б почати…
* * *
У сірому пейзажі
Побачив художник фарби.
Мені б його очі…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338170
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
амфетаминами запрещенных стихов не наешься
раскаленным оловом кофейных слёз
из твоих вербальных желез
не напьешься.
^
оно оседает в памяти
тяжелыми малоподвижными воспоминаниями
канцерогенами
страха и бессилия
генами передаваясь моим будущим
всё еще чистокровным ощущениям
всё еще покоя и всё еще
уверенности
в безверии.
они проникают на территорию меня
заражая и разрушая структуру
истончавших граней сознания
неизлечимым
чувством
потери
насквозь пронзая и без тебя парализованное сердце –
иглой
абсолютного
отчаянья
поглощая изможденную душу –
пустотой
врожденного
одиночества
и все последующие роковые события –
вместо долгожданного летального исхода
становятся лишь ожиданием
пыточного
продолжения
конца
и вместо года мы мучаемся целую вечность
которая заархивирована в секундном взгляде
в случайном прикосновении
твоей
звезды
смерти
имеющей замедленное опустошающее действие
направленное против нечеловеческих чувств
звезды
содержащей мертвые молекулы кислорода
который неспешно отравляя меня извне
когда-то
точно
убьет
изнутри..
^
и ни в одной из вселенных
ни одного из параллельных миров
нигде
«голод жизни» не погасить
отчаянной потребностью умирать..
умирать каждый раз
после радиационного заражения
мимолетным ледяным взглядом
умирать после приема смертельной дозы
невыносимо терпких
и неимоверно нежных
слов
с исцеляюще-уничтожающим
свойством
слов
из навсегда
родных
уст
любимой
..нигде кроме нашего мира
вдов
еще
живых
поэтов..
^
я не смог бы признаться в твоей убийственной
любви
к..
*фоновая композиция –
A Swarm of the Sun «I Fear The End»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337697
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
плэйкаст от Laura http://www.playcast.ru/view/1827151/eef1766ae5ea61ac20ad3e30c4aeea88be1fea78pl
***
На послезавтра обещают дождь…
Мне снилось, он стучал по листьям,
Лил ливень и по телу пробегала дрожь
И так хотелось за тебя молиться.
И я просила, что бы он не опоздал,
Я так соскучилась по мокрым стеклам,
Нездешней мне и звездам и цветам
Ты нужен… и бессонным этим окнам.
Я вспоминаю позапрошлые дожди,
Цвет вишен в теплых мутных лужах,
А тут уже оливы расцвели…
Мне нужен дождь, и ты… мне очень нужен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333930
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 29.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2012
Это будет позднее, потом, через время,
Прошедшее стрелками много-премного кругов,
Когда все соскоблится с пространства и неба,
И придет, как погода приходит с чужих берегов.
Я хочу тебя больно-пребольно запомнить,
Чтобы кошкой родившись было легче потом вспоминать,
Собирая по капле секунды зная, что все таки стоит
Возвращаться в себя, чтоб на время к тебе улетать .
Сохраню твои лица в закладках альбома,
И из легких тяжелых выдохи тайной тоски,
Унесу, зная, - все возвращается словом,
Так как память и жизнь на свои водяные круги..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323715
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 23.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2012
Обломки душ хотят соединиться
В слепых мечтах любовниц или жен,
Готовых слышать и сомкнуть ресницы,
Когда в надрыве и морально обнажен.
Когда последним ложным аргументом
Является улыбка и слеза,
А самой сильной зоной эрогенной
Становятся вдруг сердце и глаза.
И ложь и правда льют друг другу слезы,
Предательством заполнив жизнь мою,
Живу и плачу (это сердца грозы)
И перепетую симфонию пою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313473
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 13.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2012
Re: Моя дволика співучаснице,
Я вкотре намагаюсь від тебе читати листи,
Бачу як ти виросла відтоді,
Як востаннє тобі писала – тепер мої руки,
Крики у тілі від болів…говорять за мене,
І не важливо, що говорила – ти,
А як ти все говорила своїми губами,
Згадувати все стало для мене звичкою,
Істеричною правдою, що тільки спогади,
Здогади – де ти є, з ким ти спиш,
Яка наволоч тебе нервує, а з якою ти…
Писала мені, пишеш досі…
З тим же відчуттям, що ти все мені розповіла…
Re: Re: Ощущение будто я все тебе рассказала
Ты сипела от боли
Потом страдала похмельем
Я хочу тебя рядом
Чтоб тошнило от бьющей в пах крови
В туалетах вокзалов и бруклинских пиццерий
Трогать тонкие бедра под мешковатой юбкой
Отпусти…………………………………………
Я крошу негативы твоих неоконченных писем
- Сори ай донт спик (точка)
К чертям опустевший Нью-Йорк
Я сейчас почитаю что-то из детской Библии
Там должна же найтись хоть какая-нибудь любовь
Ты бери все моё. Я феникс
Я уже восставала из пепла и рвала на себе пакеты
Черного полиэтилена
Только этот раз - слишком фо рил
В пику вязкой миражности мира
Даже рваные шторы на окнах хостела
Которые ты не взлюбила -
О тебе
Re: Re: Re: І після цього, зриваю з себе всі свої картонні,
Дорогоцінні і лишаюсь оголена…
Перед тобою і твоїми словами,
А вони мені скальпелем, як медицина в магії,
Як магія медицину ґвалтує,
Як я своє тіло, свій мозок…
А може ти все ж перестанеш, жити в мені,
І без мене…
Арена заповнена кріслами і людьми…
Я сьогодні твій джокер,
Статевий інфаркт твого серця…
Пиши мені далі,
Поки я збираюся вмерти…
Re: Re: Re: Re: Мои альвеолы паразитируют на твоих
Мы слиплись легкими, но даже так
Сложно дышать
Ты вспомни, бейби, разве казалась короче
Со дня нашей встречи хотя бы одна зима?
Зато я пишу стихи. Только все не тебе
Вместо бутылок роняю в Атлантику пластик стаканов
Как оказалось есть миллионы вещей
В которых
C кем-то одним навсегда совпадаешь
Эмпайр-стейт-билдинг торчит в моем небе иглой
Упасть бы
Тогда
Обнявшись
Со смотровой
Я слегка повредилась жизнью. Сильно умом
Ты пиши мне. Пока я решусь
Умереть за тобой
Без теми: і навіть, якщо не наважишся,
Життя не змогло розлучити,
Чому Ін і Ян придумали, що смерть зможе?
А ми назавжди з тобою зостанемось,
Назавжди зостанемось жити!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311060
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 04.02.2012
Плэйкаст от Laury:
http://www.playcast.ru/view/1750441/598b24a11a35c53eb6b1067a14fa704e304b1025pl
Приходи в любую погоду…
Ключ под ковриком, как всегда,
Ты же знаешь, такая мода,-
Опаздываю… как в снегопад поезда.
Выпей кофе… приляг на диване,
Там, подушечка, та, с бахромой,
От меня до тебя расстояние
На висках снежит сединой.
Ты побудь, пока меня нету,
Только тень прислонилась к окну,
Запах дыма от моей сигареты...
Лунный свет - по потолку.
Я с тобой, и это запомни!
Прилетаю всему вопреки,
Чтоб на теплой твоей ладони
Губами считать бугорки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311264
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012
Виглядати тебе,
Розриваючи ніч на молекули,
Щоб душевний маяк
Серед темряви впевнено вів.
Тільки сонце зійде -
Знову станемо просто далекими.
Щось між нами не так,
Та інакше ніхто не хотів.
Високосні роки
Протягнулись між нами завісами.
Карбуватися в сни
Вже, напевно, не вистачить сил.
Небеса навпаки
І серця наші стали залізними
Ми чекали весни
Витираючи з осені пил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308276
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 23.01.2012
(просто эксп)
Эти опоздавшие поезда из прошлого…
В графиках прибытия уж давно не значатся
И вокзалом стала станция тамошняя
В залах ожидания только ветер плачется
Только бабьелетовой пылью пахнет в воздухе
Только в рельсу времени память бьется теменем
Что ж такое небо-то над вокзалом звездное?
Каблучками цокает давнее из юности…
В другом измерении
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306864
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Отныне можно спать спокойно,
Но... почему-то не до сна...
Наверное, было очень больно
Узнать, что больше не нужна.
Метель кружилась у порога,
И падал снег который час.
Я счастья попрошу у Бога,
Но не для нас, но... не для нас...
И расцветет однажды вишня,
Цветы поставлю я на стол,
Ты в моей жизни будешь лишним,
И... ручка падает на пол...
Давно ли в сердце ты, усталость,
Томишься среди стен квартир?
Да, я дарила тебе малость,
А мне казалось - целый мир.
Доверие твоё однажды
Переступила через край,
И нам не пересечься дважды,
Но знай, что я тебя... Прощай...
Прощаться, впрочем, не умею,
Спадет с меня однажды спесь.
И знай, я вовсе не жалею,
Что в моей жизни был ты, есть.
Вдаль позовет меня дорога...
В руке уздечку теребя,
Я счастья попрошу у Бога,
Но не для нас... А для тебя.
Метель кружилась что есть мочи,
И падал снег четвертый час.
Он серебром засыпал ночи,
Но не для нас... Жаль, не для нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306519
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2012
Краєчком тепла іще гріє пошерхла долоня,
Дотулена зграйки забутих сумних сновидінь,
На грудях зими, у якої так пусто у лоні,
Самотність дріма, обіймаючи згини колін.
Пів’яблука сонця, незірване наче ранета,
Пів-спогаду дня… і опівдні здійметься на крик
Невінчаний вітер, що хмарам торкає рамена,
І так невсипущо нудьгує вночі молодик.
Межі добіга - то дощами, то клаптями вати
Цей згорток часу із заплентаних вчора доріг,
Не вчасно отак захотілось його впильнувати,
Як вже відлітнів, зосенів… і сховався за ріг.
Блискітки ялинок прикрасять придумане свято
Зимової тризни… землі , що чекала дарів,
Запахнуть ізнову друкарською фарбою дати
Нових хрестоносних і глянцевих календарів.
19.12.2011
svit
СпустошІла зима як перевертень вислизне в травень.
Й молодик звеселиться і ріжки занурить в етер.
Лише спогад лишиться: камінні оті архітрави.
Якось будем... перейде оце знавісніле холодне "тепер"!..
Якось так переплентаєм зимні закляклі стежини!
Ще відлига попереду й сонце що твій Apfel Gold!..
Глянь-но, Лано! Вилискують сонце-зайці на крижині!
Тож хутчіш забираймося геть із груднево-лютневих негод!..
***
ID: 302143
Рубрика: Вірші, Присвячення
дата надходження: 25.12.2011 06:49:04
© дата внесення змiн: 25.12.2011 06:49:04
автор: svit
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301037
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 20.12.2011
жовто стікає порожність з боязких опівнічних вікон
замкнЕних тому що не хочуть впустити зиму
пахне снігом… начасІ певно випити ліки
скрутитись у цифру 9… ембріону не буде зимно
криве люстро на завтра спаплюжать мою буденність
як я не прокинусь то все таки встану із ліжка
на заваді нікому не буде моя ехогенність
заварю собі кави… відкрию кватирку у місто
де лемент трамваїв шліфує пам’ять по рейках
допалю останню цигарку і піду пакувати валізку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300223
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Сергію Осоці
У кам’яному пантеоні
ломбардів, храмів і сторіч
ядучим випаром неону
несито позіхає ніч.
Центурії нічної варти
іще тримають у вузді
гортанні крики біснуватих
напівпритомних породіль.
Але уже у передвісті
твого тернового вінка
Юпітер дивиться на місто
кривавим оком різника.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292974
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Плэйкасты от Amrilaura:
http://www.playcast.ru/view/1684567/4bca8e33f27fba99298c15e4f4684c1c806242bfpl
Лана Сянська
Темно...Мой друг, темно… До тошноты,
Глаза закрыть… Или открыть подкрылки?
Чтоб улететь от этой суеты,
Кто первый? … Ну, крутни бутылку!
Пусть город спит… Ему и невдомек,
Что где-то на углу, за поворотом
В квартире "9" я мотаю срок
… И тишина берет фальцетом ноты…
Пишу на «мыло», то есть в никуда, -
Не донесет безлапая собака…
Зачем кому-то эта ерунда?
А я хотела, чтоб над этим кто-то плакал…
***
http://www.playcast.ru/view/1684819/08e28d4a48f887f97289af437ac0ab3ea62b870cpl
golod00x
Квартира… Камера… Попробуй, разбери!
Решёток, вроде, нет. В потёках стёкла –
Вода водой. Не греет, не горит.
Деревья обнажились. Тускло. Блёкло.
Зевает город, сонный, как медведь,
Которому давно пора в берлогу.
И очень скоро скроет листьев медь
Ледовый панцирь. Берегите ноги!
А с Осенью бутылочку вертеть…
Я так её целую… Холод, мрамор
И дымная вуаль… Почти что сеть.
Костёр – салютом в честь Прекрасной Дамы.
Темнеет… Чёрный, бархатный Восток…
Рубильник Господа фиксируем на «Выкл.».
Пришлите мне письмо! Хотя б листок,
Чтоб – бел как снег, который… завтра выпал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291836
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Не підганяй свої літа
ловити сніг на скронях.
Минають золотаві дні,
кульгавим потороччям.
Красиві літні сни
не відпускай по ночах.
Зупинить сум свій хід,
в глубоких сизих очах.
В тій глибині сірих очей
криниця щедрості.
Розважливість в розмові
відчувається,
Молитва на устах,
як прояв мудрості.
Твоя харизма , мов в люстерку
відбивається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289787
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 04.11.2011
Здається, осінь збожеволіла надовго -
Забрала всю мою печаль й сміється.
Наповнилося серце пристрастю й любов’ю,
І так не вимушено і спокійно б’ється...
Чи то така не осінь? Може, я вже інша?
Всі спогади осипались, як ніжне листя,
Вже заманила музика і безіменна тиша,
А мої коси лиш за вітром розлилися...
А з розуму так зводять небо і зірки...
(...Які ж прекрасні ті осінні зорі!..)
Коли до вуст торкнуться сяйвом з висоти
І нагадають безліч романтичних нам історій!
В такі моменти створює свою хтось казку,
Малює мрії... чи безтямно вірить в долю.
А я з лиця свого сумну знімаю маску
І насолоджуюсь від втрати власного контролю.
Так, здається осінь збожеволіла надовго -
Забрала всю мою печаль й сміється.
Напилось серце пристрастю й любов’ю,
І так не вимушено і спокійно б’ється...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290636
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Він відчуває, що твої вуста
Його ім’я ночами промовляють.
Пірнає в сон, читаючи листа.
Віршує відповідь, а літери – втікають...
Він відчуває – є у світлі дно,
Він знає, що яскраве має межі...
Признайся, чи тобі не все одно,
Що в його серці – попіл від пожежі?
Він відчуває збудження в словах,
У поглядах, в безглуздому мовчанні...
Злітає інколи, в захмар’я, наче птах...
В надії, що політ – не є востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288538
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Плэйкаст от Amrilaura
http://www.playcast.ru/view/1683337/10636d11446cf54e46f0f4ff507a360bdec67981pl
правда в том, - что просчитаны дни до тридцатого:
понедельники-пятницы… и немного еще выходных,
мы уходим, заштопав нАскоро душу заплатами,
оставаясь при этом ненадолго еще в живых…
в межсезонье разлук из потрепанных листостихов,
синусоиду памяти превращая в пунктирную линию,
где все больше пробелов между тонких холодных штрихов
и провалы надежд в «вот и все…» вместо вех
забиваются клиньями
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289754
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Моє альтер еґо крокує поруч
табунами
Прискорюю крок, хочу втекти
сам від себе
Намагаюся забути все, чого не було
між нами
Але життя втрачає фарби й сенс
без тебе
Мовчки йду, вдивляюся в обличчя
перехожих
Мерзнуть руки у кишенях, захлинаюся
дощем
Це епілог, або щось на нього
дуже схоже
Я як побитий пес, бреду поламаний
ущент
Перманентне змагання з собою
на час
Безглуздо шукаю заміну
для тебе
Будеш ти, може - я, ніколи більш -
нас
Такої, як ти - нема, не буде, і більше
не треба
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288196
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Светит свеча. Стол
Полон бумаг, книг.
Тупо гляжу в пол -
В книгах опять - фиг.
Где взять для строк тем?
Как накропать стих?
Хлеб с колбасой ем.
Двор за окном тих.
Хоть бы один знак,
Хоть бы один слог.
Нет для меня сна,
Нет для стиха слов.
Плачет свеча, воск
Капнул на лист - пусть.
Пуст в эту ночь мозг,
А на душе грусть.
Стоит ли ночь свеч,
Если талант - прочь?
Три на часах. Лечь?
Зря коротать ночь?
Нет сигарет, нет
В рифму к "свече" слов.
Словно на мозг мне
Злой наступил слон.
Слышу пера скрип -
Начал писать вдруг:
Стиль, новизна рифм,
Лёгкость строки, грусть!
Гаснет свеча. Свет
В кухне зажёг. Стих
Быстро прочёл - Фет!
Та же канва, стиль!
Вроде - не Фет, нет!
Только один Блок
Сальной свечи свет
Так описать мог!
Сразу в постель лёг,
Пристально жду сна.
По лбу себя - шлёп!
Это же - Пастернак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287021
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 20.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2011
Мой поезд вновь остановился,
И я по рельсам? Но... куда?
В другую ты звезду влюбился,
Ей отдал сердце навсегда.
Не обижаюсь, не жалею.
И у меня, поверь, свой путь.
А на забытую аллею
Нам никогда не завернуть.
Лишь грусть в бокалах - на десерты,
Чтоб меньше горя по ночам.
И бьется сердце твоё где-то...
И холод зыбкий по плечам...
Спасибо, мой родной, мой милый,
Что нас судьба с тобой свела.
И ветер легкий, бледнокрылый
Расскажет, что и я ждала.
Но время так неумолимо -
И мой настал, видать, черёд.
Расскажет ночь, что я любила
И знала: ты - наоборот.
Да, родилась я одиночкой,
Закат меня к огням помчит.
Ночами сердце рвется в клочья,
А утром еле застучит...
Стучи, покуда есть дорога,
Пока есть пламя от огня.
Осталась ночь - совсем немного...
Он будет счастлив. Без меня...
Стучи, стучи, пока есть силы,
Пока цветет весной земля.
Стучи до боли! До разрыва!
Он будет счастлив. Верю я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257489
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 04.05.2011
Нічних боюся вікон, як дзеркал,
Вони - до неможливості холодні,
Облич чужих півмісячний овал,
І очі… До нестерпності голодні.
Я їх торкнулась ненароком раз,
Ковзнула тінь моя по зимній кризі
Скла, що від світу відділяє нас,
І сумом штора шелестіла на карнизі.
Про те, що бубнявіє дивний сон,
В котрім лиш ніч одну іще прожити,
Не зруйнувати зведених колон,
Які тримають недосяжні миті.
Як вимолити в задзеркаллі час?
Як дотик літа молять пізні квіти?
Нештучні, певно, зацвітуть по нас,
На підвіконнях збайдужілих вікон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256647
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 29.04.2011
ніч... надто ніч
у ґвалті тиші
мене ґвалтує тінь
старої задри в тілі згадка
помешкання як пустка як нора
в котрому начебто
нема мене і миру
але я певно є
дірою чорною у космосі моїх чуттів
чи є вони ? либонь лише вночі
я думаю що так… та певно ні…
я осмосом засмоктаний
у паралельний світ
а мій - украв крадій
забувши зачинити люк
і видно лише клаптик стелі
із тріщинкою
забракло маляру пастелі
її замалювати
на мене глипа глупа ніч
очима вирваних вікон-очиць
стіна як натяк на безвихідь
безсоння в кожнім закутку
кути чотири розою вітрів
у мозку розлились
перетягом підступним
клаксонять реквієм
і маятник годинника
перетворивсь на шибеницю
а треті півні здичавіло
волають лементом -
народжується у переймах
кволий ранок...
зім"Ятих простирадл
перестрах -
дихай дихай!
і тужаться прокурені легені
світає …
світліє круг…
і тріщинка на стелі неба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255213
дата надходження 21.04.2011
дата закладки 22.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2011
Десь між небом і небом застрягла,
заблукала у стомленій ночі.
Ти аморфним непоглядом бачиш
і бездушним наддотиком хочеш.
П"янить подих нічного надбання,
мружить зір заліхтареність міста.
Ще учора безмежно порочна -
я сьогодні незміряно чиста.
Тихо марить рефреном неонів
хижий погляд блискучого дива.
Пий мене, доки свіжа ще кров, -
я сьогодні сп"яніла й лінива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253301
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 12.04.2011
Ще сплячий Львів дрімає з ліхтарями,
Кудись на Яворів ведуть старі шляхи...
Ще темно... Де-не-де поміж зірками
Проблиснуть сонця золоті птахи...
І вже світає, неба край палає
Та видно скраю тиху голубінь,
Автобус перший із Рясного виїжджає...
На дворі холодно - аж хочеться в теплінь.
А час іде... Тут простирадлом синім
Над сонцем простяглося космосу тепло...
Життя це починається у ці хвилини -
Новенький день дорогу віднайшов...
28.03.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250132
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 30.03.2011
Вогонь танцює та звивається навколо,
Шукає шлях на волю в нікуди -
Таки йому потрібне щастя й воля...
Звивається, мов вуж, подалі від води.
Еротика вогню... Таки вона казкова,
Сплелися в поцілунку гострі язики...
Та мить... секунда... пристрасть ця червона,
Вирує, світиться, палає і димить.
Еротика вогню... Єднаючись з водою
Це полум'я лишає неповторний слід...
Стихія млості не залишиться чужою,
Коли божественний побачиш в ній привіт.
23.03.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249158
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 25.03.2011
Місто розриває
Ліхтарями небо.
Зони промислові,
сплетення доріг.
Ти пересуваєш
Обрії за себе,
Позапросторове
Місто-оберіг
Я перерахую
Кожне перехрестя,
Де могли б зустрітись
Серед автострад.
Зателефоную,
Номер майже стерся,
Щоб не помилитись-
Всі слова назад.
Всі вітри на волю,
Дихай біля мене
Повний місяць знову
Збуджує весну.
Ми шукали долю
і міняли сцени,
Відбирали мову,
Кольори зі сну.
Звісно, обирають
Кожного для себе:
Трохи ідеальних
Трохи диваків.
Я повитираю
Спогади про тебе,
Ти - моє останнє
Місто-оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249230
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 25.03.2011
У моменти дощу я завжди почуваюся зайвим.
Хай сивіють за склом зафарбовані в осінь дахи,
Хтось чекає на сніг, як на відблиск північного сяйва,
А останнє тепло забирають з собою птахи.
Концентровані дні. Поневолене берегом море.
Прохолодно. І Всесвіт навмисно гасив ліхтарі.
Ніч на плечі скидає своє позолочене горе,
Щоб розправити крила і танути тихо вгорі.
Відбиваючи ритми ця злива примушує чути
Як вростає у місто похмуре насіння зими.
Як заповнюють світ, наче келих п"янкої отрути,
Охолоджені душі. Це осінь. Це вітер. Це ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246224
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2011
Я любила триматись за сонячні нитки дощів,
Заблукавши у липні, за містом, на волі,
А потім сідати в останній, сонний трамвай,
Лишивши у нім вже котру свою парасолю.
(и)і носити при собі твої вірші, як дивосил
Шукати в них сатьї і чудуватися римам,
А ще, - із розчинених вікон вдихати зоряний пил,
You Tube обіцяв невидане досі cinema…
Сполохало щось це дивне торкання душ,
я сягнула у снах до іншого виміру світу,
збирала латаття з люстеркового блиску калюж.
Леліяла мить, та немає вічного літа.
І хмари перисті косичили літо лентами,
Торкання до спеки лишилось на завше теплом,
Очікуй мене, з недосяжності, абонента,
Мабуть, все, я про це тільки так, загалом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239631
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011
Плейкаст от AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1598072/949048cceac7b5123a1606f958a2ec4ff6e82982pl
Под небом луны твоей уже фебруарий,
Переживший прощания снежных Рождеств,
В звездных магических планетариях,
Жаждущий старых, забытых чудес.
Под безлуньем небес моих затаилась
Дрожь по каждому позвонку,
Мне твое собирание роз приснилось,
И касание тени к моему потолку.
Забывание, знаешь, оно легче забвенья,
Сыпется зыбко, как желтый песок,
У не наших причалов зеленые волны
Не докатятся больше до наших ног.
Я станцую тебе в отраженьи зеркальном,
Напоследок, в прошедшего лета честь,-
Belly dance на лучшем паркете астральном,
И ты вспомнишь, быть может,– меня уже нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238706
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 04.02.2011
Уздовж кордонів
золотих країн,
блискучих царств,
небачених імперій
байдуже йду –
шукаючи лиш двері
в один-єдиний твій
прекрасний дім.
Знайшовши шлях
до тебе на поріг,
я, втім, межу незриму
не порушу.
Твою нічим
не потурбую душу.
Вважай мене
примарою. Як сніг,
торкнусь легенько
теплих вуст твоїх,
розтану, розтечусь
тобі під ноги
струмком весни,
розмию всі дороги,
щоб загубити
знайдений вже шлях
до тебе,
так намріяної в снах,
у лабіринтах меж,
кордонів, стін,
у колі перевтілень,
видозмін...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236785
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 25.01.2011
У відповідь готуємось м'яким віршем,
постійно рими нас підштовхують писати.
Мене ти надихаєш. В серці чути щем
Нового відчуття, що хочеться літати.
І пише світ про щастя і Париж,
Розмова лиється потоком у нірвану.
Мої помилки, я надіюся, простиш -
Мені брехня, підступність є незнані.
Лиш хочу правду я писати про життя,
Гармонію в коханні, про ліси і гори,
Про світле для людей і вільне майбуття,
Бескиди, про моря, дрімучі бори.
Бо час короткий... Надихай постійно знов!
Писати хочеться, як дихати і їсти!
У жилах в мене б'є нестримна кров
І без поезії ніде не знайду місця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236571
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 25.01.2011
Дзвінка лижня, на враження багата,
З крутими спусками, що на семи вітрах.
З веселим димарем мисливська хата
Нам вчасно трапилась в засніжених горах.
Теплом вогню і рук твоїх зігріта,
Вдивлялась в паморозь маленького вікна.
Зі скла казкові білосніжні квіти
Немов підказували: буде ще весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236073
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 21.01.2011
другий день. сік томатний. самбука.
телефон у режимі «без звуку»
б’ють хвилини – розпечені краплі
від мовчання – і серце на клапті
в тиші звуки мов куль міліграми
замальовую пензликом шрами
алкоголь замість чаю й отрути
«…абонент в недосяжності…» - чути
третій день… я чекаю… щомиті…
нерви дротом колючим пробиті
в щасті ж – ниточці кардіограми
гострі я відшліфовував грані
не мовчи. то ж не смутку образа
недомовлена поспіхом фраза
намагаюсь її осягнути …
«…абонент в недосяжності…» - чути
пересуди, обмови, обмани
голос змовк, мов зашиті кармани
в тиші я не зумію мовчати…
але знаєш – я вмію чекати...
PS. …чекаю твого дзвінка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235239
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 17.01.2011
Жінка я? Ні! Я - Душа, що в жіночому тілі
Мусить крізь терня світів до зірок прориватись.
Хто і за що на цю Душу поставив печаті? -
З неба чатують всіх янголів погляди пильні...
Важко не зрадити власну Божественну сутність,
Надто, коли з моїх крил залишилося шмаття,
Добрій лишатись й тоді, як лунають прокляття,
В світі облуд повертатись до істин забутих.
Долі стрімка течія викидає на скелі,
Демони ринулись - прагнуть мене вполювати,
Болю рубіж перетнула, прорвала всі грати,
В пошуках вічних своєї під небом оселі...
Янголи очі відводять - не страшно спіткнутись.
В серці гірчить - це ж Душа омивається світлом!
В миті зневіри рятуюся в щирих молитвах,
Вірю - до неба крильми неодмінно торкнуся!
Долю напишу у віршах лише життєствердних
І розфарбую в палітрі барвисто-гарячій,
Буду всміхатись й тоді, як Душа моя плаче,
І без страхів в невідомість ступатиму твердо.
Знаю - я тільки Душа, що в жіночому тілі
Прагне крізь терня дійти до одвічного раю -
Лиш не затьмарити б світла, котре в мені сяє,
Лиш би не втратити янголів з неба прихильність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235075
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 16.01.2011
чай з бергамотом охолов
в Кава клубі задушливо без твоєї посмішки
місто пожирає ненаситними ковтками
всього мене…
а хочеться лише помовчати поруч
кидаюсь ліворуч
в тісних переходах моєї душі
горланить у весь голос
сторож…
прожерливі погляди сірого люду
а я лиш примара, дешева приблуда,
зібганий бруд в дешевому тільці
викинь. спали.
залиш наодинці.
тітонька зранку сьогодні питала
хто вчив англійську, скажи но примара
що означає напис на тілі
«love and soul»
не мовчи. ну повідай.
навіщо? чому? не потрібно це знати
кожному варто нутром відчувати
відкинути бруд, зірвати під скальпель
важлива лиш мить
минуле порвати.
чай з бергамотом, пестливі тіла
важлива лиш мить
все інше - слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234665
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 13.01.2011
-"Пам"ятаю, твої сині очі
Я тоді так задивився в них...."
-"Пам"ятаєш... Знаєш, опівночі
снився ти мені...Коли ж устиг?"
-"Пам"ятаєш, як ти усміхалась?
Як дивилась просто без журби?"
-"Пам"ятаю...ще як я мовчала,
ну а ти читав мої думки..."
-"Пам"ятаєш де ми були в осінь?
ти мене повів за обрій, так..."
-"Пам"ятаю...я немов би досі
ще літаю там, а тут нема..."
-"Пам"ятаєш? ти сказав, "не кину".
обіймав і шепотів казки..."
-"Пам"ятаю...Ти кричала "гину",
ну а я пішов...хоча й не зник."
-"Пам"ятаєш, ти хотіла неба,
доторкнутися і полетіти в вись??"
-"Пам"ятаю....зараз вже не треба..
крила знов на сонці обпеклись."
-"Пам"ятаєш все ти, не забула...
а якщо б вернутися в весну??"
-"Щастя ти проспав, я оминула...
нащо все міняти, на біду???"
-"Пам"ятаю, що люблю і досі..."
-"Знаю що не виправлю тебе..."
-"Я так хочу в твою теплу осінь..."
-"а тебе зима зновУ вкраде..."
-"Пам"ятаю... Господи, навіщо????!!!
Сльози не прикриють болю снів...
краще б помирати тут залишив!!!
а не загортав у мертвий сніг!!!"
-"Знов згадаю ніжні твої руки!!!
Знов в уяві бачу всю тебе!!!
я не можу жити так, в розлуках...
і не хочу...але хай буде..."
-"Ти здаєшся? Вмієш це робити...
не боровся, не вбивав гріхів..."
-"я не перестав тебе любити..."
-"Знаю...але як же так ти міг???!!!!"
-"Пам"ятаєш пристрасні цілунки?
твої губи, як я їх любив!!!!
Пам"ятаєш всі мої дарунки?"
-"вони в серці десь мабудь на дні..."
-"Пам"ятаю риси наших тіней..."
-"На стіні при світлі жовтих свіч..."
Пам"ятаю, що люблю донині!!!!
-"не забудь тоді ніколи моїх віч..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234656
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 13.01.2011
Вона зайшла у зúму
Нечутним білим кроком,
Закутана у ніжність
Вчорашніх почуттів.
Її вела незримо
Стежина одинока
У сад, який недавно
Вишневим шалом цвів.
Ішла, немов царівна, –
Всміхаючись лукаво
До пелюсток тягнулась,
Чекаючи тепла.
А пелюстки нестримно
Додолу облітали
І холодом сніжинок
Торкалися чола.
Вона, розгарячіла,
В розхристаній надії
Отямилася раптом
Між голих верховіть,
А до стрункої шиї
Цілунком зледенілим
Мороз тягнувся вперто,
Не стримуючи хіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232704
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 03.01.2011
Я прагну так поглинути життя
Й на шмаття темінь зимну розірвати,
Довести блудних до палкого каяття
І смерть свою навік комусь продати!
Я прагну атом знищити ущерть
Та встигнути на вітрі покататись
Й пропити зовсім власну смерть -
Я хочу десь її послати!
Я хочу знищити тупу брехню,
Яка дружити з смертю захотіла...
Коллайдер вам я навстіж відчиню,
Його частинки змушу розлетітись!
Я знищу все, що нищить нас в житті
Та кину виклик всім стихіям. Знаю
Не всі побачать вічність в каятті,
Проте я вірю в те, що відчуваю!
14-15.09.2010 Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211090
дата надходження 16.09.2010
дата закладки 21.09.2010
Вот сижу один на кухне,
Чашка чая на столе,
Давит на ухо наушник,
За окном всё в сентябре.
Чёртов дождь стучит о крышу,
Груша на столе лежит,
Тишина,лишь холодильник слышно,
Как он медленно звенит.
Я пишу о том что вижу,
Вижу что,то и пишу
Вижу дождь и дождь я слышу,
И сейчас дождем дышу.
Просто грустно,просто осень,
Просто ночь а вскоре день,
Настроение не очень
А писать стихи не лень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211955
дата надходження 21.09.2010
дата закладки 21.09.2010
Буття несе в постійному польоті
Всі наші дії в дике майбуття,
А ми не знаєм й рідного болота,
Щоб далі планувати щось в нове життя.
І світ надалі крутиться в екстазі,
Шукає жертв для млину почуттів,
Літає в пошуках нових фантазій,
Щоб в нас убити низку відчуттів...
04.09.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209264
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 12.09.2010
РаноК…
Знову сонячний зайчик
вії ніжно лоскоче,
Ластитья ніжиться,
за вікнами липень лиється
В цеберце нового дня,
не знаю, але так хочу
Зробити тебе щасливим,
та де ти? Тебе ж нема…
Де ти? Я навіть не знаю,
наче і тут,- і ні,
Ось, каву тобі наливаю,
без цукру , як і тоді.
Фуксія на вікні полита,
недопалків у вазонку нема,-
Значить нема тебе, вигадки,-
просто якась дурня.
Значить причувся голос,
примарився погляд чомусь,
Та як мені зараз хочеться,
почути від тебе….нусь…
У світ відкрию вікна,
де спільного неба синь,
А кава твоя вже зимна,
на смак така , як полин.
Портрети в кімнаті розвішую ,
а стін,- уявляєш: чотири ,-
Одну залишу про всяк випадок,
для майбутньої ще картини.
Щоб стеля не була пустелею –
на ній намалюю мапу,-
Доріг і стежок повітряних,
щоб в сні до тебе літати.
А може - вина червоного?
Іншого в мене нема,
І два кришталевих келихи,
так не звично, коли сама…
З комодом старим прабабциним,
епохи, мабуть, Ренесансу,
Залишаюсь одна , засинаючи
під «Колискову» Сен-Санса.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201242
дата надходження 16.07.2010
дата закладки 16.07.2010
"Женщина с колыбели
чей-нибудь смертный грех"
М. Цветаева
1
Взрывает память цветовая гамма –
До головокружения знакомо.
Я это место называю домом,
а может… храмом?
Зачем мне верить, даже если в бога?
Я всякий раз с трудом переживаю
Своё псевдоизгнание из рая.
Мой грех - без срока.
2
Где ты? Сюда не заходит солнце,
И беленой поросли пороги.
В зарослях сна – в безразмерной тоге –
Кто-то смеется…
Как ты? За городом город мчится
Через метели блокнотных листьев.
Экстренный выход из этой жизни –
Дёрнуть ресницу.
Кто ты? Насколько важны детали?
Бог человеку оставил память.
Ты проживаешь меня годами.
Стану ли сталью?
3
Реальность сбрасывает кожу,
Но долго запахи живут.
Ты говоришь во сне «я тоже…»
Во сне не лгут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200441
дата надходження 11.07.2010
дата закладки 11.07.2010
Под шапкою мира плывут облка
И всё как обычно и всё как вчера:
Метается ветер сквозь сотни столетий,
Случйный прохожий идёт в никуда,
Кто то один а кто то с кем то всегда,
Случайные встречи в других городах
Милионы дорог и каждая чья то судьба.
Но как бы хотелось всё поменять
В проклятые игры с судьбой не играть
И в чём м то стать лучше и мир изменить
Проснуться сводным и на полную жить,
Каждой секунды быть впереди
Оставив всю грусть далеко позади
Начать всё с нуля и жить во преки.
Вкусить хоть не много свободы голоток
С горяча не сорваться не нажать на курок
Сделать всё так что б потом не жалеть
Помнить всегда что назад пути нет,
Мудрость постич и другим расдавать
Век свой прожить не пав лицом в грязь
Сомненья развеять и быть впереди
Поверить в вечноть и жить во преки.
Над городом солнце новый восход
Ветер рвёт воздух унося пыль дорог,
Сметает следы отпечатки ног
Остужает сердце холодным дождём
Крепит надежду следуйщим днём,
На на листе бумаги всё пречеркнём
Вспомним ошибки былых времён
И не воссоздадим новый Вавилон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177292
дата надходження 13.03.2010
дата закладки 14.03.2010
Що шумиш, тополя? Що шумиш, тополя?
Невжеж твоя доля як і наша доля-
Гнутися під вітром, гнутись та качатись,
А як сильний вітер, то зовсім зламатись?
Не гнися, тополя. Не гнися, тополя.
Якщо твоя доля, як і наша доля,
То не треба гнутись, не можна ламатись,
Треба нам, тополя, вітру опиратись.
Не зламайсь, тополя. Не зламайсь, тополя.
Бо і твоя доля що і наша доля -
Як здолає вітер нашу з тобой волю,
То тоді підкорить він і нашу долю.
Що ж тоді робити роскам твоїм слабим?
Що ж тоді робити дітям нашим малим?
Встаємо, тополя, - буде краще доля.
Не здолаєм вітер — буде всім неволя.
Стій міцно, тополя. Стій міцно, тополя.
Від цього залежить дітей наших доля.
Не можна нам гнутись, не можна ламатись,
Не можна, тополя, вітру підкорятись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140640
дата надходження 08.08.2009
дата закладки 08.08.2009
О чем вообще могу писать в стихах
Тогда когда приучен принимать я
Лишь то, что мне угодно самому?
Когда вокруг все существует для меня
Лишь в тех цветах,
Что рождены моим воззреньем,
И вовсе не желаю понимать
Стремления людей живущих рядом?
Когда предпочитаю думать
О том, что лишь понятно одному,
А то, что вижу искаженным зреньем
Упорно называю ядом?
Сей рифмы тон диктуется обидой
И свою тайну продает ей таинство стихов,
Но все что за вуалью рифмы скрыто –
Лишь отраженье множества грехов.
Писцу отрава рифмы горче всех отрав,
Когда наследьем от обид она ему досталась,
Когда обидой душу измарав
Ему бумаги лист марать осталось.
Когда стиха природный трепет
В душевной мгле беспомощно повис
Мне слышится безумный лепет
Из-за души моей кулис.
23-24.03.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122137
дата надходження 19.03.2009
дата закладки 20.03.2009